Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/15/22 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2022.
Дата набрання законної сили: 16.08.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И
		 
		06 червня 2022 року                                                                                             м. Київ
		         
		 Справа № 824/15/22
		 Провадження: № 22-ск/824/22/20221
		 
		 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Невідомої Т.О.,
		секретар судового засідання Івасенко І.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 в інтересах Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
		 про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті в Україні від 20 жовтня 2021 року 
		у справі № 88/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення боргу, 
		в с т а н о в и в :
		 
		Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті в Україні від 20 жовтня 2021 року стягнуто з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) 326 215,46 Євро основного боргу, 12 762,62 Євро - 3 % річних та, крім того, 10 883,91 Євро на відшкодування витрат з арбітражного збору, а разом 349 861,99 Євро.
		Припинено провадження у справі у частині позовних вимог в загальній сумі 75,63 Євро у зв`язку з відмовою позивача від стягнення цієї суми з покладенням на позивача арбітражних витрат у сумі 2,18 Євро.
		31 січня 2022 року до Київського апеляційного суду надійшла заява Дорошенка О.М. в інтересах ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті в Україні від 20 жовтня 2021 року.
		 Заява обгрунтована тим, що в розділі ІХ, укладеного між сторонами Контракту від 17.12.2018 року №53-129-01-18-01687, міститься арбітражне застереження. Однак, даним розділом не обумовлено застережень про можливість передання на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі. Водночас, укладання зазначеного контракту відбувалося за результатами проведення публічних закупівель. Окрім того відмітив, що передання на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України спору щодо виконання Контракту про публічні закупівлі суперечить положенням ч. 2 ст. 22 ГПК України. Також вказав, що ДП НАЕК «Енергоатом» відноситься до суб`єктів господарювання державного сектору економіки, включене до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Посилався на пункт 2 статті VНью-Йоркської конвенції, згідно якої у визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в  якій запитується визнання та приведення до виконання, визнає, що: a) об`єкт спору не  може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання та приведення до виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни. Зазначив, що наведені підстави захищають публічні інтереси держави. Стверджував, що визнання і надання дозволу на виконання вказаного рішення порушує публічний порядок України, оскільки загрожує безпеці та економіці України та вплине на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання та постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики.
		В запереченнях на заяву про скасування арбітражного рішення адвокат Копусь А.А. в інтересах IEC Industrie Export GmbH вважав, що підстави для скасування арбітражного рішення у цій справі відсутні, оскільки предметом вирішення МКАС при ТПП України був саме цивільно-правовий спір, який виник із договірних відносин, а не з правовідносин, пов`язаних безпосередньо з процедурою закупівлі. Зазначив, що  виконання оскаржуваного арбітражного рішення не суперечитиме публічному порядку України. 
		В судовому засіданні Жамбровський М.С. в інтересах ДП «НАЕК «Енергоатом» підтримав заяву про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті в Україні від 20 жовтня 2021 року та просив її задовольнити.
		Адвокати Копусь А.А. та Муляр Є.Г. в інтересах IEC Industrie Export GmbH заперечували проти задоволення вказаної заяви.
		Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, суд прийшов до висновку, що заява про скасування Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
		Відповідно до вимог ч.ч. 2,4  ст. 454 ЦПК України, рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.
		Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного загального суду за місцезнаходженням арбітражу.
		Згідно зі ст. 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», з питань, що регулюються цим законом ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках коли воно передбачено у цьому Законі.
		Частиною 1 ст. 34 зазначеного Закону передбачено, що оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з п. 2 та 3 цієї статті.
		Відповідно до вимог ст. 459 ЦПК України, рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».  Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або суд визначить, що: відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або арбітражне рішення суперечить публічному порядку України. Скасування судом рішення міжнародного комерційного арбітражу не позбавляє сторони права повторно звернутися до міжнародного комерційного арбітражу, крім випадків, передбачених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. У разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.
		Згідно з ст. 16 вказаного Закону, питання про компетенцію Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у кожній конкретній справі вирішує склад Арбітражного суду, який розглядає спір.
		В силу положень статті 7 Закону, Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України має право розглядати спори за наявності письмової угоди сторін про передачу спору, що виник між ними або може виникнути в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні, на вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
		Відповідно до п. 1 ст. 7 вищевказаного Закону арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні.
		Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
		17 грудня 2018 року на підставі рішення Тендерного комітету «НАЕК «Енергоатом» від 27 листопада 2018 року між ДП «НАЕК «Енергоатом» та IEC Industrie Export GmbH укладено контракт № 53-129-01-18-01687.
		За умовами контракту IEC Industrie Export GmbH зобов`язався поставити продукцію - трансформатори напруги та струму виробництва Koncar-Instrument TransformersInc. (Хорватія) для ВП «Хмельницька АЕС», ВП «Запорізька АЕЧС» та ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» на суму 419 215,46 Євро, а ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов`язався прийняти та платити продукцію. 
		У п. 9.2 розділу ІХ контракту,  сторони погодили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом переговорів та взаємних консультацій. Усі неврегульовані за договором спори передаються заінтересованою стороною на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті в Україні у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.
		З вищевикладеного вбачається, що арбітражне застереження у пункті 9.2 договору  є арбітражною угодою, укладеною сторонами у письмовій формі, і такою, що відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
		Як на підставу для скасування рішення рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті в Україні від 20 жовтня 2021 року заявник вказував на те, що спір, який розглядав арбітраж, не може бути предметом арбітражного розгляду за законом України, оскільки він виник при виконанні господарського договору, пов`язаного із задоволенням державних потреб.
		Статтею 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.
		Пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України передбачено, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.
		Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.
		За змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
		Глава 3 розділу ІХ ЦПК України регулює питання щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а главою 4 вказаного розділу врегульовано порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів.
		Отже, спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду.
		Суд відхиляє доводи заявника про те, що передання на розгляд МКАС при Торгово-промисловій палаті в Україні спору щодо виконання контракту про публічні закупівлі суперечить положенням ч. 2 ст. 22 ГПК України, з огляду на наступне.
		Так, за змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
		Як зазначено вище, сторонами укладено арбітражне застереження в пункті 9.2 контракту № 53-129-01-18-01687 від 17.12.2018 року де зазначено, що усі спори, які виникають із цього контракту, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом. Правом, яке регулює цей договір, є матеріальне право України. Місцезнаходження арбітражного суду є м. Київ. Мовою діловодства та арбітражного судочинства  є українська. (а.с. 45).
		Відхиляючи доводи заявника про співвідношення спору, аспекту цивільно-правового спору та змісту застереження у пункті 9.2 контракту, суд виходить з наступного.
		При розмежуванні цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами, якими у першому випадку є рівноправність сторін договору та їх статусу у таких відносинах, а в іншому - наявність в однієї із сторін договору публічних відповідних управлінських функцій.
		Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		Ці особливості випливають з мети Закону, якою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
		За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю у сфері закупівель та громадського контролю, визначення загальних умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення закупівель та процедур торгів, переговорних процедур, звітності про результати проведення закупівлі тощо.
		Згідно з частиною другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
		Отже, на відміну від спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті, які мають публічно-правові аспекти і які підлягають розгляду лише у порядку господарського судочинства, цивільно-правові аспекти таких спорів можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
		Застосований законодавцем термін «цивільно-правові аспекти спорів» за своїм смисловим значенням та переслідуваною законодавцем метою по суті є різновидом саме цивільно-правового спору, який у спірному випадку виник на стадії виконання стороною договірного обов`язку зі сплати коштів за надані послуги.
		Питання правових наслідків порушення зобов`язання, відповідальності за порушення зобов`язання врегульовані главою 51 розділу 1 книги п`ятої Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		За своєю правовою природою спір, який переданий сторонами у цій справі на вирішення МКАС при ТПП України, є саме цивільно-правовим спором, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору (стягнення боргу за поставлену за контрактом продукцію та відповідних штрафних санкцій), і не стосується його публічно-правових аспектів, а саме, питань дотримання Закону України «Про публічні закупівлі» при проведенні публічних закупівель.
		З огляду на викладене, суд відхиляє доводи заявника про те, що національним законодавством передбачена заборона передачі на розгляд міжнародного арбітражного суду спору, що виник при виконанні договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.
		Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 824/235/2018 (провадження № 61-19916ав19).
		Вирішуючи питання чи суперечить оспорюване арбітражне  рішення  публічному порядку України, суд звертає  увагу на те, що публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).
		Стаття 459 ЦПК України не містить визначення того, що розуміється під «публічним порядком».
		При визначенні змісту цього поняття варто ураховувати рекомендації Асоціації міжнародного права щодо публічного порядку, прийняті у місті Нью-Делі у 2002 році, у яких зазначено, що остаточність арбітражних рішень у міжнародному комерційному арбітражі повинна поважатися за винятком надзвичайних обставин.
		Такі надзвичайні обставини існують, якщо визнання або примусове виконання арбітражного рішення буде суперечити міжнародному публічному порядку. Згідно з пунктом 1 (d) цих рекомендацій, міжнародний публічний порядок будь-якої держави включає в себе: (I) фундаментальні принципи, що стосуються справедливості або моралі, які держава бажає захищати, навіть якщо вона не була безпосередньо залучена до участі у спорі; (Ii) правила, призначені для обслуговування основних політичних, соціальних або економічних інтересів держави, відомі як lois de polis або «правила громадського порядку»; і (Iii) обов`язок держави дотримуватися своїх зобов`язань перед іншими державами або міжнародними організаціями.
		Відповідно до пункту другого частини першої статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише коли суд визначить, що: об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України, арбітражне рішення суперечить публічному порядку (orde public) України.
		Згідно з статтею 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України. Відмова в застосуванні права іноземної держави не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України.
		Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи: у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, не порушення територіальної цілісності тощо.
		Під публічним порядком у цьому та інших випадках, коли незаподіяння йому (публічному порядку) шкоди обумовлює можливість визнання і виконання рішення, належить розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).
		Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.
		Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня 1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року.
		Таким чином, головним завданням застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення колізій різних країн.
		Об`єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.
		Статтею 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно не сумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України. У разі якщо суд розглядає спірні правовідносини на підставі домовленості сторін, публічний порядок цієї держави безпосередньо не зачіпається.
		Виконання зазначеного Арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, оскільки це рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, відповідно це рішення поширює свою дію тільки на боржника.
		Крім того, спірні правовідносини у межах розгляду справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), зі змісту договору не вбачається факту застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України, тому публічний порядок України в цьому випадку не зачіпається.
		Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті в Україні від 20 жовтня 2021 року було вирішено питання про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом»на користь IEC Industrie Export GmbH коштів у зв`язку з невиконанням умов контракту, підписаного та погодженого сторонами, який є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, і є обов`язковим для сторін.
		При цьому, рішення міжнародного комерційного арбітражу не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне чи аморальне, і, не свідчить про порушення бюджетного законодавства.
		Заявник не надав суду доказів, що арбітражне рішення впливає на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна або вказане рішення заподіє шкоду суверенітету чи безпеці держави Україна, а посилання заявника на те, що стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» як підприємства, які мають стратегічне значення для економіки держави, грошових коштів вплине на платоспроможність останнього, а також може привести до банкрутства підприємства, ґрунтуються лише на припущеннях заявника.
		Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність належних та достатніх правових підстав для скасування оскаржуваного арбітражного рішення, а відтак, у задоволенні заяви Дорошенка О.М. в інтересах ДП «НАЕК «Енергоатом»про скасування про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті в Україні від 20 жовтня 2021 року у справі № 88/2021 слід відмовити.
		 
		  Керуючись ст. 459, 460  ЦПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		У заяві Дорошенка Олега Миколайовича в інтересах Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті в Україні від 20 жовтня 2021 року у справі № 88/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення боргу відмовити.
		Ухвала суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		            Повне судове рішення складено 14 липня 2022 року.
		 
		 
		 Суддя                                                                                                         Т.О. Невідома

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...