Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 496/3440/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 18.07.2022. Зареєстровано: 18.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2022.
Дата набрання законної сили: 11.08.2022
Номер судового провадження: 2/496/17/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 496/3440/21
		Провадження № 2/496/17/22
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 липня 2022 року                            Біляївський районний суд
		                                    Одеської області 
		у складі: головуючого судді Трушиної О.І.
		за участю секретаря Павлюк К.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерство закордонних справ України, відшкодування моральної шкоди, 
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою і просить стягнути з Російської Федерації на її користь моральну шкоду у розмірі 150000 грн.
		Свої вимоги мотивує тим, що вона є уродженкою м. Первомайськ Луганської області, громадянкою України, до моменту вимушеного переселення була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що у лютому 2014 року вона була змушена покинути місце проживання з огляду на масові порушення прав людини, викликані збройною агресією Російської Федерації проти України та переїхала до АДРЕСА_2 , де була взята на облік як внутрішньо переміщена особа. Внаслідок збройної агресії та окупації частини території, в тому числі і м. Первомайськ Луганської області вона зазнала моральної шкоди, яка полягає у значних триваючих душевних стражданнях, що викликані перебуванням у пригніченому стані, погіршенням самопочуття, позбавленням звичного ритму життя та налагодженого побуту, неможливістю спілкування з близькими та друзями, неможливістю отримувати медичну допомогу у лікувальних закладах, позбавлена соціального захисту. Враховуючи множинний характер грубих порушень її конституційних прав, їх обсяг і тривалість, завдану їй моральну шкоду оцінює у розмірі 150000 гривень, що відповідає середньому розміру відшкодування моральної шкоди, який застосовується Європейським судом з прав людини у разі порушенняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала на адресу суду заяву, у якій просила справу розглянути без її участі.
		Представник Російської Федераціїв особіПосольства РосійськоїФедерації вУкраїніу судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. 
		Представник третьої особи Міністерства закордоннихсправ України Громовий О.О. у судове засідання не з`явився, подав до суду 13.09.2021 року письмові пояснення щодо позову ОСОБА_1 , з яких вбачається, що у випадку пред`явлення позову до іноземної держави, питання судового імунітету розглядається, зокрема відповідно до статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право». Крім того, судовий імунітет поширюється також на акредитовані в Україні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, їх службових осіб. При цьому, рішення про відмову від імунітету може бути прийняте виключно державою, що акредитує, а не дипломатичним представництвом самостійно, в якому здійснює функції дипломатичний агент  тобто Урядом цієї держави в особі відповідного зовнішньополітичного відомства. Відповідно до положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента від 10 червня 1993 року, Україна гарантує додержання положень Віденської конвенції від 18 квітня 1961 року про дипломатичні зносини та Віденської конвенції від 24 квітня 1963 року про консульські відносини. Отже, національним законодавством України для консульських установ визначений судовий імунітет, окрім певних випадків, вичерпний перелік яких передбачений ст.43 Віденської конвенції про консульські зносини. 
		Із письмових пояснень також вбачається, що на виконання ухвали суду від 17.08.2021 року Міністерство закордонних справ України, у відповідності до положень статті 32 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року та статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», доручило Посольству України в Російській Федерації передати до Міністерства закордонних справ Російської Федерації ноту МЗС № 202/22-650-67271 від 06.09.2021 року з питання отримання згоди Російської Федерації на відмову від судового імунітету під час розгляду судовими органами України справ за позовами проти Російської Федерації. Однак, відповідь від російської сторони на вищевказану ноту не надходила.
		Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
		Згідно зіст. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу.
		Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
		Згідно з ч. 1ст. 3 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цьогоКодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до ч. 1ст.2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною 1статті 10 ЦПК Українивстановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		Частина 3ст. 3 ЦПК Українипередбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		На підставіст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Статтями12,81 ЦПК Українипередбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Як встановлено в судовому засіданні,  ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Первомайськ Луганської області, була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , яка на теперішній час є тимчасово окупованою територією України, що підтверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 23-24).
		У лютому 2014 року ОСОБА_1 покинула окуповану територію, а саме місто Первомайськ Луганської області, та перемістились до м. Одеса, а згодом перемістилась до с. Нерубайське, де стала проживати за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.11.2020 року № 5116-5000325167 (а.с. 25).
		Відповідно дорішення Малиновськогорайонного судум.Одеси від16.11.2020року,яке набралозаконної сили,встановлено юридичнийфакт,що вимушене переселення ОСОБА_1 в 2014 році з окупованої території Луганської області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України (а.с. 8-20).
		Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, стороною якої є Україна, до іноземної держави, її дипломатичних представництв і консульських установ застосовується судовий імунітет.
		Відповідно до Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 року № 198/93, держава гарантує додержання положень зазначеної Конвенції.
		Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлюєЗакон України «Про міжнародне приватне право», який застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.
		Частинами 1 та 4ст.79 Закону України « Про міжнародне приватне право»визначено, що пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
		У тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права України, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
		Таким чином,Закон України «Про міжнародне приватне право»встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
		Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави.
		Тобто, учасником справи в судах іншої держави кожна суверенна держава може бути лише з її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це осіб.
		Така позиція викладена у постанові Верховного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 754/10080/19 провадження № 61-584св21.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06.12.1991, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		За наслідками збройної агресії Російської Федерації, постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-VІІІ від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» (який був чинним на час звернення позивача до суду з позовною заявою), запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Так, Законом України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"визначається статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлюється особливий правовий режим на цій території, визначаються особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
		Частиною 9ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"визначено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		В абзаці 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій ДНР та ЛНР, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04.02.2015, зазначено, що з 20.02.2014 проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків".
		12 квітня 2014 року Радою національної безпеки України було прийнято рішення про початок антитерористичної операції, яка тривала з 14 квітня 2014 року до 30 квітня 2018 року.
		Після антитерористичної організації на сході України була введена операція Об`єднаних сил.
		Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIIIзаконодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		Так, 15 січня 2015 року Європейським парламентом було затверджено резолюцію щодо України, а 25 червня 2015 року Резолюцію Парламентської Асамблеї Ради Європи.
		Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод тастаттею 8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Згідно зіст. 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
		За змістомст.23 ЦК Україниморальна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		В пунктах 3,9постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Відповідно дост.1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.
		З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що Російська Федерація, порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1, 2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01.08.1975 року, договори, укладені між Україною та Росією, в т.ч. про українсько-російський державний кордон, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому є, відповідно до прийнятих Україною нормативних актів, державою-агресором, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Крім того, суд зважає на те, що відповідач не висловив заперечень щодо набуття процесуального статусу відповідача у справі, не відповівши на звернення Міністерства закордонних справ України, ініційованого судом.
		Тобто, своїми діями відповідач надав мовчазну згоду на участь у справі, як це передбаченоЗаконом України «Про міжнародне приватне право», та узгоджується з позицією В верховного Суду, висловленою в постановівід 01 вересня 2021 року у справі № 754/10080/19 провадження № 61-584св21, яка, з точки зору ч.4ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.
		Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України.
		Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Луізідоу проти Турецької Республіки» (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) 28 July 1998) вирішено зобов`язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання, через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.
		З урахуванням викладеного вище, суд вважає обґрунтованими твердження позивача щодо обставин та підстав завдання їй, як громадянці України, моральних страждань при викладених нею у позові обставинах, та приходить до висновку про задоволення її вимог у повному обсязі.
		Відповідно до ч.ч. 1, 6ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
		Згідно з п.22ст.5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
		Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави в розмірі 1500 грн.
		Керуючись Конституцією України, ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерство закордонних справ України, відшкодування моральної шкоди -задовольнити.
		Стягнути з держави Російської Федерації (місцезнаходження: Посольство Російської Федерації в Україні: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 27) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.
		Стягнути з держави Російська Федерація (місцезнаходження: Посольство Російської Федерації в Україні: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 27) на користь держави судовий збір у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, через Біляївський районний суд Одеської області. 
		Повний текст рішення суду складено 12.07.2022 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                    О.І. Трушина

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...