Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/21144/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 18.07.2022. Зареєстровано: 18.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2022.

Результат оскарження 24.01.2023 Північний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		07.07.2022Справа №  910/21144/21
		За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест»  
		до                     Київської міської ради   
		про                   визнання укладеним договору про укладення договору оренди землі на 
		                        новий строк (поновлення договору)  
		 
		Суддя Сівакова В.В.
		секретар судового засідання Кимлик Ю.В.                                                                                                                     
		 
		за участю представників сторін
		від позивача          Круторогов А.С., адвокат за довіреністю б/н від 06.07.2022
		від відповідача      Перепелицін К.М., самопредставництво
		 
		Суть спору :
		21.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства   з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» до Київської міської ради про визнання договору про укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору) укладеним.
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, на підставі рішення Київської міської ради (далі - КМР) № 608/3184 від 07.07.2005 між сторонами було укладено договір від 13.10.2005 оренди земельної ділянки площею 6,1672 га, кадастровий номер 8000000000:90:171:0036. Вказаний договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів в/о КМР (КМДА), про що зроблено запис № 63-6-00309 від 10.11.2005. В подальшому, рішенням КМР № 414/8698 від 01.11.2012 поновлено строк дії договору № 63-6-00309 від 10.11.2005 на 10 років, що свідчить про визнання відповідачем переважного права позивача на укладення такого договору оренди. 26.11.2020 позивачем направлено відповідачу лист № 20/364,   в якому позивач звернувся з черговим проханням укласти договір оренди землі. До вказаного листа позивачем надано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, який було підписано та скріплено печаткою орендаря та надано довідку Державної фіскальної служби про відсутність заборгованості з орендної плати. Відповідне звернення позивача зареєстровано відповідачем за № 08/25974 від 27.11.2020, проте відповіді позивачу не надано, що призводить до безпідставного порушення прав позивача. З офіційного веб-сайту КМР позивачу стало відомо, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготовлено проект рішення КМР «Про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» в укладені на новий строк договору оренди земельної ділянки від 10.11.2005 № 63-6-00309». Підставою для відмови в укладені договору зазначено невиконання позивачем п. 8.4. договору оренди в частині сплати орендної плати за користування землею та невикористання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відповідний проект рішення, зареєстрований секретаріатом КМР за № 08/231-766/пр від 15.02.2021, на голосування не виносився. Також позивач зазначає, що Управління правового забезпечення діяльності КМР надано правовий висновок № 08/230-872/1 від 12.05.2021, з якого вбачається, що матеріали додані до проекту рішення про відмову не містять належних та допустимих доказів обґрунтування використання позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематичної несплати орендної плати. Враховуючи викладене та у зв`язку з порушення відповідачем права позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання договору про укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору) укладеним в редакції викладеній у прохальній частині позову.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/21144/21; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.01.2022.
		21.01.2022 позивачем до суду подано клопотання про залучення доказів.
		24.01.2022 позивачем до суду подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.
		24.01.2022 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що у п. 3 рішення Київської міської ради № 414/8698 від 01.11.2012 про поновлення на 10 років договору оренди земельної ділянки площею 6,1672 га (в межах прибережних захисних смуг) від 10.11.2005 № 63-6-00309, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» для благоустрою прилеглої території озера на проспекті Миколи бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, було вказано на необхідність позивачу звернутись у місячний термін до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005. Однак, вказаних дій позивачем вчинено не було. Таким чином, відповідач вказує на те, що позивачем було пропущено строк для захисту свого порушеного права в судовому порядку, тобто, заявлено про застосування позовної давності. Також, відповідач зауважив, що позивачу необхідно було звернутись до відповідача у відповідний строк з листом про намір скористатись переважним правом на поновлення договору з доданим до нього проектом додаткової угоди, а саме не пізніше ніж за місяць до закінчення строку оренди, чого позивачем вчинено не було.
		25.01.2022 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.02.2022.
		04.02.2022 Громадською організацією «Світ підтримує Україну» до суду подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Заява мотивована тим, що відповідно до статуту ГО «Світ підтримує Україну» останній має право та повинен захищати інтереси громадян з питань, зокрема, розв`язання екологічних проблем м. Києва, охороні, збереженню иа захисту довкілля, надання допомоги у захисті екологічних прав та інтересів, сприяння розвитку природоохоронної справи, сприяння озелененню території м. Києва в судовій системі України. Засновниками та членами заявника є фізичні особи, які проживають в м. Києві. Предметом спору у справі є земельна ділянка в дарницькому районі м. Києва та належить на праві комунальної власності громаді м. Києва, в тому числі членам заявника. Земельна ділянка передана позивачу для забудови багатоповерхівки. Земельна ділянка знаходиться на березі озера Вирлиця, що є місцем відпочинку місцевих мешканців, в тому числі членів та засновників заявника, які проти забудови цієї земельної ділянки та виступають з ініціативою створення еко-парку. Задоволення позовних вимог позивача порушить право членів заявника на розпорядження майном, яке знаходиться у власності громади м. Києва.
		07.02.2022 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач зауважив, що ним повністю були виконані вимоги п. 3 рішення Київської міської ради від 01.11.2012 № 414/8698.
		Суд розглянувши у підготовчому засіданні 08.02.2022 заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відзначає наступне
		Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
		Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.
		Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.
		Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов`язки Громадської організації «Світ підтримує Україну» щодо відповідача, тому не вбачає підстав для залучення останнього до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
		08.02.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.03.2022; встановлено відповідачу строк для надання заперечень на відповідь на відзив до 20.03.2022.
		18.02.2022 відповідачем до суду подано заперечення.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.
		У зв`язку із введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» судове засідання 10.03.2022 у справі № 910/21144/21 не відбулося.
		Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
		Рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
		02.03.2022 на офіційній веб-сторінці Ради суддів України оприлюднено рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно з пунктом 5 яких судам рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.
		Згідно з Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022  «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
		Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
		Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/21144/21 від 19.05.2022 сторін повідомлено, що судове засідання для розгляду справи по суті відбудеться 31.05.2022.
		31.05.2022 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.07.2022.
		01.06.2022 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		04.07.2022 позивачем до суду подано клопотання, в якому останній позовні вимоги підтримує повністю та просить суд розглядати справу без участі представника позивача.
		Позивач в судовому засіданні 07.07.2022 позовні вимоги підтримав повністю.
		Відповідач в судовому засіданні 07.07.2022 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
		В судовому засіданні 07.07.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва 
		ВСТАНОВИВ:
		13.10.2005 між Київською міською радою (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» (орендар, позивач) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 10.11.2005 за № 63-6-00309 у книзі записів державної реєстрації договорів та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. (зареєстровано в реєстрі за № 760) (далі - договір).
		Відповідно до умов п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.2005 № 608/3184 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.
		Відповідно до п. 2.1 договору об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - проспект Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва; розмір - 61672 кв. м (в межах прибережних захисних смуг); цільове призначення - для благоустрою прилеглої території озера; кадастровий номер - 8000000000:90:171:0036.
		У п. 3.1 договору зазначено, що договір укладено на 5 (п`ять) років.
		Відповідно до п. 5.1 договору на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору. Роботи по розробці проекту відведення сплачує орендар.
		Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього договору (п. 6.1 договору).
		Згідно з п. 6.2 договору право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.
		Відповідно до п. 8.3 договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
		Відповідно до п. 11.1 договору всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.
		У п. 11.3 договору вказано, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Згідно з п. 11.7 договору після закінчення строку, на який був укладений договір, орендар за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
		За актом приймання-передачі земельної ділянки від 10.11.2005 орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - проспект Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва; розмір - 61672 кв. м (в межах прибережних захисних смуг); цільове призначення - для благоустрою прилеглої території озера; кадастровий номер - 8000000000:90:171:0036.
		Позивач звернувся до відповідача з листом-зверненням про поновлення договору оренди земельної ділянки (вих. № 28/07 від 29.07.2010), в якому заявив про бажання скористатись переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки № 63-6- 00309 від 10.11.2005 та просив поновити дію вказаного договору оренди строком на 10 (десять) років.
		Рішенням Київської міської ради № 414/8698 від 01.11.2012 поновлено на 10 (десять) років договір оренди земельної ділянки площею 6,1672 га (в межах прибережних захисних смуг) від 10.11.2005 № 63-6-00309, укладений між Київської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» для благоустрою прилеглої території озера на проспекті Миколи бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва.
		У п. 3 наведеного рішення вказано на необхідність Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» звернутись у місячний термін до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005.
		Позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки (вих. № 20/364 від 26.11.2020), в якому просив укласти договір оренди на новий термін (поновити договір оренди земельної ділянки).
		До вказаного повідомлення позивачем було долучено Проект договору про укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору).
		Однак, як вказує позивач, з офіційного сайту Київської міської ради позивачу стало відомо, що відповідачем підготовлено проект рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» в укладенні на новий строк договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005 (роздрукований проект рішення долучено позивачем до позовної заяви).
		Як вбачається з проекту рішення, оскільки позивачем не виконуються умови п. 8.4 договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005 в частині сплати орендної плати за користування землею та земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, Київська міська рада вирішили визнати таким, що втратило чинність рішення № 414/8698 від 01.11.2012 та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія- Інвест» в укладенні на новий строк договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005.
		12.05.2021 Управлінням правового забезпечення діяльності Київської міської ради надано правовий висновок № 08/230-872/1 до проекту рішення Київської міської ради «Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» в укладені на новий строк договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005», з якого вбачається, що матеріали додані до проекту рішення про відмову не містять належних та допустимих доказів обґрунтування використання позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематичної несплати орендної плати.
		Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що він після завершення строку дії договору продовжує використовувати орендну ділянку за її цільовим призначенням та сплачувати за неї орендну плату, на підтвердження чого позивачем надано лист Головного Управління ДПС у м. Києві № 116628/6/26-15-12-11-20 від 22.12.2021 у якому зазначено, що станом на 17.12.2021 у позивача рахується передплата з орендної плати в сумі 8.007.133,03 грн.
		У зв`язку з вищезазначеним позивач просить суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005, укладений між Київською міською радою та Товариством обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» в редакції, викладеній в позовній заяві.
		Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що у п. 3 рішення Київської міської ради № 414/8698 від 01.11.2012 про поновлення на 10 років договору оренди земельної ділянки площею 6,1672 га (в межах прибережних захисних смуг) № 63-6-00309 від 10.11.2005, було вказано на необхідність ТОВ «Мрія-Інвест» звернутись у місячний термін до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до Договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005. Однак, вказаних дій позивачем вчинено не було. Крім того, відповідач вказав на те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту свого порушеного право.
		Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
		Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
		Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
		Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату виникнення правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату виникнення правовідносин).
		Згідно зі ст. 202 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату виникнення правовідносин) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
		Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на дату виникнення правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на дату виникнення правовідносин) передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
		Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на дату виникнення правовідносин).
		Згідно зі ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на дату виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
		За змістом п. 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, який затверджено наказом № 174 від 02.07.2003 Держкомзему України, державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.
		У п. 3.1 договору зазначено, що договір укладено на 5 (п`ять) років.
		Згідно з п. 6.2 договору право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.
		Так як державна реєстрація договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005 була здійснена 10.11.2005, п`ятирічний строк оренди за вказаним договором було встановлено до 11.11.2010.
		Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з листом-зверненням про поновлення договору оренди земельної ділянки (вих. № 28/07 від 29.07.2010), в якому заявив про бажання скористатись переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки №63-6-00309 від 10.11.2005 та просив поновити дію вказаного договору оренди строком на 10 (десять) років.
		Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на дату звернення позивача з листом від 29.07.2010 про поновлення договору) зазначає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
		Згідно з п. 11.7 договору після закінчення строку, на який був укладений договір, орендар за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
		Таким чином, позивач вчасно звернувся до відповідача з повідомленням про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк.
		При цьому, на дату звернення позивача з вказаним повідомленням як законодавством, так і умовами договору було передбачено можливість змін умов договору оренди за згодою сторін.
		Водночас, відповідно до п. 11.1 договору всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.
		Тобто, на дату звернення позивача з листом про поновлення строку договору, ані законодавством, ані умовами вказаного договору не передбачалось, що дії відносно поновлення строку оренди оформлюються шляхом укладення додаткової угоди.
		Натомість, умовами договору було передбачено, що згодою орендодавця (відповідача) та зміни/доповнення (в тому числі щодо строку оренди) є рішення орендодавця.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради № 414/8698 від 01.11.2012 поновлено на 10 (десять) років договір оренди земельної ділянки площею 6,1672 га (в межах прибережних захисних смуг) № 63-6-00309 від 10.11.2005, укладений між Київської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» для благоустрою прилеглої території озера на проспекті Миколи бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва.
		Таким чином, прийнявши вказане рішення, яке відповідно до умов договору є достатнім свідченням про зміну умов договору в частині строку оренди, орендодавець (відповідач) та орендар (позивач) досягли згоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005 строком на 10 (десять) років.
		Посилання відповідача на зміну в законодавстві (нова редакція ст. 33 Закону України «Про оренду землі»), які передбачали укладення додаткової угоди до договору оренди судом оцінюються критично, так як позивачем були вчинені всі необхідні дії для поновлення договору оренди, які вимагались законом та договором (станом на дату закінчення строку оренди), а зволікання відповідача у прийнятті рішення про поновлення договору оренди майже протягом 2-х років від дати звернення позивача з відповідною заявою є бездіяльністю відповідача, яка не може нести негативних наслідків для орендаря у вигляді не поновлення договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005.
		Також, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивачем не було виконано п. 3 рішення Київської міської ради № 414/8698 від 01.11.2012, де вказано на необхідність Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» звернутись у місячний термін до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з відповідним клопотанням (вих. № 150 від 03.12.2012; вхідний реєстраційний номер № 61115 від 11.12.2012).
		Доводи відповідача про те, що позивачем було пропущено місячний строк для звернення з вказаним клопотанням судом вважаються необґрунтованими зважаючи на пояснення позивача про те, що він отримав рішення Київської міської ради № 414/8698 від 01.11.2012 у другій половині листопада 2012 року.
		В будь-якому випадку, матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005 з тих підстав, що позивачем було пропущено місячний строк для звернення до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005.
		Разом з тим, судом встановлено, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (набрав чинності 12.03.2011) були внесені зміни до ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
		Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» має назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
		Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).
		До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).
		При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).
		Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
		Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
		Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).
		Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).
		У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
		Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
		У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
		При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
		Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц та постанові Великої палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18.
		Крім того, близький за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14- 55цс 18), від 21.11.2018 у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
		Як встановлено судом, Київська міська рада прийняла рішення Київської міської ради № 414/8698 від 01.11.2012 щодо поновлення договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005 строком на 10 (десять) років.
		Також, як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки (вих. № 20/364 від 26.11.2020), в якому просив укласти договір оренди на новий термін (поновити договір оренди земельної ділянки).
		До вказаного повідомлення позивачем було долучено проект договору про укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору).
		Тобто, позивачем були виконані свої зобов`язання, передбачені ст. 33 Закону України «Про оренду землі», у повному обсязі.
		Однак, як вказує позивач, з офіційного сайту Київської міської ради позивачу стало відомо, що відповідачем підготовлено проект рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» в укладенні на новий строк договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005 (роздрукований проект рішення долучено позивачем до позовної заяви).
		Як вбачається з проекту рішення, оскільки позивачем не виконуються умови п. 8.4 договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005 в частині сплати орендної плати за користування землею та земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, Київська міська рада вирішили визнати таким, шо втратило чинність рішення № 414/8698 від 01.11.2012 та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія- Інвест» в укладенні на новий строк договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005.
		Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів існування у позивача будь-якої заборгованості зі сплати орендних платежів за договором та доказів того, що орендована земельна ділянка використовується позивачем не за цільовим призначенням.
		Про вказані обставини також не вказує відповідач у заявах по суті справи.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.
		Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів Цивільного кодексу України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.
		У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651, 652 Цивільного кодексу України).
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 Цивільного України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.
		Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс 18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс 18), від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс 18).
		Тож статтею 33 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції, чинній у спірний період, визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.
		Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		У постановах Великої Палати Верховної Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 та від 29.09.2020 у справі № 378/596/16 зазначено, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.
		У постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 910/9044/18 зазначено, що належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
		Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд визнати укладеним договір про укладення договору оренди землі на новий строк в редакції, яка надсилалась відповідачу разом з листом-повідомленням вих. № 20/364.
		Наведене свідчить про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого порушеного права, з огляду на що заперечення відповідача відносно того, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту, відхиляються судом.
		Що стосується заявленої відповідачем позовної давності, суд зазначає наступне.
		Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою Про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
		Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
		Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.
		Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ССПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.
		Відповідно до прецедентної практики ССПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:
		1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;
		2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;
		3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22.10.1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07.12.2010 у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою № 50330/07), а саме:
		строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18.03.2008 у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою № 3052/04);
		застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20.05.2010 у справі «Lelas v. Croatia» за заявою № 55555/08);
		механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме Обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20.12.2007 у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).
		Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 Цивільного кодексу України).
		Як вбачається з позовної заяви, порушеним правом позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є невчинення відповідачем дій щодо поновлення договору оренди земельної ділянки № 63-6-00309 від 10.11.2005 після того, як позивач звернувся до відповідача із листом-повідомленням вих. № 20/364 та проектом договору, а не питання поновлення строку вказаного договору оренди на підставі рішення Київської міської ради № 414/8698 від 01.11.2012, як помилково вважає відповідач.
		Таким чином, зважаючи на дату звернення позивача з даним позовом до суду (21.12.2021), позивачем не було пропущено строк позовної давності, з огляду на що заперечення відповідача у вказаній частині є необґрунтованими.
		Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія А, N 303-А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії. навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обгрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду у справі № 910/13407/17.
		З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест»  є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
		Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 129, 130, 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позов задовольнити повністю.
		 
		2. Визнати укладеним договір про укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору) з викладенням його змісту у рішенні суду, наступного змісту:
		 
		«Договір
		про укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору)
		м. Київ
		 
		Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36) - далі у тексті - «Орендодавець», в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, що діє на підставі ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» (ідентифікаційний код 32670462, місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 31; дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 03.09.2003, 13.07.2004, 1 074 120 0000 000012) - далі у тексті - «Орендар», в особі директора Науменко Наталії Миколаївни, яка діє на підставі статуту, - з другої сторони, на підставі статті 792 Цивільного кодексу України, статті 33 Закону України «Про оренду землі», рішення Київської міської ради від 01.11.2012 № 414/8698, уклали цей Договір про таке:
		1. Поновити на 10 (десять) років договір оренди земельної ділянки, укладений між Орендодавцем та Орендарем, посвідчений Щербаковим В.З., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13.10.2005 по реєстру за № 760, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради і Київської міської державної адміністрації) 10.11.2005 за № 63-6-00309 (далі у тексті - Договір оренди).
		2. Умови договору оренди, за винятком терміну дії, залишаються без змін.
		3. Даний договір є невід`ємною частиною договору оренди.
		4. Усі спори, пов`язані з виконанням умов цього Договору, вирішуються в судовому порядку із застосуванням чинного законодавства України, при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов цього договору. 
		5. Цей договір складений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу.
		 
		Київський міський голова________________________
		Орендар_______________________________________.»
		 
		3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест»  (01133, м. Київ, вул. Коновальця, 31, код ЄДРПОУ 32670462) 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 грн витрат по сплаті судового збору.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Повне рішення складено 18.07.2022.
		 
		СуддяВ.В. Сівакова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...