Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/36/22 : не визначено.
Надіслано судом: 18.07.2022. Зареєстровано: 18.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2022.

Результат оскарження 22.09.2022 Південно-західний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
		"07" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/36/22
		Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
		за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.
		 
		за участю представників:
		від позивача за первісним позовом: не з`явився, 
		від відповідача за первісним позовом: адвокат Комісар О.В. - ордер,
		від відповідача 2 (за зустрічним позовом): не з`явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» (вх.№2-486/22 від 27.06.2022) про розподіл судових витрат по справі №916/36/22 
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» (вул. Маяковського, буд. 57, офіс 1, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700, код ЄДРПОУ 40068132)
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» (просп.Шевченка, буд. 12 А, офіс 411, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 40394644) 
		про стягнення 277 350,03 грн
		 
		та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» (просп.Шевченка, буд. 12 А, офіс 411, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 40394644)
		до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» (вул. Маяковського, буд. 57, офіс 1, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700, код ЄДРПОУ 40068132),
		2) Акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» (вул. Маяковського, буд. 57, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700, код ЄДРПОУ 00480922)
		про визнання недійсним договору,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		04.01.2022 за вх.№36/22 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» про стягнення 277 350,03грн.
		05.01.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі №916/36/22 та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.
		01.02.2022 на адресу Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» та Акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесія) від 14.12.2021, укладеного між відповідачами.
		07.02.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» (вх. № 278/22 від 01.02.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» та Акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» про визнання недійсним договору та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №916/36/22. Справу № 916/36/22 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2022 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю та судові витрати за первісним позовом по справі № 916/36/22 покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт». Зустрічний позов задоволено, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги (цесія) від 14.12.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» та Акціонерним товариством «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт». Стягнуто з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» витрати на оплату судового збору в розмірі 1240 грн. 50 коп. з кожного.
		27.06.2022 до Господарського суду Одеської області від ТОВ «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» надійшла заява (вх. № 2-486/22) про розподіл судових витрат, відповідно до якої заявник просить стягнути з відповідачів на його користь витрати на професійну правничу допомогу за первісним позовом у розмірі 25000,00 грн. та 25000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за зустрічним позовом.
		29.06.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» (вх.№2-486/22 від 27.06.2022) про розподіл судових витрат у справі № 916/36/22 на "07" липня 2022 р. об 11:20 год. Крім того, Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» та Акціонерному товариству «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» запропоновано надати до суду письмові міркування щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ».
		Так, обґрунтовуючи заяву про розподіл судових витрат, ТОВ «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» зазначило, що адвокатом Комісаром О.В. заявлено щодо витрат ТОВ «ПДНА- КЕМИКАЛ-ЮГ» на професійну правничу допомогу до винесення рішення, зокрема у відзиві на позовну заяву, зустрічному позові, заяві від 30.05.2022 та на судовому засіданні 23.06.2022, а отже заявник вважає за необхідне звернутись до суду із відповідною заявою про розподіл судових витрат з доказами їх понесення у встановлений ГПК України п`ятиденний строк.
		Заявник повідомив про те, що на підставі додаткової угоди № 01/22 від 30.01.2022 до договору про надання правової допомоги № 23/04/20 від 23.04.2020 розмір гонорару адвоката є фіксованим, тобто не залежить від кількості здійснених дій, судових засідань, обсягу наданих послуг, витраченого часу тощо, і за професійну правничу допомогу по справі № 916/36/22 в суді першої інстанції складає: 25000 гри за позов ТОВ «Гемопласт»; 25000 гри за зустрічний позов ТОВ «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ», а всього - 50000 гри., та підлягає сплаті протягом одного року після набрання законної сили рішенням.
		Заявник зауважив, що подання інших доказів (опису робіт, квитанцій про сплату за послуги тощо) не вимагається, враховуючи характер складених правовідносин (узгоджених домовленостей між адвокатом і клієнтом) та актуальну правову позицію Верховного Суду щодо відповідних правовідносин.
		30.06.2022 до суду надійшли тотожні за замістом заперечення ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» та АТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» (вх. № 11818/22, № 11820/22) на заяву про розподіл судових витрат, відповідно до яких останні вважають заяву ТОВ «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
		Позивач за первісним позовом (відповідач-1 за зустрічним позовом) та відповідач-2 за зустрічним позовом вказують, що з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених заявником витрат на правничу допомогу представник Комісар О.В. надав до суду Додаткову угоду № 01/22 до Договору про надання правової допомоги № 23/04/20 від 23.04.2021, де узгоджено, що клієнт протягом одного року після набрання законної сили рішенням суду по суті у справі № 916/36/22 зобов`язаний у повному обсязі сплатити вартість послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання, встановлену у п.п. 1-2 цієї додаткового угоди та укласти акт приймання-передачі наданих послуг. 
		Таким чином, ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» та АТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» вважають, що у вказаній Додатковій угоді сторонами визначено момент, коли у позивача виникає обов`язок по сплаті витрат на правничу допомогу  один рік після набрання законної сили рішенням суду по суті у справі № 916/36/22, а відтак, заявником не було сплачено на користь Адвокатського об`єднання «Лєгіст» суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 грн.
		У зв`язку з викладеним, на переконання вказаних учасників справи, необґрунтованість заявленої суми зумовлена неподанням заявником відповідних доказів, подання яких передбачено ст. 126 ГПК України, а відсутність факту понесення ТОВ «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» витрат на професійну правничу допомогу свідчить також ненадання заявником акту приймання-передачі наданих послуг та платіжних документів про оплату таких послуг, а тому, на їх думку, заява про розподіл судових витрат задоволенню не підлягає.
		В письмових поясненнях (вх. № 12486/22 від 07.07.2022) ТОВ «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» зауважило, що в запереченнях наявне посилання на статті ГПК України та постанови Верховного Суду, проте жодним чином не вказано, чи вважають ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» та АТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» витрати розумними чи не погоджуються з ними через їх завищення. Крім того, вказані заперечення не містять позицій щодо заявленого розміру судових витрат, а також доказів на підтвердження неспівмірності відповідних витрат.
		Представник заявника в судовому засіданні підтримав подану ним заяву про розподіл судових витрат, просив суд задовольнити її в повному обсязі.
		В судове засідання 07.07.2022 ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» та АТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» явку уповноваженого представника не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином відповідно до статті 242 ГПК України, до суду надійшла заява їх представника (вх. № 12498/22 від 07.07.2022) про розгляд заяви без його участі у зв`язку залученням адвоката Кобба Д.В. до проведення невідкладних слідчих дій. Водночас, представник просив відмовити в задоволенні заяви про розподіл судових витрат з підстав, викладених ним у запереченні.
		Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
		Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, згідно з пунктом третім частини першої, судом не вирішено питання про судові витрати.
		Керуючись частиною четвертою статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення про проведення судового засідання за відсутності представника ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» та АТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт».
		З матеріалів справи судом встановлено, що 23.04.2020 між Адвокатським об`єднанням «Лєгіст» та ТОВ «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» укладено договір № 23/04/20 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного, податкового та будь-якої галузі права; організовувані ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та представляти інтереси останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
		Згідно п.4.1. Договору вартість послуг Адвокатського об`єднання встановлюється додатковою угодою до Договору.
		30.01.2022 між АО «Лєгіст» в особі учасника  Комісара О.В. та ТОВ «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» укладено Додаткову угоду № 01/22 до Договору № 23/04/20 від 23.04.2020, згідно п. 1 якої сторони дійшли взаємної згоди, що вартість послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання за професійну правничу допомогу у справі № 916/36/22 за позовом ТОВ «Гемопласт» - є фіксованою (не залежить від кількості здійснених адвокатом дій, судових засідань, обсягу наданих послуг, витраченого часу тощо) та становить:
		- у суді першої інстанції - 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень;
		- у суді апеляційної інстанції - 30000 (тридцять тисяч) гривень;
		- у суді касаційної інстанції - 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень.
		Пунктом 2 Додаткової угоди № 01/22 від 30.01.2022 сторони погодили, що вартість послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання за професійну правничу допомогу у справі № 916/36/22 за зустрічним позовом Клієнта - є фіксованою (не залежить від кількості здійснених адвокатом дій, судових засідань, обсягу наданих послуг, витраченого часу тощо) та становить:
		- у суді першої інстанції - 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень,
		- у суді апеляційної інстанції - 30000 (тридцять тисяч) гривень,
		- у суді касаційної інстанції - 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень
		Як встановлено п. 4 Додаткової угоди № 01/22 від 30.01.2022, сторони узгодили, що Клієнт протягом одного року після набрання законної сили рішенням суду по суті у справі № 916/36/22 зобов`язаний шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання або внесення готівкою в касу Адвокатського об`єднання у повному обсязі сплатити вартість послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання, встановлену у п п 1-2 цієї додаткової угоди, та укласти акт приймання-передачі.
		Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» про ухвалення розподіл судових витрат у справі №916/36/22, суд дійшов висновку про таке.
		За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		Згідно статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
		Судовими витратами є оплата послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Положення ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
		Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
		Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 8 травня 2021 року, справа № 922/2385/20, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
		Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
		Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
		Так, надаючи до господарського суду відзив на позов, відповідач на виконання вимог ст.165 ГПК України повідомив суду, що розмір його судових витрат у зв`язку з отриманням професійної правничої допомоги під час розгляду первісного позову по справі № 916/36/22 в суді першої інстанції є фіксованим і складає 25000,00 грн. Відповідні докази понесення судових витрат будуть надані у передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України строк та порядку.
		Крім того, у зустрічній позовній заяві позивач також зазначив, що розмір його судових витрат у зв`язку з отриманням професійної правничої допомоги під час розгляду зустрічного позову по справі № 916/36/22 в суді першої інстанції є фіксованим і складає 25000,00 грн. Відповідні докази понесення судових витрат також будуть надані у передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України строк та порядку.
		Повноваження адвоката Комісара Олега вікторовича підтверджуються ордером серія ВН №1063538 від 30.08.2021 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД №003739 від 08.04.2019, виданим Головою Ради адвокатів Одеської області Бронз Й.Л., відповідно до рішення Ради адвокатів Одеської області від 08.04.2019 №22.
		За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
		У зв`язку з викладеним, судом відхиляється твердження ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» та АТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» щодо відсутності доказів сплати заявником на користь АО «Лєгіст» заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн.
		Суд також звертає увагу на те, що у разі встановлення клієнтом і адвокатом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних при наданні послуг правничої допомоги не є необхідним. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.
		Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
		При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
		Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
		Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
		Слід зазначити, що саме з вини відповідачів за зустрічним позовом спір доведено до суду, їх поведінка не сприяла вирішенню спору у позасудовому порядку, у зв`язку з чим відповідач за первісним позовом, та як наслідок, позивач за зустрічним позовом змушений був скористатись послугами адвоката. Виконана адвокатом робота повинна бути оплачена, порядок нарахування суми витрат на професійну правничу допомогу прозорий та зрозумілий.
		Суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме умови договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.
		Крім згаданого у статті 126 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є верховенство права та пропорційність.
		Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		Отже, з врахуванням вищенаведених норм, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
		До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
		Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
		У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи». 
		За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
		Відтак, суд дійшов висновку, що перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз`яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.
		Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи була їх сума обґрунтованою.
		У даному випадку суд приймає до уваги, ті обставини, що справа №916/36/22 не є складною, первісний позов було постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін, не має публічного інтересу, розглядалася за правилами загального позовного провадження, при цьому по справі було подано зустрічну позовну заяву, між тим відповідачем за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) було надано відзив зі змісту якого вбачається, що останній посилався на ті самі підстави та обставини, що викладені у поданому ним зустрічному позові.
		Крім того, під час її розгляду відбулося всього три судових засідання на яких був присутній представник відповідача (позивача за зустрічним) лише двічі, з яких в одному судовому - в режим відеоконференції. Явка учасників до суду обов`язковою не визнавалася. Вказані обставини дали можливість представнику відповідача (позивача за зустрічним) не витрачати кошти та час на транспортування до міста Одеса у Господарський суд Одеської області на відповідні судові засідання.
		Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи Договір про надання правової допомоги № 23/04/20 від 23.04.2020 та Додаткова угода № 01/22 від 30.01.2022 до нього - не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
		Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження. 
		Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		На переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката, який слід покласти до відшкодування за рахунок ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» за первісним позовом в цьому випадку є сума 10000, 00 грн., оскільки як зазначалося вище, справа не складна і не містить котррозрахунків, які потребують багато часу, та формування правової позиції, відмінної від позиції викладеної в зустрічному позові, та підкріплення роботи її доказовою базою.
		Також, суд вважає, що розумним розміром витрат на послуги адвоката, який слід покласти до відшкодування за рахунок ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» та АТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» за зустрічним позовом в цьому випадку є сума 20000, 00 грн., який має бути покладено на відповідачів за зустрічним позовом порівну по 10000,00 грн з кожного.
		Таким чином, інші заявлені витрати на послуги адвоката є надмірно високими та становитимуть значний тягар для учасника справи, що суперечить принципу розподілу витрат.
		З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку, що заява ТОВ «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» про розподіл судових витра щодо стягнення витрат на правову (правничу) допомогу підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 123, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ: 
		 
		1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» (вх.№2-486/22 від 27.06.2022) про розподіл судових витрат по справі №916/36/22  задовольнити частково.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» (вул. Маяковського, буд. 57, офіс 1, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700, код ЄДРПОУ 40068132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» (просп. Гагаріна, буд. 12, корп. А, офіс 411, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 40394644) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
		3. Стягнути з Акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» (вул. Маяковського, буд. 57, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700, код ЄДРПОУ 00480922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПДНА-КЕМИКАЛ-ЮГ» (просп. Гагаріна, буд. 12, корп. А, офіс 411, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 40394644) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
		4. В задоволенні решти заяви  відмовити.
		 
		Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
		Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України. 
		Повний текст додаткового рішення складено 15.07.2022.
		 
		 
		Суддя О.В. Цісельський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...