Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/11045/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2022. Зареєстровано: 19.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2022.
Дата набрання законної сили: 19.07.2022
Номер судового провадження: 11-кп/4823/257/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021270000000449

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 750/11045/21 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/257/22   Категорія - ч.2 ст. 286 КК України.  Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		19 липня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів: ОСОБА_3  ОСОБА_4 
		за участі секретаря ОСОБА_5 
		 
		сторін кримінального провадження:
		обвинуваченої ОСОБА_6 
		її захисника  адвоката ОСОБА_7 
		представника потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		 адвоката ОСОБА_10 
		представника потерпілої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_11 ( в режимі відео конференції)
		прокурора ОСОБА_12  
		 
		Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021270000000449 від 12 серпня 2021 року за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 , представника потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 , представника потерпілої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_11  на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2022 року,
		 
		щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Петрушин Чернігівського району Чернігівської області, громадянки України, з вищою освітою, працюючої приватним підприємцем, одруженої, зареєстрованої по АДРЕСА_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		 
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 
		 
		 В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Цим вироком ОСОБА_6 засуджена за ч. 2 ст. 286 КК України до п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнена від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки за умови виконання обов`язків, покладених відповідно до ст. 76 КК України, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 4 118 грн. 88 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.
		Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
		 
		Судом визнано доведеним, що 12 серпня 2021 року, близько 20 години 50 хвилин, ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Деу Нексіа», номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись по вулиці Рокосовського в м. Чернігові, в напрямку від перехрестя з вулицею Всіхсвятська до перехрестя з вулицею Шевченка, проявила неуважність, не врахувала дорожню ситуацію, дорожню обстановку, стан транспортного засобу, його габарити та розташування на проїзній частині, при виникненні небезпеки для руху у вигляді попутно їдучого по переду автомобіля марки «Додж», номерний знак НОМЕР_2 , який зменшував швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом, не вжила заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки, з метою уникнення зіткнення з вказаним транспортним засобом, змінила напрямок свого руху вліво, при цьому, не переконавшись у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого не впоралась з керуванням, виїхала за межі проїзної частини на розділову смугу та острівець безпеки, розташований неподалік будинку №25 по вулиці Рокосовського в м. Чернігові, де здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_14 . 
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки і живота  саден та синців тулуба, множинних переломів ребер з обох сторін з розривами пристінкової плеври, легень та правої долі печінки, масивними крововиливами в середостіння, двобічним гемотораксом, множинних синців та саден нижніх і верхніх кінцівок з крововиливами в підлеглі м`які тканини, які за ступенем тяжкості мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та мають прямий причинний зв`язок з настанням смерті потерпілого.
		Смерть ОСОБА_14 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 на місці події, внаслідок масивної крововтрати, яка виникла через ускладнення закритої травми грудної клітки та живота з множинними переломами ребер з обох сторін, розриви пристінкової плеври, легень та правої долі печінки, масивні крововиливи в середостіння, двобічний гемоторакс.
		У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 порушила вимоги п.п. 2.3 б, 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху, що стало причиною та умовою настання події даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію дій обвинуваченої та доведеність її вини, просить скасувати вирок місцевого суду через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. 
		Аргументує тим, що при призначенні покарання ОСОБА_6 судом, на порушення вимог п. 1, 9 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення покарання», не у повному обсязі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер скоєного та дані про особу винної, обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.
		Судом було враховано тяжкість кримінального правопорушення, соціальну характеристику, вік, сімейний стан, обставину, що пом`якшує покарання  щире каяття, а також відсутність обставин, які б його обтяжували. Однак, з такими підставами для призначення покарання у вигляді 2 років випробування, прокурор не погоджується.
		Вказує на характер допущених особою порушень правил дорожнього руху та наслідки, які наступили від дій винної. При виникненні небезпеки у вигляді іншого автомобіля, який зменшував швидкість руху перед нерегульованим пішохідним переходом, ОСОБА_6 не вжила заходів для зменшення швидкості руху, аж до зупинки, та з метою уникнення зіткнення з іншим транспортним засобом змінила напрямок свого руху вліво, при цьому, не переконавшись у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого не впоралась з керуванням, виїхала за межі проїзної частини на розділову смугу та острівець безпеки, де перебував пішохід ОСОБА_14 , який від отриманих ушкоджень помер на місці події.
		У даному випадку, прокурор особливу увагу звертає на те, що наїзд на пішохода відбувся саме на острівці безпеки, який є технічним засобом регулювання дорожнього руху на наземних пішохідних переходах, який конструктивно виділений над проїзною частиною дороги та призначений як захисний елемент. Розділювальна смуга це виділений конструктивно елемент автомобільної дороги, який розділяє суміжні проїзні частини та не призначений для руху транспортних засобів, дозволяється лише рух пішоходам. Відповідно до Правил дорожнього руху пішохід ОСОБА_14 перебував в нерухомому стані на острівці безпеки.
		Крім того, судом проігноровано думку потерпілих  матері та дружини загиблого, які у судовому засіданні наполягали на призначенні суворого покарання для обвинуваченої, вказуючи на те, що в результаті дії ОСОБА_6 вони втратили єдиного сина, коханого чоловіка. Без батька залишився восьмирічний син, який позбавлений батьківської любові та підтримки. Така втрата близької людини кардинально змінила життя потерпілих, для них втрачений сенс на майбутнє, оскільки потерпілий був для них надією та опорою.
		 
		В апеляційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі, без застосування ст. 75 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
		На думку представника, судом помилково було визнано обставиною, яка пом`якшує покарання  щире каяття ОСОБА_6 . Протягом усього часу досудового слідства та судового розгляду обвинувачена будь-яких активних дій, спрямованих на залагодження своєї провини та підтвердження свого дійсного щирого жалю, не вчиняла. ОСОБА_6 висловила свої вибачення перед потерпілими лише у судовому засіданні під час допиту, що не може свідчити про шкодування та каяття у вчиненому.
		ОСОБА_6 , керуючи автомобілем як джерелом підвищеної небезпеки, у населеному пункті, під час руху, проявила злочинну недбалість не тільки до розвитку дорожньої обстановки, яка не була ускладнена будь якими іншими факторами (погодними, дорожніми, тощо), а й до своїх особистих навичок керування транспортним засобом, з урахуванням її водійського стажу шести місяців, вчинила злочинні маневри, чим грубо порушила декілька основоположних пунктів Правил дорожнього руху. 
		Такі протиправні дії обвинуваченої призвели до тяжких та непоправних наслідків у вигляді загибелі людини, є суспільно-небезпечними, оскільки ставлять під загрозу безпеку всіх учасників дорожнього руху, що в комплексі з усім вищевикладеним було залишено без належної оцінки місцевим судом.
		Відповідно до п.п. 20, 21 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України, суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		Під час допиту ОСОБА_6 вказала, що коли вона почала гальмувати, то її машина «сіпнулась» і полетіла вліво, на острівок безпеки. При цьому, чому її автомобіль сам змінив напрямок руху, «сіпнувся», вона пояснити не змогла. Обвинувачена не була уважною і пояснювала, що пішохода ОСОБА_14 , взагалі не бачила.
		На думку представника потерпілих, саме таке сприйняття обвинуваченої дорожньої обстановки та того, що сталося, свідчать про відсутність критичного відношення, осмислення причин та заподіяних наслідків, усвідомлення та засудження своїх протиправних дій, як водія джерела підвищеної небезпеки, та бажання перекласти свою провину не неіснуючі обставини, які нібито змусили її виїхати на острівець безпеки.
		Вважає, що показання ОСОБА_6 надані нею виключно з метою уникнути кримінальної відповідальності. При цьому, обвинувачена не сприяла слідству в установленні обставин справи, а навпаки відмовлялась від надання показів, з метою уникнути покарання за вчинений тяжкий злочин.
		Також, суд не врахував принципової позиції потерпілих, які наполягали на призначенні винній найсуворішого виду покарання у виді позбавлення волі на максимальний термін, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.
		 
		Представник потерпілої ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_11 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, без застосування ст. 75 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, мотивуючи відсутністю щирого каяття, відшкодування матеріальної шкоди. Апеляційна скарга адвоката ОСОБА_11 аналогічна за аргументами з апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_10 . Крім того, представник адвокат ОСОБА_11 звернув увагу, що водійка ОСОБА_6  ударом свого автомобіля зруйнувала стовп освітлення і лише через два метри наїхала на пішохода ОСОБА_14 , грубо порушила вимоги Правил для руху, під час виникнення небезпеки для руху, не гальмувала, а змінила напрямок руху.
		 
		Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги про посилення покарання, представників потерпілих, які підтримали аргументи поданих ними апеляційних скарг і наполягали на реальній мірі покарання для обвинуваченої, обвинувачену та її захисника, які заперечували проти апеляційних скарг, вказуючи, що були висловлені співчуття дружині та матері пішохода, кожній з них поштою відправлено по 10 тис. гривень в рахунок часткового відшкодування шкоди, від отримання якої потерпілі відмовилася, обвинувачена вчинила необережний злочин, була твереза, нікуди не тікала, щиро кається, на теперішній час вагітна, не становить суспільної небезпеки для суспільства як особистість, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає подані апеляційні скарги задовольнити частково.
		Висновки суду про доведеність винуватості водія ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого пішохода ОСОБА_14 , відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зібраним доказам, в апеляційних скаргах не оспорюються. Розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції відбувався за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Згідно зі статтями 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
		Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
		Кримінальне правопорушення за санкцією статті віднесене до категорії тяжких, проте вчинене з необережності.
		Обвинувачена ОСОБА_6 не заперечувала своєї провини, щиро покаялася та вибачалася перед потерпілими, які не захотіли прийняти її вибачення та часткове матеріальне відшкодування, яка було недостатнім з огляду на наслідки.
		Щире каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася, що в поведінці ОСОБА_6 присутнє.
		Та обставина, що вона відмовилася надавати пояснення відразу після дорожньо-транспортної пригоди, пояснюється поважними причинами, гострою реакцією на стрес, через що їй була надана медична допомога.
		Матеріальна неспроможність обвинуваченої відшкодувати матеріальну та моральну шкоду потерпілим, не виключає наявності щирого каяття і не підвищує суспільної небезпечності особи.
		Разом з тим, з огляду на грубий характер порушення правил безпеки руху, наслідки, що настали у вигляді смерті молодої людини працездатного віку, у якого залишився без батьківського піклування малолітній син, необережний характер кримінального правопорушення, щире каяття обвинуваченої, відсутність у неї судимостей і притягнень до адміністративної відповідальності, позитивні характеристики, вагітність, а також відсутність пробачення з боку потерпілих, які наполягають на реальній мірі покарання, виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації покарання, обвинувачена ОСОБА_6 заслуговує на реальне покарання без застосування положень ст. 75 КК України, у межах, наближених до мінімальної санкції статті.
		 
		Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 409, 532 КПК України колегія суддів, -
		 
		 У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 представника потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 , представника потерпілої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_11  задовольнити частково.
		 
		Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2022 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати.
		 
		Пасічній ОСОБА_15 за ч. 2 ст. 286 КК України призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
		 
		Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, з дня її фактичного затримання.
		 
		У решті цей же вирок залишити без змін.
		 
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.  
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_16  ОСОБА_17  ОСОБА_18

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...