Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/10943/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2022.
Дата набрання законної сили: 13.07.2022
Номер судового провадження: 51-5830км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018270010000116

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 липня 2022року
		м. Київ
		справа № 750/10943/18
		провадження № 51-5830 км 21
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 , 
		виправданого ОСОБА_7 , 
		представника потерпілого ОСОБА_8 ,  
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018270010000116, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олексєєво Єлинського району Смоленської області Російської Федерації, раніше не судимого,проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.
		ОСОБА_9 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Новий Білоус Чернігівського району Чернігівської області, раніше не судимого,проживаючого за адресою:  АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2020 року ОСОБА_7 та ОСОБА_9  визнано невинуватими та виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст.366, ч. 4 ст.191 КК Україниза недоведеністю в їх діях складу злочинів.
		Цивільний позов прокурора в інтересах КЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня» про відшкодування 459508, 54 грн майнової шкоди, завданої злочином, залишено без розгляду.
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_7 займаючи посаду директора ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС», будучи службовою особою юридичної особи приватного права, який наділений організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими повноваженнями, уклав з КЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області в особі головного лікаря ОСОБА_10 договір підряду № 295 та додаткові угоди до нього № 1 від 22.08.2017 року, № 2 від 04.09.2017 року, згідно з якими ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС» зобов`язується на замовлення КЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня» виконати та здати в установлені договором строки закінчені роботи по будівництву об`єкта «Реконструкція системи теплозабезпечення Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області по вул. Шевченка, 114 в м.Чернігові. Реконструкція існуючої котельні з установленням додаткових котлів».
		У грудні 2017 року директор ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС»  ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел, спрямований на привласнення бюджетних коштів на свою користь, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з ОСОБА_9 , який згідно з наказом № 90 від 25.07.2017 року Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації був закріплений для здійснення технічного нагляду, будучи службовою особою, виконуючи адміністративно-господарські обов`язки, що охоплюють повноваження з управління та розпорядження державним майном, яке полягає в установленні порядку його зберігання, переробки, реалізації, контролю за здійсненням операцій тощо, в ході виконання робіт з технічного нагляду, під час огляду та оцінки обсягів, якості фактично виконаних ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС» будівельних робіт по об`єкту «Реконструкція системи теплозабезпечення Комунального лікувально -профілактичного закладу «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області по вул. Шевченка, 114 в м. Чернігові. Реконструкція існуючої котельні з установленням додаткових котлів», їх відповідності проектно-кошторисній документації та акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, під час виконання робіт на об`єкті, підписав акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року форми КБ-2в № 2\1 від 22.12.2017 на суму 1244 365, 2 грн та довідку про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2017 року форми КБ-3 від 22.12.2017 року на суму 1 244 365, 2 грн, в підтвердження виконаних в грудні 2017 року обсягів робіт ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС» за договором підряду № 295 від 22.08.2017 року, а ОСОБА_9 підписав акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року форми КБ-2в № 2\1 від 22.12.2017 року на суму 1244 365, 2 грн, в підтвердження виконаних в грудні 2017 року обсягів робіт ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС» за договором підряду № 295 від 22.08.2017 року, достовірно знаючи про невідповідність обсягів фактично виконаних та зазначених в акті робіт, що підтверджується висновком судової будівельно - технічної експертизи № 2 від 05.04.2018 року на загальну суму 459 508, 54 грн, які незаконно привласнили.
		Таким чином, директор ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС» ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , зловживаючи своїм службовим становищем, привласнили кошти виділені на будівництво об`єкта «Реконструкція системи теплозабезпечення Комунального лікувальнопрофілактичного закладу «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області по 
		вул. Шевченка, 114 в м.Чернігові. Реконструкція існуючої котельні з установленням додаткових котлів» на загальну суму 459 508, 54 грн, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, внаслідок чого державі в особі КЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області було завдано збитки у великих розмірах, тобто органом досудового розслідування  ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.191 КК України. 
		Також ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , будучи службовими особами, у невстановлений досудовим слідством час, у грудні 2017 року, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, умисно внесли до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року форми КБ-2в № 2\1 від 22.12.2017 року (на будівельні роботи на суму 1 244 365, 2 грн), а ОСОБА_7 ще й до довідки про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2017 року форми КБ-3 від 22.12.2017 року (на суму 1 244365, 2 грн), що є офіційними документами, завідомо неправдиві відомості про те, що будівельні роботи на суму 1 244 365, 2 грн виконані в повному обсязі, який підписали, завірили печаткою, достовірно знаючи про невідповідність обсягів та вартості виконаних будівельних робіт фактично виконаним роботам та їх завищення на суму 459 508, 54 грн. 
		В подальшому, ОСОБА_11 надав вказані офіційні документи замовникуКЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівського району Чернігівської області, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, б.114, м. Чернігів, чим здійснив видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
		Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обвинувачуються за ч. 1 ст. 366 КК України, у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а ОСОБА_7 також у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, прокурор посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосував закон, який належить застосувати, а саме ч. 1 ст. 366, ч.4 ст.191 КК України. 
		Вказує, що суд апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги без задоволення, не дав належної оцінки всім доводам та не врахував їх при ухваленні рішення, а саме не враховано показання виправданих, експерта ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також безпідставно взяв до уваги висновок експертів від 26.04.2019 року, який ґрунтується на документах, які отримані в порушення вимог ч. 3 ст. 93 КПК України, та не були відкриті стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України, а також те, що цей висновок був складений станом на день проведення дослідження, однак акт виконаних робіт був підписаний 22.12.2017 року. Крім того зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що місцевим судом не досліджувалися матеріали на підставі яких було зроблено висновок експертів від 26.04.2019 року.
		Вважає, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку наявним у кримінальному провадженні доказам, не врахував наявності достатніх доказів для ухвалення обвинувального вироку та відповідно неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, чим порушив вимоги статей 412, 419 КПК України.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор частково підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати оскаржувану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Захисник ОСОБА_17 , виправданий ОСОБА_7 та представник потерпілого ОСОБА_8 заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків. 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		За встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судових засіданнях доказів, висновок суду про визнання невинуватими ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.366, ч.4 ст.191 КК України, колегія суддів вважає правильним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. 
		Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з положеннями ч. 4 вказаної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. При цьому суд, як передбачає ч. 6 ст. 22 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		У справі «Барбера, Мессегеі Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
		Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках,  на потерпілого.
		З матеріалів кримінального провадження слідує, що суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.
		Під час судового розгляду у встановленому законом порядку суд дослідив зібрані під час досудового розслідування та надані стороною обвинувачення докази, на підставі яких ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз цих доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані стороною обвинувачення письмові докази, у тому числі висновок експерта № 2 від 05.04.2018 року, а також показання виправданих, експертів ОСОБА_12 та ОСОБА_18 , свідків, зокрема, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та представника потерпілого ОСОБА_10 у судовому засіданні, ні самі по собі, ні у своїй сукупності не доводять винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_9 поза розумним сумнівом впривласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірахта у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а ОСОБА_7 також у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Це питання було вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		В судових рішенняхсудами першої і апеляційної інстанцій наведено переконливі аргументи, чому вони визнали обвинувачення не доведеним поза розумним сумнівом, та чому не взяли до уваги те пояснення події, що надала сторона обвинувачення.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів та вважає, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість  ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях.
		Так, ст. 191 КК України передбачає відповідальність за три форми вчинення кримінального правопорушення  привласнення, розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її володінні, або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
		За нормативним визначеннямпривласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.
		Предметом привласнення є лише те чуже майно, яке було ввірено винній особі чи перебувало в її законному володінні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь.
		Разом з тим, грошові кошти у сумі 459 508, 54 грн, привласнення яких шляхом зловживання своїм службовим становищем ставиться в провину ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , не були їм ввірені та не перебували в законному володінні виправданих, про що слушно зазначено в ухвалі апеляційного суду.
		Крім цього, судами з`ясовано, що обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 366 та ч.4 ст.191 КК України переважно ґрунтується на висновку експерта № 2 від 05 квітня 2018року (т. 2 а. п. 52-66).
		При дослідженні судами попередніх інстанцій висновку експерта № 2 від 05.04.2018 року встановлено, що на дослідження експертові були надані наступні документи: копії актів приймання виконаних будівельних робіт № 2 та № 2\1 за грудень 2017 року, копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 року від 05.12.2017 року та від 22.12.2017 року, копія підсумкової відомості ресурсів за звітний період (листопад 2017 року), копія акту вартості устаткування, що було придбано виконавцем робіт; копії рахункуфактури № СФ-0000070 від 06.09.2017 року та № СФ 0000100 від 05.12.2017 року.
		При цьому у висновку експерта зазначено, що обсяги та вартість фактично виконаних будівельних робіт з урахуванням індексу зміни загальної вартості виконаних робіт завищені на загальну суму 459 508, 54 грн.
		Із вказаного висновку вбачається, що проект по об`єкту «Реконструкція системи теплозабезпечення КЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області по вул. Шевченка, 114 в м. Чернігові. Реконструкція існуючої котельні з установленням додаткових котлів» експертом взагалі не досліджувалися, як не досліджувались і наступні документи: реконструкція існуючої котельні з установленням додаткових котлів, дефектний акт від 04.12.2017 року, акт корегування від 22.12.2017 року акту виконаних робіт на суму 
		1 244 365, 2 грн, гарантійний лист № 14-12\17 від 22.12.2017 року, локальні кошториси № 2-1-1 на Загально-будівельні роботи, № 2-1-2 на Тепломеханічну частину, № 2-1-3 на Газопостачання, № 2-1-4 на Електросилове устаткування, № 2-1-5 на Автоматику, № 2-1-6 на Устаткування котельні, підсумкові відомості ресурсів за грудень 2017 року, загальний журнал робіт ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС», видаткові накладні за серпень, жовтень, листопад та грудень 2017 року, сертифікати відповідності та додатки до них, паспорти, сертифікати якості на будівельно-монтажні матеріали, калькуляції витрат, акти на закриття прихованих робіт, картки установок параметрів автоматики захисту та блокування водогрійних котлів «Vitoplex-200SX» № 17438486701 з пальником ELKO та «Vitoplex-200SX» № 27438486701087 з пальником ELKO, технологічний регламент на проведення пусконалагоджувальних робіт від 15.12.2017 року, карти 
		водно-хімічного режиму роботи ХВМ системи TWIN, акти № 1, 2, 3 по результатам гідравлічних випробувань від 21.12.2017 року, акти № 4 та № 5 перевірочного випробування автоматики захисту та регулювання температури котлової води від 19.12.2017 року, акти перевірочного випробування автоматики захисту та регулювання температури котлової води від 19.12.2017 року, режимні карти (тимчасових) щодо водогрійних котлів «Vitoplex-200SX» № 17438486701 та 
		№ 27438486701087, акт на гідравлічне випробування трубопроводу від 16.12.2017 року, акти по результатам гідравлічних випробувань від 21.12.2017 року, акт по результатам гідравлічних випробувань від 21.12.2017 року, інструкції по сервісному обслуговуванню водогрійного котла Vitoplex-200», інструкції по інсталяції і експлуатації (установка пом`якшення безперервної дії) серії DHF 60\2.
		Експерт ОСОБА_12 , який проводив зазначену експертизу, в місцевому суді показав, що його обов`язком було підтвердити, чи відповідають роботи відображені в акті виконаних робіт фактичним виконаним роботам. Проект по об`єкту «Реконструкція системи теплозабезпечення КЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області по вул. Шевченка, 114 в 
		м. Чернігові. Реконструкція існуючої котельні з установленням додаткових котлів», акт корегування від 22.12.2017 року акту виконаних робіт на суму 1 244 365, 2 грн та гарантійний лист № 14-12\17 від 22.12.2017 року ним не досліджувались, вартісні показники брав з акту, жодної експертизи з котлами не проводив. 
		Тобто, фактично експертиза проведена, що не заперечується і самим експертом, не за всією проектно-кошторисною документацією, а за фактичними роботами в порівнянні з роботами відображеними в акті виконаних робіт.
		Разом з тим, відповідно до п.п. 5.1.3. п.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53\5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950\5), для визначення відповідності обсягів та вартості фактично виконаних будівельних робіт обсягам і вартості, визначеним проектно-кошторисною або первинною документацією експерту необхідно надати договірну документацію (договори підряду та додатки до них, додаткові угоди тощо), а також проектно-кошторисну та первинну звітну і виробничу документацію (форми КБ-2в, КБ-3), відомості списання матеріалів, журнал виконання робіт, акти огляду прихованих робіт, акти випробувань тощо) на виконання будівельних робіт.
		Допитана в суді першої інстанції експерт ОСОБА_18 , яка приймала участь при проведенні комісійної судової будівельно - технічної експертизи № 21598\21599\18-44\801\802\19-24 від 26.04.2019 року показала, що без наявності проекту об`єкту реконструкції взагалі неможливо провести будівельно - технічну експертизу.
		З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що висновок експерта № 2 від 05.04.2018 рокумає суттєві недоліки, є неповним, його складено з порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, та вірно визналийого неналежним доказом у зв`язку з тим, що експертне дослідивусіх документів, необхідних для проведення експертизи.
		Разом з тим, в ході судового розгляду було досліджено висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи№ 21598\21599\18-44\801\802\19-24 від 26.04.2019 року (т. 3 а. п. 169-182), яку призначено ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.09.2018 року (т. 1 а. п. 107-108) за клопотанням сторони захисту, з якого слідує, що обсяги та вартість виконаних робіт по об`єкту «Реконструкція системи теплозабезпечення КЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області по вул. Шевченка, 114 в 
		м. Чернігові. Реконструкція існуючої котельні з установленням додаткових котлів» відповідають обсягам та вартості, зазначеним в актах приймання виконаних робіт №2 та № 2\1 за грудень місяць, з урахуванням акту корегування від 22.12.2017 року акту виконаних робіт на суму 1 244 365, 2 грн та гарантійного листа № 14-12\17 від 22.12.2017 року; кількісні показники матеріалів, виробів та конструкцій, які відображені в актах приймання виконаних робіт № 2 та № 2\1 за грудень місяць з урахуванням акту корегування від 22.12.2017 року акту виконаних робіт на суму 
		1 244 365, 2 грн та гарантійного листа № 14-12\17 від 22.12.2017 року станом на день проведення експертизи, відповідають нормативній потребі в них, розрахованої виходячи з обсягів робіт.
		Отже, за вказаним висновком експертів від 26.04.2019 року не встановлено завдання матеріальних збитків КЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня».
		На противагу доводам прокурора,висновок експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно - технічної експертизи від 26.04.2019 року за своєю формою та змістом відповідає вимогам статей101,102 КПК України, відповідно до
		ст. 84 КПК Україниє процесуальним джерелом доказів, а тому є належним та допустимим доказом. Підстав для визнання цього висновку експертів недопустимим доказом судами попередніх інстанцій не встановлено, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
		Крім цього, як правильно зазначив суд першої інстанції у вироку, висновком експертів від 26.04.2019 року спростовуються результати дослідження, викладені у висновку експерта від 05.04.2018 року та в якому прямо вказано на неможливість шляхом візуального обстеження ідентифікувати використані матеріали та вироби, тому що на більшості з них відсутнє будь-яке маркування виробника та постачальника, а також неможливості встановити, чи відповідають використані матеріали саме наданим сертифікатам, оскільки частково матеріали використані при виконанні прихованих робіт.
		Висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи№ 21598\21599\18-44\801\802\19-24 від 26.04.2019 року є цілком логічним також з огляду на показання свідків, які деталізовані у вироку суду.
		Також слід звернути увагу, що при підготовці до проведення зазначеної експертизи експерт ОСОБА_18 , шляхом направлення клопотання захиснику (т. 1 а. п. 109-110), ініціювала питання щодо надання ряду документів для повноти проведення експертизи.
		Суд касаційної інстанції визнає безпідставними твердження прокурора про те, що висновок експертів від 26.04.2019 року ґрунтується на документах, що отримані з порушенням вимог ч. 3 ст. 93 КПК України, не були відкриті стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України та не досліджувались судом.
		У матеріалах кримінального провадження є лист підписаний адвокатом ОСОБА_6 , який адресований на ім`я прокурора ОСОБА_21 , в якому з посиланням на ч. 9ст. 290 КПК Українизазначено про надання доступу до матеріалів наданих для проведення судової будівельно - технічної експертизи
		№ 21598\21599\18-44\801\802\19-24 від 26.04.2019 року, всього на 493 аркушах, а також чеки про оплату кур`єрських послуг за пересилання документів, із зазначенням отримувача  Чернігівська місцева прокуратура та відправника  
		ОСОБА_6 (т. 4 а.п. 59-62).
		Згідно з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 січня 2020 року (справа 
		№ 754/14281/17, провадження № 51-218кмо19), відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне визнання експертного дослідження недопустимимдоказом й скасування на підставіп. 1 ч. 1 
		ст. 438 КПК України судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
		Таким чином, за наявності сумнівів щодо достовірності документів, які були об`єктом експертного дослідження, сторона обвинувачення, реалізуючи закріплені у статтях 22, 26 КПК України принципи змагальності й диспозитивності, на стадії дослідження висновку експертів мала процесуальну можливість клопотати про надання відповідних документів, зокрема й тих, які були надані експерту також і в електронному вигляді, однак цього не зробила, що підтверджується журналом та технічним носієм інформації перебігу судового засідання за 15травня 2020 року (т. 6 а. п. 196-200). Порушень порядку отримання наданих експертам для дослідження документів не встановлено. 
		Вищезазначене свідчить пронеспроможність посилання у касаційній скарзі на те, що стороною захисту не відкривались стороні обвинувачення документи надані для проведення експертизи в електронному вигляді, на підставі яких складений висновок експертизи від 26.04.2019 року, які відіграють важливе значення, оскільки вони можуть підтвердити або спростувати час їх створення.
		За таких обставин посилання прокурора на недопустимість як доказу висновку вищезазначеної експертизи та порушення вимог ст. 290 КПК України є необґрунтованими.
		Як слідує з показань в судах першої і апеляційної інстанцій свідка ОСОБА_22 , яка працює в.о. начальника Управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, реєстрація фінансових зобов`язань здійснюється після виконання робіт, для чого надаються акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт і витрати, при цьому, якщо коригування здійснено в межах суми, яка зазначена в акті виконаних робіт, то акти коригування до казначейства не надаються, вони є лише внутрішніми документами підприємства.
		З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що твердження прокурора в касаційній скарзі, що акт коригування від 22.12.2017 року та відповідні документи до нього не були зареєстровані в жодному органі чи установі, не грунтуються на вимогах законодавства України, а тому є безпідставними.
		До того ж, Верховний Суд погоджується з висновками судів та вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження не доведено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , як службові особи, діючи з прямим умислом, внесли до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року форми КБ-2в № 2\1 від 22.12.2017 року та довідки про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2017 року форми КБ-3 від 22.12.2017 року завідомо неправдиві відомості про обсяг та вартість виконаних будівельних робіт та в подальшому ОСОБА_7 надав ці завідомо неправдиві офіційні документи замовникуКЛПЗ «Чернігівська центральна районна лікарня», оскільки з урахуванням коригування вартості та обсягів робіт внаслідок помилок чи інших порушень, без наявності інших взаємопов`язаних між собою доказів, які б підтверджували їх умисел на внесення завідомо неправдивих відомостей у вказані документи, ці фактичні обставини не можуть свідчити про вчинення виправданими кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
		Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадженняза апеляційною скаргою прокурора, ретельно перевірив викладені в ній доводи та правильно зазначив про законність, обґрунтованість та вмотивованість вироку щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , тобто встановив, що місцевим судом вирок ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК України. 
		Відповідно до практики ЄСПЛ рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
		З урахуванням наведеного та того, що суд апеляційної інстанції детально перевірив викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи, які є аналогічними за своїм змістом доводам касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх безпідставними, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду, усупереч твердженням прокурора, відповідає положенням ст. 419 КПК України.
		Таким чином, оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування судового рішення щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , Верховним Судом не встановлено, тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій,  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1     ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...