Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 626/1076/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2022. Зареєстровано: 21.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2022.
Дата набрання законної сили: 22.08.2022
Номер судового провадження: 1-кп/626/149/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022226080000109

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 626/1076/22
		Провадження № 1-кп/626/149/2022 
		 
		 
		Красноградський районний суд Харківської області
		 
		В И Р О К
		Іменем України 
		       
		   20 липня 2022 року                                м.Красноград
		 
		Красноградський районний суд Харківської області у складі: 
		головуючого судді:     ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря:              ОСОБА_2 , 
		прокурора:                      ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого:        мужевського к.в. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Красноград кримінальне провадження №12022226080000109 за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Зачепилівка Красноградського району Харківської області, українець, громадянин України, який має середню-спеціальну освіту, не працюючий, розлучений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		- в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі  Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
		31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42ФЗ). Відповідно до статей 2  3 зазначеного Договору, Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. 
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі  РФ) ОСОБА_5 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п.1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч.4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
		22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
		У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Відповідно до Указу Президента України №64/2022 в Україні було введено воєнний стан із 05 години 20 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі закону України про правовий режим воєнного стану. Відповідно до Указу Президента України « Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 № 341/2022 було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022 року).
		Так, ОСОБА_4 , будучи проросійсько-налаштованою особою, що підтримує агресивну політику Російської Федерації, з метою схиляння інших людей до своєї проросійської позиції, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, 18.06.2022 близько о 18:00, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 під час розпивання алкогольних напоїв зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_6 та двома її подругами  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , розпочав та в подальшому продовжував публічно виказувати заклики до підтримки збройної агресії проти України державою агресором  Російською Федерацією, виправдовувати збройну агресію Російської Федерації, називаючи її вимушеною та необхідною, та такою, що піде на благо українського народу, схвалював рішення та дії керівництва Російської Федерації, направлені на ведення війни проти українського народу, висловлюючи підтримку знищення українських міст та населення, публічно закликав до встановлення правління Російської Федерації на території України. 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_4  свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, за наведених вище обставин визнав в повному обсязі, не оспорював факти викладені в обвинувальному акті та показав, як викладено вище, а саме, що дійсно 18.06.2022 близько у вечірній час, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 під час спілкування зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_6 та двома її подругами, виказував заклики до підтримки збройної агресії проти України державою агресором  Російською Федерацією, виправдовував збройну агресію Російської Федерації, називаючи її вимушеною та необхідною, а також висловлював підтримку знищення українських міст та населення, закликав до встановлення правління Російської Федерації на території України. 
		В зв`язку з тим, що він повністю розкаявся у скоєному, раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, просить призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі. 
		Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорювали всі обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин, визнавши недоцільним дослідження тих доказів по справі, які ніким не оспорюються, а обмежився дослідженням даних про особу обвинуваченого, які можуть вплинути на призначення останньому міри та виду покарання. 
		За таких обставинах суд вважає, що винуватість  ОСОБА_4  у скоєнні інкримінованого злочину доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.1 ст.436-2 КК України, як виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України,
		Призначаючи обвинуваченому покарання, суд керується ст.50, 65-67 КК України, яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Також ст.65 КК України передбачає, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Вивченням даних про особу обвинуваченого  ОСОБА_4  встановлено, що останній раніше не судимий, має постійне місце мешкання, де характеризується посередньо, розлучений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2011 та 2018 року народження, підробляє по найму, на обліку у лікаря психіатра та нарколога, не перебуває. 
		Обставинами, які пом`якшують покарання  ОСОБА_4 суд визнає повне визнання провини, щире каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		При призначенні покарання обвинуваченому  ОСОБА_4  суд, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; дані про його особу, викладені вище; кілька обставин, які пом`якшують покарання, і вважає, що покарання  ОСОБА_4 , яке необхідно і достатньо для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, повинно бути призначено в межах санкції ч.1 ст.436-2 КК України, у виді позбавлення волі.
		При цьому, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, які наведені вище, враховуючи його щире каяття, що останній раніше не судимий, має двох неповнолітніх дітей, кілька обставин, пом`якшуючих покарання, враховуючи відсутність будь-яких негативних наслідків його дій та думку прокурора, суд вважає можливим на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого  ОСОБА_4  від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він за час встановленого строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.
		Міра запобіжного заходу обвинуваченому, не обиралась. Речові докази та судові витрати по справі відсутні. Цивільний позов, не заявлено.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.373-376 КПК України, суд, - 
		З А С У Д И В:
		ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі, строком на 2(два) роки.
		На підставі ст.75 КК України  ОСОБА_4  від відбування покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк, тривалістю 1(один) рік.
		 
		Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України на  ОСОБА_4 покласти обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
		Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...