Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/15575/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 21.07.2022. Зареєстровано: 21.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2022.
Дата набрання законної сили: 06.09.2023
Результат оскарження 06.09.2023 Апеляційний суд міста Києва: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/755/525/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002623

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/15575/21
		1-кп/755/525/22
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"20" липня 2022 р. колегія суддів Дніпровського районного суду міста Києва в складі:
		головуючого судді         ОСОБА_1 , 
		суддів             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		при секретарі          ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016000000002623 від 28.09.2016 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сімферополь АР Крим, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
		за участю:
		прокурорів           ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		захисника          ОСОБА_8 ,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Внаслідок розпочатої 20 лютого 2014 року збройної агресії рф проти України відбулася воєнна окупація невід`ємної частини України  Автономна Республіка Крим та м. Севастополь (далі  АР Крим), а в подальшому і незаконна анексія цієї території України.
		Зокрема, 11 березня 2014 року в умовах воєнної окупації Верховна Рада АР Крим проголосила АР Крим «незалежною державою - Республіка Крим», а 18 березня 2014 року представники розпущеної постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII «Верховної Ради АР Крим» за наслідками проведення в умовах воєнної окупації незаконного «референдуму» підписали з президентом рф «договір про прийняття до російської федерації Республіки Крим і створення у складі російської федерації нових суб`єктів» (далі  «Договір»). За результатами ратифікації цього «Договору» 21 березня 2014 року був прийнятий Федеральний Конституційний Закон РФ № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» (далі - Закон РФ № 6-ФКЗ), положеннями якого передбачено створення на території АР Крим федеральних органів державної влади рф, в тому числі судової системи (ст. 9 Закону РФ № 6-ФКЗ).
		Продовжуючи підривну діяльність проти України, рф утворила на окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади рф, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади рф та недопущення контролю України над цією територією.
		Під час цих подій громадянин України, ОСОБА_5 , будучи суддею та відповідно до Указу Президента України від 23.10.2009 року № 856/2009 займаючи посаду судді Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим та маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів активної підривної діяльності рф проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим, з власної ініціативи добровільно вирішив надати допомогу рф в проведенні такої діяльності на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності України, тобто вчинити державну зраду.
		Так, достовірно знаючи про тимчасову окупацію російською федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, в порушеннявимог ст.65Конституції України,якою передбаченообов`язок громадянУкраїни захищати,незалежність татериторіальну цілісністьУкраїни,порушуючи присягусудді вчастині неупередженого,незалежного,справедливого такваліфікованого здійсненняправосуддя відімені України,керуючись принципомверховенства права,підкоряючись лишезакону тане вчиненнядій,що порочатьзвання суддіабо підриваютьавторитет правосуддя маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та російської федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації, усвідомлюючи, що так званий «Білогірський районний суд Республіки Крим» відповідно до положень ст. 64 Конвенції Про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах російської федерації, перебуваючи в м. Білогірськ упродовж березня - квітня 2014 року, продовжив роботу у складі незаконного органу судової влади російської федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом президента російської федерації путіна в.в. від 19.12.2014 року № 786 був призначений на посаду заступника голови незаконно утвореного Білогірського районного суду Республіки Крим, чим надав допомогу іноземній державі у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «федерального конституційного закону» російської федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.
		Відповідно до ст. 70 Конвенції Про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, окупаційна держава не має права здійснювати арешт, переслідування або висувати обвинувачення проти осіб, що перебувають під захистом, за вчинки або переконання скоєні або виражені ними до початку окупації або протягом періоду її тимчасового припинення, за винятком випадків порушення законів або звичаїв війни.
		Так, 3 травня 2014 року на адміністративному кордоні Херсонської області та тимчасово окупованого півострова Крим відбулася зустріч проукраїнсько налаштованих жителів півострова з лідером кримськотатарського національного руху ОСОБА_9 , головою Меджлісу кримськотатарського народу Рафатом Чубаровим, головами регіональних меджлісів.
		У зв`язку із недопущення останніх на територію тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, неподалік міста Армянськ Автономної Республіки Крим відбулися сутички між проукраїнсько налаштованими жителями півострова та колишніми співробітниками спецпідрозділу міліції громадської безпеки «Беркут» Головного управління МВС України в АР Крим.
		Події, які відбувалися 03.05.2014 року неподалік міста Армянськ АР Крим представниками правоохоронних органів, створених відповідно до законодавства рф, кваліфіковано як застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, відносно представників влади у зв`язку з виконанням ними своїх посадових обов`язків.
		Результатом досудового розслідування вказаних кримінальних справ стало притягнення до кримінальної відповідальності за законодавством рф активістів кримськотатарського національного руху ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
		Крім цього, на знак солідарності зі своїми співвітчизниками, багато кримських татар на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим перекрили кілька ділянок таких трас, як Сімферополь-Севастополь, Херсон-Джанкой-Феодосія-Керч, Сімферополь-Феодосія-Керч та ін.
		Так, ОСОБА_5 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, 12.05.2014 року, точний час не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого «Білогірського районного суду Республіки Крим» по вул. Луначарського, 39, м. Білогірськ, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах російської федерації, керуючись статтями 29.9, 29.10, 29.11 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, постановив рішення у справі №5-60/2014 про визнання ОСОБА_14 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення рф « організація масогового одночасного перебування або рух громадян в громадських місцях, що потягло порушення громадського порядку» на ділянці автодороги Сімферополь-Феодосія-Керч, чим надав допомогу іноземній державі у переході судової влади України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» російської федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.
		Також, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, ОСОБА_5 продовжуючи свою злочинну діяльність 13.05.2014 року, точний час не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого «Білогірського районного суду Республіки Крим» по вул. Луначарського, 39, м. Білогірськ, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах російської федерації, керуючись статтями 29.9, 29.10, 29.11 Кодексу про адміністративні правопорушення рф постановив рішення у справі №5-62/2014 про визнання ОСОБА_15 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, чим надав допомогу іноземній державі у переході судової влади України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «федерального конституційного закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.
		Крім цього, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, ОСОБА_5 продовжуючи свою злочинну діяльність, 13.05.2014 року, точний час не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого «Білогірського районного суду Республіки Крим» по вул. Луначарського, 39, м. Білогірськ, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах російської федерації, керуючись статтями 29.9, 29.10, 29.11 Кодексу про адміністративні правопорушення рф постановив рішення у справі №5-64/2014 про визнання ОСОБА_16 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, чим надав допомогу іноземній державі у переході судової влади України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «федерального конституційного закону» російської федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.
		Також, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність 13.05.2014 року, точний час не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого «Білогірського районного суду Республіки Крим» по вул. Луначарського, 39, м. Білогірськ, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах російської федерації, керуючись статтями 29.9, 29.10, 29.11 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, постановив рішення у справі №5-61/2014 про визнання особи ОСОБА_17 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, чим надав допомогу іноземній державі у переході судової влади України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «федерального конституційного закону» російської федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.
		Крім цього, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, ОСОБА_5 продовжуючи свою злочинну діяльність 14.05.2014 року, точний час не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого «Білогірського районного суду Республіки Крим» по вул. Луначарського, 39, м. Білогірськ, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах російської федерації, керуючись статтями 29.9, 29.10, 29.11 Кодексу про адміністративні правопорушення рф постановив рішення у справі №5-68/2014 про визнання особи ОСОБА_18 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «федерального конституційного закону» російської федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.
		Також, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, ОСОБА_5 продовжуючи свою злочинну діяльність 15.05.2014 року, точний час не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого Білогірського районного суду Республіки Крим» по вул. Луначарського, 39, м. Білогірськ, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись статтями 29.9, 29.10, 29.11 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ постановив рішення у справі №5-72/2014 про визнання особи ОСОБА_19 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, чим надав допомогу іноземній державі у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» російської федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.
		Крім того, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, ОСОБА_5 продовжуючи свою злочинну діяльність 15.05.2014 року, точний час не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого «Білогірського районного суду Республіки Крим» по вул. Луначарського, 39, м. Білогірськ, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах російської федерації, керуючись статтями 29.9, 29.10, 29.11 Кодексу про адміністративні правопорушення рф постановив рішення у справі №5-73/2014 про визнання особи ОСОБА_20 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, чим надав допомогу іноземній державі у переході судової влади України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «федерального конституційного закону» російської федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.
		Допомога ОСОБА_5 іноземній державі у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
		Оскільки, керуючись ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), він показань суду не надавав, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду також не подавав.
		Судовий розгляд проводився за обов`язкової участі захисника, яка була забезпечена державою та користувалась процесуальними правами обвинуваченого. 
		Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
		Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч. 1 ст. 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		В судовому засіданні були дослідженні наступні докази.
		Як вбачається з відповіді Адміністрації Президента України № 45-01/135 від 20.03.2015 року, ОСОБА_5 призначений на посаду судді Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим Указом Президента України від 23.10.2009 року № 856. 
		Відповідно до Указу Президента України № 856 «Про призначення суддів» від 23.10.2009 року, ОСОБА_5 призначено на посаду судді Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, строком на п`ять років. 
		Як вбачається з повідомлення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06 жовтня 2015 року № 8вк-4067/15, відкрито дисциплінарні справи щодо суддів АР Крим, в тому числі щодо судді Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим - ОСОБА_5 .
		Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15, за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої відносно суддів АР Крим, рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посади судді Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 , у зв`язку з порушення присяги судді. 
		Відповідно до Указу Президента України № 28/2016 «Про звільнення суддів» від 30.01.2016 року, ОСОБА_5 звільнено з посади судді Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, у зв`язку із порушенням присяги судді. 
		З протоколу огляду інтернет-видань від 11-18 червня 2015 року вбачається, що старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_21 , проведено огляд сайтів, на яких розміщено рішення суддів судів незаконно створеної Республіки Крим, у тому числі м. Севастополя, за результатом огляду встановленого, що за веб-адресою: http://www.gcourts.ru/ за прізвищем судді ОСОБА_5 знайдено постанову у справі № 5-371/2014 від 09.09.2014 року, ухвалу у справі № 2-35/2014 від 16.04.2014 року, постанову у справі № 5-64/2014 від 13.05.2014 року, проаналізувавши які вбачається, що ОСОБА_5 виносив судові рішення, керуючись законодавством рф.
		Також, з роздруківок ізсайту «http://www.gcourts.ru/» вбачається, що  ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні так званого «Білогірського районного суду Республіки Крим», керуючись нормами законодавства російської федерації, постановив рішення у справі № 5-371/2014 від 09.09.2014 року про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 12.27 КоАП рф, постанову у справі № 5-64/2014 від 13.05.2014 року про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 КоАП рф, та ухвалу у справі № 2-35/2014 від 16.04.2014 року про стягнення заборгованості по кредитному договору, керуючись вимогами ГПК рф, що в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_5 протягом квітня-вересня 2014 року здійснював «правосуддя» на підставі законодавства рф.
		Крім цього, з протоколу огляду інтернет-видань від 05 серпня 2021 року та додатку до нього вбачається, що слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_22 проведено огляд сайтів, на яких розміщено документи, щодо призначення на посади суддів до незаконно створеного Джанкойського районного суду Республіки Крим, в результаті огляду встановлено, що відповідно до указу президента російської федерації від 19.12.2014 року №786, ОСОБА_5 призначено на посаду заступника голови Джанкойського районного суду Республіки Крим.
		З протоколу огляду інтернет-видань від 07 квітня 2015 року, фото-таблиці та копії указу президента російської федерації від 19.12.2014 року №786, які додані до протоколу, вбачається, що ОСОБА_5 призначено на посаду заступника голови Джанкойського районного суду Республіки Крим.
		Також, з протоколу огляду інтернет-видань від 02 лютого 2015 року вбачається, що старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_21 проведено огляд інформації, яка міститься на інтернет-сайті: http://belogorskiy.krm.sudrf.ru/modules.php?name=info_court&rid=4, проведеним оглядом встановлено, що на офіційній сторінці інтернет-сайту «  ІНФОРМАЦІЯ_2 », у вкладці «склад суддів» міститься список суддів, зокрема, зазначено ОСОБА_5 .
		Відповідно до протоколу огляду інтернет-сайту від 29 березня 2021 року та додатку до нього вбачається, що прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_23 , проведено огляд інтернет ресурсу за адресою: https://ua.krymr.com/a/27423769.html, за якою знаходиться офіційний сайт інтернет-видання «Крим.Реалії», при огляді якого встановлено, що суд міста Армянська виніс останні вироки у «справі 3 травня». Активістам кримськотатарського національного руху ОСОБА_24 і ОСОБА_25 призначили умовні терміни за застосування насильства до представників російської влади. Як випливає з рішення суду, вони напали на бійців спецпідрозділу «Беркут» неподалік від «кордону» з материковою Україною, коли кримські татари зустрічали там свого національного лідера ОСОБА_26 . Також у вказаній статті зазначено, що «П`ять кримських татар, яких судили за нанесення тілесних ушкоджень силовикам, не єдині фігуранти «справи 3 травня». Коли соратники ОСОБА_27 прорвали кордон і перейшли «кордон» із Кримом, бійці «Беркута» заблокували їх і не пропускали назад на півострів. На знак солідарності зі своїми співвітчизниками багато кримських татар у самому Криму перекрили кілька трас. У підсумку проти них порушили кримінальні справи, і їм були призначені штрафи. За оцінками ОСОБА_28 , всього були оштрафовані близько 100 осіб.»
		З протоколу огляду інтернет-сайту від 29 березня 2021 року та додатку до нього вбачається, що прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_23 , проведено огляд інтернет ресурсу за адресою: https://ua.krymr.com/a/krym-djemilev-i-proryv-3-travnya/29919250.html, за якою знаходиться офіційний сайт інтернет-видання «Крим.Реалії», при огляді вказаної сторінки встановлено, що «П`ять років тому, 3 травня, тисячі кримських татар прорвалися через «живий щит» російського спецназу, щоб зустріти свого національного лідера ОСОБА_26 , який прямував до анексованого Криму. Напередодні стало відомо про рішення російської влади заборонити ОСОБА_29 в`їзд до Криму. Колона кримськотатарських активістів попрямувала до пункту пропуску пішки. Там вони змогли зустрітися з ОСОБА_9 , але до Криму його не пропустили, він був змушений повернутися до Києва». Також, у вказаній статті зазначено, що «Експерт Кримської правозахисної групи ОСОБА_30 , який досліджував рішення судів у «справі 3 травня», зауважив, що одразу ж після подій 3 травня в Криму відбулися масові обшуки, було ухвалено більше ніж сотню рішень про притягнення до відповідальності учасників, переважно це були штрафи та ще кілька рішень за кримінальними статтями. Рішення так званих кримських судів щодо учасників акцій 3 травня 2014 року за адміністративною статтею 20.2 КоАП росії ухвалювалися однотипні. Там прізвища були тільки різні, а рішення виписані однаково. Як і суми штрафів».
		Крім цього, з протоколу огляду інтернет-видань від 13 серпня 2021 року та додатку до нього вбачається, що слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_22 , через пошукову систему «Google Chrome», здійснено пошук інформації за адресою: http://рrаvо.gov.ru/, за якою знайдено «Федеральний закон " про створення судів російської федерації на території Республіки Крим», з тексту якого, зокрема, вбачається, що на території АР Крим створено Джанкойський районний суд Республіки Крим.
		Як вбачається з копії постанови від 12.05.2014 року ОСОБА_5 , будучи суддею так званого «Білогірського районного суду Республіки Крим», керуючись статтями 29.9, 29.10, 29.11 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, постановив рішення у справі № 5-60/2014 про визнання ОСОБА_14 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, та призначив йому стягнення у виді штрафу. 
		Також, як вбачається з копії постанови від 13.05.2014 року ОСОБА_5 , будучи суддею так званого «Білогірського районного суду Республіки Крим», керуючись статтями 29.9, 29.10, 29.11 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, постановив рішення у справі №5-62/2014 про визнання ОСОБА_15 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, та призначив йому стягнення у виді штрафу. 
		Як вбачається з копії постанови від 13.05.2014 року ОСОБА_5 , будучи суддею так званого «Білогірського районного суду Республіки Крим», керуючись статтями 29.9, 29.10, 29.11 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, постановив рішення у справі № 5-61/2014 про визнання ОСОБА_17 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, та призначив йому стягнення у виді штрафу.
		Крім цього, як вбачається з копії постанови від 15.05.2014 року ОСОБА_5 , будучи суддею так званого «Білогірського районного суду Республіки Крим», керуючись статтями 29.9, 29.10, 29.11 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, постановив рішення у справі №5-72/2014 про визнання ОСОБА_19 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, та призначив йому стягнення у виді штрафу. 
		Як вбачається з копії постанови від 14.05.2014 року ОСОБА_5 , будучи суддею так званого «Білогірського районного суду Республіки Крим», керуючись статтями 29.9, 29.10, 29.11 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, постановив рішення у справі №5-68/2014 про визнання ОСОБА_18 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, та призначив йому стягнення у виді штрафу. 
		Як видно з копії постанови від 15.05.2014 року ОСОБА_5 , будучи суддею так званого «Білогірського районного суду Республіки Крим», керуючись статтями 29.9, 29.10, 29.11 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, постановив рішення у справі № 5-73/2014 про визнання ОСОБА_20 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, та призначив йому стягнення у виді штрафу. 
		Крім цього, з протоколу огляду від 11.08.2021 року вбачається, що співробітником Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_31 проведено огляд сторінок мережі «Інтернет», що містять інформацію стосовно ОСОБА_5 , в ході огляду встановлено, що на ресурсі «Миротворець» та ресурсі «5140.org Україна» виявлена інформація щодо розшуку ОСОБА_5 , окрім цього, на веб-сайті МВС України в розділі «Розшук» «Особи, які переховуються від органів влади» також розміщена інформація щодо розшуку ОСОБА_5 , на інтернет ресурсі «СудАкт: судові та нормативні акти рф» розміщено список рішень, постановлених ОСОБА_5 до червня 2015 року в Білогірському районному суді Республіки Крим. На сайті «Суди в Республіці Крим\ Білогірський міський суд» в розділі «телефонний довідник» зазначено, що ОСОБА_5 займає посаду «врип председателя суда». На сайті «Білогірський районний суд Республіки Крим», зазначено: « ОСОБА_5 суддя Білогірського районного суду Республіки Крим, №9-51-64, каб. 12». Також, на сайті «Кваліфікаційна колегія суддів Республіки Крим», в розділі «Прес-реліз засідання кваліф. колегії суддів Республіки Крим 29.01.2016 року», зокрема, зазначено, що ОСОБА_5 отримав рекомендацію на посаду «суддів Верховного Суду Республіки Крим».
		З протоколу огляду документа від 29 серпня 2021 року вбачається, що слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_22 проведено огляд копій документів, під час огляду яких слідчим встановлено, що ОСОБА_5 , будучи суддею так званого «Білогірського районного суду Республіки Крим», діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами Кодексу про адміністративні правопорушення РФ, постановив рішення, якими визнав ряд осіб винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 20.2.2 Кодексу про адміністративні правопорушення рф, призначивши їм стягнення.
		Крім цього, з протоколу огляду інтернет-видань від 25 серпня 2021 року та доданої до протоколу копії закону вбачається, що слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_22 , через пошукову систему «Google Chrome», здійснено пошук інформації за адресою: http://kremlin.ru/, за якою знайдено «Федеральний конституційний закон от 21.03.2014 г. № 6-ФКЗ « Про прийняття в рф Республіки Крим». Зазначеним актом Республіка Крим приймається до складу рф у відповідності до конституції рф та ст. 4 федерального конституційного закону від 17 грудня 2001 року № 6 ФКЗ. 
		Всі перелічені джерела інформації колегія суддів оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими зважаючи на наступне. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
		Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження винуватості ОСОБА_5 сторона обвинувачення посилається, зокрема, на протоколи огляду сайтів та протоколи огляду інтернет-видань, якими підтверджується, що ОСОБА_5 був чинним «суддею Білогірського районного суду Республіки Крим» і активно здійснював правосуддя, що підтверджується, зокрема, постановленими на підставі законодавства рф за його участі судовими рішеннями, які були досліджені під час судового розгляду. 
		Правовий акт індивідуальної дії розміщений в мережі «Інтернет», сам по собі не є переконливим доказом його фізичного існування, тим більше реалізації, однак підстав для визнання таких доказів недопустимими і неналежними не вбачається, оскільки інформація взята з офіційний інтернет-сайтів органів державної влади рф, які загальнодоступні в мережі «Інтернет».
		Огляд зазначених інтернет-сайтів здійснено слідчим з дотриманням вимог ст. 237 КПК та зафіксовано (за допомогою функцій скріншоту та друку) зміст відображеної у них, як електронних документах, інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.
		Враховуючи логічність, послідовність, узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, колегія суддів визнає наведені та проаналізовані задокументовані дані про діяльність  ОСОБА_5 , як «судді» окупаційних органів влади рф, достовірними доказами обвинувачення, а тому доводи захисту в цій частині є безпідставними. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року ( у справі № 759/7443/17). 
		Будь-яких інших належних та допустимих доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбаченихКПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Отже, дослідивши, оцінивши та перевіривши зібрані у кримінальному провадженні докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність  з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		При ухваленнівироку відноснообвинуваченого ОСОБА_5  колегія суддів вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. 
		Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
		Так, що стосується процедури спеціального судового провадження, то аналізуючи наявні в матеріалах провадження докази на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченого ОСОБА_5 до суду, які, зокрема, опубліковувались у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав, чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомлений мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути присутнім під час судового розгляду та захищати себе особисто, чи за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безкоштовно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.
		Колегія суддів вважає, що наявні у кримінальному провадженні документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює, як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		З огляду на особливості даного кримінального провадження, окремої уваги потребує правова оцінка питання громадянства ОСОБА_5 та фактів з цього приводу.
		Громадянство України ОСОБА_5 підтверджено дослідженими судом доказами та ніким із учасників судового розгляду не оспорюється, а тому доказуванню не підлягає. 
		Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
		Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави (ст. ст. 17, 18 та 19). При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, а не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст. 18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України несе всі обов`язки громадянина України (ст. 20).
		За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
		Як вбачається із ст. 4 згаданого вже Закону рф № 6-ФКЗ від 21.03.2014 року, з дня прийняття АР Крим до рф, тобто з 21 березня 2014 року, автоматично визнавалося громадянство рф у всіх громадян України, які постійно проживали на території АР Крим, за ними залишалося право протягом одного місяця заявити про своє бажання зберегти громадянство України. Передбачені законодавством рф обмеження на заміщення державних посад особами, що мають громадянство іншої країни, на території АР Крим почали діяти лише після перебігу місяця з дня прийняття АР Крим до рф. На виконання ст. 9 Закону РФ № 6-ФКЗ до створення на території АР Крим судів рф правосуддя від імені рф здійснювали суди, які діяли на день прийняття АР Крим до рф, при цьому особи, які займали посади суддів цих судів, продовжували правосуддя до створення і початку діяльності на території АР Крим судів рф за умови наявності в них громадянства рф, таким особам гарантувалося переважне право на заміщення посади судді в утворених судах рф (ч.ч. 2 , 5 ст. 9).
		Отже, з урахуванням раніше встановлених фактичних обставин, ОСОБА_5 , продовжуючи з 21 березня 2014 року «правосуддя» до створення і початку діяльності на території АР Крим «судів рф» та скориставшись переважним правом на заміщення посади судді, фактично отримав за законодавством рф громадянство рф, як необхідну умову такої діяльності, тобто з боку рф з 21 березня 2014 року за ним автоматично визнається громадянство рф і він своїм правом протягом одного місяця заявити про своє бажання зберегти громадянство України не скористався. 
		Колегія суддів при цьому бере до уваги, що законодавство рф визначає підстави набуття та припинення громадянства рф, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України.
		Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_5 по теперішній час залишається громадянином України незалежно від місця його проживання. Примусове автоматичне набуття ним, як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати ним громадянства України. Через оголошену ОСОБА_5 у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і його вихід з громадянства України. Фактичне набуття ОСОБА_5 громадянства рф не впливає на зміст його правових відносин з Україною, за якими він визнається лише громадянином України.
		Будь-яких інших доказів про намір ОСОБА_5 відмовитись від громадянства України суду надано не було. 
		Також, у колегії суду не виникає сумніву щодо статусу ОСОБА_5 , як судді Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, оскільки вказане повністю підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: відповіддю Адміністрації Президента України № 45-01/135 від 20.03.2015 року, Указом Президента України № 856 «Про призначення суддів» від 23.10.2009 року, яким ОСОБА_5 призначено на посаду судді Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, строком на п`ять років, повідомленням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06 жовтня 2015 року № 8вк-4067/15, якою відкрито дисциплінарні справи щодо суддів АР Крим, в тому числі щодо ОСОБА_5 , Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15 та Указом Президента України № 28/2016 «Про звільнення суддів» від 30.01.2016 року, яким ОСОБА_5 звільнено з посади судді Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, у зв`язку із порушенням присяги судді.
		Будь-яких доказів того, що ОСОБА_5 , маючи таку можливість, звертався із заявами про переведення до іншого суду на території України, чи про звільнення з посади за загальними обставинами, суду надано не було. 
		Крім цього, колегія суддів вважає доведеним, що  ОСОБА_5 , не будучи у встановленому законами України порядку звільненим з посади судді Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, упродовж травня-вересня 2014 року, як «суддя» незаконно створеного «Белогорського районного суду Республіки Крим» прийняв на себе повноваження судді іншої держави - рф, яка окупувала та незаконно анексувала територію України та здійснював «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави - рф, керуючись її матеріальним та процесуальним правом, що підтверджується копіями судових рішень, постановлених  ОСОБА_5 , а саме: постановою у справі № 5-371/2014 від 09.09.2014 року, постановою у справі № 5-64/2014 від 13.05.2014 року, постановою у справі №5-60/2014 від 12.05.2014 року, постановою у справі №5-62/2014 від 13.05.2014 року, постановою у справі №5-61/2014 від 13.05.2014 року, постановою у справі №5-72/2014 від 15.05.2014 року, постановою у справі №5-68/2014 від 14.05.2014 року, постановою у справі №5-73/2014 від 15.05.2014 року та ухвалою у справі № 2-35/2014 від 16.04.2014 року. 
		Використання  ОСОБА_5 під час здійснення такого «правосуддя» від імені рф матеріально-технічної бази Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, його власних теоретичних знань і практичних навичок підтверджується даними у зазначених «судових рішеннях». 
		Між тим, вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК, заподіює шкоду національній безпеці України, і розцінюються як підривна діяльність проти неї. Згідно з законодавством України загрози національній безпеці - це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.
		Таким чином, види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.
		Кримінальним законом установлено, що надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України.
		Отже, здійснення  ОСОБА_5  за таких умов «правосуддя» від імені рф свідчить про порушення ним вимог ст. 65 Конституції України, присяги судді, оскільки забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади рф на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а відтак надання ним допомоги рф в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові України.
		Достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду  ОСОБА_5 для усвідомлення ним фактів активної підривної діяльності рф проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим доводиться об`єктивними даними про його кваліфікаційний рівень підготовки судді в галузі права, який дозволяв йому здійснювати тривалий час правосуддя.
		На свідомий і добровільний характер дій  ОСОБА_5 з надання допомоги рф в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові України, вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так,  ОСОБА_5 , починаючи з 21 березня 2014 року, не складає своїх повноважень судді Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, як суддя не вчиняє жодних дій у зв`язку із своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, продовжує здійснювати «правосуддя», як суддя «Белогорского районного суду Республіки Крим», керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави. Крім цього, в подальшому бере успішну участь у конкурсі на зайняття посади «заступника голови Джанкойського районного суду Республіки Крим», процедура якого передбачає свідоме складання окремих документів та добровільне подання персональних особистих даних про себе та членів своєї сім`ї, що підтверджується протоколом огляду інтернет-видань від 05 серпня 2021 року, протоколом огляду інтернет-видань від 07 квітня 2015 року, копією указу президента російської федерації від 19.12.2014 року №786, що доданий до протоколу, яким ОСОБА_5 призначено на посаду заступника голови Джанкойського районного суду Республіки Крим.
		У той же час, суд не вбачає правових підстав для поставлення обвинуваченому у провину тих діянь, які не підтверджені доказами обвинувачення.
		Так, керуючись правилами ч. 3 ст. 337 КПК України, колегія суддів виключає з обвинувачення  ОСОБА_5 посилання на його причетність до надання допомоги окремим представникам іноземної держави (рф), оскільки таких конкретних фактів не встановлено, протиправна діяльність  ОСОБА_5 , яка спрямована на вчинення державної зради, охоплюється наданням з його боку допомоги іноземній держави (рф) вцілому.
		Крім того, враховуючи межі висунутого обвинувачення та керуючись принципом презумпції невинуватості, суд також виключає з обвинувачення  ОСОБА_5  посилання на його дії на шкоду недоторканості України, оскільки будь-яких даних його участі в посяганнях на територію України із застосуванням з боку інших держав військової сили або загрози силою, а так само в порушенні недоторканності кордонів України, не надано. Більш того, з цього приводу відсутні посилання і серед фактичних обставин, які визнані прокурором встановленими і викладені в обвинувальному акті.
		Враховуючи викладене,колегія суддів,зважаючи нате,що сторонивільні увикористанні своїхправ,дослідивши матеріаликримінального провадження,приходить довисновку,що винуватість ОСОБА_5  у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, доведена.
		На підставі викладеного, колегія суддів вважає доведеною вину ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні державної зради, тобто у вчиненні громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові України, а саме у наданні іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції від 08.04.2014 № 1183-VII). 
		Призначаючи покарання ОСОБА_5 колегія суддів у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким, його ставлення до вчиненого, який свідомо розірвав всі правові відносини з державою, яка надала йому право діяти від її імені, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий. Також суд враховує його вік та стан здоров`я.
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено. 
		Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, дані про особу обвинуваченого, який на час вчинення ним злочину мав високий статус носія судової влади, колегія суддів вважає за можливе призначити  ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року) у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки саме таке основне покарання, на думку колегії суддів, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.
		Речові докази відсутні. Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.
		Керуючись ст. ст. 323, 368, 370, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -
		 
		у х в а л и л а:
		 
		ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити йому покарання у виді 12 /дванадцяти/ років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві приватної власності.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинуваченого та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:
		 
		 
		 
		Судді:    1.
		 
		 
		 
		       2.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...