Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/15286/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 25.07.2022. Зареєстровано: 26.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/761/19/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42013100350000127

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/15286/14-к
		Провадження №1-кп/761/19/2022 
		В И Р О К 
		іменем України
		04 липня 2022 року 
		Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		Головуючого судді ОСОБА_1 
		За участю прокурора ОСОБА_2 ,
		ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		ОСОБА_5 , 
		При секретарі ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому, судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 27, ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 368, ч.2 ст.15, ч.2 ст.369-2КК України, по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 42013100350000127 від 14.11.2013 року,-
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Краснопілля, громадянина України, неодруженому, освіта вища, раніше не судимого, працюючого дільничним інспектором в Солом`янському РУ ГУ МВС України в м. Києві, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
		обвинуваченого к вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 368 КК України,по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 42013100350000127 від 14.11.2013 року,-
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		органами досудовогорозслідування ОСОБА_4 обвинувачується увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого передбаченогоч.4ст.27,ч.2ст.15,ч.2 ст. 368, ч.2 ст.15, ч.2 ст.369-2 КК України, а ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 368 КК України за наступних обставин:
		Так,27.10.2013 о 17:30, ОСОБА_8 , у зв`язку із складанням відносно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та вилученням посвідчення водія, звернувся до ОСОБА_9 , про якого дізнався від спільного знайомого, із проханням посприяти у поверненні вилученого посвідчення водія НОМЕР_1 на його ім`я.
		Наприкінці жовтня 2013 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 з метою вирішення даного питання звернувся до ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що останній являється працівником державної автомобільної інспекції. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний* умисел на підбурювання службової особи на одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення дій щодо повернення посвідчення водія на ім`я ОСОБА_8 . Так, ОСОБА_4 погодився посприяти у вирішенні даного питання за грошову винагороду, отримавши від ОСОБА_9 анкетні дані правопорушника.
		На початку листопада 2013 року, точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, для вирішення питання про повернення посвідчення водія на ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, знаходячись в приміщенні адміністративної будівлі УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, що на вулиці Сім`ї Хохлових, 5 у м. Києві, звернувся до інспектора відділу адміністративної практики УДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_7 , запропонувавши останньому одержання за це від ОСОБА_8 грошових коштів у сумі 4 000 гривень та надавши анкетні данні останнього, номер протоколу, складеного інспектором полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_10 .
		У той же період часу, у ОСОБА_7 , який обіймав посаду інспектора відділу адміністративної практики УДАІ ГУ МВС України в м. Києві виник злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди у сумі 4 000грн.
		Відповідно до розподілу обов`язків особового складу відділу адміністративної практики управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві, затверджених 20.08.2013 начальником управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві, на ОСОБА_7 у тому числі покладено обов`язки щодо здійснення постійного контролю за правильністю та обґрунтованістю прийнятих заходів адміністративного впливу до порушників ПДР, а також якістю складання адміністративних протоколів та інших процесуальних документів, порядком обліку матеріалів про правопорушення; здійснення видачі бланків протоколів про адміністративні правопорушення, постанов в справах про адміністративні правопорушення та тимчасових дозволів на право керування транспортними засобами, вносити відповідну інформацію до облікових даних; здійснення контролю за проходженням матеріалів, вживати заходи для своєчасного і правильного виконання постанов про накладення адміністративного стягнення; брати участь у здійсненні перевірок стану адміністративно-правозастосовної діяльності полку ДПС ДАІ; проводить звірки відповідності даних про встановлення стану сп`яніння у водіїв транспортних засобів складеним протоколам про адміністративні правопорушення; здійснення контролю за правильністю обліку та видачі бланків суворої звітності в підрозділах ДПІ.
		Так, ОСОБА_7 будучи службовою особою, що має вільний доступ до бази НАІС ДДАІ МВС України (далі база), знаходячись на своєму робочому місці у кабінеті №120 на вул. Сім`ї Хохлових у м. Києві, використовуючи надані владні повноваження, перевірив відповідність відомостей та упевнившись у тому, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_8 дійсно складений та дані внесені до бази, погодився на пропозицію ОСОБА_4 щодо повернення правопорушнику водійського посвідчення НОМЕР_1 за грошову винагороду у сумі 4 000 гривень.
		Так, ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди за вчинення дій в інтересах ОСОБА_8 з використанням наданої влади, достовірно знаючи, що водійське посвідчення повертається на підставі рішення суду, діючи всупереч інтересам служби, маючи доступ до адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_8 , незаконно вилучив із адміністративних матеріалів посвідчення водія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_8 .
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди за вчинення в інтересах ОСОБА_8 дій, 11.11.2013 точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись в адміністративній будівлі УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, що на вулиці Сім`ї Хохлових, 5 у м. Києві передав ОСОБА_4 незаконно вилучене із адміністративного матеріалу посвідчення водія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_8 та власноручно заповнений аркуш паперу формату А-4 як зразок заяви для останнього на ім`я начальника ВДАІ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, у якій ОСОБА_8 просить розглядати складений відносно нього протокол у Дніпровському районі м. Києва, оскільки нібито є його мешканцем.
		У той же день, у вечірню пору доби, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи біля вхідних дверей власної квартири АДРЕСА_4 надав вказані документи ОСОБА_9 для подальшої їх передачі ОСОБА_8 за надання ним неправомірної вигоди у сумі 4 000 гривень.
		26 листопада 2013 року о 12 годині 15 хвилин ОСОБА_9 у кімнаті відвідувачів КПП військової частини НОМЕР_2 , за адресою АДРЕСА_5 передав ОСОБА_8 посвідчення водія НОМЕР_1 на ім`я останнього та аркуш паперу формату А-4 як зразок заяви для останнього на ім`я начальника ВДАІ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві. У свою чергу ОСОБА_8 передав ОСОБА_9 власноручно написану під диктовку останнього заяву щодо можливості розгляду протоколу про адміністративне правопорушення у Дніпровському районі м. Києва та грошові кошти у сумі 8 000 гривень. Після чого ОСОБА_9 був затриманий працівниками правоохоронних органів міста.
		В ході огляду місця події, проведеного за адресою АДРЕСА_5 у ОСОБА_9 виявлено та вилучено грошові кошти, передані ОСОБА_8 у якості неправомірної вигоди за повернення посвідчення водія на ім`я останнього та заяву написану власноручно ОСОБА_8 щодо можливості розгляду протоколу про адміністративне правопорушення у Дніпровському районі м. Києва.
		Таким чином, ОСОБА_4 звинувачується у вчиненні підбурення до закінченого замаху на одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України.
		Крім того, 27.10.2013 о 17:30, ОСОБА_8 , у зв`язку із складанням відносно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та вилученням посвідчення водія, звернувся до ОСОБА_9 , про якого дізнався від спільного знайомого, із проханням посприяти у поверненні вилученого посвідчення водія НОМЕР_1 на його ім`я.
		Наприкінці жовтня 2013 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 з метою вирішення даного питання звернувся до ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що останній являється працівником державної автомобільної інспекції. Останній у свою чергу, погодився посприяти у поверненні посвідчення водія на ім`я ОСОБА_8 за грошову винагороду, отримавши від ОСОБА_9 анкетні дані правопорушника.
		Крім того, в одній із бесід ОСОБА_4 висловив ОСОБА_9 пропозицію здійснити вплив на службових осіб ДАІ ГУМВС України в м. Києві для вирішення питання щодо повернення ОСОБА_8 посвідчення водія на його ім`я за грошову винагороду у сумі 8 000 гривень, з яких 4 000 гривень планував передати ОСОБА_7 , а 4 000 гривень залишити собі за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, про що ОСОБА_8 не був обізнаний. У свою чергу ОСОБА_9 на таку пропозицію погодився. У подальшому, ОСОБА_9 передав ОСОБА_8 пропозицію щодо необхідності сплати останнім службовій особі грошової винагороди у сумі 8 000 гривень за вирішення питання у поверненні посвідчення водія НОМЕР_1 на його ім`я.
		Так, на початку листопада 2013 року, точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, для вирішення питання про повернення посвідчення водія на ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні адміністративної будівлі УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, що на вулиці Сім`ї Хохлових, 5 у м. Києві, звернувся до інспектора відділу адміністративної практики УДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_7 , запропонувавши останньому одержання за це від ОСОБА_8 грошових коштів у сумі 4 000 гривень та надавши анкетні данні останнього, номер протоколу, складеного інспектором полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_10 .
		У той же період часу ОСОБА_7 , будучи службовою особою, маючи вільний доступ до бази НАІС ДДАІ МВС України (далі база), знаходячись на своєму робочому місці у кабінеті №120 на вул. Сім`ї Хохлових у м. Києві, використовуючи надані йому владні повноваження, упевнившись у тому, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_8 дійсно складений та дані внесені до бази, погодився на пропозицію ОСОБА_4 щодо повернення правопорушнику водійського посвідчення НОМЕР_1 .
		Так, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що водійське посвідчення повертається на підставі рішення суду, діючи всупереч інтересам служби, маючи доступ до адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_8 , незаконно вилучив із адміністративних матеріалів посвідчення водія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_8 .
		Після чого, 11.11.2013 точного часу досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_7 , знаходячись в адміністративній будівлі УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, що на вулиці Сім`ї Хохлових, 5 у м. Києві передав ОСОБА_4 незаконно вилучене із адміністративного матеріалу посвідчення водія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_8 та власноручно заповнений аркуш паперу формату А-4, як зразок заяви для останнього на ім`я начальника ВДАІ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, у якій ОСОБА_8 просить розглядати складений відносно нього протокол у Дніпровському районі м. Києва, оскільки нібито є його мешканцем.
		У той же день, у вечірню пору доби, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи біля вхідних дверей власної квартири АДРЕСА_4 надав вказані документи ОСОБА_9 для подальшої їх передачі ОСОБА_8 за надання ним неправомірної вигоди у сумі 4 000 гривень.
		26 листопада 2013 року о 12 годині 15 хвилин ОСОБА_9 у кімнаті відвідувачів КПП військової частини НОМЕР_2 , за адресою АДРЕСА_5 одержав від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 8 000 гривень та відразу був затриманий працівниками правоохоронних органів міста.
		В ході огляду місця події, проведеного за адресою АДРЕСА_5 у ОСОБА_9 виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 4 000 гривень, одержані ним від ОСОБА_8 за вчинення дій у співучасті з ОСОБА_4 за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та 4 000 гривень одержані у якості неправомірної вигоди за повернення посвідчення водія на ім`я правопорушника.
		Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		 
		ОСОБА_7 , 20.05.2014 повідомлено про зміну раніше повідомленої про підозри у закінченому замаху на одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 згідно наказу № 404 о/с від 19.07.2011 переведений на посаду інспектора відділу адміністративної практики управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві, що є структурним підрозділом управління ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Згідно розподілу обов`язків особового складу відділу адміністративної практики управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві, затверджених 20.08.2013 начальником управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві, на ОСОБА_7 у тому числі покладено обов`язки щодо здійснення постійного контролю за правильністю та обґрунтованістю прийнятих заходів адміністративного впливу до порушників ПДР, а також якістю складання адміністративних протоколів та інших процесуальних документів, порядком обліку матеріалів про правопорушення; здійснення видачі бланків протоколів про адміністративні правопорушення, постанов в справах про адміністративні правопорушення та тимчасових дозволів на право керування транспортними засобами, вносити відповідну інформацію до облікових даних; здійснення контролю за проходженням матеріалів, вживати заходи для своєчасного і правильного виконання постанов про накладення адміністративного стягнення; брати участь у здійсненні перевірок стану адміністративно-правозастосовної діяльності полку ДПС ДАІ; проводить звірки відповідності даних про встановлення стану сп`яніння у водіїв транспортних засобів складеним протоколам про адміністративні правопорушення; здійснення контролю за правильністю обліку та видачі бланків суворої звітності в підрозділах ДПІ.
		Таким чином, перелік службових обов`язків ОСОБА_7 свідчить про те, що останній здійснював функції представника влади, тобто постійно (на підставі наказу про призначення на посаду) обіймав посаду у державному органі, яка надавала йому право в межах своєї компетенції ставити вимоги та приймати рішення, обов`язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, а тому згідно примітки до ст.364 КК України був службовою особою.
		Досудовим слідством установлено, що 27.10.2013 о 17:30, ОСОБА_8 , у зв`язку із складанням відносно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та вилученням посвідчення водія, звернувся до ОСОБА_9 , про якого дізнався від спільного знайомого, із проханням посприяти у поверненні вилученого посвідчення водія НОМЕР_1 на його ім`я.
		Наприкінці жовтня 2013 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 з метою вирішення даного питання звернувся до ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що останній являється працівником ДАІ ГУМВС України в м. Києві. Останній у свою чергу, погодився посприяти у поверненні посвідчення водія на ім`я ОСОБА_8 за грошову винагороду, отримавши від ОСОБА_9 анкетні дані правопорушника. 
		Так, на початку листопада 2013 року, точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, для вирішення питання про повернення посвідчення водія на ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні адміністративної будівлі УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, що на вулиці Сім`ї Хохлових, 5 у м. Києві, звернувся до інспектора відділу адміністративної практики УДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_7 , запропонувавши останньому одержання за це від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 4 000 гривень та надавши анкетні данні останнього, номер протоколу, складеного інспектором полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_10 .
		У той же період часу, у ОСОБА_7 , який обіймав посаду інспектора відділу адміністративної практики УДАІ ГУ МВС України в м. Києві виник злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди у сумі 4 000грн.
		ОСОБА_7 будучи службовою особою, яка має вільний доступ до бази НАІС ДДАІ МВС України (далі база), знаходячись на своєму робочому місці у кабінеті №120 на вул. Сім`ї Хохлових у м. Києві, використовуючи надані владні повноваження, перевірив відповідність відомостей та упевнившись у тому, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_8 дійсно складений та дані внесені до бази, погодився на пропозицію ОСОБА_4 щодо повернення правопорушнику водійського посвідчення НОМЕР_1 за грошову винагороду у сумі 4 000 гривень.
		Так, ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди за вчинення дій в інтересах ОСОБА_8 з використанням наданої влади, достовірно знаючи, що водійське посвідчення повертається на підставі рішення суду, діючи всупереч інтересам служби, відповідно до займаної посади маючи доступ до адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_8 , незаконно вилучив із адміністративних матеріалів посвідчення водія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_8 .
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди за вчинення в інтересах ОСОБА_8 дій, 11.11.2013 ОСОБА_7 , знаходячись в адміністративній будівлі УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, що на вулиці Сім`ї Хохлових, 5 у м. Києві передав ОСОБА_4 незаконно вилучене із адміністративного матеріалу посвідчення водія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_8 та власноручно заповнений аркуш паперу формату А-4 як зразок заяви для останнього на ім`я начальника ВДАІ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, у якій ОСОБА_8 просить розглядати складений відносно нього протокол у Дніпровському районі м. Києва, оскільки нібито є його мешканцем.
		У той же день, у вечірню пору доби, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи біля вхідних дверей власної квартири АДРЕСА_4 надав вказані документи ОСОБА_9 для подальшої їх передачі ОСОБА_8 за надання ним неправомірної вигоди у сумі 4 000 гривень.
		26.11.2013 о 12 годині 15 хвилин ОСОБА_9 у кімнаті відвідувачів КПП військової частини НОМЕР_2 , за адресою АДРЕСА_5 передав ОСОБА_8 посвідчення водія НОМЕР_1 на ім`я останнього та аркуш паперу формату А-4 як зразок заяви для останнього на Ім`я начальника ВДАІ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві. У свою чергу ОСОБА_8 передав ОСОБА_9 власноручно написану під диктовку останнього заяву щодо можливості розгляду протоколу про адміністративне правопорушення у Дніпровському районі м. Києва та грошові кошти у сумі 8 000 гривень. Після чого ОСОБА_9 був затриманий працівниками правоохоронних органів міста.
		Таким чином інспектор відділу адміністративної практики відділу управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину, спрямованого на одержання службовою особою неправомірної вигоди до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, у зв`язку із припиненням злочинних дій працівниками правоохоронних органів.
		В ході огляду місця події, проведеного 26.11.2013 за адресою АДРЕСА_5 у ОСОБА_9 виявлено та вилучено грошові кошти, передані ОСОБА_8 у якості неправомірної вигоди за повернення посвідчення водія на ім`я останнього.
		Тим самим встановлено достатність доказів для підозри ОСОБА_7 у закінченому замаху на одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України.
		 
		Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України. 
		 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину не визнав та надав показання, що він не підбурював ОСОБА_11 на ніякий замах на одержання неправомірної вигоди та те, що стороною обвинувачення не надано доказів його спілкування з ОСОБА_11 відносно одержання посвідчення водія ОСОБА_12 . ОСОБА_13 зазначив, що пройшло 8 років і він вже не пам`ятає всього, але пам`ятає, що ОСОБА_11 йому точно не давав посвідчення водія. Також повідомив, що органом досудового розслідування було повідомлено про вчинення закінченого замаху на одержання неправомірної вигоди, але він не вчиняв ніяких дій для отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_12 , обвинувачений бачив його тільки на засіданнях в суді. ОСОБА_12 спілкувався виключно з ОСОБА_14 і саме ОСОБА_14 просив ОСОБА_4 допомогти з поверненням посвідчення водія, але будь-яких розмов про винагороду не було. Також обвинувачений просить звернути увагу на те, що умови повернення посвідчення водія ОСОБА_12 за гроші визначав особисто ОСОБА_14 так, як він спілкувався з ОСОБА_12 , а ОСОБА_13 його бачив тільки на засіданнях, також зазначив, що ці обставини підтвердив сам ОСОБА_12 при допиті в суді та те, що він особисто не міг впливати на ОСОБА_11 , щодо повернення посвідчення водія, так як не має до нього ніякого стосунку. 
		Він не обіцяв повернути посвідчення тільки сказав, що спробує, яким чином не пам`ятає так як минуло 8 років, але розмови про будь-які гроші не було.
		Повідомив, що не отримував від ОСОБА_11 посвідчення, а ОСОБА_12 крім судових засідань ніде не бачив. також зазначив, що ніяких розмов стосовно винагороди з ОСОБА_14 не було так як і вимог. Телефони під час досудового слідства не вилучали.
		 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , вину не визнав, та надав показання, що працював на посаді в адміністративній практиці в управлінні та знає свого колишнього колегу ОСОБА_4 . Також згідно матеріалів справи йому нібито надали кошти для вирішення якось питання, але це не відповідає дійсності, як зазначив обвинувачений.
		Не може сказати хто такий ОСОБА_8 тому, що бачив його тільки один або два рази на засіданнях суду, а в житті він його не бачив. Обвинувачений повідомив, що йому тільки з аудіо записів відомо, що була передача Миргородському коштів. Миргородський був учасником процесу по якому було винесено вирок зі штрафом, щодо нього, а також повідомив, що ОСОБА_13 йому нічого не пропонував.
		Повідомив, що водійське посвідчення нікому не передав та те, що ніяких пропозицій не надходило і грошові кошти ніхто не пропонував. А також повідомив, що повернення водійського посвідчення в його обов`язки не входило.
		 
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно з положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.
		Так, відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		За ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		 
		Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_7 , та ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, сторона обвинувачення посилається на фактичні дані, які досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, та містяться в:
		 
		показаннях свідка ОСОБА_9 допитаного у судовому засіданні, який зазначив, що свідок повідомив, що з обвинуваченим ОСОБА_13 знайомий і мали сусідські відносини, ОСОБА_13 жив на поверх нижче від свідка, а з ОСОБА_11 свідок не знайомий.
		27 жовтня до нього звернувся ОСОБА_12 по допомогу у забиранні прав, так як у ОСОБА_12 їх забрали за водіння у нетверезому стані, свідок сказав йому, що уточнить, тому, що знав, що ОСОБА_15 працює в гаї і він звернувся до нього з проханням допомогти у тому щоб у ОСОБА_12 не лишали водійських прав. На що ОСОБА_13 свідку відповів, що йому потрібно подивитися чи зареєстрований протокол і попросив надати інформацію про особу і подію, сказав, що в нього є знайомий в адмін. практиці, він у нього уточнить та передзвонить. Через дня 2 ОСОБА_13 подзвонив і сказав, що інформації в базі немає, але вже через неділю інформація появилася і спочатку ОСОБА_13 свідку сказав що готовий допомогти за винагороду в сумі 800 доларів США, через деякий час свідок передав цю інформацію ОСОБА_12 . Миргородський повідомив, що через дні 2 йому набрав ОСОБА_13 і сказав, що все буде коштувати 1000 доларів і дану інформацію було передано ОСОБА_12 на, що той відповів добре та сказав, що на даний момент був звільнений і права йому були потрібні для влаштування на роботу. В подальшому ОСОБА_12 багато раз не міг з`явитися на зустрічі і що ОСОБА_13 свідку дзвонив і казав, що ОСОБА_16 з адмін. практики питає коли бо документи вже у них. ОСОБА_12 казав, що на той момент в нього були проблеми з мамою, пізніше, що мама померла і потрібні були гроші і згодом набрав ОСОБА_9 і сказав, що готовий зустрітися. Свідок з ОСОБА_12 зустрілися і це було 26 листопада 2013 року на КПП військової частини НОМЕР_2 і він свідку передав гроші в розмірі 8 тис. грн., які свідок мав віддати ОСОБА_13 , потім було передано права ОСОБА_12 і там же ОСОБА_9 затримали на КПП.
		Повідомив, що ОСОБА_12 служив водієм одного з генералів штаба командування сухопутними військами військової частинибатальнона забезпечування командування сухопутних військ, а сам свідок служив в управлінні оборонного планування штабу командування сухопутних військ. Повідомив, що з ним зв`язалися через начальника штабу, а саме дали його номер телефону і ОСОБА_12 з ним зв`язався. Свідок повідомив, що більше інформації про ОСОБА_12 не знає і не питав у нього чому саме до нього він звернувся. ОСОБА_12 по телефону повідомив свої анкетні дані, машину на, якій їхав, марку та дату коли трапилась подія. Свідку відомо тільки, що у ОСОБА_12 забрали права за водіння у нетверезому стані і це трапилося на службовому авто.
		Також повідомив, що не знає де ОСОБА_13 дивився інформацію щодо ОСОБА_12 . ОСОБА_13 свідку спочатку назвав суму 800 доларів, а потім 1000 доларів, чому була зміна в ціні не пояснював. З 27 жовтня по 26листопада були зустрічі, щодо передачі коштів. Свідок повідомив, що десь за 2 неділі до його арешту з ОСОБА_12 зустрілись на вул. Зоологічній 4 біля військової частини зустрілись та поговорили, в ході розмови ОСОБА_12 сказав, що гроші при ньому, але поки йому не віддадуть права гроші не отримають, свідок після повідомив про ситуацію ОСОБА_13 і вони зустрілися. Миргододський пояснював ОСОБА_13 , що ОСОБА_12 не хоче віддавати гроші поки не отримує права, ОСОБА_12 не пояснював, чому так.
		ОСОБА_13 своїми діями його прискорював, казав передзвонювати ОСОБА_12 і його квапити. ОСОБА_13 не пояснював чому змінював суми, а ОСОБА_12 на це погоджувався. Свідок повідомив, що при затримані вилучені грошові кошти, особисті речі телефон, пропуск, зразок заяви в суд. Заява була для того щоб йому повернули права у Дніпровському суді і щоб суд розгляну дану справу. Свідок ніяких питань не задавав та не знав як будуть ділитися кошти. 
		Свідок повідомив, що з ОСОБА_12 до цих подій не був знайомий, командир ОСОБА_12 дав йому номер свідка, прізвище командира ОСОБА_17 . Номер свідка дали тому, що вони з ОСОБА_17 служили разом та надавав йому допомогу коли в нього вкрали авто допомагав з розшуком і тому свідка і спитали чи може він допомогти, а в свою чергу ОСОБА_14 спитав ОСОБА_13 чи той може допомогти. Холодницький знав, що у свідка є знайомий з гаї і тому дали його номер. Миргородський зазначив, що ОСОБА_17 ніякі суми не говорив.
		Гур`єву він суму озвучив після того як йому її сказав ОСОБА_13 , приблизно через тиждень, спочатку сума була 800 доларів США на той час це було 6400 грн., потім вже сума була 1000 доларів в гривнях 8000 тис. та також свідок зазначив, що такі ж показання давав і на досудовому.
		Свідок зазначив, коли його перший раз допитували точніше пам`ятав обставини, щодо ОСОБА_18 з адмін. практики згадав тільки в засіданні. Саме ОСОБА_19 свідок зараз не знає і тоді не знав. ОСОБА_13 багата раз наголошував, що люди чекають і тільки після ознайомлення зрозумів, що ОСОБА_16 і є той чоловік, що працює з ОСОБА_13 , а під час допитів сильно нервував і не зазначив в дану інформацію.
		ОСОБА_12 звертався з проханням посприяти поверненню вилученого посвідчення водія, яке було вилучено у зв`язку з нетверезим керуванням автомобіля, саме ОСОБА_13 повернув посвідчення водія разом зі зразком заяви, яку потрібно була написати, подія трапилася в середині листопада дату не пам`ятає. Свідок зазначив, що на той момент ніяк не сприймав ситуацію, не знав що це не правомірно, і тільки в даний момент розуміє, що це було не правомірно і також зазначив, що тільки він спілкувався з ОСОБА_12 .
		Свідок повідомив, що не усвідомлював, що діє спільно з ОСОБА_12 і те що він і не діяв разом з ним, з ним він тільки спілкувався. Також зазначив, що тільки при затриманні зрозумів, що це було вимагання і він підтвердив, що був підбурювачем ОСОБА_12 . На питання прокурора свідок відповів, що не пам`ятає як була повідомлена сума коштів чи по телефону чи при зустрічі, але спочатку сума була 800 доларів, потім 1000 доларів, а потім безкоштовна передача.
		Також свідок відповів, що після ознайомлення зрозумів, що ОСОБА_16 з адмін. практики це ОСОБА_11 , свідку не було відомо, що ОСОБА_13 спілкувався саме з ОСОБА_11 . Свідок повідомив, що 26 листопада приблизно о 12:15 йому подзвонили домовитись про зустріч. З ОСОБА_12 зустрілись на ОСОБА_20 в кімнаті для відвідувачів за столом, свідок не знає чи була там реєстрація. Свідок передав ОСОБА_12 зразок заяви, що йому надав ОСОБА_13 , ОСОБА_12 потрібно було її написати, зразок був написаний від руки. Свідок повідомив, що ще надав ОСОБА_12 лист папіру та підказував йому, що писати але в основному ОСОБА_12 сам писав. Як свідок зазначив він забрав заяву у ОСОБА_12 і той передав йому гроші у розмірі 8000 грн., купюри були номіналом 200, 100 та 50, скільки саме купюр було свідок не знає, він їх рахував для того щоб передати ОСОБА_13 , і після того як він перерахував гроші віддав посвідчення ОСОБА_12 . Свідок повідомив, що коли вони вже розійшлись і він вийшов на вулицю його затримали, коли заходив в приміщення нікого не бачив.
		Коли його затримали то представились, що це били військовий прокурор і працівники поліції, їх було приблизно 5 чоловік, вони сказали йому пройти в кімнату відвідувачів у військовій частині. Свідок повідомив, що він все їм виклав і потім його оглянули, все знімалося на відео, коли виймав речі свідки вже були. Свідок повідомив, що відеокамери працювали при затримані вже та т, що вилучали описували клали в пакет і забрали, також ватой знімали мазок з руки. Свідок зазначив, що гроші були передані в конверті і те, що він вітався з ОСОБА_12 за руку.
		Свідок повідомив, що представник військової прокуроратури взяв ватку провів по руці, запечатали їх і розписалися, претензій до огляду не було, також лампою світили руки та гроші.
		ОСОБА_13 говорив йому, що люди чекають та питали, що з ОСОБА_12 . Також зазначив, що чув як згадувалось ім`я ОСОБА_16 . Свідок повідомив, що не міг про суми коштів сказати ОСОБА_17 і те, що він не знає чому інші свідки називали в гривнях.
		 
		показаннях свідка ОСОБА_8 допитаного у судовому засіданні, яких повідомив, що всі обставини були 11 жовтня 2013 року. Він їхав на військовій машині в стані алкогольном сп`янінні. Його зупинили правоохоронні органи та на нього склали протокол, також забрали права.
		Заступник військової частини Холодинський запросив свідка ввечері до себе в кабінет. Холодинський дав номер телефону особи, яка могла б допомогти свідка ОСОБА_12 отримати свої права. Свідок на це погодився та записав номер телефону, який дав ОСОБА_21 . Виходячи з кабінету свідок зателефонував по даному номеру телефону, який надав зам.військової частини. ОСОБА_12 надав свої дані, але йому повідомили, щоб забрати свої права це буде коштувати 600 доларів. Свідок погодився на таку пропозицію. Через деякий час свідку ОСОБА_12 зателефонував дана особа і сказала, що це буде коштувати більше ніж 600 доларів, а саме 1000 доларів. Свідок дав на це згоду.
		До військової прокуратури свідок звернувся із заявою, щоб вирішити проблему, адже таких грошових коштів в нього не було. В прокуратурі його допитували.
		Свідок повідомив, що особа постійно телефонувала нагадувала про грошові кошти. Гур`єву повідомили місце призначення зустрічі, де й були повинні бути передані гроші за повернення прав.
		Він мав переговори з людиною, яка була з військової частини, вона й порадила ОСОБА_12 звернутися до прокуратури із заявою. Свідок повідомив, що раніше він з цією людиною служив, прізвище та ім`я він не пам`ятає.
		Миргородський призначив зустрів на ОСОБА_20 , під час зустрічі свідку показали права, а свідок показав грошові кошти, вони обмінялися і ОСОБА_12 повернули права. Це все відбулося в листопаді, дату свідок не пам`ятає. Після цього з ОСОБА_14 вони не бачились. 
		Свідок повідомляє, що кошти були фальшиві, оскільки при ньому робили мітки на коштах, а саме посипали білим порошком та робили мітки.
		Через тиждень він пішов до воєнної прокуратури, після того як склали протокол та вилучили права. Свідок сам писав заяву, йому диктували що писати, заяву приймав слідчий. Дана прокуратура знаходиться на Печерській. Також був суд щодо даного протоколу, було винесене рішення де вказано суму штрафу, яку свідок оплатив. На суді свідок ОСОБА_12 був присутнім.
		Також повідомив, що під час вручення грошових коштів в кабінеті були 4 особи та 2 особи, а саме працівники міліції, вони часто виходили та заходили до кабінету. Одна особа помічала кошти, помирала білим порошком, дані грошові кошти знаходились в кабінеті. Після передачі коштів свідок поклав їх до кишені. Також ОСОБА_12 розписався за те, що отримав грошові кошти. Потім свідок зателефонував ОСОБА_14 і вони домовились про зустріч. Свідок поїхав до воєнної частини щоб передати кошти. 
		ОСОБА_12 повідомив, що не міг відмовитися від такої згоди адже йому потрібні були водійські права.
		Свідок повідомив, що його привезли в Київ машиною, а саме до суду. Також повідомив, що заяву про вчинення кримінального правопорушення свідок писав власноруч. Він не пам`ятає чи йому давали підписувати друковані документи, також не пам`ятає чи підписував протокол допиту. Свідок повідомив, що не пам`ятає всіх обставин щодо того чи його повідомляли про притягнення до кримінальної відповідальності.
		Миргородський по телефону сказав скинути свої дані, що й свідок зробив. Також йому повідомили, що сума буде більша ніж 6 тисяч гривень, а саме 8 тисяч гривень буде. На що й свідок погодився. Свідок поїхав до прокуратури, оскільки йому порадив друг.
		В прокуратурі його допитували на другому поверсі. Свідок з`являвся в прокуратуру декілька разів. Йому давали інструкцію що і як робити. Намір передати грошових коштів ОСОБА_14 у нього не було, але для отримання прав був.
		Свідок повідомив, що до військової прокуратури він пішов через два тижні, тому, що він вирішував, як йому забрати свої права. Дату передачі грошових коштів визначали працівники правоохоронних органів.Після передачі коштів свідок сів до машини та поїхав.
		 
		Витягу з кримінального провадження №42013100350000127; 
		Протоколі огляду місця події від 26.11.2013 у кімнаті відвідувачів КПП в/ч НОМЕР_2 де громадянин ОСОБА_9 повідомив добровільно, що отримав від громадянина ОСОБА_8 , 8 тисяч гривень; 
		Постанова про об`єднання кримінальних проваджень від 19.05.2014 року; 
		Заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 від 14.11.2013 року; 
		Протокол огляду речей від 13.05.2014 року компакт диску інв №138т, 25.11.2013, УВБ в місті Києві, РСО на якому міститься інформація в період часу з 25.11.2013 по 14.12.2013 проведено зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно абонента оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», яким користувався ОСОБА_4 ;
		Протокол за результаттами проведення негласної слідчої дії від 23.12.2013 року, за фактом вимагання неправомірної вигоди військовослужбовцем ЗС України ОСОБА_9 ; 
		Довідкою про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.12.2013 року;
		Протокол огляду речей від 13.05.2014 року компакт-диску ТДК інв№130т, 19.11.2013, УВБ в місті Києві, РСО на якому міститься інформація за період часу з 20.11.2013 по 14.12.2013 проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонента оператора мобільного зв`язку ТОВ «Астеліт», яким користувався ОСОБА_9 ; 
		Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.12.2013 року;
		Довідка про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.12.2013 року;
		Протокол огляду речей від 13.05.2014 року компакт  диску ТДК інв №й31т, 19.11.2013, УВБ в місті Києві, РСО де на вказаному диску міститься інформація за період часу з 20.11.2013 по 14.12.2013 зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно абонента ПрАТ «Київстар», яким користувався ОСОБА_9 ; 
		Супровідному листі від 27.11.2013 року №18/10  1281 про виконання доручення;
		Лист про виділення коштів від 18.11.2013 року №18/10-606; 
		Протокол огляду, помітки та вручення грошових коштів від 26.11.2013 року;
		Постанова про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.11.2013 року;
		Доручення в порядку п.3.ч.2 ст.ст. 40,41 КПК України;
		Доручення в порядку п.3 ч.2 ст.ст.40, 41 КПК України від 19.11.2013 №34т; 
		Протокол за результатами проведення оперативно-технічних заходів за завданнями №№18/10-686т, 18/10-687т від 19.11.2013 року від 25.12.2013 року;
		Довідка про результати проведення оперативно  технічних заходів від 25.12.2013 року; 
		Протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.12.2013 року;
		Довідка про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.12.2013 року; 
		Протокол огляду речей від 10.05.2014 року;
		Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 27.11.2013 року;
		Протоколі про результати спостереження за особою від 26.11.2013 року з фототаблицею; 
		Супровідний лист про виконання доручення від 16.05.2014 року №18/10-381;
		Протоколі огляду речей від 13.05.2014 року;
		Протоколі огляду від 25.01.2014 року;
		Постанові про призначення судово-хімічної експертизи від 24.01.2014 року;
		Висновку експерта від 12.03.2014 року №163хс згідно якого на всіх купюрах окрім 3 (трьох) купюр номіналом по 100 (сто) гривень виявлено напис: «ВВБ», який має люмінісценцієюбіло-бакитного кольору та який збігається за вивченими фізико-хімічними властивостями з поданими зразком порівняння, яким виконано написи «ХАБАР ВВБ» на аркуші паперу з фототаблицею.
		 
		Крім того безпосередньо у судовому засіданні було досліджено документи які надані стороною захисту, а саме: протокол надання доступу підозрюваному та його захиснику до матеріалів досудового розслідування від 21.05.2014 року з підозрюваним ОСОБА_7 ;протокол надання доступу підозрюваному та його захиснику до матеріалів розслідування від 21.05.2014 з підозрюваним ОСОБА_9 .
		 
		Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		При цьому, згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
		Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		 
		Як вбачається з викладеного обвинувачення, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбаченого ч.4 ст. 27, ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 368, ч.2 ст.15, ч.2 ст.369-2 КК України, а ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 368 КК України за обставин викладених в описовій частині вироку.
		Однак слід зазначити, що у відповідності до ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або у сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
		Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.
		Сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якого здійснюється провадження  прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких документів.
		Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 (справа №640/6847/15-к), за відсутності клопотання слідчого (прокурора) про надання дозволу на проведення відповідних негласних слідчих дій, а також ухвали слідчого судді про надання на проведення відповідних негласних слідчих дій, вищевказані докази сторони обвинувачення є недопустимими.
		Як вбачається з матеріалів провадження суду не надано доказів, що стороною обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України відкривалося та відповідно не надано суду, клопотання слідчого (прокурора) про надання дозволу на проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій, а також ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій, а також магнітних носіїв інформації (дисків) на підставі яких було складено довідки та протоколи за результатами проведення НСРД, протоколи контролю за вчиненням злочину.
		Отже, враховуючи наведене, докази надані стороною обвинувачення, а саме: Протокол огляду речей від 13.05.2014 року компакт диску інв №138т, 25.11.2013, УВБ в місті Києві, РСО на якому міститься інформація в період часу з 25.11.2013 по 14.12.2013 проведенно зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно абонента оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», яким користувався ОСОБА_4 ;
		Протокол за результаттами проведення негласної слідчої дії від 23.12.2013 року, за фактом вимагання неправомірної вигоди військовослужбовцем ЗС України ОСОБА_9 ; 
		Довідкою про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.12.2013 року;
		Протокол огляду речей від 13.05.2014 року компакт-диску ТДК інв№130т, 19.11.2013, УВБ в місті Києві, РСО на якому міститься інформація за період часу з 20.11.2013 по 14.12.2013 проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонента оператора мобільного зв`язку ТОВ «Астеліт», яким користувався ОСОБА_9 ; 
		Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.12.2013 року;
		Довідка про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.12.2013 року;
		Протокол огляду речей від 13.05.2014 року компакт  диску ТДК інв №й31т, 19.11.2013, УВБ в місті Києві, РСО де на вказаному диску міститься інформація за період часу з 20.11.2013 по 14.12.2013 зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно абонента ПрАТ «Київстар», яким користувався ОСОБА_9 ; 
		Супровідному листі від 27.11.2013 року №18/10  1281 про виконання доручення;
		Лист про виділення коштів від 18.11.2013 року №18/10-606; 
		Протокол огляду, помітки та вручення грошових коштів від 26.11.2013 року;
		Постанова про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.11.2013 року;
		Доручення в порядку п.3.ч.2 ст.ст. 40,41 КПК України;
		Доручення в порядку п.3 ч.2 ст.ст.40, 41 КПК України від 19.11.2013 №34т; 
		Протокол за результатами проведення оперативно-технічних заходів за завданнями №№18/10-686т, 18/10-687т від 19.11.2013 року від 25.12.2013 року;
		Довідка про результати проведення оперативно  технічних заходів від 25.12.2013 року; 
		Протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.12.2013 року;
		Довідка про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.12.2013 року; 
		Протокол огляду речей від 10.05.2014 року;
		Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 27.11.2013 року;
		Протоколі про результати спостереження за особою від 26.11.2013 року з фототаблицею; 
		Супровідний лист про виконання доручення від 16.05.2014 року №18/10-381, визнаються судом недопустимими доказами та інформація наявна в них не підлягає покладенню в основу вироку, а така само визнаються недопустимими докази, похідні від них протокол огляду речей від 13.05.2014 року; протоколі огляду від 25.01.2014 року; постановупро призначення судово-хімічної експертизи від 24.01.2014 року; висновку експерта від 12.03.2014 року №163хс та усі магнітні носії інформації є недопустими.
		Також слід погодитися з твердженням сторони захисту про те, що в матеріалах провадження стороною обвинувачення ніяким чином не доведено, що ОСОБА_7 користувався мобільним телефоном НОМЕР_3 .
		Як вже зазначалося вище згідно з положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Отже, з доказів сторони обвинувачення безпосередньо досліджених в судовому засіданні наявні тільки: протокол огляду місця події від 26.11.2013 у кімнаті відвідувачів КПП в/ч НОМЕР_2 де громадянин ОСОБА_9 повідомив добровільно, що отримав від громадянина ОСОБА_8 , 8 тисяч гривень; заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 від 14.11.2013 року, та показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
		Аналізуючи показання свідка ОСОБА_8 та його заяву про вчинення кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що з показань останнього не вбачається, що він взагалі коли не будь був знайомий з ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 . Усе його спілкування проходило зі свідком ОСОБА_9 який був затриманий при передачі коштів та в подальшому засуджений. Тому показання даного свідка не підтверджує будь яку вину ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 .
		Що стосується показань свідка ОСОБА_9 то останній повідомив, що не знає де ОСОБА_13 дивився інформацію щодо ОСОБА_12 . ОСОБА_13 свідку спочатку назвав суму 800 доларів, а потім 1000 доларів, з ОСОБА_11 свідок не знайомий, фактів вимагання грошових коштів з боку ОСОБА_9 до ОСОБА_8 з метою їх передачі ОСОБА_13 або будь кому іншому не встановлено, тому показання даного свідка також не можуть лягти в основу обвинувального вироку щодо обвинувачених у відсутності інших доказів та є явно недостатніми для визначення ступеня винуватості обвинувачених, кваліфікації їхніх дій та встановлення взаємозв`язків між ними.
		Слід також зазначити, що у відповідності до розподілу обов`язків особового складу відділу адміністративної практики управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, затверджених 20.08.2013 начальником управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, на ОСОБА_7 , у тому числі покладені обов`язки: здійснення постійного контролю за правильністю та обгрунтованістю прийнятих заходів адміністративного впливу до порушників ПДР, а також якістю складання адміністративних протоколів та інших процесуальних документів, порядком обліку матеріалів про правопорушення; здійснення видачі бланків протоколів про адміністративні правопорушення та тимчасових дозволів на право керування транспортним засобами, вносити відповідну інформацію до облікових даних; здійснення контролю за проходженням матеріалів, вживати заходи для своєчасного і правильного виконання постанов про накладення адміністративного стягнення; брати участь у здійснення перевірок стану адміністративно-правозастосовної діяльності полку ДПС ДАІ; проводити звірки відповідності даних про встановлення стану сп`яніння у водіїв транспортних засобів складеним протоколам про адміністративні правопорушення; здійснення контролю за правильністю обліку та видачу бланків суворої звітності в підрозділах ДПІ.
		В матеріалах провадження відсутні данні які б вказували, як саме ОСОБА_7 міг вплинути на інших посадових осіб враховуючи відсутність у нього повноважень на повернення посвідчення водія ОСОБА_8 та як саме це робив.
		Отже, суд приходить до висновку, що прокурор в суді не представив достовірних об`єктивних даних, які б підтверджували вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.368 КК України, яка викладена у КК України як вчинення підбурення до закінченого замаху на одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої влади; а також вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.369-2 КК України закінченого замаху на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушенняпередбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.368 КК України у закінченому замаху на одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої влади. Тому з наведеного вище вбачається що органом досудового слідства не доведена як об?єктивна так і суб?єктивна сторона даного злочину.
		 
		За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність, зокрема, об`єктивної та суб`єктивної сторони злочину у висунутому ОСОБА_4 та ОСОБА_7 обвинуваченні.
		 
		На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих /розшукових/ дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, суд приходить до висновку про те, що докази здобуті під час досудового розслідування не можуть довести вини обвинувачених, фактично є не допустимими, позиція сторони обвинувачення фактично є припущенням, в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_4 відсутній склад інкримінованихїм кримінальних правопорушень.
		Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		Згідно з положеннями ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Таким чином, з урахуванням викладеного раніше, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_4 та ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх доказів на доведення участі у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст.62 Конституції України, виправдати обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, ОСОБА_7 на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки у судовому засіданні не було доведене, що останніми вчинено інкреміновані їм кримінальні правопорушення.
		   На підставі наведеного, керуючись п.2 ч.1 ст. 373, 374-376 КПК України, суд 
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.368 КК Українита виправдати у зв`язку з недоведеністю, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення.
		 
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.368, ч.2 ст.15, ч.2 ст.369-2 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення.
		 
		Речові докази залишити при матеріалах справи.
		 
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського Апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії. Якщо вирок ухвалено без виклику особу, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя              ОСОБА_22 БУГІЛЬ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...