Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18243/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 27.07.2022. Зареєстровано: 27.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2022.
Дата набрання законної сили: 13.02.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		14.07.2022Справа №  910/18243/21
		Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва  А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
		 
		за первісним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
		до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "СПЕЦАГРО"
		про виселення
		за зустрічним позовом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств
		до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
		про визнання права користування, визнання договору продовженим
		 
		представники сторін:
		від  РВ ФДМ України по місту Києву: Михайлов В.В.
		від УКРДЕРЖФОНДУ: Кучина Т.О.
		від  ДП "СПЕЦАГРО":  не з`явився
		 
		РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ
		 
		Короткий зміст позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву  (позивача за первісним позовом)
		 
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про виселення відповідача в примусовому порядку з державного нерухомого майна загальною площею 111,4 м. кв., яке розміщене за адресою: вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, що перебуває на балансі Державного підприємства "СПЕЦАГРО".
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7088 від 23.03.2015 припинив свою дію, проте відповідач продовжує використовувати орендоване нерухоме майно без належних правових підстав.  
		 
		Короткий зміст позовних вимог Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивача за зустрічним позовом)
		 
		Український державний фонд  підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом  до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
		У зустрічній позовній заяві Український державний фонд підтримки фермерських господарств просить суд: 
		визнати за Українським державним фондом підтримки фермерських господарств право користування державним нерухомим майном загальною площею 111,4 кв. м, за адресою: вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ, на умовах та в строки, передбачені договором оренди №7088 від 23.03.2015; 
		визнати продовженим договір оренди №7088 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 23.03.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Українським державним фондом підтримки фермерських господарств.
		 
		Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань 
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2021   позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України залишено без руху.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 прийнято позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.01.2022, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "СПЕЦАГРО".
		06.01.2022 через відділ діловодства суду від Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надійшла зустрічна позовна заява до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
		Протокольною ухвалою  від 12.01.2022  відкладено підготовче судове засідання на 03.02.2022.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 зустрічну позовну заяву Українського державного фонду підтримки фермерських господарств залишено без руху.
		У підготовчому засіданні 03.02.2022 суд постановив протокольні  ухвали без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого провадження на 24.02.2022.
		03.02.2022 через відділ діловодства суду від Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надійшла нова редакція зустрічної позовної заяви на виконання ухвали суду від 17.01.2022 про залишення зустрічної позовної заяви без руху та  клопотання про відкладення розгляду справи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 прийнято зустрічний позов Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання права користування, визнання договору продовженим, вимоги за  зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, повідомлено сторін, що підготовче засідання у справі № 910/18243/21 відбудеться 24.02.2022.
		23.02.2022 через відділ діловодства суду від третьої  особи надійшли письмові пояснення по суті первісного та зустрічного позовів. 
		У зв`язку із перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці, судове засідання у справі  №910/18243/21, призначене на 24.02.2022, знято з розгляду.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в  Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Згідно із Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 № 133/2022,  затвердженим Законом України №2119-IX від 15 березня 2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" обумовлено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
		Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
		Відповідно до ч. 1,2 ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
		З огляду на викладене, оскільки Господарський суд міста Києва не припинив свою роботу і продовжив здійснювати правосуддя, позивач та відповідач знаходяться на підконтрольній території України та згідно із сайтом Укрпошта кореспонденція по місту Київ доставляється, суд ухвалою від 14.04.2022 призначив підготовче засідання у справі №910/18243/21 на 19.05.2022. 
		Протокольною ухвалою від 19.05.2022 суд, на підставі ст.119 ГПК України, продовжив відповідачу за зустрічним позовом строк на подання відзиву на зустрічний позов та прийняв до розгляду відзив на зустрічну позовну заяву.
		19.05.2022 через відділ діловодства суду від РВ ФДМ України по місту Києву надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
		Протокольною ухвалою від 19.05.2022 відкладено  підготовче судове  засідання на 09.06.2022.
		У підготовчому засіданні 09.06.2022 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на  29.06.2022.
		29.06.22022 через відділ діловодства суду від Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Протокольною ухвалою від 29.06.2022 суд задовольнив   клопотання Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про відкладення розгляду справи та відклав  судове засідання по суті на 14.07.2022.
		14.07.2022 на електронну пошту суду від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи.
		У судове засідання 14.07.2022 прибули представники  РВ ФДМ України по місту Києву, УКРДЕРЖФОНДУ. Представник  ДП "СПЕЦАГРО" у судове засідання не з`явився.
		У судовому засіданні 14.07.2022, керуючись ст. 42, 170, 233 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив протокольну ухвалу про залишення  без розгляду заяву третьої особи про розгляд справи без участі її представника, оскільки вказана заява, яка подана  через електронну пошту, не містить  електронного цифрового підпису.
		Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 14.07.2022 надав пояснення по суті позовних вимог та по суті заперечень на зустрічний позов. Просив суд первісний позов  задовольнити та у задоволенні   зустрічного позову відмовити.
		Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 14.07.2022 надав пояснення по суті позовних вимог та по суті заперечень на первісний позов. Просив суд у задоволенні первісного позову відмовити та позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити. 
		У судовому засіданні 14.07.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Позиція позивача за первісним позовом 
		Позивач за первісним позовом зазначає, що на підставі  п. 10.4 договору оренду договір було продовжено на той самий строк і на тих самих умовах, а саме  до 23 січня 2021 року, у зв`язку з відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну його умов протягом місяця після закінчення строку його чинності.
		Оскільки, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди, Український державний фонд підтримки фермерських господарств втратив статус орендаря та продовжує незаконно використовувати передане йому державне нерухоме майно без належних правових підстав, позивач заявив вимоги про  виселення відповідача в примусовому порядку з державного нерухомого майна загальною площею 111,4 м. кв., яке розміщене за адресою: вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, що перебуває на балансі Державного підприємства "СПЕЦАГРО".
		 
		Позиція відповідача за первісним позовом 
		Відповідач проти первісного позову заперечив, посилаючись  на  те, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України проігнорована заява Укрдержфонду про продовження договору оренди, по якій не прийнято жодного рішення; заява про припинення чинності договору оренди, направлена на адресу орендаря, не внесена до відповідного Реєстру, а отже, згідно чинному законодавству, рішення вважається не прийнятим; проігноровані подальші звернення орендаря.
		 
		Позиція позивача за зустрічним позовом 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, Український державний фонд підтримки фермерських господарств зазначає, що 22.10.2020 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшов лист Українського державного фонду підтримки фермерських господарства від 21.10.2020 № 53-04/318 в якому останній просив продовжити термін дії договору оренди.
		Зазначена заява, за твердженнями позивача за зустрічним позовом, подана в строки, передбачені ч.3 ст. 18 Закону та п. 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020  "Деякі питання оренди державного та комунального майна", тобто не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди
		Жодного повідомлення щодо прийняття рішення по заяві орендаря від 21.10.2020 року на адресу Укрдержфонду не надходило.
		Позивач за зустрічним позовом вказує, що до Реєстру рішень та інших документів, на підставі яких припиняються орендні правовідносини не внесено жодного рішення (або іншого документа), на підставі якого припинились орендні правовідносини згідно договору оренди, а відтак  рішення, на підставі якого припиняються орендні правовідносини, вважається неприйнятим.
		Укрдержфонд продовжує користуватися приміщенням на умовах укладеного договору оренди, жодних додаткових заперечень з боку орендодавця на адресу орендаря не надходило. Водночас, Укрдержфонд двічі звертався до Регіонального відділення із заявами про порушення ним вимог чинного законодавства та неправомірність дій стосовно продовження договору оренди (лист від 26.02.2021 № 53-04/47 та лист від 29.09.2021 № 53-04/303), проте, жодної відповіді на звернення орендаря отримано не було.
		Враховуючи вище наведене, позивач за зустрічним позовом заявив вимоги про визнання  за Українським державним фондом підтримки фермерських господарств   права користуватися державним нерухомим майном загальною площею 111,4 кв. м за адресою: вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ на умовах та в строки, передбачені договором оренди № 7088 від 23.03.2015 року та визнання  продовженим договір оренди № 7088 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 23 березня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Українським державним фондом підтримки фермерських господарств.
		 
		Позиція відповідача за зустрічним позовом 
		Відповідач за зустрічним позовом проти позову Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заперечив, посилаючись на те, що позивач за зустрічним позовом звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з заявою про продовження терміну дії договору без звіту про оцінку майна, що є підставою для прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди відповідно до статті 19 Закону. Крім того, в матеріалах справи наявний також лист Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Державне підприємство "СПЕЦАГРО") № 01/08-31/21, в якому останній повідомив про необхідність використання спірного майна іншою бюджетною установою, що також є підставою для рішення про відмову у продовженні терміну дії договору оренди.
		 
		Позиція третьої особи
		Державне підприємство "СПЕЦАГРО" позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (позивача за первісним позовом) підтримав. Проти заявлених Українським державним фондом підтримки фермерських господарств вимог за зустрічним позовом третя особа заперечила. 
		ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
		Обставини встановлені судом за первісним позовом та за  зустрічним позовом
		23.03.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Український державний  фонд  підтримки фермерських господарств (орендар) укладений договір оренди №7088 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - договір оренди).
		Відповідно до п.1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 111,4 кв.м. (на 5-му поверсі), що знадиться за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, що перебуває на балансі Державного підприємства "СПЕЦАГРО".
		У пункті 2.1. договору оренди визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
		23.03.2015 на виконання умов договору оренди, орендодавцем було передано, а орендарем прийнято у строкове платне користування майно за Актом приймання-передавання орендованого майна.
		Згідно п. 10.1 договору оренди, цей Договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 23  березня 2015 року до  23  лютого 2018 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
		На підставі  п. 10.4 договору оренди, договір  було подовжено на той самий строк і на тих самих умовах у зв`язку з відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну його умов протягом місяця після закінчення строку його чинності, тобто до 23 січня 2021 року.
		Відповідно до пп.10.6.1. п.10.6. договору оренди чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. 
		У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів  повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу  (п.10.9. договору).
		Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами  акту приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря  (п.10.10. договору).
		18.01.2021 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Державне підприємство "СПЕЦАГРО") листом № 01/08-31/21 повідомило регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву про те, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.03.2015 № 7088 продовжуватись не буде, а орендовані приміщення за адресою: вул. Бориса Грінченка, 1 будуть надані для розміщення бюджетної установи - Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
		12.02.2021 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву листом № 30-06/1174 повідомило Український державний фонд підтримки фермерських господарств та Державне підприємство "СПЕЦАГРО" про припинення чинності договору оренди від 23.03.2015 № 7088 в зв`язку із закінченням строку його дії.
		Водночас, згідно із матеріалами  справи Український  державний фонд  підтримки фермерських господарства звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву із листом від 21.10.2020 № 53-04/318, в якому  просив продовжити термін дії договору оренди на тих же умовах на строк 5 років. 
		Також Український  державний фонд  підтримки фермерських господарства звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву із листами  від 26.02.2021 № 53-04/47 та від 29.09.2021 № 53-04/303 в яких просив вважати продовженим договір оренди. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за первісним позовом зазначає, що з припиненням дії договору оренди відповідач втратив статус орендаря та продовжує незаконно використовувати передане йому державне нерухоме майно без належних правових підстав.   
		У свою чергу, Український державний фонд підтримки фермерських господарств стверджує, що має право на пролонгацію договору,  натомість Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву не було прийнято будь-яких рішень стосовно та проігноровано заяву орендаря  про продовження терміну дії договору.
		 
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ  
		 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). 
		Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. 
		Також приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. 
		Як підтверджено матеріалами справи, що 23.03.2015 Українському державному фонду  підтримки фермерських господарств передано в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 111,4 кв.м. (на 5-му поверсі), що знадиться за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, що перебуває на балансі Державного підприємства "СПЕЦАГРО".
		У частині 1 статті 284 Господарського кодексу України законодавець серед істотних умов договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
		Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором. 
		Аналогічні за змістом положення містить частина 4 статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. 
		У відповідності до  п.10.4 договору оренди, договір  оренди  подовжено до 23 січня 2021 року.
		Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина 4 статті 291 Господарського кодексу України). 
		Частиною 1 статті 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
		Під час дії договору оренди, 27.12.2019 набрав чинності новий Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (введено в дію 01.02.2020).
		За змістом пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону  України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:
		набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
		Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
		Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна", яка введена в дію 17.06.2020, затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок). 
		Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
		Згідно із ч.7 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.
		У відповідності до ч.8 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.
		Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.
		Відповідно до п.134 Порядку  продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках. 
		У п.135 Порядку зазначено, що орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. 
		Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.
		Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості.
		Пунктом 136 Порядку визначено, що заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.
		Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна.
		Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
		Як зазначено вище, згідно із п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону  України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
		Як підтверджено матеріалами справи Український державний фонд підтримки фермерських господарства звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву із листом від 21.10.2020 № 53-04/318, в якому  просив продовжити термін дії договору оренди на тих же умовах на строк 5 років.
		Однак, Звіту про оцінку майна до листа від 21.10.2020 № 53-04/318 Українським  державним фондом  підтримки фермерських господарства не додано. Доказів подання орендодавцю такого звіту УКРДЕРЖФОНД суду не надав. 
		Матеріали справи не містять та Українським державним фондом підтримки фермерських господарства не було надано доказів на підтвердження звернення останнього  до РВ ФДМ  України по місту Києву із заявою про продовження терміну дії договору разом із документами, передбаченими  пунктом 113 цього Порядку та Звітом про оцінку майна.
		Отже, лист від 21.10.2020 №53-04/318 не може розцінюватися, як заява про продовження договору, подана орендарем у відповідності до вимог ч.8 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядку  передачі в оренду державного та комунального майна. 
		Водночас як підтверджено матеріалами справи, 12.02.2021 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву листом № 30-06/1174 повідомило Український державний фонд підтримки фермерських господарств та Державне підприємство "СПЕЦАГРО" про припинення чинності договору оренди від 23.03.2015 №7088 у зв`язку із закінченням строку його дії. Факт отримання зазначеного листа УКРДЕРЖФОНД не заперечує. 
		Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено.
		За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу. 
		Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. 
		З урахуванням вище встановлених судом обставин, з огляду на відсутність заяви УКРДЕРЖФОНДУ про продовження договору, поданої у відповідності до вимог ч.8 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядку  передачі в оренду державного та комунального майна,  договір оренди №7088 згідно із ч.1 ст.24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , п. 10.6 договору є припиненим у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, а саме з 24 січня 2021 року.
		У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахування, нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина перша статті 785 Цивільного кодексу України).
		Згідно із ч.1 ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
		Зазначений обов`язок орендаря також визначений у пункті 10.9.  договору оренди.   
		Матеріали справи не містять підписаного сторонами, на виконання вимог п.10.10 договору, акту приймання-передавання про повернення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву орендованого майна.
		Частиною першою статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Положення  ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів. До таких способів віднесено, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, присудження до виконання обов`язку в натурі. 
		Водночас, обов`язок орендаря повернути орендодавцеві об`єкт оренди, тобто фактично виселитись з орендованого приміщення, у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України, ч.1 ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також умовами укладеного між сторонами договору. 
		Отже, якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після закінчення строку дії договору оренди, орендодавець  вправі заявити позовні вимоги про виселення орендаря з орендованого приміщення як примусове виконання обов`язку в натурі.
		З огляду на викладене, позовна вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (позивача за первісним позовом) про виселення відповідача з орендованого майна є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. 
		З огляду на встановлені судом вище обставини  щодо припинення договору з 24.01.2021, доводи позивача за зустрічним позовом про продовження строку дії  договору суд вважає безпідставними. 
		При цьому, відсутність рішень орендодавця про припинення правовідносин за договором оренди  №7088 у Реєстрі рішень та інших документів, на підставі яких припиняються орендні правовідносини, не має наслідків пролонгації договорів оренди та окрім того, не спростовує встановлених судом обставин щодо припинення строку дії договору, а відтак відповідні посилання позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими. 
		З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача за зустрічним позовом.  
		Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
		Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Відповідно до статті 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Виходячи з системного аналізу ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
		При цьому, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
		Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
		Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина 3 статті 45 ГПК).
		При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
		Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
		Отже, невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам є підставою для відмови у позові.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення. 
		Господарський суд розглядає справи, пов`язані з вирішенням спору про право, та в силу положень ст.237, 238 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті приймає рішення, у мотивувальній частині якого вказує, зокрема, встановлені ним обставини справи. 
		Тобто, встановлені господарським судом факти мають бути викладені саме в мотивувальній частині рішення.
		Юридичними фактами є передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. 
		Вимога про встановлення факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
		Тобто, вимоги позивача про встановлення юридичних фактів можуть бути досліджені та встановлені лише під час вирішення спору про право, відтак, зазначені вимоги не можуть виступати самостійним предметом спору і, відповідно, належним способом захисту.
		За наведеного вище, вимоги позивача за зустрічним позовом  про визнання права користуватися державним нерухомим майном та  визнання  продовженим договору  оренди №7088 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 23 березня 2015 року, що є предметом розгляду у цій справі, по своїй суті є вимогами  про встановлення обставин та надання їм правової оцінки. Таким чином, звертаючись до суду з зазначеними  позовними вимогами, позивач фактично просить установити певні обставини та надати їм відповідну правову оцінку. 
		Зважаючи на зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що фактично вимоги про визнання права користуватися державним нерухомим майном та визнання  продовженим договору  оренди №7088 не відповідають  встановленим законом способам захисту прав, а спрямована на встановлення судом певних юридичних фактів, що не віднесено до компетенції господарського суду, який, як орган державної влади, зобов`язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
		З урахуванням наведеного, заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги про   визнання права користуватися державним нерухомим майном та  визнання  продовженим договору  оренди №7088 не відповідають належному способу захисту прав позивача за зустрічним позовом, які на його думку, порушені.
		Підсумовуючи вище наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом. 
		Приписами ст.76, 77  Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України,   достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд   оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.   
		 
		ВИСНОВКИ СУДУ.
		Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді  всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд  дійшов висновку  про задоволення первісного позову  Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про виселення  Українського державного фонду підтримки фермерських господарств  в примусовому порядку з державного нерухомого майна загальною площею 111,4 м. кв., яке розміщене за адресою: вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, що перебуває на балансі Державного підприємства "СПЕЦАГРО" та про відмову у задоволенні зустрічного позову  Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.
		Судовий збір за первісним позовом відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача.
		Судові витрати за зустрічним позовом відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
		Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
		 
		ВИРІШИВ:
		Первісний позов задовольнити повністю.
		Виселити   Український державний фонд підтримки фермерських господарств (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСА ГРІНЧЕНКА, будинок 1, ідентифікаційний код 20029342) в примусовому порядку з державного нерухомого майна загальною площею 111,4 кв.м., розміщене за адресою: вул. Бориса Грінченка, 1 м. Київ, що перебуває на балансі Державного підприємства "СПЕЦАГРО".
		Стягнути з   Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСА ГРІНЧЕНКА, будинок 1, ідентифікаційний код 20029342) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву  (01032, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) витрати зі сплати судового збору  у сумі 2270,00 грн. 
		Видати наказ  після набрання рішенням законної сили.
		У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складено та підписано:  27.07.2022.
		 
		 
		Суддя                                                                                                    С. О. Турчин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...