Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/12913/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 27.07.2022. Зареєстровано: 28.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2022.
Дата набрання законної сили: 26.07.2022
Номер судового провадження: A/855/3146/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12913/21                                                                       Суддя першої інстанції: Аверкова В.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  26 липня 2022 року                                                                                            м. Київ
		          Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		          головуючого судді          - Пилипенко О.Є.  
		          суддів                              - Беспалова О.О. та Глущенко Я.Б.,
		          при секретарі                     - Ткаченко В.В., 
		          розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У травні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, в якому просив:
		- визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитом від 04.03.2021 року; 
		- зобов`язати відповідача надати позивачу копію документу, що запитувався згідно інформаційного запиту від 04.03.2021 року, а саме: копію листів Департаменту фінансів Міністерства оборони України на виконання протоколів Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.01.2021 року № 5,7, від 21.01.2021 року № 10, від 28.01.2021 року № 12, від 04.02.2021 року № 17, від 15.02.2021 року № 22 про здійснення розподілу коштів Командування Сухопутних військ Збройних Сил України для подальшого перерахування центрам комплектування (ОВК, Київському міському військовому комісаріату).  
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 січня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: 
		- визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо ненадання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 04 березня 2021 року; 
		- зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 04 березня 2021 року з урахуванням висновків суду; 
		-          в решті позовних вимог - відмовлено.
		Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Міністерство оборони України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 
		Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив.
		Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що запитувана ОСОБА_1 інформація не є конфіденційною, не може бути обмежена в доступі і підлягає наданню на запит в силу приписів ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». 
		Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 04 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з запитом про надання публічної інформації.
		У відповідь на запит від 04 березня 2021 року відповідачем листом від 07 квітня 2021 року №248/109(з)/114 надіслано копії листів Департаменту фінансів щодо розподілу коштів Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України за протоколами №7, 10, 12, 17, 22; водночас, повідомлено, що Комісією МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 14 січня 2021 року (протокол №5) прийнято рішення про повернення документів на доопрацювання, тому розподіл коштів не готувався.
		З наявних в матеріалах копій листів вбачається, що інформація про прізвище, ім`я, по батькові отримувачів коштів приховані.
		Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі по тексту - Закон №2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Судом першої інстанції вірно враховано судову практику застосування адміністративними судами положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», зазначену у довідці Вищого адміністративного суду України про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 01 червня 2013 року, згідно з якою можна виокремити такі ознаки публічної інформації:
		1)          готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством;
		2)          заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;
		3)          така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;
		4)          інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків;
		5)          інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.
		У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.
		Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, серед іншого, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
		Статтею 19 Закону №2939 визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина перша). Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга). Запит на інформацію має містити: - ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; - загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; - підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (частина п`ята).
		Частиною першою статті 22 Закону №2939 визначено випадки, коли розпорядник інформації має право відмови в задоволенні запиту на інформацію, а саме:
		1)          розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;          
		2)          інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом, відповідно до ч.2 ст. 6 цього Закону; 
		3)          особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;
		4)          не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
		Згідно з частиною четвертою статті 22 Закону №2939 у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
		          Як вбачається з відповіді на запит позивача, йому направлено копії запитуваних протоколів, проте, останні не містять у відповідних колонках заповнення за встановленою формою - прізвище, ім`я, по-батькові осіб, щодо яких переказано кошти для здійснення виплат одноразової грошової допомоги.
		Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб -на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Згідно зі статтею 11 Закон України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІІ (далі по тексту - Закон №2657-ХІІ) інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат не потребує згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних.
		Відповідно до статей 20, 21 Закону №2657-ХІІ будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.          
		Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних регулюються Законом України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року №2297-УІ (далі по тексту - Закон №2297-VI).
		Відповідно до статті 5 Закону №2297-VI об`єктами захисту є персональні дані.
		Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
		Персональні дані, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оформленій за формою, визначеною відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України «Про запобігання корупції».
		Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Законом може бути заборонено віднесення інших відомостей, що є персональними даними, до інформації з обмеженим доступом.
		Виходячи з норм Закону №2939-VI, визначальною ознакою публічної інформації          є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами і на будь-яких носіях та знаходилась у володінні розпорядника на момент звернення особи з запитом.
		Системний аналіз визначення публічної інформації, наведеного у Законі №2939-VI, у взаємозв`язку з положеннями статті 13 Закону №2297-УІ, якими передбачено перелік розпорядників публічної інформації, дає підстави для висновку, що інформація стосовно використання бюджетних коштів юридичними особами, які фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, є публічною.
		За загальним правилом публічна інформація є відкритою. Винятки з цього правила встановлені, серед іншого, статтею 6 Закону №2939-УІ та статтею 21 Закону №2657-ХІІ, які відносять інформацію про фізичну особу (персональні дані) до конфіденційної, яка, у свою чергу, є інформацією з обмеженим доступом, що може бути поширена виключно за згодою особи.
		Перелік відомостей, що є інформацією про фізичну особу (персональними даними), визначений законодавством, зокрема, частиною другою статті 21 Закону №2657-ХІІ та Законом №2297-УІ і не є вичерпним та може доповнюватись шляхом прийняття нових нормативно-правових актів.
		Проте, частиною третьою статті 5 Закону №2297-VI обумовлено, що до такої інформації не може бути віднесена інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону №2657-ХІІ.
		Частина п`ята статті 6 №2657-ХІІ також встановлює заборону обмеження доступу до інформації про розпорядження бюджетними коштами, зокрема, до інформації про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти за винятком випадків коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
		Відповідне правове регулювання наведено у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №815/623/16.
		Статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надано визначення поняття «публічна інформація з обмеженим доступом», відповідно до якої інформацією з обмеженим доступом є:
		1)          конфіденційна інформація;
		2)          таємна інформація;
		3)          службова інформація.
		Відповідно до статті 7 вказаного Закону, конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Згідно Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року по справі №1-9/2012 до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Як вбачається з запиту на надання публічної інформації, позивачем не порушувалося питання про надання відповідачем даних про національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреси, дати і місця народження осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень. Позивач просив надати лише перелік цих осіб.
		Більш того, відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
		Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, запитувана позивачем інформація не є конфіденційною, не може бути обмежена в доступі і підлягає наданню на запит.
		Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 січня 2022 року - без змін. 
		Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -  
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 січня 2022 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя:                                                                       О.Є.Пилипенко 
		 
		Суддя:                                                                                 О.О.Беспалов        
		 
		                                                                                                    Я.Б.Глущенко            
		 
		Повний текст виготовлено 26 липня 2022 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...