Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/12172/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 28.07.2022. Зареєстровано: 28.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/761/2671/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22021000000000307

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/12172/22
		Провадження № 1-кп/761/2671/2022
		 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   18 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 220210000000003 07 від 06.09.2021 відносно обвинувачених:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ;
		обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111 КК України, 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		В провадження Шевченківського районного суду м.Києва надійщов обвинувальний акт з додатками щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , обох по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111 КК України( в ред. Закону від 07.10.2014 № 1689-У11). 
		Сторона обвинувачення  прокурор ОСОБА_3 просила призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважаючи, що підстави для закриття провадження відсутні, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог закону, провадження є підсудним Шевченківському районному суду м. Києва. Окрім того, заявила клопотання про обрання запобіжного заходу відносно кожного з обвинувачених, посилаючись на те, що існують ризики переховування від суду та продовження вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень, шляхом передачі представникам спецслужб РФ інформації, яка може зашкодити інтересам України. 
		Сторона захисту, зокрема захисник обвинуваченого ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_8 просили суд повернути обвинувальний акт з огляду на те, що останній не містить конкретного обвинувачення, а відтак порушує право на захист, гарантоване кримінальним процесуальним законом. Заперечували проти обрання найбільш суворішого запобіжного заходу, уважаючи, що ризики на які послалась прокурор є надуманими. 
		Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_7 поклались на розсуд суду при вирішенні питання про призначення обвинувального акту до судового розгляду. Щодо запобіжного заходу  просили відмовити прокурору у задоволенні вказаного клопотання, застосувавши більш м`який запобіжний захід, вказуючи на відсутність ризиків та необґрунтованість клопотання. 
		Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд доходить наступного висновку.
		 
		Так, у відповідності з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. 
		Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України. За вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.
		 
		Зазначені вимоги кореспондуються та узгоджуються з висновками, що знайшли своє відображення в рішеннях Європейського суду з прав людини та у відповідності до вимог ч.5 ст.9 КПК України повинні застосовуватися поряд кримінальним процесуальним законодавством України. 
		 
		Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що в тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення Суду від 19 грудня 1989 року в справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82 п. 79). 
		 
		Також Європейський суд констатував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення Суду від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 52). 
		 
		Отже, в контексті зазначених рішень, які кореспондуються з такими загальними засадами кримінального провадження, як законність забезпечення права на захист верховенство права, обвинуваченому повинно бути в доступній і зрозумілій формі повідомлено про конкретне обвинуваченням з визначенням: події кримінального правопорушення (часу, місця, способу вчинення злочину), форми вини, мотивів і мети вчинення злочину, виду і розміру шкоди, завданої злочином та інше. 
		 
		Таким чином, обвинувальний акт повинен бути викладений у такий спосіб, щоб його зміст відповідав вимогам ст.291 КПК України за структурою, послідовністю викладення, наявністю обов`язкових елементів: викладення фактичних обставин, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення. 
		 
		Так, зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.111 КК України, а саме у державній зраді, тобто діянні, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові,територіальній цілісностіта недоторканості,обороноздатності,державній,економічній таінформаційній безпеціУкраїни, шляхом надання представникам іноземної організації Федеральної служби безпеки РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, за попередньою змовою групою осіб.
		Безпосереднім об`єктом злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення охорони національної безпеки. 
		Поняття національної безпеки розкрите у ч.1 ст.1 ЗУ від 19.06.2003 р. № 964-1У «Про основи національної безпеки України», в контексті якого слід з`ясовувати складові національної безпеки, яким заподіюється чи може бути заподіяна шкода внаслідок державної зради. Окремими складовими є державний суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека України. 
		Отже обвинувачення повинне містити конкретні дані з зазначенням певної складової національної безпеки, а не обмежуватись переліком усіх складових, які містяться у диспозиції ч.1 ст.111 КК України. 
		Між тим, обвинувачення носить загальний характер, є неконкретним, а ні виклад фактичних обставин справи, а ні виклад формулювання обвинувачення не містить конкретних даних про те, в чому полягає шкода для суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України. 
		Не розкрито формулювання обвинувачення щодо надання представникам іноземної організації федеральної служби безпеки РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Оскільки не зазначено в чому саме полягала зазначена допомога, які дії вчинялись обвинуваченим, що були розцінені як допомога в підривній діяльності. Окрім того, не вказано який вид інформації передавався спецслужбам іноземної держави. В цій частині обвинувальний акт містить лише загальні формулювання « надав допомогу в проведенні підривної діяльності проти України шляхом збирання та передачі відомостей у сфері оборони, економіки та зовнішніх відносин України, що циркулюють в системі Кабінету Міністрів України і стали йому відомі в ході виконання службових обов`язків».
		До того ж обвинувачення не містить конкретних даних про відомості, які були надані спецслужбам іноземної держави та яким чином надання даних відомостей може підірвати національну безпеку України. 
		Не розкрито зміст цих відомостей, що вказує на неконкретність обвинувачення, окрім того може бути наслідком того, що ці відомості носять відповідний гриф секретності, а отже розгляд такої категорії справ має відбуватись у відповідний спосіб особами, які мають визначені законом доступи до даного виду інформації. 
		В обвинуваченні міститься лише вказівка на те, що ОСОБА_8 збирав інформацію, що циркулює в системі документообігу «Мегаполіс» та «Аскод» КМУ, яку в наступному передав ОСОБА_7 , а той в свою чергу передав зібрану інформацію на мобільний термінал представника ФСБ. 
		Отже аналіз формулювання обвинувачення свідчить про його неконкретність, а відтак може бути розцінене стороннім спостерігачем як грубе порушення права на захист, що гарантоване кримінальним процесуальним законом. 
		Таким чином, суд уважає, що при обвинуваченні осіб в особливо тяжкому злочині, за який може бути призначене покарання до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, такий спрощений підхід при складанні обвинувального акту є неприпустимим. 
		Підсумовуючи вищевикладене, з метою недопущення порушення загальних засад кримінального провадження, стандартів практики Європейського суду з прав людини, стороні обвинувачення слід усунути вказані недоліки, привести у відповідність обвинувальний акт згідно вимог кримінального процесуального законодавства. 
		За таких умов, суд вважає, що даний обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокуророві. 
		Повернення перевіреного судом обвинувального акта разом з додатками прокуророві буде відповідати вимогамстатті 2 КПК України, за якою завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
		Так ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину - державній зраді, зокрема у співпрацюванні зі спецслужбами держави-агресора, і хоча кожен з них має міцні соціальні зв`язки, родину, місце проживання та роботи, втім є цілком ймовірним існування ризику, що вони можуть ухилитися від суду, з огляду на тяжкість покарання та продовжити злочинну діяльність, а відтак є слушними доводи сторони обвинувачення щодо існування ризиків, які є підставою для застосування найбільш суворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому в умовах воєнного стану національні інтереси мають привалювати перед інтересами конкретної особистості, а тому суд уважає, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню. 
		З огляду на викладене суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, а відтак доводи захисників в цій частині не заслуговують на увагу. 
		Керуючись: ст.ст.3,291,314, 17 6-178, 314, 370, 371, 372,376 КПК України, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 220210000000003 07 від 06.09.2021 щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111 КК України( в ред. Закону від 07.10.2014 № 1689-У11)  повернути прокуророві Офісу Генеральної прокуратури ОСОБА_3 . 
		Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 до 16.09.2022 включно.
		Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 до 16.09.2022 включно.
		Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
		Повний текст ухвали проголошено 25.07.2022 о 16 год.45хв.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...