Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/9390/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 28.07.2022. Зареєстровано: 29.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2022.
Дата набрання законної сили: 28.07.2022
Номер судового провадження: К/9901/17441/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 липня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 160/9390/20
		адміністративне провадження № К/9901/17441/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді -доповідача - Калашнікової О.В., 
		суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М., 
		 
		розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Державного підприємства «НАІС» про визнання дій протиправними та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (головуючий суддя - Озернянська С.І.), постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року (головуючий суддя - Мельник В.В., судді: Чепурнова Д.В., Сафронова С.В.)
		 
		І. СУТЬ СПОРУ
		1.          У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , приватний виконавець) звернулась до суду із позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, Міністерство), Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія), Державного підприємства «НАІС» (далі - ДП «НАІС», Підприємство), в якому просила:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії, оформлене протоколом №34 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10 липня 2020 року, щодо застосування до неї як приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 (один) місяць (далі - Рішення №34);
		- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1927/7 від 27 липня 2020 року «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення», яким уведено в дію Рішення №34;
		- зобов`язати ДП НАІС виключити з Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 строком на один місяць, внесеного на підставі Рішення №34, введеного в дію наказом Міністерства юстиції України від 10 липня 2020 року №1927/7 від 27 липня 2020 року.
		2.          В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що Рішення №34 є беззмістовним та немотивованим, оскільки ґрунтується на неповному дослідженні обставин справи. На думку позивачки оскаржуваний наказ прийнято Мін`юстом із порушенням вимог пункту 2 частини другої статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», вказаний орган наділений повноваженнями здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, однак, тих, які не стосуються процесу виконання судового рішення.
		 
		II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		3.           ОСОБА_1 з 29 травня 2017 року є приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області.
		4.          20 січня 2020 року постановою Центрального апеляційного господарського суду частково скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року у справі №904/1806/19. В зв`язку з чим резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним односторонній правочин про припинення зобов`язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог на суму 8 020 002,9 8 грн., вчинений ТОВ Металургтранс у формі заяви про зарахуванням однорідних зустрічних вимог №23677 від 04 грудня 2018 року. Стягнуто з ТОВ Металургтранс на користь ТОВ Компанія Ютал-Транс заборгованість 9 122 589,00 грн., пеню - 1 711 399,00 грн., 3% річних - 166 028,53 грн., інфляційні втрати - 670 906,73 грн., витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 176 984,85 грн., про що видано наказ. В решті позову відмовлено.
		5.          На виконання вказаного судового рішення приватному виконавцю ОСОБА_1 пред`явлено до примусового виконання наказ Господарського суду Дніпропетровської області №904/1806/19 від 05 лютого 2020 року. 
		6.          06 лютого 2020 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №61191292 на виконання вказаного судового наказу, винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 243 756, 75 грн.
		7.          Також 06 лютого 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника (ТОВ Металургтранс), якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника в:
		- АТ Банк Кредит Дніпро (МФО 305749);
		- АТ Сбербанк (МФО 320627);
		- АТ Альфа Банк (МФО 300346);
		- АТ Банк Восток (МФО 307123);
		- АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві (МФО 380805);
		- АТ Укрсиббанк (МФО 351005);
		- на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, окрім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належить боржнику: ТОВ Металургтранс у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 292 525, 00 грн.
		8.          10 лютого 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках:
		- АТ КБ ПРИВАТБАНК (код ЄДРПОУ 309660980, МФО 305299);
		- ПАТ АТ РАДАБАНК (код ЄДРПОУ 21322127, МФО 306500);
		- АТ УКРСРЦБАНК (код ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023);
		- ПАТ КБ УКРГАЗБАНК (код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478);
		- ПАТ ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ 0032129, МФО 300465);
		- ПАТ ОТП БАНК (код ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528);
		- ПАТ ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК (код ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851); 
		-АТ АБ ПІВДЕННИЙ (код ЄДРПОУ 20953647, МФО 328209);
		- ПАТ БАНК ВОСТОК (код ЄДРПОУ 26237202, МФО 307123);
		- АТ УНІВЕРСАЛ БАНК (код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001);
		- АКБ ІНДУСТРІАЛБАНК (код ЄДРПОУ 13857564, МФО 313849);
		- АТБ БАНК АЛЬЯНС (код ЄДРПОУ 14360506, МФО 300119);
		- АТ ТАСКОМБАНК (код ЄДРПОУ 09806443, МФО 339500);
		- АТ А-БАНК (код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770);
		- ПАТ МТБ (код ЄДРПОУ 21650966, МФО 328168); 
		-ПАТ МЕГАБАНК (код ЄДРПОУ 09804119, МФО 351629);
		- Філія- Дніпропетровське обласне управління АТ ОЩАДБАНК (код ЄДРПОУ 09305480, МФО 305482); 
		-АТ АКБ КОНКОРД (код ЄДРПОУ 34514392, МФО 307350); 
		-АТ Банк інвестицій та заощаджень (код ЄДРПОУ 20023569, МФО 322539);
		- АТ БАНК ФОРВАРД (код ЄДРПОУ 34186061, МФО 380418); 
		-АТ Ідея Банк (код ЄДРПОУ 19390819, МФО 19390819);
		- на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику- ТОВ Металургтранс, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 2 944 349, 33 грн.
		9.          12 лютого 2020 року приватним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про виправлення помилки, допущеної у розмірі основної винагороди приватного виконавця, вказано вірну суму - 1 184 790, 81 грн.
		10.          12 лютого 2020 року приватним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою внесено зміни в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість суми коштів до стягнення за ВД: 2437567, 58 грн. зазначено кошти до стягнення за ВД: 11847908, 11 грн.; замість сума коштів (еквівалент у гривні) до стягнення за ВД: 2437567, 58 грн. зазначити коштів (еквівалент у гривні): 11 847 908, 11 грн.
		11.          12 лютого 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника на суму 13 033 198,90 грн.
		12.          12 лютого 2020 року приватним виконавцем отримано ухвалу Верховного Суду від 11 лютого 2020 року про зупинення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року у справі №904/1806/19, на підставі якої винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до закінчення перегляду в касаційному порядку вказаного рішення господарського суду у справі №904/1806/19.
		13.          Внаслідок отримання приватним виконавцем заяви стягувача (ТОВ «Компанія «Ютал-Транс) про повернення виконавчого документу у ВП №61191292, ОСОБА_1 10 березня 2020 року винесла постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та постанову про зняття арешту з майна.
		14.          23 березня 2020 року представник ТОВ Металургтранс (боржник у ВП №61191292) подав скаргу до Міністерства юстиції України на спільні дії та рішення приватних виконавців виконавчого округу Дніпровської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2020 року №904/1806/19, в якій просив перевірити викладені факти та провести позапланові перевірки діяльності вказаних приватних виконавців виконавчого округу Дніпропетровської області. У скарзі зазначено, що позивачка під час здійснення виконавчого провадження №61191292:
		-наклала арешт на кошти та майно боржника у розмірі, що перевищує розмір суми стягнення за виконавчим документом;
		-винесла постанову про арешт коштів та майна боржника, будучи обізнаною про наявність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, а також після винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій;
		-безпідставно поновила вчинення виконавчих дій та повернула виконавчий документ стягувачу;
		-не внесла до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про винесення постанови про зняття арешту з коштів боржника;
		- безпідставно направила постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця на виконання іншому приватному виконавцю.
		15.          18 травня 2020 року Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності позивачки щодо здійснення виконавчого провадження №61191292. За результатами перевірки виявлено наступні порушення, вчинені ОСОБА_1 :
		-пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» - щодо здійснення діяльності приватного виконавця з дотриманням принципів законності;
		- пункту 8 частини першої статті 2 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) - щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням;
		- пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII - щодо здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом;
		- частини першої статті 35 Закону № 1404-VIII - щодо поновлення вчинення виконавчих дій;
		- частини шостої статті 48 Закону № 1404-VIII щодо звернення стягнення на майно боржника в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом;
		- пункту 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, пункту 7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2432/5 (далі - Положення) - щодо порядку виправлення технічних помилок в документах виконавчого провадження;
		- пункту 3 розділу ІV Положення - щодо внесення до автоматизованої системи виконавчого провадження відомостей про проведення виконавчих дій.
		16.          Встановлені положення зафіксовані Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в довідці від 18 травня 2020 року.
		17.          04 червня 2020 року Міністерством направлено до Дисциплінарної комісії подання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, внаслідок неналежного виконання свої обов`язків. 
		18.          10 липня 2020 року Дисциплінарною комісією прийнято рішення, оформлене протоколом №34, яким задоволено подання про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на один місяць.
		19.          На підставі рішення Дисциплінарної комісії 27 липня 2020 року Міністерством юстиції України прийнято наказ №1927/7 про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 строком на 1 місяць.
		20.          Не погоджуючись з прийнятими відповідачами рішенням та наказом, позивачка звернулася до суду.
		 
		III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		21.          Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		22.          Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підтвердження належними та допустимими доказами вчинення приватним виконавцем дисциплінарного проступку, що свідчить про те, що оскаржуване рішення, оформлене протоколом №34 від 10 липня 2020 року, прийнято Дисциплінарною комісією приватних виконавців на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.
		23.          Суди першої та апеляційної інстанцій наголосили, що рішення Дисциплінарної комісії, оформлене протоколом №34, містить належну мотивацію щодо його прийняття, в ньому вказано, що допущені приватним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження порушення, зокрема щодо своєчасного не скасування заходів примусового виконання, призвели до обмеження здійснення (реалізації) особою (боржником) права власності.
		 
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
		24.          Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		25.          Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).
		26.          У касаційній скарзі вказано, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не дотримався вимог частини другої статті 38, частини п`ятої статті 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» та пункту 3 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2432/5 від 05 серпня 2016 року. Також суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №140/2740/19, від 22 квітня 2020 року у справі №641/7824/18, від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/18, які було винесено у подібних правовідносинах. 
		27.          Скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції застосовано частину першу статті 43 Конституції України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі №806/2064/18 та від 27 січня 2020 року у справі №654/941/17 у подібних правовідносинах, щодо забезпечення та гарантії права кожного на працю.
		28.          На думку позивачки, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» під час зупинення виконавчого провадження.
		29.          Скаржник зауважує, що судове рішення оскаржується також з підстав передбачених частиною третьою статті 353 КАС України, що полягає у необґрунтованому відхиленні клопотань позивачки про проведення судової науково-правової експертизи (від 23 квітня 2021 року за вх. №23090/21), про виклик спеціаліста (від 23 квітня 2021 року за вх. №231192/21), про виклик свідка (від 23 квітня 2021 року за вх. №23091/21).
		30.          Мін`юстом подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просив залишити без змін оскаржувані судові рішення, а скаргу - без задоволення.
		 
		V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
		31.          Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		32.          Частиною першою статті 43 Конституції України регламентовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		33.          Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).
		34.          Відповідно до статті 2 Закону №1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
		35.          Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1403-VIII державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
		36.          Статтею 17 Закону №1403-VIII, встановлено повноваження Міністерства юстиції України при здійсненні державного регулювання діяльності приватного виконавця.
		37.          Відповідно до пунктів 8, 10, 11 частини першої статті 17 Закону №1403-VIII Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення; зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця.
		38.          Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 34 Закону №1403-VIII контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Позапланові перевірки проводяться на підставі: письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
		39.          Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 34 Закону №1403-VIII під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. 
		У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
		40.          Відповідно до статті 37 Закону №1403-VIII приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.
		41.          Згідно зі статтею 38 Закону №1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком приватного виконавця, зокрема, є невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.
		42.          Відповідно до частин першої, другої статті 39 Закону №1403-VIII Дисциплінарна комісія приватних виконавців утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків. Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.
		Дисциплінарна комісія приватних виконавців приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.
		43.          Згідно із частиною першою статті 40 Закону №1403-VIII Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
		44.          Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 40 Закону №1403-VIII Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
		У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
		45.          Частиною першою статті 41 Закону №1403-VIII встановлено види дисциплінарних стягнень. За вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 
		-попередження;
		- догана;
		- зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
		- припинення діяльності приватного виконавця.
		46.          Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 41 Закону №1403-VIII рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
		Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
		Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
		47.          Пунктом четвертим частини першої статті 42 Закону №1403-VIII діяльність приватного виконавця зупиняється у разі застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця - на строк, визначений у рішенні Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
		48.          Частинами третьою та четвертою статті 42 Закону №1403-VIII встановлено, що зупинення діяльності приватного виконавця за наявності підстав та в порядку, визначеному цією статтею, здійснюється шляхом видання наказу Міністерством юстиції України.
		З дня внесення інформації про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України приватному виконавцю забороняється здійснювати діяльність приватного виконавця, крім дій, пов`язаних із передаванням виконавчих документів іншому приватному виконавцю або відповідному органу державної виконавчої служби.
		49.          Відповідно до пунктів 3, 8 частини першої статті 2 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
		50.          Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		51.          Згідно із частиною першою статті 35 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
		52.          Частиною шостою статті 48 Закону №1404-VIII визначено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
		53.          Діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців врегульована Положенням про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 листопада 2017 року № 3791/5 (далі - Положення № 3791/5).
		54.          Згідно з пунктом 3 Положення № 3791/5 основними завданнями Дисциплінарної комісії є: розгляд питань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків; прийняття рішень про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
		55.          Відповідно до пункту 4 Положення № 3791/5 Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання Мін`юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Мін`юсту чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Мін`юсту чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
		56.          Згідно з пунктами 13,16 Положення № 3791/5 засідання Дисциплінарної комісії вважається повноважним у разі присутності на ньому не менше п`яти членів комісії. Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії протягом двох робочих днів після засідання Дисциплінарної комісії.
		57.          Відповідно до пункту 14 розділу ІІ Інструкції із з організації примусового виконання рішень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.
		58.          Пунктом 7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2432/5 (далі - Положення №2432/5) передбачено, що внесення змін, видалення реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, у тому числі виконавчих документів, не допускаються, крім випадків виправлення технічних помилок, описок чи доповнення реєстраційних даних відомостями, отриманими під час проведення виконавчих дій, про що виноситься відповідна постанова.
		59.          Пунктом 3 розділу ІV Положення №2432/5 визначено, що відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії.
		У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.
		 
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		60.          Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		61.          Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.
		62.          Предметом спору у даній справі є рішення Дисциплінарної комісії та Мін`юсту про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності у формі зупинення його діяльності на 1 місяць.
		63.          Суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку про наявність підстав для застосування дисциплінарного стягнення до приватного виконавця та законність оскаржуваних рішень Дисциплінарної комісії та Міністерства. Верховний Суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.
		64.          Верховний Суд у постанові від 10 січня 2020 року (справа №2040/6763/18) вказав, що застосування дисциплінарного стягнення до приватного виконавця повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності. Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи строк зупинення діяльності, необхідно враховувати характер порушення, його систематичність, сукупність із іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків із відображенням цих обставин у спірному рішенні про застосування заходу стягнення. Не зазначення цього свідчить про те, що рішення прийняте із порушенням норм чинного законодавства.
		65.          Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що оскаржуване рішення Дисциплінарної комісії відповідає вказаним принципам.
		66.          У постанові від 21 січня 2021 року (справа № 140/2740/19) Верховний Суд дійшов висновку, що Дисциплінарна комісія, розглядаючи питання притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, повинна встановити наявність обов`язкових елементів для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а саме - порушення приватним виконавцем закону, його вину, наявність негативних наслідків, які наступили в результаті дій приватного виконавця та причинний зв`язок між цими діями, вчиненими в процесі виконання рішення суду і негативними наслідками.
		67.          Відповідно до приписів Законів №1403-VIII та №1404-VIII приватний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень виключно у спосіб та в порядку, встановленому законодавством. Контроль за дотриманням приватними виконавцями вимог законодавства здійснює Дисциплінарна комісія приватних виконавців та Міністерство юстиції України.  Неналежне здійснення приватним виконавцем своїх обов`язків є підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
		68.          Однією із підстав для відкриття касаційного провадження позивачка вказала відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII. Згідно із вказаною нормою виконавчий документ повертається стягувачу у разі подання ним відповідної заяви.
		69.          Статтею 34 Закону №1404-VIII визначено обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. У свою чергу, статтею 35 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зупиняє здійснення виконавчих дій до розгляду питання по суті. Отже, законодавець встановив чітку підставу для поновлення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення, а саме - розгляд справи по суті.
		70.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне виконавче провадження зупинено приватним виконавцем відповідно до ухвали Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №904/1806/19 до закінчення розгляду цієї справи судом касаційної інстанції. Проте, ОСОБА_1 винесена постанова про поновлення виконавчого провадження за відсутності доказів отримання відомостей про розгляд вказаної справи.
		71.          Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність у приватного виконавця законних підстав для здійснення виконавчих дій (повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII) під час зупинення виконавчого провадження та не настання підстав для його поновлення відповідно до вимог статті 35 Закону №1404-VIII.
		72.          Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вказані дії позивачки призвели до негативних наслідків для боржника за виконавчим провадженням, оскільки в подальшому стали підставою для пред`явлення приватним виконавцем ОСОБА_1 приватному виконавцю ОСОБА_2 до виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 06 лютого 2020 року у ВП №61191292 на суму 1148906,69 грн, за якою було відкрито інше ВП №61513550 та вжито заходів примусового виконання цієї постанови.
		73.          Окрім того, приватним виконавцем було допущено порушення строку внесення відомостей до автоматизованої системи виконавчого провадження. Згідно із вимогами пункту 3 розділу ІV Положення №2432/5 відомості про проведення виконавчих дій вносяться до автоматизованої системи виконавчого провадження одночасно із виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу виконавчої служби (офісу приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.
		74.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка постанову про зняття арешту з коштів боржника від 10 березня 2020 року у ВП №61191292 внесла до системи 28 березня 2020 року, тобто із порушенням строків, встановлених законодавством. Вказані дії приватного виконавця також призвели до негативних наслідків для боржника, оскільки протиправно обмежили його право на розпорядження власністю.
		75.          Верховний Суд також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо порушення приватним виконавцем частини шостої статті 48 Закону №1404-VIII в частині розміру та обсягу майна боржника, на яке звертається стягнення. Враховуючи наявність трьох діючих постанов приватного виконавця ОСОБА_1 про арешт коштів та майна боржника у спірному виконавчому провадженні від 06 лютого 2020 року, від 10 лютого 2020 року, від 12 лютого 2020 року, позивачкою звернуто стягнення на грошові кошти та майно у розмірі, що перевищує обсяг вимог за рішенням господарського суду, що, у свою чергу, свідчить про порушення нею вимог статей 2, 18, 48 Закону №1404-VIII.
		76.          У постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року (справа №140/2740/19) вказано, що приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом двох років з дня вчинення дисциплінарного проступку. Водночас в межах цього строку є ще один строк, протягом якого приватного виконавця може бути притягнуто до відповідальності - два місяці, відлік якого починається із дня виявлення дисциплінарного проступку. Днем виявлення такого проступку є складання довідки про результати перевірки.
		77.          З матеріалів справи вбачається, що довідка про результати перевірки ОСОБА_1 складена 18 травня 2020 року, подання розглянуто Дисциплінарною комісією 10 липня 2020 року, тобто в межах двомісячного строку, визначеного частиною першою статті 40 Закону №1403-VIII.
		78.          Колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності права учасників виконавчого провадження на звернення до Міністерства зі скаргами на дії приватних виконавців, оскільки це право передбачено статтею 34 Закону №1403-VIII. В даному випадку здійснюється контроль за діяльністю виконавця спеціально уповноваженими органами - Дисциплінарною комісією та Мін`юстом. 
		79.          Окрім того, наявний і судовий контроль за виконанням судових рішень, під час якого судом встановлюються, які права та свободи учасника виконавчого провадження порушені діями виконавця. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справ №641/7824/18.
		80.          Ще однією підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі ОСОБА_1 у касаційній скарзі визначила те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив її клопотання про проведення судової науково-правової експертизи, про виклик спеціаліста, про виклик свідка. Верховний Суд вважає вказані доводи необґрунтованим з огляду на наступне.
		81.          Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		82.          Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що подані позивачкою клопотання розглянуті судом апеляційної інстанції у судовому засіданні 07 квітня 2021 року з урахуванням думки представників позивачки та відповідачів. ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вказаних клопотань протокольними ухвалами. З матеріалів справи вбачається, що зазначені клопотання не містили обставин, які необхідно було встановити судом для правильного вирішення справи.
		83.          Окрім того, згідно із приписами статей 72, 73, 74, 75 КАС України, суд самостійно визначає, які саме докази стосуються предмету доказування.
		84.          Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spam) серія A. 303-A; пункт 29).
		85.          Доводи скаржника про необхідність застосування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 жовтня 2019 року (справа №806/2064/18), від 27 січня 2020 року (справа №654/941/17) щодо застосування частини першої статті 43 Конституції України (право кожного на працю) є необґрунтованими, оскільки у справі, що розглядається, право приватного виконавця на працю порушено не було.  
		86.          Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
		87.          З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		VII СУДОВІ ВИТРАТИ
		88.          З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                          О.В. Калашнікова
		 
		                                                                                          М.В. Білак
		 
		                                                                                          Ж.М. Мельник-Томенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...