Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/2915/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2022. Зареєстровано: 29.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2022.
Дата набрання законної сили: 20.12.2022
Результат оскарження 20.12.2022 Апеляційний суд Запорізької області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/335/25/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62019080000000391

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 336/2915/20  1-кп/335/25/2022 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 липня 2022 року                           м. Запоріжжя
		 
		Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинувальним актом № 62019080000000391 від 21.08.2019 року відносно 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мала Рублівка Котелевського району Полтавської області, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працює о/у у ДУ „Олексіївська виправна колонія, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не засудженого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за наступних обставин.
		ОСОБА_6 , обіймаючи, відповідно до наказу в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань № 58 о/с від 29.12.2016 року, посаду начальника відділу охорони, режиму та нагляду в Запорізькій області Управління організації діяльності служб Державної кримінально-виконавчої служби України, будучи наділеним владними та організаційно - розпорядчими повноваженнями, реалізовуючи злочинний намір, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди, з метою власного збагачення, 05.09.2019 року, приблизно о 10 годині 50 хвилин, знаходячись по вул. Липовецькій у м. Запоріжжі, більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, з корисних мотивів, одержав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 5 000 гривень, що за їх домовленості еквівалентно 200 доларам США, у якості частини неправомірної вигоди для себе, за подальше безперешкодне відбування її чоловіком ОСОБА_8 кримінального покарання в умовах ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор».
		В подальшому, 12.09.2019 року, приблизно о 10 годині 50 хвилин, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри, знаходячись в автомобілі «CitroenC-Elysee», державний номерний знак НОМЕР_1 , біля Запорізької державної адміністрації, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, діючи умисно, з корисних мотивів, одержав від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 2500 гривень, що за їх домовленістю еквівалентно 100 доларам США, та 100 доларів США у якості другої частини неправомірної вигоди для себе, за подальше безперешкодне відбування її чоловіком ОСОБА_9 кримінального покарання в умовах ДУ „Запорізький слідчий ізолятор. 
		Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується за ч. 3 ст. 368 КК України, та його дії кваліфіковані органом досудового розслідування як вимагання та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням службового становища. Потерпілих у кримінальному провадженні немає, кримінальним провадженням шкоду не завдано. У ході досудового розслідування цивільний позов не заявлявся.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав у повному обсязі, суду показав наступне. У 2019 році він займав посаду начальника відділу охорони, режиму та нагляду в Запорізькій області Управління організації діяльності служб Державної кримінально-виконавчої служби України, місце його роботи було розташовано у м.Запоріжжя, по вул.Матросова, 26. Відповідно до своїх службових обов`язків здійснював керівництво відділом, забезпечував дотримання відділом діючого законодавства, здійснював інструктажі підлеглих відділу, вивчення та аналіз інформації про стан режиму відбування покарання, тощо. Повноваженнями щодо визначення порядку відбування покарання засуджених, які перебувають в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» наділений не був. Відповідно до своїх службових обов`язків він підтримував службові відносини з різними правоохоронними органами та деякими співробітниками облдержадміністрації. В один із днів влітку 2019 року, точно не пам`ятає, йому зателефонував знайомий, співробітник облдержадміністрації, ОСОБА_10 з проханням допомогти його знайомій, після чого до нього звернулась ОСОБА_7 з питанням щодо можливості подальшого відбування покарання її чоловіком ОСОБА_9 в умовах ДУ «Запорізький слідчий ізолятор». Він звернувся до о/у ОСОБА_11 з метою з`ясування умов відбування покарання ОСОБА_9 , який відповів, що ОСОБА_9 повинен залишитись у слідчому ізоляторі для відбування покарання. Жодних вимог матеріального характеру не висував, навпаки ОСОБА_7 намагалась його заохотити матеріально, однак він відповів відмовою. Після вилучення у ОСОБА_9 мобільного телефону, умови відбування ним покарання не змінювались та він повідомив ОСОБА_7 , що вилучення телефона не є підставою для заміни порядку відбування покарання, грошових коштів від неї не отримував. Через деякий час за ініціативою ОСОБА_7 він зустрівся з нею біля приміщення Запорізької обласної ради у належному йому автомобілі. Під час розмови на сторонні теми ОСОБА_7 передала грошові кошти і сказала, що це залишок, він машинально взяв гроші, відразу повернув. Після того, як ОСОБА_7 залишила автомобіль відразу їй зателефонував та сказав, що допомагає їй на прохання ОСОБА_10 без мети отримання винагороди, після чого більше з нею не спілкувався. Співробітників СІЗО ОСОБА_12 та ОСОБА_13 знає, але ніколи не давав їм ніяких вказівок.
		Відповідно до вимог ст.337 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження проводився лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
		Згідно вимог ч.1 та ч.2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, а відповідно зі ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.3 ст. 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
		Згідно з положеннями ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Судовий же розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі.
		Суд у повному обсязі дослідив докази, надані сторонами.
		Сторона обвинувачення вважає доведеними обставини вчинення ОСОБА_5 інкримінованого злочину та на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті, стороною обвинувачення було надано суду та в судовому засіданні досліджено наступні докази: показання свідків, протоколи вручення грошових коштів, протоколи негласних слідчих дій, відеозаписи спілкування ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , письмові докази.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що працює заступником начальника відділу в ДУ «Запорізький СІЗО». З обвинуваченим перебував у службових відносинах, зараз відносин не підтримують. Перебуваючи на займані посаді начальника відділу охорони, режиму та нагляду в Запорізькій області ОСОБА_5 міг здійснювати перевірки діяльності; на умови відбування засудженими покарання впливати не міг, вказівок не міг давати та не давав; обвинуваченому не підпорядкований. Засудженого ОСОБА_9 особисто не знав, щодо умов відбування ним покарання до свідка ніхто, в тому числі і ОСОБА_5 не звертався. Рішення щодо дисциплінарної відповідальності засудженого приймається колегіально співробітниками слідчого ізолятора, комісією, до якої ОСОБА_5 не входить.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що займає посаду оперуповноваженого у Запорізькому СІЗО, з обвинуваченим перебував у службових відносинах. У повноваження свідка входило попередження конфліктів. Пам`ятає, що влітку 2019 року йому телефонував ОСОБА_5 , запитував у зв`язку з чим притягнули до відповідальності ОСОБА_9 .. Свідкові зазначені обставини були невідомі, у нього був вихідний після добового чергування. Після виходу на роботу, він дізнався за що був притягнутий до відповідальності ОСОБА_9 , ОСОБА_5 він не повідомляв про це. ОСОБА_5 не мав повноважень щодо переведення чи вжиття заходів впливу на засудженого.
		Допитаний свідок ОСОБА_15 , який займає посаду оперуповноваженого Запорізького СІЗО, пояснив, що з обвинуваченим знайомий з 2015 року, перебував у службових відносинах. Пояснив, що на той час він був закріплений за госп.обслуговуванням, куди входив ОСОБА_9 . Пояснив, що до його повноважень входить проведення обшуків засуджених, проте він не пам`ятає, щоб у засудженого ОСОБА_9 знаходили якісь заборонені речі. ОСОБА_5 за своєю посадою не міг впливати на умови відбуття покарання засудженими, рішення про залишення засудженого для відбуття покарання в умовах СІЗО приймає начальник СІЗО. Свідкові відомо, що засуджений ОСОБА_9 відбув покарання в умовах СІЗО та був звільнений по відбуттю покарання. З приводу відбування покарання ОСОБА_9 , до нього ОСОБА_5 не звертався. 
		Свідок ОСОБА_13 пояснив, що займав посаду чергового помічника начальника слідчого ізолятора, з обвинуваченим знайомий, мали службові відносини, ОСОБА_5 здійснював перевірки. До посадових обов`язків свідка входить контроль за засудженими. ОСОБА_9 відбував покарання у СІЗО, проте він його не пам`ятає і не пам`ятає, щоб у нього вилучались будь-які заборонені речі. ОСОБА_5 ніяких вказівок свідку не надавав, обставини щодо надання ОСОБА_5 неправомірної вигоди свідкові невідомі. У випадку, якщо у засудженого виявлені якісь заборонені речі, співробітники СІЗО складають рапорт, матеріал для розгляду і прийняття рішення. До засудженого можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення, які передбачено КВК України. До компетенції свідка не входить пропонувати вид стягнення, яке може бути застосоване. 
		Свідок ОСОБА_7 пояснила наступне. З обвинуваченим знайома, відносин не підтримує. З 2015 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 , він був засуджений за скоєння злочину до трьох років позбавлення волі, перебував в установі СІЗО. Після винесення вироку до закінчення строку покарання залишалось 4 місяці. На одному з побачень з чоловіком, він підняв питання щодо можливості залишитись у СІЗО до відбуття строку покарання та повідомив їй хто це питання може вирішити та назвав прізвище ОСОБА_5 .. Свідок знайшла на сайті назву та місцезнаходження органу, записалась на прийом, прийшла до кримінально-виконавчої служби та познайомилась з ОСОБА_5 , на зустрічі вона розповіла про чоловіка, за що він засуджений, який строк залишився до відбуття покарання та просила, щоб він залишився відбувати покарання в умовах СІЗО. Він сказав, що дізнається про таку можливість, сам зателефонує. Під час наступної зустрічі ОСОБА_5 повідомив їй, що така допомога коштує 600 доларів, але їй за вирішення даного питання необхідно передати йому 400 доларів США, вона сказала що потрібен час, щоб подумати та зібрати кошти. Через тиждень у чоловіка в СІЗО знайшли та вилучили мобільний телефон, про це їй повідомив ОСОБА_5 та запропонував зустрітись. Повідомив, що він не має відношення і не може впливати на притягнення до відповідальності чоловіка та потребу передати гроші співробітнику СІЗО. Після цього вона порадилась з чоловіком та вирішила звернутись до поліції з заявою про вчинення злочину. Працівника поліції повідомила, що платити гроші не буде через їх відсутність. 28.08.2019 року співробітники поліції видали їй 5000 гривень, вона в той же день зателефонувала ОСОБА_5 , запропонувала зустрітись, призначила зустріч на наступний день, гроші в цей час перебували у неї. По телефону вона сказала ОСОБА_5 , що зібрала половину суми, він приїхав у район, де вона мешкає, по вул.Панфьорова, під час розмови він спочатку відмовлявся, потім взяв гроші лівою рукою та поклав до внутрішньої кишені. Сказала, що як будуть у неї гроші, вона зателефонує. Після цього чоловіка перевели на харчоблок, потім знову були порушення, але ОСОБА_5 все вирішив, він сам телефонував, нагадував про себе. Друга зустріч, під час якої вона передала другу частину грошових коштів відбулась днів через 5 -7 біля Апеляційного суду, свідок у автомобілі віддала йому гроші, ОСОБА_5 їх взяв, поклав біля себе між сидіннями, потім когось побачив та повернув гроші, свідок їх взяла та залишила автомобіль. Грошові кошти повернула співробітникам поліції, вони їй не належали. Потім ОСОБА_5 зателефонував, їй сказав, що він їй просто допоміг, не потрібно ніяких грошей. Це була остання зустріч, після цього вона з ОСОБА_5 не спілкувалась. Свідок пояснила, що завуальовані пропозиції ОСОБА_5 в передачі коштів вона сприймала як вимагання.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що на час подій, зазначених в обвинувальному акті, він займав посаду оперуповноваженого УЗЕ. В оперативному супроводженні відділу перебувало зазначене кримінальне провадження, за дорученням слідчого ДБР виконували слідчо-розшукові дії. Суть кримінального правопорушення  вимагання грошових коштів у сумі 400 доларів США. В день передачі другої частини грошових коштів він видавав ОСОБА_7 грошові кошти, реалізація була неуспішною, ОСОБА_5 грошові кошти не взяв. Грошові кошти, які видавались ОСОБА_7 для передачі ОСОБА_5 , належали їй особисто, органом досудового розслідування грошові кошти не видавались. 
		Допитаний свідок ОСОБА_10 пояснив, що займає посаду заступника директора департаменту цивільного захисту населення Запорізької ОДА, у зв`язку з чим знайомий з ОСОБА_5 .. Не пам`ятає чи знає ОСОБА_7 особисто, однак пам`ятає, що хтось зі співробітників ЗОДА попросив, щоб ця жінка потрапила на прийом до ОСОБА_5 , він зателефонував ОСОБА_17 , попросив, щоб він прийняв цю жінку, ОСОБА_17 сказав коли прийти, він передав. Пам`ятає, що просив за жінку, прізвище не пам`ятає.
		Допитаний свідок ОСОБА_18 пояснив, що на час подій був співробітником ВБ НП України. У вересні 2019 року до відділу надійшло доручення про складення протоколу за результатами НСРД з диском. Свідок склав протокол, на диску була зафіксована зустріч жінки та чоловіка біля Апеляційного суду, протокол був складений в той день, коли він отримав доручення, 30.10.2019 року.
		Крім показань допитаних вищезазначених свідків, у судовому засіданні безпосередньо досліджені і усі письмові, аудіо-, відеодокази, долучені прокурором в підтвердження пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення та процесуальні документи.
		Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, стороною обвинувачення були надані наступні письмові докази та процесуальні документи:
		Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019080000000391, 21.08.2019 року внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України за матеріалами правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень. (а.с.120).
		Відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 21.08.2019 року, ОСОБА_7 звернулась до УЗЕ в Запорізькій області ДЗЕ НП України з заявою, в якій просить прийняти міри щодо протиправних дій з боку посадової особи Управління ДКВС України Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації міністерства Юстиції, яка за попередньою змовою з посадовими особами Запорізького слідчого ізолятору № 10 вимагають неправомірну вигоду з неї у розмірі 400 доларів США за непогіршення умов перебування засудженого чоловіка у місцях позбавлення волі та в подальшому неперешкоджанні у застосуванні законних підстав для його умовно-дострокового звільнення (а.с.122).
		Постановою слідчого від 21.08.2019 року ОСОБА_7 залучено до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі конфіденційного співробітництва  для сприяння в отриманні інформації, яка має значення для досудового розслідування в порядку застосування заходів, передбачених ст. ст. 273, 275 КПК України, відносно протиправної діяльності працівників НП України, з метою отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила. (а.с.128-129).
		Відповідно до протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових коштів від 28.08.2019 року, зафіксовано проведення у присутності понятих та ОСОБА_7 огляду грошових коштів, добровільно виданих ОСОБА_7 у сумі 5 000 гривень (купюри номіналом 200 гривень у кількості 25 штук із зазначеними у протоколі їх серіями та номерами), виготовлення їх копій, та їх видачу гр. ОСОБА_7 для участі у проведенні заходів щодо викриття факту вимагання неправомірної вигоди (а.с. 130 -141);
		Відповідно до протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових коштів від 12.09.2019 року, зафіксовано проведення у присутності понятих за участю ОСОБА_7 огляду добровільно виданих ОСОБА_7 грошових коштів у сумі 2 500 гривень (купюри номіналом 200 гривень у кількості 12 штук, купюра номіналом 100 гривень у кількості 1 штука, купюра номіналом 100 доларів США у кількості 1 штука, із зазначеними у протоколі їх серіями та номерами), їх помічення за допомогою спеціального невидимого барвника (порошку) „Світлячок-М з обох сторін, виготовлення копій грошових купюр та їх повернення гр. ОСОБА_7 для участі у проведенні заходів щодо викриття факту вимагання неправомірної вигоди (а.с. 142-148);
		Постановою від 23.08.2019 року (обл.№ 13445т) вирішено провести у кримінальному провадженні негласну слідчу (розшукову) дію  контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) стосовно ОСОБА_5 строком на 2 місяці. Проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі імітування обстановки злочину стосовно ОСОБА_5 доручено співробітникам УЗЕ в Запорізькій області ДЗЕ НП України (а.с.153-155), про що надано відповідне доручення (а.с.152).
		Згідно протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину від 13.09.2019 року (складеного 06.11.2019 року в період 14-00 год-14-45 год оперуповноваженим УЗЕ в Запорізькій області ДЗЕ НП України на підставі постанови про проведення негласної слідчої дії та доручення), зафіксовано проведення негласної слідчої дії  контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, яку розпочато 05.09.2019 року о 10 годині та закінчено о 12-40 год. в ході проведення негласної слідчої дії 05.09.2019 року отримані наступні дані. 05.09.2019 року близько 10-30 на мобільний телефон ОСОБА_7 надійшов дзвінок від ОСОБА_5 , який запропонував зустрітись поблизу місця її проживання. 05.09.2019 року в ході зустрічі по вул. Липовецькій у м. Запоріжжі ОСОБА_7 передала ОСОБА_5 та видані їй грошові кошти, у сумі 5 000 гривен, які він сховав до лівої кишені штанів, після чого, домовився з нею про зустріч на наступному тижні, для передачі йому другої частини неправомірної вигоди (а.с. 156 -158);
		Постановою від 06.09.2019 року (обл. № 13830т) вирішено провести у кримінальному провадженні негласну слідчу (розшукову) дію  контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) стосовно ОСОБА_5 строком на 2 місяці. Проведення негласної слідчої (розшукової) дії доручено слідчим ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі. (а.с.149-151).
		Згідно протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 30.10.2019 року, в ході огляду носія інформації SP Card 16GB „Transcend інв. № 4т від 10.01.2019 року, який містить папку від 12.09.2019 року з аудіо-відео записом зустрічі ОСОБА_5 з ОСОБА_7 12.09.2019 року, зафіксовано як ОСОБА_7 сідає в автомобіль ОСОБА_5 , між ними відбувається розмова, в ході якої ОСОБА_7 передала залишок грошових коштів, Жага їх взяв, після чого повернув їх, ОСОБА_19 залишила автомобіль і пішла. (а.с. 163-166);
		У судовому засіданні судом досліджено відеозапис, який міститься на носії інформації SP Card 16GB „Transcend інв. № 4т від 10.01.2019 року, який триває 08 хвилин, на ньому зафіксована інформація, яка відображена в протоколі від 30.10.2019 року. На 05 хвилині запису відображено, як ОСОБА_5 отримує, бере рукою грошові кошти від ОСОБА_7 та повертає їх ( а.с.166).
		Згідно протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи від 06.09.2019 року, (складеного 06.11.2019 року в період 14-00 год-14-45 год оперуповноваженим УЗЕ в Запорізькій області ДЗЕ НП України згідно доручення слідчого № 4.1-597т від 23.08.2019 року), відповідно до якого оглянуто носій інформації карти пам`яті MSDHC SP Elite інв. № 716т від 27.08.2019 року, який містить відео файл, на якому зафіксовано розмови та дії гр. ОСОБА_5 під час спілкування з ОСОБА_7 (а.с. 167-168);
		У судовому засіданні судом досліджено відеозапис, який міститься на носії інформації - карті пам`яті MSDHC SP Elite інв. № 716т від 27.08.2019 року, на ньому зафіксована зустріч ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , передача грошових коштів не зафіксована. 
		Згідно з витягом з наказу № 58 о\с від 29.12.2016 року, капітана внутрішньої служби ОСОБА_5 з 01.01.2017 року призначено на посаду начальника відділу охорони, режиму та нагляду в Запорізькій області Управління організації діяльності служб Державної кримінально виконавчої служби України (а.с.174);
		Судом досліджено Положення про відділ охорони, режиму та нагляду в Запорізькій області Управління організації діяльності служб Державної кримінально виконавчої служби України Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (а.с.175-177); послужний список ОСОБА_5 (а.с.177-182); відомості про ознайомлення ОСОБА_5 із ЗУ „Про засади запобігання і протидії корупції, Кодексом етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, положеннями ст. 368 КК України, ЗУ „Про запобігання корупції(а.с.183-192); Посадову інструкцію начальника відділу охорони, режиму та нагляду в Запорізькій області Управління організації діяльності служб Державної кримінально виконавчої служби України Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (а.с. 193-195);
		Крім того, прокурором на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті, було надано суду та в судовому засіданні досліджено матеріали відносно ув`язненого ОСОБА_20 .
		Відповідно до довідки Заступника начальника установи з ІтаКПЗ, засуджений ОСОБА_9 з 05.08.2019 року перебував у відділенні соціально-психологічної служби з господарського обслуговування на посаді робітник їдальні кухні, згідно наказу № 295/АГ-19. З 10.10.2019 року згідно наказу про переміщення засуджених відділення СПС г/о № 416/АГ-19 від 10.10.2019 року переведений на посаду кухар, на якій перебував до кінця строку (а.с. 200).
		Відповідно до постанови № 519 від 13.08.2019 року ОСОБА_9 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, за порушення ЗУ «Про попереднє ув`язнення» та ін., за саме 07.08.2019 року близько 00 год 10 хв виявлено та вилучено мобільний телефон. (а.с.201)
		Згідно висновку за результатом службового розслідування від 08.08.2019 року, складеного О\У оперативного відділу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» ст.лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_15 та Начальником оперативного відділу ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», затвердженого Начальником СІЗО 09.08.2019 року, вирішено притягнути ОСОБА_9 до відповідальності правами начальника ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» (а.с. 202-203).
		Згідно рапортів співробітників ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» ОСОБА_13 та ОСОБА_12 від 07.08.2019 року, під час чергування у засудженого ОСОБА_9 виявлено та вилучено мобільний телефон (а.с.204, 205).
		Згідно письмових пояснень засудженого ОСОБА_9 від 07.08.2019 року, він розмовляв по мобільному телефону, працівники адміністрації провели обшук і вилучили мобільний телефон, який йому належав (а.с.206).
		Згідно протоколу вилучення від 07.08.2019 року, співробітником СІЗО ОСОБА_12 у ОСОБА_9 вилучено мобільний телефон Nokia (а.с.207).
		Відповідно до довідки по особовій справі № 009-К-19, ОСОБА_9 залишений для відбування покарання у відділенні господарського обслуговування відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», Наказ № 288/АГ-19 від 02.08.2019 року (а.с.219).
		Інших доказів сторонами обвинувачення та захисту не надавалось, учасники кримінального провадження підтвердили, що всі докази, якими вони обґрунтовували свої позиції, були суду надані та судом досліджені.
		При оцінці доказів суд виходить з наступного.
		Так, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
		Проаналізувавши в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, суд приходить до висновку, що жоден із перелічених доказів сам по собі та в сукупності з іншими доказами, не доводить винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, оскільки дані докази сторони обвинувачення не підтверджують наявність у діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення з огляду на таке.
		Відповідно до положень ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно із ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		У відповідності до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Статтею 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України проголошено принцип презумпції невинуватості, за змістом якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також доказах, одержаних незаконним шляхом.
		Відповідно до ст. 373 ч. 3 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а в разі якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, згідно зі ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України, ухвалюється виправдувальний вирок.
		Дослідивши та проаналізувавши в ході розгляду кримінального провадження зібрані докази, які представлені стороною обвинувачення, проаналізувавши їх у сукупності, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов наступних висновків. 
		За ч. 3 ст. 368 КК України передбачена кримінальна відповідальність за одержання службовою особою неправомірної вигоди, для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у вимаганні та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням службового становища.
		Відповідно до ст.368 КК України, об`єктивна сторона цього злочину являє собою прийняття службовою особою від іншої особи в будь-якому вигляді неправомірної вигоди за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду , чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року №5 ««Про судову практику у справах про хабарництво» вимаганням хабара визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
		Суб`єктивна сторона ст.368 КК України - одержання хабара характеризується лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву.
		Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Так, в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами обвинувачення в частині надання ОСОБА_5 вказівок співробітникам ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на виявлення та створення умов для виявлення забороненого в умовах СІЗО предмету - мобільного телефона для ініціювання питання про переведення ОСОБА_9 до місць позбавлення волі. Допитані у судовому засіданні свідки- співробітники СІЗО пояснили, що не перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_5 , та він з таким вказівками не звертався. Крім того, вилучення мобільного телефону не є підставою для переведення засудженого для відбування покарання із СІЗО до місць позбавлення волі.
		Таким чином, з показів допитаних свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , які на час інкримінованого злочину були співробітниками СІЗО, судом не встановлено обставин, які б свідчили про можливе втручання чи вплив ОСОБА_5 на умови утримання ОСОБА_9 в установі СІЗО.
		Показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 місять дані про обставини фіксації проведених слідчих дій, однак не містять об`єктивних даних про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 . 
		Покази допитаних судом свідків, суд оцінює як такі, що не доводять, вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення. З отриманих в ході судового засідання показів свідків не встановлено обставини, які б достовірно підтверджували вчинення будь-яких дій з боку обвинуваченого ОСОБА_5 відносно ОСОБА_7 , спрямованих на вимагання неправомірної вигоди. 
		Крім того, згідно досліджених під час судового розгляду матеріалів відносно ув`язненого ОСОБА_20 , Постановою № 519 від 13.08.2019 року ОСОБА_9 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, за порушення ЗУ «Про попереднє ув`язнення» та ін., а саме 07.08.2019 року близько 00 год 10 хв виявлено та вилучено мобільний телефон. Тобто, на момент звернення ОСОБА_7 із заявою про вчинення кримінального правопорушення 21.08.2019 року, відносно ОСОБА_9 жодних нерозглянутих дисциплінарних проваджень не було, що виключає можливість впливу на їх результат.
		Незважаючи на виклад в обвинувальному акті фактичних обставин щодо висунення 21.08.2019 року ОСОБА_21 вимоги передачі грошових коштів у сумі 400 доларів США, при формулюванні обвинувачення вказані обставини не зазначені і в ході судового розгляду не доведені. Суд вважає суперечливими та критично оцінює показання свідка ОСОБА_7 , щодо вимагання неправомірної вигоди. На переконання суду, покази даного свідка ґрунтуються на власних уявленнях і упередженнях, та підстави вважати їх такими, що достовірно підтверджують вчинення злочину ОСОБА_5 , відсутні. Покази даного свідка не узгоджуються з іншими дослідженими доказами, в тому числі дослідженими матеріалами НСРД, суперечать обставинам, викладеним у обвинувальному акті, та судом в ході розгляду кримінального провадження не встановлено достатніх даних, які б підтверджували їх достовірність. 
		Так, згідно обвинувального акта, висунення вимоги про передачу коштів відбулось 21.08.2019, проте відповідно до показань свідка ОСОБА_7 після висунення вимоги про передачу коштів до звернення до правоохоронних органів пройшло декілька днів, що не відповідає даті звернення з заявою про вчинення злочину  21.08.2019 року. 
		При цьому, при оцінці показів даного свідка, суд враховує доводи обвинуваченого, який заперечував таку зустріч та висунення будь-яких вимог. Твердження свідка ОСОБА_7 не відповідають поведінці ОСОБА_5 під час зустрічей з ОСОБА_7 , та не підтверджуються будь -якими іншими доказами, наданими стороною обвинувачення.
		Дослідженні під час судового розгляду матеріали негласних слідчих дій, а саме відеозапис, який є додатком до протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії  аудіо, відео контролю особи від 06.09.2019 року під час зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не містить фіксації передачі грошових коштів та їх отримання ОСОБА_5 .
		Досліджені матеріали НСРД, якими зафіксована зустріч 12.09.2019 року, містять інформацію про зустріч ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , фіксацію розмови між ними на сторонні теми, фразу ОСОБА_7 про передачу залишку грошових коштів, зафіксовано як ОСОБА_5 бере гроші та відразу їх повертає ОСОБА_7 . 
		Доводи сторони захисту щодо недопустимості доказу - протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових коштів від 28.08.2019 року, складеного старшим О/У в ОВС УЗЕ в Запорізькій області ДЗЕ НП України ОСОБА_22 суд вважає необґрунтованим, оскільки, як зазначено у протоколі, дана слідча дія  огляд, помітка та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів проведена уповноваженою особою за постановою заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудового розслідування, яке здійснюється слідчими ТУ ДБР Генеральної прокуратури України Чекрижева А від 23.08.2019 року. Зазначена постанова та відповідне доручення досліджені судом (а.с. 152-155). Також є необґрунтованими доводи сторони захисту щодо недопустимості доказу - протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових коштів від 12.09.2019 року, з підстав відсутності протоколу контролю за вчиненням злочину за 12.09.2019 року, оскільки дана слідча дія  огляд, помітка та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів проведена уповноваженою особою на підставі постанови від 06.09.2019 року, та передувала складенню протоколу контролю про вчинення злочину, тому з цих підстав не може бути визнано недопустимим доказом. 
		В той же час суд враховує, що в протоколах огляду, помітки та вручення грошових коштів від 28.08.2019 року, від 12.09.2019 року (а.с. 130, 142) зазначено, що грошові кошти добровільно видані ОСОБА_7 . При цьому, під час допиту в ході судового розгляду свідок ОСОБА_7 заперечувала належність їй вказаних грошових коштів. Стороною обвинувачення не подано документального підтвердження використання коштів під час проведення заходів у кримінальному провадженні. Таким чином, при досліджені матеріалів кримінального провадження відсутні дані про те, які саме гроші були використані для проведення вказаної слідчої дії і відсутні дані про законність їх отримання. Тим більше, в матеріалах судового провадження відсутні дані про те, що після проведення негласної слідчої дії ці кошти були повернуті до органу досудового розслідування, що позбавляє суд можливості перевірити достовірність того, що ОСОБА_19 12.09.2019 року передавала ті грошові кошти, тієї номінальної вартості, серії та номеру, які були видані для проведення даних слідчих дій. Більш того, відомостей про подальшу долю цих грошових коштів матеріали кримінального провадження також не містять.
		Враховуючи зазначені обставини, наявні підстави для визнання недопустимими вказаних доказів з підстав, передбачених п.2 ч.3 ст. 87 КПК України.
		Положеннями ч. 1 ст. 87 КПК передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Частиною 3 ст. 271 КПК визначено, що під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні. 
		Заборона провокації злочину належить до загальних гарантій, установлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Відповідно до дослідженого під час судового розгляду відеозапису, який є додатком до Протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії  аудіо, відео контролю особи від 06 вересня 2019 року ОСОБА_7 , яка була залучена до негласного співробітництва, під час спілкування із ОСОБА_5 не займала пасивну поведінку спостереження, під час розмови вела себе ініціативно, проявляла заінтересованість у передачі грошових коштів ОСОБА_5 з метою його викриття та почувши відмову від ОСОБА_5 в отриманні грошових коштів, почала його умовляти, ОСОБА_5 до кінця розмови так і не погодився на отримання винагороди. 
		Відповідно до Протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 30 жовтня 2019 року, яким зафіксована зустріч ОСОБА_5 з ОСОБА_7 12.09.2019 року, ОСОБА_7 постійно змінює теми розмови з особистих на робочі, ОСОБА_5 веде себе пасивно. ОСОБА_7 , без попереднього обговорення незаконної винагороди, передає ОСОБА_5 грошові кошти, супроводжуючи коментарем, що це залишок, ОСОБА_5 бере гроші, перепитує у ОСОБА_7 , чи все в неї нормально, та відразу повертає їх.
		Таким чином, поведінка ОСОБА_5 свідчить про його незгоду з отриманням коштів, не підтверджує та спростовує зміст коментарів ОСОБА_7 про «домовленість» та «другу половину». 
		Також суд вважає, що та обставина, що ОСОБА_7 21 серпня 2019 року звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів, в той момент, коли відносно її чоловіка ОСОБА_9 не було відкритих дисциплінарних проваджень, додатково свідчить про провокативний характер дій ОСОБА_7 , адже не було жодного ризику заподіяння шкоди законним інтересам та правам ОСОБА_9 .
		Таким чином, суд приходить висновку, що у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 мала місце провокація з боку ОСОБА_7 , котра за підтримки правоохоронних органів впливала на ОСОБА_5 шляхом призначення зустрічей та вмовлянь.
		З цих підстав суд приходить до висновку, що отримані в результаті проведення НСРД докази є недопустимими в розумінні статей 86, 87, 94 КПК України, оскільки отримані за допомогою провокації та визнає недопустимими докази  дані, що містяться в протоколі про результати негласної слідчої дії від 13.09.2019 року, протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 30.10.2019 року. 
		За викладених обставин, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, побудовано на припущеннях, без наявності достатньої кількості належних, допустимих, неспростованих доказів, які з достовірністю б свідчили про його винуватість поза розумним сумнівом, що в силу ч. 3 ст. 373 КПК України не може бути покладено в основу обвинувального вироку суду.
		За змістом ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин події злочину покладається на слідчого та прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. 
		Доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення передбачає наявність достовірних доказів його вчинення конкретною особою.
		Статтею 23 КК України визначено, що виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
		Так, особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. 
		Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним - рішення Європейського суду з прав людини у справі „Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства від 25 січня 1996 року.
		У справі „Барбера, Мєсєгуе і Джабардо проти Іспанії від 6 грудня 1998 р. (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Відповідно до ч. 1 статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із змінами, внесеними протоколом № 11, нікого не може бути визнано винним у вчинені будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.
		Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Під час досудового розслідування та в ході судового розгляду не здобуто та прокурором не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Досліджені судом докази у своїй сукупності дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений ОСОБА_5 підлягає виправданню, у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		При цьому, суд вважає достатньо забезпеченими в ході судового процесу процесуальні права прокурора на надання ним додаткових доказів на підтвердження доведеності події злочину та вини обвинуваченого.
		Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_5 , припинив свою дію на підставі ч.6 ст. 194 КПК України.
		Відомості про інші заходи забезпечення кримінального провадження у матеріалах провадження відсутні. 
		Відомості про документально підтверджені процесуальні витрати та речові докази у матеріалах кримінального провадження відсутні. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Керуючись ст. ст. 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Роз`яснити іншим учасникам судового провадження право отримати копію вироку в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
		 
		 
		Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...