Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/7396/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; біженців.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2022. Зареєстровано: 30.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2022.
Дата набрання законної сили: 07.02.2023
Номер судового провадження: П/520/22621/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Харків 
		29 липня 2022 року справа №520/7396/21 
		 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 
		доДержавної міграційної служби України,
		Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
		проскасування рішення і наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі по тексту  позивач, ОСОБА_1 ) 28.04.2021 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі по тексту  відповідач-1), Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області (далі по тексту - відповідач-2), в якому просить:
		- скасувати рішення Державної міграційної служби України від 08.02.2021 №08-21;
		- скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 22.10.2020 №322 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
		- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 .
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є громадянином Азербайджанскої Республіки. У 1993 році у зв`язку з початком військових дій на території Азербайджану виїхав до України. У жовтні 2020 року позивач звернувся до ГУ ДМС у Харківській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у зв`язку з переслідуванням, а також у зв`язку зі збройним конфліктом між Азербайджанською Республікою та республікою Вірменія у ОСОБА_2 . Проте, на думку позивача, відповідачами протиправно відмовлено йому у надані статусу біженця, оскільки незавершений конфлікт перешкоджає йому повернутися до країни походження, та створює для його життя загрозу. Таким чином, через побоювання за своє життя заявник не має бажання повертатися до країни походження, у зв`язку з чим має намір легалізувати своє перебування на території України.
		Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі №520/7396/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення і наказу, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу разом з доданими документами.
		Позивач не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою до Другого апеляційного адміністративного суду.
		Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2021 у справі №520/7396/21 скасовано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2021, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
		Згідно супровідного листа від 01.10.2021 адміністративна справ №520/7396/21/14515/21 повернута судом апеляційної інстанції та 06.10.2021 зареєстрована канцелярією Харківського окружного адміністративного суду №01/96679/21.
		Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали справи передано судді Ніколаєвій Ользі.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду у адміністративній справі №520/7396/21.
		Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
		Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тих підстав, що прийняті рішення є, на думку відповідача, законними, оскільки позивач під час подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не довів, як конфлікт між Азербайджанською республікою та республікою Вірменія може вплинути на заявника через 27 років після моменту його виїзду з вказаної країни.
		Протокольною ухвалою суду 16.12.2021 вирішено закінчити підготовче судове засідання та здійснено перехід до розгляду справи по суті. 
		Протокольною ухвалою суду 27.01.2021 вирішено перейти у письмове провадження.
		У період з 20.12.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 14.12.2022, з 17.01.2022 по 24.01.2022, з 31.01.2022 по 13.02.2022 суддя перебувала у відпустці.
		Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
		З копії особової справи позивача №2020КН0080 суд встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Азербайджанскої Республіки, який у 1993 році прибув на територію України. 
		Позивач 01.10.2020 звернувся до ГУ Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у зв`язку з переслідуванням, а також у зв`язку зі збройним конфліктом між Азербайджанською республікою та республікою Вірменія у ОСОБА_2 .
		У підтвердження обґрунтованості звернення за захистом в Україні заявник надав наступні документи:
		- паспорт громадянина СРСР ХХІІ- НОМЕР_1 , виданий Відділом внутрішніх справ Степанокертського міськісполкому Нагірно-Карабаської автономної області 22.11.1989;
		- нотаріально завірений неповний переклад паспорту громадянина СРСР ХХІІ- НОМЕР_1 ;
		- свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 24.11.1973 ОСОБА_1 ;
		- тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні громадянина Азербайджанської Республіки серії НОМЕР_3 від 08.05.01;
		- копію заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11.07.06 про позбавлення батьківських прав;
		- копію картки Приватного підприємства «Мастер» (код ОКПО 24476664) станом на 03.06.20;
		- копію ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2010, про оскарження ліквідації ПП «Мастер»;
		- копію посвідчення біженця серії НОМЕР_4 від 25.12.2003, сестри ОСОБА_1 , - ОСОБА_3 ;
		- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , сестри ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ;
		-інформацію по країні походження на 16 арк.
		Зазначені документи були перевірені уповноваженими особами відповідача-1, за результатами перевірки складено висновок від 22.10.2020, відповідно до якого рекомендовано прийняти рішення про відмову у оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно позивача, оскільки, на думку відповідача-1, подана заява є необґрунтованою, а саме  відсутні умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту».
		Враховуючи вказаний висновок від 22.10.2020, наказом ГУ ДМС України в Харківській області від 22.10.2020 №3222 відмовило позивачу в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 
		Позивач оскаржив зазначене рішення до ДМС України та Державною міграційною службою України прийнято рішення про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 08.02.2021 №08-21.
		Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Правові відносини у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні є Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 №3671-VI (далі по тексту - Закон України №3671-VI).
		Згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року поняття «біженець» включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця. Такими підставами є: 1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2) наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.
		Порядок подання та розгляду заяв про визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, регламентований Законом України №3671-VI та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884 (далі по тексту - Правила №649).
		Відповідно до частин першої та сьомої статті 7 Закону України №3671-VI заява подається особисто іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника. До заяви додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Згідно частини дванадцятої статті 7 Закону України №3671-VI Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи; ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також, зокрема, проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву; заповнює реєстраційний листок та інші необхідні документи; оформлює особову справу; роз`яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги; заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
		Відповідно до частини першої статті 8 Закону України №3671-VI орган, який прийняв до розгляду заяву, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
		Розділом ІV Правил №649 встановлено порядок попереднього розгляду заяв.
		Згідно з пункту 4.1. розділу ІV Правил №649 розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту під час попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу) протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви: - проводить співбесіду із заявником, результати якої оформлюються відповідним протоколом; - розглядає відомості, наведені в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інші документи, вимагає додаткові відомості, що можуть підтверджувати наявність чи відсутність підстав для прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - готує письмовий висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту).
		У висновку обов`язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.
		Згідно частини четвертої статті 8 Закону України №3671-VI рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
		Положеннями частин шостої та сьомої статті 8 Закону України №3671-VI встановлено, що рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися. У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення.
		Приписами статтей 8, 9, 10 Закону України №3671-VI встановлено, що процедура розгляду щодо оформлення документів для вирішення питань про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, складається з наступних стадій: - попереднього розгляду заяв; - розгляд заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		На стадії попереднього розгляду за поданою заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту можливе прийняття двох видів рішень - рішення про оформлення або рішення відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Ці рішення приймаються на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
		Відмова в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на попередній стадії приймається виключно в тому випадку, якщо заява є очевидно необґрунтованою, тобто в якій взагалі відсутні посилання на існування у заявника побоювань стати жертвою переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань, і які можуть бути оцінені як підстави для визнання заявника біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також у випадку, коли заявник видає себе за іншу особу, або повторно звертається із аналогічною заявою вже після того, як йому вже було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Правдоподібність встановлюється, якщо заявник подав заяву, яка є логічно послідовною, правдоподібною та не суперечить загальновідомим фактам і, отже, викликає довіру. "Обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідування" є лише припущенням, яке має об`єктивні підстави, але перевірити його без ризику для життя чи особистої свободи людини майже неможливо. Оцінка побоювань позивача повинна надаватися з урахуванням аналізу інформації по країні походження щодо ситуації на момент звернення із заявою за захистом. Ситуація в країні походження при визначенні наявності підстав для надання міжнародного захисту може бути доказом того, що суб`єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими.
		Водночас слід враховувати, що оцінка обґрунтованості та реальності наведених заявником побоювань стати жертвою переслідувань в країні своєї громадянської належності, повинна здійснюватися міграційними органами вже на стадії після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Вказане вбачається з положень частини другої статті 9 Закону України №3671-VI і пункту 5.1 Розділу V Правил №649.
		Так, відповідно до частини другої статті 9 Закону України №3671-VI працівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.
		Отже, відповідач повинен був з`ясувати, чи має позивач суб`єктивні побоювання стати жертвою переслідувань, та чи є ці побоювання цілком обґрунтованими.
		Причиною виїзду позивача з країни громадянської належності у 1993 році були військові дії в Нагорному Карабасі , що обумовило побоювання зажиття та здоров`ю через етнічне походження, тоді як у грудні 2020 року на зазначеній території порушено режим припинення вогню, розпочато наступальні дії у районі населених пунктів Хін Тахлар і Хцаберд у Нагірному Карабасі
		Так в обґрунтування своїх вимог, позивач посилається, що у нього є побоювання, що у разі повернення в Азербайджанську республіку будуть переслідувати через його етнічну приналежність, оскільки він є вірменином, через що він може стати також жертвою тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження.
		Висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 22.10.2020 року відносно позивача не містить жодної інформації про країну походження позивача станом на дату подання заяви ,надана інформація за посиланнямhttps://azertag.az/ru/xeber/1367401 «ІНФОРМАЦІЯ_1» датована 14.12.2019 та не є інформацією по країні походження, тоді як інші публікації ru.armeniasputnik.am «Миротворцы РФ и Турции следят за ситуацией в Карабахе с помощью БПЛА»,lenta.ru « Азербайджан собрался реинтегрироватьармян Карабаха» не висвітлюють питань переслідування за віросповіданням, стану дотримання прав людини у вказаному регіоні.
		Відповідно до позиції УВКБ ООН «Про обов`язки та стандарти доказу в заявах біженців» від 16.12.1998, пункт 5 і 6: « 5. Факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні так і документальні. Обов`язок надання доказів на користь повідомлених фактів вважається «обов`язком доказування». 6. У відповідності до загальних правових принципів доказового права цей обов`язок покладається на особу, яка виказує твердження. 
		Таким чином, у заяві про надання статусу біженця заявник повинен довести достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява. Обов`язок доказу реалізовується заявником у формі надання правдивих фактів, що стосуються його заяви, щоб на підставі цих фактів могло бути прийняте відповідне рішення. Проте у зв`язку із особливостями ситуації біженців, посадова особа розділяє обов`язок підтверджувати чи оцінувати всі факти, які стосуються справи. Це досягається у найбільшій мірі тим, що посадова особа володіє об`єктивною інформацією щодо відповідної країни походження, щодо питань загальновідомого характеру, направляє заявника в процесі надання ним відповідної інформації та адекватно перевіряє допустимі факти, які можуть бути обґрунтовані".
		Отже, висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно позивача не містить достатніх та переконливих підстав для відмови позивачу в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з підстав того, що його заява є очевидно необґрунтованою.
		Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання відповідача Головного Управління Державної міграційної служби України у Харківській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту, суд зазначає наступне.
		Перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Водночас спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
		Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		Оскільки наведені відповідачами підстави для відмови позивачеві в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є необґрунтованими, а на наявність інших підстав відповідачі не вказують, а також ураховуючи, не виконання відповідачами усіх умов, необхідних для остаточного вирішення порушеного питання, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправними та скасування оскаржуваних актів відповідачів і зобов`язання Головного Управління Державної міграційної служби України у Харківській області повторно розглянути питання про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту, стосовно позивача.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.
		Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 14 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись вимогами статтей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної міграційної служби України (вулиця Володимирська, 9, місто Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 37508470), Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області (вулиця Римарська, 24, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 37764460)  задовольнити частково.
		Скасувати рішення Державної міграційної служби України від 08.02.2021 №08-21.
		Скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 22.10.2020 №322 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області повторно розглянути питання про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 .
		Розподіл судових витрат не здійснюється.
		Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 з 24.02.2022 був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст рішення складено 29.07.2022. 
		 
		 
		 
		СуддяОльга НІКОЛАЄВА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...