Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/7500/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2022. Зареєстровано: 30.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2022.
Дата набрання законної сили: 28.07.2022
Номер судового провадження: К/9901/38028/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		28 липня 2022 року 
		м. Київ
		справа №640/7500/21
		адміністративне провадження № К/9901/38028/21  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Шарапи В.М., Берназюка Я.О., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро-Консалтінг» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. від 15.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Карпушової О.В, Губської Л.В., Епель О.В. від 05.10.2021,
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Петро-Консалтінг» (далі також ТОВ «Петро-Консалтінг», Товариство, позивач) звернулося з позовом до Державної служби геології та надр України (далі також Держгеонадра, відповідач), у якому просило: 
		-          визнати протиправними дії відповідача по поверненню позивачу заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, зареєстрованої за №16389/02/12-18 від 15.08.2018, 
		-          зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, зареєстрованої за №16389/02/12-18 від 15.08.2018 та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
		2.          У позовній заяві наводились аргументи про те, що дії відповідача стосовно повернення заяви про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону законом не передбачені, й вчинені за відсутності передбачених для цього правових підстав, у зв`язку з чим є протиправними. Позивач вказував, що оскільки відповідач не розглянув подану Товариством заяву про отримання спеціального дозволу на користування надрами у порядку, встановленому законом, тобто допустив протиправну бездіяльність, то за таких обставин наявні підстави для зобов`язання його належним чином розглянути таку заяву і прийняте передбачене законодавством рішення.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3.          Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021, позов задоволено.
		4.          Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на розгляд заяви ТОВ «Петро-Консалтінг» від 14.08.2018 №14/08-13, яка зареєстрована за вх. №16389/02/12-18 від 15.08.2018.
		5.          При цьому, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач, повернувши вищевказану заяву та додані до неї документи, діяв всупереч вимог закону, який не наділяє Держгеонадра такими повноваженнями, а навпаки, зобов`язує цей орган прийняти наказ за наслідками розгляду такої заяви та документів, що, однак, ним зроблено не було.
		6.          У зв`язку із тим, що відповідачем не було розглянуто заяву ТОВ «Петро-Консалтінг» від 14.08.2018 №14/08-13, яка зареєстрована за вх. №16389/02/12-18 від 15.08.2018, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що для належного відновлення порушених прав позивача Державну службу геології та надр України належить зобов`язати повторно розглянути заяву ТОВ «Петро-Консалтінг» від 14.08.2018 №14/08-13, яка зареєстрована за вх. №16389/02/12-18 від 15.08.2018, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7.          Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		8.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.08.2018 ТОВ «Петро-Консалтінг» звернулось до Державної служби геології та надр України із заявою №14/08-13, яка була зареєстрована відповідачем за вхідним №16389/02/12-18 від 15.08.2018.
		9.          Згідно змісту вказаної заяви підприємство звернулось до відповідача із проханням надати спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування літієвих руд ділянки Добра, що знаходиться у Добровеличківському районі Кіровоградської області на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.2011 №615.
		10.          До вказаної заяви підприємство долучило документи, а саме: Витяг з ЄДРЮОФОПГФ на 4 арк.; Пояснювальна записка щодо попередньої геолого-економічної оцінки (ГЕО-2) запасів і ресурсів літієвих руд ділянки Добра, яка розташована у Добровеличківському районі Кіровоградської області на 5 арк.; Програма робіт з видобування літієвих руд ділянки Добра на 1 арк.; копія протоколу ДКЗ від 08.08.2018 №4461-ДСК на 14арк.; План підрахунку запасів та ресурсів методом розрізів ділянки Добра (Масштаб 1:5000) ДСК на 1 арк.; Каталог географічних координат кутових точок ділянки надр та площа ділянки надр ділянка Добра на 1 арк.; Оглядова карта ділянки Добра (Масштаб 1:200 000) на 1 арк.; Ситуаційний план ділянки Добра (Масштаб 1:50 000) на 1 арк.; Геологічний розріз по профілю 46+90 (Масштаб 1:1 000) на 1 арк.; Геологічний розріз по профілю 8+10 (Масштаб 1:1 000) на 1 арк.; Геологічний розріз по профілю 39+70 (Масштаб 1:1 000) на 1 арк.; Копія Звіту з оцінки впливу на довкілля розробки ділянки літієвих руд «Добра» в Кіровоградській області на 36 арк.; Копія Звіту про громадське обговорення планової діяльності щодо розробки ділянки літієвих руд «Добра» в Кіровоградській області №7-03/12-2018226227/2 від 13.06.2018 на 44 арк.; Копія Висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності ТОВ «Петро-Консалтінг» щодо розробки ділянки літієвих руд «Добра» в Кіровоградській області №7-03/12-2018226227/1 від 13.06.2018 на 11 арк.
		11.          Крім того, в заяві вказано, що документи, передбачені додатками 4 та 5, які містять службову інформацію, надіслані позивачем окремим листом від 14.08.2018 №14/08-14-ДСК.
		12.          Листом №5735/01/11-20 від 09.04.2020 Державна служба геології та надр України повернула ТОВ «Петро-Консалтінг» його заяву з доданими вказавши наступне: «відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174, пункту 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №124), у зв`язку із невідповідністю документів, поданих суб`єктом господарювання, вимогам пункту 8 Порядку, з урахуванням рекомендації Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 28.02.2020 №2-РГ/2020), наказом Держгеонадр від 03.04.2020 №120 відмовлено у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування літієвих руд ділянки Добра, що знаходиться у Добровеличківському районі Кіровоградської області».
		13.          Не погоджуючись із такими діями Держгеонадр, Товариство звернулось до суду з цим позовом.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		14.          У касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16, відповідно до яких «якщо під час розгляду суб`єктом владних повноважень заяви особи до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних не має законних можливостей для прийняття рішення, з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками», а також у постанові від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, відповідно до яких «за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою)».
		15.          Окрім цього, скаржник наполягає на тому, що касаційна скарга стосується питань права, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастовчої практики.
		16.          Таку підставу для касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень відповідач мотивує тим, що строк звернення до суду з цим позовом, на його думку, є пропущеним, а судом двох інстанцій не було надано належної правової оцінки доказам, які ці обставини підтверджують. Тому, враховуючи різну практику розгляду справ щодо цього питання, відповідач вважає, що у даному випадку наявні підстави для касаційного розгляду цієї справи, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
		17.          У відзиві на касаційну скаргу Товариство наголошує, що висновки Верховного Суду, наведені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №803/1541/16, а також у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 №826/10971/16, висловлені касаційним судом не у подібних до тих правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем у справі, яка розглядається.
		18.          Товариство також не погоджується з доводами відповідача про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки, вказуючи на наявність різного правозастосування у аналогічних справах щодо питання дотримання строків звернення до адміністративного суду, скаржник не наводить при цьому жодної такої практики.
		19.          До того ж, встановлені у цій справі обставини, на думку Товариства, підтверджують те, що Держгеонадра просто не має бажання надавати позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами, у зв`язку з чим намагається всіляко вводити інших учасників справи та суди в оману, що у випадку з судами першої та апеляційної інстанції йому зробити не вдалося, оскільки ці суди добросовісно та ґрунтовно дослідили всі обставини справи і ухвалили законні та обґрунтовані рішення.
		20.          З огляду на таку недобросовісну поведінку відповідача, позивач вважає, що навіть у випадку пропущення ним строку звернення до адміністративного суду з позовом у цій справі, у нього були наявні поважні причини для поновлення цього строку, про що він просив суд у своїй позовній заяві.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		21.          Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		22.          Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази
		23.          Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
		24.          Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		25.          Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		26.          Колегія суддів підкреслює, що виникнення підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, на який у касаційній скарзі посилається відповідач, обумовлюється наявністю саме подібних правовідносин, які виникли у справі, у якій ухвалені судові рішення, щодо оскарження яких порушується питання, та у справах, розглянутих Верховним Судом, на які здійснюється посилання на підтвердження застосування норми права без урахування висновку цього Суду.
		27.          Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
		28.          Відповідно до положень цих норм процесуального права касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
		-          суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
		-          спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		29.          Визначаючи зміст поняття «подібність правовідносин», Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7 та пункті 40 постанов від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. 
		30.          Висновки аналогічного змісту містяться й у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.
		31.          Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
		32.          Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України презюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.
		33.          Так, відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №803/1541/16, на яку наявне посилання у касаційній скарзі, правовідносини, як і справі, яка розглядається, виникли між суб`єктом господарювання, який звернувся за отриманням спеціального дозволу на користування надрами, та суб`єктом владних повноважень - Держгеонадра, а предмет спору стосувався оскарження бездіяльності цього органу щодо розгляду заяви позивача і зобов`язання відповідача видати такий дозвіл та укласти угоду про користування надрами.
		34.          Однак, згідно обставин, встановлених судовим розглядом справи №803/1541/16, позивач звертався до Держгеонадра за отриманням спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою покладів бурштину на підставі норм підпункту 8 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, а підставою для відмови у видання такого дозволу слугувало, зокрема, те, що вказану норму було виключено з цього Порядку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №277 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
		35.          Вирішуючи спір у справі №803/1541/16, суди першої та апеляційної інстанцій керувались нормами вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №277, якою виключено підпункт 8 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами та змінено строк прийняття рішення про надання дозволу без проведення аукціону - 30 днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку.
		36.          Розглядаючи справу №803/1541/16 у касаційному порядку Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду зазначала про наявність розбіжностей у застосуванні норм матеріального права Верховним Судом, зокрема:
		у постановах Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №816/1053/16, від 02.10.2020 у справі №826/1236/17 та від 22.12.2020 у справі №817/856/16, у яких, зважаючи на неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплену у частині першій статті 58 Конституції України, колегія суддів дійшла висновку, що Держгеонадра, під час розгляду заяви позивача повинна була керуватись нормою підпункту 8 пункту 8 Порядку №615, яка була чинною на момент подання позивачем заяви про видачу спеціального дозволу на користування надрами (31.03.2016), незалежно від того, що у подальшому (з 12.04.2016) норма даного підпункту виключена Постановою №277,
		та у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, де колегія суддів, з посиланням на частину другу статті 19 Конституції України, дійшла висновку, що, попри те, що позивач подав заяву про надання спеціального дозволу на користування надрами 30.03.2016, тобто до внесення змін до Порядку №615 Постановою №277, зважаючи на те, що на час розгляду цієї заяви була відсутня правова підстава для його видачі, у суб`єкта владних повноважень не було законних підстав для видачі дозвільного документу. При цьому, суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що на момент звернення із заявою зазначена підстава існувала, оскільки це не може скасовувати пряму дію закону в часі, навіть, якщо призводить до зміни умов надання дозволу. Рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу приймається за законом, що діє на час прийняття рішення.
		37.          Отже, предметом з`ясування судом касаційної інстанції у справах №803/1541/16 та №826/10971/16 охоплювалось питання про те, яка саме редакція Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами підлягає застосуванню до правовідносин, правова регламентація яких зазнала змін у період між моментом звернення до Держгеонадра з заявою про надання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою корисних копалин на підставі підпункту 8 пункту 8 цього Порядку та до прийняття рішення щодо розгляду такої заяви уповноваженим органом.
		38.          У вищевказаних справах, Верховним Судом висловлено висновки щодо застосування норм підпункту 8 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами та постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №277, якою внесено зміни до цього Порядку, у їх взаємозв`язку з нормами статті 58 Конституції України в аспекті дії закону у часі.
		39.          За результатами касаційного розгляду справи №803/1541/16 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 визнала правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).
		40.          У справі ж, що розглядається, як встановлено її судовим розглядом, Товариство зверталось за отриманням спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування літієвих руд на підставі норм підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, а не на підставі підпункту 8 пункту 8 цього Порядку.
		41.          Відсутність підстав для надання вищевказаного дозволу Держгеонадра, на відміну від справ, на які посилається скаржник як на приклад неоднакового правозастосування, мотивувало невідповідністю документів, поданих суб`єктом господарювання, вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, а не втратою чинності нормами законодавства, які регламентували видання дозволу, як це було встановлено у справах №803/1541/16 та №826/10971/16.
		42.          При цьому, задовольняючи позов у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за заявою ТОВ «Петро-Консалтінг» від 14.08.2018, яка була зареєстрована відповідачем за вхідним №16389/02/12-18 від 15.08.2018, Держгеонадра не було вчинено жодних дій і не прийнято жодного рішення, передбаченого Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, а висновки Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 28.02.2020 №2-РГ/2020) стосувались іншої заяви позивача, яка подавалась раніше й була зареєстрована 15.03.2018 за №6458/02/12-18, і щодо якою було видано наказ Держгеонадра від 03.04.2020 №120 про відмову в наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування літієвих руд ділянки Добра, що знаходиться у Добровеличківському районі Кіровоградської області.
		43.          Розглядаючи справу, у якій подано касаційну скаргу, суди попередніх інстанцій, враховуючи підтверджену доказами бездіяльність щодо розгляду відповідачем заяви Товариства про надання спеціального дозволу на користування надрами, не вирішували питання щодо застосування ані норм підпункту 1 пункту 8, ані норм підпункту 8 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, який, до того ж, станом на час виникнення спірних правовідносин було виключено з цього Порядку відповідно до постанови від 06.04.2016 №277.
		44.          Не досліджували суди попередніх інстанцій і питання застосування вищевказаних норм права у аспекті закріпленого статтею 58 Конституції України принципу дії законів у часі.
		45.          З огляду на вищевикладене, колегія суддів констатує, що правовідносини у справах №803/1541/16 та №826/10971/16, на які посилається Держгеонадра в обґрунтуванні наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, та у справі, яка розглядається, не є подібними, оскільки матеріально - правове регулювання відносин, їх юридичний зміст і умови застосування правових норм не є тотожними, що обумовлюється неоднаковими підставами позовів і відмінними між собою фактичними обставинами справ, різним за змістом предметом доказування.
		46.          Отже, аналіз постанов Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 та від 09.09.2020 у справі №826/10971/16 і оскаржуваних судових рішень не дає підстав стверджувати, що такі прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		47.          Колегія суддів бере до уваги те, що касаційне провадження у цій справ відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв`язку із підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої цієї ж статті (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики).
		48.          Досліджуючи доводи скаржника про те, що касаційна скарга стосується питань права, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастовчої практики, колегія суддів з`ясувала, що їх обґрунтування фактично зводиться до неналежної оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі в частині підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а також посиланням на різну судову практику розгляду справ щодо цього питання (без посилання на конкретні судові прецеденти).
		49.          Однак, на переконання колегія суддів, вказане скаржником обґрунтування не дає підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
		50.          Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		51.          З урахуванням наведеного, касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає закриттю.
		52.          З огляду на викладене, керуючись статтями 340, 339, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		УХВАЛИВ:
		Закрити касаційне провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро-Консалтінг» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021, яке було відкрито з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач                                                                      Н.В. Коваленко
		 
		Судді:                                                                                                    В.М. Шарапа
		 
		                                                                                                                        Я.О. Берназюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...