Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1778/22 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2022. Зареєстровано: 01.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2022.

Результат оскарження 27.10.2022 Південно-західний апеляційний господарський суд: скасовано іншу ухвалу місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
		веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		УХВАЛА
		 
		"01" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1778/22
		Господарський суд Одеської області у складі судді  Петрова В.С., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський виноробний завод про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 4-39/22 від 29.07.2022 р.) до подання позову за участю інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		29.07.2022 року Приватне акціонерне товариство Ізмаїльський виноробний завод звернулося до господарського суду Одеської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить суд:
		- зупинити дію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.07.2022 р. № 530 про передачу майна ЦМК Ізмаїльський винзавод уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України;
		- заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Фонду державного майна України вчиняти будь-які дії, направлені на передачу третім особам основних засобів, іншого майна у складі єдиного майнового комплексу Ізмаїльський виноробний завод.
		В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову заявник вказує, що наказом від 26.07.2022 р. № 530 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях прийнято незаконне рішення про надання згоди на передачу майна цілісного майнового комплексу Ізмаїльський виноробний завод, орендованого за договором оренди № 2098409104 від 15.11.2000 р. цілісною майновою комплексу Ізмаїльський виноробний завод, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, та Приватним акціонерним товариством Ізмаїльський виноробний завод, уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України. Як вказує заявник, ПрАТ Ізмаїльський виноробний завод з 2000 року є балансоутримувачем Єдиного майнового комплексу Ізмаїльський виноробний завод на підставі договору оренди.
		За ствердженнями заявника, наказ винесений на підставі пункту 11 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 р. № 847, Закону України Про торгово-промислові палати в Україні у зв`язку із настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), встановлених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1, зокрема військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнною стану в Україні. Так, заявник вважає, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем, як орендодавцем за договором оренди, з численними порушеннями норм чинного законодавства та є незаконним втручанням з боку відповідача у господарську діяльність вітчизняного виробника виноробної продукції, з огляду на що підлягає визнанню неправомірним та скасуванню з наступних підстав.
		Як зазначає заявник, 15.11.2000 р. між Регіональним відділенням (орендодавець) та ЗАТ Ізмаїльський винзавод (орендар), організаційно-правову форму та назву якого змінено на ПАТ Ізмаїльський виноробний завод, було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Ізмаїльський винзавод. При цьому 03.12.2007 р. між Регіональним відділенням (орендодавець) та ЗАТ Ізмаїльський винзавод (орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 15.11.2000 р. цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами від 29.04.2002 р., від 21.04.2004 р., яким викладено преамбулу та розділи 1-14 договору оренди від 15.11.2000 р. в новій редакції. Так, відповідно до п. 1.1 даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод, склад і вартість якого визначені відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Одеській області від 16.04.2004 р. № 277 та протоколу від 15.04.2004 р. про затвердження результатів інвентаризації (станом на 31.03.2004 р.). Об`єкт оренди розташований за адресами: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44; Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 54, Одеська область, Ренійський район, с. Плавні; Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворово, вул. Лиманська, 18. Пунктом 2.1 договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, вказаний в цьому договорі та акту приймання-передачі вказаного майна. Також заявник зазначає, що умовами п. 2.4 договору визначено, що підприємство повертається орендодавцю згідно діючого законодавства на момент припинення договору оренди. Підприємство вважається повернутим орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Також заявник вказує, що пунктами 10.1, 10.9, 10.10 договору визначено, що цей договір діє з моменту його підписання до 01.11.2020 р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, який був передбачений цими змінами за умови погодження Міністерства Аграрної політики України. Чинність договору оренди припиняється внаслідок, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України. За ствердженнями заявника, зазначене у даному договорі державне майно було передано орендареві від орендодавця за актом прийому-передачі від 03.12.2007 р.
		Наразі заявник зауважує, що у разі припинення договору оренди єдиного майнового комплексу уповноважений орган управління або його правонаступник зобов`язаний прийняти рішення про балансоутримувача єдиного майнового комплексу, повідомити про це орендодавця та забезпечити прийняття єдиного майнового комплексу на баланс протягом трьох місяців з дати отримання рішення про припинення договору оренди згідно з Порядком повернення орендованих єдиних майнових комплексів після припинення або розірвання договору оренди, встановленим Кабінетом Міністрів України (наказ Фонду Державного майна України 07.08.1997 р. № 847, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 р. за № 446/2250, далі - Порядок). Разом з тим, як вказує заявник, листом від 01.10.2020 р. № 11-06-04398 Регіональне відділення з посиланнями на вимоги абз. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п. 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 р. № 483, повідомило ПАТ Ізмаїльський виноробний завод про те, що йому відмовлено у продовженні договору оренди цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод від 15.11.2000 р.
		Разом з тим заявник із посиланнями на п.п. 1, 3, 4, 6, 7 Порядку вказує, що при проведенні повної інвентаризації інвентаризаційна комісія керується Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 р. № 158. Для проведення повної інвентаризації інвентаризаційна комісія може створювати на орендованому підприємстві робочі групи тощо.
		Також заявник додає, що згідно з листом від 15.12.2020 р. № 217 на виконання наказу РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 26.10.2020 р. № 1044 Про організацію роботи щодо проведення інвентаризації цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод ПрАТ Ізмаїльський винзавод передало РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях матеріали інвентаризації ЦМК Ізмаїльський винзавод станом на 30.11.2020 р., тобто, як вказує заявник, наказ про інвентаризацію був виданий за 4 дні до закінчення договору оренди ЦМК.
		Крім того заявник зазначає, що листом від 17.08.2020 р. № 131 ПрАТ Ізмаїльський винзавод передало РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях копії технічних паспортів та документів на землю щодо ДП Ізмаїльський винзавод та фінансовий звіт і баланс, оригінали технічних паспортів були передані РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях 22.12.2020 р.; листом від 17.08.2020 р. передало зведений акт інвентаризації майна, інвентаризаційні описи основних засобів, інвентаризаційний опис необоротних активів, що не підлягають приватизації; листами від 17.08.2020 р. № 113 та № 114 були передані опис об`єкта із зазначенням його призначення та стану використання та пооб`єктний опис об`єктів нерухомого майна ЦМК.
		Разом з тим заявник вказує, що на виконання листа РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 07.10.2021 р. № 11-06-04548 ПрАТ Ізмаїльський винзавод листом від 13.10.2021 р. № 158 проінформувало відділення щодо складу кандидатур для включення до складу комісії з інвентаризації цілісного майнового комплексу державного підприємства Ізмаїльський винзавод, а 04.01.2022 р. останнє звернулось до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, Фонду Державного майна України та ДП Управління справами Фонду державного майна України з листом, в якому просило з метою проведення заходів з повернення ЦМК з оренди та передачі на баланс ДП Управління справами Фонду державного майна України надати інформацію про наступне: 1) які дії необхідно вжити ПрАТ Ізмаїльський винзавод для повернення ЦМК з оренди та передачі на баланс ДП Управління справами Фонду державного майна України у зв`язку з закінченням дії договору оренди; 2) перелік документів для проведення заходів з повернення ЦМК з оренди та передачі на баланс ДП Управління справами Фонду державного майна України; 3) інформацію щодо необхідності проведення аудиту господарської діяльності ПрАТ Ізмаїльський винзавод та станом на яку дату проводити аудит. Однак, як стверджує заявник, відповідь на запит отримана не була. Також заявник зауважує, що затверджених результатів інвентаризації на виконання вимог Порядку ПрАТ Ізмаїльський винзавод так і не отримало, а відтак дата затвердження результатів інвентаризації відповідачу досі невідома.
		В подальшому ж, як зазначає заявник, наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 30.06.2022 р. № 465 Щодо проведення інвентаризації Цілісного майнового комплексу державного підприємства Ізмаїльський винзавод визначено нову дату інвентаризації ЦМК - 30.06.2022 р., при цьому наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 30.06.2022 р. № 466 Про затвердження складу комісії з інвентаризації цілісного майнового комплексу державного підприємства Ізмаїльський винзавод затверджено інвентаризаційну комісію для інвентаризації ЦМК. Разом з тим, як додає заявник, листом від 15.07.2022 р. № 71 ПрАТ Ізмаїльський винзавод передало РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях матеріали з проведення інвентаризації ЦМК Ізмаїльський винзавод, водночас інформація про затвердження інвентаризації також відсутня. Тобто, за ствердженнями заявника, можна констатувати факт, що станом на сьогоднішній день заходи з інвентаризації ЦМК Ізмаїльський винзавод досі не завершені, при цьому ПрАТ Ізмаїльський винзавод виконав та продовжує виконувати свої зобов`язання на виконання наказів відповідача, передав необхідні матеріали та продовжує співпрацю з відповідачем, а відтак здійснює заходи з передачі майна з оренди в порядку, передбаченому чинним законодавством.
		Крім того, посилаючись на п.п. 12, 13 Порядку заявник зазначає, що відповідно до наказу Фонду державного майна України від 09.12.2020 р. № 1987 та листа Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 22.04.2021 р. № 11-06-01857 була проведена незалежна оцінка цілісного майнового комплексу Державного підприємства Ізмаїльський виноробний завод для цілей бухгалтерського обліку, постановки на баланс та подальшої його приватизації, при цьому послуги з проведення такої незалежної оцінки об`єктів нерухомого майна були надані суб`єктом оціночної діяльності Дочірнім підприємством Європейський центр консалтингу та оцінки згідно договору від 10/0/2021, за результатом чого 01.06.2021 р. був складений звіт про незалежну оцінку основних засобів Державного підприємства Ізмаїльський виноробний завод. Разом з тим заявник зауважує, що Державного підприємства Ізмаїльський виноробний завод на сьогоднішній день не існує, дана юридична особа не зареєстрована в жодному державному реєстрі, відтак оцінка була проведена щодо основних засобів неіснуючої юридичної особи, з огляду на що даний факт взагалі унеможливлює використання показників звіту з оцінки майна ДП Ізмаїльський виноробний завод, якого не існує.
		Так, згідно п. 10 Порядку за даними інвентаризації складаються зведений акт інвентаризації та протокол розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем, які комісія подає на погодження орендарю і затвердження орендодавцю. На основі протоколу про результати інвентаризації складаються передавальний і розподільчий баланси з виділенням по кожному рядку часток держави і орендаря.
		При цьому заявник зауважує, що поряд із переліченим державним майном на балансі товариства обліковуються також основні засоби, що використовуються товариством в своїй виробничої діяльності та є власністю ПрАТ Ізмаїльський винзавод (в тому числі новітні конвеєри для розливу готової продукції, придбані та облаштовані за рахунок товариства; інші невід`ємні поліпшення, які були зроблені товариством зі згоди органу управління та затверджені ним). За ствердженнями заявника, майже все обладнання, яке здатне забезпечити виробництво виноробної продукції з дотриманням встановлених технічних умов і стандартів виробництва, було встановлене і належить йому на праві власності. Однак, як наголошує заявник, при проведенні оцінки державного майна та складанні висновку за результатами оцінки майно ПрАТ Ізмаїльський винзавод не було оцінене, що унеможливлює виконання п. 10 Порядку в частині складання протоколу розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем, на основі якого складаються передавальний і розподільчий баланси з виділенням по кожному рядку часток держави і орендаря. Тобто, за ствердженнями заявника, при умові передачі ЦМК на баланс іншої особи згідно з оскаржуваним наказом будуть порушені майнові права товариства, що може призвести до втрати цінних засобів виробництва. Так, заявник зауважує, що на теперішній час заходи з повернення ЦМК з оренди тривають, документи, передбачені Порядком, відсутні, в тому числі й відсутній акт оцінки ЦМК, передбачений Порядком. Дані обставини, на думку заявника, унеможливлюють передачу ЦМК орендодавцю, тобто без проведення передбачених чинних законодавством процедур, при цьому протокол розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем також складений не був, а об`єкти нерухомості у складі орендованого майна не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Між тим із посиланнями на п. 8 Порядку заявник вказує, що ПрАТ Ізмаїльський виноробний завод позбавлений можливості виконати вимоги щодо порядку повернення ЦМК з оренди без проведення чітко визначених законодавством процедур за участі орендодавця. Разом з цим заявник наголошує, що товариство здійснювало і продовжує здійснювати всі необхідні дії, передбачені Порядком, які покладені на орендаря, зокрема, забезпечує проведення всіх необхідних заходів по поверненню майна з оренди, виконує накази та розпорядження, несе майнові втрати, сприяє роботі комісій та посадових осіб Фонду державного майна.
		Як зазначає заявник, при розгляді даної справи обов`язковому дослідженню підлягають питання щодо порушення орендодавцем своїх зобов`язань по поверненню майна з оренди, при цьому слід враховувати, що при поверненні ЦМК з оренди відповідні заходи здійснюються як орендарем, так і орендодавцем. За ствердженнями заявника, орендар не в змозі підписати акт прийому передачі об`єкту оренди в односторонньому порядку.
		Так, заявник наголошує, що при винесені оскаржуваного наказу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях не були враховані фактичні обставини, не дотримані вимоги чинного законодавства, що регулює питання повернення орендованого майна. При цьому заявник вказує, що наказ вмотивований настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), встановлених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1., зокрема військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України. Водночас заявник вважає посилання на вказаний лист ТПП України стосовно засвідчення форс-мажорних обставин необґрунтованим, оскільки вони стосуються суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Між тим, заявник вказує, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань із здійснення заходів з повернення орендованого майна відповідно до умов Порядку почався ще у 2020 році до дати закінчення строку дії договору оренди (01.11.2020 р.), тобто до дати виникнення відповідних форс-мажорних обставин, які підтверджені листом ТПП України від 28.02,2022 №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. Таким чином заявник доходить висновку про необґрунтованість та протиправність видання відповідачем наказу.
		Разом з тим, як наголошує заявник, оскільки поряд із державним майном на балансі ПрАТ Ізмаїльський винзавод обліковуються також основні засоби, що використовуються товариством в своїй виробничій діяльності та є власністю останнього, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваного наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.07.2022 р. № 530 про передачу майна ЦМК Ізмаїльський винзавод уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України та заборону відповідачу вчиняти будь-які дії, направлені на передачу третім особам основних засобів, іншого майна у складі єдиного майнового комплексу Ізмаїльський виноробний завод, ускладнить чи унеможливить захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Так, заявник вказує, що існує потенційна можливість настання в майбутньому негативних наслідків, в тому числі вчинення відповідачами певних реальних дій, спрямованих на відчуження, порчу, знищення майна позивача, яке на теперішній час перебуває на території ЦМК Ізмаїльський винзавод, а також залишків товарних запасів та сировини. За ствердженнями заявника, вжиття наведених в даній заяві заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, йдеться про можливе знищення, пошкодження спірного майна. Також, на думку заявника, можливе відчуження майна третім особам шляхом укладення необмеженої кількості правочинів між афілійованими юридичними чи фізичними особами, що спричинить неможливість (чи значно ускладнить) витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість в разі задоволення заяви про забезпечення позову, як вказує заявник, вказані заходи забезпечать можливість виконання рішення суду та не допустять порушення прав ПрАТ Ізмаїльський винзавод як власника цінного обладнання. При цьому заявник додає, що застосування згаданих заходів забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Також заявник зауважує, що у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідач здійснить відчуження, пошкодження, втрату майна ПрАТ Ізмаїльський винзавод, що перебуває на території ЦМК, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Таким чином заявник вказує, що заявлені заходи забезпечення позову є розумними, адекватними та зможуть забезпечити збалансованість інтересів позивача, а також інших учасників судового процесу.
		При цьому заявник вказує, що ПрАТ Ізмаїльський виноробний завод має намір протягом 10-ти днів звернутись до Господарського суду Одеської області із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях із позовом про визнання протиправним та скасування Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.07.2022 №530, згідно з яким прийнято рішення про передачу майна ЦМК Ізмаїльський винзавод уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України.
		 
		Розглянувши заяву ПрАТ Ізмаїльський виноробний завод про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
		Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
		Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви  за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору  якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
		Згідно з ч. 1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
		Забезпечення позову  це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
		Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
		Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
		При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
		Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
		Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
		При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Наведена правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19.
		При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
		При цьому, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
		Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).
		Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
		При цьому суд зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
		Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
		Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. 
		При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
		На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
		Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		Як вбачається із матеріалів поданої заяви, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях 30.06.2022 р. видано два накази № 465 Щодо проведення інвентаризації Цілісного майнового комплексу державного підприємства Ізмаїльський винзавод та № 466 Про затвердження складу комісії з інвентаризації Цілісного майнового комплексу державного підприємства Ізмаїльський винзавод, якими, зокрема: визначено датою інвентаризації Цілісного майнового комплексу державного підприємства Ізмаїльський винзавод - 30.06.2022 р.; наказано керівнику ПрАТ Ізмаїльський винзавод забезпечити проведення інвентаризації Цілісного майнового комплексу державного підприємства Ізмаїльський винзавод станом на 30.06.2022, забезпечити достовірне відображення інформації щодо складу об`єкта в матеріалах інвентаризації, скласти зведений акт інвентаризації, передаточний баланс та передати матеріали інвентаризації до Регіонального відділення до 15.07.2022 р.; затверджено інвентаризаційну комісію для інвентаризації ЦМК ДП Ізмаїльський винзавод.
		Разом з тим наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях № 530 від 26.07.2022 р. надано згоду на передачу майна цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод, орендованого за договором оренди № 2098409104 від 15.11.2000 цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод (зі змінами), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) та Приватним акціонерним товариством Ізмаїльський виноробний завод, уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України.
		При цьому зі змісту заяви випливає, що поряд із державним майном, яке було передано заявнику згідно договору оренди № 2098409104 цілісного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод (зі змінами) від 15.11.2000 р., на балансі ПрАТ Ізмаїльський виноробний завод обліковуються також основні засоби, що використовуються останнім в своїй виробничій діяльності та є власністю заявника - ПрАТ Ізмаїльський винзавод, в тому числі новітні конвеєри для розливу готової продукції, придбані та облаштовані за рахунок товариства; інші невід`ємні поліпшення, які були зроблені товариством зі згоди органу управління та затверджені ним. Так, за ствердженнями заявника, майже все обладнання, яке здатне забезпечити виробництво виноробної продукції з дотриманням встановлених технічних умов і стандартів виробництва, було встановлене та належить саме йому на праві власності.
		При цьому за матеріалами та за змістом цієї заяви про забезпечення позову судом встановлено наявність заперечень Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський виноробний завод щодо того, що при проведенні оцінки державного майна та складанні висновку за результатами оцінки - майно ПрАТ Ізмаїльський винзавод не було оцінене, що унеможливлює виконання п. 10 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 р. № 847, в частині складання протоколу розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем, на основі якого складаються передавальний і розподільчий баланси з виділенням по кожному рядку часток держави і орендаря. Разом з тим заявник наголошує, що на теперішній час заходи з повернення ЦМК з оренди тривають, документи, передбачені Порядком, відсутні, в тому числі й відсутній акт оцінки ЦМК, передбачений Порядком.
		Так, відповідно до п. 10 вказаного Порядку за даними інвентаризації складаються зведений акт інвентаризації та протокол розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем, які комісія подає на погодження орендарю і затвердження орендодавцю. На основі протоколу про результати інвентаризації складаються передавальний і розподільчий баланси з виділенням по кожному рядку часток держави і орендаря.
		Таким чином, недотримання вимог пункту 10 Порядку, зокрема щодо встановлення та виділення часток кожного  держави та орендаря по ЦМК, може мати наслідком втрати того майна, яке належить на праві власності заявнику - Приватному акціонерному товариству Ізмаїльський виноробний завод. 
		Отже, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, обставини заяви, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраних позивачем заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення майна ПрАТ Ізмаїльський виноробний завод, що знаходиться на базі єдиного майнового комплексу Ізмаїльський винзавод.
		Тобто, судом встановлено, що існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, що було доведено позивачем у заяві про забезпечення позову.
		Також господарський суд вважає цілком обґрунтованим обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу РВ ФДМУ Одеській та Миколаївській областях від 26.07.2022 р. № 530 про передачу майна ЦМК Ізмаїльський винзавод уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України, оскільки такий спосіб відповідає заявленим вимогам, на забезпечення яких він направлений, зокрема, для ефективного захисту та поновлення порушених прав заявника. Більш того, вказаний вид забезпечення позову є співвідносним із майбутньою позовною вимогою заявника про визнання протиправним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях № 530 від 26.07.2022 р. 
		Стосовно іншої вимоги заявника про забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Фонду державного майна України вчиняти будь-які дії, направлені на передачу третім особам основних засобів, іншого майна у складі єдиного майнового комплексу Ізмаїльський виноробний завод, суд зазначає, що вказані заходи є похідними від заходів про зупинення дії наказу № 530 від 26.07.2022 р., оскільки, зупинивши дію вказаного наказу Регіонального відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, яким надано згоду на передачу майна ЦМК Ізмаїльський винзавод уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України, здійснення будь-яких дій, направлених на передачу третім особам основних засобів, іншого майна у складі єдиного майнового комплексу Ізмаїльський виноробний завод, є неможливим. 
		Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
		Частинами 1 та 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
		З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Фонду державного майна України у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказані особи не позбавлені права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України. 
		Відповідно ч. 3 ст. 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
		Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі (п. 13 ст. 145 ГПК України).
		 
		Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		1.Заяву Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський виноробний завод про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 4-39/22 від 29.07.2022 р.) до подання позову у справі задовольнити частково. 
		2.Зупинити дію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 26.07.2022 р. № 530 про передачу майна ЦМК Ізмаїльський винзавод уповноваженому органу управління - Фонду державного майна України.
		3.Стягувачем за цією ухвалою є Приватне акціонерне товариство Ізмаїльський виноробний завод (68640, Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворове, вул. Лиманська, буд. 18; код ЄДРПОУ 00412033).
		4.Боржником за цією ухвалою є Регіональне відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722). 
		 
		Ухвала набирає чинності з дня її постановлення.
		Ухвалу дійсна для пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".
		Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін з дня її постановлення.
		Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
		 
		Суддя Петров Володимир Степанович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...