Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/18872/22-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2022. Зареєстровано: 02.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2022.

Номер судового провадження: 1-кс-18850/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62021100010001107

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/18872/22-к 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28 липня 2022 року                                 м. Київ 
		 
		Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62021100010001107 від 01.11.2021, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новояворівськ, Львівської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
		 
		Учасники судового провадження: 
		прокурор ОСОБА_5 
		захисник ОСОБА_6 
		захисник ОСОБА_7 
		підозрюваний ОСОБА_4 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		28.07.2022 слідчий Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .
		Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021100010001107 від 01.11.2021 за ч. 4 ст. 190 КК України.
		У кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у зв`язку із чим у органу досудового розслідування виникла необхідність у вжитті заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження.
		Метою та підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на думку слідчого, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а також наявність заявлених ризиків, які виправдовують тримання останнього під вартою.
		В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав внесене клопотання, посилаючись на його обґрунтованість.
		Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні подав скаргу на незаконне затримання, яка мотивована відсутністю підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України для затримання ОСОБА_4 . Заперечуючи проти задоволення клопотання вказав, що у ньому не міститься виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення по якому повідомлено у підозрі. Вказані слідчим у клопотанні ризики є надуманими, не підтверджуються матеріалами справи. Також, вказує, що всупереч ст. 194 КПК України стороною обвинувачення не доведено обставин, що буде недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому за вказаних обставин, посилаючись на міцні соціальні зв`язки підозрюваного, просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
		Захисник ОСОБА_7 підтримала доводи скарги на незаконне затримання. Проти задоволення клопотання заперечувала, надавши заперечення у письмовій формі, вказавши, що пред`явлена ОСОБА_4 підозра є необґрунтованою, з огляду на те, що вона не підтверджується жодними належними та достатніми доказами. Зазначила, що вказані у клопотанні слідчого ризики носять формальний характер та не доведені відповідними доказами.
		Підозрюваний ОСОБА_4 доводи захисників підтримав.
		Вивчивши клопотання та скаргу, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, заслухавши пояснення підозрюваного, його захисників, прокурора, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
		Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021100010001107 від 01.11.2021 за ч. 4 ст. 190 КК України.
		Обставинами кримінального провадження є те, що ОСОБА_4 обіймаючи посаду заступника директора Департаменту транспортної інфраструктури - начальника управління транспорту та міської мобільності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за попередньою змовою з ОСОБА_9 , який перебував на посаді в.о. генерального директора ДП «Київоблреклама» заволоділи грошовими коштами керівництва ПП «Універсал-Транс» шляхом обману в особливо великих розмірах.
		Згідно наявного в матеріалах клопотання протоколу, затримання ОСОБА_4 відбулось 26.07.2022 о 18:05 год. в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України «безпосередньо після отримання ОСОБА_9 , який діє в спільній змові з ОСОБА_4 грошових коштів в особливо великих розмірах для себе та ОСОБА_4 від ОСОБА_10 , якими ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , діючи спільним умислом мали намір заволодіти шахрайським шляхом».
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
		Згідно з ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого.
		Як вбачається з матеріалів клопотання затримання ОСОБА_4 є похідною процесуальною дією, якій передувало вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 , а саме отримання грошових коштів від ОСОБА_10 за підписання договорів з КМДА та ПП «Універсал-Транс» та нестворення перешкод у здійсненні підприємством господарської діяльності.
		Проаналізувавши протоколи затримання ОСОБА_4 та ОСОБА_9 слідчий суддя встановив, що затримання ОСОБА_4 відбулось раніше затримання ОСОБА_9 , якого (затримано безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення) о 18 год. 08 хв. 26.07.2022.
		Розбіжності у часі, прокурор в судовому засіданні пояснив як допущення (технічної описки), проте описку в установленому порядку не усунув. Натомість перевірити такі дані що зафіксовані на носії, що є додатком до протоколу затримання ОСОБА_4 , зокрема точного часу (година і хвилини) затримання, не надається можливим, оскільки такий носій слідчим до клопотання, а прокурором в судовому засіданні не надано.
		Поряд із цим, ст. 206 КПК України, на підставі якої звертається захисник, встановлює загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини.
		Зокрема, ця норма встановлює зобов`язання слідчого судді незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, на звільнення особи, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду (п. 1 ч. 5 ст. 206 КПК України).
		Тобто, положення ст. 206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення або законодавчо передбачених на те підстав.
		Зазначені положення кримінального процесуального закону повністю узгоджуються із ст. 9 Загальної декларації прав людини, прийнятої та проголошеної в редакції 217А (ІІІ) Генеральною асамблеєю від 10.12.1948, ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо того, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
		Тому, слідчий суддя прийшов до висновку щодо відсутності підстав для затримання ОСОБА_4 о 18 год. 05 хв. 26.07.2022 в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, а тому скарга сторони захисту на незаконнезатримання є такою, що підлягає задоволенню.
		27.07.2022 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
		Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя дослідив долучені до матеріалів клопотання докази, а саме:
		- заяву про скоєння злочину ОСОБА_10 ;
		- матеріали Першого оперативного відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві;
		- протоколи допитів ОСОБА_10 ;
		- протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_10 ;
		- протокол допиту ОСОБА_12 ;
		- протоколи огляду та вручення ОСОБА_10 грошових коштів;
		- протокол обшуку Департаменту транспорту КМДА;
		- протокол обшуку автомобілю марки «Opel» «Mokka», д.н. НОМЕР_1 ;
		- протоколи, складені за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
		- інші матеріали кримінального провадження в сукупності.
		З урахуванням наведених в клопотанні конкретних обставин кримінального провадження, а також доказів, які долучені до клопотання на підтвердження його вимог, слідчий суддя вважає, що зазначені обставини та надані докази, в своїй сукупності, на даній стадії кримінального провадження, підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих дій підозрюваного. При цьому, додані до клопотання докази підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення. 
		Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри пред`явленої ОСОБА_4 , у тому числі через не підтвердження жодними належними та достатніми доказами, зокрема: виникнення та наявності у ОСОБА_4 злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами керівництва ПП «Універсал-Транс» шляхом обману; факту попередньої змови ОСОБА_4 та ОСОБА_9 щодо заволодіння грошовими коштами керівництва ПП «Універсал-Транс»; наявності факту обману з боку ОСОБА_4 , внаслідок якого могло відбутись заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 ; отримання ОСОБА_4 грошових коштів та завдання ОСОБА_13 будь-якої матеріальної шкоди, слідчий суддя вважає передчасними та необґрунтованими, виходячи з таких мотивів.
		Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
		Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК).
		Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ "Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства", "Лабіта проти Італії", "Мюррей проти Сполученого Королівства", "Ільгар Маммадов проти Азейбарджану", "Нечипорук і Йонкало проти України").
		При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
		Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
		У даному кримінальному провадженні обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 190 КК України, повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
		Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав`язків).
		Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Перевіряючи обґрунтування у клопотанні наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовано тяжкістю злочину у якому підозрюється; ризик знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_4 обіймаючи посаду заступника директора Департаменту транспортної інфраструктури - начальника управління транспорту та міської мобільності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а тому він володіючи інформацією, які саме речі та документи мають істотне значення для встановлення обставин по справі та які наразі не перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування може особисто або опосередковано впливати на його хід; ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обіймаючи вказану посаду може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на показання свідків  працівників очолюваної ним установи, а також шляхом погроз та у інший спосіб впливати на потерпілого ОСОБА_10 , а також власників, керівників та співробітників суб`єктів господарювання, діяльність яких пов`язана з наданням послуг з перевезення громадян по м. Києву, та щодо яких ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , імовірно користуючись своїм службовим становищем, міг вчиняти аналогічні протиправні шахрайські дії, які підлягають встановленню у ході досудового розслідування.
		Слідчий суддя враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за вчинення якого, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, може вдатися спроб переховуватися від органу досудового розслідування або суду, тому ризик передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України є реальним. Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення Європейського суду з прав людини у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993). 
		Також, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
		Ризик знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення на даній стадії досудового розслідування є також реальним, адже, інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_4 обіймаючи посаду заступника директора Департаменту транспортної інфраструктури - начальника управління транспорту та міської мобільності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а тому він володіючи інформацією, які саме речі та документи мають істотне значення для встановлення обставин по справі та які наразі не перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування може особисто або опосередковано впливати на його хід.
		Зважаючи на те, що досудове розслідування кримінального провадження триває, у справі не допитані свідки, показання яких можуть вплинути на хід досудового розслідування злочину, слідчий суддя вважає, що ризик можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків з метою спотворення показань є також реальним.
		Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Інші заявлені ризики передбачені п.п. 4, 5 ст. 177 КПК України містять характер припущень та належним чином не обґрунтовані.
		Разом із тим, слідчий суддя вважає, що в клопотанні слідчого в повному обсязі необґрунтована неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, для запобігання встановлених ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваного.
		Зокрема, у клопотанні слідчий в обґрунтування неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу посилається на тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також на наявність перелічений ним у клопотанні ризиків.
		При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному чи обвинуваченому у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		В рішенні "Мамедова проти Росії" (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01.06.2006 Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
		Таким чином, з урахуванням наведеного слідчий суддя вважає, що одна лише тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути безумовною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		В судовому засіданні прокурор не зміг обґрунтувати, чому інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування та спростувати доводи сторони захисту з цих обставин.
		Слідчим суддею враховується, що підозрюваний ОСОБА_4 з вищою освітою, раніше не судимий, має постійне місце роботи та проживання, одружений, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є добровольцем Добровольчого батальйону № 1 Борщагівської сільської територіальної громади «Петропавлівський», де характеризується позитивно, має міцні соціальні зв`язки.
		Зазначені обставини значно зменшують існування встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Крім того, враховується посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_4 до затримання не намагався будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню з метою уникнення від кримінальної відповідальності, до затримання не переховувався, при затриманні не чинив опір.
		З огляду на наведене прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, про неможливість застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, що є підставою в порядку ч. 4 ст. 194 КПК України для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначено у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті.
		Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Реалізуючи зазначену правову позицію Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", з урахуванням наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених даних щодо особи підозрюваного, які значно зменшують існування встановлених ризиків, слідчий суддя вважає можливим до підозрюваного застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною в періодз 21:00год.до 06:00год. залишати місце постійного проживання, із покладенням обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання названих вище ризиків.
		Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 181, 184, 193, 205, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		У задоволенні клопотання слідчого - відмовити.
		Застосувати підозрюваному ОСОБА_4 , - строком до 26.09.2022 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому в період з 21:00 год. до 06:00 год. залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги.
		Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строкомдо26.09.2022 обов`язки:
		- прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого;
		- не відлучатися із Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;
		- утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_9 , з усіма свідками у кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;
		- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України.
		Скаргу захисника ОСОБА_4 -адвоката ОСОБА_6 на незаконне затримання - задовольнити.
		Визнати незаконним затримання ОСОБА_4 , яке відбулось 26.07.2022 на підставі протоколу про затримання.
		Негайно звільнити з-під варти ОСОБА_4 в залі суду.
		Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
		Строк дії ухвали до 26.09.2022.
		Ухвала слідчого судді в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. 
		В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...