Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/5336/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2022.
Дата набрання законної сили: 28.07.2022
Номер судового провадження: 51-5762км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018040680001837

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		28 липня 2022 року
		м. Київ
		справа № 204/5336/19
		провадження № 51-5762м21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		а також у режимі відеоконференції:
		захисника ОСОБА_6 ,
		засудженої ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 липня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року і прокурора, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201840680001837, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Жовті Води Дніпропетровської області (зареєстрованої на АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 296 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково тапостановлено стягнути на її користь з ОСОБА_7 7000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, атакож 27000 грн урахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено частково та постановлено стягнути на його користь із ОСОБА_7 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, а також 20000 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
		Прийнято рішення щодо долі речових доказів.
		Згідно з вироком суду, 16 жовтня 2018 року близько 00:16 ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ветеринарної клініки «На рабочей», що на вул. Володимира Антоновича, 85 у м. Дніпрі, після проведення огляду тварини лікарем ОСОБА_11 , пред`явила останній претензії необґрунтованого характеру стосовно ненадання тварині необхідної допомоги, і, використовуючи малозначний привід, прагнучи показати свою зневагу та самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, перебуваючи у громадському місці, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, що виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку таіснуючих правил поведінки і моральності в громадських місцях, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, почала виражатися на адресу потерпілої нецензурною лайкою. Після цього ОСОБА_7 безпричинно ударила ОСОБА_11 рукою в проекцію нижньої щелепи праворуч з переходом частково на підборіддя, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки.
		Крім того, внаслідок вчинення ОСОБА_7 хуліганства з 00:16 до 03:16 16 жовтня 2018 року був порушений режим роботи зазначеної ветеринарної клініки, у якій здійснює діяльність ФОП « ОСОБА_10 ».
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
		 
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що кримінальне провадження розглянуто судом з порушенням правил територіальної підсудності. Зазначає, що через неодноразову зміну апеляційним судом підсудності місцевий суд не провів підготовчого судового засідання та не розглянув клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а також не дослідив надані іншому суду письмові докази сторони захисту. Крім цього, захисник вказує, що місцевий суд порушив вимоги ч. 4 ст. 286 КПК України, оскільки невідкладно не розглянув клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності. Також захисник посилається у касаційній скарзі на те, що суд вийшов за межі обвинувачення, поставивши у провину ОСОБА_7 обставини, які не зазначені в обвинувальному акті. Крім цього, захисник звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не перевірили доводи щодо недопустимості як доказу висновку судово-медичної експертизи через ненадання стороні захисту і суду медичної документації, яку досліджував експерт при формулюванні цього висновку. Зазначає, щоапеляційний суд провів судовий розгляд за відсутності обвинуваченої, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд усуді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, розглянувши кримінальне провадження без участі ОСОБА_7 за наявності клопотання захисника про відкладення апеляційного розгляду на іншу дату у зв`язку з хворобою обвинуваченої.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 та засуджена ОСОБА_7 просили задовольнити касаційну скаргу захисника на викладених у ній підставах тачастково підтримали доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора.
		Прокурор ОСОБА_5 вважав, що підстав для задоволення касаційних скарг захисника та прокурора немає.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення судове рішення.
		Щодо порушення правил підсудності
		Відповідно до ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю,  суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
		Вичерпний перелік підстав для направлення кримінального провадження з одного суду до іншого встановлений у ст. 34 КПК України.
		Спори про підсудність між судами не допускаються (ч. 5 ст. 34 КПК України).
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, орган досудового розслідування направив обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 для розгляду Красногвардійському районному суду м.Дніпропетровська, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20серпня 2019 року було задоволено клопотання обвинуваченої і на підставі п. 2 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження направлено для розгляду до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська за місцем проживання обвинуваченої, потерпілих та свідків, зметою забезпечення його оперативності та ефективності.
		Надалі потерпіла ОСОБА_11 подала клопотання про зміну підсудності кримінального провадження, яке Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 21жовтня 2019 року залишив без задоволення.
		Після цього потерпіла ОСОБА_11 та прокурор знову звернулися доДніпровського апеляційного суду в порядку ст. 34 КПК України з клопотанням про направлення кримінального провадження для розгляду до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська за місцем вчинення кримінального правопорушення, яке ухвалою від 04 грудня 2019 року було задоволено.
		Захисник ОСОБА_8 також звертався до Дніпровського апеляційного суду зклопотанням про зміну підсудності, однак ухвалою від 27 квітня 2020 року судом було відмовлено у задоволенні цього клопотання.
		Отже, кримінальне провадження було розглянуто судом, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, що не суперечить правилам підсудності. Під час судового розгляду сторони не заявляли відводи суду, що свідчить про відсутність сумнівів у його неупередженості. В апеляційних скаргах на вирок сторони також не зазначали про ухвалення вироку незаконним складом суду чи про порушення правил підсудності.
		У касаційній скарзі захисник посилається на те, що викладені вище обставини направлення цього кримінального провадження з одного суду до іншого свідчать, найого думку, про виникнення спору про підсудність. Обґрунтовуючи істотність цього порушення, захисник вказує, що Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська не провів підготовчого судового засідання та не розглянув його клопотань, поданих до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та про дослідження як доказу письмового документа. Однак такі доводи захисника єнеобґрунтованими, оскільки зазначений місцевий суд 30 червня 2020 року провів підготовче судове засідання, у якому брали участь ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 , та у встановленому процесуальному порядку розглянув та прийняв рішення щодо всіх заявлених стороною захисту скарг та клопотань, зокрема тих, про які зазначає захисник у касаційній скарзі.
		Таким чином, у касаційній скарзі не міститься переконливих тверджень про те, що внаслідок зміни підсудності місцевий суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, як і про те, що не було забезпечено оперативності та ефективності провадження. Тому постановлення апеляційним судом ухвали від 04грудня 2019 року, якою кримінальне провадження, всупереч рішенню цього суду від 20серпня 2019 року, фактично було повернуто до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, у цьому конкретному випадку не привело донаслідків, передбачених ст. 412 КПК України.
		Щодо недотримання місцевим судом вимог ч. 4 ст. 286 КПК України
		Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.296 КК України.
		Після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, у судових дебатах захисник ОСОБА_8 заявив клопотання про визнання недопустимим як доказу висновку судово-медичної експертизи. З урахуванням цього та, пославшись навідсутність інших доказів, які би підтверджували вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, просив кваліфікувати її дії як замах на умисне легке тілесне ушкодження, та, з огляду на добровільну відмову від цього діяння, заявив клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 17 КК України. Зі звукозапису судового засідання від 23 липня 2021 року вбачається, що захисник просив суд прийняти рішення щодо цих клопотань у нарадчій кімнаті. 
		У той же час у касаційній скарзі захисник стверджує, що суд не розглянув зазначені клопотання невідкладно, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 286 КПК України.
		Однак з такими доводами погодитися не можна, оскільки місцевий суд фактично розглянув доводи, які містилися у цих клопотаннях, та дав їм оцінку у кінцевому рішенні. З огляду на те, що суд не встановив підстав для визнання доказів недопустимими, перекваліфікації дій обвинуваченої, та, відповідно, для звільнення їївід кримінальної відповідальності, про що просив захисник, щодо ОСОБА_7 був ухвалений обвинувальний вирок.
		Таким чином, порушень вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, на які посилається захисник укасаційній скарзі, не встановлено.
		Щодо порушення вимог ч. 1 ст. 337 КПК України
		Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення  це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Згідно із ч.1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно дообвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Цих вимог кримінального процесуального закону місцевий суд дотримався.
		Так, при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазначено, що особлива зухвалість у діях ОСОБА_7 при хуліганстві виразилася у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих правил поведінки і моральності вгромадських місцях та проявилася в нецензурній лайці на місці події, застосуванні насильства до потерпілої, порушенні нормальної діяльності установи.
		При цьому погрози розправою потерпілій та працівникам ветеринарної клініки по телефону зі сторони ОСОБА_7 , всупереч ствердженням захисника у касаційній скарзі, в провину засудженій не ставилися. Про ці обставини зазначали потерпілі тасвідки під час допиту в суді. Зміст показань цих осіб був проаналізований судом увироку, зокрема, при вирішенні питання про наявність у діях обвинуваченої суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення, що не може бути розцінено як вихід за межі висунутого обвинувачення, оскільки це не впливає на правову кваліфікацію дій засудженої та не змінює змісту встановлених судом обставин.
		 
		 
		Щодо оцінки допустимості як доказу висновку судово-медичної експертизи
		Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим івмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За змістом п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23, ст. 91, ст. 94 КПК України суд надає оцінку доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для підтвердження обвинувачення лише на підставі їх безпосереднього дослідження.
		Дотримання цієї вимоги виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду та забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та права на захист. Без безпосереднього дослідження доказів, їхналежної перевірки та оцінки, суд позбавлений можливості встановити обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та відповідно правильно кваліфікувати вчинене особою діяння.
		До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас, у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права насправедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Крім цього, зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст.419 КПК України.
		Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів зточки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, зяких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення  підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
		Однак, указаних вимог закону при розгляді цього кримінального провадження апеляційний суд не дотримався.
		Як слідує з матеріалів справи, під час судових дебатів у місцевому суді захисник заявив клопотання про визнання висновку судово-медичної експертизи недопустимим доказом, зокрема, з огляду на відсутність у матеріалах кримінального провадження медичної документації, а саме висновку спеціаліста № 3243 від 16жовтня 2018 року щодо фактичних тілесних ушкоджень у потерпілої, виявлених безпосередньо після події.
		Суд першої інстанції на спростування цих доводів у вироку зауважив, що сторона захисту під час виконання ст. 290 КПК України на стадії завершення досудового розслідування не скористалася своїм правом на ознайомлення, окрім висновку експерта, також із зазначеною вище медичною документацією, а під час провадження в суді не заявляла клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи.
		Надалі захисник подав апеляційну скаргу на вирок, у якій на підставах неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження просив, зокрема, повторно дослідити докази та знову наполягав на недопустимості висновку судово-медичної експертизи з наведених вище підстав.
		Суд апеляційної інстанції, відхиляючи ці доводи захисника, в ухвалі послався на те, що експертизу проведено з дотриманням належної процедури, компетентною особою, атому немає підстав сумніватися у достовірності її висновків. Крім цього, апеляційний суд зауважив, що сторона захисту не подавала клопотань про ознайомлення з медичною документацією ані на стадії виконання ст. 290 КПК України, ані в суді першої інстанції на стадії дослідження доказів.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в апеляційному порядку, в повній мірі не перевірив доводи апеляційної скарги захисника, не дав на них вичерпних відповідей та не зазначив належних мотивів, з яких він виходив при постановленні ухвали.
		Разом із тим, з огляду на положення ч. 2 ст. 242 КПК України, висновок судово-медичної експертизи є обов`язковим засобом доказування характеру і ступеня тяжкості завданих потерпілому тілесних ушкоджень.
		А згідно з висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року у провадженні №51-218кмо19 (справа № 754/14281/17), відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст.412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом і скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
		Отже, апеляційний суд всупереч вимогам статей 94, 370, 419 КПК України належно не перевірив на предмет допустимості висновок судово-медичної експертизи, котрий покладено в основу вироку як доказ винуватості ОСОБА_7 , оскільки за наявності відповідного клопотання в апеляційному суді не досліджено та не надано стороні захисту для ознайомлення медичну документацію, на підставі якої судово-медичний експерт зробив свій висновок щодо наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої.
		Наведені порушення є істотними, оскільки перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Щодо здійснення судового провадження в апеляційному суді за відсутності обвинуваченої
		Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, окрім інших, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; диспозитивність.
		Згідно з ч 1. ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати іподавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
		У касаційних скаргах захисник та прокурор як на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції вказують, що суд необґрунтовано розцінив неявку обвинуваченої як затягування строків розгляду ізловживання процесуальними правами та провів апеляційний розгляд без її участі.
		Ці доводи, наведені в касаційних скаргах, є обґрунтованими.
		Ухвала апеляційного суду  це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється вапеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
		Положеннями ст. 405 КПК України встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції зурахуванням особливостей, передбачених гл. 31 цього Кодексу.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на вирок місцевого суду захисник в інтересах обвинуваченої та прокурор подали апеляційні скарги, розгляд яких був призначений на 28 вересня 2021 року.
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 наполягав на участі обвинуваченої вапеляційному розгляді. Однак у судове засідання ОСОБА_7 не прибула, азахисник заявив клопотання про відкладення апеляційного розгляду на іншу дату узв`язку з хворобою обвинуваченої. Проте апеляційний суд належним чином не перевірив поважності причин неприбуття ОСОБА_7 та, відмовивши захиснику узадоволенні клопотання, провів апеляційний розгляд за відсутності обвинуваченої. Надалі захисник долучив до касаційної скарги копію документа на підтвердження поважності причин неприбуття ОСОБА_7 у судове засідання апеляційного суду.
		Частиною 3 ст. 21 КПК України передбачено, що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Як встановлено статтею 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється наоснові змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		З огляду на положення ст. 42 КПК України, обвинувачений, окрім іншого, має право: брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; збирати і подавати суду докази; висловлювати всудовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження; виступати в судових дебатах. Вказана стаття передбачає і певні обов`язки, зокрема, прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк  заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; підкорятися законним вимогам тарозпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
		Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язковою (п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України).
		Таким чином, під час апеляційного розгляду порушено загальні засади кримінального провадження та право обвинуваченої на безпосередню участь в судовому засіданні. Розгляд провадження без участі обвинуваченої, коли є обґрунтоване клопотання сторони захисту про його відкладення у зв`язку з хворобою останньої, з огляду на положення п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України ухвалу апеляційного суду слід скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід усунути порушення, вказані в цій постанові, розглянути кримінальне провадження здодержанням вимог матеріального та процесуального законів, й ухвалити законне ісправедливе рішення, яке відповідатиме положенням ст. 370 КПК України.
		Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, акасаційна скарга захисника  частковому задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		у х в а л и в :
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		ОСОБА_12    ОСОБА_2     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...