Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/7464/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: 03.08.2022. Зареєстровано: 03.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 04.08.2022.

Номер судового провадження: 2/199/2079/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                        
		                                   Справа № 629/7464/21
		                                   (2/199/2079/22) 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		02.08.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, - 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що у липні 2021 року сусідка подарувала їй маленького кота. 24.07.2021 р., працюючи на присадибній ділянці домоволодіння у позивача погіршився стан здоров`я, приблизно о 15:30 год. вона повернулась з присадибної ділянки в будинок для того, щоб прийняти пігулки для зниження артеріального тиску та відпочити. Крім того, позивач є особою з інвалідністю по зору II групи. О 16:00 год. вона почула гавкіт своєї собаки та вийшла у двір до воріт, де почула від сусідки ОСОБА_2 образи в її сторону, а саме, те що вона начебто свого кота викинула на проїзну частину, де він потрапив під машину. 
		Після висловлювань сусідкою в її сторону, відповідач кинула кота без ознак життя через огорожу в двір позивача. Остання дуже тяжко переживає втрату свого рижого кота та дуже за ним сумує.
		26 липня 2021 року, позивачу зателефонувала донька, яка повідомила, що на сайті ОСОБА_3 через ГО «Маємо право-2. Притулок для тварин, ОСОБА_4 » розміщена її фотокартка та фотокартка кота, під якою було написана така інформація: «Жительница авиловки верующая в ОСОБА_5 наигравшись вышвырнула 2х месячного котенка на проезжую часть в результате которебенок испугался машины и кинулся под колеса автомобиля. Погиб моментально. У верующей бабульки нет сострадания и чувства вины за то что она сделала. Ей абсолютно пофигу. Запомните животные не игрушки для вас или ваших детей. Если вы берете в дом котенка, собачку то вы берете на себя ответственность. Результат безответственности, безмозглости и безсердечности мы видим на фото. У старухи есть еще кошка которая бесконечно рожает и котята не понятно где деваются. Могу предложить что она их разбрасывает по авиловке как не нужный мусор. Родственники если вы узнали вашу бабушку/маму на фото примите меры ибо это может быть не последняя смерть на ее счету. Заявление в полицию было написано. Административное наказание последует. Давайте будем знать в лицо таких? ОСОБА_6 будем осуждать? ОСОБА_6 будем воспитывать общество что бы такие ситуации не оставались не освещенными и безнаказанными?»
		Позивач зазначає, що відповідач розповсюдила про неї відомості, що не відповідають дійсності та порочать її честь та гідність, оскільки вона ніколи не ображала тварин. А також порушила її немайнові права на повагу до гідності та честь, чим спричинила їй моральну шкоду, яку позивач оцінює у 5000,00 грн. та просить суд стягнути на свою користь, визнавши інформацію, викладену на сайті ОСОБА_3 через ГО «Маємо право-2. Притулок для тварин, ОСОБА_4 » такою, що порушує права позивача на повагу до честі та гідності. А також просила суд зобов`язати відповідача спростувати поширену в соцмережах інформацію.
		Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25.01.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 року було прийняти до провадження дану цивільну справу та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін відповідно до розпорядження Верховного суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Запорізької, Харківської областей)» №16/0/9-22 від 06.04.2022 та відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		Відповідач подала письмовий відзив на позов, відповідно змісту якого проти позову заперечувала в повному обсязі, зазначивши, що у позовній заяві позивач вказує на ряд фактів, як на підставу в задоволенні своїх позовних вимог, які зовсім не відповідають дійсності. І більше того, відомості, на які посилається позивач, є надуманими, такими, що висвітлюють відповідача у поганому світлі. Це позивачем зроблено умисно, з метою висвітлення її в очах суду як негативної людини. Також зазначила, що ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає те, що відповідач має відношення до публікації на сайті «Фейсбук» відносно неї, але жодним чином дані посилання не підтвердженні.
		Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, на сайті ОСОБА_3 через ГО «Маємо право-2. Притулок для тварин, ОСОБА_4 » розміщена інформація російською мовою наступного змісту: «Жительница авиловки верующая в ОСОБА_5 наигравшись вышвырнула 2х месячного котенка на проезжую часть в результате которебенок испугался машины и кинулся под колеса автомобиля. Погиб моментально. У верующей бабульки нет сострадания и чувства вины за то что она сделала. Ей абсолютно пофигу. Запомните животные не игрушки для вас или ваших детей. Если вы берете в дом котенка, собачку то вы берете на себя ответственность. Результат безответственности, безмозглости и безсердечности мы видим на фото. У старухи есть еще кошка которая бесконечно рожает и котята не понятно где деваются. Могу предложить что она их разбрасывает по авиловке как не нужный мусор. Родственники если вы узнали вашу бабушку/маму на фото примите меры ибо это может быть не последняя смерть на ее счету. Заявление в полицию было написано. Административное наказание последует. Давайте будем знать в лицо таких? ОСОБА_6 будем осуждать? ОСОБА_6 будем воспитывать общество что бы такие ситуации не оставались не освещенными и безнаказанными?»
		Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28 Конституції України).
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканість ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
		Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Положеннями норми ч.1 ст.297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі.
		Згідно із роз`ясненнями Верховного Суду України, що містяться у Постанові Пленуму від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності їх діянь загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		Згідно ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого немайнового права від протиправних посягань з боку інших осіб.
		Відповідно до частин 2, 3 ст.297 ЦК України, гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду із позовом про захист її гідності та честі.
		Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2020 року по справі 490/3098/17, висловив наступну правову позицію. Частиною першою статті 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		У силу статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Положеннями ст. 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Юридичним складом, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо публічної особи є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (Газета Україна-центр проти України, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).
		Крім того, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК) . Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Доменне ім`я facebook.com є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівня. Доменне ім`я facebook.com не відносяться до українського сегменту Інтернет. Адреса facebook не належать до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється.
		Пунктом 18 указаної Постанови роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Таким чином, інформація, яка може бути визнана недостовірною чи негативною, має носити, в першу чергу, стверджувальний характер.
		Проаналізувавши зміст оспорюваної позивачем інформації, в контексті досліджених доказів по справі, суд приходить до висновку, що офіційний інтернет - сайт Facebook є соціальною мережею, де кожен користувач, без ідентифікації може створити будь - яку сторінку та публікувати тексти, коментарі тощо під вигаданим ім`ям.
		Отже, суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів поширення саме відповідачем такої інформації, яка вказана в позовній заяві і яку позивач просить спростувати. Окрім тексту, будь-які ідентифікуючі данні, які б вказували на відповідача відсутні, а отже, факт поширення саме відповідачем такої інформації на яку вказує позивач, не доведено.
		Суду не надано належних та допустимих доказів позовних вимог, а отже позов є недоведеним та не підлягає до задоволення. І як наслідок, не підлягає до задоволення похідна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.
		Відповідно до ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частина 1 ст. 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно із ч. 1-4 ст. 12, ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних не є обов`язком суду, крім випадків передбачених цим Кодексом.
		Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, судові витрати віднести за рахунок держави.
		На підставі наведеного та керуючись ст. 3, 32, 34 Конституції України, ст. 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст. 11, 12, 13, 81,133,136,141, 259, 263-268ЦПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,- відмовити.
		Судові витрати віднести за рахунок держави.
		Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
		 
		Суддя                                        В.В. Руденко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...