Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/1914/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2022. Зареєстровано: 04.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2022.
Дата набрання законної сили: 01.12.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		02 серпня 2022 рокум. Ужгород№ 260/1914/22 
		Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_8 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_9) в особі ІНФОРМАЦІЯ_9 (АДРЕСА_5, код ЄДРПОУ НОМЕР_10), Військової частини НОМЕР_7 (АДРЕСА_6, код ЄДРПОУ НОМЕР_8) в особі командира Військової частини НОМЕР_7 майора ОСОБА_9 (АДРЕСА_6), Військової частини НОМЕР_12 (АДРЕСА_7, код ЄДРПОУ НОМЕР_11)в особі командира 101 окремої бригади територіальної оборони полковника ОСОБА_11 (АДРЕСА_8) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		31 травня 2022 року  ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позов до ІНФОРМАЦІЯ_8 в особі ІНФОРМАЦІЯ_9 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_7 в особі командира Військової частини НОМЕР_7 майора ОСОБА_9 (далі - відповідач 2), в якому просив:
		1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_8 в особі ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу під час мобілізації та відправлення у військову частину НОМЕР_7;
		2) визнати протиправним та скасувати окремі положення Наказу №3 від 26.02.2022 року, виданого командиром військової частини НОМЕР_7, а саме: в частині зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_7;
		3) визнати бездіяльність командира військової частини НОМЕР_7 протиправною щодо не видання наказу про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби в запас, призваного під час мобілізації;
		4) зобов`язати військову частину НОМЕР_7 в особі командира військової частини НОМЕР_7 звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби в запас, призваного під час мобілізації, шляхом видачі наказу про виключення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_7 (а.с.1, 2).
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_9 призвав позивача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації та направив до військової частини НОМЕР_7.
		Втім прибувши на виклик 26 лютого 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 позивач під час спілкування з працівниками вказаної установи повідомив їм, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, при цьому надав вказаним особам всі необхідні документи на підтвердження таких обставин, в тому числі копії свідоцтв про народження його дітей. Після перевірки наданих позивачем документів, працівники ІНФОРМАЦІЯ_9 дали вказівку позивачеві написати заяву про надання йому відстрочки від призову. Отримавши таку заяву від позивача з доданими до неї копіями свідоцтв про народження дітей позивача, вказані особи сказали позивачеві йти додому та чекати на результат розгляду його заяви. Однак через деякий час позивачеві зателефонували з ІНФОРМАЦІЯ_9 і повідомили, що він повинен з`явитися до військової частини НОМЕР_7 для проходження служби під час мобілізації.
		Позивач наголошує, що 25 квітня 2022 року він звертався з відповідним рапортом до свого командира 1 стрілецької роти щодо клопотання в його інтересах до командира військової частини НОМЕР_7 з приводу звільненням його з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з утриманням ним трьох дітей віком до 18 років. Втім станом на день звернення до суду позивач не отримав жодної відповіді на такий рапорт.
		Так, 11 травня 2022 року позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача 1 у якій просив вжити заходи щодо видачі наказу про внесення змін до Наказу №3 від 26 лютого 2022 року в частині зарахування його - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_7, виключивши його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_7, а також оформити позивачеві відстрочку від призову під час мобілізації у воєнний час.
		Втім у своїй відповіді від 22 травня 2022 року відповідач 1 зазначив, що позивач подавав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_9, у якій нібито просив призначити його для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_7, а також вказав, що він ознайомився з порядком проходження служби, скарг на стан здоров`я не має.
		Позивач у позову зауважив, що таку заяву він можливо і підписував, але машинально, не читаючи та не усвідомлюючи її зміст, коли працівникам ІНФОРМАЦІЯ_9 подавав заяву про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації. При цьому у вказаній заяві також зазначається, що позивач надав згоду на збір та обробку його персональних даних та на проведення спеціальної перевірки відомостей щодо нього. Тобто, навіть якщо така заява і була підписана позивачем, то відповідач 1 мав перевірити доводи позивача та письмові документи, які останнім йому надавались щодо підтвердження у позивача права на відстрочку від призову під час мобілізації. Чого нажаль відповідачем 1 взагалі не було зроблено і як наслідок незаконно призвано позивача на військову службу. Оскільки згідно 4.1 ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", призов а військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Так, згідно ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Також у своїй відповіді від 22 травня 2022 року відповідач 1 зазначив, що з огляду Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ №154 від 23.02.22 року, РТЦК та СП не наділені повноваженнями відносно видання наказів по особовому складу військових частин. А тому Відповідач 1 рекомендував позивачеві звернутись з рапортом про звільнення його з військової служби до командування військової частини НОМЕР_7. Проте, відповідач 2 не вживав жодних заходів реагування щодо розгляду рапорту позивача про звільнення його з військової частини через перебування на утриманні останнього трьох дітей віком до 18 років. Враховуючи вищенаведені обставини, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Разом з позовом ОСОБА_1 подав клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
		01 червня 2022 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відмовлено ОСОБА_1 у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову (а.с.24-28).
		02 червня 2022 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.30-32).
		10 червня 2022 року,  ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_12 в особі командира 101 окремої бригади територіальної оборони полковника ОСОБА_11, військової частини НОМЕР_7 в особі командира військової частини НОМЕР_7 підполковника ОСОБА_12, в якій просить: 1) Визнати протиправними та скасувати окремі положення наказу командира 101 бригади територіальної оборони №27-РС від 06 червня 2022 року (по особовому складу) військової частини НОМЕР_12 щодо призначення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_13 с. Антипівка Черкаської області; 2) Визнати протиправними та скасувати окремі положення наказу №99 від 09.06.2022 року, виданого командиром військової частини НОМЕР_7, на підставі Наказу командира 101 окремої бригади територіальної оборони №27-РС від 06 червня 2022 року (по особовому складу) військової частини НОМЕР_12,а саме в частині призначення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_13 с. Антипівка Черкаської області та щодо вважання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що справи та посаду здав 09 червня 2022 року і вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_13; 3) Визнати протиправним та скасувати припис від 09.06.2022 року, виданий командиром військової частини НОМЕР_7, щодо пропонування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 вибути до військової частини НОМЕР_13 с. Антипівка Черкаської області для подальшого проходження військової служби (а.с.47, 48).
		Вищевказаній справі присвоєно єдиний унікальний номер № 260/2030/22.
		Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 26 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_9, незаконно призвав позивача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на військову службу під час мобілізації та направив до військової частини НОМЕР_7 де позивача призначили на посаду водієм другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу першої стрілецької роти. Водночас, 09 червня 2022 року позивачеві з боку командування військової частини НОМЕР_7 було вручено припис, у якому зазначено, що на підставі Наказу командира в/ч №99 від 09 червня 2022 року, запропоновано позивачу вибути до військової частини НОМЕР_13 Черкаської області с. Антипівка, строк прибуття 11 червня 2022 року. Втім з огляду на пункт 203 абзацу 16 Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 про затвердження «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», переміщення за службовою необхідністю з однієї військової частини до іншої проводиться лише за наявності обґрунтованих підстав та в разі погодження цього переміщення відповідними посадовими особами. В даному випадку цього не було дотримано. Більше того, з огляду на положення ч.2 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання. В даному випадку в м. Ужгород Закарпатської області, де позивач проживає разом зі своєю дружиною та трьома дітьми віком до 18 років, а не в с. с. Антипівка Черкаської області. Разом з тим, згідно ст. 6 Розділу І Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», підлеглі зобов`язані виконувати тільки ті накази і розпорядження командира, які є законними. Позивач у позовній заяві звертає увагу суду, що віддання Наказу №99 від 09 червня 2022 року не ґрунтується на законі, оскільки він явно суперечить положенню ч.2 ст.23 "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", та порушує права позивача, які гарантовані вказаною нормою. Водночас, Наказ командира 101 окремої бригади територіальної оборони №27-РС від 06 червня 2022 року (по особовому складу), взагалі не надавався позивачеві для ознайомлення та копія такого ОСОБА_1 не вручалась хоча він і просив про це відповідачів. Таким чином беручи до уваги той факт, що у супереч вимогам законодавства України командування військової частини НОМЕР_7 та НОМЕР_12 виключило позивача із списку особового складу військової частини НОМЕР_7 через направлення для подальшого проходження служби не по місцю його проживання, то для відновлення порушеного права позивача, керуючись нормами Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 про затвердження Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, останній звернувся до суду з даним позовом.
		Разом з позовом ОСОБА_1 подав клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
		13 червня 2022 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відмовлено позивачеві у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову (а.с.74-77).
		15 червня 2022 року, ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду - Калинич Я.М. відкрито провадження в адміністративній справі за № 260/2030/22 та призначено розгляд такої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.81, 82).
		15 червня 2022 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання представника позивача про об`єднання справ в одне провадження. Об`єднано адміністративні справи № 260/1914/22 та № 260/2030/22 в одне провадження. Присвоїти об`єднаним справам загальний № 260/1914/22 (а.с.84-86).
		05 липня 2022 року Військова частина НОМЕР_12 надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву згідно змісту якого вбачається, що остання заперечує проти позовних вимог, оскільки позов вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Спростовує позицію позивача, щодо посилання на віддання наказу командира військової частини НОМЕР_7 № 99 від 09.06.2022, який начебто не ґрунтується на законі, оскільки явно суперечить положенню частини 2 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та порушує права ОСОБА_1 , які гарантовані вказаною нормою, оскільки позивачем зроблено такий висновок внаслідок помилкового тлумачення положення частини 2 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Так, зазначає, що правова норма встановлює, що особи з інвалідністю, а також особи зазначені в абзацах четвертому-двадцятому частини першої цієї статті (серед яких жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років), у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою і тільки за місцем проживанням. Як позивач зазначив в позовній заяві, його місце проживання: АДРЕСА_2 , а був призваний за мобілізацією 28.02.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_9 (м. Ужгород, Закарпатської області) та зарахований до списків військової частини НОМЕР_7 (Закарпатська область). Таким чином, позивач призваний за місцем проживання, а тому заявлені ним в позові порушення частини 2 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» не підтверджуються. Поряд з цим, вказуючи про наявність трьох неповнолітніх дітей, позивачем до позовної заяви надані свідоцтва про народження лише двох дітей, а саме; ОСОБА_2 , 2014 року народження та ОСОБА_3 , 2019 року народження. В подальшому, позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
		Відповідно до абзацу другого пункту 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення), для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 нього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення. Пунктом 112 Положення встановлено, що військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди. Таким чином, переміщення позивача з військової частини НОМЕР_7 (Закарпатська область) у військову частину НОМЕР_13 (Закарпатська область, додаток 2) проведено з дотриманням норм чинного законодавства. При цьому, посилаючись на допущене під час переміщення порушення абзацу 16 пункту 203 Положення, позивачем не враховано, що пункт 203, входить до розділу IX Положення «Особливості проходження строкової військової служби», а тому відносно нього застосований буте не може, оскільки позивач проходить військову служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Види військової служби визначені частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відтак, у задоволені позову просив відмовити (а.с.89-91).
		06 липня 2022 року на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.95-97).
		Відповідач 1 не погоджується з доводами позивача, викладеними ним у позовній заяві від 31.05.2022 року, з огляду на наступне. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		Позивач, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_9, де працівниками відповідача 1 було доведено до відома позивача, що останній призивається на військову службу за мобілізацією відповідно до Указу Црезидента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та ознайомлено із порядком проходження військової служби. Позивач особисто подав заяву, з якої вбачається, що він ознайомлений з порядком проходження військової служби, скарг на стан здоров`я не має, просив призначити його для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_7. Даний факт підтверджується заявою позивача. Станом на 26 лютого 2022 року позивачем не було повідомлено відповідача 1 про наявність у нього підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не було надано відповідачу 1 жодних підтверджуючих документів, які б засвідчували наявність у позивача на утриманні трьох дітей віком до 18 років. Таким чином, 26 лютого 2022 року позивач був призваний відповідачем 1 на військову службу під час мобілізації та призначений у команду військової частини НОМЕР_7.
		Крім того, позивач звертався з заявою від 11 травня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у воєнний час. ІНФОРМАЦІЯ_9 було надано відповідь позивачу вихідний № 9737 від 22 травня 2022 року, якою було повідомлено позивача про неподання ним до ІНФОРМАЦІЯ_9 на день призову на військову службу під час мобілізації документів, які засвідчують наявність на утриманні трьох дітей віком до 18 років та про необхідність звернутися із відповідним рапортом до командування військової частини НОМЕР_7.
		За таких обставин, оскільки станом на 26 лютого 2022 року позивач повідомив, що він ознайомлений з порядком проходження військової служби, скарг на стан здоров`я не має, просив призначити його для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_7, а також з огляду на те, що позивач взагалі не повідомляв відповідача 1 про наявність у нього підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то відповідач 1 вважає, що вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації та відправлення у військову частину НОМЕР_7, є безпідставною та не підлягає задоволенню. У зв`язку з вищезазначеним просив відмовити позивачеві у задоволенні позову.
		08 липня 2022 року представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.104-109).
		Згідно змісту відповіді на відзив вбачається, що останній заперечує проти доводів наведених у відзиві та просить суд позов задовольнити.
		22 липня 2022 року на адресу суду було подано Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки заперечення на відповідь на відзив, в яких спростовує доводи представника позивача зазначені у відповіді на відзив та просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог (а.с.117, 118).
		Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
		Судом встановлено, що 26 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_9 призвав ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу під час мобілізації та направив до військової частини НОМЕР_7, дані обставини справи підтверджені копію військового квитка серії НОМЕР_2 та витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_7 від 26 лютого 2022 року № 3, а також довідкою виданою ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_7, що він дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині (а.с.4-9).
		У позовній заяві позивач звертав увагу суду на те, що прибувши на виклик 26 лютого 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 він, під час спілкування з працівниками вказаної установи повідомив їм, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, при цьому надав вказаним особам всі необхідні документи на підтвердження своїх слів, в тому числі копії свідоцтв про народження його дітей. Однак, даний факт та заяву позивача про надання йому відстрочки від призову, у зв`язку із наявністю у нього на утриманні трьох неповнолітніх відповідачем було проігноровано.
		Згідно наявних в матеріалах справи доказів 25 квітня 2022 року позивач звернувся з рапортом до свого командира 1 стрілецької роти щодо клопотання в його інтересах до командира військової частини НОМЕР_7 з приводу звільненням ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з утриманням ним трьох дітей віком до 18 років (а.с.14).
		Однак, станом на день звернення позивача до суду, останній не отримав жодної відповіді на такий рапорт.
		Також судом встановлено, що 11 травня 2022 року позивач звернувся і з письмовою заявою до відповідача 1 у якій просив вжити заходи щодо видачі наказу про внесення змін до Наказу №3 від 26.02.2022 року в частині зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_7, виключивши його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_7, а також оформити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відстрочку від призову під час мобілізації у воєнний час (а.с.15).
		Листом від 22 травня 2022 року за вих. № 9737 відповідач повідомив позивача, що останній подавав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_9, у якій просив призначити його для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_7, а також вказав, що позивач ознайомився з порядком проходження служби, скарг на стан здоров`я не має (а.с.16).
		Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 дійсно подав заяву від 25 лютого 2022 року про призначення його для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_7 на підставі наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України № 2 від 22.02.2022 «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період». Згідно змісту вищевказаної заяви з порядком проходження військової служби позивач ознайомлений. Скарг на стан здоров`я не має. Дає згоду на збір та обробку персональних даних і на проведення спеціальної перевірки відомостей про ОСОБА_1 (а.с.17).
		Відтак, позовні вимоги стосовно визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_8 в особі ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу під час мобілізації та відправлення у військову частину НОМЕР_7 та визнання протиправним та скасувати окремих положень Наказу №3 від 26.02.2022 року, виданого командиром військової частини НОМЕР_7, а саме: в частині зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_7 не підлягають до задоволення, оскільки позивачем самостійно подано заяву про зарахування його до лав Збройних Сил України. Доказів протилежного суду не надано.
		 
		Щодо вимог позивача визнати бездіяльність командира військової частини НОМЕР_7 протиправною щодо не видання наказу про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби в запас, призваного під час мобілізації та зобов`язати військову частину НОМЕР_7 в особі командира військової частини НОМЕР_7 звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби в запас, призваного під час мобілізації, шляхом видачі наказу про виключення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_7, судом встановлено наступне.
		 
		Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 (а.с.110-112).
		Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, між громадянином України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та громадянкою України ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) 03 лютого 2007 року укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (виданого повторно), наявною в матеріалах справи та відміткою у паспорті позивача (а.с.13, 112(на звороті)).
		В шлюбі вищезазначеними особами народжено дітей: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), що підтверджується копіями свідоцтв виданими повторно серії НОМЕР_4 від 03 травня 2022 року, серії НОМЕР_5 від 03 травня 2022 року та серії НОМЕР_6 від 03 травня 2022 року (а.с.10-12). Дані обставини також підтверджені відмітками у паспорті позивача (а.с.112).
		Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 26 травня 2022 року керівником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Собранецька 29» в присутності двох свідків складено Акт обстеження матеріально-побутових умов квартири АДРЕСА_3 , де проживає позивача - ОСОБА_1 (а.с.18).
		Так, згідно вищевказаного Акту обстеження матеріально-побутових умов встановлено, що власником квартири є ОСОБА_5 . У вказаній квартирі також проживає її донька ОСОБА_6 разом із своїм чоловіком ОСОБА_1 , який на час складання акту не зареєстрований у вказаному приміщенні та їх трьох дітьми ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ). Згідно вищезазначеного Акту обстеження матеріально-побутових умов також встановлено, що позивач дійсно виконує свій обов`язок щодо утримання трьох дітей віком до 18 років, як у натуральній, так і у грошовій формі (а.с.18).
		Доказом того, що на утриманні позивача дійсно перебуває троє його дітей віком до 18 років, слугує наявна в матеріалах справи Довідка Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Собранецька 29» від 27 травня 2022 року за вих. № 3 (а.с.19).
		Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Згідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
		Згідно Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан.
		Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
		Згідно статті 1 вищезазначеного Закону, встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Згідно частини другої статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		У відповідності до частин п`ятої та шостої статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
		Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Так, згідно абзаці першого частини першої вищевказаної статті громадяни зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
		Частиною третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Частиною п`ятою статті 22 вищевказаного Закону передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
		Так, відповідно до вимог вищевказаної статті передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:
		- жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
		Частиною другою статті 26 цього Закону встановлено, що посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
		У відповідності до Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 вбачається наступне.
		Зі змісту статей 17, 65 Конституції України вбачається, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба - це конституційний обов`язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов`язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).
		    З огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров`я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов`язком громадян України щодо захисту держави. Отже, закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус (абзаци дев`ятий, десятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).
		Закон України "Про військову службу і військовий обов`язок" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
		Статтею 1 цього Закону регламентовано поняття військового обов`язку.
		Так, згідно частин першої, другої та третьої статті 1 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, зокрема прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
		Частинами п`ятою та сьомою статті 1 вищевказаного Закону передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
		Частиною першою статті 4 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" встановлено, що комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, зокрема Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.
		Відтак, судом встановлено, що на утриманні у позивача є троє неповнолітніх дітей (віком до 18 років), що дає йому безумовну підставу, згідно статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» для отримання відстрочки від призову.
		Однак, як встановлено з матеріалів справи, позивач звертався із рапортом про його звільнення з військової служби у зв`язку з наявністю в нього підставі встановлених статтею 23 вищенаведеного Закону.
		Зокрема, рапорт відповідачем не був належним чином розглянутий.
		Доказів про розгляд його рапорту у відповідності до вимог чинного законодавства суду не надано.
		Відтак, вищезазначені вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_7 розглянути, з урахуванням висновків суду, рапорт ОСОБА_1 від 25 квітня 2022 року щодо звільнення його зі служби із Збройних Сил України в запас з підстав визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
		 
		Щодо вимог позивача визнати протиправними та скасувати окремі положення наказу командира 101 бригади територіальної оборони №27-РС від 06 червня 2022 року (по особовому складу) військової частини НОМЕР_12 щодо призначення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_13 с. Антипівка Черкаської області; визнати протиправними та скасувати окремі положення наказу №99 від 09.06.2022 року, виданого командиром військової частини НОМЕР_7, на підставі Наказу командира 101 окремої бригади територіальної оборони №27-РС від 06 червня 2022 року (по особовому складу) військової частини НОМЕР_12,а саме в частині призначення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_13 с. Антипівка Черкаської області та щодо вважання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що справи та посаду здав 09 червня 2022 року і вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_13; визнати протиправним та скасувати припис від 09.06.2022 року, виданий командиром військової частини НОМЕР_7, щодо пропонування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 вибути до військової частини НОМЕР_13 с. Антипівка Черкаської області для подальшого проходження військової служби, судом встановлено наступне.
		 
		Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09 червня 2022 року командиром Військової частини НОМЕР_7 винесено наказ за № 99, відповідно до п. 14 якого передбачено, що солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 , водія другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_7, згідно наказу командира 101 окремої бригади територіальної оборони № 27-РС від 06 червня 2022 року (по особовому складу), призначеного на посаду водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_13, вважати таким, що справи та посаду здав 09 червня 2022 року і вибув до нового місця служби до Військової частини НОМЕР_13, с. Антипівка Черкаської області. З 09 червня 2022 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.64).
		Так, 09 червня 2022 року позивачеві, як він стверджує у позовній заяві, з боку командування військової частини НОМЕР_7 було вручено припис, у якому зазначено, що на підставі Наказу командира в/ч №99 від 09.06.2022 року, йому запропоновано вибути до військової частини НОМЕР_13 Черкаської області с. Антипівка строк прибуття 11 червня 2022 року (а.с.65).
		Втім з огляду на пункт 203 абзацу 16 Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 про затвердження «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», переміщення за службовою необхідністю з однієї військової частини до іншої проводиться лише за наявності обґрунтованих підстав та в разі погодження цього переміщення відповідними посадовими особами. В даному випадку, як стверджує позивач цього не було дотримано.
		Більше того, з огляду на положення ч.2 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання. В даному випадку в м. Ужгород Закарпатської області, де позивач проживає разом зі своєю дружиною та трьома дітьми віком до 18 років, а не в с. с. Антипівка Черкаської області.
		Разом з тим, згідно ст. 6 Розділу І Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», підлеглі зобов`язані виконувати тільки ті накази і розпорядження командира, які є законними.
		Відповідно до абзацу другого пункту 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення), для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 нього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
		Пунктом 112 Положення встановлено, що військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.
		Таким чином, переміщення позивача з військової частини НОМЕР_7 (Закарпатська область) у військову частину НОМЕР_13 (Закарпатська область, додаток 2) проведено з дотриманням норм чинного законодавства.
		При цьому, посилаючись на допущене під час переміщення порушення абзацу 16 пункту 203 Положення, позивачем не враховано, що пункт 203, входить до розділу IX Положення «Особливості проходження строкової військової служби», а тому відносно нього застосований буте не може, оскільки позивач проходить військову служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
		Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана була оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права переміщувати позивача з посади на посаду з однієї військової частини до іншої.
		Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
		Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
		Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
		Тому у випадку прийняття рішення щодо визнання протиправним наказів в частині переміщення позивача, суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.
		Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Однак, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки призначення особового складу на посади, переведення з однієї посади на іншу в межах підрозділу, переміщення, є на переконання суду, дискреційними повноваженнями відповідача.
		Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжити всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отриманні з незалежних від нього підстав.
		Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
		Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн., що підтверджується квитанціями № 0062910045 від 31 травня 2022 року та № 0062910026 від 10 червня 2022 року (а.с.3, 49).
		Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.
		Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Адміністративний позов  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_8 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_9) в особі ІНФОРМАЦІЯ_9 (АДРЕСА_5, код ЄДРПОУ НОМЕР_10), Військової частини НОМЕР_7 (АДРЕСА_6, код ЄДРПОУ НОМЕР_8) в особі командира Військової частини НОМЕР_7 майора ОСОБА_9 (АДРЕСА_6), Військової частини НОМЕР_12 (АДРЕСА_7, код ЄДРПОУ НОМЕР_11)в особі командира 101 окремої бригади територіальної оборони полковника ОСОБА_11 (АДРЕСА_8) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_7 розглянути, з урахуванням висновків суду, рапорт ОСОБА_1 від 25 квітня 2022 року щодо звільнення його зі служби із Збройних Сил України в запас з підстав визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
		3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_7 (АДРЕСА_6, код ЄДРПОУ НОМЕР_8) судові витрати у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).
		4. У задоволені решти частини позовних вимог - відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		 
		СуддяД.В. Іванчулинець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...