Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 166/282/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2022. Зареєстровано: 04.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2022.

Номер судового провадження: 2/166/151/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		справа № 166/282/22
		провадження № 2/166/151/22
		категорія: 76
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		29 липня 2022 року                 смт.Ратне
		Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Свистун О.М., 
		за участю секретаря  Заєць Н.П.,
		представника позивача - Колєсніка Б.В.,
		представника відповідача - Панасюка І.І.,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовомпредставника позивача адвоката Колєсніка Богдана Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Ратнівська селищна рада, директор КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради Бегаль Михайло Григорович,
		встановив:
		Представник позивачки адвокат Колєснік Б.В. 29 квітня 2022 року звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_2 до Комунального некомерційногопідприємства "Ратнівськацентральна районналікарня"Ратнівської селищноїради (далі  Ратнівська ЦРЛ), в якому просить визнати протиправним і скасувати наказ Ратнівської ЦРЛ «Про звільнення ОСОБА_2 » № 109-0С від 07.03.2022, поновити ОСОБА_2 на 0,5 посади бухгалтера бухгалтерії та 0,5 посади касира бухгалтерії по спецфонду Ратнівської ЦРЛ з 08 березня 2022 року, стягнути з Ратнівської ЦРЛ на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 березня 2022 року (наступний день після звільнення) до дня фактичного поновлення на роботі, моральну шкоду в розмірі 50000 грн, а також понесені нею судові витрати.
		Позов мотивує тим, що ОСОБА_2 є матір`ю двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебувають на її утриманні.
		У період з 16 серпня 2016 року по 07 березня 2022 року ОСОБА_2 працювала на посаді бухгалтера Ратнівської ЦРЛ, з якої була звільнена. 
		У зв`язку з існуванням потенційної і реальної загрози життю та здоров`ю дітей, високою імовірністю військової агресії Республіки Білорусь, запровадженням воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, ОСОБА_2 27 лютого 2022 року звернулася у телефонному режимі до безпосереднього керівника - головного бухгалтера ОСОБА_5 . Ратнівської ЦРЛ із проханням подати від її імені директору Ратнівської ЦРЛ заяву про надання соціальної відпустки, як матері двох дітей, за 2021 рік на 10 календарних днів із 28 лютого 2022 року. Наступного дня всупереч ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки» їй було відмовлено у задоволенні її заяви. Така відмова не була пов`язана із необхідністю виконувати певний обсяг робіт, який спрямований на забезпечення безпеки та обороноздатності держави. Відомо, що приблизно 61 працівнику лікарні відпустки різного виду було надано, що, на думку позивачки, свідчить про упереджене ставлення до неї керівника. Крім цього, доказом такого ставлення керівника вважає опублікування на офіційній сторінці в соціальній мережі «Facebook» Ратнівської ЦРЛ публікації про ухвалення керівником рішення про майбутнє звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
		Позивачку з 07 березня 2022 року звільнено з роботи за прогул без поважних причин (п.4 ч.1 ст.40 КЗпП), що, із наведених вище міркувань, вважає незаконним і таким, що проведене з порушенням чинного законодавства.
		У подальшому, коли загроза вторгнення військових зі сторонни Республіки Білорусь дещо зменшилася, позивачка повернулася із дітьми до місця свого проживання та почала брати активну участь у перевезенні гуманітарної допомоги з Республіки Польща. Вказана обставина унеможливила своєчасне звернення до суду із цим позовом, оскільки ОСОБА_2 в період із 11 березня 2022 року і по день укладення договору про надання правової допомоги фактично не перебувала за місцем свого фактичного проживання, постійно здійснюючи доставлення гуманітарної допомоги до областей України, котрі постраждали від військової агресії Російської Федерації. Вважає причину пропуску позивачкою строку звернення до суду із даним позовом поважною, просить поновити вказаний строк.
		Стверджує, що незаконні дії відповідача залишили негативні зміни в житті позивачки: щоденні думки та спогади про наслідки незаконного звільнення, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, негативний вплив на членів сім`ї, психічне напруження, глибоке відчуття несправедливості, розчарування, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності. Окрім того, порушено її законне право на працю, звільнення відбулося за дуже складних життєвих обставин без врахування поважності причини неприбуття на роботу та із цілковитим нехтуванням можливості уникнути трудового спору, забезпечити дотримання законних прав на відпустку, що призвело до вжиття додаткових зусиль для налагодження свого життя, відшукання інших джерел для свого існування, тобто порушення її законних прав призвело до моральних страждань, які є у причинному зв`язку з її звільненням , оскільки внаслідок такого звільнення вона лишилась без будь-якого доходу за необхідності утримувати дітей. Розмір моральної шкоди позивачка оцінила у 50000 грн.
		Ухвалою суду від 03.05.2022 позовну заяву залишено без руху, ухвалою суду від 06.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі, залучено до участі в розгляді справи як третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача Ратнівську селищну раду, директора КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради Бегаля Михайла Григоровича.
		Позивачка позовні вимоги підтримала, пояснила, що працювала у Ратнівській ЦРЛ на 0,5 посади бухгалтера та 0,5 посади касира. В її обов`язки входив облік паливно-мастильних матеріалів. Після запровадження воєнного стану в зв`язку із збройною агресією російської федерації вона з метою збереження життя і здоров`я дітей, побоюючись наступу із території республіки білорусь, виїхала разом із чоловіком та дітьми на Закарпаття. 25 лютого 2022 року під кінець робочого дня вона написала заяву на ім`я директора лікарні про надання їй соціальної відпустки як матері двох неповнолітніх дітей на 10 календарних днів із 28 лютого 2022 року. Того ж дня вона повідомила свого безпосереднього керівника  головного бухгалтера ОСОБА_5 про намір взяти відпустку, на що остання погодилася, підписавши її заяву. До керівника заяви вона не заносила у зв`язку із відсутністю останнього на робочому місці в той час. У канцелярію заяву для реєстрації не передавала. Увечері 25 лютого вона із сім`єю виїхала в Закарпатську область. ОСОБА_5 28 лютого 2022 року повідомила, що керівник за її заявою відпустки не надав без пояснень причин відмови та вимагав з`явитися на робочому місці. Однак повернутися на робоче місце в зв`язку із воєнним станом вона не могла. Після повернення додому, вийшовши на роботу 07 березня, у неї відібрали пояснення з приводу відсутності на роботі, того ж дня звільнили через прогул. Строк звернення до суду пропустила через зайнятість волонтерською діяльністю. Так, після повернення із Закарпаття вона власним мікроавтобусом вивозила жінок із дітьми до Республіки Польща. У зворотньому напрямку із Польщі вона привозила гуманітарну допомогу (продукти харчування, одяг, взуття тощо), яку або ж віддавали іншим волонтерам для формування вантажу у великогабаритних автомобілях, зокрема ОСОБА_7 , або ж самостійно із своїм чоловіком відвозили на Схід України, у м.Київ. Вказала, що декларування гуманітарного вантажу не здійснювала, оскільки перевезення такого вантажу не потребувало декларування. Просить задовольнити позовні вимоги.
		Представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав, зазначених у позові, просив позов задовольнити. 
		Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що оскаржуваний наказ про звільнення позивачки є законним. Так, станом на 12 год 15 хв 28 лютого 2022 року заява позивачки про надання відпустки на розгляд керівника лікарні передана не була. Причина відмови у задоволенні такої заяви йому невідома. ОСОБА_1 без поважних причин була відсутня на робочому місці, відтак - звільнена з роботи за прогул. Вважає, що позивачкою пропущено одномісячний строк звернення до суду із даним позовом без поважних причин. ОСОБА_1 наказ про звільнення отримала у день його винесення, із позовом до суду звернулася після спливу місячного строку. Доводи позивачки про перебування за межами України вважає неспроможними, оскільки виїзди за кордон були короткотривалими, у перервах між ними остання мала можливість звернутися за правовою допомогою до будь-якого із адвокатів району. Зайняття нею волонтерською діяльністю будь-якими доказами не доведено. Вказав, що процедура перевезення гуманітарних вантажів відповідно до Постанови КМУ від 01.03.2022 №174 спрощена, однак перебачає обов`язкове декларування таких вантажів. Позивачкою надано лише одну декларацію, датовану 29 квітнем 2022 року, тобто поза межами строку звернення до суд із позовом. Висловив сумнів щодо повноважень підприємця ОСОБА_7 на видачу довідки про зайняття ОСОБА_1 волонтерською діяльністю. Просить у задоволенні позову відмовити.
		Треті особи без самостійних вимог у судове засідання не з`явилися, просили справу розглянути за їх відсутності, крім цього, директор Ратнівської ЦРЛ заперечив проти його допиту в статусі свідка, покликаючись на участь у справі як третьої особи. 
		Суд, заслухавши пояснення представників, показання свідків, у тому числі позивачки, допитаної як свідка, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про таке.
		Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
		Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Відповідно до ст. З КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої незалежності.
		Як роз`яснює Пленум Верховного Суду України в п.18 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді трудових справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядження) і перевіряти їх відповідність законові.
		Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпії України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 на суд покладено обов`язок охороняти конституційні права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, а відповідно до пункту 18 вказаної Постанови при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Оскільки прогул є порушенням трудової дисципліни, за його вчинення працівник може бути притягнений до дисціплінарної відповідальності та підданий стягненню у вигляді догани або звільнення (ст. 147 КЗпП).
		Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом).
		У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17) зроблено висновок, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
		У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) зазначено, що, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача є з`ясування поважності причини його відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
		Судом установлено, стверджено копією картки працівника, що ОСОБА_2 з 16 серпня 2016 року призначена на посаду бухгалтера Ратнівської ЦРЛ (а.с.34).
		Відповідно до наказу № 109-ОС від 07.03.2022 ОСОБА_2 , працюючу на 0,5 посади бухгалтера бухгалтерії та 0,5 посади касира бухгалтерії по спецфонду, у зв`язку із відсутністю на робочому місці з 28 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року звільнено з 07 березня 2022 року за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Вирішено виплати ОСОБА_2 компенсацію за невикористані щорічну основну та додаткові відпустки відповідної тривалості та 20 календарних днів додаткової соціальної відпустки, як матері, яка працює і виховує двох та більше дітей віком до 15 років за 2021-2022 роки (а.с. 28). 
		Підставою видачі оскаржуваного наказу є:
		   -доповідна записка головного бухгалтера ОСОБА_5 від 28.02.2022 про відсутність на робочому місці касира ОСОБА_1 станом на 10 год 15 хв 28 лютого 2022 року (а.с.29), 
		-акт комісії Ратнівської ЦРЛ про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 станом на 12 год 15 хв 28 лютого 2022 року та неповідомлення останньою про причини неявки на роботу (а.с.30), 
		-заява ОСОБА_1 від 28.02.2022 про надання соціальної відпустки як матері двох дітей з 28.02.2022 на 10 календарних днів із грифом погодження головного бухгалтера ОСОБА_5 від 28.02.2022 та резолюцією директора про відмову у наданні відпустки від 28.02.2022 станом на 12 год 45 хв ( а.с.31),
		-акт комісії Ратнівської ЦРЛ, складений о 12 год 50 хв 28.02.2022, про скерування того дня о 12 год 40 хв головним бухгалтером ОСОБА_5 директору Ратнівської ЦРЛ Бегалю М.Г. заяви ОСОБА_1 від 28.02.2022 про надання відпустки, яким відмовлено у задоволенні заяви, про що о 12 год 55 хв головний бухгалтер ОСОБА_8 повідомила у телефонному режимі ОСОБА_1 , яка довела до відома про нез`явлення на роботу (а.с.32),
		-пояснююча записка ОСОБА_1 від 07.03.2022 про відсутність на робочому місці з 28 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року на підставі заяви про надання соціальної відпустки №158 від 28.02.2022 (а.с.33).
		Оскаржуваний наказ містить відмітку про отримання ОСОБА_2 його копії 07 березня 2022 року. 
		Згідно із свідоцтвами про народження дітей позивачка є матір`ю двох неповнолітніх дітей  ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18, 19).
		Позивачка як матір двох дітей до 15 років, працюючи у Ратнівській ЦРЛ, мала право в силу ч.1 ст.19 Закону України «Про відпустки» на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів, яку вона просила надати за 2021 рік у заяві від 28.02.2022.
		Свідок ОСОБА_5 , головний бухгалтер Ратнівської ЦРЛ, показала, що в неділю 27 лютого 2022 року із телефонного дзвінка ОСОБА_1 вона дізналася, що остання разом із сім`єю виїхала із смт. Ратне з метою збереження життя дітей у зв`язку із запровадженням воєнного стану. Тоді ж позивачка повідомила, що вона у шухляді свого робочого стола залишила заяву про надання їй соціальної відпустки як матері двох неповнолітніх дітей, яку просила передати головному лікарю для вирішення. Свідок вказала, що дату початку надання відпустки й дату написання заяви писала вона на прохання ОСОБА_1 . У понеділок 28 лютого 2022 року вона, як керівник підрозділу, де працює ОСОБА_1 , проставила гриф погодження на заяві та близько 10 години занесла заяву до директора ОСОБА_11 , повідомивши останнього про відомі їй причини неявки ОСОБА_1 на роботу. На вимогу керівника вона одразу ж у телефонному режимі повідомила позивачку про необхідність прибуття на робоче місця впродовж півтора години, на що ОСОБА_1 відмовилась. 
		Свідок ОСОБА_5 вказала, що причини відмови керівника у наданні відпустки ОСОБА_1 їй не відомі. 
		Не повідомили про такі причини й третя особа на стороні відповідача - директор Ратнівської ЦРЛ Бегаль М.Г., маючи право на надання письмових пояснень щодо позову, а також представник відповідача у судовому засіданні. Не містить мотивів відмови у задоволенні заяви й резолюція директора на заяві про надання відпустки.
		Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64 на території України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб запроваджено воєнний стан, який Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено, зокрема й станом на дату ухвалення даного рішення. 
		Загальновідомим є факт збройного наступу військових формувань Російської Федерації із території Республіки Білорусь на територію України, зокрема Київську область, починаючи із 24 лютого 2022 року. Відомо ще є те, що Ратнівський район Волинської області безпосередньо межує із Республікою Білорусь, зокрема Брестською областю. 
		У зв`язку із наведеними обставинами, цілком обгрунтованими й підставними були побоювання ОСОБА_2 , як мешканки прикордонного із Республікою Білорусь району, за життя і здоров`я своїх дітей. Відтак переконливими є доводи позивачки про вивезення дітей з початку повномасштабного вторгнення за межі території Ратнівського району. 
		Саме такою метою ОСОБА_1 обгрунтовувала намір отримати відпустку, право на яку вона мала за законом. 
		Із показань свідка ОСОБА_5 , головного бухгалтера Ратнівської ЦРЛ, та показань позивачки, допитаної як свідок, установлено, що в обов`язки ОСОБА_1 входив облік паливно-мастильних матеріалів, нагальної виробничої потреби в її присутності на робочому місці не було, зважаючи на існуючу на той час взаємозамінюваність працівників. 
		Таким чином, ОСОБА_1 у період із 28 лютого 2022 року по 04 березня 2022 року була відсутня на робочому місці у зв`язку із веденням воєнних дій та необхідністю збереження свого та дітей життя і здоров`я. Відтак, на думку суду, відсутність позивачки на роботі була зумовлена поважною причиною, тому ознак прогулу не містить.
		Судом установлено, що ОСОБА_1 не є членом профспілки, тому необхідна на час винесення оскаржуваного наказу згода профспілки на звільнення законом не вимагалася. 
		Таким чином, оскаржуваний наказ є незаконним, що свідчить про обов`язок роботодавця поновити позивачку на займаній посаді та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, який тривав із 07 березня 2022 року по 29 липня 2022 року та згідно із нормами Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX, що набрали чинності з 24 березня 2022 року, склав 104 робочих дні (березень  18, квітень  21, травень  22, червень  22, липень  21). Беручи до уваги середньоденну заробітну плату, що згідно із довідкою Ратнівської ЦРЛ від 04.05.22 №22 (а.с. 75) становить 473,17 грн, із врахуванням, як установлено судом, загальнообов`язкових податків і зборів, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 49209, 68 грн, до складу якого входять загальнообов`язкові податки і збори.
		У зв`язкуіз незаконнимзвільненням ізроботи підставнимиє доводипозивачки прозаподіяння їйморальної шкоди,яка полягає в порушенні її права на працю, здійснення звільнення за дуже складних життєвих обставин без врахування поважності причин неприбуття на роботу та із цілковитим нехтуванням можливості уникнути трудового спору, забезпечення дотримання її законних прав на відпустку, що в результаті призвело до вжиття додаткових зусиль для налагодження свого життя та моральних страждань - емоційного стресу, розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги. З урахуванням встановлених обставин, діючи на підставі ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України суд визначає розмір моральної шкоди в сумі 10000 грн.
		Однак суд констатує, що однією із гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин є строк звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору. Такий строк згідно із ч.1 ст.233 КЗпП України у справах про звільнення визначений в один місяць із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня вручення трудової книжки.
		Встановлений статтею 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
		Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
		У статті 234 КЗпП України не передбачений перелік поважних причин для поновлення строку, їх поважність визначається судом в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
		У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі№ 758/9773/15-ц зазначено, що установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.
		У постанові Верховного Суду від 30 липня 2021 року у справа № 263/6538/18 (провадження № 61-1619св20) зазначено, що "у статті 234 КЗпП України не передбачений перелік поважних причин для поновлення строку, їх поважність визначається судом в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами".
		Із копії наказу про звільнення, показань позивачки, допитаної як свідка, установлено, що копію оскаржуваного наказу ОСОБА_1 отримала у день його винесення, тобто 07 березня 2022 року.
		Таким чином, останнім днем строку звернення до суду із позовом із врахуванням вимог ч.1 ст.233 КЗпП України було 08 квітня 2022 року. Натомість до суду представник позивачки із вказаним позовом звернувся 29 квітня 2022 року.
		Як на поважність причин пропуску вказаного строку, позивачка та її представник покликаються на фактичну відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання в період із 11 березня 2022 року і по день укладення договору про надання правової допомоги, яким згідно із відповідним ордером (а.с.12) є 13 квітня 2022 року та доставлення у цей період гуманітарної допомоги до областей України, котрі постраждали від військової агресії Російської Федерації. 
		Із копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон установлено, що ОСОБА_1 перетинала кордон України із Республікою Польща: 11 березня 2022 року (тоді ж у зворотному напрямку), у період із 15 по 16 березня 2022 року (надалі дати виїзду з України та в`їзду в Україну), із 17 по 18 березня 2022 року, із 22 по 23 березня 2022 року, з 25 по 26 березня 2022 року, із 29 по 30 березня 2022 року, а також 03 квітня 2022 року (тоді ж у зворотному напрямку) та 04 квітня 2022 року (тоді ж у зворотному напрямку). 
		Таким чином, виїзди позивачки із України в Республіку Польща були короткотривалими, у перервах між ними остання мала можливість за місцем проживання звернутися за правовою допомогою. 
		Позивачкою всупереч ст.81 ЦПК України не доведено мети таких виїздів за кордон. Так, як на доказ своїх доводів сторона позивача покликається на показання чоловіка ОСОБА_1 ОСОБА_12 , який показав, що у зв`язку із введенням воєнного стану з метою збереження життя і здоров`я дітей він із дружиною та дітьми виїхали із смт. Ратне в Закарпатську область. Після повернення 06 березня 2022 року додому та звільнення дружини наступного дня із роботи він із нею почали займатися волонтерською діяльністю. Дружина перевозила біженців до Республіки Польща, звідти в Україну  гуманітарну допомогу, у тому числі для Збройних Сил України, яку вони обоє возили на схід України, в м.Київ, частину  передавали іншим волонтерам для доставки громадянам, що її потребували.
		Будь-якими іншими доказами (інформацією із ДПС України про переміщення належним сім`ї позивачки транспортним засобом осіб із України на територію Польщі, показаннями цих осіб тощо) факт перевезення позивачкою осіб за межі України не доведено.
		Відтак показання чоловіка позивачки свідка ОСОБА_12 з огляду на сімейні відносини та зацікавленість у результаті розгляду справи без підтвердження іншими об`єктивними доказами суд оцінює критично.
		На думку суду, недоведеними є твердження позивачки про перевезення нею гуманітарних вантажів у період з 08 березня по 29 квітня 2022 року. Так, згідно із Постановою КМУ від 01.03.2022 №174 «Про деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, без застосуваннязаходів нетарифногорегулювання зовнішньоекономічноїдіяльності.Відтак,незважаючи наспрощений порядокпропуску черезмитний кордонУкраїни гуманітарноїдопомоги,такі вантажіпідлягають декларуванню. 
		На підтвердження своїх доводів про перевезення гуманітарної допомоги позивачка надала копію декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою (а.с.23). Проте дати оформлення документа, пункту пропуску, через який здійснюється перевезення, реєстраційних реквізитів митного органу вказана декларація не містить. Не містить дати видачі й «засвідчення» (а.с.24), яке на державну мову судочинства не перекладено. 
		Із цих же підстав не є належним і допустимим доказом довідка №2904/22 від 29.04.2022, видана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13 про здійснення ОСОБА_1 з 11 березня 2022 року по 29 квітня 2022 року перевезення гуманітарної допомоги з Республіки Польща до України. Так, у довідці не зазначена підстава її видачі. Позивачем не доведено повноважень ФОП ОСОБА_13 на видачу таких довідок та вид діяльності останнього.
		Таким чином, на переконання суду, позивачка поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовом не довела, відтак із цієї підстави у задоволенні позову належить відмовити.
		Керуючись статтями ст.ст.263-265 ЦПК України, суд
		ухвалив:          
		У задоволенніпозову представника позивача адвоката Колєсніка Богдана Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Ратнівська селищна рада, директор КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради Бегаль Михайло Григорович відмовити у зв`язку із пропуском строку звернення до суду із позовом.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Дата складення повного судового рішення - 02 серпня 2022 року.
		Учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
		відповідач: комунальне некомерційне підприємство "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської районної ради, вул.Газіна, 64 смт.Ратне Ковельського району Волинської області, код ЄДРПОУ 01982991;
		треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача:
		- директор коммунального некомерційного підприємства "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської районної ради Бегаль Михайло Григорович, службова адреса: вул.Газіна, 64 смт.Ратне Ковельського району Волинської області,
		- Ратнівська селищна рада Ковельського району Волинської області, вул. Центральна, 19 смт. Ратне Ковельського району Волинської області, код ЄДРПОУ 44096289.
		 
		Суддя Ратнівського
		районного суду                                О.М.Свистун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...