Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/15608/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2022. Зареєстровано: 04.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2022.

Номер судового провадження: 2-4835/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/15608/21-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 липня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі: 
		головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
		при секретарі Ємець Д.О.,
		за участю представника позивача - ОСОБА_2,
		представника відповідача - Коцюби О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», Акціонерного товариства «Укрпошта» про стягнення моральної шкоди, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		24.03.2021 до Печерського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на її користь моральну шкоду у розмірі 500000 гривень та з Акціонерного товариства «Укрпошта» на її користь моральну шкоду у розмірі 500000 гривень.
		Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що вона є постійним клієнтом АТ Комерційний банк «Приватбанк», АТ «Укрпошта», проте її права як споживача порушуються неодноразово, працівниками означених установ, які в бік позивача висловлювали нецензурну лексику, хамовито відповідали їй на звернення у присутності інших жителів Запоріжжя, які теж були клієнтами, чим принижували і ображали позивача.
		Вказане в сукупності завдало позивачу моральної шкоди, яку остання просить стягнути в примусовому порядку.
		Ухвалою судді Ільєвої Т.Г. від 29.03.2021 у справі відкрито провадження.
		11.05.2021 представником АТ КБ «Приватбанк» було подано відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		12.05.2021 представником АТ «Укрпошта» подано відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		14.06.2021 позивачем подано відповідь на відзив, в якому позивач наполягала на задоволенні позовних вимог.
		07.07.2021 представником АТ «Укрпошта» було подано заперечення на відзив, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		06.07.2022 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.
		Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги.
		Представник Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Представник Акціонерного товариства «Укрпошта» в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлявся належним чином.
		Суд, заслухавши позицію учасників розгляду, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та враховуючи доводи відповідачів викладені у відзивах, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.
		За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
		Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено 
		Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. 
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.
		Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 являється клієнтом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» та Акціонерного товариства «Укрпошта».
		Позивач вказує на протиправну поведінку працівників Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», Акціонерного товариства «Укрпошта», що завдали їй моральної шкоди.
		Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території країни, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та тральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
		Так, відповідно до п. 3 Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами від 27.02.2009 р.) «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших немайнових явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні гідності, честі, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконними перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Пункт 4 вказаної Постанови зазначає, що відповідно до ст. 137 ЦПК України у позові про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.
		Статтею 1167 ЦК України, визначено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду виникає за наявності:
		1)         моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання а інші нематеріальні блага;
		2)         неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювана шкоди;
		3)         причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою;
		4)         вини заподіювана шкоди.
		У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
		Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
		У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
		Як свідчить практика звернень громадян зі скаргами до Європейського суду, поняття „справедливий суд" може тлумачитись досить неоднозначно. Як правило особи, які не досягли у судовому провадженні бажаного результату, не завжди можуть уточнити, у чому конкретно полягала неповага з боку національних судів до їх права на справедливий суд. У багатьох випадках скарга на несправедливий судовий розгляд полягає у запереченні результату судового розгляду справи та тверджень щодо помилок стосовно фактів та права.
		У зв`язку з цим слід нагадати позицію Суду, який зазначив, що згідно зі ст. 19 Конвенції, його функції полягають у забезпеченні Високими Договірними Сторонами їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї. Зокрема, питання помилок щодо фактів та права, які начебто були припущені національним судом, не належить до компетенції Суду доти, доки такі помилки не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією (див. Garcia Ruiz v. Spain). Більше того, тоді як ст. 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів чи способу їх оцінки. Це питання регулюється, головним чином, національними законодавством та судами. Суд нагадує, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи.
		Так, у справі „Мельничук проти України" заявник скаржився на несправедливе рішення національних судів у його справі, посилаючись на національне законодавство. Суд, розглянувши матеріали, надані заявником, вирішив, що заявник не надав доказів щодо скарги про порушення у цій справі процесуальних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції і вирішив, що заява є очевидно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до пп. 3 та 4 ст. 35 Конвенції (див. ухвалу щодо прийнятності у справі „Мельничук проти України").
		Наступною гарантією, що закріплена п. 1 статті 6 Конвенції є незалежність та безсторонність судової влади. Слід зазначити, що Європейським судом у багатьох справах було визначено принципи, за якими суд можна визначити як безсторонній.
		Зокрема, у справі „Pullar v. United Kingdom" Суд вказав, що судова практика передбачає два критерії для встановлення безсторонності суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції. По-перше, потрібно встановити, що суд був суб`єктивно безсторонній, тобто жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість. Особиста безсторонність презюмується доти, доки не буде доведено інше. По-друге, суд повинен бути об`єктивно безсторонній, тобто передбачається існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього".
		Згідно частини першої статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 
		Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Однак, позивачем було проігноровано дані положення чинного законодавства та не надано до суду жодного доказу про порушення з боку відповідачів її прав, які спричинили моральну шкоду.
		Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини зичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка заподіяла моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		Пленумом Верховного Суду України постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4. Пункт 9 цієї станови вказує на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає незалежно від характеру та розміру страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), а також враховуючи інші обставини. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь падіння престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для повернення до початкового стану.
		Відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено моральну шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які лямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, ікликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення
		Право на відшкодування моральної шкоди закріплено і в Конституції України, згідно з ою громадяни мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди:
		-         завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням недостовірної формації про громадянина та членів його сім`ї;
		-         завданої громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів * .ржавної влади;
		-         завданої безпідставним засудженням громадян;
		-         завданої фізичним і юридичним особам актами і діями, які визнані Конституцією удом неконституційними.
		Твердження позивача про те, що вона страждає від незаконних дій відповідачів є лише її припущеннями, які не підтверджено жодними доказами.
		Так, ОСОБА_1 не надає до суду жодного доказу, який би підтверджував причинно-наслідковий зв`язок між діями Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», Акціонерного товариства «Укрпошта» та стражданнями, які нібито зазнає позивач.
		Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		Разом з тим, доказів які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог суду не надано.
		Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.77-81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Відмовити у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», Акціонерного товариства «Укрпошта» про стягнення моральної шкоди.
		 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повний текст судового рішення складено та підписано 19.07.2022 року.
		 
		 
		 
		Суддя         Т.Г. Ільєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...