Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/11753/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.
Надіслано судом: 04.08.2022. Зареєстровано: 04.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2022.
Дата набрання законної сили: 25.07.2022
Номер судового провадження: 11-кп/4815/75/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019000000001148

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Рівненський апеляційний суд
		_______________________________________________________
		У Х В А Л А
		Іменем України
		 
		25 липня 2022 року м. Рівне
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
		   ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		 з участю: 
		прокурора ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019000000001148 за апеляційною скаргою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 червня 2021року стосовно 
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Самбір Львівської області, із середньою освітою, одруженого, не судимого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України (далі  КК),
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 19 квітня 2021 року ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.4 ст.358 КК та виправдано за недоведеністю в його діях складу цього кримінального проступку.
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, перебуваючи у невстановленому місці, з метою прикриття своїх справжніх даних, грубо порушуючи визначений законом порядок діяльності державних органів в частині підготовки, складання, використання і видачі офіційних документів, а також посвідчення фактів, які мають юридичне значення, вирішив скористатися порядком набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» (далі - ЗУ) та отримати завідомо неправдиві офіційні документи на персональні дані іншої особи, які офіційно посвідчують юридичні факти, а у подальшому документи, які офіційно посвідчують особу володільця, для їх використання шляхом пред`явлення уповноваженим посадовим особам органів виконавчої влади.
		ОСОБА_5 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, перебуваючи у невстановленому місці, придбав підроблений паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_1 виданий 23.06.2010 у м. Бухарест, дійсний до 23.06.2020, на ім`я ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , із вклеєною своєю фотокарткою.
		У подальшому, 27.01.2019 ОСОБА_5 , реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, прибувши до України рейсом № 1494 сполученням «Франкфурт-Київ», перебуваючи у пункті пропуску № 320100 «Бориспіль D» ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», який розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль-7, під час проходження паспортного контролю пред`явив о 18 год. 06 хв. працівнику Державної прикордонної служби, який здійснював перевірку проїзних документів у пасажирів, завідомо підроблений документ  паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_1 виданий 23.06.2010 у м. Бухарест, дійсний до 23.06.2020, на ім`я ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , із своїм фотографічним зображенням, таким чином використав завідомо підроблений документ, після чого безперешкодно залишив приміщення Міжнародного аеропорту «Бориспіль».
		Відтак, приблизно у першій половині лютого 2019, (більш точні дата та час стороною обвинувачення не встановлено), ОСОБА_5 , усвідомлюючи порядок набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 ЗУ «Про громадянство України», перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Цитадельна, 7/10 у приміщенні Печерського районного у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, діючи умисно, реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого офіційного документа, використовуючи раніше виготовлений підроблений паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_1 виданий 23.06.2010 у м. Бухарест, дійсний до 23.06.2020, на ім`я ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , із вклеєною своєю фотокарткою, звернувся до уповноваженої особи із заявою про повторну видачу свідоцтва про народження, форма якої затверджена додатком № 26 Наказу Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», внаслідок чого отримав повторно видане свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, серія НОМЕР_2 від 12.02.2019.
		Продовжуючи реалізацію свого кримінально протиправного умислу, 20.02.2019 ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи порядок набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 ЗУ «Про громадянство України», у денний час (більш точний час стороною обвинувачення не встановлено), прибув у приміщення Рівненського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, яке розташоване по вул. Словацького, 3 у м. Рівне, де використовуючи завідомо підроблений паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_1 виданий 23.06.2010 у м. Бухарест, дійсний до 23.06.2020, на ім`я ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , із вклеєною своєю фотокарткою та повторно видане свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської обл., серія НОМЕР_2 від 12.02.2019, отримане на підставі підробленого паспорту громадянина Румунії, звернувся із заявою № 13 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, до якої додав зобов`язання про припинення іноземного громадянства, ксерокопію свідоцтва про народження та переклад згаданого підробленого паспорту.
		02.05.2019 внаслідок використання ОСОБА_5 завідомо підробленого офіційного документа, а саме паспорту громадянина Румунії № НОМЕР_1 виданого 23.06.2010 у м. Бухарест, дійсного до 23.06.2020, на ім`я ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , комісією Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, члени якої не були обізнані у кримінально протиправних намірах заявника, прийнято рішення про оформлення громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 ЗУ «Про громадянство України» ОСОБА_10 та 10.05.2019 на підставі заяви від імені ОСОБА_10 видано довідку № 1555 про реєстрацію особи громадянином України, форма якої затверджена Наказом МВС України № 715 від 16.08.2012.
		Продовжуючи реалізацію свого кримінально протиправного умислу, направленого на використання завідомо підробленого документу, 10.05.2019, у денний час (більш точний час стороною обвинувачення не встановлено) ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні Рівненського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській обл., розташованому по вул. Словацького, 3 у м. Рівне, грубо порушуючи визначений законом порядок діяльності суб`єкта територіального підрозділу Державної міграційної служби України в частині підготовки, складання, використання і видачі офіційних документів, з метою отримання паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , пред`явив уповноваженій особі довідку № 1555 про реєстрацію особи громадянином України від 10.05.2019. Уповноважена особа, будучи не обізнаною у його кримінально протиправних намірах, підготувала та роздрукувала заяву № 3280083 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України, а також відібрала його відцифрований образ обличчя, підпис та відбитки пальців рук, які внесла до Єдиного державного демографічного реєстру України під персональними даними ОСОБА_10 .
		Внаслідок своїх кримінально протиправних дій 24.05.2019 ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні Рівненського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, розташованому по вул. Словацького, 3 у м. Рівне, отримав паспорт громадянина України № НОМЕР_3 від 14.05.2019 на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області із своїм зображенням, тобто завідомо підроблений документ.
		Пізніше, 20.06.2019 приблизно о 15 год., ОСОБА_5 , в приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, розташованому по вул. 16-го Липня, 6 у м. Рівне, розуміючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи настання в результаті їх вчинення суспільно небезпечних наслідків, реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, з метою отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон на персональні дані іншої особи  ОСОБА_10 , використовуючи завідомо підроблений документ, - пред`явив уповноваженій особі підроблений паспорт громадянина України № НОМЕР_3 від 14.05.2019 на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, із своїм фотографічним зображенням, яка будучи не обізнаною у його кримінально протиправних намірах, підготувала та роздрукувала заяву № 15023824 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також відібрала його відцифрований образ обличчя, підпис та відбитки пальців рук, які внесла до Єдиного державного демографічного реєстру України під персональними даними ОСОБА_10 .
		Внаслідок своїх кримінально протиправних дій 01.07.2019 ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Рівненській обл., розташованому по вул. 16-го Липня, 6 у м. Рівне, отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 від 25.06.2019 на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області із своїм фотографічним зображенням, тобто завідомо підроблений документ.
		Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.358 КК, як використання завідомо підробленого документу.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 просить вказаний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК, та призначити йому покарання у виді арешту на строк 5 місяців.
		Стягнути з ОСОБА_5 витрати за проведення експертиз у розмірі 16998,80 коп.
		Вилучені документи просить залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Також прокурор просив дослідити матеріали кримінального провадження.
		На обґрунтування цих вимог зазначив, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованого йому кримінального проступку стверджується рядом досліджених місцевим судом доказів.
		Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_11 та протоколом впізнання з цим свідком, згідно яких ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_5 як особу, яка зверталась із заявою про отримання громадянства від імені ОСОБА_10 . Свідка ОСОБА_12 , яка показала, що на підставі паспорта на ім`я ОСОБА_8 було надано дозвіл на отримання громадянства, оформлено паспорт громадянина України паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Свідок ОСОБА_13 зазначала, що видавала дублікат свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_10 особі, яка звернулась до неї з відповідною заявою та пред`явила паспорт на ім`я ОСОБА_10 , а також показаннями свідка ОСОБА_14  працівника прикордонної служби України.
		Прокурор зазначив, що винуватість ОСОБА_5 також підтверджується висновками судових експертиз, а саме: портретної експертизи, почеркознавчої експертизи. Вважає, що до показань обвинуваченого слід відноситись критично, оскільки вони надані з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
		Також апелянт вважає, що висновок суду стосовно відсутності в обвинувальному акті мети вчинення цього правопорушення, є неправильним, оскільки в формулюванні обвинувачення вказано, що кримінальний проступок ОСОБА_5 вчинив з метою прикриття своїх справжніх даних, а отже право на захист від неконкретизованого обвинувачення не порушувалось.
		Не погоджується прокурор і з висновком місцевого суду про те, що ряд письмових доказів, не є документами в розумінні ст.ст.80, 99 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), оскільки ці матеріали спеціально створені з метою збереження інформації матеріальними об`єктами, що повністю підпадає під передбачене ч.1 ст.99 КПК визначення документу.
		Також прокурор зазначив, що тимчасовий доступ до речей і документів включає можливість вилучення, тому є необґрунтованим висновок суду про те, що письмові документи зібрані не у спосіб, передбачений КПК, зокрема, що слідчим суддею було надано дозвіл лише на тимчасовий доступ без вилучення копій чи оригіналів документів. При цьому, слідча ОСОБА_15 при допиті пояснили, що документи надавалися добровільно, заперечень не надходило. На думку прокурора, оскільки ці документи зберігались саме у державний органах  ДМС, вони могли бути витребувані без надання дозволу на тимчасовий доступ.
		Апелянт покликався на те, що місцевим судом не досліджувались матеріали, на підставі яких були постановлені ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва, а тому не мав права давати оцінку їх законності .
		Щодо неточностей у протоколі тимчасового доступу до речей та документів від 25.03.2020, зокрема місця проведення даної слідчої дії, то при допиті слідча пояснювала, що була допущена описка. Також вважає, що відсутні будь-які протиріччя між текстом цього протоколу та описом вилученого майна, адже відсутній був відцифрований образ обличчя, а вилучений диск з фотографічним зображенням ОСОБА_5 , а в описі детально вказано номер диску та інші ідентифікуючі ознаки. При цьому, вважає, що вимог ч.3 ст.105 КПК не було порушено, адже цей диск не був додатком до протоколу, а був безпосереднім об`єктом вилучення. Прокурор зауважив, що вилучений файл не використовувався під час проведення портретної експертизи.
		Також прокурор вважає, що судом безпідставно не взято до уваги протокол пред`явлення особи до впізнання, під час якого свідок ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_5 , і недоліки при проведенні даної слідчої дії, на які покликався суд, є неспроможними, а протокол за його результатами відповідає вимогам КПК.
		Апелянт покликався на те, що стороною обвинувачення було надано у розпорядження суду інформація щодо з`єднань номеру мобільного телефону, який був вказаний в документах на отримання громадянства на ім`я ОСОБА_10 , як непрямий доказ можливості належності цього номеру особі, яка використовувала підроблений документ. При цьому, вказав, що відомостей про те, що даний номер не фіксувався у певний час у певному місці, не означають, що він був там відсутній. 
		На думку прокурора, заповнення 10.05.2019 не ОСОБА_5 декларації про відмову від іноземного громадянства, не спростовує факту використання 20.02.2019 ОСОБА_5 підробленого документа. Зазначив, що підписи та рукописні записи від імені ОСОБА_10 не ідентифіковані лише у зв`язку з відсутністю достатніх зразків підпису від імені ОСОБА_10 та малий обсяг графічної інформації. Також покликався на те, що у протоколі зазначено, що процесуальна дія  відібрання експериментальних зразків почерку та підпису ОСОБА_5 , не була завершена у зв`язку з тим, що підозрюваний не з`явився для її закінчення. 
		Прокурор зазначив, що підтвердження факту підробки паспорту громадянина Румунії на ім`я ОСОБА_8 підтверджується низкою доказів, а не лише листом комісара поліції, на що покликався суд.
		Окрім того, прокурор покликався на те, що судом було грубо порушено засади безперервності судового розгляду, оскільки після з`ясування обставин та перевірки їх доказами, дебатів і останнього слова обвинуваченого, суддя вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Однак, 16.11.2020 постановив ухвалу, відповідно до якої вийшов з нарадчої кімнати для з`ясування певних обставин, а повторні судові дебати було проведено лише 16.04.2021, тобто через 5 місяців. Увесь цей час суддя приймав рішення у інших кримінальних провадженнях, що є істотним порушенням кримінального процесуального законодавства. 
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_4 на підтримання поданої ним апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-захисника ОСОБА_16 проти вимог апеляційної скарги прокурора, їх прохання щодо залишення вироку суду без змін як обґрунтованого і законного, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
		 
		Згідно припису ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Так, в апеляційній скарзі прокурор заявляв клопотання про повторне дослідження ряду доказів на підтвердження своєї позиції, яким, на його переконання, місцевий суд надав неправильну оцінку. Проте під час апеляційного розгляду прокурор відмовився від підтримання свого клопотання про повторне дослідження доказів.
		Окрім того, дані матеріалів кримінального провадження, зокрема журнали судових засідань, не дають підстав, що судом першої інстанції допущено істотні порушення при дослідженні доказів. При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 10 червня 2020 року у справі №712/2341/15-к, повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком апеляційного суду. Відмова у задоволенні клопотання щодо повторного дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій. 
		З огляду на викладене, враховуючи принцип безпосередності дослідження доказів, колегія суддів приймає до уваги докази, досліджені місцевим судом, не надаючи їм іншої оцінки, ніж надав суд першої інстанції.
		 
		Як передбачено ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		При цьому, згідно вимог ст.374 КПК, у разі визнання особи виправданою у вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдування обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. 
		Виправдовуючи ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК, суд першої інстанції послався на недоведеність стороною обвинувачення наявності в діях ОСОБА_5 складу цього злочину. Зокрема суд зазначив, що за результатами судового розгляду не доведена вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, тобто у використанні завідомо підробленого документу. 
		Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, колегія суддів вважає даний висновок місцевого суду правильним.
		Так, місцевим судом було визнано неналежними та недопустимими ряд доказів, зокрема рапорти оперуповноважених працівників правоохоронних органів та листи державних установ, з тих підстав, що вони не є документами у розумінні ст.99 КПК. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, адже ч.2 зазначеної статті містить перелік матеріальних об`єктів, які можуть належати до документів за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті.
		Також місцевим судом було визнано недопустимими та неналежними доказами документи, вилучені за ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м.Києва про тимчасовий доступ до речей та документів з тих підстав, що резолютивні частини зазначених ухвал не містили дозволу на вилучення копій чи оригіналів запитуваних документів. При цьому системним аналізом ст.ст.163, 164 КПК, які регламентують порядок розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів та зміст ухвали слідчого судді за результатами його розгляду, встановлено, що вилучення речей та документів під час здійснення даної процесуальної дії повинно проводитись лише на підставі дозволу слідчого судді, про що повинно бути зазначено у резолютивній частині ухвали. Таким чином, в силу вимог п.1 ч.2 ст.87 КПК, яка встановлює обов`язковість визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, рішення місцевого суду про визнання вилучених під час проведення тимчасового доступу до речей та документів доказів, у тому числі оптичного носія інформації на якому міститься файл із зображенням ОСОБА_5 , є правильним та відповідає вимогам закону.
		Щодо доводів прокурора про відсутність потреби в отриманні дозволу на таке вилучення, оскільки усі документи були у володінні державних органів, то колегія суддів зауважує, що КПК не містить жодних винятків при отриманні дозволу на проведення даної слідчої дії.
		Зважаючи на те, що вилучення вище вказаного оптичного диску із зображенням ОСОБА_5 було проведено із грубим порушенням вимог КПК, тому колегія суддів не аналізує сам зміст протоколу про тимчасовий доступ до речей і документів, оскільки у даному випадку це не може вплинути на допустимість зазначеного доказу.
		Також, враховуючи доктрину «плодів отруйного дерева», сформульовану Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», колегія суддів правильним визнання недопустимими доказами висновок експерта №СЕ-19-20/12112-ФТ від 06.05.2020, висновок експерта №СЕ-19-20/16200-ПЧ від 08.07.2020, оскільки вказані експертизи була проведені на підставі інформаційних носіїв, які були отримані з порушенням вимог КПК.
		Не може слугувати доказом вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.03.2020, проведеного за участі свідка ОСОБА_11 . Зокрема, як було встановлено місцевим судом, свідок ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_5 за слов`янською зовнішністю, поглядом, бородою. Разом з тим, при допиті у суді першої інстанції, свідок пояснювала, що під час впізнання обирала фотознімок, який схожий на фотознімок особи зі справи про набуття громадянства, а не за зовнішніми ознаками реальної особи, вказавши, що фотознімки були чорно-білі і вона не була на 100% впевнена, що це саме та особа, що представилась ОСОБА_10 , а слідча давала їй навідні питання стосовно зовнішності впізнаваємої особи. При цьому, у судовому засіданні цей свідок не змогла ствердити, що саме ОСОБА_5 є тією особою, яка представилась ОСОБА_17 . Також свідок зазначала, що при проведенні вказаної слідчої дії не були присутні поняті, а вони прийшли тільки на підписання протоколу.
		Таким чином, показання свідка ОСОБА_11 , надані нею при допиті у місцевому суді, фактично спростовують зафіксовані у вказаному протоколі дані та ставлять під сумнів якість цього доказу.
		З огляду на те, що ряд доказів сторони обвинувачення у даному провадженні були визнані місцевим судом недопустимими як отримані з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного перегляду, тому колегія суддів не вбачає підстав для перевірки інших доводів апеляційної скарги прокурора, оскільки ці обставини не зможуть вплинути на доведеність винуватості ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному проступку.
		Стосовно доводів прокурора про допущене місцевим судом порушення вимог КПК, оскільки після повернення з нарадчої кімнати, він відновив судове слідство, то колегія суддів зауважує, що вихід суду з нарадчої кімнати і поновлення судового розгляду не суперечить загальним засадам кримінального провадження, оскільки оцінка доказів здійснюється саме в нарадчій кімнаті, а за наявності об`єктивних суперечностей, які впливають на вирішення питання щодо винуватості особи, усунути їх можливо лише в результаті відновлення судового розгляду. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 182/523/16-к.
		Частина 2 ст.17 КПК, ст.62 Конституції України імперативно встановлюють, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь даної особи.
		Відповідно до ч.3 ст.373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи.
		Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що зібрані органом досудового розслідування доказів, які були дослідженні судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність  з точки зору достатності та взаємозв`язку, є недостатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_5 , оскільки вони не доводять «поза розумним сумнівом» його винуватість у пред`явленому обвинуваченні.
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить переконання, що вирок яким виправдано ОСОБА_5 за недоведеністю вчинення ним кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, ухваленим з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а також закону про кримінальну відповідальність, а тому підстав для його скасування та задоволення апеляційних вимог прокурора не вбачається.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, 
		у х в а л и л а :
		 
		Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 червня 2021 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4  без задоволення.
		Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		С у д д і :
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...