Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16185/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2022. Зареєстровано: 04.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2022.
Дата набрання законної сили: 25.07.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		25 липня 2022 року 
		 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/16185/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С. В., Стратієнко Л. В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,
		 
		за участю представників:
		 
		Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» -  Войтюк Д. В. ,
		 
		Державного підприємства «Енергоринок» -  Гордій Р. А., Саква Д. Ю., Калінін М. В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго»
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021
		(головуючий - Тарасенко К.В., судді Іоннікова І.А., Разіна Т.І.)
		на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021
		(суддя Маринченко Я.В.)
		у справі № 910/16185/19
		за позовом Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго»
		до Державного підприємства «Енергоринок»
		 
		про стягнення 1 074 777 050,44 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		Історія справи
		 
		1.          Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» (далі - ПрАТ «Укргідроенерго», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом  про стягнення з Державного підприємства «Енергоринок» (далі - ДП «Енергоринок», відповідач) 1 074 777 050,44 грн, з яких 1 001 664 710,73 грн - заборгованість за отриману електричну енергію, 1 4049 212,12 грн - пеня, 41 105 792,29 грн -  інфляційні втрати та 17 957 335,33 грн - 3% річних.
		 
		2.          Позов мотивовано неналежним виконанням договірних зобов`язань у частині своєчасної оплати за отриману електричну енергію відповідно до договору №3304/01 від 31.01.2006.
		 
		Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій
		 
		3.          Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі №910/16185/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021, у задоволені позову відмовлено.
		 
		4.          Судові рішення мотивовані тим, що заборгованість відповідача перед позивачем, що утворилася за договором №3304/01 від 31.01.2006 підлягає погашенню у спеціальному порядку, визначеному державою, а тому в цих правовідносинах спір не може бути вирішений шляхом стягнення заборгованості за даним позовом.
		 
		5.          Суди попередніх інстанцій вказують на те, що запровадивши новий ринок електричної енергії, держава закріпила спеціальні умови (обов`язкові для позивача та відповідача) щодо погашення заборгованості ДП «Енергоринок» в порядку, визначеному окремим законом.
		 
		6.          Відповідним Законом є ухвалений Верховною Радою України 17.06.2020 Закон України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», який набрав чинності з 16.07.2020, метою якого є повне погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України, тобто погашення заборгованості, що виникла до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.
		 
		7.          Положеннями цього Закону визначено, як шляхи погашення заборгованості, так і механізми проведення розрахунків.
		 
		8.          Суди зазначають, що запровадивши з 01.07.2019 новий ринок електричної енергії, держава змінила характер регулювання спірних правовідносин, що склалися між сторонами спору на підставі укладеного договору.
		 
		9.          Незважаючи на те, що правовідносини між сторонами спору виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між позивачем та відповідачем регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема Законом України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії».
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		10.          Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ПрАТ «Укргідроенерго» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 у справі №910/16185/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
		 
		11.           Підставою касаційного оскарження позивач зазначає п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		12.           Скаржник вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування п. 2 ч. 3, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилась на оптовому ринку електричної енергії» у правовідносинах щодо стягнення в судовому порядку заборгованості.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		13.          У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, а касаційну скаргу - без задоволення.
		 
		14.          Відповідач звернувся до Суду з клопотанням про передачу справи, що переглядається на розгляд об`єднаної палати, у зв`язку з необхідністю відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20, від 15.06.2022 у справі №910/9947/19.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		 
		15.           31 січня 2006 року між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Приватним акціонерним товариством «Укргідроенерго» (УГЕ) укладено договір №3304/01 від 31.01.2006 (далі - договір), відповідно до якого УГЕ зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію за двоставочним тарифом, вироблену на гідроелектростанціях УГЕ, та здійснювати її оплату відповідно до умов даного договору.
		 
		16.          Пунктом 2.2. договору передбачено, що УГЕ зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати всю вироблену електроенергію на гідроелектростанціях УГЕ, за винятком електроенергії, яка використовується УГЕ на власні потреби своїх гідроелектростанцій, через точки; поставки - межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Актах розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток №3 Договору). Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку (точок обліку електричної енергії) наведено у додатку №1 до даного Договору. Однолінійні схеми розташування приладів розрахункового обліку наведені у додатку №1 та №2 до даного Договору. Тимчасово, до моменту врегулювання на рівні НКРЕ України питання щодо оплати УГЕ за роботу її обладнання в режимі синхронного компенсатора як за надання системної послуги, до обсягів електроенергії, яку УГЕ продає ДПЕ, включаються обсяги споживання електроенергії гідрогенератором УГЕ, що працюють в режимі синхронного компенсатора.
		 
		17.           Відповідно до п. 4.1. договору оплата вартості електричної енергії, купленої ДПЕ в УГЕ, що визначена відповідно до п. 2.4. даного договору, здійснюється грошовими коштами, які перераховуються на поточний рахунок УГЕ (для розрахунків за куплену електроенергію) та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (для розрахунків з податку на додану вартість). За згодою сторін оплата вартості електричної енергії, купленої ДПЕ в УГЕ, може також здійснюватися іншими формами, що передбачені чинним законодавством. Платіж на поточний рахунок із спеціальним режимом використання є невід`ємною частиною оплати вартості електричної енергії, купленої ДПЕ у УГЕ, що визначена відповідно до п. 2.4. даного Договору.
		 
		18.           За приписами пунктів 5.5.1, 5.5.2 договору ДПЕ зобов`язане купувати відповідно до умов ст.3 даного договору, електроенергію, яка відпускається УГЕ за двоставочним тарифом. Здійснювати своєчасну оплату вартості електричної енергії, купленої ДПЕ у УГЕ, що визначена відповідно до п. 2.4. даного договору грошовими коштами та іншими формами платежу, що не суперечить законодавству України. При цьому зобов`язання ДПЕ щодо сплати грошовими коштами вартості електричної енергії чітко обмежуються наявними на поточному рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ грошовими коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню УГЕ.
		 
		19.          Додатковою угодою №16199/01 до договору від 28.12.2018 сторони погодили викласти п. 8.4. договору в наступній редакції: договір вступає в силу з 01.02.2006 та діє до 30.06.2019.
		 
		20.          Судами встановлено, що за період з грудня 2014 року по червень 2019 року на виконання умов вищезазначеного договору, позивач щомісячно передавав, а відповідач отримував електричну енергію, що підтверджується відповідними актами купівлі-продажу електроенергії на загальну суму 8 971 389 207,13 грн.
		 
		21.           Відповідачем здійснено частковий розрахунок за куплену електричну енергію за вказаний період внаслідок чого за ДП «Енергоринок» утворилась заборгованість.
		 
		22.           Листом №17/4026 від 05.09.2019 позивач направив відповідачеві заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до якої заборгованість відповідача за куплену електричну енергію за червень 2019 перед позивачем зменшилась на 173 884 531,31 грн.
		 
		23.           Відповідно до акта звірки розрахунків №04/32-18123 від 21.10.2019 (станом на кінець дня 30.09.2019), заборгованість ДП «Енергоринок» перед ПрАТ «Укргідроенерго» становить, за даними відповідача - 1 175 549 809,29 грн, за даними позивача - 1 001 665 277,98 грн, у графі розходження зазначено: в бухгалтерському обліку ПрАТ «Укргідроенерго» відображено господарську операцію щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 173 884 531,31 грн на підставі заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 05.09.2019 №17/4026, який підписаний та скріплений печатками сторін.
		 
		24.          Листами №1-5/623 від 07.08.2017, №17/2814 від 11.06.2018, №17/3061 від 09.07.2019 позивач звертався до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості за договором №3304/01 від 31.01.2006 або направлення пропозиції механізму розрахунку, що дозволить погасити (зменшити) зазначену заборгованість.
		 
		25.          У відповідь відповідач листами №01/29-1716 від 10.02.2017, №01/26-8118 від 20.06.2018 та №07/44-16044 від 02.08.2019 повідомив позивача про здійснення погашення заборгованості за поставлену електроенергію лише відповідно до алгоритмів, затверджених постановами НКРЕКП, тому жодним чином не може вплинути на перерахування коштів та їх обсяги.
		 
		26.           З огляду на неналежне виконання договірних зобов`язань, у частині своєчасної оплати за отриману електричну енергію відповідно до договору №3304/01 від 31.01.2006, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		27.          У період укладення та дії договору № 3304/01 від 31.01.2006 був чинним Закон України «Про електроенергетику».
		 
		28.          Відповідно до ст. 4 указаного Закону регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об`єктивними умовами функціонування галузі: постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України; централізованим теплопостачанням споживачів теплоелектроцентралями і котельнями, які входять до об`єднаної енергетичної системи України.
		 
		29.           За приписами ст. 5 Закону України «Про електроенергетику» державна політика в електроенергетиці базується на таких принципах, зокрема державного регулювання діяльності в електроенергетиці та додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб`єктами відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.
		 
		30.          Частинами 1, 4 ст. 14 зазначеного Закону в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії. Функції централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єднаною енергетичною системою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав виконує державне підприємство, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі. Централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб`єкти господарської діяльності, об`єкти електроенергетики яких підключені до об`єднаної енергетичної системи України. Державне підприємство, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України, є системним оператором та виконує функції, визначені цим Законом та Законом України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України».
		 
		31.          Відповідно до ч. 12 ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» оптовий ринок електричної енергії України функціонує з додержанням таких вимог, зокрема всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб`єктом господарської діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії; у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - мікро-, міні- та малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об`єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії.
		 
		32.          Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії було врегульовано ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику», відповідно до якої для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи, постачальники універсальних послуг, постачальники «останньої надії» та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		 
		33.          З огляду на зазначене, проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України (ОРЕ України) в період дії Закону України «Про електроенергетику» здійснювалося лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання як позивачем так і відповідачем.
		 
		34.          Конституційний Суд України в Рішенні у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» (справа про електроенергетику) від 12.02.2002 № 3-рп/2002 вказував, що особливістю функціонування об`єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а ДП «Енергоринок» готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб`єктів договору, Національна комісія регулювання електроенергетики України, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб`єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.
		 
		35.          Разом з тим, 01.07.2019 набув чинності Закон України «Про ринок електричної енергії» за змістом п. 23 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України «Про електроенергетику».
		 
		36.          За приписами п. 2 зазначеного розділу Закону балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок «на добу наперед» та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори починають діяти з 1 липня 2019 року. При цьому балансуючий ринок, ринок «на добу наперед», внутрішньодобовий ринок та двосторонні договори запроваджуються одночасно.
		 
		37.          Крім того, відповідно до п. 15 розд. XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» оптовий постачальник електричної енергії провадить діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію.
		 
		38.          Згідно з п. 16 того ж розділу доручено Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на ОРЕ.
		 
		39.          17 червня 2020 року ухвалено Верховною Радою України Закон України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», який набрав чинності з 16.07.2020, крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 1 липня 2021 року.
		 
		40.          Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України. Метою цього Закону є повне погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України.
		 
		41.           За приписами ст. 1 зазначеного Закону:
		заборгованість - це сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень; 
		підтвердження заборгованості - процес встановлення та уточнення сум заборгованості учасниками, за результатами якого складається акт про наявність та розмір заборгованості;
		 
		оптовий постачальник електричної енергії - державне підприємство «Енергоринок», утворене для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії України;
		процедура погашення заборгованості - комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, а також припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії.
		 
		42.          Статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії» регламентовані заходи щодо погашення заборгованості на оптовому ринку електричної енергії України. Учасники здійснюють погашення заборгованості шляхом:
		1) застосування процедури взаєморозрахунків з використанням механізмів, передбачених статтею 3 цього Закону;
		2) погашення (списання) заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону.
		 
		43.           Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 зазначеного Закону на умовах, визначених цим Законом, підлягає погашенню (списанню) заборгованість державного підприємства «Енергоринок» перед оператором системи передачі за послуги з диспетчерського управління об`єднаною енергетичною системою України та передачі електричної енергії магістральними і міждержавними електричними мережами.
		 
		44.          Частиною 5 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом.
		 
		45.          Натомість відповідний порядок Кабінетом Міністрів України не розроблений, тобто відсутній механізм погашення заборгованості, яка наразі існує.
		 
		46.          Крім того, процедура погашення заборгованості - це комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії. Заборгованість - це сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.
		 
		47.          З огляду на визначення терміну «заборгованість», викладеного в ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», під регулювання названого Закону підпадає саме підтверджена учасниками заборгованість, яка відображена в акті про наявність та розмір заборгованості. 
		 
		48.          З огляду на зазначене, заборгованість відповідача перед позивачем, що утворилася за договором, підлягає погашенню у спеціальному порядку, визначеному державою, однак за відсутності підтвердженої учасниками заборгованості, застосування до спірних правовідносин Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії» буде можливе за умови підтвердження такої заборгованості відповідним рішенням суду.
		 
		49.          Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20.
		 
		50.           У матеріалах справи наявний акт від 21.10.2019, підписаний між позивачем та відповідачем, відповідно до якого заборгованість ДП «Енергоринок» перед ПрАТ «Укргідроенерго» за даними останнього складає 1 001 665       277,98 грн, а за даними ДП «Енергоринок» - 1       175       549       809,29 грн.
		 
		51.          ПрАТ «Укргідроенерго» зазначає, що позивачем на адресу відповідача була надіслана заява від 05.09.2019 № 17/4026 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 173       884       531,31 грн, у зв`язку з цим заборгованість ДП «Енергоринок» перед ПрАТ «Укргідроенерго» за придбану електроенергію в червні 2019 року зменшилась та становить 183       513       815,98 грн. Крім того, позивач вказує, що заборгованість відповідача станом на дату подання позову складає 1       001       664       710,73 грн.
		 
		52.           Разом з тим, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, постановою Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 911/2560/19 залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, якими задоволено позов ДП «Енергоринок», визнано недійсним з моменту його вчинення односторонній правочин про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинений ПрАТ «Укргідроенерго» у формі заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 05.09.2019 № 17/4026.
		 
		53.          Тобто сторонами не підтверджено розмір заборгованості відповідача за електроенергію та судами попередніх інстанцій не встановлювався.
		 
		54.          Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 910/9947/19 дійшов висновку про те, що Закон України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії» допускає можливість звернення з позовом до ДП «Енергоринок» про стягнення заборгованості, оскільки заборгованістю є сума коштів, що виникла до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті, зокрема відповідно до судових рішень.
		 
		55.          Крім того, Верховний Суд у зазначеній постанові вказав на те, що Закон України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», який визначає правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на ОРЕ, не встановлює будь-яких заборон або обмежень щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість, що виникла у ДП «Енергоринок» до 01.07.2019.
		 
		56.          З огляду на зазначене, Законом України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії» не передбачено будь-яких обмежень або заборони для позивача щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості і 3% річних та інфляційних, тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в позові з підстав врегулювання порядку погашення заборгованості ДП «Енергоринок» Законом України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії».
		 
		57.          Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.
		 
		58.          Оскільки суди попередніх інстанцій, відмовляючи в позові, не встановлювали розмір заборгованості відповідача та не досліджували наявність підстав для нарахування та правильність такого нарахування 3% річних та інфляційних, та враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		59.          Відповідач звернувся до Суду з клопотанням про передачу справи №910/16185/19 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на наявність підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.02.2022 у справі №910/4216/20, від 15.06.2022 у справі № 910/9947/19, оскільки є стала судова практика щодо застосування норм закону про алгоритм НКРЕКП у відносинах між ДП «Енергоринок» та виробниками електричної енергії.
		 
		60.          ДП «Енергоринок» посилається на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 05.11.2002 у справі № 10/306, від 25.11.2003 у справі №6/335, від 07.02.2006 у справі № 6/307 та в постановах Вищого господарського суду України від 11.02.2016 у справі № 37/259, від 10.08.2016 у справі № 910/32054/15, від 04.05.2016 у справі № 910/13351/15, від 04.10.2016 у справі № 910/5985/16 (щодо застосування норм права про застосування алгоритму розподілу коштів, що відповідно передбачалось Законом України «Про електроенергетику»).
		 
		61.          Відповідно до ч. 1 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
		 
		62.          Згідно з ч. 1 ст. 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		 
		63.          Основним завданням Верховного Суду відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики.
		 
		64.           Тобто з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій, Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ; існування невідповідності критерію «якість закону» законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.
		 
		65.          Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
		 
		66.          Верховним Судом відхиляються посилання відповідача на усталену практику Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, оскільки висновки, викладені у відповідних постановах стосувались правовідносин, відмінних від тих, що склалися у справі, що розглядається, оскільки на момент їх ухвалення не діяв ні Закон України «Про ринок електричної енергії», ні Закон України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії».
		 
		67.          Крім того, згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		68.          Оскільки висновки Верховного Суду в постановах у справах № 910/4216/20, №910/9947/19 щодо застосування Закону України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії» та відсутності будь-яких обмежень або заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості і 3% річних та інфляційних за електроенергію є чіткими, зрозумілими, актуальними, а під час здійснення касаційного провадження у цій справі Верховним Судом не було встановлено наявності підстав для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а доводи, наведені в клопотанні, не спростовують його, Верховний Суд не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а тому відмовляє у задоволенні поданого ДП «Енергоринок» клопотання.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		69.          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		70.          Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи 
		 
		відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		71.          Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
		 
		72.          Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення. З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		73.          Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене в постанові, на підставі належних доказів з`ясувати усі обставини щодо дійсного розміру заборгованості відповідача перед позивачем, періоду прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань, а також сум інфляційних і 3% річних, які підлягають нарахуванню на відповідну заборгованість за час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України і в залежності від встановлених обставин вирішити спір.
		 
		Розподіл судових витрат
		 
		74.          Оскільки у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
		 
		 
		Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» задовольнити частково.
		 
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі                                                                                                                                     №910/16185/19 скасувати.
		 
		3.  Справу № 910/16185/19 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя           О. А. Кролевець
		 
		Судді          С. В. Бакуліна 
		 
		          Л. В. Стратієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...