Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 516/166/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано для оприлюднення: 04.08.2022. Зареєстровано: 04.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2022.
Дата набрання законної сили: 26.07.2022
Номер судового провадження: 22-ц/813/6062/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26.07.2022 року                                                                 м. Одеса
		Єдиний унікальний номер справи №516/166/21
		Апеляційне провадження №22-ц/813/6062/22 
		Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
		головуючого - Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), 
		суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
		за участю секретаря Хухрова С.В.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Теплодарського міського суду Одеської області  від 13 грудня 2021 року, постановлене під головуванням судді Мисливої Л.М., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовної заяви та позиція інших учасників процесу
		У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.
		Позов обґрунтовано тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (після розірвання шлюбу прізвище матері - ОСОБА_4 ).
		З часу розірвання шлюбу між батьками, тобто з 07 грудня 2006 року, відповідач створив умови, що шкодять її інтересам, а саме: ігнорує її, не піклується про неї, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з нею в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення; не дає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
		Зазначала, що відповідач покладених на нього законом обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у її вихованні.
		Вказувала, що її мати неодноразово зверталася до органу опіки та піклування з проханням позбавити відповідача батьківських прав та отримувала рекомендації про необхідність звернення до суду
		Також зазначила, що ОСОБА_2 , маючи сумніви щодо свого батьківства, у 2020 році звертався до суду з відповідним позовом, що для неї це було несприятливо та образливо.
		Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила задовольнити її позов (а.с.1-2,28-31).
		Відповідач в судовому засіданні ОСОБА_2 позов не визнав, зазначивши, що донька сама не бажає з ним спілкуватися, не сприймає його як батька, хоча він бажає приймати участь у її житті, аліменти на її утримання своєчасно сплачує з 2020 року. Крім того, колишня дружина йому завжди стверджувала, що позивачка не є його рідною донькою, в зв`язку з чим ним і подавався позов до суду в 2020 року про оспорювання батьківства.
		Виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області в особі органу опіки та піклування подав до суду письмове клопотання про  розгляд справи  за  відсутності їх представника та просив її розглянути за наявними в матеріалах справи документами та його висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. (а.с.42,43).  
		 
		Зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області  від 13 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено(а.с.54-57).
		 
		Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов, оскільки рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що суперечить її інтересам.
		В апеляційній скарзі апелянт наводить наступні доводи та зазначає, що:
		- суд першої інстанції повністю прийняв сторону відповідача, довірився той брехні, яку відповідач сумлінно доводив під час слухання справи, що нібито він бажає приймати участь у її житті та сплачує аліменти; 
		- ніякого піклування з його боку до неї за все життя не було. Вона повністю була на забезпеченні своїх матері та бабусі, проте її доводи та висновок органу опіки та піклування судом до уваги не взято;
		- покладених законом на батьків обов`язків відповідач не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у її вихованні. Всі питання щодо виховання вирішуються її мамою самостійно без участі та підтримки з боку ОСОБА_2 . Вона знаходиться на повному утриманні матері ОСОБА_4 ;
		- її мати неодноразово зверталась до органу опіки та піклування з проханням позбавити ОСОБА_2 батьківських прав, на що було рекомендовано звернутися до суду та після проведення перевірки надано висновок щодо доцільності позбавлення його батьківських прав. У 2016 році, коли мати вперше звернулись до органу опіки щодо позбавлення відповідача батьківських прав, батько навіть написав заяву про згоду на це;
		- зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення ОСОБА_2 до своїх батьківських обов`язків відносно неї (а.с.61-62). 
		Правом відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
		У поясненнях на апеляційну скаргу представник виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області в особі органу опіки та піклування підтримав доводи скарги та просив її задовольнити (а.с.80-82).
		Учасники судового процесу про дату судового засідання, призначеного на 26 липня 2022 року, повідомлені належним чином, заяв про розгляд справи в режимі відеоконференції або про відкладення розгляду справи з поважних причин на іншу дату не подавали, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутність.
		 
		Позиція апеляційного суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив  з недоведеності ухилення  ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків та виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення особи батьківських прав.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає нормам матеріального та процесуального права.
		 
		Встановлені судом фактичні обставини справи
		Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 22 листопада 2003 року (а.с.9).
		Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьками зазначені: ОСОБА_2 (батько) та мати ОСОБА_3 (а.с.3). 
		Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 07 грудня 2006 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_4 , розірвано 07 грудня 2006 року (а.с.10).
		Із змісту заяви ОСОБА_2 від 19 серпня 2016 року на ім`я міського голови видно, що він просив позбавити його батьківських прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана заява не містить будь-яких мотивів її написання (а.с.16) 
		Ухвалою Теплодарського міського суду Одеської області від 25 листопада 2020 року провадження у цивільній справі №516/48/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеської області в особі органу опіки та піклування, про оспорювання батьківства, закрито в зв`язку з відмовою ОСОБА_2 від позову (а.с.15). 
		З розрахунку заборгованості по аліментах від 05 травня 2021 року, складеного головним державним виконавцем Біляївського міськрайонного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), при примусовому виконанні судового наказу №2-317/2004, виданого 25 листопада 2004 року Теплодарським міським судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що загальний розмір заборгованості по аліментах становить 97 208,80 грн. за період з 08 червня 2017 року по 30 квітня 2021 року. Також, зі вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що у період 2020-2021 років ОСОБА_2 сплачуються аліменти на утримання доньки (а.с.11-12).
		Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 20 листопада 2019 року, зазначена комісія, розглянувши заяву ОСОБА_5 від 22 жовтня 2019 року, враховуючи інтереси неповнолітньої ОСОБА_1 , вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його неповнолітньої доньки. Крім того, у висновку вказано про те, що зі слів ОСОБА_4 її теперішній чоловік проживає в іншій країні - Росії, але колишній чоловік не дає згоди доньці на виїзд за кордон (а.с.13-14).
		У відповідності до висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області від 02 листопада 2021року, зазначений орган, враховуючи інтереси неповнолітньої ОСОБА_1 , вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.43).
		Згідно ухвали Теплодарського міського суду Одеської області від 25 листопада 2020 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Теплодарської міської ради Одеської області в особі органу опіки та піклування, про оспорювання батьківства, закрито в зв`язку з відмовою ОСОБА_2 від позову. Вказана ухвала суду набрала законної сили (а.с.15).
		За довідкою виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 16 вересня 2021 року, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 01 червня 1984 року по теперішній час (а.с.33).
		Як вбачається з характеристики ОСОБА_1 ,2004 року народження, наданої Теплодарською ЗОШ І-ІІІ ступенів Теплодарської міської ради Одеської області, як учениці 10-А класу, ОСОБА_1 зарекомендувала себе здатною, дисциплінованою, організованою і старанною ученицею; має навчальні досягнення середнього та достатнього рівня; батьки ОСОБА_6 виконують свої обов`язки, цікавляться шкільним життям доньки та завжди відвідують батьківські збори (а.с.17).
		Позивачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5-6).
		З акту обстеження житлово-побутових умов №81 від 26 жовтня 2019 року, проведених за адресою проживання неповнолітньої ОСОБА_1 , вбачається, що санітарно-гігієнічні умови квартири є задовільними, квартира відремонтована, прибрана, в наявності необхідні меблі, побутова техніка, для виховання, розвитку та проживання дитини створені відповідні умови (а.с.20).
		Інших доказів матеріали справи не містять.
		 
		Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
		Стаття 165 СК України надає право дитині, яка досягла чотирнадцяти років, звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав.
		Особи можуть бути позбавлені батьківських прав щодо дитини тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України.
		При цьому п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Тлумачення п. 2 ч.1ст.164 СК України   дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
		Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Відповідно до змісту ч.1ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
		Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17.
		Судова практика у справах щодо застосування положень  ст.164 СК України є усталеною, підстав для порушення питання про відступлення від цієї практики немає.
		Подання позову про позбавлення батьківських прав дитиною, яка досягла 14 років, щодо самої себе не впливає на перелік обставин, які підлягають встановленню при розгляді такого позову, та їх доведеність належними та допустимими доказами.
		Вирішуючи спір за позовом ОСОБА_1 , 2004 року народження, про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд першої інстанції, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені ч.1ст.164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.
		Відповідач ОСОБА_2 проти позбавлення батьківських прав заперечував, обставини, які б свідчили про те, що він не забезпечував належного виховання дитини, не виявляв щодо неї батьківського піклування, ухилявся від виконання своїх обов`язків щодо виховання; жорстоко поводився з дитиною, є хронічним алкоголіком або наркоманом, вдавався до будь-яких видів експлуатації, примушував її до жебракування та бродяжництва, засуджений за вчинення умисного злочину щодо дитини, судами не встановлені, отже підстав для позбавлення батьківських прав як крайнього заходу сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, немає.
		Доводи апеляційної  скарги про те, що суд першої інстанції  безпідставно не врахував висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 не є підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до ст.19 СК України суд, надаючи оцінку цьому висновку, правомірно не погодились з ним, вказуючи, що цей висновок є недостатньо обґрунтованим.
		Згідно зі ст.166 СК України  позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.
		Відповідно до ст.19 СК України   суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		Отже, висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав.
		Наявність конфлікту між позивачем та відповідачем не може свідчити про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.
		Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
		Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
		Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.
		Матеріали справи не містять доказів, що відповідач був попереджений органом опіки та піклування щодо невиконання своїх батьківських обов`язків відносно позивачки.
		При цьому звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
		Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст.5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).
		Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку відповідача ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні доньки, про умисне і свідоме нехтування обов`язками батька, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.
		Більш того, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача з огляду те, що у висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, даний висновок є недостатньо обґрунтованим.
		Доводи апеляційної скарги про те, що, маючи докази наявності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а саме ухилення  ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, не виявлення інтересу до життя дитини, не створення умов для отримання нею освіти, суд не застосував до нього цей захід впливу, відповідно до положень ст.164 СК України, не заслуговує на увагу, оскільки, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України,  доведення обставин саме свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача, в свою чергу, позивачкою належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження вказаних обставин надано не було. 
		Так, в матеріалах справи відсутні характеристики на  ОСОБА_2 з місця роботи та з місця проживання, а характеристика на ученицю 10 - А класу ОСОБА_1 із школи вказує на те, що її батьки (тобто і відповідач ОСОБА_2 ) виконують свої обов`язки, цікавляться життям доньки, завжди відвідують батьківськи збори. Таким чином, вказаним доказом, наданим позивачкою, встановлено, що відповідач виявляє інтерес до життя дитини (а.с.17).
		По справі не допитані свідки, які б підтвердили факт невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків відносно позивачки.
		Сам по собі факт написання відповідачем у 2016 році заяви про позбавлення його батьківських прав, несплата аліментів на утримання позивачки протягом 2017-2019 років та звернення у 2020 році до суду з позовом про оспорювання батьківства, не є підставою для позбавлення  ОСОБА_2 батьківських прав у даній справі, оскільки вказане відбувалося у минулому, а відповідач пояснив свої поведінку тим, що колишня дружина йому завжди стверджувала, що позивачка не є його рідною донькою.
		Ураховуючи те, що ОСОБА_2 відмовився від позову про оспорювання батьківства та його відмова прийнята судом; з березня 2020 року він відновив сплату аліментів на утримання позивачки та її позов не визнає, наведені вище докази (заява відповідача 2016 року, його заборгованість по аліментам, яка утворилася протягом 2017-2019 років, та звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства) до уваги не беруться.
		В судовому засіданні не доведено, що поведінка відповідача ОСОБА_2 відносно доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, також не надано суду доказів в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.
		При цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ч. 3 ст.171 СК).
		Так,  у позові  та апеляційній скарзі  ОСОБА_1   посилається на те, що на протязі всього її існування відповідач її ігнорує, ніяким чином не піклується про неї, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується зі нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, тобто створились умови, які шкодять її інтересам, що є підстави позбавити батька батьківських прав.
		При вирішенні даної справи апеляційний суд вважає, що думка дитини, хоча і має важливе значення, однак не може бути вирішальною у даному спорі, враховуючи напружені стосунки між батьками та постійне проживання дитини з матір`ю, а також інші обставини, що характеризують спірні правовідносини, що не виключає можливість непрямого впливу матері на думку дитини.
		З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи позивачка не надала належних та достатніх доказів умисної й винної поведінки відповідача ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків, які б давали підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо  доньки ОСОБА_1 .
		За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також те, що батько дитини заперечує проти позбавлення його батьківських прав, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав.
		Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені.
		Враховуючи викладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
		Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Теплодарського міського суду Одеської області  від 13 грудня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		Повне судове рішення складено 04 серпня 2022 року.
		Головуючий 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...