Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 491/927/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 04.08.2022. Зареєстровано: 04.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/507/15/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016160210000451

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                              Справа № 491/927/19
		Провадження № 1-кп/507/15/2022
		                                 Номер рядка звіту 227
		                В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		04.08.2022 рокусмт. Любашівка  
		Любашівський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка Одеської області кримінальне провадження № 12016160210000451 від 04.09.2016 року про обвинувачення: 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Ананьїв Ананьївського району Одеської області, одруженого, працюючого старшим пожежником 10 державної пожежно-рятувальної частини 4 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Одеській області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		сторони обвинувачення-прокурора ОСОБА_4 
		представника потерпілого ОСОБА_5 
		сторони захисту-обвинуваченого ОСОБА_3 
		захисникаадвоката ОСОБА_6 
		 
		               ВСТАНОВИВ:
		   Державним обвинуваченням ОСОБА_3 обвинувачується в слідуючому: 
		   04 вересня 2016 року приблизно о 19 годині, обвинувачений ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «АЗЛК 2140» р/н НОМЕР_1 , який знаходився в технічно несправному стані, виїхав зі свого домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1 та здійснював рух по вказаній вулиці у напрямку вул. Вольфковича по сухому покриттю проїзної частини, в світлу пору доби під час заходу сонця.
		Видимість дороги в напрямку руху автомобіля була необмежена, ускладнена в результаті заходу сонця та сонячних променів, які потрапляли в лобове скло, а тому дії водія регламентувалися вимогами п.12.1 Правил дорожнього руху, згідно з якими під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
		Наближаючись до будинку АДРЕСА_2 , зі швидкістю близько 42,8-46,8 км/г, в напрямку руху, на правому узбіччю дороги по ходу руху автомобіля проглядалась малолітня дитина на відстані 100 метрів, яка була захоплена грою на близькій відстані від смуги руху транспортного засобу.
		Відповідно до п. 1.7 Правил дорожнього руху водії, пішоходи та пасажири зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти.
		Відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		В порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_3 достеменно знаючи про несправність гальмівної системи, що дозволяла знижувати швидкість автомобіля з відомою водієві ефективністю, при виявленні малолітньої дитини поблизу проїзної частини, був неуважним, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував, відповідно не відреагував на її зміну, завчасно не знизив швидкість до мінімальної величини, яка б дозволила зупинити автомобіль до положення дитини на дорозі. З моменту початку руху дитини до проїзної частини під час виникнення небезпеки у вигляді малолітнього пішохода ОСОБА_7 , який перетинав проїзну частину вул. Максима Пироженка в м. Ананьїв, Одеської області, у перпендикулярному для руху автомобіля напрямку, заходів щодо зниження руху автомобіля, аж до повної зупинки, не вжив та допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_7 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, у вигляді закритого лінійного перелому потиличної кістки, субапоневротичної гематоми потиличної області, черепно- мозкової травми в формі забою головного мозку, закритого перелому правого стегна в верхній третині.
		Таким чином, порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 1.7., 12.1., 12.3 «Правил дорожнього руху України» знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди та наслідками, що настали.
		Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
		На підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого йому діяння, прокурором надані наступні докази, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:
		-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016160210000541 від 05.09.2016 року з якого видно, що слідчим ОСОБА_8 внесено відомості до ЄРДР щодо дорожно-транспортної пригоди, що сталась 04.09.2016 року приблизно о 19 годин 30 хвилин. В приймальне відділення Ананьївської ЦРЛ з діагнозом «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом стегнової кості» доставлено малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які він отримав внаслідок ДТП (т. 2 а.с. 228);
		-протокол огляду місця події від 04 вересня 2016 року із схемою та фото таблицею, з якого видно, що місцем огляду являється ділянка дороги по вулиці Максима Пироженка в м.Ананьїв Одеської області. Дорога бетонна, суха, для руху автомобілів в одному напрямку шириною 3.9 м, ширина узбіччя 2.5 м та 1.6 м. Дорожні знаки та розмітка відсутні. З правої сторони автодороги бетонні стовпчики, зліва  металева огорожа. На автодорозі виявлений автомобіль МОСКВИЧ 2140, переднє колесо знаходиться на відстані 0.5 м від краю проїзної частини, заднє  0.6 м. На дорозі є слід гальмування. На дорозі виявлена пляма бурого кольору, дитячий тапок на відстані 6 м від щогли зі східної сторони, 0ю7 м від краю проїзної частини, в кюветі на відстані 7.3 м від щогли 173/11 виявлено другий дитячий тапок (т.2 а.с. 229-242);
		-заява ОСОБА_5 про визнання законним представником потерпілого ОСОБА_7 (т.2 а.с. 249);
		-постанова від 11.02.2017 року про залучення ОСОБА_7 в якості потерпілого (т.3 а.с. );
		-постанова від 11.02.2017 року про залучення ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в якості представників неповнолітнього потерпілого (т.3 а.с. );
		-ухвала слідчого судді Приморського районного суду м.Одеса від 17 жовтня 2016 року про надання тимчасового доступу до амбулаторної картки потерпілого ОСОБА_7 (т.3 а.с. );
		-протокол тимчасового доступу до речей та документів від 18 жовтня 2016 року, з якого видно, що з Ортопедо-травматологічного відділення КУ «ООДКЛ» була вилучена медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_7 (т.3 а.с. );
		-висновок експерта № 3152 від 11.11.2016 року з якого видно, що у ОСОБА_7 виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий лінійний перелом потиличної кістки, субапоневроична гематома потиличної області, черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку, які відносяться категорії тяжких тілесних ушкоджень, закритий перелом правого стегна в верхній третині, який відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені 04.09.2016 року дією твердих тупих предметів, якими могли бути частини кузова легкового автомобіля та дорожнє покриття в умовах ДТП (т.3 а.с. );
		-висновок № 17-230 від 03 квітня 2017 року судово-трасологічної експертизи по дослідженню автомобіля АЗЛК-2140 з фототаблицею з якої видно, що на досліджуваному автомобілі АЗЛК-2140 яких-небудь ушкоджень і слідів, які б однозначно можливо було б віднести до факту контактування з тілом людини при наїзді, при огляді не виявлене (т.3 а.с. );
		-висновок № 17-229 судової авто технічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля АЗЛК-2140 від 03 квітня 2017 року з фототаблицями з якого видно, що до моменту ДТП рульове керування автомобіля АЗЛК-2140, його ходова частина дозволяли водієві управляти автомобілем, не мали несправностей, які б приводили до раптового для водія відведення автомобіля у бік, або до раптової втрати керованості транспортного засобу. До моменту ДТП робоча гальмова система автомобіля АЗЛК-2140 перебувала в технічно несправному стані. Несправність полягала в непрацездатності гальмових механізмів задніх коліс внаслідок відсутності робіт з технічного обслуговування лівого заднього гальмівного механізму й неправильному складанню гальмівного механізму правого заднього колеса. Незважаючи на вказану несправність, до моменту ДТП робоча гальмова система автомобіля дозволяла знижувати швидкість транспортного засобу з відомої водієві ефективністю, не мала несправностей, що призводять до раптової для водія відмови, раптового відведення автомобіля убік при русі й гальмуванні (т.3 а.с. );
		-висновок № 17-6118 від 08 лютого 2018 року судової авто технічної експертизи по дослідженню обставин наїзду автомобіля АЗЛК-2140 на пішохода з якого видно, що швидкість руху автомобіля АЗЛК-2140 до моменту його гальмування в умовах ДТП становила приблизно 42.8-46.8 км/год. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля АЗЛК-2140 регламентувались вимогами пункту 12.3 ПДР, згідно з якими у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу  водію при виявленні малолітньої дитини поблизу проїзної частини належало завчасно знизити швидкість руху до мінімальної величини, при необхідності аж до зупинки, здійснювати проїзд повз дитини на безпечній швидкості, яка б дозволила зупинити автомобіль до положення дитини на дорозі з моменту початку руху дитини к проїзній частини. Якщо видимість дороги в напрямку руху автомобіля з робочого місця водія була ускладнена в результаті сонячних променів, дії водія регламентувалися вимогами пункту 12.1 ПДР, згідно з якими під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати можливість запобігти наїзду на пішохода. Водій автомобіля АЗЛК-2140 виконання вимог пункту 12.3 ПДР мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода. Дії водія АЗЛК-2140, що не відповідали до вимог пункту 12.3 ПДР, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку із ДТП (т. 3 а.с. );
		-протокол слідчого експерименту від 17 листопада 2017 року із свідком ОСОБА_10 , в ході якого свідок ОСОБА_10 на місцевості показав де знаходився малолітній ОСОБА_7 , а також було встановлено видимість водієві малолітнього ОСОБА_7 на дорозі, яка склала 100 метрів, а також визначено, що статист долав відстань у 3 м за 2.0 с, 2.2 с, 2.3 с (т.3 а.с. ).
		Представник потерпілої ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 04 вересня 2016 року вона із своїм сином ОСОБА_11 , якому на той час було 3 роки 6 місяців, гуляла по вулиці. Чоловік знаходився в будинку, ремонтував опалення. Через деякий час вона зайшла в ОСОБА_12 , а ОСОБА_11 залишився на вулиці. Ворота в домоволодіння були відчинені. В цей час в їх домоволодіння прийшов ОСОБА_13 та підіймався по сходах на другий поверх будинку. Через деякий час вона почула на вулиці звук як наче лопнуло колесо. Вона бачила, що по дорозі їхав ОСОБА_3 на автомобілі. Вона подумала, що в автомобілі лопнуло колесо. Практично відразу вона почула крик про допомогу. Вона з чоловіком та ОСОБА_14 вийшли дорогу і побачили, що автомобіль ОСОБА_3 стоїть на дорозі, а біля переднього правого колеса на узбіччі лежав ОСОБА_11 без свідомості. Чоловік надавав ОСОБА_11 першу допомогу, а вона та ОСОБА_3 викликали швидку допомогу. Приїхала швидка допомога та забрала ОСОБА_11 в лікарню. Вона поїхала в лікарню разом із сином, чоловік поїхав слідом, а на місці ДТП залишився їх знайомий ОСОБА_13 . Просила визнати ОСОБА_3 винним у вчинені злочину, призначити йому суворе покарання та задовольнити її цивільний позов в повному обсязі.
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що він проживає недалеко від домоволодіння ОСОБА_16 . У вересні 2016 року, у вечірній час, він на своєму автомобілі повертався додому і не доїжджаючи до свого будинку його зупинили працівники поліції, які оформляли дорожньо-транспортну пригоду. Він зупинився. Потерпілого на місці не було, на автодорозі стояв автомобіль обвинуваченого. Після цього, на місце ДТП прийшов ОСОБА_10 . Він був понятим при огляді місця події. Після закінчення огляду місця події, він підписав протокол огляду та поїхав додому. Самої дорожньо-транспортної пригоди він не бачив. Через деякий час, до нього прийшов ОСОБА_17 та і запропонували йому бути понятим при проведенні слідчого експерименту. Він погодився. Він вийшов на вулицю, постояв, після чого сказав, що йде додому. Працівники поліції сказали йому, що він повинен розписатись на першому та останньому аркуші, після складення схеми та протоколу слідчого експерименту його ознайомлять з усім протоколом та схемою. Однак, більше йому протокол слідчого експерименту не показували. Протокол слідчого експерименту він не читав та не був присутнім під час його проведення. 
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що декілька років тому у вересні, у вечірній час він йшов до будинку свого знайомого ОСОБА_18 . Заходячи на подвір`я, він зустрів ОСОБА_19 , який йшов йому назустріч в бік дороги. Він пішов до будинку, а ОСОБА_20 пішов до виходу із домоволодіння. Він походив по подвір`ї і не знайшовши господаря піднявся до вхідних дверей будинку. В цей час він бачив, що по дорозі до домоволодіння ОСОБА_16 наближається автомобіль «Москвич». Де знаходився ОСОБА_20 він вже не бачив. Через деякий час він почув «хлопок» і крик про допомогу. В цей час з будинку вийшов ОСОБА_17 з дружиною і вони разом пішли на крик. На дорозі вони побачили автомобіль «Москвич», який стояв, а ОСОБА_20 лежав на узбіччі без свідомості. Після цього, ОСОБА_19 забрали до лікарні. Як саме відбулась дорожньо-транспортна пригода, хто де знаходився він не бачив.
		Свідок ОСОБА_21 , який був допитаний в судовому засіданні за клопотання сторони захисту, пояснив, що він працював о/у в Ананьївському РВ ГУМВС в Одеській області. На початку вересня 2016 року він був в складі оперативної групи. У вечірній час надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду по провулку Пироженка в м.Ананьїв Одеської області. Оперативна група, в складі якої перебував він виїхала на місце ДТП. По приїзду на місце ДТП навпроти другого будинку на дорозі стояв автомобіль, біля автомобіля був водій  ОСОБА_3 та ще хтось. Вони запросили понятих та провели огляд місця події. Потерпілого на місці вже не було. 
		Свідок ОСОБА_17 пояснив, що він є батьком ОСОБА_19 . 04 вересня 2016 року він знаходився в своєму будинку та лагодив опалення. ОСОБА_20 знаходився на вулиці. Він почув, що по вулиці їхав автомобіль і через деякий час він почув «хлопок» та крик ОСОБА_3 про допомогу. Виходячи з будинку він зустрів ОСОБА_22 і вони разом вийшли на вулицю, де на дорозі побачили автомобіль ОСОБА_23 , а на узбіччі справа від автомобіля лежав ОСОБА_20 без свідомості. Він викликав швидку допомогу, після чого ОСОБА_19 госпіталізували. Дружина поїхала з ОСОБА_11 в лікарню, а він поїхав позаду. В подальшому вони тривалий час лікували ОСОБА_19 в м.Одеса. Що саме відбулось на автодорозі він не бачив.
		За таких обставин, вищевказані дії ОСОБА_3 прокурором кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
		Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину в скоєні інкримінованого йому діяння не визнав повністю та пояснив, що дійсно 04 вересня 2016 року у вечірній час він виїхав з дому та їхав по дорозі в напрямку м.Ананьїв. Проїжджаючи біля будинку ОСОБА_24 , раптово на дорогу з правого боку вибігла дитина. Він загальмував, однак дитина вдарилась в автомобіль. Він зупинився, вийшов на вулицю та почав кликати на допомогу. На його крик прийшли люди та викликали швидку допомогу, а також поліцію. Вважає себе невинуватим та просив його виправдати. 
		Прокурор в судовому засіданні вважала, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена в повному обсязі належними та допустимими доказами, а тому просила визнати його винуватим за ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання  5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
		Захисник адвокат ОСОБА_6 вважає, що вину обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні не доведено належними та допустимими доказами, так як в основу обвинувачення покладено висновок експертизи, вихідні дані для проведення якої було взято із протоколу слідчого експерименту із свідком ОСОБА_10 , який не був очевидцем ДТП, що є недопустимими доказами. Так, свідок ОСОБА_10 неодноразово давав різні свідчення, а суді пояснив, що він бачив ОСОБА_19 при виході з подвір`я. Таким чином, проведений із ОСОБА_10 слідчий експеримент не може бути допустимим доказом, так ОСОБА_10 взагалі не був очевидцем ДТП і його свідчення не могли перевірятись в ході слідчого експерименту. Крім того, вказаний протокол слідчого експерименту зі схемою до нього було складено неповноважною особою, а саме прокурором Б-Дністровської прокуратури ОСОБА_25 , якого не було включено до слідчої групи чи групи прокурорів по даному кримінальному провадженню. Тому, слідчий експеримент із ОСОБА_10 є неналежним доказом. Приймаючи до уваги той факт, що слідчий експеримент із ОСОБА_10 покладено в основу висновку № 17-6118 від 08 лютого 2018 року судової авто технічної експертизи по дослідженню обставин наїзду автомобіля АЗЛК-2140 на пішохода, який покладено в основу обвинувачення, то вважає, що зазначений висновок також є недопустимим доказом, так як зазначена експертиза проведена на підставі даних отриманих в ході слідчого експерименту із ОСОБА_10 , який також є недопустими. Таким чином, вважає, що прокурором не доведено вину ОСОБА_3 в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а тому з урахуванням висновку експерта № 6095 від 13.12.2019 року Львівського Науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно якого у даному випадку водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти наїзду на малолітнього пішохода та в його діях відсутні невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, що знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП порушення, просив визнати невинуватим ОСОБА_3 в скоєні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України в зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення та виправдати його.
		У відповідності дост. 94 КПК Українисуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Оцінивши досліджені докази по матеріалах кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_3 базується на недопустимих доказах, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. 
		Згідно зіст. 62 Конституції України, положеннямист. 17 КПКУкраїни особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до вимогст. 91 КПКу кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення доведена. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до змістуст. 92 КПКобов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року є обов`язковою до застосування при розгляді справ як джерело права, саме на сторону обвинувачення покладається тягар доведення вини особи, а всі сумніви повинні тлумачитися на користь останньої. Згадана сторона зобов`язана надати суду докази, достатні для визнання обвинуваченого винуватим (рішення від 06.12.1988 у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії», заява №10590/83).
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (див. рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998).
		За змістомрішення Конституційного Суду України №12 рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб: а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою особою.
		За правилами ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
		У постанові Великої Палати ВС від 13.11.2019 (справа №1-07/07) зазначено, що відповідно до сформованої практикою Європейського суду з прав людини доктрини про плоди отруєного дерева, якщо джерело доказів є недопустимим, усі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими самими (рішення у справі «Гефген проти Німеччини», пп.5052 рішення у справі «Шабельник проти України (№2)», п.66 рішення у справі «Яременко проти України (№2)»).
		Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а й усього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав уважати, що відповідні відомості не були б здобуті за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.
		Відповідно до вимог ч.5 ст.101 КПК висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 17 листопада 2017 року було проведено слідчий експеримент за участю ОСОБА_10 . В ході зазначеного слідчого експерименту було визначено місце перебування ОСОБА_10 , неповнолітнього ОСОБА_19 в моменту наїзду на нього автомобіля. Однак, в судовому засіданні, свідок ОСОБА_10 пояснив, що він бачив неповнолітнього ОСОБА_19 при виході з домоволодіння і більше до наїзду на нього автомобіля він його не бачив. Самого наїзду на ОСОБА_19 автомобіля він також не бачив, він тільки бачив, що до домоволодіння ОСОБА_16 наближався автомобіль ОСОБА_23 . На місце ДТП він прийшов разом із ОСОБА_24 . Чому слідчий записав такі свідчення йому не відомо, він їх не читав. Крім того, в зазначеному протоколі слідчого експерименту взагалі не зазначено, який автомобіль був залучений для його проведення, хто виступав в ролі статиста, не зазначено чи відповідали погодні умови, зовнішня обстановка тій, під час якої відбулась ДТП. 
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що він не був присутнім при проведенні вказаної слідчої дії, а лише підписав останню його сторінку і чекав вдома за вказівкою поліцейських, які мали його покликати для участі в слідчій дії.
		За таких обставин суд не може прийняти свідчення ОСОБА_10 надані ним при слідчому експерименті, так як він сам спростував їх при допиті в судовому засіданні, так як вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, свідок ОСОБА_10 зазначив, що він не був очевидцем наїзду автомобіля на ОСОБА_19 , протокол він не читав, так як погано читає.
		Крім того, слідчий експеримент 17 листопада 2017 року із свідком ОСОБА_10 було проведено прокурором Б-Дністровської прокуратури ОСОБА_25 , якого не було включено до слідчої групи чи групи прокурорів по даному кримінальному провадженню, що підтверджується дорученнями на проведення досудового розслідування та постановами про створення групи слідчих та прокурорів. Зазначене вказує на проведення слідчого експерименту із ОСОБА_10 неповноважною особою на проведення слідчих дій у даному кримінальному провадженню.
		Надані ОСОБА_10 як свідком під час цього слідчого експерименту пояснення були використані органом досудового розслідування для отримання висновку № 17-6118 від 08 лютого 2018 року судової авто технічної експертизи по дослідженню обставин наїзду автомобіля АЗЛК-2140 на пішохода. 
		Зважаючи на зазначені порушення та вказані вимоги кримінального процесуального закону суд вважає, що протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 та, відповідно, висновок № 17-6118 від 08 лютого 2018 року судової авто технічної експертизи по дослідженню обставин наїзду автомобіля АЗЛК-2140 на пішохода є недопустими доказами у справі, так як вони здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення кримінального процесуального законодавства (постанова ВС від 07 серпня 2019 року, справа № 607/14707/17).
		Висновок експерта № 6095 від 13.12.2019 року Львівського Науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно якого у даному випадку водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти наїзду на малолітнього пішохода та в його діях відсутні невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, що знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП порушення, наданий стороною захисту також судом визнається недопустимим, так як вказаний висновок зроблений на підставі даних, наданих адвокатом при проведенні ним особисто слідчого експерименту, що не передбачено ст. 240 КПК України, так як слідчий експеримент може бути проведено слідчим чи прокурором. Захисник не наділений правом самостійно проводити слідчий експеримент, а тому слідчий експеримент, проведений захисником є недопустимим доказом.
		Крім того, в процесі досудового розслідування не було встановлено місце та механізм ДТП (наїзду на пішохода), жодного очевидця, хоча на вулиці були неповнолітні діти, що підтвердили свідки.
		Суд вважає недопустими обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність обвинуваченого. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.
		Згідно ч. 3ст. 373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Таким чином, аналіз усіх доказів свідчить про те, що висунуте органом досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_3 ґрунтується на припущеннях про його винуватість у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої заподіяні тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_7 .
		Інші докази, які надані прокурором та досліджені в судовому засіданні лише підтверджують факт ДТП.
		Будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, які б беззаперечно, «поза розумним сумнівом», доводили винуватість ОСОБА_3 у пред`явленому йому обвинуваченні, у кримінальному провадженні немає і стороною обвинувачення суду не надано, тобто у відповідності до вимог ст.ст.91, 92 КПК України органами досудового розслідування і стороною обвинувачення не доведена винуватість ОСОБА_3 у пред`явленому йому за ч.2 ст.286 КК України обвинуваченні, що відповідно до вимог ст.62 Конституції України, ч.2 і ч.4 ст.17, ст.94, п.2 ч.1 ст.373 КПК України є підставою для прийняття рішення про визнання ОСОБА_3 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні через недоведеність вини та його виправданні.
		За правилами ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду.
		На виконаннявимог згаданоїнорми судзалишає безрозгляду цивільнийпозов законногопредставника потерпілого ОСОБА_5  про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 100000 грн., матеріальної шкоди в сумі 4402 грн. 43 коп., всього 104402 грн. 43 коп.
		Процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 5831 грн. 20 коп. суд відносить на рахунок держави.
		Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведенністю його вини у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Цивільний позовзаконного представникапотерпілого ОСОБА_5  про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 100000 грн., матеріальної шкоди в сумі 4402 грн. 43 коп., всього 104402 грн. 43 коп. - залишити без розгляду.
		Процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 5831 грн. 20 коп. віднести на рахунок держави.
		Речові докази по справі, після вступу вироку в законну силу: автомобіль «АЗЛК 2140», реєстраційний номер НОМЕР_1  повернути ОСОБА_3 за належністю, скасувавши арешт на автомобіль «АЗЛК 2140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який накладено ухвалою слідчого судді Ананьївського районного суду Одеської області від 05 вересня 2016 року.
		Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з моменту його проголошення. 
		Даний вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
		Учасники судовогопровадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засідання.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...