Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/6568/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2022. Зареєстровано: 08.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2022.
Дата набрання законної сили: 03.08.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		?
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 серпня 2022 року 
		м. Київ
		cправа №  159/6568/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:                                                          Уркевича В. Ю. - головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В., 
		за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська ОТБ»
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 (головуючий суддя Маціщук А. В., судді Петухов М. Г., Бучинська Г. Б.) і рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2021 (суддя Слободян О. Г.) у справі
		за позовом ОСОБА_1 
		до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база»,                               2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська ОТБ»
		про визнання недійсним договору купівлі-продажу та припинення права власності,
		за участю представників:
		позивача - не з`явився,
		відповідача-1 - не з`явився,
		відповідача-2 - Сороки В. Г. (адвокат, взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції).
		 
		СУТЬ СПОРУ
		1.          Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» (далі - ТОВ «Ковельська оптово-торгова база) на підставі договору купівлі-продажу продало Ковельській оптово-торговій базі Волинської облспоживспілки (далі - Ковельська оптово-торгова база) нерухоме майно.
		2.           ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) як колишній учасник ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», з яким не було проведено остаточний розрахунок при його виході з цього товариства, вважає, що вказаний договір купівлі-продажу має бути визнаний недійсним, оскільки його було укладено на шкоду кредитору, з припиненням права власності покупця за цим договором на придбане нерухоме майно.
		3.          Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу, в іншій частині позову відмовлено. Постановою суду апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову про припинення права власності скасоване та прийнято в цій частині нове рішення - про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська ОТБ» (далі - ТОВ «Ковельська ОТБ») як правонаступника Ковельської оптово-торгової бази на нерухоме майно. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
		4.          ТОВ «Ковельська ОТБ» не погодилося із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій та звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
		5.          Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		6.          У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом до ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» та ТОВ «Ковельська ОТБ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 24.07.2018 між ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» та Ковельською оптово-торговою базою, правонаступником якої є ТОВ «Ковельська ОТБ», посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком Сергієм Володимировичем (далі - спірний договір), та з урахуванням зміни предмета позову до початку розгляду справи в Господарському суді Волинської області про припинення права власності ТОВ «Ковельська ОТБ» на спірне нерухоме майно.
		7.          Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 03.04.2017 звернувся із заявою про вихід з числа учасників ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», в якому вклад ОСОБА_1 становив 6% статутного капіталу, а 24.04.2017 загальним зборами вказаного товариства прийнято рішення про задоволення заяви позивача про вихід з товариства та перерозподілено частки. 
		8.          21.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі товариства, виходячи з відомостей балансу на дату виходу.
		9.          24.07.2018 ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» за договором купівлі-продажу відчужило п`ять об`єктів нерухомості Ковельській оптово-торговій базі за ціною 183 751,08 грн з відстрочкою платежу на місяць.
		10.           ОСОБА_1 вважає, що в силу статті 54 Закону України «Про господарські товариства» (який був чинний на момент виходу позивача з товариства) виплата вартості частки в належному розмірі поводиться в строк до 12 місяців з дня виходу зі складу товариства, тому, починаючи з 24.04.2018, ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», яке не виплатило вартість майна в повному обсязі, вважалось боржником та не вправі було вчиняти правочини на шкоду кредитора.
		11.          З огляду на викладене ОСОБА_1 просить визнати спірний договір недійсним та припинити право власності ТОВ «Ковельська ОТБ» на придбані об`єкти нерухомості.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		12.          Відповідно до статуту ТОВ «Ковельська оптового-торгова база», затвердженого рішенням загальних зборів учасників цього товариства від 29.02.2016, оформленого протоколом № 2, учасниками товариства є, зокрема, Волинська обласна спілка споживчих товариств та          ОСОБА_1 .
		13.          24.04.2017 загальними зборами учасників ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» розглянуто заяву ОСОБА_1 від 03.04.2017 про вихід зі складу учасників цього товариства та рішенням, оформленим протоколом № 7, задоволено її, що також встановлено постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 903/771/18.
		14.          07.02.2018 ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» сплатило ОСОБА_1                        26 412,00 грн як повернення учаснику внеску до статутного капіталу та виплатило дивіденди за період з 01.01.2017 по дату виходу з товариства. 
		15.          10.07.2018 загальними зборами учасників ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» було розглянуто клопотання Ковельської оптово-торгової бази про купівлю основних засобів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Загальні збори учасників ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» прийняли рішення, оформлене протоколом № 5 із додатком до нього, продати Ковельській оптово-торговій базі основні засоби, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: склад С-1; склад Є-1; склад металевий; склад металевий К-1; прохідну (далі - нерухоме майно). 
		16.          24.07.2018 між ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» та Ковельська оптово-торгова база укладено спірний договір, за умовами якого ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» передає Ковельській оптово-торговій базі у власність нерухоме майно, та в той же день підписано акт приймання-передачі нерухомого майна.
		17.          На виконання умов оспорюваного договору Ковельська оптово-торгова база платіжним дорученням від 31.07.2018 № 55 перерахувала ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» кошти в розмірі 163 751,08 грн.
		18.          Як вбачається із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі спірного договору в Державному реєстрі прав за ТОВ «Ковельська ОТБ» як правонаступником Ковельської оптово-торгової бази було зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно. 
		19.           ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що після його виходу з ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» виникли судові спори з приводу розміру частки у майні товариства, яка належить йому при виході із складу учасників цього товариства.
		20.          Так, рішенням Господарського суду Волинської області від 15.01.2019 у справі                           № 903/771/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» про стягнення 450 297, 91 грн позов було задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» на користь ОСОБА_1 423 813,00 грн вартості частини майна товариства, а також 18 647,77 грн інфляційних втрат та 7 837,14 грн як три проценти річних. Предметом спору було стягнення вартості частини майна товариства після виходу ОСОБА_1 з цього товариства за його заявою від 03.04.2017. 
		21.          Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 903/771/18 рішення Господарського суду Волинської області від 15.01.2019 в частині стягнення вартості частини майна ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», три проценти річних, інфляційних втрат та судового збору змінено, викладено рішення в цій частині в наступній редакції: стягнути з ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» на користь ОСОБА_1 вартість частини майна ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» у розмірі 405 849,00 грн,          15 138,69 грн - інфляційних втрат, 7 538,78 грн - як три проценти річних та 6 427,90 грн судового збору. В іншій частині рішення Господарського суду Волинської області від 15.01.2019 залишено без змін.
		22.          Отже, як зазначили суди попередніх інстанцій, рішення Господарського суду Волинської області від 15.01.2019 у справі № 903/771/18 набрало законної сили (з урахуванням змін, внесених до нього постановою суду апеляційної інстанції) 10.10.2019, а обставини, встановлені у справі № 903/771/18 відповідно до норми статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи           № 159/6568/20, враховуючи, що у цій справі беруть участь ті самі сторони, щодо яких встановлені вказані обставини.
		23.           ОСОБА_1 у позові доводить, що дії відповідачів свідчать про намір ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» уникнути обов`язку щодо сплати коштів учаснику, який вийшов з товариства, та просить визнати недійсним спірний договір і припинити право власності ТОВ «Ковельська ОТБ» на нерухоме майно.
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		24.          Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.09.2021 позов задоволено частково. Визнано недійсним оспорюваний договір, в іншій частині позову відмовлено.
		25.          Судове рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що зміст оспорюваного договору не відповідає критеріям розумності та добросовісності, а сам договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України.
		26.          Суд першої інстанції відмовив у задоволені вимоги про припинення права власності ТОВ «Ковельська ОТБ» на нерухоме майно та вказав, що задоволення вимоги про визнання недійсним спірного договору призведе до відновлення порушеного права ОСОБА_1 , оскільки з урахуванням статті 216 Цивільного кодексу України наслідком визнання такого договору недійсним буде повернення спірного майна у власність ТОВ «Ковельська оптово-торгова база».
		27.          Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про припинення права власності скасоване та прийнято в цій частині нове рішення про припинення права власності ТОВ «Ковельська ОТБ». В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
		28.          Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним спірного договору ґрунтується на матеріалах справи та відповідає чинному законодавству, однак місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині припинення права власності ТОВ «Ковельська ОТБ» на нерухоме майно, оскільки ухвалення судового рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено реєстрацію прав, має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		29.          У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Ковельська ОТБ», в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 та рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
		30.          Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		31.          На обґрунтування підстави касаційного оскарження ТОВ «Ковельська ОТБ» посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми права, зокрема, пункт 6 частини першої статті 3, частину третю статті 13, статтю 234 Цивільного кодексу України та статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без урахування висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц та від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.
		32.          У судовому засіданні представник ТОВ «Ковельська ОТБ» підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
		33.           ОСОБА_1 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Ковельська ОТБ» закрити.
		34.          ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» правом на подання відзиву, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалося.
		35.          Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		36.          Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		37.          Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		38.          Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ТОВ «Ковельська ОТБ» оскаржує постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		39.          З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання, застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.
		40.          Так, ТОВ «Ковельська ОТБ» у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми права, зокрема, пункт 6 частини першої статті 3, частину третю статті 13, статтю 234 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, та статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без урахування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.
		41.          Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає вказані твердження ТОВ «Ковельська ОТБ» необґрунтованими з огляду на таке.
		42.          У постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).
		43.          Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		44.          Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		45.          Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник, проти якого ухвалено рішення про стягнення коштів, який укладає спірний договір, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір, який порушує майнові інтереси кредитора і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
		46.          Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).
		47.          Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		48.          Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 Цивільного кодексу України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 Цивільного кодексу України.
		49.          За змістом частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		50.          Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
		51.          Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
		52.          У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
		53.          Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
		54.          Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.
		55.          У вказаній постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження                      № 14-260цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 646/3972/16-ц, та зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України), а також послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша.
		56.          У справі № 159/6568/20, судові рішення в якій переглядаються в касаційному порядку, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про необхідність визнання недійсним спірного договору з тих підстав, що він спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника - ТОВ «Ковельська оптово-торгова база».
		57.          Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи № 159/6568/20 врахували наведені правові висновки, викладені у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), про що, серед іншого, безпосередньо зазначено в оскаржуваних судових рішеннях судів попередніх інстанцій.
		58.          У зв`язку з цим колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи № 159/6568/20 враховано правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі                               № 369/11268/16-ц, на які посилається ТОВ «Ковельська ОТБ» в касаційній скарзі, та ухвалено обґрунтовані та законні судові рішення.
		59.          Стосовно посилань ТОВ «Ковельська ОТБ» на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) щодо застосування норм статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то суд касаційної інстанції зазначає таке.
		60.          Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження              № 14-737цс19).
		61.          На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження                 № 14-166цс20).
		62.          Так, у справі № 200/606/18 предметом позову була вимога фізичної особи до банку про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, а саме земельної ділянки, з прилюдних торгів, які не відбулися, скасування державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку та визнання за вказаною фізичною особою права власності на спірну земельну ділянку. Позивач у цій справі звернувся до суду з вказаним позовом, оскільки вважав, що зазначена земельна ділянка належить йому, при цьому керувався статтями 120, 125 Земельного кодексу України, статтею 377 Цивільного кодексу України, а тому земельна ділянка не могла бути предметом продажу з прилюдних торгів, а банк не може бути її власником. Позивач у цій справі зазначив, що з моменту державної реєстрації права власності на гараж він стає власником земельної ділянки, на якій розташований цей гараж, тому свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, які не відбулися в порядку частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, є недійсним. 
		63.          Натомість у справі № 159/6568/20 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та припинення права власності ТОВ «Ковельська ОТБ» на це нерухоме майно, оскільки вважає зазначений спірний договір таким, що вчинений на шкоду кредитору.
		64.          Таким чином, правовідносини у справі № 159/6568/20 та у справі № 200/606/18 не є подібними за підставами та предметом позову, встановленими фактичними обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням.
		65.          При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі                  № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, зазначила, що за змістом положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вони застосовуються в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування не будь-яких, а правовстановлюючих документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
		66.          Оскільки судами попередніх інстанцій у справі № 159/6568/20 визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, який є правовстановлюючим документом, то суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та задовільнив позовну вимогу ОСОБА_1 про припинення права власності ТОВ «Ковельська ОТБ» на нерухоме майно.
		67.          Ураховуючи викладене, касаційна скарга ТОВ «Ковельська ОТБ», подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою.
		68.          За таких обставин, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		69.          Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
		70.          Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		71.          Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ТОВ «Ковельська ОТБ» необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Щодо судових витрат
		72.          З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ТОВ «Ковельська ОТБ» без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська ОТБ» залишити без задоволення.
		2.          Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 і рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2021 у справі № 159/6568/20 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                                 В. Ю. Уркевич
		 
		Судді:                                                                                                          Г. М. Мачульський 
		 
		                                                                                                    Є. В. Краснов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...