Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/8451/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2022. Зареєстровано: 08.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2022.
Дата набрання законної сили: 04.08.2022
Номер судового провадження: 11-кп/813/1531/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021162490000242

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/813/1531/22
		Справа № 523/8451/21 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04.08.2022 року                                 м. Одеса
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
		судді ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 
		за участю:
		секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,
		прокурора ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу захисникаобвинуваченого  ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_7 навирок Суворовськогорайонного судум.Одеси від14.02.2022рокувідносно
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Одеса, громадянин України, із середньою-технічною освітою, зареєстрований як ФОП, інвалід 2-ї групи, одружений, має на утриманні дитину інваліда 2-ї групи, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		обвинуваченого у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021162490000242від 22.02.2021року
		установив
		Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
		Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 14.02.2022 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки з покладанням обов`язків, передбачених п.1-2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Також даним вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
		Згідно оскаржуваного вироку, ОСОБА_8 визнано винуватим за те, що він 22.02.2021 року приблизно о 05 годині 15 хвилин, керуючи фактично належним йому технічно справним автомобілем «ВАЗ-21043», номерний знак НОМЕР_1 , рухався в темний час доби, по асфальтованому, зволоженому, дорожньому покриттю Миколаївської дороги, з боку вулиці Лузанівська в напрямку провулку Академіка Векслера в Суворовському районі міста Одеса, на освітленій міським вуличним ліхтарним освітленням ділянці, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по дві попутних смуги руху у протилежних напрямках, і смугу реверсивного руху по середині, що позначені відповідною горизонтальною дорожньою розміткою і дорожніми знаками, у лівій смузі свого напрямку руху, зі швидкістю не менше 55-60 км/год (фактичну швидкість встановити не надалось можливим).
		Наближаючись до будинку № 281 по Миколаївській дорозі, перед яким проїзна частина мала заокруглення дороги ліворуч, а максимальна швидкість руху обмежена до 30 км/год, про що водіїв інформували завчасно встановлені попереджувальний дорожній знак 1.2 «Небезпечний поворот ліворуч» і заборонний знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», водій ОСОБА_8 грубо проігнорував їх вимоги, рухаючись з перевищенням допустимої швидкості руху, перед в`їздом у поворот, своєчасно не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу для безпечного проїзду цієї ділянки, не переконався, що обрана ним швидкість руху та стан зволоженого дорожнього покриття забезпечать йому постійний контроль за траєкторією руху цього автомобіля, гарантують безпеку йому самому і не створять небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, у тому числі і пасажирам його автомобіля.
		Як наслідок, через грубе і свідоме порушення вимог Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_8 , під час виїзду з цього повороту, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, через перевищення швидкості, не впорався з керуванням і допустив занос задньої частини автомобіля «ВАЗ-21043», номерний знак НОМЕР_1 , що призвело до втрати його курсової стійкості і некерованого виїзду на зустрічну половину проїзної частини, де відбулось зіткнення його правим бортом (праві передня і задня двері, правий поріг, праве заднє крило, праве заднє колесо) з передньою правою частиною (передній бампер, капот двигуна, праве переднє крило) автомобіля «INFINITI FX37», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався у зустрічному напрямку, зі швидкістю близько 50 км/год. Після зіткнення автомобіль «ВАЗ-21043», номерний знак НОМЕР_1 , відкинуло частково за межі проїзної частини на ліве за ходом руху узбіччя, де він і зупинився.
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходився на місці заднього пасажира в салоні автомобіля «ВАЗ-21043», номерний знак НОМЕР_1 , заподіяні ТЯЖКІ тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 о 05.30 годині у КНП «ООКЛ» ООР, а саме: закрита травма тулуба у вигляді закритих множинних переломів 4-9-го правих ребер з крововиливами в навколишні тканини, крововиливи під плевру воріт легень, заочеревинна гематома; переломи кісток тазу; відкриті переломи кісток правої верхньої кінцівки, забійна рана правого плеча, садна голови.
		Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_11 з`явився травматичний шок: нерівномірне кровонаповнення судин артерійного та венозного руслу, порушення реологічних властивостей крові (еритроцитарні стази та сладжі, лейкостази, змішані мікротромбами у просвітах деяких судин легені, жирова емболія судин легені середнього ступеню), набряк головного мозку, легень..
		Зазначені дії обвинуваченого суд першої інстанції кваліфікував за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потеплілого.
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
		В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8  адвокат ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеність вини обвинуваченого, правильності кваліфікації його дій, вважає вирок суду таким, що підлягає зміні в частині призначеного покарання у зв`язку з невідповідністю призначеного додаткового покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
		В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що призначаючи додаткову покарання суд неналежним чином врахував тяжкість вчиненого злочину, а також ті обставини, що протягом року з моменту скоєння даного злочину ОСОБА_8 не допустив жодного правопорушення, добре характеризується, скоїв ненавмисний злочин, являється інвалідом 2-ої групи, має на утриманні дитину інваліда 2-ї групи, яким він опікується, також суд не прийняв до уваги відношення до вчиненого, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, повне відшкодування заподіяної шкоди, а також стан здоров`я обвинуваченого. 
		На підставі викладеного, захисник просить вирок відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання змінити та не призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права користування транспортними засобами.
		Обвинувачений ОСОБА_8 у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.
		Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
		Враховуючи належне повідомлення обвинуваченого та те, що в судовому засіданні приймає участь його захисник, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 ..
		Позиції учасників судового розгляду.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника обвинуваченого, який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
		Мотиви суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до приписів ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.
		Оскільки вирок суду першої інстанції в частині доведеність вини обвинуваченого, правильності кваліфікації його дій, виду та розміру призначеного основного покарання ніким не оскаржується, апеляційний суд не перевіряє вирок у цій частині.
		Що стосується доводів апеляційної скарги захисника щодо невідповідністю призначеного додаткового покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, апеляційний суд дійшов таких висновків.
		Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
		 
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою крім іншого зазначаються мотиви призначення покарання.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції зазначив у вироку зазначив, що враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, що відноситься згідно ст.12 КК України до категорії тяжких злочинів, наслідки для потерпілого, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працює приватним підприємцем, є інвалідом 2-ї групи, одружений, утримує сина інваліда 2-ї групи, характеризується з позитивного боку, провину визнав повністю, матеріальні збитки потерпілому відшкодував, провину визнав повністю та щиро покаявся у скоєному.
		Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання суд першої інстанції вважав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також повне відшкодування збитків потерпілому. Обставини, згідно ст.67 КК України, що обтяжують покарання судом не було встановлено.
		Апеляційний суд вважає вірним висновок районного суду про можливість застосування до ОСОБА_8 вимог ст.75 КК України та звільнення його від покарання з випробуванням.
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо невідповідності призначеного судом додаткового покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого внаслідок його суворості.
		Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно ст.65 ККсуд призначаєпокарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другоюстатті 53 КК України; 2) відповідно до положеньЗагальної частиниКК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Санкція частини 2 статті 286 КК України, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
		Пленум Верховного Суду України у пункті 21 своєїпостанови № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»зазначив, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286, ст. 287 КК Українинеобхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Апеляційний суд вважає, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами, суд першої інстанції не в повній мірі врахував те, що те, що інкримінований ОСОБА_8 злочин є хоча тяжким злочином, але є злочином, вчиненим з необережності, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що з моменту скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення не скоїв інших правопорушень, працює приватним підприємцем, є інвалідом 2-ї групи, одружений, утримує сина інваліда 2-ї групи, за місцем проживання та здійснення підприємницької діяльності характеризується з позитивного боку, його ставлення до скоєного, а саме те, що він провину визнав повністю та щиро покаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, матеріальні збитки потерпілому відшкодував.
		Крім того, апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_8 є приватним підприємцем та згідно Виписки з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців здійснює роздрібну торгівлю з лотків на ринках, для здійснення якої, згідно пояснень захисника, використовується транспортний засіб, а тому наявність у ОСОБА_8 транспортного засобу та права керувати транспортними засобами є єдиним джерелом його доходу та забезпечення належного існування його сім`ї, враховуючи те, що він є інвалідом ІІ групи, його дитина має інвалідність та автомобіль використовується для доставлення останньої до лікарні, в зв`язку з цим наявність у ОСОБА_8 права керувати транспортними засобами забезпечить його належне існування та можливість надання своєчасної допомоги йому та його хворій дитині.
		Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_8 можливе без призначення додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, що дає суду всі підстави не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. 
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Верховний Суд зазначив, що згідно зі ст.414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Крім того вказав, що суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Суд роз`яснив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 додаткове покарання у виді у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є явно не справедливе, оскільки суд першої інстанції не врахував всіх обставин, що характеризують особу обвинуваченого.
		Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
		Пунктом 4 ч.1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Частиною 2 ст.409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Відповідно ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого підлягає задоволенню, а вирок суду підлягає зміни в частині призначення покарання.
		Керуючись ст. 370, 404, 405, 407, 409, 413, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
		постановив
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
		Вирок Суворовськогорайонного судум.Одеси від14.02.2022рокувідносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021162490000242 від 22.02.2021 року  скасувати в частині призначеного покарання.
		Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 , звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 (три) роки.
		На підставі п. 1-2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 , обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		В іншій частині вирок залишити без змін.
		Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду
		ОСОБА_2              ОСОБА_3          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...