Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/4547/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2022. Зареєстровано: 09.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2022.
Дата набрання законної сили: 05.09.2022
Номер судового провадження: 1-кп/466/640/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022140010000126

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 466/4547/22
		Провадження № 1-кп/466/640/22
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		«05» серпня 2022 року Шевченківський районний суд м. Львова
		в складі: головуючої-судді ОСОБА_1 
		 при секретарі ОСОБА_2 
		з участю: прокурора ОСОБА_3 
		 обвинуваченого ОСОБА_4 
		 захисника ОСОБА_5 
		 законного представника обвинуваченого ОСОБА_6 
		 потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № №62022140010000126 від 30 березня 2022 року, про обвинувачення
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сеньково Куп`янського району Харківської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України,
		 В С Т А Н О В И В:
		 
		неповнолітній ОСОБА_4 , курсант (солдат) льотного факультету Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдатом (курсантом) першого курсу льотного факультету Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба у порушенні вимог ст.ст. 11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 14 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 20.10.2015 № 569 «Про внесення змін до Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», перебуваючи у кімнаті №6, що знаходиться на 6 поверсі адміністративної будівлі військового коледжу сержантського складу АДРЕСА_3 ), діючи необережно, із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, направив ввірений у користування АК-74 №6961388 без магазину, який лежав на його спальному місці у сторону спальних місць, де серед інших, перебували курсанти (солдати) ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , не переконавшись у відсутності патрону в патроннику автомата, усвідомлюючи, що зброя перебуває у бойовому положенні, натиснув на спусковий гачок та вистрілив у сторону вищевказаних курсантів, унаслідок чого військовослужбовці  курсанти (солдати) льотного факультету Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , які на момент пострілу перебували на свої спальних місцях, отримали тілесні ушкодження різних ступенів, зокрема: курсант (солдат) ОСОБА_10  вогнепальне кульове дотичне поранення м`яких тканин внутрішньої поверхні середньої третини правої гомілки, яке відноситься до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я; курсант (солдат) ОСОБА_8  вогнепальне осколкове наскрізне поранення з багато уламковим переломом стінок лівої верхньо-щелепової пазухи та вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин грудної клітки, яке відноситься до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, курсант (солдат) ОСОБА_11  вогнепальне проникаюче черепно-мозкове поранення, забій головного мозку важкого ступеня з розчавленням, виділенням детриту мозку, формуванням контузійно-геморагічного вогнища полюсу лобної долі справа з наявністю внутрішньо-мозкових кісткових уламків, набряку головного мозку з наявністю стороннього тіла в лівому боковому шлуночку, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент його спричинення, чим вчинив порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам.
		Допитаний у судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.414 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини, які викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро кається та просить його суворо не карати.
		В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9  підтвердили обставини, які викладені в обвинувальному акті. Пояснили, що будь-яких претензій майнового чи іншого характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 не мають, просили його суворо не карати та застосувати до нього покарання у виді штрафу.
		На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілих. Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його винуватість у вчиненні злочину повністю і об`єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 62022140010000126.
		Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину повністю і об`єктивно доведена та його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 414 КК України, як порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло тілесні ушкодження декільком особам.
		Крім того, судом досліджено досудову доповідь органу пробації, згідно з якої ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності. повторне вчинення обвинуваченим злочинів має низький ступінь вірогідності, його виправлення можливе в умовах без ізоляції від суспільства, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має достатні умови для виховання та розвитку, проживає у благонадійній родині.
		Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно з ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		При обранні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховує наслідки та обставини вчиненого ним злочину.
		Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		У цій ситуації, про можливість належної соціалізації обвинуваченого та допустиму репутацію свідчить невстановленість судом наявності зв`язків з антигромадськими елементами, поведінку під час та після вчинення кримінального правопорушення, а саме сприяння слідству та суду в установленні об`єктивної істини, розкаяння у вчиненому, відсутність за його результатами будь-яких непомірних наслідків для інтересів суспільства, які б безумовно превелювали над принципом поваги до свободи особистості і дали б змогу суду прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання.
		Тим паче, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер і тяжкість вчиненого ним злочину, обставин, що обтяжують покарання не встановлено, особу винуватого, який є неповнолітнім, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що є обставинами, які пом`якшують покарання, думку потерпілих. 
		Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
		Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
		Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання  виправлення засудженого.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, вчинення злочину вперше, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім, відсутність у потерпілих будь-яких претензій майнового чи іншого характеру до обвинуваченого.
		Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин по справі, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся, а також тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, покарання, яке передбачено за вчинений злочин, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, за відсутності обставин, які його обтяжують, ураховуючи думку потерпілих, які просили призначити покарання у виді штрафу, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та дає підстави для застосування ст. 69 КК України.
		Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. 
		Застосовуючи положення ст. 69 КК України, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.02.2021 у справі № 629/2739/18, відповідно до якої частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин або перейти до більш м`якого виду основного покарання, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
		При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
		Отже, призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а саме те, що при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України обвинувачений не мав конкретних мотивів чи умислу на вчинення інкримінованого йому злочину, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, є неповнолітнім, згідно з досудової доповіді органу пробації позитивно характеризується.
		Також, суд враховує поведінку обвинуваченого під час вчинення злочину та після його вчинення, а саме те, що останній не мав намір ухилятися від відповідальності, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі явно не буде відповідати вимогам справедливості та меті покарання.
		Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що призначаючи покарання можливо застосувати до обвинуваченого положення ст. 69 КК України, а саме перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 414 КК України за цей злочин, а саме  штрафу.
		Відповідно до ч.1 ст.53 КК України штраф  це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.
		Згідно з ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. 
		При цьому обираючи такий вид покарання, суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, а обвинувачений має змогу його сплатити.
		Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення мети покарання відповідно до ст. 50 КК України.
		Процесуальні витрати згідно з матеріалів кримінального провадження складають 2 745,92 грн. за проведення експертизи холодної зброї (висновок №CЕ-19/114-22/4465-БЛ від 04.05.2022). Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз.
		Речові докази по кримінальному провадженні, а саме: автомат Калашникова  74 № НОМЕР_1 та магазин до нього, 29 патронів слід повернути у Харківський університет Повітряних сил ім. Івана Кожедуба; гільзу слід знищити.
		Арешт накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 04.04.2022 слід скасувати.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4  по справі не обирався.
		Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд 
		 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 414 КК України та з врахуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання виді штрафу в доход держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень).
		Грошові кошти - штраф в сумі 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) перерахувати на р/р № UA 843000010000000047330992708, отримувач - Національний банк України для ЗСУ, код отримувача: 00032106, Банк отримувача: Національний Банк України, код банку отримувача 300001, призначення платежу: Допомога на матеріально технічне забезпечення Збройних Сил України.
		Стягнути з засудженого ОСОБА_4  на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи зброї №СЕ -19/114-22/4465-БЛ від 04.05.2022 у розмірі 2 745,92 грн. (дві тисячі сімсот сорок п`ять гривень дев`яносто дві копійки).
		Речові докази по кримінальному провадженні, а саме: автомат Калашникова  74 № НОМЕР_1 та магазин до нього, 29 патронів - повернути у Харківський університет Повітряних сил ім. Івана Кожедуба; гільзу - знищити.
		Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 04.04.2022.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...