Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 366/2440/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 09.08.2022. Зареєстровано: 09.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2022.
Дата набрання законної сили: 22.11.2023
Результат оскарження 22.11.2023 Київський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/366/23/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019110180000199

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                       
		 
		                           
		Справа № 366/2440/19 
		Провадження № 1-кп/366/23/22
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		09 серпня 2022 року                            смт. Іванків
		Іванківський районний суд Київської області у складі 
		головуючого судді              ОСОБА_1 
		при секретарях судового засідання      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю:
		прокурорів                  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		підсудного                 ОСОБА_8 
		захисника підсудного  адвоката      ОСОБА_9 
		потерпілого                 ОСОБА_10 
		представника потерпілого - адвоката     ОСОБА_11 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванків кримінальне провадження № 12019110180000199 від 09.06.2019 року про обвинувачення  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Іванків, Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працює, із середньою-спеціальною освітою, на утриманні має неповнолітню дитину, в силу ст. 89 КК України не має судимості, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Органом досудовогорозслідування ОСОБА_8 обвинувачується втому,що 08.06.2019 року керуючи технічно справним автомобілем марки FIAT моделі DUCATO, д. н. з. НОМЕР_1 , білого кольору, здійснював рух по проїжджій частині другорядної дороги вул. Ватутіна, в напрямку Х-подібного перехрестя з вул. Київська в смт. Іванків та під`їжджаючи до перехрестя нерівнозначних доріг призупинився, а потім продовживши рух, діючи необережно, проявляючи злочинну недбалість, діючи в порушення вимог п. п. 10.1 та 16.11 ПДР України, які регламентують: п. 10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; 16.11 на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, діючи необережно  проявляючи злочинну недбалість, рухаючись по другорядній дорозі, почав виїжджати на головну дорогу вул. Київська в смт. Іванків, не надавши дорогу велосипеду марки ROCKOSHOX XC 30, під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався в лівій смузі головної дороги у напрямку виїзду з смт. Іванків, та створивши перешкоду на головній дорозі для велосипедиста, у зв`язку з чим останній, здійснюючи маневр щодо уникнення зіткнення з автомобілем, допустив наїзд на бордюр, з подальшим перекиданням.
		В результаті ДТП, велосипедист ОСОБА_10 , отримав тілесні ушкодження у вигляді вивиху акроміального кіньця лівої ключиці, перелом по типу тріщини лівої лопатки і хірургічної шийки лівої плечової кістки, які могли утворитися 08.06.2019 року від дії тупих предметів і відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я.
		Всі вище описані тілесні ушкодження могли утворитися за обставин вказаної ДТП.
		Причиною виникненняДТП зтехнічної точкизору,є невідповідністьдій водія автомобіля марки FIAT моделі DUCATO, д. н. з. НОМЕР_1 , білого кольору, ОСОБА_8 , вимогам п. 16.11 ПДР України, знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням наслідків у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_10 , середньої тяжкості тілесного ушкодження.
		Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 1ст. 286 КК Українияк порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
		 
		За результатами судового розгляду, під час якого було допитано обвинуваченого, потерпілого, експертів, проведено експертизи, досліджені письмові докази сторони обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку дійшов висновку, що пред`явлене  ОСОБА_8  обвинувачення не знайшло свого підтвердження, у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України.
		 
		Докази, здобуті під час судового розгляду із показань учасників кримінального провадження.
		 
		Так, свідків обвинувачення суд не допитував, оскільки прокурор ОСОБА_7 не наполягав на виклику та допиті свідків (згідно журналу судового засідання від 03.02.2021 року, час 13:13:13).
		 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_8  свою вину у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху, що призвело до середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілого не визнав та показав, що він їхав, став на знак «Стоп», все як має бути, а потім продовжив рух. З одного боку будувався магазин «Фора», а з іншої сторони була купа сміття та світило сонце. Він виїхав на перехрестя і не побачив велосипедиста, і почав рух і вже на перехресті зупинився і побачив перед машиною велосипедиста, який проїхав і впав навпроти, він прибрав автомобіль з перехрестя, викликав на допомогу товариша, який відвіз потерпілого ОСОБА_10 до лікарні. А потім зателефонував на лінію 102. Чекав приїзду поліції. Потім, як оформлювали ДТП, я приїхав в поліклініку на обстеження, але він був абсолютно тверезий. Коли він побачив велосипедиста який проїхав і в подальшому впав, він його не збивав. Вже в лікарні він дізнався про завдані ушкодження велосипедисту. Він винен в тому, що не побачив велосипедиста.
		На запитання захисника ОСОБА_8 показав, що він перетинав перехрестя, їхав по справам, перешкод для руху не було. Їхав прямо, а велосипедист їхав з правої сторони, з гори, а він з вул. Ватутіна, перетинав перехрестя. Коли виїхав на перехрестя, тоді і побачив велосипедиста, який почав гальмувати і полетів через рульове кермо, на бордюр. Він під`їхав до перехрестя, зупинився на знак «СТОП». Перешкод не було, і побачив велосипедиста. Спершу він не побачив велосипедиста, і почав рух, оскільки з одного боку була купа сміття та сліпило сонце. Він перетнув перехрестя, і був на зустрічній смузі (на тій стороні). Зіткнення автомобіля з велосипедом, не було. Швидкість він не перевищував, а винен лише в тому, що його (велосипедиста) не побачив, проте на знак «СТОП», він зупинився, пересвідчився, що автомобілі відсутні, почав рух далі, проте велосипедиста він не побачив.
		 
		Допитаний як потерпілий ОСОБА_10 , показав, що 08 червня 2019 року, рухаючись по вул. Київській, по головній дорозі. Їхав на велосипеді і перед собою побачив автомобіль білого кольору. Автомобіль дійсно зупинився на знак «СТОП», але після цього продовжив свій рух далі. Наближаючись, він побачив, що ОСОБА_8 виїжджає на його сторону, більшу половину його сторони (майже перетнув), в результаті чого йому довелося здійснити маневр, бо він вже виїжджав на вул. Ватутіна, тобто з`їхавши з вул. Київської на перехресті і зачепив вул. Ватутіна. Далі він перед бордюром (бровкою) загальмував, впав і травмувався. На його думку він, рухався по головній дорозі і там ОСОБА_8 створив йому перешкоду, однак зіткнення не було, проте він переконаний, що перешкода була зі сторони ОСОБА_8 . Він рухався зі швидкістю 20-25 км/год, інших автомобілів та велосипедів, не було. Він отримав вивих лівої ключиці, перелом лопатки. Шлему у нього не було. Коли він побачив, що буде зіткнення, він почав гальмувати поступово, з`їхати можливості він не мав, бо він же не стояв, а рухався на швидкості, він об`їхав, авто було зліва.
		На запитання учасників процесу, потерпілий ОСОБА_10 показав, що коли він почав гальмувати, автомобіль ще рухався. Він здійснив маневр об`їзду автомобіля. Якби автомобіля не було, то він просто поїхав прямо. Сташенко рухався по його смузі для руху, він перетнув передніми колесами повністю, а задні колеса майже стояли на лінії (роздільній). Він рухався по своїй смузі, в бік лікарні, по вул. Київській, ближче до бордюру. Автомобіль Сташенка він побачив ще з гори, бачив як ОСОБА_12 зупинився на знак «СТОП», йому здалось, що ОСОБА_12 його пропустить перед лінією (роздільною), і він продовжив рух далі, а коли побачив, що ОСОБА_12 перетинає лінію і виїжджає на його сторону, йому не залишалось нічого іншого як уникнути зіткнення таким шляхом, або їхати прямо в нього, він ОСОБА_13 з правого боку, там і впав. Він побачив автомобіль через метрів 50 і почав гальмувати перед автомобілем, оскільки думав, що ОСОБА_12 його пропустить.
		 
		Допитаний у судовому засіданні у режимі відео конференц зв`язку експерт ОСОБА_14  показав суду, що висновок проводив через 9-ть місяців після ДТП. Використовував схеми ДТП та протокол огляду місця ДТП. Для свого висновку брав дані зі схеми ДТП. Не приймав до уваги загальну та конкретну видимість водія, оскільки це загальна фраза. В даній ситуації, він відштовхувався від того, що ситуація виникла на перехресті, точних даних у нього не було, коли він виявив. Ситуація проходила на перехресті, він на перехресті зробив поворот маневру, в плані розрахунку слідчий експеримент. Теоретично, він міг помилятися. В цій ситуації, перші 2-ва питання він описував якими пунктами вони мали діяти згідно на момент ДТП, тобто виникло на перехресті, він змінив напрямок руху на перехресті, тому згідно цих даних він змінює пункти правил відносно одного та другого водія. З якої методики він повинен проводити розрахунки водію ОСОБА_12 , в даному пункті правил, він просто вказує, мав він технічну можливість чи не мав провести розрахунок. У ситуаціях гальмування чи зміни напрямку руху чи визначення видимості звичайно потрібно проводити розрахунок. У даній ситуації водій авто мав не виїжджати на перехрестя та виконати вимоги п. 16.11 ПДР України, велосипедист би проїхав прямо і ситуації не було б. ОСОБА_12 мав би пропустити велосипедиста. В даній ситуації водій ОСОБА_12 не пропустив ОСОБА_15 , а тому велосипедист і отримав пошкодження внаслідок недотримання Сташенком п.16.11 ПДР України. Об`єктивно. Він не пам`ятає чи ОСОБА_12 перекрив дорогу ОСОБА_15 . Зі схеми проведеннря слідчого експерименту встановлено траєкторію руху велосипедиста, він рухався на відстані 2-х метрів від краю проїзної частини, а автомобіль ФІАТ зупинився в кінцевому положенні від правого краю проїзної частини по руху велосипедиста на відстані 1,9 метра, тобто за цим розрахунком можна зрозуміти, що траєкторія була перетнута. Дії велосипедиста він досліджував. Пряма мова «Дивіться, ви зараз мені кажете, що водій ОСОБА_12 , якщо він не бачив хто їде по головній, міг їхати прямо, чи скора чи то може буть, і кажете про 1,7, що він мав їхати якомога правіше, то я вам скажу, що велосипед може їхати більше ніж 40 км/год, на той момент у велосипедиста була швидкість 20-25 км/год, можливо швидкість до цього була й більша, але вибачте, він їхав по своїй смузі руху, він до цього міг їхати 50-60 км/год». У правилахдорожнього рухуне прописаномінімальної відстані,яка повиннабути доправого крайньогоположення,вона прописана,якомога правіше,тобто ширинасмуги 3,8метра,він рухався2метри відправого краю,це вжеправіше ніжмогло бути. На його думку взяті вихідні дані для проведення висновку, відповідають реальним версіям водіїв ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , в іншому випадку він би не зміг провести дослідження. При проведенніекспертизи вінбрав доуваги покази ОСОБА_15  та приймав до уваги згідно них, проводив розрахунки. Він неврахував,що дорогане єпрямолінійною,оскільки увихідних данихця інформаціявідсутня. Водій ОСОБА_12 створював небезпеку для водія ОСОБА_15 . Водій велосипеда мав вчинити екстрене гальмування. Згідно висновку і вихідних даних в момент перетину осьової лінії автомобіль виконував рух. Встановлювався час небезпеки, це 1,5 с на 72 метри, велосипедист виявив автомобіль коли він ще був далеко від місця ДТП, а він бере чисто з моменту виїзду в смугу руху ці 1,5 с, ці 72 метри, до даного розрахунку, відношення не має. Даний момент був заданий у вихідних даних. У вихідних даних не вказана швидкість руху велосипедиста. Версія водія була досліджена, виходячи з правил, водій мав зупинитися на знак СТОП, пересвідчитися чи не має руху транспортних засобів, та продовжити рух. Безпечний коридор для велосипедиста не розраховував.
		 
		Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_16 , показав суду,що загалом ми маємобезконтактне ДТП по якому ТЗ в даному випадку, автомобіль виїжджав з другорядної дороги, він прибув раніше ніж велосипедист. В даному випадку є доволі вузька дорога по якій по одній смузі, по головній дорозі рухався велосипедист і небезпека як така, яка виникла в даному випадку, тобто автомобіль не виїхав проти ходу велосипедиста, крім того розпочав рух після зупинки на знак СТОП, надаючи дорогу іншим ТЗ, що рухалися по головній дорозі і потім відновив рух. Ніякої тенденції, що ТЗ Сташенка буде зупинятися на перехресті не було, тобто він не стояв серед дороги, не почав рух на смугу по якій їхав велосипед, а почав рух з другорядної дороги. Швидкість була невелика, це встановлено, як поясненнями водіїв так і слідчим експериментом. Хоча на його думку слідчий експеримент не досить правильно проведений, оскільки його мають проводити окремо з кожним водієм, а тому їх покази перепліталися. В даному випадку, згідно пояснень водія ОСОБА_12 , він не доїхав до кінця дороги передньою частиною свого ТЗ приблизно 3 (три) метри, в той час як під час проведення слідчого експерименту, який проводився відразу з двома учасниками безконтактного ДТП, було зазначено, що ця відстань становить 1,9 метри, а це вже є різниця у поясненнях. Так, під час слідчого експерименту було встановлено, що ТЗ ОСОБА_12 вже знаходилось посеред проїжджої частини дороги, не відновивши рух від осьової і зайняв половину смуги руху по якій їхав велосипед, а те, що він проїхав оті 1,9 метра за 1,5 секунди, це не правильно, оскільки небезпека виникає значно раніше, і це не перешкода. Перешкода, це остання фаза при якій ТЗ ФІАТ ДУКАТО зупиняється на дорозі і стоїть, при чому на слідчому експерименті не було з`ясовано, скільки часу пройшло до моменту проїзду повз зупинений ТЗ ФІАТ, та від моменту його зупинки до моменту його проїзду. Фактично, час потрібно було визначати з того, коли ТЗ Фіат стоїть і тільки починає рух з мінімальною швидкістю і потім набирає ті 5 км/год, і поки він зупиниться. Цей проміжок часу на слідчому експерименті не встановлювався, як і не встановлювалось, скільки часу автомобіль ФІАТ, стояв. Тобто, фактичні дані, які отриманні під час слідчого експерименту, були мінімальними, та на підставі цих мінімальних даних, він проводив розрахунок, скільки часу взагалі по головній дорозі рухався ТЗ Сташенка і до моменту його зупинки, не беручи до уваги скільки часу знадобилось, щоб розігнати ТЗ, бо це ще буде додатковий час. Тобто, з моменту виникнення небезпеки як такої, яку неможливо об`їхати, велосипедист має гальмувати, а враховуючи, що він не знає де зупиниться, чи зупиниться взагалі і тенденції на те, що ТЗ Фіат буде зупинятися взагалі не існує,, тому на подолання цієї відстані, яка за розрахунками та з урахуванням схеми ДТП та даних слідчого експерименту, які дещо більші ніж про які сказав ОСОБА_12 , було взято до увагу, що він проїхав з моменту виїзду на головну дорогу 6,1 метра при тому максимальному режимі, який було зазначено на кінцевій ділянці, тобто фактично було розраховано мінімальний час, який був в розпорядженні водія та велосипедиста, і на цю відстань було віддалено ОСОБА_15 . Він робив розрахунки для себе, якщо б велосипедист знаходився на відстані 4,2 метри, то згідно даних слідчого експерименту, він (велосипедист) взагалі не зміг б відреагувати, тобто не зміг відреагувати та зміститися вправо. Виходить, що до моменту виникнення небезпеки велосипедист мав гальмувати не змінюючи свого руху, а у випадку коли автомобіль стоїть, він може об`їхати, якщо звісно для цього є місце. Транспортні засоби, які рухаються по дорозі, швидкість яких менша 40 км/год, мають їхати ближче до правого краю проїжджої частини дороги, і якщо брати до уваги, що між передньою частиною зупиненого автомобіля ФІАТ і краєм проїжджої частини по напрямку руху велосипедиста, відстань 1,9 метра була б достатньою для того, щоб велосипедист не змінюючи напрямку рух, звісно, якщо б він дотримувався правил і вимог дорожнього руху, тримаючись ближче до правого краю проїжджої частини дороги, він би зміг проїхати повз автомобіль. Тобто в даному випадку, при найгіршому варіанті розвитку подій, якщо не брати до уваги скільки часу пройшло від моменту початку руху, і що велосипед рухався набираючи швидкість до моменту його зупинки і часу, який пройшов від моменту зупинки і до проїзду повз нього велосипедиста, навіть не беручи до уваги цей додатковий час (спочатку, вкінці і стоянки), то в даному випадку ОСОБА_15 могла б бути створена лише небезпека, це згідно даних слідчого експерименту. Аварійна ситуаціябула створена ОСОБА_15 ,який відпочатку виникненнянебезпеки нереагував,рухався небіля правогокраю частини,тобто буламожливість проїхатиповз автомобіль. На небезпеку не можна реагувати відворотом або зміною напрямку руху, на це потрібно реагувати виключно гальмуванням без зміни напрямку руху. У водія автомобіля була обмежена видимість, швидкість була не високою, що вказує, на те, що водій не міг бачити велосипедиста, під час початку руху. З вихідних даних виходить, що водій автомобіля був засліплений сонцем, про те, за погану видимість нічого не зазначено у вихідних даних. Момент небезпеки для велосипедиста виникає з моменту руху автомобіля на проїзну частину дороги. Незважаючи на те, що велосипедист побачив автомобіль за 72 метри, він все рівно був небезпекою для велосипедиста. Крім того, учасники безконтактного ДТП, є різними учасниками дорожнього руху, та це потрібно враховувати.
		 
		Докази, на які посилається сторона обвинувачення та які були безпосередньо досліджені судом під час судовогорозгляду даного кримінального провадження.
		 
		Витяг єєдиного реєструдосудових розслідувань (номер кримінального провадження 12019110180000199 від 09.06.2019 року) відповідно до якого 08.06.2019 року, близько 13 год. 59 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи за кермом автомобіля ФІАТ ДУКАТО, д. н. з. НОМЕР_1 , під час проїзду нерегульованого перехрестя вул. Київська та Ватутіна в смт. Іванків, рухаючись по другорядній дорозі, не пересвідчившись у відсутності перешкод, здійснив виїзд на перехрестя, чим своїми діями створив перешкоду для ОСОБА_10 , який рухався на велосипеді марки ROCKOSHOX XC 30, по головній, відносно ОСОБА_17 дорозі, у зв`язку з чим останній, здійснюючи маневр, щодо уникнення зіткнення з автомобілем допустив наїзд на бордюр, з подальшим перекиданням. Внаслідок ДТП, ОСОБА_10 отримав тілесних ушкоджень, з підозрою на перелом лопатки;
		 
		Протокол огляду місця ДТП від 08.06.2019 року, відповідно до якого, слідчий СВ Іванківського ВП Вишгородського ВП ГУНП в Київській області, ОСОБА_18 , в смт. Іванків, на Х-подібному перехресті вулиць Ватутіна-Київська, із застосуванням фотоапарату марки КЕНОН, о 14 годині 50 хвилин розпочав огляд місця події (ДТП). Під час огляду були присутні поняті ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , водій ОСОБА_8 . Огляд проводився при температурі + 25 градусів, у ясну та сонячну погоду, без опадів, в центрі смт. Іванків у напрямку до Іванківської ЦРЛ. Орієнтир для проведення вимірів: електроопори № 19-Л3, по вул. Ватутіна. Місце ДТП  Х-перехрестя вулиць Київська-Ватутіна в смт. Іванків, нерегульоване перехрестя, пішохідний перехід перед перехрестям на знак СТОП. Проїзна частина: спуск по вул. Київська до перехрестя вул. Ватутіна в смт. Іванків. Вид та стан покриття: асфальтобетонне, сухе, чисте, волога відсутня. Нерівності, пошкодження покриття  відсутнє. Дорожнє покриття загальною шириною 7,8 метрів. Число смуг для руху в напрямку проведення огляду 1, зустрічного напрямку 1, ширина роздільної смуги 10 см. Дорожня розмітка згідно п. 1.11 розділу 34 ПДР України. До проїзної частини примикає бордюр (камінь)  0,16 см., узбіччя  2 метри. За узбіччям, паркан та житлові будинки. Регулювання на цій ділянці, відсутнє. Дорожні знаки: пішохідний перехід, СТОП. Умови освітлення: світла пора доби, денне освітлення. Прилади відеоспостереження  відсутні. Загальна та конкретна видимість з робочого місця водія  достатня. Об`єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч, ліворуч  відсутні. Наявність слідів, що свідчать про переміщення об`єктів на місці ДТП до початку огляду  відсутні. Огляд транспортних засобів: - « Я, ОСОБА_21 не заперечую проти проникнення до ТЗ ФІАТ, д. н. з. НОМЕР_1 (в графі підпис  підпис ОСОБА_8 , відсутній)»; Локалізація пошкоджень на ТЗ  не виявлено. Наявність характерних для даного ДТП слідів і інших речових доказів на ТЗ  не виявлено. Завантаження ТЗ на момент огляду  не виявлено. Гальмові системи  не перевірялись. Рульове керування  не перевірялось. Колеса і шини  не перевірялись. Зовнішні світлові прилади, сигнали, дзеркала, наявність на склі предметів, які обмежують оглядовість з місця водія  не виявлено. Сліди шин  відсутні. Інші сліди відсутні. Ознаки напрямку руху  по кінцевому розташуванню ТЗ. Наявність відокремлених від ТЗ частин, деталей  відсутні. Наявність намісці ДТПслідів контактноївзаємодії ТЗз навколишнімиоб`єктами відсутні. Наявність слідів контактної взаємодії особи з навколишніми об`єктами, предметами, їх форма, напрямок та характер  велосипед спортивний чорно-синього кольору розташований на грунтовому покритті узбіччя. Труп  відсутній. Вилучені речі та документи  ТЗ ФІАТ ДУКАТО, д. н. з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію АІС НОМЕР_2 , велосипед спортивний чорно-синього кольору, до Іванківського ВП. Додатки до протоколу: фото таблиця, план схема (підпис ОСОБА_8 відсутній, як і інформація в графі «умовні позначення»). Застосування науково-технічних засобів: фотоапарат КЕНОН, засоби вимірювання  рулетка 30 метрів. Спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу: прочитано в голос. Заяв та зауважень  не надійшло. Огляд закінчено 08.06.2019 року о 15 год. 46 хв.;
		 
		Схема допротоколу оглядумісця подіївід 08.06.2019року, о 14 год. 50 хв., складена слідчим СВ Іванківського ВП, ОСОБА_18 , поняті: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , в колонці «умовні позначення» - інформація відсутня; схема не містить підпису ОСОБА_8 .
		Протокол проведенняслідчого експериментувід 23.07.2019року (час проведення з 12 год. 10 хв. по 14 год. 00 хв.), відповідно до якого слідчий ОСОБА_18 , розглянувши матеріали досудового розслідування за № 12019-199 від 08.06.2019 року в смт. Іванків, вул. Ватутіна та Київська, за участі потерпілого ОСОБА_10 , без участі підозрюваного, захисника, представника, за участі свідка ОСОБА_8 , без участі спеціаліста, у присутності понятих (прізвища написано нерозбірливо), з використанням фотоапарату марки КЕНОН, з дотриманням вимог ст. ст. 104, 223, 240 КПК України, провів слідчий експеримент з метою перевірки та уточнень відомостей, про обставини вчинення ч. 1 ст. 286 КК України. Слідчим експериментом встановлено, що дана слідча дія розпочалась на нерегульованому перехресті вул. Ватутіна (другорядна дорога) та Київської (головна дорога) в смт. Іванків в час та погодні умови, що відповідають обставинам ДТП від 08.06.2019 року. Далі водієві автомобіля ФІАТ ДУКАТО, Сташенку та велосипедисту ОСОБА_15 …… (нерозбірливий текст) проведено заміри…… (нерозбірливо) встановлено перед цим місце створення перешкоди, так до місця перешкоди велосипедист був на відстані 72 м та рухався вже по головній дорозі по спуску, який складає на довжину…. (нерозбірливо) в 1 м., висоту 4,5 см до «асвальтного» покриття, а автомобіль до місця створення перешкоди проїхав відстань 9,2 м. та швидкість його була 5 км/год., з другорядної дороги на головну та перед початком руху розміщено знак 2.2 (СТОП) то зі сторони руху велосипеда світило яскраве сонце і водій ОСОБА_21 вказав що він дійсно не побачивши велосипедиста на малій відстані, тому, що засліпило сонце. Далі було проведено заміри від…. (нерозбірливо) велосипеда, який складає 1.1 м, а автомобіль 0,7 м від правого узбіччя та далі при місці створення перешкоди в велосипедиста була (о)…… (нерозбірливо) шириною 2,1 м, а автомобіль повністю перетнув лінію повздовжньої розмітки смуги руху велосипедиста, перпендикулярно його руху. Потім велосипедист уминаючи зіткнення з автомобілем на відстані 4,2 м від авто, різко повернув в право та продовжуючи рух прямо і застосовуючи гальмування виїхав на праве ґрунтове узбіччя і там упав і спричинив тілесні ушкодження. Водій автомобіля ДУКАТО, свою провину визнав у даному ДТП. На цьому слідчий експеримент завершено. Записано вірно. Складено план-схему. З протоколом ознайомлені: учасники Тимошенко, ОСОБА_12 , поняті (нерозбірливо); план схему до протоколу слідчого експерименту, фото таблиця до протоколу слідчого експерименту;
		 
		Висновок експерта В.М.Берегового №12-1/1343від 02.09.2019року про проведення інженерно- транспортної експертизи, відповідно до якого, на вирішення експерта було поставлено наступні запитання: 1) де відносно елементів дороги та в якій смузі руху Х-подібного перехрестя вулиць Київської та Ватутіна відбулось зіткнення автомобіля та велосипедиста?; 2) якими частинами контактували автомобіль з велосипедом?; 3) яким був контакт в момент первинного контакту автомобіля з велосипедом? При проведенні експертного дослідження, експерт ОСОБА_22 не зміг дати відповіді на питання № 1, № 2, № 3, оскільки йому необхідно було дослідити слідову інформацію з матеріалів кримінального провадження, а саме протокол огляду місця ДТП та схему до нього, однак зазначені матеріали слідчим надано не було; необхідно було дослідити та спів ставити механічні пошкодження автомобіля та велосипеда, а саме встановити мінімум 2 пари контактуючих ділянок на цих транспортних засобах та встановити транспортні засоби так, щоб відстані контактуючих ділянок в обох місцях було однаково. Оглядом транспортних засобів встановлено, що механічних пошкоджень для їх взаємного контакту не виявлено, що унеможливлює встановлення пар взаємно контактуючих деталей;
		 
		Висновокексперта ОСОБА_23 № 12-1/1335від 15.07.2019року, відповідно до якого рульове керування, гальмівна система, ходова частина автомобіля ФІАТ ДУКАТО перебуває в працездатному стані;
		 
		Висновок експерта ОСОБА_14 № 12-1/2692 від 22.11.2019 року, відповідно до якого на вирішення експерта було поставлено питання, а саме: 
		1) як повинен був діяти водій автомобіля ФІАТ ДУКАТО, ОСОБА_8 в даній дорожній обстановці згідно вимог ПДР України; 
		2) як повинен був діяти велосипедист ОСОБА_15 в даній дорожній обстановці згідно вимог ПДР України; 
		3) чи вбачаються в діях водія автомобіля ФІАТ ДУКАТО, ОСОБА_8 , невідповідності вимогам ПДР України;
		4) чи вбачаються в діях велосипедиста ОСОБА_10 невідповідності вимогам ПДР України;
		5) чи мав технічну можливість, з технічної точки зору, водій автомобіля ОСОБА_8 , уникнути ДТП;
		6) чи мав технічну, з технічної точки зору, велосипедист ОСОБА_10 , уникнути ДТП;
		7) яка з технічної точки зору причина виникнення ДТП.
		Так, згідно висновку експерта, в ситуації що склалася на дорозі, водій автомобіля, ОСОБА_8 повинен був керуватись пункту 16.11 ПДР України, а велосипедист ОСОБА_10 , повинен був керуватися вимогами п. 12.3 ПДР України; в діях водія ТЗ ОСОБА_8 , вбачається невідповідність вимогам п. 16.11 ПДР України, а в діях велосипедиста невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР України, не вбачається; в даній дорожній ситуації водій автомобіля, ОСОБА_8 , мав технічну можливість уникнути ДТП, шляхом виконання вимог п. 16.11 ПДР України, а велосипедист ОСОБА_10 з моменту виникнення небезпеки для його руху не мав технічної можливості уникнути ДТП; причиною виникнення ДТП з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля, ОСОБА_8 , вимогам п. 16.11 ПДР України.
		 
		Повідомлення експерта ОСОБА_24  про неможливість надання висновку від 14.02.2022 року № 3115/22-52, відповідно до якого ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 26.01.2022 року було призначено повторну судову авто технічну експертизу. На вирішення експерта було поставлено запитання, а саме: 
		як повинен був діяти водій автомобіля, ОСОБА_8 , в даній дорожній обстановці, згідно вимог ПДР України; 
		як повинен був діяти велосипедист ОСОБА_10 в даній дорожній обстановці згідно вимог ПДР України;
		чи вбачається в діях автомобіля, ОСОБА_8 , невідповідності вимогам ПДР України;
		чи вбачаються в діях велосипедиста ОСОБА_10 , невідповідності вимогам ПДР України;
		чи мав технічну можливість, з технічної точки зору, водій автомобіля, ОСОБА_8 , уникнути ДТП;
		чи мав технічну можливість, з технічної точки зору, велосипедист ОСОБА_10 , уникнути ДТП;
		яка, з технічної точки зору, причина виникнення ДТП. 
		Відповідно дорезолютивної частинивисновку (повідомлення)експерта ОСОБА_24 , враховуючи, що комплекс вихідних даних охарактеризований неоднозначно, за відсутності в наданих на дослідження матеріалах справи (в тому числі й протоколі слідчого експерименту від 23.07.2021 року) повного комплексу характеристик виникнення пригоди, які безпосередньо впливають на регламентацію та відповідно оцінку дій водіїв ТЗ, в категоричній формі вирішити поставлені питання Ухвали про призначення експертизи, експертним шляхом не можливо.
		Висновок судово-медичного експерта ОСОБА_25 № 101/Э від 18.09.2019 року, відповідно до якого, у ОСОБА_10 малися тілесні ушкодження, які могли утворитися 08.06.2019 року від дії тупих предметів і відносяться до категорії СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я
		 
		Докази, на які посилається сторона захисту.
		 
		Сторона захисту просить виправдатипідсудного ОСОБА_8 , та зазначає, що ознайомившись з матеріалами кримінального провадження та виявивши явну недопустимість такого доказу сторони обвинувачення як «протокол проведення слідчого експерименту» від 23.07.2019 року, який було проведено слідчим ОСОБА_18 , за участі потерпілого ОСОБА_10 , однак без участі підозрюваного, без захисника, без спеціаліста. Згідно протоколу про проведення слідчого експерименту, ОСОБА_8 перебував не в якості підозрюваного, а в якості свідка, якого в свою чергу було повідомлено про відповідальність за відмову від дачі показань, згідно ст. 385 КК України. При проведенні слідчого експерименту, ОСОБА_8 , як свідку не було роз`яснено про його право на захист, а також право не свідчити проти себе і відмовитись від дачі показань, які можуть стати підставою для оголошення підозри, яка була йому оголошена 29.09.2019 року. Крім того, органу досудового розслідування, на час проведення слідчого експерименту, було достеменно відомо, що ОСОБА_8 буде оголошенопідозру,оскільки підозрабула оголошенайому,ще доотримання висновкуавто технічноїекспертизи,який буввиготовлений (складений)29.11.2019року. За правилами п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України, недопустимим є докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. 
		В подальшому, по матеріалам та вихідним даним, отриманим під час слідчого експерименту, досудовим слідством було призначено авто технічну експертизу до експертного підрозділу НДКЦ МВС України, а висновок експерта № 12-1/2692 від 22.11.2019 року, є виключно похідним і ґрунтується на даних слідчого експерименту. 
		Крім того, сторона захисту звертає увагу суду на недопустимий доказ, та неможливість використання такого доказу як протокол проведення слідчого експерименту від 23.07.2019 року та висновок судової авто технічної експертизи № 12-1 /2692 від 22.11.2019 року, при прийнятті процесуальних рішень.
		 
		Висновки суду.
		 
		Згідно зіст. 62 Конституції України, положень ч. ч. 1-2, 4ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
		Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбаченіст. 62 Конституції України,поєднуються з такими ж положеннями ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка відповідно ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
		Згідно ч. 1ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 1ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора.
		Відповідно дост. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зіст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.
		Відповідно до ч. 1 п. 3, ч. 3ст. 373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена за стандартом «поза розумнимсумнівом». Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбаченийст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме: винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Відповідно до вищезазначених норм, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченогоч. 1 ст. 286 КК Україниза ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження на думку суду не доведена, а тому  ОСОБА_8  належить виправдати, на підставі відсутності в його діях вказаного складу кримінального правопорушення.
		Статтею 94 КПК Українивизначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Положення ст. ст.85,86 КПК Українипередбачають, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів; а допустимим визнається доказ, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6ст. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне отстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно дост. 25 КПК Українипрокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2ст. 9 КПК Українипокладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
		Статтею 7 КПК Українизакріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Статтею 8 цього Кодексувстановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Вст. 17 КПК Українизакріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		 
		Крім того, суд зобов`язаний взяти до уваги роз`яснення, які містяться в п. п. 17, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.90, що в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При ухваленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		 
		Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_8 , прокурор послався на протокол огляду місця події від 08.06.2019 року. Зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що огляд місця події відбувавсяв смт. Іванків, на Х- подібному перехресті вулиць Ватутіна-Київська за участі понятих Лижова та Полякова, в присутності водія ОСОБА_8 , тобтобез визначення його процесуального становища, але з роз`ясненням прав робити зауваження та доповнення.
		Крім того, відповідно до п. 17 протоколу ОМП, ОСОБА_21 , не заперечував проти проникнення до ТЗ Фіат, д. н. з. НОМЕР_1 , однак в графі «підпис», відсутній підпис ОСОБА_8 .
		Крім того, відповідно до п. 18 протоколу ОМП, транспортні засоби не мають пошкоджень характерних для ДТП.
		Відповідно до п. 26 протоколу ОМП, автомобіль марки Фіат моделі Дукато, д. н. з. НОМЕР_1 та велосипед, вилучені до Іванківського ВП.
		Крім того, в кінці кожної сторінки протоколу ОМП, з правого боку, в графі «підпис слідчого та учасників огляду», відсутній підпис слідчого, а в схемі до протоколу ОМП, відсутній підпис водія ОСОБА_12 .
		 
		Як встановлено з матеріалів кримінального провадження та безпосередньо з протоколу огляду місця події, водій ОСОБА_8 , не маючи жодного процесуального статусу, передбаченого діючим кримінально-процесуальним кодексом, на час проведення слідчим слідчих дій, перебував на місці проведення огляду у супроводі працівників поліції, а автомобіль, який оглядався в рамках протоколу огляду місця події, в подальшому був вилучений та поміщений для зберігання на території внутрішнього двору Іванківського ВП.
		 
		Відповідно дост. 209 КПК Україниособа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
		 
		Згідно ч. 1 ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установленихчастиною третьоюцієї статті.
		 
		За ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.
		 
		За ч. 3 ст. 214 КПК України, у невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).
		 
		Відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України, при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		 
		Таким чином, на момент проведення такої слідчої дії, огляд місця події, ОСОБА_8 був фактично затриманим за підозрою у вчиненні злочину, проте його право на захист не було забезпечено.
		 
		Крім того, всупереч вимогамКПК Українислідчий жодних процесуальних документів про затримання ОСОБА_8 , про добровільну згоду на проникнення до автомобіля, про обшук автомобіля, про вилучення у нього транспортного засобу, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, не складав.
		За ст.86КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
		1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
		2) порушення права особи на захист;
		4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
		За приписом ч. 1ст. 89 КПК Українисуд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		 
		Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12 липня 1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11 липня 2006 року і «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року, зазначав, що допустимістьдоказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
		 
		З рішенняКонституційного СудуУкраїни №12рп/2011від 20жовтня 2011року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимогКримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		 
		Огляд місцяподії у справах даної категорії є одним з найбільш важливих способів збирання доказів. Проведений вчасно, кваліфіковано і ретельно огляд місця ДТП дає змогу встановити дані та одержати відомості, що мають значення для справи, слугує гарантом успішного та об`єктивного розслідування злочину.
		 
		Загалом оглядмісця ДТП - це багатостороння слідча дія, яка передбачає вивчення слідчим матеріальної обстановки дорожньої події, транспортного засобу, різних слідів та об`єктів. Проведення огляду з метою виявлення і фіксації слідів, необхідних для встановлення обстановки дорожньої події, її механізму та інших обставин, які мають значення для розкриття та розслідування автотранспортного злочину, потребує застосування слідчим системи науково-обґрунтованих (безпосередніх і опосередкованих) прийомів, методів і способів дослідження.
		 
		Огляд місця ДТПце початкова слідча дія, спрямована на дослідження території, де відбулася подія, що має ознаки злочину, або настав її результат, зміст якої утворює комплекс пізнавально-посвідчувальних операцій, що включають пошук, виявлення, закріплення, вилучення, дослідження, перевірку та оцінку слідів злочину та інших речових доказів. Правильність складання протоколу огляду місця події має важливе значення для подальшого відтворення подій ДТП та носить інформативний характер для проведення подальших експертиз у кримінальному провадженні.
		 
		З наведеного суд робить висновок, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08 черня 2019 року з доданими до нього схемою та фото таблицями не можуть вважатися допустимими доказами, оскільки оформлені всупереч вимогКПК Українита містять неповну і суперечливу інформацію. 
		 
		З огляду на викладене, суд визнає протокол огляду місця події від 08.06.2019 року, недопустимим доказом. Такої правової позиції дотримується колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду у постанові від 04.06.2020 року у справі (№ 744/499/19 провадження № 51-1168 км 20).
		 
		Крім того, на підтвердження винуватості ОСОБА_8 , прокурор послався також на протокол проведення слідчого експерименту від 23.07.2019 року, до якого додано план-схему та фото таблицю. Однак, будь-яких носіїв комп`ютерних даних, аудіо,-відеозаписів, які б пояснювали зміст протоколу, окрім фото таблиці, прокурором не надано. Зі змісту протоколу слідчого експерименту (його письмової частини), встановлено, що слідчий експеримент проводився в період часу з 12:10 по 14:00, 23.07.2019 року, за участі потерпілого ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_8 , без участі захисника, представника, підозрюваного, спеціаліста, у присутності понятих. Всім учасникам було роз`яснено їх права та обов`язки, та попередженні про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (потерпілого), за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань (свідка). Згідно описової частини протоколу слідчого експерименту, водій автомобіля Дукато, свою провину визнав в даному ДТП.
		 
		В той же час даний доказ суд вважає недопустимим за наступних підстав.
		 
		Вказана слідча дія була проведена без участі захисника. При цьому в протоколі слідчого експерименту зазначено, що слідчим було роз`яснено свідку ОСОБА_8 його права, передбаченіст. 66, 67 КПК України, однак достеменних даних, які б свідчили, що ОСОБА_8 з такими правами дійсно ознайомлений, відсутні. На глибоке переконання суду, здобутий таким чином доказ в подальшому є недопустимим, так як здобутий завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини шляхом отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
		Згідно з ч. 1ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		 
		Будь-яке порушення органом досудового розслідування конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, призводить до втрати ними юридичної сили. У такому разі «отруйне дерево»породжує «отруйніплоди» (рішення ЄСПЛ у справах «Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року). Отримання доказів на підставі інформації, отриманої з недопустимого доказу, тягне за собою їхню безумовну недопустимість. Така недопустимість доказів не залежить від характеру та ступеня того чи іншого порушення кримінально-процесуального закону.
		 
		Так зі змісту протоколу проведення слідчого експерименту (перший аркуш вступної частини) вбачається, що ця слідча дія проводилась без участі захисника  адвоката та спеціаліста, в той час як з додатку до протоколу, а саме фото таблиці (фото на сторінці 1, 9, 12), під час слідчого експерименту був присутній представник потерпілого  адвокат ОСОБА_11 та працівник поліції, однак протоколне містить ні їх підпису, ні даних про їх залучення до слідчої дії, як учасників, що є порушенням п. 1 ч. 3ст. 104 КПК Українита є окремою підставою для визнання такого доказу недопустимим.
		 
		Крім того,слідчий експеримент проводився за участі ОСОБА_8 , у процесуальному статусі свідка. Вирішуючи питання, чи були відомості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, надані ОСОБА_8 як свідком під час проведення слідчого експерименту з його участю, такими, що отримані внаслідок вчинення слідчим діянь, які б мали ознаки істотного порушення права заявника на мовчання та свободи від самовикриття, суд бере до уваги таке.
		 
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що відомості про ДТП до ЄРДР були внесені не по факту кримінального правопорушення, а щодо ОСОБА_8 , оскільки у фабулі було зазначено, що саме  ОСОБА_8 перебуваючи за кермом автомобіля марки «Фіат» моделі Дукато, під час проїзду нерегульованого перехрестя, 08.06.2019 року, близько 13:59 годин, в смт. Іванків непересвідчившись у відсутності перешкод, здійснив виїзд на перехрестя, чим своїми діями створив перешкоду для ОСОБА_10 , який рухався на велосипеді головною дорогою, у зв`язку з чим останній здійснюючи маневр щодо уникнення зіткнення з автомобілем допустив наїзд на бордюр, з подальшим перекиданням, у зв`язку з чим отримав тілесні ушкодження.
		Тобто вже у фабулі зазначено, що  ОСОБА_8  у провину ставиться порушенняправил дорожнього руху. Останній, згідно змісту протоколупроведення слідчого експерименту від 23 липня 2019 року, не викладав власну версію щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, а лише вказував на місце розташування учасників ДТП та уточнював певні обставини ДТП. При цьому захисник при проведенні слідчого експерименту був відсутній. Його проведенню не передувало роз`яснення ОСОБА_8 , права не свідчити проти себе і відмовитися давати показання, що можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. З даних протоколу убачається, що ОСОБА_8 не був ознайомлений з положенням ст. 63 Конституції України, хоча таке ознайомлення з правами,має передувати початку проведення слідчого експерименту. Під час цієї слідчої дії, ОСОБА_8 не була надана можливість висловити свою власну точку зору причини ДТП і в такий (законний) спосіб вплинути на вирішення справи стосовно себе, що суперечить засаді верховенства права.
		 
		Суд також звертає увагу на те, що означений слідчий експеримент був проведений за участю потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_8 , при цьому надалі такий же слідчий експеримент не проводився окремо, як з потерпілим, так і окремо зі свідком чи підозрюваним ОСОБА_8 , що вказує на неповноту, однобічність, упередженість та непрофесіоналізм у проведенні досудового розслідування.
		 
		Оскільки протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08 червня 2019 року, схема та фото-таблиця до нього, а також протокол проведення слідчого експерименту від 23 липня 2019 року, схеми до нього та фото таблиці, є недопустимими доказами, керуючись практикою ЄСПЛ, суд визнаєнедопустимими похіднівід нихдокази,а самевисновок експерта№ 12-1/2692від 22.11.2019року, який проведений на підставі наданих матеріалів кримінального провадження та ухвали Іванківського районного суду Київської області від 02.09.2019 року на 5 аркушах; Постанова про визначення вихідних даних для проведення судової авто технічної експертизи; Постанова про визначення додаткових вихідних даних для проведення судової авто технічної експертизи, хоча ні ухвалу слідчого судді, ні постанов слідчого про визначення додаткових вихідних даних, суду надано не було, та у судовому засіданні не оглядались (сторінка 2 з 10 висновку експерта № 12-1/2692 від 22.11.2019 року).
		 
		Крім того, суд звертає увагу, що підозра була оголошена ОСОБА_8 26.09.2019 року, через 2-ва місяці після проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_8 . Ухвала суду про призначення судової авто технічної експертизи була винесена 02.09.2019 року, а сам висновок експерта був виготовлений лише 22.11.2019 року, тобто підозра обгрунтована на підставі даних отриманих, слідчим за результатами слідчого експерименту та інших доказів, звичайно без урахування висновку експерта № 12-1/2692 від 22.11.2019 року.
		 
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені у суді захисником ОСОБА_9 клопотання про визнання недопустимими протокол проведення слідчого експерименту від 23 липня 2019 року та висновку експерта № 12-1/2692 від 22.11.2019 року, підлягають задоволенню, з підстав, указаних захисником.
		 
		Висновок експерта № 101/Э від 02 вересня 2019 року, щодо тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_10 , судом не оцінюються, оскільки даних щодо предмету доказування він не містить.
		 
		Також суд не оцінює надані у суді в режимі відеоконференції показання експерта ОСОБА_14 , оскільки останній хоча й підтвердив свій висновок, який був ним наданий в результаті проведення судової автотехнічної експертизи № 12-1/2692 від 22.11.2019 року, який вподальшому був визнаний недопустимим доказом, однак у своїх поясненнях наголосив, що міг помилитись при проведені розрахунків.
		 
		За наведених вище обставин, суд не може обґрунтовувати обвинувальний вирок лише показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який зацікавлений у засудженні ОСОБА_8 .
		 
		Зібрані та надані суду докази як кожний окремо, так і у сукупності, не дозволяють зробити однозначний висновок «поза розумним сумнівом» про винуватість ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху за обставин, викладених в обвинувальному акті від 27 листопада 2019 року, що призвело до середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_10 , а тому суд у відповідності з вимогамист. 17 КПК України,ст. 62 Конституції Українитлумачить усі сумніви на користь обвинуваченого.
		Таким чином, аналіз усіх доказів свідчить про те, що висунуте органом досудового розслідування обвинувачення  ОСОБА_8  ґрунтується на припущеннях про його винуватість у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка спричинила тілесне ушкодження середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_10 . 
		 
		Будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, які б беззаперечно, «поза розумнимсумнівом», доводили винуватість  ОСОБА_8  у пред`явленому йому обвинуваченні, у кримінальному провадженні немає і стороною обвинувачення суду не надано, тобто у відповідності до вимог ст. ст.91,92 КПК Україниорганами досудового розслідування і стороною обвинувачення не доведена винуватість у пред`явленому за ч. 1ст. 286 КК Україниобвинуваченні, що відповідно до вимогст. 62 Конституції України, ч. 2 і ч. 4 ст.17, ст.94, п. 3 ч. 1 ст.373 КПК Україниє підставою для прийняття рішення про визнання  ОСОБА_8  невинуватим у пред`явленому обвинуваченні через недоведеність, що в його діях є склад кримінального правопорушення та його виправданні.
		Стаття 17 КПК Українивстановлює, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		 
		Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Таким чином, у правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається обвинувальний ухил, по суті якого кожен, хто постав перед судом повинен бути визнаний винним, а навпроти гарантується та усіляко забезпечується презумпція невинуватості особи. Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу. При цьому, саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.
		Речові докази: велосипед марки «ROCKOSHOXXC30» повернутопотерпілому ОСОБА_10 , а автомобіль марки FIAT моделі DUCATO, д. н. з. НОМЕР_1 , білого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія, повернуті підозрюваному ОСОБА_8 , а тому необхідності вирішувати їх долю немає.
		Під час досудового розслідування та судового розгляду відносно ОСОБА_8 запобіжний захід, та заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
		Цивільний позов відсутній.
		Керуючись ст. ст. 368-374 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		 ОСОБА_8  визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1ст. 286 КК Українита виправдати на підставі п. 3 ч. 1ст. 373 КПК Україниу зв`язку з недоведеністю що в його діях є склад кримінального правопорушення.
		На вирок може бути подано апеляцію до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, протягом 30 днів з дня проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі подання апеляції - після прийняття рішення Київським апеляційним судом.
		Копія вироку прокурору та засудженому вручається негайно після закінчення судового засідання.
		Відповідно до ч. 7 ст. 376 КПК України,копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Суддя                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...