Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 389/1539/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2022. Зареєстровано: 09.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2022.
Дата набрання законної сили: 22.02.2023
Результат оскарження 22.02.2023 Кропивницький апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/389/329/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		02.08.2022 
		ЄУН 389/1539/21
		Провадження №2/389/329/21
		 
		Рішення 
		іменем України 
		 
		02 серпня 2022 року          Знам`янський міськрайонний суд
		Кіровоградської області
		у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
		за участю секретаря судового засідання Іванової В.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» (Монобанк) про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії,
		встановив:
		ОСОБА_1 04.06.2021 звернувся до суду з позовом до АТ «Універсал Банк» (Монобанк) про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є клієнтом АТ «Універсал Банк» (Монобанк) та користувачем кредитної картки № НОМЕР_1 . За весь час користування цієї карткою він добросовісно виконував свої зобов`язання з погашення кредитного ліміту, жодного разу не допускав прострочки, ніколи нікому не передавав як саму кредитну карту, так і пін-код від неї. Доступ до даної кредитної карти забезпечувався за допомогою фінансового номеру телефонного оператора Водафон Україна - НОМЕР_2 . Разом з цим, 01.03.2021 він виявив, що у нього перестав працювати мобільний телефон з номером НОМЕР_2 , а саме був відсутній зв`язок. Виявивши дану проблему, він одразу звернувся до найближчого відділення Водафон Україна, де дізнався, що його номер телефону йому більше не належить, оскільки сім-картка з таким номером видана іншій особі. Після цього він одразу зателефонував в Монобанк на гарячу лінію та повідомив про всі події, вказавши, що невідома особа отримала сім-картку з номером його телефону. Оператор в свою чергу повідомив, що з його рахунку 01.03.2021 були зняті грошові кошти на загальну суму 50 721 грн. та запропонував звернутися до відділення банку та до поліції. Він 03.03.2021 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Управління протидії кіберзлочинам в Дніпроперовській області, яка була перенаправлена до Індустріального ВП Дніпропетровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області та отримана цим відділом поліції 04.03.2021. На підставі його заяви слідчим Індустріального ВП 04.03.2021 внесені відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за №1202104660000026 за фактом таємного викрадення чужого майна. 
		З роздруківки руху грошових коштів за своїм рахунком він дізнався, що 01.03.2021 о 12.14 год. на невідому йому карту шахраї трьома транзакціями перерахували грошові кошти в сумі 14 529 грн. 18 коп., 14 560 грн., 14 560 грн., а 01.03.2021 о 12.16 год. - в сумі 7 072 грн. На вказані банківські операції він згоди не давав та не доручав банку їх здійснювати, до цих операцій жодного відношення не має та вважає, що вони були проведені невідомими особами, які отримали доступ до його рахунку незаконним способом. Він 07.04.2021 звернувся з листом до АТ «Універсал Банк», в якому детально повідомив про події, які сталися, проте з банку йому надійшла відповідь з роз`ясненнями правил користування банківськими послугами та пропозицією самостійно погасити суму заборгованості до певного строку. 
		Позивач стверджує, що він свою картку стороннім особам не передавав, пін-код до неї не повідомляв, картка № НОМЕР_1 як на час викрадення коштів так і до теперішнього часу знаходиться у нього. Оскільки жодних розпоряджень банку про перерахування кредитних коштів він не надавав, жодної інформації, яка могла б призвести до списання відповідачем коштів нікому не розголошував, в порядку захисту прав споживачів фінансових послуг позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, у якому просив визнати недійсними, такими, що не є дозволеними користувачем, транзакції з переказу грошових коштів, що були здійснені в період з 12.14 год. до 12.16 год. 01.03.2021 з карткового рахунку № НОМЕР_1 на суму 50 721 грн. та зобов`язати АТ «Універсал Банк» відновити залишок коштів на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «Універсал Банк» на його ім`я до стану, в якому він перебував на 00.00 год. 01.03.2021. 
		Представником відповідача 14.07.2021 подано відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що 27.07.2018 між позивачем та АТ «Універсал Банк» укладено договір про надання банківських послуг «Monobank» шляхом підписання анкети-заяви, відповідно до умов якого кожна зі сторін взяла на себе права та обов`язки, передбачені всіма частинами договору, в тому числі і Умовами та правилами надання банківських послуг. Згідно з Умовами Банк зобов`язаний заблокувати платіжну картку та інші способи доступу до грошей Клієнта, в даному випадку позивача, лише після того, як Банк отримає від Клієнта відповідне звернення. Разом з цим, позивач звернувся до Банку вже після того, як дізнався про втрату фінансового номеру телефону, при цьому втрата сталася з його вини, що і було ним підтверджено під час звернення до служби підтримки Банку. Зокрема позивач повідомив, що він називав невстановленим особам, які видали себе за співробітників оператора стільникового зв`язку Водафон Україна, контрольні паролі (цифри), після чого у нього було заблоковано карту мобільного зв`язку та він був відключений від мережі даного оператора зв`язку. При цьому позивач спочатку не надав жодного значення цьому відключенню, про що сам і зазначив у зверненні в службу підтримки, підозри у нього з`явилися лише після звернення до представників Водафон Україна, яке відбулося не одразу. Вказане свідчить, що позивач звернувся до Банку вже після втрати свого фінансового номеру телефону та звернення до представників Водафон Україна, тобто через значний проміжок часу після подій, які мали викликати у нього хоч якість підозри, а саме 01.03.2021 о 14.49 год., в той час коли списання коштів відбулося 01.03.2021 між 12.14 год та 12.17 год. При цьому, одразу після звернення позивача Банк відповідно до Умов заблокував платіжні картки та інші доступи до грошей позивача. 
		Звертає увагу, що ідентифікація та доступ до рахунку позивача була виконана через мобільний додаток шляхом ідентифікації Клієнта, а саме доступ до мобільного додатку був здійснений о 12.05 год. за допомогою мобільного номеру НОМЕР_2 , який був втрачений позивачем та Пін-кодом, який він самостійно передав невстановленим особам по телефону. Банк не має можливості перевіряти втрату Клієнтами їх фінансових номерів мобільних телефонів, а тому, здійснивши авторизацію відповідно до Умов та Договору за допомогою фінансового мобільного номеру телефона, невстановлені особи були ідентифіковані як Клієнти, що зобов`язувало Банк надати всі передбачені послуги, оскільки будь-які розпорядження коштами вважалися такими, що надаються Клієнтом. Тому, Банк не може нести відповідальності за дії невстановлених осіб, оскільки останні внаслідок втрати позивачем з його вини фінансового номеру телефону були ідентифіковані як Клієнти Банку. Зазначене також свідчить про те, що АТ «Універсал Банк» не може бути відповідачем у справі, оскільки він не вчиняв жодних незаконних дій стосовно позивача і не може нести відповідальність за незаконні дії інших осіб. 
		Позивач та його представник - адвокат Солодовник С.О. в дане судове засідання не з`явилися, позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В судовому засіданні, що відбулося 05.05.2022, позивач пояснив, що 01.03.2021 приблизно об 11.30 год. йому зателефонувала дівчина, яка представилася співробітником оператора стільникового зв`язку Водафон , та повідомила, що у них провадяться роботи з покращення якості зв`язку. Сказала, що йому на телефон зараз надійде смс-повідомлення і йому потрібно продиктувати код, який міститься у цьому повідомленні. Одразу йому прийшло смс-повідомлення від оператора Водафон з кодом, який складався з декількох невідомих цифр, він їх продиктував, але у неї щось не вийшло, тому вона попросила ще раз назвати їй цифри. Після цього прийшло друге смс-повідомлення від Водафон вже з іншими, невідомими йому цифрами, які він їй також назвав. Після цього представник Водафон сказала, що все добре і попросила перезавантажити телефон для того, щоб мобільна мережа запрацювала. Він перезавантажив телефон і одразу у нього зникла мережа. Окільки телефон протягом двох годин йому був не потрібен, тому на зникнення мобільної мережі він спочатку не відреагував. За сплином двох годин мережа не з`явилася, тому він одразу пішов до відділення Водафон, де розповів про ситацію, що склалася, на що йому повідомили, що жодні технічні роботи не проводилися, а його сім-картка вже не існує і це може бути внаслідок дій шахраїв, які перепрошили його сім-картку на свою. Надалі вони заблокували його стару сім-карту та видали нову, яка повноцінно запрацювала того ж дня приблизно о 18.00 год. Також звернув увагу, що пізніше у Приватбанку він дізнався, що в цей же період були спроби зняти з його картки гроші, однак Приватбанк заблокував ці операції. Позивач вказує, що нікому не повідомляв Пін-код, CVV-код та інші відомості про карту Монобанк, при цьому зазначений рахунок використовується ним не часто. 
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
		Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку. 
		Судом встановлено, що 27.07.2018 між позивачем та ПАТ «Універсал Банк» шляхом підписання анкети-заяви укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», відповідно до умов якогоБанк відкрив на ім`я позивача поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривнях та видав кредитну картку № НОМЕР_1 . Фінансовий (контактний) номер, закріплений за позивачем, НОМЕР_2 .
		Відповідно до п.2.4 Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, укладаючи Договір Клієнт та Банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених усіма розділами, пунктами, підпунктами та складовими частинами Договору. 
		З виписки про рух коштів по картці вбачається, що з 12:14:07 год. до 12:16:10 год. 01.03.2021 по картковому рахунку позивача здійснено чотири транзакції з перерахування коштів на карту № НОМЕР_4 на загальну суму 50 721 грн. 18 коп., а саме: о 12:14:07 год. в сумі 14 529 грн. 18 коп., о 12:14:23 год. - 14 560 грн., о 12:14:50 год. - 14 560 грн., о 12:16:10 год. - 7 072 грн.
		Згідно з довідкою, наданою АТ «Універсал Банк» 06.07.2021, позивач звернувся до служби підтримки Монобанк 01.03.2021 о 14:49:25 год. із заявою про вчинення щодо нього шахрайських дій. На підставі вказаної заяви картка позивача була заблокована в цілях безпеки.
		З дослідженого судом аудіозапису вбачається, що позивач зателефонував на службу підтримки Монобанк та повідомив, що на його номер телефону НОМЕР_2 з телефону НОМЕР_5 об 11.50 год. зателефонувала співробітник оператора стільникового зв`язку Водафон , спочатку вона розповідала про тарифний план, потім сказала, що вони можуть його змінити і для цього необхідно продиктувати 5 цифр, які будуть зазначені у повідомленні. Надалі від Водафон йому прийшло смс-повідомлення і він продиктував вказані у ньому цифри. Потім у нього попросили назвати 4 цифри, які будуть використовуватися ним як пін-код для підтвердження зміни тарифного плану Водафон, на що він назвав вільні цифри, які спали йому на думку. Після цього його сім-картка Водафон перестала працювати та зникла мережа зв`язку. Спочатку він не звернув уваги, але потім пішов до відділення Водафон, де йому сказали, що це можуть бути шахраї. На запитання оператора позивач повідомив, що на даний час його фінансовий номер не активний, дані по карті Монобанк , пін-код до неї, строк дії, CVV-код ніде не вводив та нікому не повідомляв, під час телефонної розмови зі співробітником Водафон нічого на телефоні не натискав, переживає, що шахраї можуть якимось чином через додаток Монобанк заволодіти його коштами. Оператор повідомила, що дійсно о 12.14 год. з його карти Монобанк було здійснено чотири операції по переводу коштів на карту іншого банку окремими сумами: 14 529 грн. 18 коп., 14 560 грн., 14 560 грн., 7 072 грн., на даний час його карту заблоковано, роз`яснила порядок зміни фінансового номеру телефону та перевипуску кредитної карти, а також повідомила, що відмінити ці операції неможливо, йому необхідно буде здійснювати погашення кредиту, оскільки перевід коштів на карту іншого банку було здійснено за допомогою додатка Монобанк. Також рекомендувала звернутися до правоохоронних органів за фактом шахрайських дій, грошові кошти можуть бути компенсовані тільки шахраями за рішенням суду. 
		За заявою позивача щодо заволодіння 01.03.2021 невстановленою особою його грошовими коштами до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.03.2021 за № 12021046660000026 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією, передбаченою ч.1 ст.190 КК України. Орган досудового розслідування - сектор дізнання ВП №2 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області. Наразі досудове розслідування триває, особа, яка скоїла вказане кримінальне правопорушення, не встановлена. 
		Позивач 08.04.2021 звернувся до АТ «Універсал Банк» (Монобанк) з листом від 07.04.2021, в якому повідомив обставини незаконного зняття готівкових коштів на загальну суму 50 721 грн. 18 коп. з його карткового рахунку, яке відбулося з 12:14:07 год. до 12:16:10 год. 01.03.2021, та просив відновити баланс на його рахунку до стану, в якому він існував на момент зняття. При цьому, позивач стверджував, що дозвіл на проведення таких банківських операцій він не надавав та не доручав банку їх здійснювати, свою кредитну картку та Пін-код до неї нікому не передавав.
		Листом від 14.05.2021 АТ «Універсал Банк» у відповідь на звернення позивача повідомило, що проведенню списань, зазначених у його листі, передував успішний вхід в його мобільний додаток за коректно введеним Пін-кодом. При цьому, відповідно до п.6.2.8 Договору позивач зобов`язався зберігати Пін-код, коди доступу, аутентифікаційні дані в таємниці та ні за яких обставин не повідомляти їх третім особам. Рекомендовано внести суму заборгованості, чекати закінчення досудового розслідування та судового рішення по даному факту. 
		З наданої суду інформації від ПрАТ «ВФ Україна» від 22.06.2022 вбачається, що 01.03.2021 за № 0667881449 було дві заміни сім-карти - об 11.54 телефонували з № 0667881449 - в 11.57 здійснена заміна сім-карти, для ідентифікації абоненту на № 0667881449 було відправлено код-підтвердження, який він назвав оператору; - о 14.54 заміна сім-карти в магазині АДРЕСА_1 .
		Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
		Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		Відповідно до п.17 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
		Згідно з п.14 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність».
		Статтями 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
		Підставами позовних вимог ОСОБА_1 є відсутність його волевиявлення на проведення 01.03.2021 транзакцій зі списання коштів з його банківського рахунку шляхом переказу через мобільний додаток Монобанк без його участі, що стало можливим через надання АТ «Універсал Банк» (Монобанк) послуг неналежної якості. 
		Згідно із ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з п.14.12 ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач платіжної системи зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Відповідно до п.37.2 ст.37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
		Ініціювання переказу коштів може, в тому числі, здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 вказаного Закону).
		Відповідно до п.п.6, 7, 8, 9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ від 05.11.2011 №705, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, встановлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання Пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню Пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню Пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню Пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можна стверджувати, що зняття коштів відбулося з вини клієнта банка.
		Зазначені правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №537/3312/16-ц, від 24.07.2019 у справі №753/16954/16-ц, від 01.07.2020 у справі №712/9107/18, від 21.04.2021 у справі №751/6050/18.
		Крім того, згідно зі ст.7 та п.п.38.1, 38.4 ст.38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
		Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
		Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
		Отже, аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що вина банку у знятті коштів з рахунків клієнта виключається лише у разі доведення, що саме клієнт банку своїми діями чи бездіяльністю посприяв у втраті, незаконному використанню Пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню Пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою.
		Судом встановлено, що позивач, після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу у зв`язку з блокуванням фінансового мобільного телефону та зникненням мережі, одразу повідомив про це Банк шляхом телефонного звернення до Центру клієнтської підтримки Банку і саме від оператора служби підтримки він дізнався про несанкціоноване списання грошових коштів зі свого рахунку. Надалі, позивач звернувся до правоохоронних органів з приводу вчинення 01.03.2021 невстановленими особами шахрайських дій, внаслідок яких з його банківського рахунку були зняті грошові кошти.
		Відповідно до п.6.2.8 Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank (в редакції, станом на день виникнення спірних правовідносин), Клієнт зобов`язується зберігати ПІН-код, Коди доступу, Аутентифікаційні дані в таємниці і ні за яких обставин не повідомляти їх третім особам. 
		Так, в судовому засіданні не доведено, що позивач вчиняв розрядження щодо списання/перерахунку коштів, та вчиняв будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунку. Той факт, що позивачем було втрачено його фінансовий телефон не можна ставити йому в провину, на чому наполягає представник відповідача, оскільки позивач не повідомляв третім особам ПІН-код або іншу інформацію щодо картки/додатку Монобанк, продиктувавши невстановленій особі невідомі цифри, які були надіслані в смс-повідомленні, що встановлено судом як з пояснень позивача, так і з аудіозапису його звернення до оператора служби підтримки Банку. Належні, допустимі докази протилежного в матеріалах справи відсутні та представником відповідача суду не надані.
		Доводи представника відповідача на те, що ідентифікація та доступ до рахунку позивача була виконана через мобільний додаток шляхом ідентифікації Клієнта за допомогою мобільного номеру, який був втрачений позивачем та Пін-кодом, який він самостійно передав невстановленим особам по телефону, що свідчить про особисту відповідальність позивача, суд відхиляє, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами. Банк не надав доказів, які б спростовували доводи позивача про те, що він своїми діями чи бездіяльністю не сприяв несанкціонованому списанню грошових коштів з його рахунку, не розголошував інформацію, яка б давала змогу ініціювати платіжні операції. Зазначене свідчить про відсутність вини позивача. Банк не повинен перекладати відповідальність за порушення безпеки своєї платіжної системи на клієнта, саме на банківську установу покладено обов`язок забезпечення безпечного збереження грошових коштів клієнта та забезпечення безпечного проведення транзакцій, що не було в даному випадку виконано відповідачем.
		Відсутність обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, свідчить про відсутність вини позивача як підставу цивільно-правової відповідальності у знятті грошових коштів з його рахунка.
		Крім того, суд звертає увагу і на те, що банком повинна була бути проведена перевірка за заявою позивача щодо оспорюваних транзакцій, проте, результати такої перевірки не були доведені до відома ні позивачу, ні суду. Вказане, на думку суду, свідчить про те, що відповідач, який є безпосереднім володільцем інформації здійснення операцій по рахунку відкритому на ім`я позивача, самоусунувся від встановлення обставин проведення цих транзакцій.
		З огляду на викладене та враховуючи, що грошові кошти були списані з рахунку позивача за ініціативою не встановлених осіб внаслідок недозволеної платіжної операції, а відповідачем не було вчинено жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку позивача, в матеріалах відсутні відомості про те, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, розголошення секретної інформації третім особам, а також відсутність доказів зі сторони відповідача, які б спростовували даний факт, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України.
		Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. 
		Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Позивач просив стягнути понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подав.
		Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу, а саме: ордер серії АЕ №1074121 від 01.06.2021 адвоката Солодовника С.О. на представництво інтересів позивача; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/2007; договір про надання правової допомоги від 01.04.2021; дублікати квитанцій №BASS_12819483260 від 05.06.2021 та №BASS_13104983948 від 17.08.2021. 
		Судом враховується, що згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).
		Дослідивши подані позивачем докази та матеріали справи, за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 12 000 грн., понесених позивачем, є документально підтвердженим, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг в суді та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги у цій справі у розмірі 12 000 грн.
		Вирішуючи питання щодо стягнення витрат позивача, що пов`язані з явкою його представника до суду у розмірі 4 800 грн., суд приходить до наступного висновку.
		Згідно з ч.1 ст.138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
		З положень ч.2 ст.140 ЦПК України слідує, що розмір витрат на вчинення інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
		Представником позивача 05.04.2021 подано суду заяву, у якій просив стягнути з відповідача судові витрати, повязані з його переїздом до іншого населеного пункту для участі в судових засіданнях, в розмірі 4 800 грн. На підтвердження витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту - з м.Дніпро до м.Знам`янка та у зворотньому напрямку, надано копії квитанцій та чеків за придбання пального на загальну вартість 4 800 грн., а саме: дублікат квитанції №BASS_13104983948 від 17.08.2021, в суму якої входить 1 200 грн. оплата позивачем витрат на проїзд його представника та чек за придбання ним пального від 17.08.2021; дублікат квитанції №Р24А1523117512С8099 від 15.09.2021 на суму 1 200 грн. оплати позивачем витрат на проїзд його представника та чек за придбання ним пального від 15.09.2021; дублікат квитанції №Р24А1779102090С0232 від 07.12.2021 на суму 1 200 грн. оплати позивачем витрат на проїзд його представника та чеки за придбання ним пального від 08.12.2021, 09.12.2021; дублікат квитанції №Р24А1911310152С0787 від 17.01.2022 на суму 1 200 грн. оплати позивачем витрат на проїзд його представника та чеки за придбання ним пального від 17.01.2022, 18.01.2022.
		Матеріалами справи підтверджується перебування представника позивача у Знам`янському міськрайонному суді 18.08.2021, 16.09.2021, 08.12.2021 та 18.01.2022. 
		Так, 16.09.2021 та 08.12.2021 представник позивача - адвокат Солодовник С.О. безпосередньо приймав участь в судових засіданнях, які відбулися в Знам`янському міськрайонному суді.
		18.08.2021 підготовче засідання не відбулося, разом з цим про перебування представника позивача в цей час в суді свідчать подані ним особисто клопотання про доручення до матеріалів справи доказів та про ознайомлення з матеріалами справи.
		18.01.2022 судове засідання не відбулося, проте про перебування представника позивача в цей час в суді свідчать отримана ним особисто розписка про вручення судової повістки на наступне судове засідання та подана ним заява з клопотанням про витребування доказів. 
		До судових витрат відповідно до ч.1 ст.138 ЦПК України віднесено витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників.
		Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
		Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати, пов`язані з переїздом його представника з м.Дніпро до м.Знам`янка та у зворотньому напрямку для участі в судових засіданнях у розмірі 4 800 грн.
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в сумі 908 грн., сплачений ним за подання даного позову до суду.
		Керуючись ст.ст.1071, 1073 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 133, 137, 138, 140, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, 
		ухвалив:
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» (Монобанк) про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.
		Визнати недійсними, такими, що не є дозволеними користувачем, транзакції з переказу грошових коштів, що були здійснені в період з 12.14 год. до 12.16 год. 01.03.2021 з карткового рахунку № НОМЕР_1 на суму 50 721 (п`ятдесят тисяч сімсот двадцять одна) грн.
		Зобов`язати Акціонерне товариство «Універсал Банк» відновити залишок коштів на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Акціонерному товаристві «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 до стану, в якому він перебував на 00.00 год. 01.03.2021. 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту його представника, у розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
		Відповідач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», місце знаходження: вул.Автозаводська,54/19, м.Київ, 04114, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21133352. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Знам`янського міськрайонного суду
		Кіровоградської області О.В. Савельєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...