Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 544/212/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2022. Зареєстровано: 09.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2022.
Дата набрання законної сили: 19.08.2022
Номер судового провадження: 2/544/130/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 544/212/22
		№ 2/544/130/2022
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		19 липня 2022 року м. Пирятин
		         
		       
		  Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
		головуючої - судді Сайко О.О.,
		за участі секретаря - Костенко Т.В.,
		представника відповідача - адвоката Панкова К.М.,
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Соборній, 41, цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі" про визнання кредитної угоди недійсною,
		у с т а н о в и в :
		Позивач звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі" про визнання кредитної угоди недійсною. Зазначає, що 15.09.2019, вона виявила, що її номер мобільного телефону оператора стільникового зв`язку «Водафон» відключений (поза межами досяжності). Пізніше, на її номер телефону зателефонував невідомий чоловік та повідомив, що на її ім`я  було здійснено оформлення 6 кредитів, без її згоди. Зазначила, що невстановлені особи перевипустили картку  мобільного зв`язку  «Водафон» (за номером НОМЕР_1 )  та оформили кредит  у ТОВ «ФК «Гелексі». З підстав того, що сім-карту фінансового номеру телефону було перевипущено, пароль особисто  вона не отримувала та не здійснювала акцепт кредитних угод, тобто оформлення кредитних коштів відповідно до вищевказаних кредитних угод не відповідало її волевиявленню. У зв`язку з чим позивач звернулася із заявою до Пирятинського ВП із заявою про шахрайські дії осіб, які здійснили оформлення кредитів на її ім`я. Крім цього, звернулася до ТОВ «Фінансова компанія Гелексі», з заявою з проханням провести службове розслідування за вищезазначеним фактом та надіслала листа з викладеними вище обставинами та вимогою надати копії документів по кредиту, і в подальшому скасувати вказаний кредит. Вказує, що особа, яка телефонувала, надала необхідні для ідентифікації відомості стосовно обслуговування згаданого вище номера. Заміна сім-карти проводилась без звернення до ПрАТ «Водафон», оскільки компанія пропонує окремий сервіс, який дозволяє виконати зазначену операцію дистанційно (у випадку попереднього придбання спеціального стартового пакету).
		Пояснює, що грошові кошти від TOB «Фінансова компанія «Гелексі», згідно кредитної угоди, не отримувала, а тому не повинна нести обов`язок щодо повернення грошових коштів відповідно до вказаної кредитної угоди. Крім того, відповідачем не були дотримані вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» щодо передачі їй кредитного договору. Як вказано вище, вона не приймала умов кредитної угоди між TOB «Фінансова компанія «Гелексі», не підписувала їх ні в якому вигляді, в тому числі і відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронним цифровим підписом та ОТП- паролем. Ці обставини свідчать про відсутність її волевиявлення на укладення такої угоди. Вважає, що вказані обставини свідчать про відсутність її вільного волевиявлення, як учасника вищевказаного правочину і невідповідність її внутрішній волі.
		Підставою недійсності договору також вважає ту обставину, що п.1.1.2.2., п.3.1.3., п.3.1.4, п. 3.4.1, п. 3.4.4., п.4.2, п. 4.5., п. 5.3., 5.4, п. 5.5, п. 8.1.2, п. 8.1.3, п.8.1.4, п. 8.1.5, п.8.1.6, п.9.3, п.9.8, п.9.9, п.9.11, п.9.12 суперечать чинному законодавству.
		Також, вважає встановлену у договорі комісійну винагороду незаконною, виходячи з того, що зміни в Закон України «Про споживче кредитування» щодо нарахування комісії та витрат на користь банків за обслуговування кредитної заборгованості вводилися в дію з 19.01.2020, тобто після укладення відповідного договору.
		Вважає, що відповідачем були порушені вимоги щодо зазначення істотних умов договору кредитування (строк дії договору; підтвердження про надання фінансовою установою додаткової інформації передбаченої частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до укладення з клієнтом договору; види забезпечення наданого кредиту; процентна ставка за кредитом, її порядок дострокового повернення кредиту, що визначаються ЦК України та спеціальними Законами, що регулюють дану сферу правовідносин, а саме Закону України«Про споживче кредитування» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
		Через відсутність численної кількості істотних умов договору, що впливають на можливість виконання сторонами договору, вважає, що сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а тому не може бути визнаним укладеним. Крім того, їй не було надано паспорт споживчого кредиту, який повинен надаватись, згідно статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Вказані вимоги закону відповідачем не були виконані. Такі дії розглядаються як нечесна підприємницька практика в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
		Щодо встановленого відповідачем у кредитному договорі обов`язку сплатити комісію зазначає, що дані пункти договору порушують статті 18, 19 Закон України «Про захист прав споживачів» та є грубим порушенням чинного законодавства.
		Також підставою недійсності договору вказує те, що розмір кредиту у даному випадку складав 2000 грн, який не перевищував розмір мінімальної заробітної плати на момент укладення договору (у 2019 році мінімальна заробітна плата склала - 4173 грн), а тому максимальна сума виплат за порушення зобов`язань відповідача складає 4000 грн (тобто подвійної суми, одержаної з відповідачем за вказаним договором). Тобто стягненню з відповідача підлягають сума кредиту у розмірі 2000 грн, процентів у розмірі 4000 грн (обмежених відповідно до закону), а всього на суму 6000 грн, що відрізняється від суми, зазначеної у бюро кредитних історій у розмірі 10 189 грн 43 коп., що суперечить закону.
		Підставою недійсності договору позивач вважає нечесну підприємницьку практику з боку відповідача та недійсність правочину вчиненого під впливом обману, зважаючи на наступне. 
		Споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму частина перша статті 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги.
		Кредитний договір був укладений між банком із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь - яких клієнтів - фізичних осіб. Якщо б на момент укладення договору їй було відомо, що розмір процентної ставки за кредитом, ціна договору та розмір фактичного удорожчання кредиту в кінці періоду кредитування не відповідають фактично встановленим у договорі розмірами і є великими, то вона б могла би відмовитися від його укладення. Таким чином, реальна процентна ставка за: кредитом відповідно до додатку №1 до кредитного договору склала значно більше відсотків річних, ніж зазначено у договорі. Банк порушив вимоги ст. 1056-1 ЦКУ в односторонньому порядку, без згоди позивача, збільшив розмір відсоткової ставки за користування кредитом. 
		Зазначає, що кредитний договір, вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини та громадянина, незаконне заволодіння майном. Угода, яка порушує публічний порядок, може бути визнана судом недійсною.
		Банк не попередив позивача, що його послуги, зважаючи на їх ціну (вартість), не задовольнятимуть інтереси і вимоги позивача, також банк не попередив і про те, що вартість кредиту може істотно зрости, ніж це очікувалось під час укладення договору.
		Пояснює, що при укладенні кредитного договору відповідач (банк) приховав від неї повну інформацію про кінцеву сукупну вартість кредиту для здійснення позичальником свідомого вибору схеми кредитування, чим ввів в оману позивача щодо реальної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту і кінцевої загальної суми кредиту, яку позивач би відповідачу, проводячи оплату встановленим у договорі розмірів щомісячних платежів у визначеному в договорі кількості таких платежів. Вона не була в повній мірі ознайомлена з усіма умовами кредитування і Додатком № 1 до кредитного договору, оскільки її підписом було підтверджено ознайомлення лише тією інформацією, яку надав їй відповідач, а вона була неповною і недостатньою для здійснення усвідомленого вибору.
		Наступною підставою недійсності договору вважає те, що банківська картка, на яку було здійснене зарахування коштів, під час оформлення кредиту, їй не належала і кредитних коштів вона взагалі не отримувала. Важливим моментом є те, що відповідач вказував на наявність у неї пластикової картки з відділення «Ощадбанку», на яку нібито здійснено переказ кредитних коштів (картка № НОМЕР_2 ), але у неї такої картки не існувало. За повідомленням АТ «Державний ощадний банк України» вищевказаний рахунок було відкрито 13.09.2019 на ім`я ОСОБА_2 , яка позивачу не відома.
		Також зазначила, що на її ім`я було оформлено 6 кредитів, а саме у ТОВ «ФК «Верона», ТОВ «ФК «Гелексі», ТОВ «Качай гроші», ТОВ «Кредитна установа Європейська кредитна група», ТОВ «КФ.ЮА», ТОВ «Гоуфінгоу». Після звернення до товариств з вимогою анулювати кредитні договори, оскільки позивач кошти не брала, не використовувала їх, ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «КФ.ЮА» кредитні договори анульовані. Вказані обставини, на думку позивача вказують на те, що кредитні кошти нею не отримувались та вказані кредити оформлені внаслідок обману.
		Враховуючи вищевикладене, просить визнати недійсним кредитний договір №103859 від 17.09.2019, укладений між нею та ТОВ «ФК «Гелексі».
		Відповідачем подано відзив до суду, у якому він заперечував щодо задоволення позовних вимог  ОСОБА_1 .  У відзиві зазначив, що відповідачем організований сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечує надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно- телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики. Отримання грошових коштів у позику через онлайн сервіс ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (https://cashinsky.ua) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем здійснюється шляхом вчинення клієнтами-позичальниками поетапних дій з реєстрації особистого кабінету, власної ідентифікації та верифікації банківської картки, вибору розміру та строку користування позикою, підтвердження заявки на отримання позики та вчинення правочину. Процес отримання позики складається з наступних етапів:
		1. На лендінгу - сторінці в мережі Інтернет, з якої клієнт розпочинає знайомство з сервісом з надання онлайн позик ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» https://cashinsky.ua, клієнт ознайомлюється з повною інформацією про сервіс. Зазначена сторінка містить вичерпну інформацію про послугу, всі можливі розміри сум, що можна отримати в позику, розміри процентів та комісії за користування позикою, інформацію про річну ефективну відсоткову ставку за позикою (ARR), розмір відсотків, що підлягають до сплати у разі допущення клієнтом прострочення повернення позики, умови пролонгації договору позики тощо.
		2. В разі вибору сервісу клієнтом для отримання позики, клієнт натискає кнопку «Оформити позику».
		3. Наступним етапом здійснюється перехід клієнта на сторінку реєстрації нового користувача (створюється унікальний аккаунт користувача (особистий кабінет).
		4. Розпочинається процес ідентифікації/верифікації клієнта (відбувається в декілька кроків відповідно до вимог ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		a. клієнтом зазначається його особистий e-mail (логін користувача) і користувач створює пароль входу в систему (для особистого доступу до сервісу з надання онлайн позик ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ»).
		b. ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» здійснюється перевірка унікальності e-mail адреси клієнта.
		c. відбувається ознайомлення клієнта з Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ».
		d. підтвердження ознайомлення з Правилами (чек бокс - відмітка-згода клієнта, яка підтверджує обставину ознайомлення клієнта з текстом Правил).
		e. завершення створення аккаунту шляхом натискання кнопки «Створити обліковий запис».
		f. клієнт здійснює вхід в особистий щойно створений аккаунт.
		g. перехід на етап заповнення Анкети позичальника.
		h. перший етап заповнення анкети: клієнт вводить свої особисті персональні дані, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номери контактних засобів зв`язку (телефонів).
		і. відбувається верифікація контактного номеру телефону клієнта: відправляється одноразовий ОТП-пароль на вказаний номер телефону, з`являється поле для введення даного пароля, в разі збігу паролів здійснюється перехід на наступну сторінку анкети.
		j. другий етап заповнення анкети: клієнт вводить інформацію про місце свого фактичного проживання і місце реєстрації.
		к. третій етап заповнення анкети: клієнт вводить інформацію про свій сімейний стан інформацію про контактних осіб клієнта.
		l. четвертий етап заповнення анкети: клієнт вводить інформацію про місце роботи, освіту, наявність майна, свій дохід та іншу інформацію.
		m. п`ятий етап заповнення анкети: клієнт вводить дані своєї банківської картки.
		n. наступним кроком проводиться верифікація банківської картки клієнта: банк- емітент блокує 1 грн. на зазначеній картці одночасно відправляючи на вказаний в банку контактний телефон клієнта, код для розблокування даної суми.
		o. з`являється поле для введення надісланого банком-емітентом коду. Клієнтом вводиться код. Код перенаправляється в банк, банк здійснює зворотній дзвінок на номер клієнта (call-back), блокована сума скасовується, що підтверджує успішність верифікації банківської картки позичальника.
		р. процес заповнення анкети клієнта завершений.
		5. Відбувається перехід на етап оформлення заявки на позику та скорінгу клієнта:
		a. клієнт обирає суму та термін позики.
		b. ознайомлюється з умовами та порядком отримання позики (повторно, втретє).
		c. окремо до відома клієнта доводиться повна інформація про розмір відсотків, комісії, що підлягатимуть сплаті за користування позикою, і розмір повної суми до повернення в зазначений термін.
		d. у разі згоди з умовами на яких надається позика, клієнт натискає кнопку «Оформити заявку».
		e. заявка клієнта направляється на скоринг.
		f. скоринг включає у себе перевірку особистих, паспортних та інших даних анкети клієнта в бюро кредитних історій, базі МВС України, перевірку за внутрішніми правилами скорингу компанії та інші дії з ідентифікації і верифікації клієнта (відповідно до вимог ч. 8 cт. 11 Закону України «Про електронну комерцію»), а також вивчення стану кредитної історії клієнта, також вчиняються інші дії для прийняття рішення щодо надання позики.
		g. на етапі прийняття ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» рішення про видачу позики, компанією може бути відмовлено у видачі позики. В такому випадку можлива додаткова верифікація даних клієнта співробітниками компанії в телефонному режимі.
		h. у разі прийняття позитивного рішення щодо видачі клієнту грошових коштів у позику - відбувається направлення клієнту СМС-повідомлення «Ваша заявка на кредит схвалена», що є повідомленням клієнта про можливість отримати позику на вказаних раніше умовах. У разі відмови клієнту у видачі позики, повідомлення клієнта про відмову також відбувається шляхом направлення відповідного СМС- повідомлення на номер клієнта.
		і. у клієнта з`являється можливість зайти у свій особистий кабінет та переглянути розділ «заявки».
		6. Перехід на етап укладення електронного договору:
		a. в розділі «заявки» особистого кабінету клієнта з`являється сформована заявка на отримання позики, із зазначенням всіх погоджених умов позики.
		b. клієнт натискає кнопку «підтвердити видачу кредиту», в результаті цього відбувається перехід до розділу «підтвердити видачу кредиту».
		c. в розділі «підтвердити видачу кредиту» клієнту на ознайомлення пропонується електронний договір зі всіма істотними умовами позики і графіком платежів.
		d. клієнт, в разі згоди з умовами електронного договору, розпочинає процес прийняти пропозиції укласти електронний договір (акцепт).
		e. для завершення в подальшому акцепту оферти, обов`язково проставляється чек-бокс «з умовами договору позики згоден» - відмітка-згода клієнта, яка підтверджує обставину ознайомлення клієнта з текстом договору і графіком платежів (оферти).
		f. додатково підтверджуються дані банківської картки для отримання позики.
		g. після чого клієнту стає доступна загальна кнопка «Підтвердити заявку» (кнопка «Підтвердити заявку» не активна в разі не проставлення клієнтом чек-боксу, тобто початку акцепту умов електронного договору).
		h. при натисканні на кнопку «Підтвердити заявку», ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» генерує одноразовий пароль - електронний підпис одноразовим ідентифікатором і відправляє клієнту CMC на контактний номер телефону, вказаний в анкеті клієнта та верифікваний раніше.
		клієнт вводить отриманий код-підпис у відповідне вікно, яке виводиться на сторінці сервісу.
		i. ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» звіряє згенерований і відправлений пароль-підпис з введеним клієнтом у вікно одноразовим кодом-підписом.
		j. в разі збігу паролів, договору позики з графіком платежів присвоюється унікальний порядковий номер і накладається електронний підпис одноразовим ідентифікатором клієнта, введеним клієнтом у відповідне вікно на сторінці сервісу (п. 6.h. Алгоритму), на договір та графік платежів. Виводиться інформація, що договір позики укладено. Розділ сайту «Заявки» зачиняється.
		7. Клієнт отримує підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного договору: підписаний в електронний спосіб договір позики з графіком платежів переміщується до розділу меню «кредити» і постійно доступний клієнтові для перегляду та скачування в його особистому кабінеті.
		8. Наступним етапом ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» ініціює виплату позики клієнту на верифіковану банківську картку клієнта шляхом відправлення електронного розпорядження про списання відповідної грошової суми сервісу електронних платежів на користь клієнта.
		9. Грошові кошти - позика, надходить на банківську картку клієнта протягом 15 хвилин.
		10. Сервіс електронних платежів здійснює call back для підтвердження успішності здійснення платежу на користь клієнта.
		11. Процес видачі позики завершується.
		Таким чином, в розділі «підтвердити видачу кредиту» (п. б.с. Алгоритму) шляхом пропонування клієнту на ознайомлення електронного договору зі всіма істотними умовами позики і графіком платежів робиться пропозиція укласти електронний договір (оферта), яка містить істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражає намір ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», яке її зробило, вважати себе зобов`язаною надати грошові кошти у позику на вказаний термін, сумі та умовах, у разі її прийняття.
		З огляду на особливості вчинення електронних правочинів з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, з метою уникнення будь-яких помилок та забезпечення одержання реальної згоди клієнта на отримання позики на визначених умовах, надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» укласти електронний договір позики (оферти) здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення відповідно до абз. 4 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, зміст яких чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, а саме: проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден» (п. б.е. Алгоритму); підтвердження даних банківської картки (п. 6.f. Алгоритму); натискання кнопки «Підтвердити заявку» (п. 6.g. Алгоритму); введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу (п. 6.h. Алгоритму). 
		Позивач є клієнтом сервісу з надання онлайн позик ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ». Відповідач зазначає, що 17.09.2019 між ним (як Позикодавцем) та Позивачем (як Позичальником) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем дійсно укладений електронний договір позики №103859, згідно з яким надана сума позики в розмірі 2 000 грн зі строком повернення (терміном платежу) - не пізніше 02.10.2019. Для отримання суми позики на онлайн-сервісі ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» відповідно до встановленого алгоритму дій, Позивач - ОСОБА_1 звернулася до сайту ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» https://cashinsky.ua для оформлення заявки на отримання грошових коштів у позику. Позивачем був зареєстрований особистий кабінет в системі та заповнено анкету з докладними персональними даними про фізичну особу-заявника, зокрема, вказано ідентифікаційний податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податку) ОСОБА_1 - НОМЕР_3 , номер телефону - НОМЕР_4 , електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ін. В тому числі під час заповнення анкети Позивачем були вказані паспортні дані, адреса реєстрації та адреса фактичного місця проживання тощо.
		Після першого етапу заповнення анкети Позивачем було проведено верифікацію номера телефону клієнта - шляхом відправлення на вказаний клієнтом номер коду в CMC, який необхідно було ввести у відповідні поля на сайті. Після цього Позивачем були здійснені другий, третій та четвертий кроки заповнення анкети. Після завершення заповнення анкети Позивача було додано інформацію про банківську картку ( НОМЕР_5 ), на яку планувалось зарахування грошових коштів. Банком-емітентом картки було проведено успішну верифікацію зазначеної Позивачем картки - шляхом відправлення коду для підтвердження операції на номер телефону власника вказаної банківської картки. Перевірка даних клієнта та з`ясування того, чи співпадає особа клієнта, що замовила кредит, з особою - власником банківської картки, здійснюється банком-емітентом картки, яку клієнт вказав під час оформлення заявки на отримання позики. З боку ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» відбувається лише перевірка чинності банківської картки клієнта. Верифікацію банківської картки клієнта банк проводить за номером телефону, вказаним клієнтом під час оформлення цієї банківської картки.
		Відповідачем на виконання умов п. 1.2. Договору позики на банківський рахунок, зазначений Позивачем в анкеті позичальника, перерахована сума грошових коштів в розмірі 2 000 грн, що підтверджується електронною квитанцією №165776509 (document id) від 17.09.2019 (payment date) про видачу позики (Loan issue) на суму 2 000 грн. (total amount) відправником ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (sender) на підставі Договору позики №103859 (order id) на банківську картку НОМЕР_6  (card number); довідкою TOB «ФК «ЕЛАЄНС» від 19.12.2019  про підтвердження успішного зарахування на картку клієнта  НОМЕР_7  платежу № НОМЕР_8 , на підставі чого видана квитанція №165776509 від 17.09.2019; запитом TOB «ФК «ЕЛАЄНС» від 18.12.2019 до AT «АЛЬФА-БАНК» про надання підтвердження проведення платежу №1148401159 від 17.09.2019 на картку клієнта НОМЕР_9 ; листом AT «АЛЬФА-БАНК» вих.№119670-53-б/б від 18.12.2019 про успішне перерахування коштів на карту отримувача НОМЕР_9 , номер платежу на стороні TOB «ФК «ЕЛАЄНС» - 1148401159.
		Договір позики є укладеним з моменту перерахування суми грошових коштів на банківський рахунок Позивача. Перерахована сума позики не була повернута позивачем як помилково одержана. 
		Відповідач вказує, що рішенням Пирятинського районного суду від 28.04.2020 у справі №544/1546/19 у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і частково з тих самих підстав встановлено,що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики №103859 в електронній формі, ОСОБА_1 була надана сума позики в розмірі 2000 грн. Також сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійної винагороди за користування позики здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною договору. Дані обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
		Щодо вказаних позивачем підстав недійсності договору, відповідач зазначає наступне.
		Матеріалами справи підтверджуються обставина існування договору позики №103859 від 17.09.2019, зміст якого зафіксований в одному електронному документі, містить умови, передбачені законодавством для договорів позики, містить електронні підписи сторін та достовірні персональні й інші дані позивача. З урахуванням вимог ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину договір позики №103859 від 17.09.2019 є дійсним.
		Виходячи з наведених норм права, якщо позивач заперечує дійсність договору позики №103859 від 17.09.2019 на підставах, встановлених законом, у зв`язку з чим звернувся з позовними вимогами про визнання його недійсним, то саме позивач має довести наявність фактичних обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним.
		Без доведення позивачем наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним, договір позики №103859 від 17.09.2019 є дійсним в силу презумпції правомірності правочину.
		Позивач посилається на обставини перевипущення картки мобільного зв`язку «Водафон» за номером телефону позивача ( НОМЕР_1 ) та оформлення позики на її ім`я невідомими особами, чим вчинено кримінальне правопорушення (провадження в ЄРДР №12019170290000368 від 05.11.2019). Обставина вчинення відносно позивача кримінального правопорушення в силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України не може бути підтверджена іншими, ніж вирок суду, засобами доказування. У протилежному випадку така обставина, що має значення для справи, буде встановлена на підставі недопустимих доказів - самого лише Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та тверджень Позивача.
		Позивачем не доведено, що укладення спірного договору позики (шляхом проходження всіх етапів укладення договору та його підписання в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача) здійснене іншою особою, а не позивачем та/або не за його участі та/або не за його волею, як обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог. Самі лише твердження позивача стосовно обставин вчинення відносно нього кримінального правопорушення не є засобом доказування в розумінні ч. 2 ст. 76 ЦПК України.
		Вказує, що про факт втрати паспорту і реєстраційного номеру облікової картки платника податків, факт можливості заволодіння ними або відомостями, що в них містяться, іншими особами позивач не зазначає, доказів не надає. І навпаки, позивач визнає, що свої паспортні дані та номер мобільного телефону третім особам не надавав, що у сукупності з відсутністю доказів вчинення відносно позивача кримінального правопорушення свідчить на користь того, що дговір позики укладений саме позивачем.
		З матеріалів даної справи не вбачається та не доведено позивачем, що він не є клієнтом сервісу з надання онлайн позик TOB «ФК «Гелексі». Доказів вчинення шахрайських дій з грошовими коштами на рахунку позивача матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.
		Доводи позивача щодо відсутності договору позики у письмовому вигляді з підписами сторін всіма істотними умовами, щодо ненадання суми позики відповідачем, щодо ненадання відповідачем одного з оригіналів договору позики позивачу спростовуються обставинами справи, наявними в матеріалах справи доказами й нормами матеріального права, як обґрунтовано в п. 1 відзиву.
		Позивач посилається на встановлення рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області у справі №544/1545/19 за позовом ОСОБА_1 до TOB «Кредитна установа Європейська кредитна група» про визнання кредитної угоди недійсною обставин: 1)оформлення картки AT «Ощадбанк» № НОМЕР_7 , на яку зараховано позикові кошти, на ім`я ОСОБА_2 (м. Кривий Ріг) (інформація AT «Ощадбанк»); 2) подвійної зміни СІМ-карти за номером НОМЕР_1 впродовж 15.09.2019 в проміжку часу з 18 до 23 год в результаті розгляду заявки, поданої при звернення до ЦОА (інформація ПрАТ «Водафон Україна» щодо абонента НОМЕР_1 у період з 01.09.2019 по 30.09.2019).
		Позивач також посилається на обставини анулювання TOB «КАЧАЙ ГРОШІ» і TOB «КФ.ЮА» укладених з позивачем договорів позики.
		Проте, відповідач ще раз звертає увагу, що обставини перевипуску СІМ-карти за номером телефону позивача ( НОМЕР_1 ) та обставини неотримання позивачем суми позики вже були підставами позову  ОСОБА_1  до TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» в рамках справи №544/1546/19 про визнання договору позики недійсним. Таким чином, питання можливості визнання в судовому порядку договору позики недійсним з підстав, наведених позивачем в п.п. 7, 8 позовної заяви у цій справі №544/212/22, було предметом судового розгляду по суті, за результатами якого прийнято судове рішення, що набрало законної сили. Тому зазначає, що повторний розгляд аналогічного спору в рамках іншої справи не допускається, оскільки нівелює принципи остаточності й обов`язковості судового рішення, яке набрало законної сили.
		Не зважаючи на вищевикладене, відповідач наголошує, що встановлені рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області у справі №544/1545/19 обставини належності банківської картки не позивачу, а іншій особі, та обставини подвійної зміни СІМ-карти за номером телефону позивача у своїй сукупності достовірно не свідчать про те, що договір позики укладений, а сума позики отримана не позивачем, а іншою особою. Зокрема, помилковими є твердження позивача стосовно того, що оскільки банківська картка, на яку було здійснене зарахування коштів під час оформлення позики, йому не належить, то це свідчить про неотримання позивачем позикових коштів. Сама лише та обставина, що кратка 516749ХХХХХХ6424 позивачу не належить (якщо таке таке має місце), достовірно не свідчить про те, що номер картки НОМЕР_5  зазначений в Анкеті не позивачем та сума позики фактично отримана не позивачем, а іншою особою (з урахуванням можливості її наступного перерахування на рахунок позивача, зняття в банкоматі позивачем або іншою особою з подальшим переданням позивачу тощо).Тобто, в матеріалах справи відсутні достатні докази фактичного отримання суми позики не позивачем, а іншою особою.
		В матеріалах справи такі достатні докази відсутні, як власне і достатні докази того, що номер картки НОМЕР_5 зазначений в Анкеті та договір позики укладений не позивачем не за його участі та/або не за його волею. 
		У той же час, закон не встановлює імперативних приписів щодо видачі суми позики шляхом її перерахування виключно на рахунок, відкритий на ім`я позичальника. Відповідно, видача суми позики шляхом перерахування на банківський рахунок, зазначений позичальником (навіть якщо рахунок відкритий не на ім`я позичальника), є правомірною, оскільки не суперечить законодавству і не заборонена ним, через що не може бути й підставою для визнання договору позики недійсним.
		Інформація ПрАТ «Водафон Україна» щодо подвійної зміни СІМ-карти за номером НОМЕР_1 впродовж 15.09.2019 свідчить тільки про те, що 15.09.2019 двічі відбулась зміна СІМ- карти не вказує на те, ким, з якої підстави та з якою метою здійснена така зміна.  Тобто сама по собі обставина подвійної зміни СІМ-карти за номером телефону позивача свідчить, що відбулись такі події, і все. Втім, цього факту недостатньо для безсумнівного висновку про те, що договір позики укладений, а сума позики отримана не позивачем або не за його участі та/або не за його волею.
		Примітно, також, що за період з 01.09.2019 по 30.09.2019 ПрАТ «Водафон Україна» підтверджує подвійну зміну СІМ-карти тільки 15.09.2019. У позовній заяві позивачем стверджується про те, що зв`язок за номером телефону НОМЕР_1 був відсутній 15.09.2019 та протягом наступного дня, тобто 16.09.2019. Водночас, договір позики з TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» укладений 17.09.2019. Позивачем замовчуються обставини того, коли відновився зв`язок. Натомість, ПрАТ «Водафон Україна» не підтверджує зміну СІМ-карти у період після 15.09.2019 до 30.09.2019.
		Правовідносини позивача з TOB «КАЧАЙ ГРОШІ» і TOB «КФ.ЮА» та обставини анулювання укладених з ними договорів не стосуються спірних правовідносин у цій справі і не впливають на їх оцінку, у зв`язку з чим будь-які докази на підтвердження цих обставин не можуть братися судом до уваги як такі, що не стосуються предмета доказування- є неналежними доказами.
		Позивачем зазначено про суперечність чинному законодавству пунктів 1.1.2.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.4.1, 3.4.4, 4.2, 4.5, 5.3, 5.4, 5.5, 8.1.2, 8.1.3, 8.1.4, 8.1.5, 8.1.6, 9.3, 9.8, 9.9, 9.11, 9.12 договору позики с будь-якої конкретизації норм законодавства, про суперечність яких йдеться у позовній заяві. Тобто, наведена в п. 2 позовної заяви підстава недійсності не обгрунтована позивачем.
		Також, позивач позиціонує встановлену договором позики комісійну винагороду (комісію) як плату супутні послуги відповідача, які за законом мають надаватися безоплатно, у зв`язку з чим посилається на незаконність встановлення в договорі позики комісійної винагороди (комісії). Наведені доводи спростовуються обставинами справи й нормами чинного законодавства. За змістом пп. 1.1.2. договору позики плата за користування позикою встановлена у вигляді: процентів в розмірі 0.01% в день від поточного залишку позики (пп. 1.1.2.1. Договору); комісії в розмірі 1.29% в день від початкового розміру позики (пп. 1.1.2.2. Договору). Зазначена плата за користування позикою застосовується у разі користування позикою встановленого договором позики періоду - з моменту видачі позики до настання строку повернення позики (терміну платежу), яким є 02.10.2019 (п.п. 1.1.5., 4.1. Договору). Плата за користування позикою понад визначений Договором позики період (після 02.10.2019) встановлюється у вигляді процентів в розмірі 0.01% в день від поточного залишку (пп. 1.1.2.1. Договору) та комісії (комісійної винагороди) в розмірі 3.0% в день від суми за кожний день прострочення (п.п. 3.1.3., 5.3. Договору).
		Законодавством у сфері відносин позики/кредиту не встановлено заборони щодо можливості врегулювання сторонами договору позики/кредиту своїх відносин, які не врегульовані законодавством, на власний розсуд в частині встановлення комісійної винагороди як  плати за користування позикою/кредитом, у зв`язку з чим умови договору позики про комісію врегульовані сторонами у відповідності до положень ст.ст. 6, 626-628 ЦК України.
		Закріплене п. 5.3. договору позики підвищення розміру комісійної винагороди (як плати за користування позикою згідно з пп. 1.1.2 Договору позики) до 3 %, що відбувається внаслідок користування позикою понад встановлені договором позики строки, не суперечить ЦК України або іншим актам цивільного законодавства, оскільки в законодавстві відсутня заборона щодо такого  підвищення або будь-якого іншого збільшення розміру плати за користування позикою/кредитом, в тому числі у разі продовження користування позиковими коштами понад встановлені договором позики строки (терміни).
		І навпаки, наведені вище норми ЦК України підтверджують можливість самостійного і визначення сторонами порядку сплати та розміру плати залежно від низки факторів, серед яких, зокрема, строк користування позикою/кредитом. Тому умови про конкретний розмір плати за користування позикою/кредитом (комісійної винагороди), визначений залежно від конкретного строку користування позикою/кредитом, і умови про збільшений розмір плати (комісійної винагороди), що застосовується за користування позикою/кредитом понад строки (терміни) повернения позики/кредиту, повністю відповідають положенням закону і не суперечать актам чинного в Україні законодавства. Таким чином, встановлення поряд з процентами комісії, в тому числі у підвищеному розмірі, є платою за користування чужими грошовими коштами, в тому числі понад погоджені сторонами терміни (строки).
		Крім цього, відповідач зазначив, що за змістом пп. 1.1.2. Договору позики комісія, поряд з процентами, є платою за користування позикою, а не платою за обслуговування позики, у зв`язку з чим висновки ВС в Постановах від 01.04.2020 у справі №583/3343/19 (61-22778св19) та від 07.07.2021 у справі № 703/1518/18 не є висновками щодо застосування норм права у правовідносинах, подібних до відносин у цій справі, через що не підлягають врахуванню судом.
		Оскільки позивач  посилається на несправедливість умов договору позики про комісію, відповідач зазначає, що за змістом п. 5 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакії від 16.07.2019, чинній на дату укладення договору позики, несправедливими, зокрема, визнаються умови договору, якими встановлені вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
		Як обгрунтовано вище, встановлення комісії, в тому числі у підвищеному розмірі, є платою за користування чужими грошовими коштами (позикою), в тому числі понад погоджені згонами терміни (строки), у зв`язку з чим не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Виходячи з норм законодавства, укладаючи договір позики на зазначених в ньому умовах, діючи вільно, фізична особа - позичальник бере на себе обов`язки з повернення суми позики та здійснення плати за користування позикою, а також інші обов`язки, встановлені договором, які зобов`язана виконувати справедливо, добросовісно, розумно, не допускаючи зловживання правом, вчинення дій, які могли б порушити права позикодавця, без наміру завдання позикодавцю шкоди.
		Відповідач не має перед позивачем обов`язку надавати останньому в позику власні грошові  кошти безоплатно чи за символічну плату. Така діяльність здійснюється вдповідачем з метою одержання прибутку (плати за користування позивачем його грошовими коштами). І мета одержання прибутку визначає всю діяльності відповідача як фінансової установи.
		Як вбачається з обставин справи, позивачем в результаті вільного волевиявлення, яке відповідало його внутрішній волі (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), укладено з відповідачем договір позики на попередньо погоджених умовах здійснення плати за користування позикою у вигляді процентів (розмір у відсотках і конкретній грошовій сумі) та комісії (розмір у відсотках і конкретній грошовій сумі).
		Позивач не був позбавлений можливості припинити процес оформлення позики та укладення договору позики у разі несправедливості, нерозумності їхніх умов та порушення укладення такого договору позики засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності.
		Щодо вимог позивача про визнання недійсним договору позики, укладеного 17.09.2019 та посилання позивача на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій» від 15.09.2020, який набрав чинності з 01.01.2021. З огляду на принцип незворотної дії законів та інших нормативно-правових актів у часі норми зазначеного закону не поширюють свою дію на відносини, які виникли до набрання ними чинності.
		Щодо посилань позивача на нечесну підприємницьку практику та вчинення правочину під впливом обману. Зокрема, позовна заява містить твердження про те, що договором позики й графіком платежів визначений різний розмір плати за користування позикою. Договором позики визначена сума позики -2000 грн, плата за користування позкою (проценти, комісія). Договором позики також обумовлене нарахування процентів та комісії за фактичну кількість календарних днів користування позикою; строк повернення позики (термін платежу) та виконання всіх встановлених договором зобов`язань (щодо сплати процентів і комісії за користування позикою); період користування позикою-15днів. Також договором обумовлено комісійна винагорода в розмірі 3,0%, погоджені випадки прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості; пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості. Права та обов`язки сторін визначені розділом 3 договору позики.Порядок повернення позики, нарахування і сплати процентів та комісійної винагород, що є умовами взаєморозрахунків сторін, врегульовані розділом 4 договору позики.
		Невід`ємною частиною договору є графік платежів, в якому відображені у грошовому виразі всі суми, що підлягають сплаті позивачем за договором позики за умови повернення позики у встановлений договором позики строк (02.10.2019), а саме: сума позики, сума процентів, сума комісії, а також сума загальної заборгованості за договором позики.
		З наведеного вбачається, що договором позики й графіком платежів визначений їй розмір плати за користування позикою, тільки договором - у відсотках на день, а графіком- в конкретній грошовій сумі за весь строк користування, встановлений договором. Зважаючи на вимоги законодавства, обчислення загальної вартості позики для споживача за договором позики здійснене відповідачем виходячи з припущення, що позивач виконає свої зобов`язання за договором позики у зазначений строк (термін), тобто не пізніше 02.10.2019. Здійснення розрахунку загальної вартості кредиту на випадок неналежного виконання позичальником своїх грошових зобов`язань (несвоєчасного повернення позики) законодавством не передбачено.
		Причому, збільшення розміру комісійної винагороди до 3% річних передбачено договором, з умовами якого позивач ознайомився до його укладення та з якими позивач погодився шляхом підписання договору позики. Збільшення комісійної винагороди не є збільшенням процентної ставки в односторонньому порядку.
		Наведеним спростовуються доводи позовної заяви про те, що при укладенні договору позики відповідач приховав від позивача повну інформацію про вартість позики для здійснення позивачем свідомого вибору та кінцеву загальну суму позики. Графіком платежів чітко визначено загальну суму позики, яку позивач має сплатити при йому виконанні ним своїх зобов`язань за договором позики, тобто за користування позикою протягом встановленого договором позики строку (із 17.09.2019 до 02.10.2019).
		При цьому, ознайомлення з текстом договору та графіком платежів здійснене позивачем до укладення договору позики.
		Через особливість укладення договору позики в електронній формі, тобто з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, яке здійснюється дистанційно відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», виключається прямий контакт позичальника з позикодавцем та можливість спонукання позичальника до укладення договору, можливість застосування до нього фізичного чи психічного тиску.
		До того ж, згода позивача з умовами надання позики на погоджених умовах та встановленням з відповідачем правових відносин підтверджена тією обставиною, що після отримання від TOB «ГЕЛЕКСІ» суми позики за оспорюваним договором, позивачем не здійснено зворотного переказу коштів відповідачу як помилково одержаних.
		У діях відповідача під час укладення електронного договору позики відсутні щонайменше основоположні складові: безпосередньо факт обману та наявність умислу відповідача ввести в оману другу сторону з метою спонукання її до укладення правочину.
		Самі лише твердження позивача про укладення договору позики під впливом обману не є в розумінні ч. 2 ст. 76 ЦПК України засобом доказування.
		Відповідач зауважує, що посилання в позовній заяві на норми Законів України здійснене позивачем без урахування редакцій, які були чинними на момент вчинення правочину (хоча для визнання правочину недійсним може бути невідповідність виключно нормам, на момент його вчинення). Зважаючи на те, що зазначені нормативні акти зазнали суттєвих змін, посилання позивача на редакції, які не підлягають застосуванню до спірних у цій справі правовідносин, свідчить про необґрунтованість позовної заяви. 
		Зазначає, що викладене вище у відзиві, посилання позивача на норми Закону «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування»  обгрунтування позовних вимог саме по собі є безпідставним, оскільки ці закони не регулюють правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем на підставі договору позики.
		З огляду на обставини справи і наявні в ній докази, оспорюваний позивачем договір позики не  суперечить нормам законодавства України та погоджений сторонами договору позики віповідно до ст.ст. 6, 536, 626-628, 1046,1048 ЦК України щодо свободи договору, визначення сторонами його умов, вибору контрагента, оплатності користування чужими грошовими коштами. Фактичні та правові підстави для визнання договору позики недійсними відсутні.
		У зв`язку з викладеним просить в позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
		Позивач в судове засідання не з`явилася, її представник - ОСОБА_3 надав до суду заяву про проведення судового засідання без їх участі. Вимоги викладені в позові підтримують, просять їх задовольнити. 
		Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у її задоволенні.
		       Суд, заслухавши представника відповідача, врахувавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що  позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.  
		       Так, відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		       Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: .. 2) визнання правочину недійсним.
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Судом установлено, що 17 вересня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Гелексі» укладено договір позики №103859 в електронній формі (а.с.26-30). Згідно з п. 1.1. оспорюваного договору позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк, визначений Договором позики. Строк повернення позики (термін платежу) та виконання всіх встановлених Договором зобов`язань (щодо сплати процентів і комісії за користування позикою) встановлений пп. 1.1.5. та п. 4.1. Договору позики-не пізніше 02.10.2019. 
		05.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Пирятинського ВП Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області із заявою, про те,що 15.09.2019 невідома особа шахрайським шляхом заволоділа її номером мобільного телефону оператора «ВФ Укураїна» НОМЕР_10 , що в подальшому дало змогу злочинцю в інтернет банках взати кредит на її ім`я. Пирятинським ВП Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області 05 листопада 2019 року за вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відкрито кримінальне провадження № 12019170290000368, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (а.с.36).
		Стаття 1047 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Стаття 639 ЦК України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Статтею 11 Закону «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 28.04.2020 у справі №544/1546/19 у задоволенні позову ОСОБА_1  до TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» про визнання кредитної угоди недійсною відмовлено з підстав недоведеності позивачем обставин, на які він послався як на підставу своїх вимог і заперечень. Рішення суду набрало законної сили (а.с.112-127). 
		Позивач звернулася з позовом до суду у справі №544/1546/19 про визнання недійсним договору позики  з тих підстав, що вона грошові кошти згідно кредитної угоди від 17.09.2019 року не отримувала та не підписувала договору ні в якому вигляді. Судом надано оцінку відповідним доводам позивача у рішенні суду від 28.04.2020, з цих підстав та предмету позову між тими ж сторонами рішення суду ухвалене і позивачем не оскаржувалося. Таким чином, у суду відсутні підстави для повторного розгляду цих доводів позивача про визнання договору позики недійсним.
		Відповідно до встановлених вказаним рішенням обставин на виконання умов п. 1.2. Договору позики відповідачем на банківський рахунок, зазначений позивачем в анкеті позичальника, перерахована сума грошових коштів в розмірі 2 000 грн, що підтверджується електронною квитанцією №165776509 (а.с.133) від 17.09.2019 про видачу позики на суму 2 000 грн. відправником ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» на підставі Договору позики №103859 на банківську картку НОМЕР_6 . Квитанція видана еквайринговою системою Fondi, діяльність якої забезпечує ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» - небанківська фінансова установа, що має ліцензію НБУ на переказ коштів без відкриття рахунків та уклала відповідний договір з платіжною організацією (AT «АЛЬФА-БАНК») платіжної системи. Довідкою ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 19.12.2019 підтверджено успішне зарахування на картку клієнта НОМЕР_7 платежу №1148401159, на підставі чого видана квитанція №165776509 від 17.09.2019 (а.с.134-136).
		     Жодних доказів на підтвердження того, що вказаний рахунок був відкритий на ім`я іншої  особи, яка шахрайським способом  отримала  від відповідача кредитні кошти, всупереч ст. 81 ЦПК  позивачем не надано. Крім того, суд погоджується з доводами відповідача, що видача суми позики шляхом перерахування на банківський рахунок, зазначений позичальником (навіть якщо рахунок відкритий не на ім`я позичальника),  не суперечить законодавству і не може бути й підставою для визнання договору позики недійсним.
		За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до cт. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно з п. 1.1. оспорюваного договору позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк, визначений Договором позики. Підпунктом 1.1.2. Договору позики сторонами погоджена плата за користування позикою у вигляді: - процентів (процентної ставки) в розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики (пп. 1.1.2.1. Договору позики), які є незмінними протягом усього строку договору; комісії (комісійної винагороди) в розмірі 1,29% в день від початкового розміру позики (пп. 1.1.2.2. Договору позики). Підпунктами 1.1.3., 1.1.4. Договору позики обумовлене нарахування процентів та комісії за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Строк повернення позики (термін платежу) та виконання всіх встановлених Договором зобов`язань (щодо сплати процентів і комісії за користування позикою) встановлений пп. 1.1.5. та п. 4.1. Договору позики-не пізніше 02.10.2019. 
		За змістом п. 4.2. Договору позики сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійної винагороди за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору позики. Згідно з п. 9.3. Договору позики невід`ємною його частиною є Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ». Уклавши Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (а.с. 137-155).
		Таким чином, оспорюваним договором позики визначені всі істотні умови згідно зі ст.ст. 638, 1048 ЦК України.
		Позивачем зазначено про суперечність чинному законодавству пунктів 1.1.2.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.4.1, 3.4.4, 4.2, 4.5, 5.3, 5.4, 5.5, 8.1.2, 8.1.3, 8.1.4, 8.1.5, 8.1.6, 9.3, 9.8, 9.9, 9.11, 9.12 договору позики без будь-якої конкретизації норм законодавства, про суперечність яких йдеться у позовній заяві. Таким чином, наведена в п. 2 позовної заяви підстава недійсності договору взагалі не обгрунтована позивачем.
		 
		Позивач також зазначає, що встановлена договором позики комісійна винагорода (комісія) є платою за супутні послуги відповідача, які за законом мають надаватися безоплатно, у зв`язку з чим посилається на незаконність встановлення в договорі позики комісійної винагороди (комісії).
		Частиною 2,3, ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		Таким чином, презумпція свободи договору та диспозитивність законодавчої регламентації відносин позики і кредитування надають сторонам договору позики (кредитного договору) право самостійно визначати будь які умови договору, в тому числі розмір і порядок плати за користування позикою, за однією лише умови - щоб домовленість сторін не суперечила законодавству.
		Законодавством у сфері відносин позики і кредитування не встановлено заборони щодо можливості врегулювання сторонами договору позики своїх відносин, які не врегульовані законодавством, на власний розсуд в частині встановлення комісійної винагороди за користування позикою, у зв`язку з чим умови оспорюваного Договору позики про комісію врегульовані сторонами у відповідності до положень ст.ст. 6, 626-628 ЦК України.
		Суд зазначає, що умови договору позики погодженні сторонами до його укладання, викладенні в тексті договору позики у спосіб, що не допускає їх подвійного тлумачення, всі суми у їх грошовому вимірі, зобов`язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, відображенні у графіку платежів, що є невід`ємною частиною договору позики.
		Відображенням у Графіку платежів сум, зобов`язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, виключається будь-яка можливість впливу помилки чи обману щодо обставин, які мають істотне значення.
		Закріплене у п.п. 3.1.3,5.3 Договору позики підвищення розміру комісійної винагороди до 3 %, що відбувається внаслідок користування позикою понад встановленні договором позики строки, не суперечить  закону, зокрема ЦК України або іншим актам цивільного законодавства, оскільки в законодавстві відсутня заборона щодо такого підвищення або будь-якого іншого збільшення розміру плати за користування позикою, в тому числі у разі порушення позичальником строків повернення позики та продовження користування позиковими коштами понад встановленні договором позики строки.
		     Ці умови договору позики не призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позивача і не є несправедливими.Позивачем в результаті вільного волевиявлення укладено з відповідачем Договір позики на попередньо узгоджених умовах: здійснення плати за користування позикою у вигляді процентів (розмір у відсотках і конкретній грошовій сумі) та комісії (розмір у відсотках і конкретній грошовій сумі). При цьому позивач не була позбавлена можливості припинити процес оформлення позики у разі несправедливості, на її думку, умов договору.
		 
		Закон України № 891-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і рмування та обігу кредитних історій» від 15.09.20202, на приписи якого посилається  позивач як на обґрунтування позовних вимог,  набрав чинності з 01.01.2021. Тому застосуванню до спірних відносин (момент укладення договору 17.09.2019) не підлягає.
		 
		Позивач посилається на нечесну підприємницьку практику та вчинення правочину під впливом обману. Водночас указані підстави повністю не узгоджуються з підставами недійсності правочину, зазначені позивачем в п.1 позову, та є взаємовиключними. Так позивач з одного боку стверджує, що не укладала та не підписувала спірний договір, а з іншого - що відповідач увів її в оману при укладанні договору, свідомо приховав важливу інформацію інформацію.
		 
		Суд погоджується з доводами відповідача, який також заперечував щодо цих підстав недійсності договору. Відповідач зазначив, що до укладення Договору позики в тексті Договору позики та Графіку платежів позивачу для здійснення свідомого вибору була надана вся інформація щодо розміру плати за користування позикою (процентів та комісії) та інших умов Договору, у чіткий, зрозумілий та недвозначний спосіб.
		Обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено.      Усі  обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких було введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
		    Позивачем  не доведено наявність одночасно трьох складових: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману.
		Через особливість укладання договору позики в електродній формі, тобто з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, яке здійснюється дистанційно відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», виключається прямий контакт позичальника з позивачем та можливість спонукання позичальника до укладання договору, можливість застосування до нього фізичного чи психічного тиску.Самі лише твердження позивача про укладення Договору позики під впливом обману не є засобом доказування.
		Правовідносини позивача з TOB «КАЧАЙ ГРОШІ» і TOB «КФ.ЮА» та обставини анулювання укладених з ними договорів, на які посилається позивач як на підставу недійсності оспорюваного договору, не стосуються спірних правовідносин у цій справі і не впливають на їх оцінку, не стосуються предмета доказування та є неналежними доказами.
		Всі інші доводи позивача щодо недійсності договору позики є необґрунтованими, доводи щодо їх недійсності взагалі обґрунтовані нормами законодавства, що не регулює спірні правовідносини.
		ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України,       № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). 
		Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Оскільки оспорюваний позивачем договір позики не суперечить нормам чинного законодавства України та погоджений сторонами відповідно до ст.ст. 6, 536, 626-628, 1046 та 1048 ЦК України щодо свободи договору, визначення сторонами його умов, вибору контрагентів, оплатності користування чужими коштами, а також зважаючи на те, що оспорюваним договором позики не порушуються права позивача, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 265-268 ЦПК України, суд,
		в и р і ш и в:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі" про визнання кредитної угоди недійсною - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлений 25.07.2022.
		Головуюча -                                                                                              О.О. Сайко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...