Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/2640/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2022. Зареєстровано: 10.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2022.
Дата набрання законної сили: 27.10.2022 (частково)
Результат оскарження 27.10.2022 Восьмий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: П/140/2642/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 серпня 2022 року   ЛуцькСправа № 140/2640/22 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого-судді Волдінера Ф.А., 
		розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач 1, ДПС України), відповідно до якого просить суд:
		1) визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Державної податкової служби України від 31.01.2022 № 85-о, яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління ДПС у Волинській області;
		2) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління ДПС у Волинській області;
		3) зобов`язати Державну податкову службу України виплатити ОСОБА_1 невиплачену суму заробітної плати, що становить 66 344,53 грн;
		4) стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 35 000,00 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
		Наказом в.о. голови Державної податкової служби України від 31.01.2022 №85-о ОСОБА_1 звільнено із посади начальника Головного управління ДПС у Волинській області за угодою сторін згідно частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу».
		Підставою звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, стала написана нею заява про звільнення за згодою сторін. Проте, ця заява була написано ОСОБА_2 під тиском з боку керівництва, без фактичної її згоди, в день, коли вона перебувала за адресою відповідача (28.02.2022). Написання тексту Заяви позивачу було продиктовано. ОСОБА_1 було повідомлено, що написання такої заяви слугує як довіра один до одного та надає гарантію керівникам ДПС України. Вказану заяву було написано ОСОБА_1 без дати підписання та дати з якої вона мала намір звільнитися, з огляду на що, заява не відповідала її дійсному волевиявленню на припинення державної служби.
		Заява про звільнення була написана ОСОБА_1 при відсутності власного внутрішнього волевиявлення за вказівкою посадових осіб відповідача під тиском.
		Відсутність належного волевиявлення не дає підстав для висновку про наявність наміру працівника звільнитись саме за угодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про звільнення саме за угодою сторін.
		Таким чином, правової підстави для розірвання трудового договору за частиною другою статті 86 Закону України «Про державну службу» не було, оскільки відсутнє волевиявлення двох сторін трудового договору (контракту), а тому наказ про звільнення ОСОБА_1 є неправомірним.
		Крім того, при звільнені ОСОБА_1 їй було виплачено заробітну плату лише за січень у сумі 35 000,00 грн, решту виплат, включаючи премії та інші нарахування, у сумі 66 344,53 грн відповідачем не було здійснено. Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 35 000,00 грн
		Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
		Відповідачем 1 було подано до суду відзив на позовну заяву, що обґрунтовано таким.
		Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889) визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
		Статтею 86 Закону №889 Державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.
		Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.
		Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) підставою припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін.
		Відповідно до підпункту 16 пункту 11 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (далі - Положення про ДПС) Голова ДПС призначає на посаду та звільняє з посади керівників (за погодженням з Міністром фінансів) та заступників керівників територіальних органів ДПС.
		Листом Міністерства фінансів України від 31.01.2022 №17030-17-62/2954 розглянуто подання ДПС України від 31.01.2022 №224/4/99-00-11-02-01-04 та погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ГУ ДПС у Волинській області.
		Наказом ДПС України від 31.01.2022 №85-о ОСОБА_1 звільнено з посади за угодою сторін, згідно з частиною другою статті 86 Закону №889 та наказано Головному управлінню ДПС у Волинській області забезпечити проведення розрахунку з ОСОБА_1 .
		Вказує, що позивачем не було подано жодних заяв про анулювання угоди про звільнення або відкликання заяви про звільнення, що свідчить про погодження позивача із звільненням.
		Щодо тиску зі сторони посадових осіб позивача звертає увагу суду, що наказом ДПС України від 04.03.2022 №244-о ОСОБА_1 залучено радником Голови ДПС України, що свідчить про відсутність будь-яких непорозумінь та тиску між сторонами, як під час звільнення, так і в подальшому.
		Таким чином вважає, що доводи позивача щодо відсутності волевиявлення та здійснення тиску зі сторони посадових осіб ДПС під час подання заяви про звільнення є безпідставними.
		Щодо виплати заробітної плати зазначає, що за приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи (стаття 24 вказаного Закону).
		Отже, органом, який виплачує заробітну плату є Головне управління ДПС у Волинській області, що підтверджується і пунктом 2 наказу ДПС України від 31.01.2022 №85-о, який було додано до позовної заяви, так і довідкою про заробітну плату.
		Таким чином, ДПС України, як центральний апарат, не може бути суб`єктом задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання виплатити невиплачену суму заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу.
		Ухвалою суду від 31.05.2022 у справі було залучено співвідповідача Головне управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач 2, ГУ ДПС у Волинській області).
		Відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, який в частині обґрунтування правомірності звільнення з посади позивача обґрунтовано тими ж доводами, що і у відзиві відповідача 1. Щодо позовних вимог про стягнення невиплачених платежів при звільнені вказує на таке.
		Наказом ДПС України від 31.01.2022 №85-о ОСОБА_1 звільнено з посади за угодою сторін, згідно з частиною другою статті 86 Закону №889 та наказано ГУ ДПС у Волинській області забезпечити проведення розрахунку з ОСОБА_1 .
		Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника вирлата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		Разом з тим, відповідач 2 був позбавлений об`єктивної можливості провести розрахунки із ОСОБА_1 в день її звільнення, в силу наступних обставин.
		Оскаржуваний наказ на адресу ГУ ДПС у Волинській області надійшов 02.02.2022, що підтверджується витягом з ІТС «Управління документами».
		З метою виконання вимог статті 116 КЗпП України до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області 02.02.2022 направлено Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 28. Згідно поданого реєстру, загальна сума фінансового зобов`язання склала 66 344,53 грн Також варто зазначити, що ця сума розбита на три платежі, де 11 942,02 грн - це податок на доходи фізичних осіб, утриманий із суми компенсації відпускних при звільненні, 995,17 грн - військовий збір, 53 407,34 грн - компенсація відпускних при звільненні, які нараховані у лютому 2022 року згідно з наказом ДПС від 31.01.2022 №85-о.
		Водночас, зазначена сума не могла бути перерахована 02.02.2022 на рахунок позивача, у зв`язку з тим, що наказом ГУ ДПС у Волинській області від 17.12.2020 №4 «Про перелік осіб, яким надано право підпису документів з фінансових питань» право першого підпису надано ОСОБА_1 - начальнику Головного управління ДПС у Волинській області.
		З урахуванням зазначених вимог нормативних документів та у зв`язку із звільненням начальника ГУ ДПС у Волинській області ОСОБА_1 (особи з правом першого підпису), ГУ ДПС у Волинській області було позбавлене можливості проведення 02.02.2022 належних ОСОБА_1 виплат до внесення відповідних змін..
		Наказом ДПС України від 15.02.2022 №186-о, у зв`язку із службовою необхідністю, з 16.02.2022 виконання обов`язків начальника ГУ ДПС у Волинській області, з правом підпису фінансових документів покладено на заступника начальника ГУ ДПС у Волинській області ОСОБА_3 .
		Після отримання зазначеного наказу, ГУ ДПС у Волинській області вжито усіх заходів, визначених чинним законодавством у випадку зміни керівника, таких як: подання картки із зразками підписів до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, направлення до ДПС України  реєстраційної заяви для включення в ЄДР відомостей про в.о. начальника ГУ ДПС у Волинській області як відокремленого підрозділу ДПС України   ОСОБА_3 з метою актуалізації та забезпечення достовірності інформації про Державну податкову службу України та її відокремлені підрозділи, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		Враховуючи, що ці процедури потребували розгляду відповідними органами державної влади на що потрібен час та є основними документами для здійснення розрахунків, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області змогло провести виплату належних сум після звільнення ОСОБА_1 лише 23.02.2022.
		Станом на 01.06.2022 заборгованість по заробітній платі перед позивачем відсутня, що підтверджується Інформаційною довідкою про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 .
		А тому, з врахуванням вищевикладеного, позовна вимога в частині зобов`язання ГУ ДПС у Волинській області виплатити ОСОБА_1 невиплачену суму заробітної плати, що становить 66 344,53 грн не підлягає задоволенню, так як всі належні ОСОБА_1 при звільненні виплати проведено.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
		Приписами статті 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Відповідно до приписів статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (частина перша статті 1 КЗпП України).
		Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889 (Закон № 889), який набрав чинності з 01 травня 2016 року.
		Відповідно до статті 5 Закону № 889 відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
		Разом з цим, приписами статті 51 КЗпП України встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Суд зазначає, що трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).
		Згідно з вимогами пункту 3 частини першої статті 83 Закону № 889 державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).
		Статтею 86 Закону № 889 визначено умови припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін та встановлено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом. Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
		Наведені положення кореспондуються із приписами частини першої статті 36 КЗпП України, згідно з пунктом 1 якої однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.
		Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		За загальним правилом волевиявлення сторін трудового договору оформляється шляхом написання працівником заяви про прийом на роботу, а зі сторони власника (роботодавця) шляхом постановлення відповідного наказу про прийняття на роботу.
		За тим же загальними правилом формальне оформлення припинення трудового договору за угодою сторін здійснюється з боку працівника шляхом написання заяви про звільнення із вказанням підстави та строку звільнення, а згода роботодавця на запропоновані працівником умови підтверджується відповідним наказом про звільнення, що повинен відповідати умовам запропонованим працівником.
		Суд звертає увагу, що лише за дотримання наведених умов може йти мова про досягнення між сторонами (працівник та роботодавець) згоди щодо підстав та порядку припинення трудового договору (угода сторін в розумінні положень КЗпП України). При цьому саме строк звільнення запропонований працівником та погоджений роботодавцем у наказі про звільнення є ключовою ознакою припинення трудового договору за угодою сторін, яка відрізняє вказану підставу звільнення від інших, в тому числі від загальної - звільнення за ініціативою працівника із обов`язковим попередженням роботодавця за 14 днів (стаття 38 КЗпП України, частина перша статті 86 Закону № 889).
		Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9, при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. 
		Таким чином, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення трудового договору та строк, з якого договір припиняється. Визначення дати звільнення за згодою сторін є обов`язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, а також частиною другою статті 86 Закону № 889. Відсутність належного волевиявлення свідчить про відсутність підстав для висновку про наявність наміру працівника звільнитись саме за угодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за угодою сторін.
		Виходячи зі змісту поняття «угода сторін» в контексті припинення трудового договору, суд зазначає, що відповідна угода тлумачиться як вільне волевиявлення обох сторін, за наявністю якого роботодавцем та найманим працівником досягається спільна згода на припинення трудових відносин у визначений строк.
		Законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.
		Таким чином, визначення дати звільнення є обов`язковою умовою досягнення взаємної домовленості з роботодавцем, оскільки при наявності лише заяви про звільнення за угодою сторін та у випадку недосягнення взаємної домовленості щодо дати звільнення, державний службовець підлягає звільненню на підставі частини 1 статті 86 Закону № 889.
		Дослідивши наявну в матеріалах справи заяву ОСОБА_1 про звільнення її із займаної посади, суд встановив, що позивач просить звільнити її за угодою сторін з 01.02.2022.
		Водночас, оскаржуваним у справі наказом від 31.01.2022 № 85-о ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін, згідно частини другої статті 86 Закону № 889 з 31.01.2022, тобто в інший строк ніж позивач вказує в заяві про звільнення.
		При цьому суд звертає увагу, що пункт 2.27. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 прямо вказує, що днем звільнення вважається останній день роботи.
		Тобто, належною реалізацією взаємної домовленості державного службовця із суб`єктом призначення, як це передбачено частиною другою статті 86 Закону № 889, є звільнення позивача за угодою сторін 01.02.2022.
		Наведене свідчить про недосягнення згоди позивачем та відповідачем 1 про основну умову звільнення за угодою сторін - строк припинення трудового договору, а відтак, про незаконність наказу від 31.01.2022 № 85-о про звільнення ОСОБА_1 .
		Приписами частини першої статті 235 КЗпП України обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в.о. голови Державної податкової служби України від 31.01.2022 № 85-о, яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління ДПС у Волинській області та поновлення позивача на вказаній посаді є обґрунтованими, в свою чергу відповідач не довів правомірність своїх дій, а тому вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Водночас, позовні вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України виплатити ОСОБА_1 невиплачену суму заробітної плати, що становить 66 344,53 грн не підлягають до задоволення з огляду на таке.
		Як правильно вказав відповідач 1 у відзиві на позовну заяву, за приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи (стаття 24 вказаного Закону).
		Отже, органом, який виплачує заробітну плату є Головне управління ДПС у Волинській області (відповідач 2), що підтверджується пунктом 2 оскаржуваного наказу від 31.01.2022 №85-о, так і довідкою про заробітну плату, що наявна в матеріалах справи.
		Відтак, відповідач 1 не може відповідати за позовними вимогами про нездійснення своєчасного розрахунку із позивачем.
		Водночас, згідно з Інформаційною довідкою від 02.06.2022 № 84/с/03-2010-02-11 наданою до суду відповідачем 2, станом на 01.06.2022 заборгованість по заробітній платі ГУ ДПС у Волинській області перед ОСОБА_1 відсутня.
		Позивачем не подано жодних заперечень щодо недостовірності вказаної інформації.
		Наведене свідчить про виконання відповідачем 2 своїх зобов`язань по здійсненню обов`язкових при звільненні розрахунків з працівником.
		Щодо позовних вимог позивача про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
		Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Згідно з частиною першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
		Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
		У відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Отже, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
		Відповідно до довідки ГУ ДПС у Волинській області від 02.06.2022 № 83/с/03-20-10-02-11 сума середньомісячної заробітної плати позивача за листопад-грудень 20021 року складає 49 981 грн 36 коп., середньоденна заробітна плата позивача становить 2 271 грн 88 коп.
		Оскільки днем звільнення позивача є 31.01.2022, справа вирішена по суті 08.08.2022 (перший робочий день після вихідних), тому період часу вимушеного прогулу позивача становить 133 робочих дні (період з 01.02.2022 по 05.08.2022).
		З огляду на вищевикладене, стягненню з ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2022 по 05.08.2022 в розмірі 302 160 грн 04 коп. (2 271 грн 88 коп. (середньоденний заробіток позивача) х 133 робочих днів) без відрахування обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
		Згідно приписів частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Відтак, рішення суду у даній справі в частині поновлення позивача на посаді начальника ГУ ДПС у Волинській області та стягнення з відповідача 2 на користь позивача середнього заробітку в межах одного місяця в розмірі 49 981,36 грн, підлягає до негайного виконання.
		Керуючись статтями 241-246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про державну службу», суд  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Державної податкової служби України від 31.01.2022 № 85-о, яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління ДПС у Волинській області.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління ДПС у Волинській області з 01 лютого 2022 року. 
		Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 302 160 (триста дві тисячі сто шістдесят) гривень 04 копійки.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 49 981 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) гривня 36 копійок, підлягає негайному виконанню.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя                                                                                                          Ф.А. Волдінер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...