Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/8411/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2022. Зареєстровано: 10.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2022.
Дата набрання законної сили: 09.08.2022
Номер судового провадження: К/990/305/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 серпня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа №640/8411/19
		адміністративне провадження № К/990/305/22  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Соколова В.М.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Єресько Л.О., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/8411/19
		за позовом Одеського національного медичного університету до Міністерства охорони здоров`я України, виконуючого обов`язки Міністра охорони здоров`я України Супрун Уляни Надії, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бохенко Станіслав Юрійович на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від                         16 листопада 2021 року (головуючий суддя -Аліменко В.О., судді: Кучма А.Ю., Кузьменко В. В.)
		УСТАНОВИВ: 
		І. Короткий зміст обставин справи та їх обґрунтування
		1.          Одеський національний медичний університет (далі - позивач, Університет) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), виконуючого обов`язки Міністра охорони здоров`я України Супрун Уляни Надії (далі - в.о. МОЗ України Супрун У.Н.), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКС України в Одеській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність МОЗ України та в.о. МОЗ України Супрун У.Н. щодо незатвердження кошторисів Університету  на 2019 рік а саме:
		- за КПКВК 2301020 «Дослідження, наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням, підготовка та підвищення кваліфікації наукових кадрів у сфері охорони здоров`я, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та об`єктів, що становлять національне надбання»;
		- за КПКВК 2301070 «Підготовка і підвищення кваліфікації медичних та фармацевтичних, наукових та науково-педагогічних кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації»;
		- за КПКВК 2301170 «Діагностика і лікування захворювань із впровадженням експериментальних та нових медичних технологій у закладах охорони здоров`я науково-дослідних установ та вищих навчальних медичних закладах Міністерства охорони здоров`я України» та зобов`язати затвердити їх;
		- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДКС України в Одеській області та ДКС України щодо ненадання попередження МОЗ України про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства та зобов`язати надати таке попередження.
		2.          Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
		Визнано протиправною бездіяльність МОЗ України щодо незатвердження кошторисів Університету на 2019 рік, а саме:
		- за КПКВК 2301020 «Дослідження, наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням, підготовка та підвищення кваліфікації наукових кадрів у сфері охорони здоров`я, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та об`єктів, що становлять національне надбання»;
		- за КПКВК 2301070 «Підготовка і підвищення кваліфікації медичних та фармацевтичних, наукових та науково-педагогічних кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації»;
		- за КПКВК 2301170 «Діагностика і лікування захворювань із впровадженням експериментальних та нових медичних технологій у закладах охорони здоров`я науково-дослідних установ та вищих навчальних медичних закладах Міністерства охорони здоров`я України».
		Зобов`язано МОЗ України вчинити дії щодо затвердження вищевказаних кошторисів Університету на 2019 рік.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		3.          Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу МОЗ України залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		4.          Постановою Верховного Суду від 07 травня 2020 року касаційну скаргу МОЗ України залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі залишено без змін.
		5.          Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста. Києва від 26 вересня 2019 року, та вважаючи свої права порушеними оскаржуваним судовим рішенням, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) подав апеляційну скаргу в порядку статті                   293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), як особа, яка не приймала участі у розгляді справи № 640/8411/19.
		ІІ. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		6.          Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року клопотання Університету про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 задоволено; апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року у справі № 640/8411/19 закрито.
		7.          Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року задоволено касаційну скаргу    ОСОБА_1 . Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 640/8411/19 скасовано, а справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
		8.          Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року клопотання Університету про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 задоволено. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року у справі                       № 640/8411/19 закрито на підставі статті 305 КАС України. 
		9.          Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення суду першої інстанції від 26 вересня 2019 року стосується вичерпного кола суб`єктів - МОЗ України та Університету. Тому, на думку суду апеляційної інстанції, указане рішення не може свідчити про порушення охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_1 .
		10.          З аналізу рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року та з матеріалів справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції питання про права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 жодним чином не вирішувалися, а зміни стану будь-яких прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків останнього це судове рішення не спричинило.
		11.          Суд апеляційної інстанції зауважив, що судом першої інстанції жодна оцінка в мотивувальній частині рішення зазначеним апелянтом обставинам щодо: блокування Окружним адміністративним судом міста Києва та Приморським районним судом міста Одеси можливості управління Університету МОЗ України; встановлення Верховним Судом незаконності ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва про забезпечення позову та скасування заходів забезпечення позову, вжитих Приморським районним судом міста Одеси, якими було заблоковано можливість МОЗ України здійснювати управління Університету; проведення незаконної реєстраційної дії щодо включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) запису про ОСОБА_2 як керівника Університету не надавалась та не досліджувалась, адже предметом позову у даній справі було визнання протиправною бездіяльності МОЗ України щодо незатвердження кошторисів Університету на            2019 рік. 
		12.          Також, наявність стверджуваних ОСОБА_1 прав на подання до МОЗ України кошторисів не встановлювалась, і, відповідно, питання порушення жодного права апелянта не вирішувалося.
		ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
		13.          04 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бохенко Станіслав Юрійович, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 640/8411/19 та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		14.          В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції грубо порушив норми процесуального права, оскільки: по-перше, справу розглянуто суддями, яким ОСОБА_1 двічі заявлено обґрунтований відвід, проте судом апеляційної інстанції такі були визнані необґрунтованими; по-друге, порушуючи приписи пункту 2 частини першої статті 248 КАС України в оскаржуваному рішенні не вказано, яке саме клопотання Університету судом розглянуто, клопотання від 20 листопада 2020 року, або від 25 жовтня чи 15 листопада 2021 року; по -третє, судом було витребувано з Університету докази по справі протокольною ухвалою, а не ухвалою про витребування доказів у вигляді окремого процесуального документа.
		15.          На думку скаржника судом апеляційної інстанції порушено порядок перегляду судових рішень, встановлений Главою 1 «Апеляційне провадження» розділу III «Перегляд судових рішень» КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції зі стадії розгляду апеляційної скарги по суті перейшов на стадію відкриття апеляційного провадження, порядком якого, а саме: статтею 305 КАС України, передбачено закриття апеляційного провадження.
		16.          Судом апеляційної інстанції неправильно з`ясовано обставини, на підставі яких ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від    26 вересня 2019 року, адже, однією з підстав слугувало те, що Окружний адміністративний суд міста Києва та Шостий апеляційний адміністративний суд узагалі не дослідили зібрані у справі докази, зокрема й щодо обставин у частині блокування Окружним адміністративним судом міста Києва та Приморським районним судом міста Одеси можливості управління Університету МОЗ України, а лише оцінював відомості, які містяться у Реєстрі про Університет, а також листи про повернення без розгляду та затвердження кошторисів Університету на 2019 рік. Отже, Верховний Суд, який обмежений чіткими процесуальними межами перегляду рішень суду першої та апеляційної інстанції, не міг оцінювати інші докази, що містяться у справі, а також самостійно встановлювати обставини справи.
		17.          На переконання скаржника, підставою позову слугувало саме незатвердження кошторисів Університету МОЗ України у зв`язку тим, що їх підписання та подання від імені розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня відбулося неуповноваженою особою - ОСОБА_2 , який не був призначений та ніколи не призначався МОЗ України (як засновником та уповноваженим органом управління університету) виконувачем обов`язків ректора Одеського національного медичного університету. Таким чином, предметом судового розгляду було встановлення наявності чи відсутності у ОСОБА_2 повноважень діяти від імені Університету в якості керівника та, відповідно, підписувати від імені Університету кошториси на 2019 рік, а також подавати на затвердження до МОЗ України.
		18.          На думку скаржника, ним цілком обґрунтовано подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року у справі № 640/8411/19, оскільки цим рішенням суд вирішив питання про його права та обов`язки, визначені статтею                   34 Закону України «Про вищу освіту», як особи, що була призначена виконувачем обов`язків ректора Університету відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу III статуту Університету та наказу МОЗ України від 17 липня 2018 року № 34-о «Про звільнення ОСОБА_3 ».
		19.          Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції продемонстрував суто формальний підхід, дійшовши висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі, не досліджуючи при цьому підстави поданого ОСОБА_2 від імені Університету позову, не надаючи оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи, не переглядаючи рішення суду першої інстанції.
		20.          Скаржник наголошує, що невірно встановивши обставини щодо впливу рішення суду першої інстанції на його права й обов`язки, а також щодо підстав для подання ним апеляційної скарги, Шостий апеляційний адміністративний суд постановив незаконну ухвалу, яка не відповідає вимогам, встановленим частинами першої, другої та третьої статті 242 КАС України.
		21.          Ухвалою від 24 січня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		22.          18 лютого 2022 року від Університету надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач посилається на необґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а ухвалу, постановлену судом апеляційної інстанції, залишити без змін. Вказує на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року у справі № 640/8411/19 питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалися, суд апеляційної інстанції правомірно закрив апеляційне провадження у даній справі. При цьому, звертає увагу, що ОСОБА_1 не навів у своїй апеляційній скарзі жодних обґрунтованих тверджень щодо безпосереднього впливу рішення у справі № 640/8411/19 на його права, свободи, інтереси та обов`язки.
		23.          Від інших відповідачів відзивів на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті           338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
		24.          Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 08 серпня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
		IV. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
		25.          Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		26.          Зі змісту ухвали Верховного Суду від 24 січня 2021 року слідує, що підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, зазначеної у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
		27.          Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
		28.          Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		29.          Право на звернення до суду (в контексті права на судовий захист) охоплює широке поле різноманітних категорій, стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
		30.          У КАС України конституційне право на звернення до суду конкретизоване в частині першій статті 5 , згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
		31.          Обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
		32.          Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2010 року №18-рп/2010).
		33.          Своєю чергою, норма частини першої статті 293 КАС України розширює коло осіб, які мають право оскаржити судове рішення в апеляційному порядку, порівняно з учасниками справи, лише на перший погляд, оскільки особи, про які йдеться в цій нормі, є суб`єктами матеріально-правових відносин, яких стосується спір, що отримав вирішення в судовому рішенні. Та обставина, що вони не приймали участі у справі, була обумовлена застосуванням щодо них незаконних процесуальних обмежень.
		34.          На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним чи опосередкованим іншими правовідносинами.
		35.          Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
		36.          Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або    якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
		37.          Зазначена правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 11 липня 2018  року у справі № 911/2635/17, від 17 травня 2018 року у справі № 904/5618/17, від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, від 19 грудня 2018 року у справі № 826/37/17, від 23 листопада 2020 року  у справі № 826/3508/17 та інших і є сталою.
		38.          Спірним у цій справі є питання, чи можна вважати ОСОБА_1 , який не брав участь у справі, таким, відносно якого судом першої інстанції вирішено питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
		39.          Висновок суду апеляційної інстанції щодо підстави закриття апеляційного провадження вмотивований тим, що особа має право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Застосувавши норми частини першої статті 5 та частини першої статті 293 КАС України, суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження, вказавши що, рішення суду першої інстанції не містить висновку про права та обов`язки ОСОБА_1 та зміни стану будь-яких його прав, свобод чи інтересів, а доводи ОСОБА_1 , що    рішення суду безпосередньо вплинуло на його права, необґрунтовані.
		40.          Судом апеляційної інстанції зазначено, що предметом позову у цій справі є визнання протиправною бездіяльності МОЗ України щодо незатвердження кошторисів Університету на             2019 рік. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року визнано протиправною бездіяльність МОЗ України щодо незатвердження кошторисів Університету на            2019 рік та зобов`язано МОЗ України затвердити кошториси Університету на 2019 рік. 
		41.          У вказаному рішенні встановлено, що МОЗ України є головним розпорядником бюджетних коштів, який затверджує кошториси Університету на 2019 рік протягом 30 календарних днів після затвердження розписів відповідних бюджетів у 2019 році. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач не виконував свого обов`язку головного розпорядника бюджетних коштів та не затвердив бюджету університету на 2019 рік, що свідчить про порушення відповідачем статті 22 Бюджетного Кодексу та пункту 31 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України від 28 лютого 2002 року №228, статей 29, 62, 71 Закону України «Про вищу освіту».
		42.          Вищевказане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року визнано законним та обґрунтованим судами апеляційної та касаційної інстанції. А на виконання вимог вищевказаного рішення МОЗ України було затверджено кошторис Одеського національного медичного університету за 2019 рік.
		43.          Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновків, що указане рішення суду першої інстанції у справі № 640/8411/19 фактично стосується вичерпного кола суб`єктів - МОЗ України та Університету.
		44.          Однак, ОСОБА_1 звертаючись з апеляційною скаргою вважає, що вказаним рішенням порушено його інтереси, оскільки, він є законним т.в.о. ректора Університету, а не ОСОБА_2 , тому, лише він міг бути підписантом кошторисів від імені Університету.
		45.          Таких висновків апеляційний суд дійшов, з огляду встановлення Окружним адміністративним судом міста Києва у рішенні від 26 вересня 2019 року обставини щодо наявності повноважень у ОСОБА_2 на подання до МОЗ України кошторисів. Судом зазначено, що ОСОБА_2 на час підписання кошторису був офіційно внесений до ЄДР як керівник з 31 серпня 2018 року (т.в.о. ректора Одеського національного медичного університет, який має право здійснювати безпосереднє управління діяльністю Університету).
		46.          Апеляційний суд зазначив, що цим рішенням жодна оцінка щодо блокування Окружним адміністративним судом міста Києва та Приморським районним судом міста Одеси можливості управління Університету МОЗ України, встановлення Верховним Судом незаконності ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва про забезпечення позову та скасування заходів забезпечення позову, вжитих Приморським районним судом міста Одеси, якими було заблоковано можливість МОЗ України здійснювати управління Університету, проведення незаконної реєстраційної дії щодо включення до ЄДР запису про ОСОБА_2 як керівника Університету, не надавалась та не досліджувалась, адже предметом позову у даній справі було визнання протиправною бездіяльності МОЗ України щодо незатвердження кошторисів Університету на 2019 рік, і наявність відповідних прав на подання до МОЗ України таких кошторисів ОСОБА_1 не встановлювалась, і, відповідно, питання порушення жодного права апелянта не вирішувалось.
		47.          Отже, оскільки ОСОБА_1 не є учасником (суб`єктом) правовідносин щодо затвердження МОЗ України кошторисів Університету на 2019 рік згідно з оскаржуваними Університетом дій (бездіяльності) МОЗ України, а прийняте за наслідками його перегляду  в судовому порядку рішення суду першої інстанції не містить прямого висновку про права (та/або обов`язки) ОСОБА_1 , то ОСОБА_1 не має права на апеляційне оскарження зазначеного рішення.
		48.          Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що питання про права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 . Окружним адміністративним судом міста Києва під час прийняття рішення від 26 вересня 2019 року у справі №640/8411/19 жодним чином не вирішувались. Указане рішення зміни стану будь-яких прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 не спричинило. Ніяких зобов`язань, окрім як МОЗ України затвердити кошториси Університету на 2019 рік, це рішення не створило.
		49.          В контексті викладеного слід додати, що одним із процесуальних правових засобів є преклюзія повторного позову (claim preclusion), який унеможливлює новий розгляд (перегляд) вимог, справи за якими вже є розглянутими та остаточно вирішеними, в частині поширення дії преклюзивної заборони на осіб, які не були безпосередніми учасниками справи, що завершилась ухваленням остаточного судового рішення, але вважаються такими, інтереси яких були належним чином представленими стороною цієї справи.
		50.          Однією з передумов такого преклюзивного ефекту, який закріплює за наслідками правових явищ невідворотний характер, є, серед іншого, встановлення тісного правового зв`язку між особою, яка не брала участі у першій справі, та безпосередньою стороною справи, який існував до прийняття першої справи до розгляду. За умови встановлення судом такого зв`язку ці особи вважаються належно представленими та зв`язаними висновками судового рішення, незважаючи на те, що вони не є названими у справі сторонами. 
		51.          Отже, навіть за умови, що оскаржуване судове рішення чинить опосередкований вплив на права ОСОБА_1 , його тісний правовий зв`язок з позивачем у справі - Університетом, виключає можливість оскарження ним такого, що набрало законної сили судового рішення.  
		52.          Реагуючи на доводи скаржника щодо відмови у задоволенні його клопотань про відвід  суддів та законності розподілу справи № 640/8411/19 необхідно зауважити, що дослідивши зміст заяв про відвід, колегія суддів не встановила жодних обставин, які за суб`єктивними чи об`єктивними  критеріями виключають можливість суддям брати участь у розгляді справи та/або їх упередженості, передбачених статтями 36, 37 КАС України, а тому прийнято законне рішення про відсутність визначених законом підстав для відводу суддів у цій справі.
		53.          Крім того, ураховуючи, що автоматизований розподіл справ здійснюється модулем автоматизованого розподілу в хронологічному порядку з урахуванням коефіцієнтів навантаження на суддю, складності справи у вибірковому порядку та не допускає буд-якого ручного втручання, відповідно до статті 31 КАС України, безпідставними є доводи скаржника про порушення порядку визначення складу суду у справі № 640/8411/19. 
		54.          Щодо аргументів ОСОБА_1 про неналежне витребування доказів по справі протокольною ухвалою, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статей 80, 230, 243 КАС України про витребування доказів, без виходу до нарадчої кімнати, суд постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.
		55.          Стосовно доводів скаржника про порушення порядку перегляду судового рішення (зі стадії розгляду апеляційної скарги по суті перейшов на стадію відкриття), Верховний Суд зазначає, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що судом першої інстанції вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.
		56.          Надати оцінку доводам апеляційної скарги по суті можливо лише в межах відкритого апеляційного провадження, з дослідженням усіх обставин справи та оцінкою доказів на підтвердження чи спростування доводів заявника про порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням, тому аргументи скаржника про порушення порядку перегляду судового рішення є помилковими.
		57.          На підставі пункту 3 частини першої статті 305 КАС України, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі та відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
		58.          Тобто у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, суд апеляційної інстанції має закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
		59.          Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі  встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про недоведення ОСОБА_1 порушення його прав, свобод чи інтересів безпосередньо в цьому адміністративному спорі та, як наслідок, закриття апеляційного провадження, відповідає  правильному застосуванню норми частини першої статті 305 КАС України, оскільки він не є суб`єктом оскарження в розумінні цієї норми. 
		60.          Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, у зв`язку з цим обґрунтовано закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті    305 КАС.
		61.          Апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі надав оцінку тим аргументам, якими ОСОБА_1 обґрунтовував факт порушення його прав та інтересів, як і оцінив повною мірою надані учасником справи докази на підтвердження таких обставин. Дослідивши повноту і процесуальні аспекти такої оцінки, підстав до здійснення переоцінки таких доказів касаційним судом не встановлено. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (щодо витребування доказів, відхилення заяв про відвід, не зазначення дати заявленого клопотання), на які звертає заявник касаційної скарги, під час касаційного перегляду справи не підтвердились.
		62.          Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без  змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею            341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		63.          Зважаючи на викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		V. Судові витрати
		64.          З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бохенко Станіслав Юрійович залишити без задоволення.
		Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі                           № 640/8411/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк   Л.О. Єресько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...