Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/5100/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2022.
Дата набрання законної сили: 03.08.2022
Номер судового провадження: 51-196км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016221050000053

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 серпня 2022 року
		м.Київ
		справа№644/5100/17
		провадження № 51-196км22
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора   ОСОБА_5 , 
		захисника   ОСОБА_6 ,
		представників потерпілого  ОСОБА_7 , 
		 ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_9  адвоката ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2021року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі  ЄРДР) за № 42016221050000053, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року ОСОБА_9  визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК, та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 366 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 5 ст. 191 КК увидіпозбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обійматикерівні посади на підприємствах, в установах та організаціях будь-якої форми власності на строк 3 роки з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк8 років з позбавленням права обійматикерівні посади на підприємствах, в установах та організаціях будь-якої форми власності на строк 3 роки з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.
		Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» (далі  ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе») майнову шкоду в розмірі 23 256 955,33 грн.
		Вирішено питання, які стосуються: початку строку відбуття покарання; відшкодування процесуальних витрат; речових доказів. 
		За вироком районного суду ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді генерального директора ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» з 15 липня 2013 року до 09 березня 2016 року, будучи службовою особою та матеріально-відповідальною особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, усупереч інтересам ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», маючи на меті незаконне вилучення майна з активів товариства, а саме векселів № АА2676551 на суму 5001 037,44 грн, № АА2676571 на суму 5000 245,11 грн, № АА2560666 на суму 13255 672,78 грн, які були у його віданні та належали ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», на загальну суму 23256 955, 33 грн та обернення їх на користь ТОВ «Еліткласгруп», вчинив розтрату за таких обставин.
		Так, ОСОБА_9 , достовірно знаючи про порядок укладення договорів на закупівлю товарів, робіт та послуг у товаристві шляхом проведення відкритого тендера для закупівель на неосновне виробництво в разі, якщо очікувана вартість предмета закупівлі перевищує 200 тис. грн з урахуванням ПДВ, усупереч розділу 5 Положення про тендерний комітет, затвердженого наказом генерального директора ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» від 13 грудня 2013 року № 623, а також, порушуючи підпункти 3.3.8, 3.3.9 трудового договору від 15 липня 2013 року № 13, 14 січня 2015 року без проведення тендерної процедури уклав договір підряду № 44000/15/0001 з ТОВ «Еліткласгруп», відповідно до умов якого останнє повинно було виконати роботи з прочистки фозфекальної та ливневої каналізації, приймальних колекторів, розташованих на території ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе». Вартість виконання робіт відповідно до договору підряду № 44000/15/0001 складала 23256 955, 33 грн.
		Крім того, ОСОБА_9 видав локальний кошторис на виконання будівельних робіт з прочистки фозфекальної та ливневої каналізації, приймальних колекторів, розташованих на території ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», розрахунок № 1-2 загальновиробничих розходів з прочистки фозфекальної та ливневої каналізації, приймальних колекторів, розрахунки № 5, № Ф1, № 6 з прочистки фозфекальної та ливневої каналізації, приймальних колекторів, довідку про вартість виконаних робіт з прочистки фозфекальної та ливневої каналізації, договірну ціну до договору підряду від 14 січня 2015 року № 44000/15/0001, відомість ресурсів та дефектний акт.
		Надалі, достовірно знаючи, що роботи з прочистки фозфекальної та ливневої каналізації, приймальних колекторів ТОВ «Еліткласгруп» не були виконані, ОСОБА_9 30 червня 2015 року підписав акт приймання-передачі виконаних робіт з прочистки фозфекальної та ливневої каналізації, приймальних колекторів, розташованих на території ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» за адресою: просп. Московський, 275, м. Харків.
		Продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на розтрату майна товариства,  ОСОБА_9 , зловживаючи своїм службовим становищем, 30 червня 2015 року передав, підписавши акт приймання-передачі векселів, директору ТОВ «Еліткласгруп»  ОСОБА_10 три простих векселі: № АА2676551, векселедавець  ТОВ «АРТЕМ ТОРГ», на суму 5001 037,44 грн; №АА 2676571, векселедавець  ТОВ «ЛАЙТІ ТРЕЙД» на суму 5000 245,11 грн; № АА2560666, векселедавець ТОВ «АГРОТЕК», на суму 13255 672,78 грн, які належали ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе».
		Вищевказаними злочинними діями ОСОБА_9 забезпечив збільшення доходів ТОВ «Еліткласгруп» внаслідок виникнення у товариства права безпосереднього використання вищевказаних векселів на загальну суму 23256 955, 33 грн і таким чином завдав збитків ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» на цю суму.
		Крім того, ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді генерального директора ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», маючи на меті незаконне вилучення майна з активів товариства, а саме векселів № АА2676551, № АА2676571, № АА2560666, які перебували в його віданні та належали ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», на загальну суму 23256 955, 33 грн та обернення їх на користь ТОВ «Еліткласгруп», видав неправдиві офіційні документи, а саме: 14 січня 2015 року підписав та засвідчив печаткою ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» договір підряду № 44000/15/0001 з ТОВ «Еліткласгруп», відповідно до умов якого останнє повинно було виконати роботи з прочиски фозфекальної та ливневої каналізації, приймальних колекторів, розташованих на території ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», 30 червня 2015 року локальний кошторис на виконання будівельних робіт з прочистки фозфекальної та ливневої каналізації, приймальних колекторів, розташованих на території ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», розрахунок № 1-2 загальновиробничих розходів з прочистки фозфекальної та ливневої каналізації, приймальних колекторів, розрахунки № 5, № Ф1, № 6 з прочистки фозфекальної та ливневої каналізації, приймальних колекторів, довідку про вартість виконаних робіт з прочистки фозфекальної та ливневої каналізації, договірну ціну до договору підряду № 44000/15/0001, відомість ресурсів і дефектний акт.
		Достовірно знаючи, що роботи з прочистки фозфекальної та ливневої каналізації, приймальних колекторів ТОВ «Еліткласгруп» не були виконані, ОСОБА_9 30 червня 2015 року видав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме підписав та засвідчив печаткою товариства акт приймання-передачі виконаних робіт з прочистки фозфекальної та ливневої каналізації, приймальних колекторів, розташованих на території ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» за адресою: просп. Московський, 275, м. Харків.
		Харківський апеляційний суд ухвалою від 17 листопада 2021 року вирок суду щодо ОСОБА_9 залишив без змін.
		Вимоги, викладені в касаційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник  ОСОБА_6  просить скасувати вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2021року щодо ОСОБА_9 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		Сторона захисту вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, неправильно надали правову оцінку обставинам справи. 
		Адвокат свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції грубо порушив вимоги абз. 5 ч. 3 ст. 323 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) в редакції, що діяла на момент розгляду справи в суді першої інстанції, щодо належного повідомлення про дату, час та місце проведення судових засідань 16 листопада 2017 року, 11 січня, 02, 06, 13 лютого та 13 квітня 2018 року ОСОБА_9 , обвинувачення стосовно якого здійснюється в порядку спеціального судового провадження. При цьому не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів його апеляційної скарги в цій частині. Крім того, зауважує про невжиття судом апеляційної інстанції всіх необхідних заходів для виклику обвинуваченого ОСОБА_9 у судові засідання під час розгляду апеляційних скарг захисника та прокурора. 
		На думку скаржника, суд першої інстанції грубо порушив приписи ч. 3 ст. 99 КПК, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона обвинувачення не надала суду оригіналів документів, які використовувала як докази, а суд апеляційної інстанції не усунув таких порушень, не надав їм належної правової оцінки, натомість помилково застосував приписи ч. 4 ст. 99 КПК. 
		Як вбачається з доводів касаційної скарги, захисник ОСОБА_6 вважає недопустимими доказами висновок за результатами проведення судової економічної експертизи № 6006/6007-16 у кримінальному провадженні № 42016221050000053, довідку перевірки з питання фінансових відносин між Публічним акціонерним товариством «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» і ТОВ «Еліткласгруп» під час виконання договору підряду від 14 січня 2015 року та висновок почеркознавчої експертизи від 30 січня 2017 року № 42.
		Захисник стверджує, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_9 у порядку спеціального судового провадження, дійшов помилкового висновку про його перебування в міжнародному розшуку, а отже рішення про здійснення спеціального судового провадження є незаконним та необґрунтованим, адже підстави для його здійснення були відсутні. 
		Як на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону захисник посилається на недотримання судом першої інстанції приписів, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, а також скаржиться на те, що всупереч вимог ч. 1ст. 326 КПК не було залишено цивільного позову без розгляду.
		Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не дотримав приписів ч. 2ст. 349 КПК, відмовив у задоволенні клопотання про здійснення приводу свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на виклику й допиті яких не наполягав прокурор та які, як визначив суд, були свідками сторони захисту. 
		Як указує сторона захисту суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильних висновків щодо наявності в діях ОСОБА_9 прямого умислу, спрямованого на протиправне вилучення активів підприємства та завдання йому збитків, що виключає наявність у діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК. Крім того, захисник зазначає про невстановлення судами в діях ОСОБА_9 корисливого мотиву.
		Захисник ОСОБА_6 , даючи свою оцінку фактичним обставинам справи, також стверджує про наявність невстановлених судами збитків, начебто завданих ОСОБА_9 ПАТ «Харківський тракторний завод імені С. Орджонікідзе».
		Також вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_9 порушив процедуру укладання договорів під час підписання договору підряду з ТОВ «Еліткласгруп». 
		На переконання захисника, висновки судів про непроведення робіт з прочистки фозфекальної та ливневої каналізації, приймальних колекторів, передбачених договором підряду № 44000/15/0001з ТОВ «Еліткласгруп» є хибними та передчасними. Та зазначає про те, що сторона захисту заявляла клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, однак суд з порушенням норм процесуального закону, без виходу до нарадчої кімнати, без складання ухвали, відмовив у його задоволенні. 
		Скаржник наголошує на тому, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які рішення судів про визнання договору підряду № 44000/15/0001 від 14 січня 2015 року з ТОВ «Еліткласгруп» недійсним, у зв`язку з чим цей правочин є правомірним на підставі презумпції правомірності правочинів, встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України. 
		Сторона захисту вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у діях ОСОБА_9 ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК помилковими та передчасними. 
		Стверджує про розгляд справи в суді апеляційної інстанції з порушенням приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, внаслідок чого, на думку адвоката, рішення апеляційного суду не відповідає критерію законності, закріпленому в ст. 9 КПК. 
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні захисник  ОСОБА_6 підтримав доводи та вимоги, викладені в його касаційній скарзі. 
		Прокурор ОСОБА_5 та представники потерпілого  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заперечили проти задоволення касаційної скарги захисника. 
		 
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до вимог п. 1 ч. 1ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Такими є порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч.1ст.412КПК).
		Пунктом 3 ч. 2 ст. 412 КПК встановлено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язкова. 
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (даліКонвенція) утверджує наявність у кожного, хто перебуває під юрисдикцією Держави  Договірної Сторони Конвенції, права на справедливий суд. 
		Елемент «справедливості» складається з імпліцитних прав, до яких належить й право на усне слухання та особисту присутність обвинуваченого під час розгляду судом кримінального провадження щодо нього.
		Так, Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ, Суд) у рішенні MEDENICA v. SWITZERLAND (заява № 20491/92) від 14 червня 2001 року вказав, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
		Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (SEJDOVIC v. ITALY (заява № 56581/00) від 01 березня 2006 року, п. 99). У пункті 98 вказаного рішення Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. 
		Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого «in absentia», крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого ( ч. 3 ст. 323 КПК, в редакції, що діяла на момент розгляду справи в суді першої інстанції).
		Процедури «in absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці ЄСПЛ були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
		Відповідно до ч. 3ст. 323 КПК(у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікується у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннямист. 297-5 цього Кодексу. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
		За таких обставин у контексті цього провадження, до початку судового розгляду в судовому засіданні за відсутності обвинуваченого суд зобов`язаний переконатися, що обвинувачений був у встановленому КПК порядку викликаний для участі в судовому розгляді, із зазначенням, зокрема часу, дня, місяця, року і місця слухань. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_9 не дотримано. 
		Так, Орджонікідзевський районний суд м. Харкова ухвалою від 08 вересня 2017 року ухвалив здійснювати спеціальне судове провадження щодо ОСОБА_9  та постановив надсилати судові повістки про його виклик до засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газету «Урядовий кур`єр», а також за останнім відомим місцем його проживання.
		Суд, призначаючи підготовче судове засідання і подальші судові засідання, здійснював надіслання судових повісток про виклик ОСОБА_9 за адресою:  АДРЕСА_1 .
		Судові повістки про виклик у судові засідання на 16 листопада 2017 року, 11 січня, 02, 13 лютого 2018 року, про які наголошує захисник, отримала мати ОСОБА_9 , що підтверджується підписом на повідомленнях про вручення поштового відправлення (т. 1, а. п. 209; т. 2, а. п. 55, 113; т. 3, а. п. 198 відповідно). Що стосується інформації про судове засідання, призначене на 06 лютого 2018 року, то конверт з повісткою повернуто з інших причин, які не дали змоги виконати обов`язки з пересилання поштового відправлення, а повістка на 13 квітня 2018 року не була направлена, про що обґрунтовано зазначає захисник. 
		При цьому повістки про виклики ОСОБА_9 до суду публікувались у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий курєр», однак, незважаючи на те, що в судовому засіданні 16 листопада 2017 року суд першої інстанції установив факт описки в обвинувальному акті, а саме число та місяць народження ОСОБА_9 зазначено неправильно  замість 12 серпня вказано 08 грудня 1974 року, в опублікованих у газеті «Урядовий кур`єр» повістках йшлося про виклик  ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		У доводах касаційної скарги сторона захисту акцентує увагу на тому, що в газеті «Урядовий кур`єр» опубліковано оголошення про виклик ОСОБА_9 , зокрема, у судове засідання на 06 листопада 2017 року замість 16 листопада 2017 року, відсутності примірника газети з оголошенням про виклик ОСОБА_9 у судові засідання, які мали відбутися 11 січня та 13 лютого 2018 року, а також захисник ОСОБА_6 вказує про відсутність публікації оголошення про виклик обвинуваченого в судове засідання на 06 лютого та 13 квітня 2018 року, що відповідає матеріалам кримінального провадження. 
		Крім того, суд касаційної інстанції наголошує, що у вказаних судових засіданнях суд допитав свідків, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,  ОСОБА_15 ,  ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , показання яких поклав в основу обвинувального вироку та дослідив певні докази, якими суд мотивував свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		За таких обставин обвинувачений ОСОБА_9 у встановленому процесуальним законом порядку не був повідомлений про те, що відбудеться судовий розгляд кримінального провадження щодо нього. Допущені судом першої інстанції порушення, з огляду на положення ст. 412 КПК є істотними, тому вирок щодо ОСОБА_9 необхідно скасувати.
		Крім того, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду відхилив доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення судом першої інстанції права на справедливий суд та погодився з вироком суду першої інстанції, скасуванню підлягає також й оскаржена ухвала цього суду.
		Оскільки оскаржені судові рішення суд касаційної інстанції скасовує через допущення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то з огляду на недопустимість вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, переваги одних доказів над іншими, застосування того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів позбавлена можливості перевірити інші доводи касаційної скарги захисника. 
		З урахуванням зазначеного, судові рішення необхідно скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого належить врахувати викладене, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону розглянути провадження, за результатами чого ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6  задовольнити частково. 
		Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2021року щодо ОСОБА_9  скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...