Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/3346/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 11.08.2022. Зареєстровано: 11.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2022.
Дата набрання законної сили: 09.09.2022
Номер судового провадження: 2/357/2403/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 357/3346/18
		2/357/2403/22 
		Категорія 26 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 серпня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого судді     Кошель Б. І. ,
		при секретарі         Нізова А. Р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н від 25.12.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, позичальник умови договору не виконав, загальна сума заборгованості відповідача перед банком з нарахуванням процентів, пені станом на 28.02.2018 року становить 44501 грн. 78 коп. Оскільки боржник ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за договором, не дивлячись на неодноразові нагадування банку, то позивач просив суд стягнути з відповідача вказану вище суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі. 
		Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 27 червня 2018 року по справі за вищезазначеним позовом, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задоволені в повному обсязі та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.12.2008 року, що становить 44501 грн. 78 коп. та судовий збір у сумі 1762 грн. 
		Ухвалою суду від 19.07.2022 року вказане заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
		Відповідачка 08 серпня 2022 року направила додаткові пояснення на позовну заяву, які мотивувала тим, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність боргових зобов`язань перед позивачем. Зазначає, що витяг з умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також Анкета-заява про приєднання до умов та правил банківських послуг не можуть підтверджувати заявлені вимоги, оскільки з Анкети-заяви неможливо встановити який вид послуг було обрано відповідачем, тобто з даної анкети неможливо зробити висновок до стосовно яких видів банківських послуг відповідач прийняв пропозицію позивача. Також неможливо встановити чи це дійсно ті Тарифи і умови і правила банківських послуг з якими було ознайомлено відповідача. Зазначає, що позивачем не надано доказів того, що відповідна картка передбачена умовами заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують строк дії картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку. Також вважає пропущеним строк позовної давності у три роки. Останній платіж вона здійснила 25.01.2009 року, а банк звернувся з позовом у 2018 року, тобто пропустивши трирічний строк. А тому, просила суд відмовити в задоволенні позову.
		Позивач в судове засідання свого представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
		Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи, представник відповідачки направив клопотання про розгляд справи без його участі та участі відповідачки. 
		Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		За таких обставин суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності позивача та відповідача в судовому засіданні на підставі наявних справі доказів без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.
		Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
		У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		За ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
		Так, судом встановлено, що 25.12.2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_1  отримала кредит у розмірі 500 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
		З 21 травня 2018 року найменування ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінено на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що не є перетворенням юридичної особи.
		Відповідачка підписала заяву, в якій зазначено, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Умови та Правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПриватБанку, відповідачка зобов`язалась виконувати та регулярно з ними ознайомлюватися.
		Так, згідно наданого позивачем розрахунку станом на 28.02.2018 року відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 44501 грн. 78 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом  2500 грн 00 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом  36029 грн. 05 коп., заборгованість за пенею та комісією  3615 грн. 50 коп., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина)  250 грн. 00 коп.; штраф (процентна складова)  2107 грн. 23 коп.
		Також з розрахунку-заборгованості слідує, що розмір процентної ставки неодноразово змінювався, зокрема, з 01.04.2015 року він становив 43, 2 % (а.с.5-6).
		Водночас, згідно позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що наявна заборгованість по тілу кредиту кредиту в сумі 2 500 гривень.
		Згідно вказаного розрахунку-заборгованості встановлено, що кредитний ліміт ОСОБА_1 змінювався неодноразово, в тому числі у сторону збільшення. При цьому, відомостей у підтвердження того, що кредитний ліміт був збільшений до 2 500 гривень, або ж більше, матеріали справи не мають.
		У матеріалах справи також міститься довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 25.12.2008 року.
		 За умовами вказаної вище довідки про умови кредитування базова процентна ставка у місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році) 1,9 %, а процентна ставка (у місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміта кредитування 2,85%.
		Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Положеннями ст.ст. 530,610 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Пунктом 3.2, 3.3 Умов та правила надання банківських послуг установлено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється по рішенню Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт, а також, що підписання Договору являється прямою і безумовною згодою Держателя відносно прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, однак такі не містять підпису відповідача. При цьому банк не надав судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили такий пункт щодо зміни розміру Кредитного ліміту, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення кредитного ліміту, не змінювались.
		Також не містить підпису відповідача п.5.3 Умов, який передбачає можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору, а також відсутній підпис на «Правилах користування кредитної карткою» та «Тарифах Банку», які передбачають розміру процентної ставки. Позивачем не доведено, що саме з цими Правилами та Тарифами, в редакції доданій до позову, був ознайомлений відповідач в день укладення договору.
		У заяві позичальника від 25 грудня 2008 року, яка була підписана відповідачем, також не міститься домовленості сторін щодо збільшення розміру Кредитного ліміту та зміни розміру відсоткової ставки.
		За таких обставин, суд вважає вважає, що у разі, якщо Умови та Правила надання банком банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та «Тарифами Банку», зокрема й умова про збільшення розміру Кредитного ліміту та зміну розміру відсоткової ставки, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає суду належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умов, Правила та Тарифи містили ту чи іншу спірну умову, зокрема і щодо збільшеного розміру Кредитного ліміту та зміни розміру відсоткової ставки, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови, Правила та Тарифи надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальникам.
		У рішенні суд зауважив, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.
		У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про те, що Умови і правила надання банківських послуг надані позивачем на підтвердження позовних вимог не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами Договору від 25.12.2008 року, що повністю узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного суду від 11 березня 2015 року у цивільній справі №6-16цс15 та від 03 липня 2019 року у цивільній справі №342/180/17.
		З огляду на зроблені судом висновки, доводи позивача щодо достатності розміщення на сайті Умов, правил та Тарифів для доведення перед судом факту, що вони є частиною укладеного Договору, судом спростовуються.
		Оскільки судом не встановлено належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг, витяг з яких доданий до позовної заяви, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та брав на себе зобов`язання зі сплати штрафів в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
		Звертаючись до суду з даним позовом, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилається на те, що відповідно до укладеного з відповідачкою договору б/н від 25.12.2008 року Банком відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт в розмірі 500 грн. При цьому, з розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по тілу кредиту кредиту становить 2 500 гривень.
		Разом з тим, оскільки підтвердження того, що кредитний ліміт був збільшений до 2 500 гривень, або ж більше, матеріали справи не мають, суд приймає до уваги відомості про встановлення кредитного ліміту у розмірі 500 грн. 
		Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості банк незаконно використав річні процентні ставки 30%, 34,8%, 43,2%.
		 При використанні річної процентної ставки за користування кредитними коштами на рівні 1,9 %, внесені відповідачем кошти на погашення заборгованості були достатні для належного виконання фінансових зобов`язань, а тому вимоги банку не можна вважати правомірними.
		 Отже, відповідачка виконала взяті на себе зобов`язання за умовами кредитного договору в повному обсязі.
		 Таким чином, аналізуючи норми закону та вище викладене, суд вважає, що підстав для задоволення позову не має. 
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		Враховуючи, що у задоволенні позову позивачу відмовлено по суті позовних вимог, питання про пропуск строку позовної давності судом не вирішується.
		Судові витрати по справі сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду покладаються на позивача у відповідності до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України.
		На підставі вищевикладеного та ст.ст. 509, 526, 610, 611, 634, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 279, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		В задоволенні позову відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		СуддяБ. І. Кошель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...