Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/303/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про відшкодування шкоди, збитків.
Надіслано для оприлюднення: 11.08.2022. Зареєстровано: 11.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua 
		___________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"02" серпня 2022 р. м. ВінницяCправа № 902/303/22 
		 
		Господарський суд Вінницької області у складі:
		головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
		при секретарі Шейкіній М.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		за позовом: Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код - 25512617
		до: Приватного підприємства "ВКП "Бруст", вул. Космонавтів, буд. 51, кв. 27, м. Вінниця, 21050, код - 34542461
		про стягнення 629 947,48 грн
		 
		за участю представників:
		позивача: Харчук Віктор Михайлович
		відповідача: не з`явився
		 
		В С Т А Н О В И В : 
		09.05.2022 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (01/00/011/120083 від 09.05.2022 року) Вінницької міської ради до Приватного підприємства "ВКП "Бруст" про стягнення 629 947,48 грн збитків.
		Ухвалою суду від 16.05.2022 року відкрито провадження у справі № 902/303/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.06.2022 року.
		В судовому засіданні 01.06.2022 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/303/22 на 21.06.2022 року о 12:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
		Ухвалою суду від 06.06.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
		20.06.2022 року до суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 01/00/011/128824 від 20.06.2022 року. Додатком до листа додано ряд документів.
		В судовому засіданні 21.06.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/303/22 для судового розгляду по суті на 02.08.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання. 
		Ухвалою суду від 22.06.2022 року повідомлено учасників про дату наступного судового засідання.
		В судовому засіданні 02.08.2022 року прийняв участь представник позивача. Представник відповідача правом участі не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
		Як вбачається з відомостей з веб-ресурсу АТ "Укрпошта" адресована відповідачу ухвала від 22.06.2022 року значиться "відправлення вручено: особисто". 
		А отже, відповідача завчасно та належним чином повідомлено про дату судового засідання. 
		Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
		Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
		Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
		Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
		Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
		До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
		Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
		Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
		Позивач, в якості підстави заявлених позовних вимог, посилається на те, що Рішенням Вінницької міської ради від 28.08.2020 року № 2378 проведено обстеження земельних ділянок Вінницької міської територіальної громади за адресою: м. Вінниця, вул. Липовецька, б/н (вул. Академіка Янгеля, 4), земельні ділянки з кадастровими номерами:0510136300:01:022:0009, 0510136300:01:022:0010.
		За результатами перевірки складено акт обстеження земельної ділянки № 8 від 09.02.2022 року, за змістом якого встановлено, що ПП "ВКП "Бруст" використовує земельні ділянки комунальної власності, загальною площею 0,8408 га, із них площею 0,6859 (кадастровий номер 0510136300:01:022:0009) - для комерційних потреб та площею 0,1549 га (кадастровий номер 0510136300:01:022:0010) - для громадського призначення.
		На ділянках розташоване належне ПП "ВКП "Бруст" нерухоме майно (частина інженерної споруди шламонакопичувача, яка складається із бетонних дамб, спеціального покриття нижньої частини, яке не дозволяє проникненню відходів у ґрунт, водовідведення, очистки). 
		За твердженнями позивача на момент проведення перевірки, відповідач використовував спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів.
		Як зазначає позивач, відповідач своїми діями порушив вимоги ст. ст. 125,126 ЗК України та ст. 4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".
		Згідно акта про визначення розміру збитків від 22.09.2021 року, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2339 від 30.09.2021 року, розмір збитків, завданих позивачеві за період з 22.09.2018 року по 22.09.2021 року становить 629 947,48 грн. 
		З метою захисту свої прав Вінницька міська рада звернулась з позовом до суду про стягнення з Приватного підприємства "ВКП "Бруст" 629 947,48 грн безпідставно збережених коштів за користування комунальними земельними ділянками.
		Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.
		Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 22.09.2006 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Свириденком А.Б. за реєстровим №3055 посвідчено Договір купівлі-продажу від 22.09.2006 року за яким ТОВ "Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро" продало, а ПП "ВКП "Бруст"" придбало за 128 000 грн. споруду шламонакопичувача загальною площею 109 160 кв.м, яка знаходиться у м.Вінниці по вул. Липовецькій, б/н.
		Згідно договору купівлі-продажу земельна ділянка, на якій розташована споруда шламонакопичувача, не приватизована (п.2); право власності на відчужувану нерухомість переходить до покупця з моменту його державної реєстрації згідно діючого законодавства після повного розрахунку продавцем та складання акту приймання-передачі на вказане нерухоме майно (п.6.).
		На виконання умов договору ТОВ "Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро" передало, а ПП "ВКП "Бруст"" прийняло нерухоме майно, яке розташоване у м. Вінниці по вул. Липовецькій: споруду шламонакопичувача, загальною площею 109 160 м2, що стверджується актом приймання-передачі майна від 27.09.2006 року (т.1 а.с.55-59).
		КП "ВООБТІ" 29.09.2006 року зареєстровано за ПП "ВКП "Бруст" право власності на споруду споруду шламонакопичувача загальною площею 109 160 кв.м за реєстровим №843 та записано в реєстрову книгу №15 та видано реєстраційне посвідчення (т. 1 а.с. 60).
		Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про реєстрацію права власності у електронному реєстрі.
		Однак, відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		п. 1 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
		Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. 
		При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
		В силу вимог ч. 3 ст. 3 Закону, Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
		Таким чином, відповідач є власником нерухомого майна за фактом укладення первинного документа виникнення права власності (договору купівлі-продажу) та проведеної державної реєстрації компетентним органом з видачею реєстраційного посвідчення. 
		На підставі Рішення Вінницької міської ради від 28.08.2020 № 2378 (зі змінами) проведено обстеження земельних ділянок Вінницької міської територіальної громади за адресою: м. Вінниця, вул. Липовецька, б/н (вул. Академіка Янгеля, 4), земельні ділянки з кадастровими номерами: 0510136300:01:022:0009, 0510136300:01:022:0010.
		За результатами проведеної перевірки складено акт обстеження земельної ділянки № 8 від 09.02.2022 року за змістом якого встановлено, що ПП "ВКП "Бруст" використовує земельні ділянки комунальної власності та на ділянках розташоване нерухоме майно (частина інженерної споруди шламонакопичувача, яка складається із бетонних дамб, спеціального покриття нижньої частини, яке не дозволяє проникненню відходів у ґрунт, водовідведення, очистки), що належне ПП "ВКП "Бруст" (а.с. 11-13, т. 1).
		У процесі обстеження, за участі спеціалістів Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради, встановлено розміщення належного відповідачу нерухомого майна на земельних ділянках загальною площею 0,8408 га, із них: площею 0,6859 на земельній ділянці кадастровий номер 0510136300:01:022:0009 та площею 0,1549 га на земельній ділянці кадастровий номер 0510136300:01:022:0010, які розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Липовецька, б/н, вул. Академіка Янгеля, 4.
		09.02.2021 року на підставі проведеного обстеження (вих.№37-00-010-6936) на адресу відповідача надіслано вимогу про сплату місцевого податку за період фактичного користування земельними ділянками. Однак зазначена вимога залишилась без реагування.
		Згідно акта про визначення розміру збитків від 22.09.2021 року, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2339 від 30.09.2021 року, розмір збитків, завданих позивачеві за період з 22.09.2018 року по 22.09.2021 року становить 629 947,48 грн.
		Розрахунок розмір безпідставно збережених коштів проведено на основі Витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Вінниці (т. 1 а.с. 28, 29, 65, 66)
		Відповідач не з`являвся на засідання Комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, що підтверджується повідомленнями про виклик на засідання Комісії від 01.06.2021 року вих. №01-00-010-37175 та від 10.09.2021 року вих.№01-00-010- 60478) (а.с.20-23, т. 1).
		Зазначені повідомлення отримано відповідачем, що підтверджено поштовими повідомленнями про вручення відправлень. 
		30.09.2021 року Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2339 "Про затвердження Актів про призначення розміру збитків, заподіяних Вінницькій міській територіальній громаді" затверджено Акт про визначення розміру збитків, відповідно до якого розмір збитків (безпідставно збережених коштів), заподіяних Вінницькій міській територіальній громаді в особі Вінницької міської ради становить 629 947,48 грн (а.с. 15-16, т. 1).
		26.10.2021 року представником позивача на адресу відповідача надіслано повідомлення № 37-00-010-71354 щодо відшкодування завданих збитків, яке отримано відповідачем 29.10.2021 року (а.с. 26-27, т. 1).
		Безпідставно збережені грошові кошти в сумі 629 947,48 грн ПП "ВКП "Бруст" не сплачено.
		 
		Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, суд виходить із наступного. 
		Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
		Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
		Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
		За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
		Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
		Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
		Матеріали справи свідчать, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, оцінку набуття права власності судом надано вище.
		Приватне підприємство "ВКП "Бруст" використовує земельні ділянки комунальної власності загальною площею 0,8408 га, із них: площею 0,6859 (кадастровий номер 0510136300:01:022:0009) та площею 0,1549 га (кадастровий номер 0510136300:01:022:0010), що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Липовецька, б/н, вул. Академіка Янгеля, 4.
		На ділянках розташоване належне Приватному підприємству "ВКП "Бруст" нерухоме майно (частина інженерної споруди шламонакопичувача площею 109 160 кв.м., яка складається із бетонних дамб, спеціального покриття нижньої частини, яке не дозволяє проникненню відходів у ґрунт, водовідведення, очистки).
		Тобто, зазначена земельна ділянка використовується відповідачем без достатньої правової підстави, відсутності укладеного договору.
		Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою та державної реєстрації такого права.
		Приватним підприємством "ВКП "Бруст" не надано доказів проведення розрахунків протягом визначеного у позові періоду користування земельними ділянками, не спростовано їх розмір, а також не надано альтернативного розрахунку вартості безпідставно збережених коштів (збитків) з метою спростування підстав позову. 
		Підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
		Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору.
		Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
		Тому, незалежно від кваліфікації позивачем суми неотриманого доходу як упущеної вигоди, суд уповноважений самостійно надати правову оцінку спірним правовідносинам та застосувати норми матеріального права.
		Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
		З огляду на викладене Приватне підприємство "ВКП "Бруст" як фактичний користувач земельних ділянок, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
		Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
		Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
		Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
		Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем в ході її розгляду, Приватним підприємством "ВКП "Бруст" у період з 22.09.2018 року по 20.09.2021 року не сплачено за користування земельними ділянками у встановленому законодавчими актами розмірі.
		Відповідач, не сплачуючи плату за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належні йому кошти.
		Отже, відповідні кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17).
		Тому, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено позов щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування комунальними земельними ділянками загальною площею 0,8408 га, із них: площею 0,6859 (кадастровий номер 0510136300:01:022:0009) та площею 0,1549 га (кадастровий номер 0510136300:01:022:0010), що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Липовецька, б/н, вул. Академіка Янгеля, 4.
		Розмір безпідставно збережених коштів Приватним підприємством "ВКП "Бруст" за період з 22.09.2018 року по 22.09.2021 року становить 629 947,48 грн.
		Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		Відповідачем не надано жодних доказів спростування заявлених позовних вимог, та не спростовано розміру безпідставно збережених коштів, їх розраховано на основі Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель станом на 2021 рік та підтверджено наданим суду листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
		Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.
		Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. 
		Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. 
		Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів законодавства.
		Земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: 
		- технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, 
		- довідка з Державного земельного кадастру, 
		- витяг з Державного земельного кадастру, а також 
		- висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі. 
		Тому, позивачем надано допустимі докази на підтвердження позовних вимог, достовірність яких не спростовано відповідачем. 
		Таким чином, відповідачем підтверджено обставини щодо набуття нерухомого майна у власність, його фактичне використання, не вчинення дій з оформлення прав на земельну ділянку, обізнаність з розміром плати за землю та відомостями про її нормативно-грошову оцінку.
		З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
		Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України повністю.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		 
		У Х В А Л И В:
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Приватного підприємства "ВКП "Бруст" (вул. Космонавтів, буд. 51, кв. 27, м. Вінниця, 21050, код - 34542461) на користь Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код - 25512617; Отримувач: ГУК у Він.обл./м.Віпниця/24062200, ЄДРПОУ: 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), № рахунку: UA108999980314050611000002856, призначення: *101; "Кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу") 629 947,48 грн - безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками за період з 22.09.2018 року по 22.09.2021 року та 9 449,21 грн - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
		3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		4. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити учасникам справи на офіційні електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, та засобами електронного зв`язку за наступними адресами: vinrada@vmr.gov.ua, kavkaAO@vmr.gov.ua.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду.
		Повний текст судового рішення складено 11 серпня 2022 р.
		 
		 
		Суддя Міліціанов Р.В.
		 
		 
		 
		віддрук. прим.:
		1 - до справи
		2 - позивачу (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)
		3 - відповідачу (вул. Космонавтів, буд. 51, кв. 27, м. Вінниця, 21050)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...