Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/1704/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 11.08.2022. Зареєстровано: 12.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2022.
Дата набрання законної сили: 13.09.2022
Номер судового провадження: П/520/1937/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 серпня 2022 р. № 520/1704/22 
		 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого судді Єгупенка В.В., 
		розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кегичівської селищної ради (Харківська область, Красноградський район, смт Кегичівка, вул. Волошина, 33) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення XXIII сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради від 23 грудня 2021 року №5812 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 . Зобов`язати Кегичівську селищну раду на найближчій сесії повторно розглянути клопотання гр. ОСОБА_1 , вхідний номер вх.№8821/04-16 від 23 листопада 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0000 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої в межах населеного пункту - село Новоіванівка на території Кегичівської селищної ради.
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач, керуючись частиною 6 статті 118 та частиною 1 п. «б» ст. 121 Земельного кодексу України, звернувся до Кегичівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га. для ведення особистого селянського господарства, згідно викопіювання (Графічних матеріалів) з Публічної кадастрової карти доданих до клопотання, найближчою до неї є земельна ділянка із кадастровим номером 6323183703:01:003:0027, розташованої в межах населеного пункту - село Новоіванівка Красноградського району Харківської області, документи були отримані відповідачем вх.№8821/04-16 від 23 листопада 2021 року. 23 грудня 2021 року Кегичівською селищною радою було прийнято рішення XXIІІ сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради від 23 грудня 2021 року №5812 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 ». В оскаржуваному рішенні зазначалося, що бажана до відведення земельна ділянка, розташована в межах населеного пункту - село Новоіванівка, Красноградського району Харківської області, представлена землями загального користування, які згідно із вимогами частини 4 статті 83 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність та використовуватися місцевими жителями для сінокосіння та випасання худоби. З огляду на викладене, Кегичівська селищна рада вирішила: Відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га. розташованої в межах населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства. Позивач, звертаючись до суду з цим позовом вважає, що вказане рішення є протиправним, необґрунтованим та безпідставним, а обрана відповідачем підстава для відмови - «невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам закону», не відповідає дійсним обставинам справи та наведеним фактичним доказам позивачем на спростування підстав для відмови.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
		З наявних матеріалів справи судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , керуючись частиною 6 статті 118 та частиною 1 п. «б» ст. 121 Земельного кодексу України, звернувся до Кегичівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га. для ведення особистого селянського господарства, згідно викопіювання (Графічних матеріалів) з Публічної кадастрової карти доданих до клопотання, найближчою до неї є земельна ділянка із кадастровим номером 6323183703:01:003:0027, розташованої в межах населеного пункту - село Новоіванівка Красноградського району Харківської області, документи були отримані відповідачем вх.№8821/04-16 від 23 листопада 2021 року.
		23 грудня 2021 року Кегичівською селищною радою було прийнято рішення XXIІІ сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради від 23 грудня 2021 року №5812 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 ». В оскаржуваному рішенні зазначалося, що бажана до відведення земельна ділянка, розташована в межах населеного пункту - село Новоіванівка, Красноградського району Харківської області, представлена землями загального користування, які згідно із вимогами частини 4 статті 83 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність та використовуватися місцевими жителями для сінокосіння та випасання худоби. З огляду на викладене, Кегичівська селищна рада вирішила: Відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га. розташованої в межах населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства.
		З приводу спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Згідно п.1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
		До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України).
		При цьому, пунктом а частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Згідно із положеннями п."б" ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
		Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.
		Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Відповідно до частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
		Таким чином, законодавчо визначено, що результати розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою оформлюються рішенням. При цьому закон визначає лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб`єктом владних повноважень у разі подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.
		Суд зауважує, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
		Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної для ведення особистого селянського господарства є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам закону, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
		Судом встановлено, що позивачу відмовлено в задоволенні клопотання з підстав того, що бажана до відведення земельна ділянка розташована в межах населеного пункту - с. Новоіванівка та використовується місцевими жителями для сінокосіння та випасання худоби, а тому згідно із вимогами частини 4 статті 83 Земельного кодексу України не може передаватись у приватну власність.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		Згідно з приписами частин 1,3,4,9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
		Позивач зазначає що бажана земельна ділянка, щодо якої позивач заявив клопотання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти знаходиться на території Кегичівської селищної ради та є несформованою у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», найближчою до неї є ділянка з кадастровим номером 6323183703:01:003:0027.
		Позивач вказав, що загальна площа земельної ділянки орієнтованою площею 25,000 га. на території (усередині) якої знаходиться ділянка з кадастровим номером 6323183703:01:003:0027 має цільове призначенням - ведення особистого селянського господарства, дата внесення відомостей ( змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.09.2021.
		Всупереч покладеному на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийнятого рішення, відповідач не надав до суду жодних доказів того, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, є землями загального користування та використовується для сіножаті чи як пасовище, у тому числі генерального плану населеного пункту.
		Самостійно судом не виявлено доказів того, що на розроблення проекту землеустрою для відведення такої земельної ділянки у власність громадянину України не може бути надано дозвіл.
		Таким чином, з урахуванням наданих сторонами до матеріалів справи доказів, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність підстав для прийняття спірного рішення, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки, щодо якої позивачем подано заяву, генеральному плану населеного пункту, затвердженому у встановленому законом порядку, відповідно, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
		Згідно з положеннями пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
		Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.
		Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №484/3745/17.
		З огляду на викладене, позовні вимоги зобов`язати Кегичівську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , вхідний №8821/04-16 від 23 листопада 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої в межах населеного пункту - село Новоіванівка на території Кегичівської селищної ради підлягають задоволенню.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
		Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.
		Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
		Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кегичівської селищної ради (Харківська область, Красноградський район, смт Кегичівка, вул. Волошина, 33) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення XXIII сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради від 23 грудня 2021 року №5812 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 . 
		Зобов`язати Кегичівську селищну раду на найближчій сесії повторно розглянути клопотання гр. ОСОБА_1 , вхідний номер вх.№8821/04-16 від 23 листопада 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0000 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої в межах населеного пункту - село Новоіванівка на території Кегичівської селищної ради.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кегичівської селищної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.
		Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя В.В. Єгупенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...