Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/4074/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.08.2022. Зареєстровано: 12.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2022.
Дата набрання законної сили: 11.08.2022
Номер судового провадження: 854/2643/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/4074/20Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
		 
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		судді-доповідача  Турецької І. О.,
		суддів  Стас Л. В., Шеметенко Л. П.
		за участі секретаря  Алексєєвої Н.М.
		 
		представників ГУ ДПС в Одеській області  Бутрик А. О., Аветюка С. В.
		представника ФОП ОСОБА_1  адвоката Врони А. В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі за позовом Фізичної особи  підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій щодо продовження проведення документальної планової виїзної перевірки, а також про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки)
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Короткий зміст позовних вимог.
		 
		У травні 2020 року Фізична особа  підприємець ОСОБА_1 (далі  ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі  ГУ ДПС в Одеській області) в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними дії щодо продовження документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на підставі наказу за № 2162 від 29.11.2019.
		Також до складу позову ФОП ОСОБА_1 входять вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій від 30.01.2020, а саме:
		податкового повідомлення-рішення за № 0004421305 про збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі  ПДФО) на суму 695 592 грн та за штрафними фінансовими санкціями 521 019 грн;
		податкового повідомлення-рішення за № 0004441305 про застосування штрафної (фінансової санкції) за платежем ПДФО, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п 1 1010100 в сумі 510 грн;
		податкового повідомлення-рішення за № 0004341305 про збільшення податкового зобов`язання з ПДФО що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 2 146 997, 12 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 536 749,28 грн;
		податкового повідомлення-рішення за № 0004361305 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за платежем ПДФО в сумі 510 грн;
		податкового повідомлення-рішення за № 0004521305 про збільшення податкового зобов`язання з військового збору на суму 54 996 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41 168,25 грн;
		податкового повідомлення-рішення за № 0004571305 про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі  ПДВ) на суму 2 235 302 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 558 825,50 грн;
		податкового повідомлення-рішення за № 0004531305 про застосування штрафу в сумі 170 грн за неповідомлення про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням;
		податкового повідомлення-рішення за № 0004501305 про застосування штрафу за платежем ПДВ на суму 2 380 грн;
		податкового повідомлення-рішення за № 0004401305 про збільшення військового збору, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на суму 178 916,42 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 44 729,11 грн;
		податкового повідомлення-рішення за № 0004591305 про застосування штрафу в сумі 15 грн за порушення строку сплати військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
		податкового повідомлення-рішення за № 0004541305 про застосування штрафу в сумі 510 грн;
		податкового повідомлення-рішення за № 0004601305 про застосування штрафу в сумі 137,97 грн за порушення строку сплати військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
		податкового повідомлення-рішення за № 0004471305 про застосування штрафу в сумі 1774,48 грн за порушення строку сплати ПДФО, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування;
		податкового повідомлення-рішення за № 0004581305 про застосування штрафу в сумі 04,08 грн за порушення строку сплати військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
		рішення за № 0004563305 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в сумі 510 грн.
		 
		Окрім того, ФОП ОСОБА_1 просить визнати протиправними та скасувати прийняті, ГУ ДПС в Одеській області, 04.05.2020  вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-0010971305 в сумі 294 722,18 грн та рішення за № 0010951305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 294 722,18грн та штрафних санкцій 48 802,79 грн.
		 
		Підставами для задоволення позову ФОП ОСОБА_1 зазначив таке.
		 
		Обґрунтовуючи вимоги щодо протиправності дій, пов`язаних з продовження документальної планової виїзної перевірки, позивач зауважив, що наказ за № 2162 від 29.11.2019, відповідно до якого така перевірка була продовжена, прийнятий іншим контролюючим органом, але на підставі документів контролюючого органу, що припиняв свою діяльність та який не ліквідовано/припинено у встановленому законодавством порядку.
		Пояснюючи дані обставини ФОП ОСОБА_1 вказав, що призначення перевірки відбувалося за наказом ГУ ДФС в Одеській області, проте, у зв`язку зі втратою ним документів первинного бухгалтерського обліку, контролюючим органом було прийняте рішення про її перенесення на 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення.
		За цей період, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200, була утворена Державна податкова служба України, яка стала правонаступником прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби.
		На переконання позивача, новостворений орган ГУ ДПС в Одеській області, не мав повноважень проводити документальну планову виїзну перевірку за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, адже вона була відсутня в плані  графіку перевірок новоутвореного органу на 2019, наказ про її призначення даним контролюючим органом не приймався.
		 
		Обґрунтовуючи протиправність та скасування податкових повідомлень  рішень про збільшення податкових зобов`язань щодо сплати ПДФО та військового збору, ФОП ОСОБА_1 заявив таке.
		На його думку, контролюючий орган, невизнаючи понесені ним витрати на оплату орендованого нежитлового приміщення, невірно трактує Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вимагаючи оприбуткування орендної плати через РРО.
		Як указує позивач, дія наведеного Закону не поширюється на правовідносини, пов`язані з орендою і розрахунками за оренду, позаяк здавання в оренду приміщень не може ототожнюватися з діяльністю у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
		 
		Далі, за твердженням позивача, є неправильною позиція ГУ ДПС в Одеській області, що банківські операції щодо оплати комісії банку, відсотків за кредитом, еквайрінгу непов`язані з його господарською діяльністю, оскільки кошти, які знімалися з рахунку використовувалися для оплати товару готівкою.
		 
		Резюмуючи викладене, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення за №0004341305 про збільшення податкового зобов`язання з ПДФО що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 2 146 997, 12 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 536 749,28 грн є протиправним.
		Проводячи розрахунок суми ПДФО, позивач указує, він складає 434 841 грн, а не 2 146 997,12 грн, як зазначено в акті перевірки.
		 
		Зазначаючи про протиправність податкового повідомлення-рішення за №0004421305 про збільшення податкового зобов`язання з ПДФО на суму 695 592 грн та за штрафними фінансовими санкціями 521 019 грн, позивач пояснив, що він як податковий агент фізичної особи ОСОБА_2 повинен сплатити ПДФО в сумі 2 700 грн, оскільки сплачував, на користь останньої, орендну плату в сумі 5000 грн. на рік без ПДВ.
		Зважаючи на викладені ним обставини, щодо сплати ПДФО, ФОП ОСОБА_1 наполягає на тому, що військовий збір, що належить перерахувати до бюджету складає 34 461,78 грн, а не 233 882,42 грн.
		 
		Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу щодо донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі  ЄСВ) , ФОП ОСОБА_1 зазначає, що відповідним законодавством визначені єдині умови його сплати у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску, але не більш максимальної величини бази нарахування ЄСВ як для фізичних осіб  підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, так і для фізичних осіб підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування.
		Максимальна величина бази нарахування ЄСВ  максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 15 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується ЄСВ.
		Водночас, як наголошує позивач, ГУ ДПС в Одеській області, донарахувало йому ЄСВ, виходячи з 17 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, спираючись на приписи законодавства, яке втратило чинність.
		Отож, за його розрахунками сума зобов`язань зі сплати ЄСВ складає 16 286,71 грн, а не 294 722,18 грн.
		 
		Не погоджуючись з розрахунком контролюючого органу податкового зобов`язання з ПДВ, ФОП ОСОБА_1 заявляє, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається з їх договірної вартості, до складу якої не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три процента річних та інфляційні, які отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
		 
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, ухваленого за правилами загального позовного провадження, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.
		Суд визнав протиправними дії ГУ ДПС в Одеській області щодо продовження проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності  ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на підставі наказу за № 2162 від 29.11.2019.
		Також, суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення  рішення від 30.01.2020:
		за № 0004421305 про збільшення податкового зобов`язання з ПДФО на суму 695 592 грн та за штрафними фінансовими санкціями 521 019 грн;
		за № 0004341305 про збільшення податкового зобов`язання з ПДФО що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 2 146 997, 12 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 536 749,28 грн;
		за № 0004521305 про збільшення податкового зобов`язання з ПДФО на суму 54 996 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41 168,25 грн;
		за № 0004571305 про збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на суму 2 235 302 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 558 825,50 грн;
		за № 0004531305 про застосування штрафу в сумі 170 грн;
		за № 0004401305 про збільшення військового збору, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на суму 178 916,42 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 44 729,11 грн;
		за № 0004591305 про застосування штрафу в сумі 15 грн за порушення строку сплати військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
		за № 0004541305 про застосування штрафу в сумі 510 грн;
		за № 0004601305 про застосування штрафу в сумі 137,97 грн за порушення строку сплати військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
		за № 0004471305 про застосування штрафу в сумі 1774,48 грн за порушення строку сплати ПДФО, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування;
		за № 0004581305 про застосування штрафу в сумі 04,08 грн за порушення строку сплати військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
		Окрім того, судом визнані протиправними та скасовані вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2020 за № Ф-0010971305 в сумі 294 722,18 грн та рішення від 04.05.2020 за № 0010951305 про застосування штрафних санкцій в сумі 48 802,79 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 294 722,18 грн.
		Суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.01.2020
		за № 0004441305 про застосування штрафної (фінансової санкції) за платежем ПДФО, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п 1 1010100 в сумі 510 грн;
		за № 0004361305 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за платежем ПДФО в сумі 510 грн;
		за №0004501305 про застосування штрафу за платежем ПДВ на суму 2 380 грн;
		рішення від 30.01.2020 за № 0004563305 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в сумі 510 грн.
		 
		Вирішуючи справу по суті та приймаючи таке рішення, суд виходив із таких обставин.
		По  перше, суд погодився з позицією позивача, що прийнятий ГУ ДПС в Одеській області наказ за № 2162 від 29.11.2019 про перенесення терміну проведення перевірки є протиправним, оскільки перевірку мало продовжити саме ГУ ДФС в Одеській області, в свою чергу ГУ ДПС в Одеській області є неуповноваженим суб`єктом на проведення перевірки.
		Суд першої інстанції також звернув увагу, що ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі  ЄДР), на момент прийняття спірного наказу, не було припинено як юридичну особу.
		За таких умов, суд першої інстанції зробив висновок, що нормами Податкового кодексу України не передбачено можливість проводити іншим контролюючим органом перевірку, на підставі документів контролюючого органу, що припиняє свою діяльність та який, ще не ліквідовано/припинено, у встановленому чинним законодавством України порядку.
		Отже, зважаючи на суттєвість порушень контролюючим органом вимог законодавства щодо процедури проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що такі порушення зумовлюють протиправність прийнятих, за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень.
		Суд відзначив, що протиправні дії не можуть зумовлювати настання правомірних наслідків.
		До того ж, суд указав, що до аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, в постанові від 23.01.2018 у справі №813/1946/17.
		 
		По  друге, переходячи безпосередньо до виявлених ГУ ДПС в Одеській області порушень ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, суд висловив таку позицію.
		Так, суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 під час перевірки надавав контролюючому органу товарні чеки, видаткові накладні зі штампом сплачено, однак посадові особи, що здійснювали перевірку їх не врахували у зв`язку з відсутністю на них реквізитів первинних документів, а саме: назви підприємства від імені якого складено документ, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.
		Аналізуючи з цього приводу акт податкової перевірки, суд зазначив, що в порушення приписів пункту 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну України від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок №727), контролюючий орган не зазначив чітко, що це за документи і чому відсутність вказаних вище реквізитів об`єктивно позбавила відповідача можливості упевнитися в тому, що господарські операції за цими документами дійсно була вчинена сторонами.
		Суд зробив висновок, що в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», товарний чек і накладна є належними розрахунковими документами, а тому контролюючий орган незаконно нівелював частину документації ФОП ОСОБА_1 та не врахував такі документи як витрати суб`єкта господарювання за 2016-2018 роки.
		Відтак, на думку суду першої інстанції, висновки ГУ ДПС в Одеській області про заниження ФОП ОСОБА_1 доходів на загальну суму 11 206 246,68 грн є передчасними та необґрунтованими.
		 
		По  третє, досліджуючи обставини обов`язку сплати ФОП ОСОБА_1 ПДФО, як податковим агентом, у зв`язку з укладенням 01.01.2018 договору оренди нежитлових приміщень із громадянкою ОСОБА_2 , яка є їх власницею, суд встановив, що орендний платіж становить 321 200 грн. на місяць.
		Далі, суд з`ясував, що 10.01.2018 сторони уклали додаткову угоду до даного договору, якою зменшили суму орендної плати до 5 000 грн на рік без ПДВ і вказана додаткова угода не була врахована контролюючим органом при проведенні перевірки.
		Наведені обставини, на думку суду, свідчать, що сума зобов`язань зі сплати ПДФО в розмірі 695 592 грн, яка донарахована контролюючим органом позивачу, як податковому агенту, не відповідає фактичним обставинам справи.
		 
		По  четверте, суд зазначив, що з урахуванням приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464  VI (далі  Закон №2464  VI) та приписів Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі  Інструкція №449) сума зобов`язань зі сплати ЄСВ, яка визначена ГУ ДПС в Одеській області у вимозі про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-0010971305 від 04.05.2020 та в рішенні за № 0010951305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 04.05.2020 не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
		Підставами для такого висновку було встановлення з 01 січня 2016 року максимальної величини нарахування ЄСВ  максимальної суми доходу застрахованої особи, що дорівнює двадцяти п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом, на яку нараховується єдиний внесок, а з 01 січня 2018 року - п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, на яку нараховується єдиний внесок.
		Водночас, як встановив суд, нараховуючи ФОП ОСОБА_1 ЄСВ, контролюючий орган застосовував 17-ть розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб встановленого Законом на яку нараховується єдиний внесок.
		 
		По  п`яте, суд першої інстанції не погодився із сумою донарахованого податкового зобов`язання зі сплати ПДВ, яка визначена ГУ ДПС в Одеській області в розмірі 2 235 302 грн, оскільки, на його думку, вона не відповідає фактичним обставинам справи, що підтверджується виписками по рахунку ФОП ОСОБА_1 за період 2017-2018 років ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
		 
		По  шосте, як заявив суд, відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2020 за № 0004501305, № 0004361305, № 0004441305 та рішення за № 0004563305 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом №2464  VI, оскільки позивач визнав факт неподання та/або несвоєчасного подання податкової звітності в 2016 -2018.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
		 
		Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, в частині задоволених вимог, ГУ ДПС в Одеській області, в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
		Так, вважаючи необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що ГУ ДПС в Одеській області є неуповноваженим суб`єктом на проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , скаржник указує, що з метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі  Постанова №537), на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682 р «Питання Державної податкової служби», наказу ДПС України від 28.08.2019 №36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України», наказу ГУ ДПС в Одеській області 28.08.2019 №7 «Про початок діяльності Головного управління ДПС в Одеській області», ГУ ДПС в Одеській області розпочало виконання функцій та повноважень ДФС України, що припинялося, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Скаржник звертає увагу, що відповідно до наведеної вище Постанови №537, ГУ ДФС в Одеській області реорганізовано шляхом приєднання до ГУ ДПС в Одеській області, а відтак новостворений орган є правонаступником майна, прав та обов`язків територіального органу ДФС у відповідних сферах діяльності.
		 
		Щодо висновку суду першої інстанції про надання ФОП ОСОБА_1 до перевірки в повному обсязі документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, скаржник зауважив про відсутність у платника податків Книги обліку доходів та витрат, про що складено відповідний акт. Далі, ГУ ДПС в Одеській області зазначає, що надані ФОП ОСОБА_1 накладні, товарні чеки, видаткові накладні, на яких міститься штам «сплачено» не містять реквізитів первинних документів, а саме: назву підприємства, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, печатки, особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції, реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
		Отже, на думку скаржника, неможливість ідентифікувати продавця товару, а також проведення ФОП ОСОБА_1 оплати товару за придбані товарно  матеріальні цінності готівкою та відсутністю з цього приводу документа (фіскальний чек, прибуткова квитанція, платіжне доручення тощо), який би підтверджував оплату, позбавляє податковий орган права враховувати наведені документи як докази понесення витрат.
		 
		Переходячи до висновків суду про належне виконання ФОП ОСОБА_1 обов`язків податкового агента щодо перерахування до бюджету ПДФО, ГУ ДПС в Одеській області пояснило, що за умовами договору оренди нежитлових приміщень, укладеного з орендодавцем ОСОБА_3 , орендар повинен був сплачувати орендну плату до 10.12.2016 в сумі 5 000 грн, до 10.12.2017 в сумі 5 000, а до 10.12.2018  3 854 400 грн. Водночас, до перевірки ФОП ОСОБА_1 не надав жодного документа, у тому числі і банківського, що підтверджує виконання обов`язку щодо сплати оренди за наведеним договором, також відсутні акти про надані послуги.
		Керуючись приписами Закону №2464  VI, ГУ ДПС в Одеській області наголошує, що максимальна величина нарахування єдиного внеску  максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює 17-ти розмірам прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
		 
		Наступним доводом апеляції ГУ ДПС в Одеській області є правильність донарахування ФОП ОСОБА_1 військового збору на підставі визначеного загального оподаткованого доходу, документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю та чистого оподаткованого доходу.
		 
		Останнє, про що зазначає скаржник, це отримання ФОП ОСОБА_1 доходу, розмір якого зобов`язує платника податків подати до контролюючого органу заяву про його реєстрацію платником ПДВ.
		У зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 , в порушення вимог Податкового кодексу України, не зробив таких дій, він, на думку скаржника, занизив податкове зобов`язання зі сплати ПДВ за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 в сумі 218 324 грн, а за 2018 рік на суму 2 016 978 грн.
		 
		У суді апеляційної інстанції представники ГУ ДПС в Одеській області підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
		Представник ФОП ОСОБА_1  адвокат Врона А. В. заперечував проти задоволення апеляції та просив в її задоволенні відмовити.
		 
		Фактичні обставини справи.
		 
		19.07.2019 ГУ ДФС в Одеській області прийняло наказ за №5777 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
		Як випливає зі змісту наказу, дана перевірка проводилася на підставі плану  графіку на 2019 рік «Проведення документальних планових виїзних перевірок фізичних осіб  підприємців».
		Згадана перевірка проводилася з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
		01.08.2019 головному державному ревізору  інспектору відділу контрольно  перевірочної роботи фізичних осіб Управління податків і зборів фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Потапенко В.В. було видано направлення на перевірку №5104/13-04, яка повинна була розпочатися з 20.08.2019 терміном 10 робочих днів.
		16.08.2019 на адресу ГУ ДФС в Одеській області від ФОП ОСОБА_1 надійшов лист  повідомлення про втрату документів, в якому він просив надати строк, тривалістю 90 календарних днів, для їх відновлення та про перенесення на той же строк початку перевірки.
		20.08.2019 головний державний ревізор  інспектор відділу контрольно  перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4 вийшла на перевірку ФОП ОСОБА_1 та вручила, останньому, направлення на перевірку від 01.08.2019 №5104/13-04.
		 
		23.08.2019 ГУ ДФС в Одеській області прийняло наказ №6815 про перенесення термінів документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах строків, визначених пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України.
		29.11.2019 ГУ ДПС в Одеській області прийняло наказ №2162 про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та про те, що початком проведення перевірки є 02.12.2019, тривалість перевірки 5 робочих днів.
		 
		Указана перевірка була проведена головним державним ревізором  інспектором відділу контрольно  перевірочної роботи фізичних осіб Управління податків і зборів фізичних осіб ГУ ДПС в Одеській області Потапенко В.В. в присутності ФОП ОСОБА_1 і за результатами її проведення 13.12.2019 був складений акт за №577/15-32-33-05/ НОМЕР_1 .
		Зі змісту акта випливає, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД 45.20  технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
		Місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Приміщення за цією адресою використовується за договором оренди нежитлових приміщень, які перебувають у власності орендодавця ОСОБА_3 від 01.01.2016 для ремонту автомобілів. Загальна площа орендованого приміщення 701,3 кв.м. Плата за оренду становить 5 000 грн на рік. Оплата здійснюється один раз на рік, шляхом перерахування суми не пізніше 10 числа грудня місяця, починаючи з першого дня місяця оренди. Строк наведеного договору оренди від 01.01.2016 закінчився 31.12.2017.
		01.01.2018 ФОП ОСОБА_1 та громадянка ОСОБА_3 уклали новий договір оренди на дане нежитлове приміщення і встановили, що орендний платіж становить 321 200 грн в місяць. Оплата здійснюється один раз на рік, шляхом перерахування суми не пізніше 10 числа грудня місяця, починаючи з першого дня місяця оренди. Строк наведеного договору оренди починається з 01.01.2018 та закінчується 31.12.2019.
		Посадовій особі контролюючого органу підчас перевірки не була надана додаткова угода від 01.01.2018 до договору оренди від 01.01.2018 про зменшення орендної плати до 5000 грн на рік.
		Далі, як указано в акті перевірки, в порушення пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не повідомив про використання у підприємницької діяльності вище вказаного об`єкта нерухомості.
		При проведенні планової документальної виїзної перевірки головним державним ревізором  інспектором ГУ ДПС в Одеській області Потапенко В.В. було використано:
		реєстраційні документи (витяг з ЄДР, дублікат довідки про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП);
		угоди с постачальниками товарно  матеріальних цінностей (далі  ТМЦ), договори оренди нежитлових приміщень;
		прибуткові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, рахунки, розрахункові квитанції, фіскальні чеки;
		декларації про майновий стан за 2016- 2018 роки, звіти по ЄСВ за 2016 рік.
		Також, при перевірці були використані відомості, що містяться в інформаційних базах даних АС «Податковий блок», «Облік платників».
		Посадовою особою, що здійснювала перевірку був складений акт від 09.12.2019 за №265/15-32-33-05 про ненадання ФОП ОСОБА_1 документів на запит контролюючого органу, зокрема, Книги обліку доходів та витрат, відомостей щодо залишків ТМЦ на початок та кінець перевірки, оборотно  сальдових відомостей щодо стану заборгованості по взаєморозрахункам з контрагентами, станом на початок та кінець перевірки.
		За аналізом документів, що були в розпорядженні особи, що проводила перевірку, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 обрав загальну систему оподаткування та був платником ПДФО, військового збору та ЄСВ.
		Також встановлено, що отримання ФОП ОСОБА_1 доходу відбувалося у зв`язку з наданням послуг щодо технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, надання в оренду транспортних засобів, оптова торгівля автозапчастинами.
		 
		Посадова особа ГУ ДПС в Одеській області з`ясувала, що за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 задекларовано в рядку 1 Додатку Ф.2 до Декларації про майновий стан «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів отриманих самозайнятою особою» валовий дохід, отриманий від технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів в сумі 1 226 360 грн.
		Перевіряючи правильність визначення загального оподаткованого доходу, контролюючий орган використав, зокрема, відомості Центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДФС про суми виплачених доходів за 2016- 2018 роки, банківські виписки за той же період, угоди (договори), прибуткові/видаткові накладні, податкові накладні, акти про надані послуги.
		За аналізом наведених документів, контролюючий орган встановив заниження загального оподаткованого доходу на загальну суму 11 206 246,68 грн, зокрема за періодами: 2016 рік  129 245 грн; 2017 рік  992 109,68 грн; 2018 - 10 084 892 грн.
		 
		Перевіряючи правильність визначення документально підтверджених витрат, контролюючий орган встановив, що за даними згаданих вище декларацій ФОП ОСОБА_1 задекларував в 2016 році  80 000 грн, 2017 році -  1 040 000 грн, за 2018 декларація відсутня.
		Водночас, особа, що здійснювала перевірку встановила заниження витрат, зокрема:
		за 2016 рік документально підтверджені витрати в сумі 88, 75 грн, розбіжність складає 79 911,25грн;
		за 2017 рік документально підтверджені витрати в сумі 11 821, 52 грн, розбіжність складає 1 028 178,48 грн.
		 
		З`ясовуючи повноту і своєчасність сплати до бюджету ФОП ОСОБА_1 ПДВ, контролюючий орган установив, що в період з 01.01 2017 по 12.09.2017, останній отримав дохід в сумі 1 013 196,76 грн, у зв`язку з чим, був зобов`язаний не пізніше 10 числа календарного місяця (до 10.10.2017), що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподаткованих операцій 1 000 000 грн, подати до контролюючого органу заяву про реєстрацію як платника ПДВ. Оскільки ФОП ОСОБА_1 порушив указаний обов`язок, то відповідно занизив податкове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 2 235 302 грн.
		У висновках акта документальної планової перевірки зазначені наступні норми податкового законодавства, що порушені ФОП ОСОБА_1 :
		- пункт 16.1 статті 16, пункт 44.1 статті 44, пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, а саме ненадання до податкової перевірки документів в повному обсязі;
		- підпункт 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункт 177.5 статті 177 Податкового кодексу, що виразилося у невчасному наданні Декларації про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки та у її ненаданні за 2018 рік;
		- пункт 177.2, пункт 177.4 статті 177, пункт 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування ПДФО за період, що був предметом перевірки у загальній сумі 2 146 997.12 грн, в т.ч. за 2016 рік у сумі 37 648,13 грн., за 2017 рік у сумі 363 651,87 грн., за 2018 рік у сумі 1 745 697,12 грн;
		- розділ ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015року за № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку»;
		- підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункт 167.1 статті 167, підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, статті 176 Податкового кодексу України, що стало наслідком донарахування ПДФО в сумі 695 592 грн, в т.ч. за 2016 рік у сумі 900 грн, за 2017 рік - 900 грн, за 2018 рік у сумі 693 792 грн.
		- Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015р. за № 435, що потягло недотримання строків надання звіті за 2016-2017 роки і не надання звіту за 2018 рік;
		- стаття 6, пункт 8 статті 9 Закону №2464  VI, що призвело до донарахування ЄСВ на загальну суму 294 722,18 грн, в т.ч. за 2016 рік у сумі 46 014,38 грн, за 2017 рік у сумі 101 277,00 грн, за 2018 рік у сумі 147 430,80 грн;
		- підпункти 1.2, 1.3., 1.4, пункту 16-1 Підрозділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до донарахування військового збору у сумі 233 882,42 грн; 
		- пункт 181 статті 181, пункту 183.1 статті 183 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов`язань з ПДВ на загальну суму 2 235 302 грн, за жовтень -листопад 2017 року в сумі 167 631,20 грн, за грудень 2017 року - 50 692,37 грн, за січень 2018 року - 50 273,15 грн, за лютий 2018 року - 63 184,18грн, за березень 2018 року - 78 817,16 грн, за квітень 2018 року - 96 982,07 грн, за травень 2018 року - 116 060,30 грн, за червень 2018 року - 110 502,30 грн, за липень 2018 року - 250 561,70 грн, за серпень 2018 року - 243 335,50 грн, за вересень 2018 року - 234 839,50 грн, за жовтень 2018 року - 292 417,30 грн, за листопад 2018 року - 224 222,70 грн, за грудень 2018 року - 255 782,60 грн;
		- пункт 203.1.статті 203 Податкового кодексу України, що виразилося в неподанні Декларацій з ПДВ, всього за 14 податкових періодів. 
		 
		30.01.2020 ГУ ДПС в Одеській області, на підставі виявлених порушень, прийняло наступні податкові повідомлення  рішення (т.3 а.с.208-224):
		 
		№ 0004421305 про збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі  ПДФО) на суму 695 592 грн та за штрафними фінансовими санкціями 521 019 грн;
		№ 0004441305 про застосування штрафної (фінансової санкції) за платежем ПДФО, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п 1 1010100 в сумі 510 грн;
		№ 0004341305 про збільшення податкового зобов`язання з ПДФО що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 2 146 997, 12 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 536 749,28 грн;
		№ 0004361305 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за платежем ПДФО в сумі 510 грн за порушення строків подання податкової декларації;
		№ 0004521305 про збільшення податкового зобов`язання з ПДФО на суму 54 996 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41 168,25 грн;
		№ 0004571305 про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі  ПДВ) на суму 2 235 302 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 558 825,50
		№ 0004531305 про застосування штрафу в сумі 170 грн за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах;
		№0004501305 про застосування штрафу за платежем ПДВ на суму 2 380 грн за неподання податкової звітності;
		№ 0004401305 про збільшення військового збору, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на суму 178 916,42 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 44 729,11 грн;
		№ 0004591305 про застосування штрафу в сумі 15 грн за порушення строку сплати військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
		№ 0004541305 про застосування штрафу в сумі 510 грн за порушення пункту 16.1 статті 16, пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, що виразилося в ненаданні платником податків документів.
		 
		№ 0004601305 про застосування штрафу в сумі 137,97 грн за порушення строку сплати військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
		№ 0004471305 про застосування штрафу в сумі 1774,48 грн за порушення строку сплати ПДФО, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування;
		№ 0004581305 про застосування штрафу в сумі 04,08 грн за порушення строку сплати військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
		рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 48 802,79 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 48 802,79 грн;. 
		рішення за № 0004563305 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в сумі 510 грн.
		 
		20.01.2020 від адвоката Врони А.В., який представляв інтереси ФОП ОСОБА_1 , на адресу ГУ ДПС в Одеській області надійшли заперечення на акт.
		У вказаному документі, адвокат не заперечував проти отримання ФОП ОСОБА_1 загального оподаткованого доходу за період, що був предметом перевірки в загальній сумі 11 206 246,68 грн, але вважав, що контролюючий орган протиправно не взяв до уваги понесені платником податків витрати, що пов`язані з його господарською діяльністю.
		Також, у наведених запереченнях адвокат покликався на неправильне визначення контролюючим органом максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2016  2018 роки.
		Що стосується донарахування його довірителю зобов`язань зі сплати ПДВ, адвокат вказав, що їх сума повинна складати 2 208 155,43 грн, а не 2 235 302 грн, як визначив контролюючий орган.
		28.01.2020, за результатами розгляду заперечень на акт перевірки, ГУ ДПС в Одеській області дійшло висновку, що його висновки повинні залишитися без змін.
		03.02.2020 ГУ ДПС в Одеській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ в сумі 294 722,18 грн.
		10.03.2020, не погодившись з прийнятими ГУ ДПС в Одеській області податковими повідомленнями - рішеннями та рішеннями про застосування штрафів, що перелічені вище, відповідно до статті 56 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до ДПС України.
		За результатами розгляду скарги, 30.04.2020, позивач отримав рішення про часткове її задоволення, а саме: про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.02.2020 за № Ф-0004881305 та рішення № 0004581305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 30.01.2020. У частині скасування податкових повідомлень  рішень, скарга платника податків була залишена без задоволення.
		04.05.2020 ГУ ДПС в Одеській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-0010971305 на суму 294 722,18 грн та рішення за № 0010951305 про застосування штрафних санкцій в сумі 48 802,79 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на суму 294 722,18 грн.
		 
		Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
		 
		Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
		 
		Розглядаючи питання, порушене адвокатом Вроною А. В., про те чи є обґрунтованою заміна відповідача у справі, в порядку процесуального правонаступництва, колегія суддів установила такі обставини.
		Так, участь в суді першої інстанції, а також на стадії апеляційного провадження щодо оскарження рішення суду першої інстанції здійснювало ГУ ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370).
		Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» від 30.09.2020 р. № 893, права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять до Державної податкової служби та її територіальних органів у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи. Наказом ДПС України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 30.09.2020 р. № 529 було утворено територіальні органи за переліком згідно з додатком, як відокремлені підрозділи ДПС.
		Можливість з 01.01.2021 забезпечення здійснення новоствореними територіальними органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються, була передбачена відповідним наказом ДПС України «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» від 24.12.2020 № 755.
		Крім того, у наказі ДПС України «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС» від 12.11.2020 № 643 регламентовано, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується.
		За таких обставин, 22.07.2021 з касаційною скаргою до Верховного Суду звернулося ГУ ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166), тобто ГУ ДПС в Одеській області як відокремлений підрозділ.
		Як випливає з постанови Верховного Суду від 16.02.2022 даний судовий орган прийняв до провадження касаційну скаргу від новоствореного територіального органу та розглянув її по суті.
		Наведене свідчить, що Верховний Суд поважав, що касатор є процесуальним правонаступником у відносинах щодо яких виник спір.
		За результатами розгляду касаційної скарги ГУ ДПС в Одеській області, дана справа направлена до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		За таких умов, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вирішувати питання щодо правомірності заміни сторони, а саме відповідача у справі, позаяк така заміна відбулася на стадії касаційного провадження.
		 
		Відповідаючи на довід апеляції про необґрунтованість висновків суду щодо відсутності у ГУ ДПС в Одеській області законного права на продовження проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 , позаяк призначило та розпочало перевірку ГУ ДФС в Одеській області, колегія суддів установила таке.
		 
		Відповідно до пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
		Пункт 77.4. статті 74 Податкового кодексу України встановлює, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
		Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
		Згідно з пунктом 1.2.6. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджені наказом ДФС від 31.07.2014 № 22 (далі  Методичні рекомендації) за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, терміни проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків можуть бути перенесені у випадках та на строк, які визначені пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Податкового кодексу України. Про перенесення термінів проведення перевірки видається відповідний наказ із зазначенням строку та обставин, що спричинили таке перенесення, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) під підпис або надсилається у порядку, передбаченому статтею 42 Кодексу.
		За приписами пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
		У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
		За положеннями пункту 1.2.7 Методичних рекомендацій, після усунення наведених вище причин, через які своєчасно не розпочато перевірку, видається наказ про внесення відповідних змін до попереднього наказу на проведення перевірки, або видається новий наказ про її проведення (з дотриманням порядку, встановленого пунктом 1.2 розділу I Методичних рекомендацій), копія якого вручається платнику податків у встановленому Кодексом порядку.
		 
		Пункт 1.4.7.1. Методичних рекомендацій встановлює, що новий наказ про проведення перевірки не видається та нові направлення на проведення перевірки не виписуються. У разі якщо терміни, визначені пунктом 44.5 статті 44 Кодексу, достроково скорочуються - видається наказ про поновлення перевірки не пізніше наступного робочого дня, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
		 
		Досліджуючи питання передання функцій з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань з ДФС України до ДПС України, колегія суддів установила таке.
		 
		Відповідно до частин 7 та 8 статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166- VI міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.
		Актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.
		Наведеним приписам кореспондує пункти 12-14 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 (далі  Порядок №1074), за змістом яких, орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.
		Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
		Право підписувати документи щодо здійснення повноважень та виконання функцій з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України, зазначеним у пункті 13 цього Порядку, має керівник органу виконавчої влади, що припиняється (у разі його звільнення - заступник такого керівника), а після зазначеного дня - керівник утвореного органу виконавчої влади або органу виконавчої влади, до якого перейшли права та обов`язки органу виконавчої влади, що припиняється.
		У разі звільнення керівника органу виконавчої влади, що припиняється, та його заступників право підписувати такі документи надається керівникові утвореного органу виконавчої влади або органу виконавчої влади, до якого перейшли права та обов`язки органу виконавчої влади, що припиняється.
		 
		З огляду на наведені законодавчі норми, Державна фіскальна служба повинна припинити своє функціонування після того, як постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» будуть проведені заходи з утворенням Державної податкової служби України і передачі їй функцій та повноважень з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі  Постанова №537) утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби. Територіальні органи Державної фіскальної служби реорганізовані шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2. За наведеним додатком ГУ ДФС в Одеській області приєднано до ГУ ДПС в Одеській області.
		На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682 р «Питання Державної податкової служби» погоджена пропозиція Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення ДПС покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.
		28.08.2019 на Урядовому порталі воно було оприлюднено і з цього дня ДПС України розпочало свою діяльність.
		На виконання наведених рішень Уряду, ДПС України прийняло наказ «Про початок діяльності Державної податкової служби України» від 28.08.2019 №36.
		28.08.2019 ГУ ДПС в Одеській області прийняло наказ №7 «Про початок діяльності Головного управління ДПС в Одеській області» щодо виконання функцій та повноважень ГУ ДФС в Одеській області, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.
		Отож, є обґрунтованим довід скаржника, що приймаючи спірний наказ про продовження терміну документальної планової виїзної перевірки, ГУ ДПС в Одеській області, діяло на підставі закону та в межах повноважень.
		Той факт, що на момент прийняття спірного наказу про продовження перевірки, ГУ ДФС в Одеській області не було виключено з ЄДР, не має правового значення, позаяк до керівника новоутвореного органу перейшли права та обов`язки органу виконавчої влади, що припиняється та відповідно і право підписувати документи.
		 
		Досліджуючи доводи скаржника про правомірне нарахування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань та штрафів, з підстав відсутності належно оформлених первинних документів, колегія суддів встановила таке.
		 
		Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
		Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому обліку.
		Позивач не заперечує про те, що у нього відсутня Книга обліку доходів і витрат, ведення якої є обов`язковим для фізичних осіб  підприємців, які обрали загальну систему оподаткування. Форма та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481.
		Зокрема, у графі 5 вказаного документа, фізична особа  підприємець повинна зазначать реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер ,фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.
		 
		Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. 
		При цьому, до складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі - підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі, а саме: - виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку); 
		виручка в натуральній (негрошовій формі);
		- суми штрафів і пені, отримані від інших суб`єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності.
		 
		За положеннями підпунктів 177.4.1  177.4.4. пункту 177.4. статті 174 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:
		витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;
		витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
		обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;
		суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
		інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
		Підпункт 177.4.5. Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат підприємця, зокрема:
		витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
		витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на 
		документально не підтверджені витрати.
		 
		Правова позиція ФОП ОСОБА_1 складається з того, що він визнає заниження загального оподаткованого доходу, проте вважає, що витрати, які він поніс у зв`язку з провадженням господарської діяльності є значно більшими, ніж встановив контролюючий орган.
		При цьому, позивач звертає увагу не тільки на витрати, що були ним самостійно задекларовані в Декларації про майновий стан і доходи, а також на витрати, які він не декларував, але фактично поніс.
		Так, в Декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік позивач задекларував вартість документально підтверджених витрат в сумі 80 000 грн, а саме вартість придбаних товарно  матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві в сумі 19 000 грн та інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг 61 000 грн.
		Проте, в позові він стверджує, що документально підтверджені витрати за 2016 складають 111 059 грн.
		На підтвердження того, що в 2016 році, в процесі господарської діяльності, понесені витрати в сумі 111 059 грн, ФОП ОСОБА_1 наводить такі дані.
		Так, за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків він сплатив 2 290, 18 грн, а також оплатив придбаний товар у ФОП ОСОБА_5 на суму 108 769, 32 грн.
		У зв`язку з наведеним ФОП ОСОБА_1 надав до суду першої інстанції документи щодо сплати обслуговуючому банку екварингової комісії, банківських послуг за розрахунково-касове обслуговування (далі - РКО), а також видаткові накладні від постачальника ФОП ОСОБА_5 на адресу покупця ФОП ОСОБА_1 про відвантаження товару.
		Суд першої інстанції погодився з позивачем, що дані витрати в загальній сумі 111 059 грн є підтвердженими, а тому вважав правильними його доводи, що загальний оподаткований дохід за 2016 рік склав 111 059, 50 грн, а не 215 605 грн, як зазначив в акті податкової перевірки контролюючий орган і розбіжність між показниками доходу буде складати 18 185,50 грн, а не 129 245 грн, як зазначено в акті.
		 
		З`ясовуючи обґрунтованість таких висновків суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив таке.
		РКО - це комплекс банківських послуг для індивідуальних підприємців та юридичних осіб. Наведені послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов`язані з переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
		З наведеного випливає висновок, що витрати, понесені ФОП ОСОБА_1 на РКО, повинні бути пов`язані з його господарською діяльністю. Водночас, жодного доказу щодо оплати в 2016 році товарів або послуг, пов`язаних з господарською діяльністю, позивач не надав.
		Як встановив контролюючий орган в процесі перевірки, на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 надходили кошти, які знімалися готівкою або з використанням власних карткових рахунків. Обслуговуючий банк за зняття клієнтом готівки нараховував РКО.
		ГУ ДПС в Одеській області правильно зауважило, що указані вище витрати не мають безпосереднього відношення до витрат, пов`язаних з отриманням доходу.
		Доводи позивача про понесення ним витрат, пов`язаних з оплатою ФОП ОСОБА_5 вартості отриманого товару в 2016 році, не можуть бути взяті до уваги, адже надані видаткові накладні, виписані постачальником товару, свідчать про рух ТМЦ, а не про здійснення розрахунків між постачальником та продавцем.
		Як встановлено ГУ ДПС в Одеській області, ФОП ОСОБА_5 перебував на загальній системі оподаткування, а тому розрахунки з суб`єктами господарювання могли бути проведені як в безготівковій формі (платіжні доручення, прибуткові касові ордери) так і готівкою з використанням РРО. Водночас ФОП ОСОБА_1 не надав контролюючому органу жодного із перелічених документів.
		За даними перевірки вартість документально підтверджених витрат позивача складає 88,75 грн, і з цим погоджується колегія суддів.
		 
		Розглядаючи питання підтвердження понесення ФОП ОСОБА_1 витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів в 2017 році, колегія суддів встановила таке.
		За даними Податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік, останній задекларував загальний оподаткований дохід від провадження господарської діяльності в сумі 1 140 000 грн, а також вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю в сумі 1 040 000 грн.
		Задекларовані витрати складаються з вартості придбаних товарно  матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві в сумі 68 000 грн та інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг 360 000 грн.
		 
		За результатами податкової перевірки встановлено, що загальний оподаткований дохід ФОП ОСОБА_1 від провадження господарської діяльності складає 2 132 109,68 грн, а вартість документально підтверджених витрат складає  11 821,52 грн
		 
		Водночас суд першої інстанції, підтримуючи позицію позивача, зазначив, що в 2017 році ФОП ОСОБА_1 отримав загальний оподаткований дохід від провадження господарської діяльності в сумі 2 391 633,88 грн, а витрати, пов`язані з отримання доходу складали - 1 541 019 43 грн.
		На думку суду першої інстанції, є помилковим висновок ГУ ДПС в Одеській області про отримання ФОП ОСОБА_1 загального оподаткованого доходу в сумі 2 132 109,68 грн та про наявність розбіжності між задекларованим позивачем загальним оподаткованим доходом та загальним оподаткованим доходом, який був встановлений в результаті перевірки на суму 992 109, 68 грн.
		За обставин суд вважав, що сума чистого оподаткованого доходу, на яку нараховуються податки буде складати 850 614 грн.
		Обґрунтовуючи доводи, що витрати ФОП ОСОБА_1 , пов`язані з господарською діяльністю складають 1 541 019, 43 грн, його представник наводить такі дані.
		Так, позивач до складу витрат, пов`язаних з отриманням доходу, включив оплату за себе військового збору в сумі 100 грн, ЄСВ в сумі 1 400 грн, ПДФО в сумі 1150 грн, екварингову комісію в сумі 10 965,31 грн, оплату за РКО в сумі 1 324,65 грн.
		Також до складу витрат було включено погашення заборгованості кредитним договором в сумі 77 577,12 грн, оплата послуг на проведення електронних торгів на продаж та закупівлю товарів, товарний чек на оплату товару, виписаний ФОП ОСОБА_6 , видаткову накладну від ФОП ОСОБА_7 та накладні від ФОП ОСОБА_8 .
		Оглянувши дані документи, колегія суддів встановила таке.
		Щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором в сумі 77 577,12 грн, до перевірки не були надані докази, що кредит отримувався на цілі, пов`язані з провадженням господарської діяльності. Позивач не надав кредитний договір з якого можливо було б дізнатися про наведені обставини.
		Аналогічна ситуація склалася з витратами з приводу оплати послуг на проведення електронних торгів на продаж та закупівлю товарів, адже не наданий договір про проведення електронних торгів.
		Оглянувши накладні на отримання ФОП ОСОБА_1 товару від ФОП ОСОБА_8 (т.3 а.с.92-106), колегія суддів встановила, що докази оплати даних товарів відсутні.
		Також, в матеріалах справи наявний товарний чек від 15.07.2017, виписаний ФОП ОСОБА_6 на адресу ФОП ОСОБА_1 на оплату товару та видаткова накладна №9 від 06.03.2017 від постачальника ФОП ОСОБА_9 на адресу покупця ФОП ОСОБА_1 (т.3 а.с.90-91).
		Однак, на думку колегії суддів, дані документи не можна вважати такими, що підтверджують понесення, останнім, витрат на придбання товару для провадження господарської діяльності, адже відсутні документи про їх оплату.
		 
		З`ясовуючи питання включення до витрат перерахування до бюджету ФОП ОСОБА_1 військового збору, ПДФО, ЄСВ колегія суддів виходить із приписів пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України, де визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою  підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування. Відповідно до вказаної норми, фізична особа  підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до складу своїх витрат суму сплаченого військового збору та ПДФО, натомість ЄСВ належить до складу витрат.
		 
		Аналізуючи доводи ФОП ОСОБА_1 про понесення ним, в 2017 році, витрат, пов`язаних з орендою нежитлових приміщень у ФОП ОСОБА_5 в сумі 1 320 000 грн, колегія суддів установила такі обставини.
		05.05.2017 з метою проведення господарської діяльності, пов`язаної з ремонтом автомобілів, ФОП ОСОБА_1 уклав договір оренди нежитлових приміщень, які перебувають у власності Орендодавця ФОП ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , площею 850 кв.м.
		Відповідно до умов даного договору Орендар повинен сплачувати орендний платіж в сумі 165 000 грн за місяць. Оплата повинна була здійснюватися 1 раз на рік шляхом перерахування суми, встановленої договором, не пізніше 10 числа грудня місяця, починаючи з першого дня місяця оренди.
		Сторонами договору оренди нежитлових приміщень складені та підписані акти прийому  передачі наданих послуг.
		На підтвердження оплати оренди за 2017 рік, ФОП ОСОБА_1 надав до суду першої інстанції квитанції до прибуткового касового ордеру, датовані травнем - груднем 2017 року на суму 1 320 000 грн (т.3 а.с.140-185).
		В обґрунтування своєї позиції, що квитанції до прибуткового касового ордеру є належним документом, який підтверджує понесення витрат, пов`язаних з отриманням доходу, позивач зазначив, що розрахунки між сторонами договору оренди не підлягають проведенню із застосуванням РРО, з огляду на те, що такі операції здійснюються не у сфері послуг.
		 
		ГУ ДПС в Одеській області, не приймаючи дані квитанції, як доказ понесення витрат, зазначає, що ФОП ОСОБА_5 , в згаданий період перебував на загальній системі оподаткування, не мав зареєстрованого РРО, не мав такого виду діяльності, як надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна.
		До того ж, на думку податкового органу, ФОП ОСОБА_5 повинен був приймати платежі з орендної плати в безготівковій формі або в готівковій формі з обов`язковим використанням РРО.
		Вирішуючи дане спірне питання, суд апеляційної інстанції встановив таке.
		 
		Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		В свою чергу, відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		 
		Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12. 2004 № 637 (далі  Положення), в пункті 1.2 глави 1 встановлює, що оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
		Зважаючи на викладене, слід погодитися з доводами ФОП ОСОБА_1 , що поняття плати за орендоване майно не є тотожним із поняттям оплати наданих послуг, а відтак розрахунки орендодавця з орендарем приміщень не підлягають проведенню із застосуванням РРО з огляду на те, що такі операції здійснюються не у сфері послуг.
		Колегія суддів відзначає, що наведена правова позиція суду апеляційної інстанції побудована на позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 27.11.2020 у справі № 808/913/16.
		 
		Водночас, варто уваги те, що ФОП ОСОБА_1 суму сплаченої орендної плати - 1 320 000 грн не декларував в Декларації про майновий стан і доходи, як вартість документально підтверджених витрат.
		Згідно з пунктом 49.2 статті 42 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. 
		Зважаючи на викладені вище норми матеріального права, саме платник податків відповідає за достовірність заявлених в Декларації про майновий стан і доходи даних і за розрахунок податкового зобов`язання.
		Таким чином, суд не визнає вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю щодо орендної плати нежитлового приміщення ФОП ОСОБА_5 , оскільки її не визнавав сам платник податків, не задекларувавши її.
		 
		Щодо інших витрат, понесених в 2017 році, про які зазначав ФОП ОСОБА_1 в позові, а саме оплати військового збору, ПДФО, погашення заборгованості за кредитним договором, оплата послуг за проведення електронних торгів на продаж та закупівлю товарів, колегія суддів, розглядаючи аналогічні питання за 2016 рік, надала відповідь про неможливість їх врахувати, у зв`язку з відсутністю в податковому законодавстві таких підстав.
		Також не можуть вважатися первинними документами, що підтверджують вартість витрат, накладні на отримання товару на суму 123 807 грн, оскільки відсутня оплата отриманого товару.
		Що стосується оплати ФОП ОСОБА_1 ЄСВ в сумі 1400 грн та оплати, за допомогою товарного чеку, товару від ФОП ОСОБА_6 в сумі 3 845 грн (т.3 а.с. 90), оплати послуг банківської установи, то дані суми можуть бути включені до витрат, що власне і зробила посадова особа, що здійснювала перевірку, визначивши їх в сумі 11 821 грн.
		 
		Розглядаючи вартість витрат ФОП ОСОБА_1 за 2018 рік колегія суддів установила таке.
		ГУ ДПС в Одеській області в акті перевірки встановило, що ФОП ОСОБА_1 не подавав податкову Декларацію про майновий стан і доходи за вказаний звітний податковий період.
		Поряд з цим, для ФОП на загальній системі оподаткування встановлено звітний період, який дорівнює календарному року для подання до контролюючого органу Декларації про майновий стан і доходи за місцем реєстрації, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5 Податкового кодексу України).
		За таких умов, загальна сума доходу ФОП ОСОБА_1 від провадження підприємницької діяльності та вартість документально підтверджених витрат визначалася контролюючим органом за аналізом документів, що були надані до перевірки.
		Так, контролюючий орган встановив, що документально підтверджені витрати складають - 386 574,66 грн, загальний оподаткований дохід - 10 084 892 грн, чистий оподаткований дохід  9 698 317,34 грн.
		Суд першої інстанції погодився зі твердженнями позивача, що в 2018 році він отримав загальний оподаткований дохід в розмірі 10 533 755,75 грн. Далі, суд встановив, що з урахуванням понесених позивачем витрат в сумі 8 156 156 08 грн, його чистий оподаткований дохід складав 2 397 599,67 грн і саме на цю суму контролюючий орган повинен був нарахувати податки та штрафи.
		Суд поважав, що в 2018 році у ФОП ОСОБА_1 , за виключенням тих, що визнала податкова служба, були наступні витрати, пов`язані з господарською діяльністю:
		оплата екварингової комісії в сумі 6 935,48 грн;
		оплата комісій банку за виконання платежів, переказ коштів в сумі 381 267 грн;
		оплата комісії банку за обслуговування рахунку в сумі 1 056,09 грн;
		оплата кредиту в сумі 43 000 грн;
		оплата заборгованості за кредитним договором в сумі 109 324 грн.
		оплата РКО в сумі 143 грн.
		 
		Також суд урахував, що на підставі договору оренди з ФОП ОСОБА_5 від 01.01.2018 та актів прийому передачі наданих послуг до даного договору, ФОП ОСОБА_1 здійснена оплата в сумі 3 000 000 грн. Є, думку суду першої інстанції, також підтвердженими витрати щодо придбання ФОП ОСОБА_1 у контрагентів товару на загальну суму 4 788 364,20 грн.
		Досліджуючи наведені аргументи суду та доводи контролюючого органу, колегія суддів встановила таке.
		ГУ ДПС в Одеській області в акті перевірки, проаналізувавши надані ФОП ОСОБА_1 видаткові накладні з доданими до них фіскальними чеками щодо придбання у контрагентів товару, встановила, що вартість документально підтверджених витрат складає 386 574,66 грн.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком, оскільки фіскальні чеки стосовно придбаних товарів надані саме на таку суму.
		Надані позивачем видаткові накладні без підтвердження оплати, колегія суддів до уваги не бере, адже, як правильно зауважив контролюючий орган, даний документ підтверджує поставку товару, а не його оплату.
		Також колегія суддів погоджується зі скаржником, що надані ФОП ОСОБА_1 товарні чеки без реквізитів первинних документів, не можуть прийматися як належний доказ підтвердження понесених витрат
		Колегія суддів оглянула наведені платіжні документи та встановила, що окрім наявності на них штампу сплачено, відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.
		Окрім того, не можуть бути визнані витратами, що пов`язані з отримання доходу, витрати понесені ФОП ОСОБА_1 на оплату кредиту в сумі 43 000 грн та оплату заборгованості за кредитним договором в сумі 109 324 грн, оскільки відсутній кредитний договір, де вказана мета отримання кредиту.
		Є неприйнятним, на думку колегії суддів, також включати до складу вартості витрат, оплату ФОП ОСОБА_1 оренди нежитлового приміщення у ФОП ОСОБА_5 , оскільки платник податків не надав до перевірки докази цього, а саме квитанції прибуткових касових ордерів на загальну суму 3 000 000 грн.
		Разом з тим, відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
		Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України.
		Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності.
		Викладений висновок суду спирається на постанову Верховного Суду від 06.08.2019 №160/8441/18.
		 
		Також, суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з витратами позивача, з підстав того, що первинні документи не оформлені належним чином, насамперед керується наступними нормативним актами.
		Так, відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі  Закон №996-ХIV) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:
		назву документа (форми);
		дату складання;
		назву підприємства, від імені якого складено документ;
		зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
		посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
		особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі  Положення №88) 2.4. первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		 
		Вирішуючи питання правильності нарахування ФОП ОСОБА_1 ПДФО та військового збору, колегія суддів встановила таке.
		 
		Відповідно до пункту 177.1. статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
		Пункт 167.1. статті 167 Податкового кодексу України унормовує, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
		Колегія суддів погоджується з доводами ГУ ДПС в Одеській області, що в 2016 році чистий оподаткований дохід ФОП ОСОБА_1 складав 209 156,25 грн, а тому йому правильно нарахований ПДФО за вказаний період в сумі 37 648,13 грн. (18 % від 209 156,25 грн)
		Розглядаючи звітний період сплати ПДФО за 2017 рік, колегія суддів вважає, що чистий оподаткований дохід ФОП ОСОБА_1 складає 2 120 288,16 грн, а ПДФО повинно складати 363 651,87 грн.
		У наступному звітному періоді в 2018 рік, слід вважати правильною, встановлену ГУ ДПС в Одеській області, суму чистого оподаткованого доходу 9 698 317, 34 грн та обрахований ПДФО в сумі 1 745 697,12 грн.
		Таким чином, податкове повідомлення  рішення № 0004341305 про збільшення ФОП ОСОБА_1 податкового зобов`язання з ПДФО що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 2 146 997, 12 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 536 749,28 грн є законним та обґрунтованим.
		 
		Як зазначалося вище, ФОП ОСОБА_1 відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, являючись фізичною особою  резидентом, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, є платником військового збору.
		У зв`язку з заниженням отриманого доходу та завищенням витрат, ГУ ДПС в Одеській області, за результатами перевірки, прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0004401305 про збільшення військового збору, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на суму 178 916,42 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 44 729,11 грн.
		Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозд. 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (підпункт 1.4 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
		Ставка військового збору становить 1,5 відс. від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (підпункт 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України ).
		Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статті 163 Податкового кодексу України.
		Так, пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
		Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих, зокрема, фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статті 178 ПКУ (підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).
		Згідно з пунктом 178.3 статті 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
		 
		Ураховуючи сукупний чистий дохід, отриманий ФОП ОСОБА_1 за період 2016 - 2018 років, є правильним збільшення військового збору, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на суму на суму 178 916,42 грн та застосування штрафних санкцій на суму 44 729,11 грн.
		 
		Розглядаючи правомірність податкового повідомлення-рішення за № 0004421305 про збільшення податкового зобов`язання з ПДФО на суму 695 592 грн та за штрафними фінансовими санкціями 521 019 грн, колегія суддів установила таке.
		Як згадувалося вище, ФОП ОСОБА_1 використовував для здійснення підприємницької діяльності за договором оренди від 01.01.2016 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
		Дане приміщення перебуває у власності орендодавця ОСОБА_3 .
		Наведений договір був укладений на рік з 01.01.2016 по 31.12.2017, плата за оренду становить 5 000 грн на рік. Оплата здійснюється один раз на рік, шляхом перерахування суми не пізніше 10 числа грудня місяця, починаючи з першого дня місяця.
		01.01.2018 ФОП ОСОБА_1 та громадянка ОСОБА_3 уклали новий договір оренди на дане нежитлове приміщення і встановили, що орендний платіж становить 321 200 грн в місяць. Оплата здійснюється один раз на рік, шляхом перерахування суми не пізніше 10 числа грудня місяця, починаючи з першого дня місяця оренди. Строк наведеного договору оренди починається з 01.01.2018 та закінчується 31.12.2019.
		Позивач не погоджуючись з нарахуванням йому як податковому агенту податкового зобов`язання з ПДФО на суму 695 592 грн, указує на неврахування податковим органом додаткової угоди до договору оренди від 01.01.2018 про зменшення орендної плати до 5 000 грн на рік.
		Вивчаючи дане питання колегія суддів установила, що в порушення пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 не повідомив про використання у підприємницької діяльності вище вказаного об`єкта нерухомості та в порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України не надав до перевірки особі, що її здійснювала, додаткову угоду для підтвердження розміру оренди за 2018 рік.
		Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється за нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності
		Сторони визнають, що у спірній ситуації, ФОП ОСОБА_1 діяв в якості податкового агента.
		Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
		За приписами підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
		Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5. пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
		Отже, виступаючи в якості податкового агента, ФОП ОСОБА_1 повинен був нарахувати дохід за орендоване майно до 10.12.2016 в сумі 5 000 грн, до 10.12.2017  5 000 грн, до 10.12.2018  3 854 400 грн і в місячний термін перерахувати до бюджету ПДФО з відповідним відображенням нарахованих сум доходів і утриманих податків у звіті форми 1 ДФ за відповідні податкові періоди.
		 
		Також податковий агент ФОП ОСОБА_1 , який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов`язаний утримувати військовий збір із суми такого доходу за його рахунок (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
		Ураховуючи нарахування ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 доходу за орендоване майно, а також викладені вище норми Податкового кодексу України, які регулюють нарахування, утримання та сплату (перерахування) військового збору до бюджету, колегія суддів дійшла висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення за №0004521305 про збільшення позивачу податкового зобов`язання з військового збору на суму 54 996 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41 168,25 грн.
		 
		Досліджуючи питання правильності прийняття ГУ ДПС в Одеській області, вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-0010971305 в сумі 294 722,18 грн та рішення за № 0010951305 про застосування штрафних санкцій в сумі 48 802, 79 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 294 722,18 грн, колегія суддів установила таке.
		Представник позивача, не погоджуючись з прийнятим рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску, наголошує на тому, що Закон №2464  VI та Інструкція №449 визначають єдині умови щодо сплати ЄСВ в розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, в тому числі для фізичних осіб  підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування.
		На його думку, контролюючий орган неправомірно визначив максимальну величину бази нарахування 17 прожиткових мінімумів, адже пункт 4 частини 1 статті 1 Закону №2464  VI встановлює, що максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
		 
		Вирішуючи дане спірне питання, колегія суддів зазначає таке.
		 
		Стаття 7 Закону №2464  VI визначає базу нарахування ЄСВ і для ФОП ОСОБА_1 ЄСВ нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від його діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
		 
		Згідно пунктів 1,2 частини 2 статті 6 Закону №2464  VI платник єдиного внеску зобов`язаний:
		1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;
		2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;
		 
		За положеннями частини 5 статті 8 Закону №2464  VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №2464  VI, що діяла до 01.01.2016, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску, на яку нараховувався єдиний внесок (максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, на яку нараховується єдиний внесок) дорівнювала сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом. У зв`язку із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011, в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII з 01.01.2016 року максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 № 2148VIII, в пункт 4 частини першої статті 1 Закону №2464  VI слова «двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» замінили словами «п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом». 
		Отже, з 01.01.2018 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску  це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
		Слід погодитися з представником позивача, що контролюючий орган в акті перевірки неправильно визначив максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, виходячи з сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, адже керувався законодавством, що втратило чинність. Про це, зокрема, зазначила ДПС України, скасовуючи рішення №0004551305 від 30.01.2020 про застосування штрафної санкції в розмірі 48 802, 79 грн за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 48 802,79 грн.
		З огляду на викладене, ГУ ДПС в Одеській області прийняло нове рішення від 04.05.2020 № 0010951305 про застосування штрафних санкцій в сумі 48 802, 79 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 294 722,18 грн.
		Перевіряючи правильність донарахування ГУ ДПС в Одеській області ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску за період 2016-2018 рік, колегія суддів установила таке.
		ФОП ОСОБА_1 правильно було нараховано суму єдиного внеску, виходячи з чистого оподаткованого доходу в розмірі 22 %: в 2016 році  46 014,38 грн, 2017  101 277 грн, 2018  147 430,80 грн.
		Відповідно до пункту 3 розділу VІ Інструкції №449, контролюючі органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску контролюючими органами.
		За такого правового регулювання є законною та обґрунтованою вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-0010971305 в сумі 294 722,18 грн.
		 
		Вирішуючи питання правомірності нарахування ГУ ДПС в Одеській області податкових зобов`язань з ПДВ, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
		 
		За приписами пункту 181.1. статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V цього Кодексу, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
		ФОП ОСОБА_1 , перебуваючи на загальній системі оподаткування, за період з 01.01.2017 по 12.09.2017 включно отримав кошти на свій розрахунковий рахунок в сумі більше 1 млн грн, у зв`язку з чим, повинен був з 01.10.2017 подати заяву до контролюючого органу про обов`язкову реєстрацію платником ПДВ.
		Відповідно до пунктів 183.2, 183.10 статті 183 Податкового кодексу України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
		Будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
		 
		За таких обставин, ФОП ОСОБА_1 , не подавши контролюючому органу до 10.10.2017 відповідну заяву, занизив податкове зобов`язання з ПДВ в загальній сумі 2 235 302 грн. 
		Слід відзначити, що позивач визнає вказані обставини, але наполягає на зменшення даної суми ПДВ до 2 208 155,43грн, наводячи відповідний розрахунок.
		Проте, колегія суддів проаналізувавши матеріали справи, вважає, що розрахунок наведений контролюючим органом, відповідає фактичним обставинам справи і є правильним.
		Аналізуючи наведене, є підстави стверджувати, що податкове повідомлення-рішення за № 0004571305 про збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на суму 2 235 302 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 558 825,50 грн, відповідає викладеному вище законодавству, а тому є законним та обґрунтованими.
		 
		Вирішуючи питання правомірності, прийнятих контролюючим органом, податкових повідомлень-рішень за № 0004531305, №0004591305,№ 0004541305, №0004601305, № 0004471305, №0004581305, за якими контролюючим органом нараховувався штраф за неповідомлення платником податків про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, а також за порушення строків сплати обов`язкових платежів, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для їх скасування.
		Такий висновок апеляційного суду побудований на відсутності будь  яких аргументів позивача щодо їх протиправності. Так, аналізуючи підстави позову ФОП ОСОБА_1 колегія суддів не встановила обґрунтувань, які б спростовували висновки контролюючого органу про наявність податкового правопорушення. 
		Як згадувалося вище, своє рішення про задоволення позову, суд першої інстанції побудував на двох правових позиціях, це насамперед невиконання контролюючим органом вимог закону щодо наявності підстав для призначення та проведення документальної планової перевірки, що призводить до визнання перевірки незаконною та до відсутності правових наслідків такої, а по друге, неправильний розрахунок, прийнятих податкових  повідомлень  рішень. 
		На думку суду апеляційної інстанції вирішення спору таким чином не є логічним.
		Так, констатуючи, що прийняті, за наслідками незаконної перевірки, податкові  повідомлення  рішення є протиправними та підлягають скасуванню, суд першої інстанції вдався до вивчення правильності їх розрахунку.
		Далі, встановивши, що позивач частково визнав свою провину та погодився сплачувати нараховані йому, контролюючим органом, податкові зобов`язання та штрафи, але в меншому розмірі, суд приймає рішення про скасування їх в повному обсязі.
		 
		Колегія суддів наголошує, що з цим не погоджується та вважає, якщо суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення  рішення є частково протиправними, то вин не повинен був їх скасовувати в повному обсязі.
		У суду першої інстанції був обов`язок відокремити законні нарахування податкових зобов`язань та штрафів від тих, що належало скасувати. Для цього, суд першої інстанції повинен був скористатися наявними в матеріалах справи розрахунками податкових зобов`язань та штрафних санкцій, які є додатками до податкових повідомлень  рішень та провести власний розрахунок.
		Відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №802/1020/14-а.
		Наведені обставини, свідчать про невідповідність висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, що відповідно до пункту 3 статті 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
		Невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, виявилася на думку суду апеляційної інстанції в тому, що суд, встановивши в повному обсязі обставини справи та дослідивши відповідні докази, зробив невірні висновки. 
		 
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів установила, що ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04. 2022 ГУ ДПС в Одеській області було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги у справі.
		За таких обставини судовий збір в сумі 34 683 грн належить стягнути з ГУ ДПС в Одеській області
		 
		Керуючись статтями: 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області  задовольнити.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року- скасувати.
		Ухвалити у справі за позовом Фізичної особи  підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій щодо продовження проведення документальної планової виїзної перевірки, а також про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки) нове рішення  про відмову в задоволенні позову.
		Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код за ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA9089 9998 03131 1125 60000 26001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою в сумі 34 683 (тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят три) грн.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Доповідач - суддя І. О. Турецька
		 
		 
		суддя Л. В. Стас
		 
		 
		суддя Л. П. Шеметенко
		 
		 
		 
		Повне судове рішення складено 11.08.2022.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...