Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/8509/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 11.08.2022. Зареєстровано: 12.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2022.
Дата набрання законної сили: 11.08.2022
Номер судового провадження: К/990/15044/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		 
		11 серпня 2022 року 
		справа №460/8509/21
		адміністративне провадження № К/990/15044/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
		суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче»
		на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у складі колегії суддів Шавеля Р. М., Бруновської Н. В., Хобор Р. Б.,
		у справі №460/8509/21
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче»
		до Поліської митниці Держмитслужби
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		І. Рух справи
		 
		23 червня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 4 червня 2021 року:
		№ 00000431319 про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання, на загальну суму 226940 грн 66 коп., з яких 151293 грн 77 коп. за податковими зобов`язаннями та 75646 грн 89 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
		№ 00000441319 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених суб`єктами господарювання, на загальну суму 54106 грн 34 коп., з яких 36070 грн 89 коп. за податковими зобов`язаннями та 18035 грн 45 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.
		 
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року (суддя - Комшелюк Т. О.) позовну заяву задоволено повністю.
		 
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2022 року апеляційну скаргу Рівненської митниці задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства відмовлено.
		 
		Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у справі №460/8509/21 в повному обсязі та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі №460/8509/21.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, справу витребувано з суду першої інстанції.
		 
		21 липня 2022 року справа №460/8509/21 надійшла до Верховного Суду.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що за митними деклараціями /МД/ від 09 липня 2018 року № UA204010/2018/015967, від 16 липня 2018 року №UA204010/2018/016495, від 07 серпня 2018 року № UA204010/2018/018318, від 20 серпня 2018 року № UA204010/2018/019283, від 10 вересня 2018 року №UA204010/2018/021112, від 24 вересня 2018 року № UA204010/2018/022376, від 08 жовтня 2018 року № UA204010/2018/024020, від 22 жовтня 2018 року №UA204010/2018/025407, від 02 листопада 2018 року № UA204010/2018/026534, від 19 листопада 2018 року № UA204010/2018/028008 та товаросупровідними документами декларантом позивача було подано до митного оформлення товари для меблевого виробництва: фурнітура кріпильна виготовлена з пластмаси (код УКТ ЗЕД 3926300090); голка для втяжки (код УКТ ЗЕД 8205700000); стрічка ткана, ремінь еластичний (код УКТ ЗЕД 5806200000 та 5806329000); стрічка ремінна (код УКТ ЗЕД 5806390000); вузькі тканини, кант (стрічка) із синтетичних волокон, поліпропіленовий ремінь (код УКТ ЗЕД 5806329000); мотузка поліпропіленова (код УКТ ЗЕД 5607410000); нитки гумові (код УКТ ЗЕД 5604100000), які випущено у вільних обіг на митній території України із застосуванням тарифної преференції за кодом 410 «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС» (Абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А («Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони)» (гр.36 МД).
		 
		До митного оформлення позивачем надано:
		- копію зовнішньоекономічного контракту № 020813-М від 02 серпня 2013 року з додатками;
		- інвойси № Е24/07/2018 від 05 липня 2018 року, № Е25/07/2018 від 12 липня 2018 року, №Е30/08/2018 від 02 серпня 2018 року, № Е32/08/2018 від 17 серпня 2018 року, № Е34/09/2018 від 05 вересня 2018 року, № Е36/09/2018 від 20 вересня 2018 року, № Е/38/10/2018 від 04 жовтня 2018 року, №Е41/10/2018 від 18 жовтня 2018 року;
		- декларації про походження та сертифікати з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AN 0134446 від 31 жовтня 2018 року та № PL/MF/AN 0147419 від 15 листопада 2018 року;
		- міжнародні товарно-транспортні накладні CMR (т.1, а. с.59-164).
		 
		Відповідно до представлених інвойсів (інформації експортера):
		 
		№ Е/25/07/2018 товари (позиція 1-7) є преференційного походження з Польщі; позиції 8-12 - країна походження Китай (т.1, а.с.180-183);
		 
		№ Е/30/08/2018 товари (позиція 1-6) є преференційного походження з Польщі; позиції 7-10 - країна походження Китай (т.1, а.с.184-187);
		 
		№ Е/32/08/2018 товари (позиція 1-11) є преференційного походження з Польщі (т.1, а.с.188-191);
		 
		№ Е/34/09/2018 товари (позиція 1-13) є преференційного походження з Польщі; позиції 14-16 - країна походження Китай (т.1, а.с.192-194);
		 
		№ Е/36/09/2018 товари (позиція 1, 3-8) є преференційного походження з Польщі; позиція 2 - країна походження Данія; позиція 9 - країна походження Китай (т.1, а.с.195-199);
		 
		№ Е/38/10/2018 товари (позиція 1-10) є преференційного походження з Польщі; позиції 11-13 - країна походження Китай (т.1, а.с.200-203);
		 
		№ Е/42/10/2018 товари (позиція 1-10) є преференційного походження з Польщі; позиція 5 - країна походження Данія (т.1, а.с.204-207);
		 
		№ Е/44/11/2018 товари (позиція 1-3, 6-11, 16) преференційного походження з Польщі; позиція 4-5 є преференційного походження з Данії; позиція 12-15 товари - країна походження Китай (т.1, а.с.208-209);
		 
		№ Е/41/10/2018 товари (позиція 1-11) є преференційного походження з Польщі; позиції 12-16 - країна походження Китай (т.1, а.с.210-213);
		 
		№ Е24/07/2018 товари (позиція 1-6) є преференційного походження з Польщі (т.1, а.с.214-215).
		 
		Митне оформлення товарів проведено згідно коду преференції 410 «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС», із застосуванням преференційної ставки ввізного мита; нараховано мито (код платежу - 020, спосіб сплати - 06) в сумі 87310 грн 43 коп.
		 
		Департаментом адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України на звернення Рівненської митниці ДФС (№ 9025/34/17-70-19 від 27 листопада 2018 року) направлено запит до уповноваженого органу Республіки Польща щодо підтвердження автентичності та правильності декларацій інвойс, складених на інвойсах, та сертифікатів з перевезення товару EUR.1, поданих ТзОВ «Морган Феніче» до митного оформлення за митними деклараціями від 09 липня 2018 року №UA204010/2018/015967, від 16 липня 2018 року № UA204010/2018/016495, від 07 серпня 2018 року № UA204010/2018/018318, від 20 серпня 2018 року № UA204010/2018/019283, від 10 вересня 2018 року № UA204010/2018/021112, від 24 вересня 2018 року № UA204010/2018/022376, від 08 жовтня 2018 року №UA204010/2018/024020, від 22 жовтня 2018 року № UA204010/2018/025407, від 02 листопада 2018 року № UA204010/2018/026534, від 19 листопада 2018 року №UA204010/2018/028008.
		 
		У відповідь на вказане звернення надано відповідь уповноваженого органу Республіки Польща № 2401-ІОА1.4331.78 від 24 вересня 2020 року, яким повідомлено про те, що митні органи Республіки Польщі підтверджують достовірність інвойсів № Е24/07/2018 від 05 липня 2018 року, № Е25/07/2018 від 12 липня 2018 року, № Е30/08/2018 від 02 серпня 2018 року, № Е32/08/2018 від 17 серпня 2018 року, № Е34/09/2018 від 05 вересня 2018 року, № Е36/09/2018 від 20 вересня 2018 року, № Е/38/10/2018 від 04 жовтня 2018 року, № Е41/10/2018 від 18 жовтня 2018 року та сертифікатів з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AN 0134446 від 31 жовтня 2018 року, № PL/MF/AN 0147419 від 15 листопада 2018 року (т. 2, а. с. 136).
		 
		Однак, у відповідності до Доповнення І «Визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однією сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, товари вказані в деклараціях про походження та сертифікатах з перевезення EUR.1 не підпадають під преференційний режим. В ході проведення перевірки експортер товарів не надав жодних доказів чи документів, що дозволяють застосувати преференційні правила походження товарів.
		 
		Враховуючи вищевикладене, уповноваженим органом Польщі не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у рахунках-фактурах, на яких складені декларації інвойси/декларації про походження та в сертифікатах з перевезення товару EUR.1 (т.2, а. с. 95-96).
		 
		У зв`язку із отриманням від митних органів Республіки Польща інформації про непідтвердження документів про країну походження товарів, митним органом ініційовано проведення відповідної перевірки позивача.
		 
		Відповідно до наказу Поліської митниці Держмитслужби № 98 від 15 квітня 2021 року проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Морган Феніче» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів за МД від 09 липня 2018 року № UA204010/2018/015967, від 16 липня 2018 року № UA204010/2018/016495, від 07 серпня 2018 року № UA204010/2018/018318, від 20 серпня 2018 року № UA204010/2018/019283, від 10 вересня 2018 року № UA204010/2018/021112, від 24 вересня 2018 року № UA204010/2018/022376, від 08 жовтня 2018 року № UA204010/2018/024020, від 22 жовтня 2018 року № UA204010/2018/025407, від 02 листопада 2018 року № UA204010/2018/026534, від 19 листопада 2018 року № UA204010/2018/028008.
		 
		За результатами перевірки складений акт № 22/7.13-19/33426845 від 19 травня 2021 року (т.1, а. с. 28-43), згідно висновків якого проведеною перевіркою встановлено наступні порушення:
		 
		вимог частини другої статті 48, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281, частини статті 257 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, на загальну суму 151293 грн 77 коп.,
		 
		вимог пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 36070 грн 89 коп. (т-1, а. с. 22-27).
		 
		На підставі акта перевірки митним органом винесені такі податкові повідомлення-рішення:
		 
		№ 00000431319 від 04 червня 2021 року про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання на загальну суму 226940 грн 66 коп., з яких 151293 грн 77 коп. за податковими зобов`язаннями та 75646 грн 89 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
		 
		№ 00000441319 від 04 червня 2021 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених суб`єктами господарювання, на загальну суму 54106 грн 34 коп., з яких 36070 грн 89 коп. за податковими зобов`язаннями та 18035 грн 45 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с. 9-20).
		 
		25 травня 2021 року позивач подав заперечення на складений акт перевірки.
		 
		За результатами розгляду заперечень згідно відповіді Поліської митниці Держмитслужби № 213-2/19/13-19/4181 від 03 червня 2021 року останні визнані необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення (т.1, а. с. 44-47).
		 
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №816/4805/15, від 24 листопада 2021 року у справі №460/2786/19, від 9 жовтня 2019 року у справі 2а/1270/4001/2012.
		 
		Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №816/4805/15, відповідно до якої сертифікат про перевезення товару є офіційним документом, у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому для його спростування такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону нечинним, підробленим чи недійсним.
		 
		Аналогічним чином Верховний Суд застосував норми матеріального права і у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 460/2786/19, де Суд наголосив на тому, що «...сертифікати про походження EUR 1 ... не скасовані, недійсними не визнані, тобто є чинними, а, відтак, є єдиним документом, що підтверджує походження товару з країн Європейського Союзу, та надає пільги зі сплати митних платежів».
		 
		Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції повністю проігнорував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №2а/1270/4001/2012, відповідно до якої можливість митного контролю після завершення митного оформлення пов`язана з наявністю обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Відтак, приписи законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
		 
		Позивач наголошує, що відповідач не довів наявності у нього обґрунтованої підозри та конкретних обставин, які викликали сумніви і причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. При цьому відповідь митного органу країни експорту не надходила протягом встановленого Угодою про Асоціацію строку, що за відсутності обґрунтованих сумнівів у поданих до розмитнення документах, свідчить про неможливість позбавлення права на преференцію.
		 
		Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить залишити скаргу без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2022 року - без змін.
		 
		Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні відповідно до статей 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		ВИСНОВКИ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Республіки Польщі від 24 вересня 2020 року №2401-ІОА1.4331.78, в якому зазначено, що експортером не надано доказів преференційного походження товару.
		 
		За позицією суду, вказаний лист уповноваженого органу Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки останній надав до митного оформлення всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.
		 
		Суд першої інстанції зауважив, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом, у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону нечинним, підробленим чи недійсним. Відповідних доказів цього відповідач суду не надав.
		 
		За результатами оцінки всіх наданих Товариством документів, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатами про походження EUR.1, виданими митним органом Республіки Польща, на підставі якого митний орган України здійснив митне оформлення товару. Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України (код пільги 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу).
		 
		Суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, визнав, що доводи митного органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на офіційній інформації - на листі уповноваженого органу Республіки Польщі № 2401-ІОА1.4331.78 від 24 вересня 2020 року, в якому зазначено, що експортером не надано доказів преференційного походження товару.
		 
		Цей суд наголошує, що відповідач отримав офіційну відповідь за міжнародним запитом до митних органів Республіки Польща про непідтвердження преференційного походження товарів, оскільки в ході проведення перевірки експортер товарів не надав жодних доказів чи документів, що дозволяють застосувати преференційні правила походження товарів, тому документи на імпортований товар, які використовувалися позивачем для визначення країни походження товарів, не можуть прийматися до уваги та слугувати підставою для надання відповідних преференцій.
		 
		ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ 
		 
		Межі перегляду судом касаційної інстанції визначені статтею 341 КАС України, відповідно до частини першої цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 Митного кодексу України (далі -МК України) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
		 
		Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
		 
		Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
		 
		Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
		 
		Частиною третьою статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
		 
		Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
		 
		Частиною дев`ятою цієї статті кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
		 
		Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифіковано Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).
		 
		Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І, до цієї Угоди).
		 
		Частиною 1 статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
		 
		1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
		 
		2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
		 
		1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;
		 
		2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
		 
		Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
		 
		Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
		 
		Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
		 
		Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
		 
		Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
		 
		Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
		 
		Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
		 
		З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу І).
		 
		Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).
		 
		Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу І).
		 
		Відповідно до частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання (п.4); в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України (п.5).
		 
		Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Основним спірним питанням наявності у платника податків права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів.
		 
		Спірні правовідносини виникли у зв`язку із наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, що провів перевірку документів про походження товару, та зазначення у цій відповіді, що ввезений товар не може розглядатися, як товар з походженням в ЄС відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між СС та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами з одного боку, та Україною з іншого боку.
		 
		Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України.
		 
		Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України.
		 
		Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.
		 
		У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
		 
		Угодою про асоціацію між СС та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з одного боку, та Україною з іншого боку та, зокрема, Протоколом І до цієї угоди передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.
		 
		У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. 
		 
		Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.
		 
		Суди попередніх інстанцій установили, що після завершення митного оформлення контролюючий орган (відповідач у справі) звернувся до уповноваженого органу Республіки Польща щодо підтвердження автентичності та правильності декларацій інвойс, складених на інвойсах, та сертифікатів з перевезення товару EUR.1, поданих Товариством до митного оформлення. За результатами проведення перевірки цих документів про походження товару, уповноваженим органом Республіки Польща надано відповідь, у якій зазначено, що товари вказані в деклараціях про походження та сертифікатах з перевезення EUR.1 не підпадають під преференційний режим. В ході проведення перевірки експортер товарів не надав жодних доказів чи документів, що дозволяють застосувати преференційні правила походження товарів.
		 
		Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що компанія-експортер товару отримала сертифікати EUR.1 декларативно (повідомивши компетентні органи Республіки Польща про походження товарів з території ЄС), але в ході перевірки документально не змогла підтвердити походження вказаних товарів. Саме з цієї причини у вищевказаному листі-відповіді зазначено, що сертифікати EUR.1 є дійсними (видавалися), але не пройшли перевірку і не можуть застосовуватися для отримання товарами преференційного режиму.
		 
		Суд апеляційної інстанції, дослідивши лист уповноваженого органу Республіки Польща № 2401-ІОА1.4331.78 від 24 вересня 2020 року, визнав, що він є достатнім доказом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, оскільки в матеріалах справи та перевірки не містяться докази походження товару з Європейського Союзу.
		 
		Таким чином, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, що зазначення Товариством відомостей про характеристики товарів (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (митний орган Республіки Польща), призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита, замість застосування повних ставок ввізного мита та сплати митних платежів згідно Митного тарифу України, затвердженого Законом України № 584-VII від 19 вересня 2013 року «Про Митний тариф України».
		 
		Доводи касаційної скарги щодо не доведення відповідачем виникнення у нього обґрунтованих сумнівів про походження товару колегія суддів визнає безпідставними з огляду на таке. За змістом пунктів 1, 2 статті 33 Протоколу І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.
		 
		Тобто, положення норм, які встановлюють вимоги до запиту митного органу країни імпорту не визначають обов`язкових умов щодо його оформлення в частині обґрунтування сумнівів, що виникли у контролюючого органу, а носять диспозитивний характер. 
		 
		Крім того, як зазначає відповідач у відзиві на касаційну скаргу, що також підтверджено матеріалами справи, за 2018-2021 роки органами доходів та зборів та митними органами неодноразово направлялися запити до компетентних органів Республіки Польщі щодо перевірки автентичності та правомірності даних зазначених у документах компанії Мila.sp.z.о.о., а компетентні органи Республіки Польщі тричі надавали інформацію щодо не підтвердження преференційного походження товарів з території Польщі, які відправлялися в Україну компанією Мila.sp.z.о.о. На підставі вказаних документів Головним управлінням ДФС в Рівненській області та Поліською митницею Держмитслужби було проведено три документальні перевірки Товариства, за результатами яких встановлено безпідставне застосування преференційного режиму до товарів, як таких що походять з ЄС та, як наслідок, встановлено несплату ввізного мита при імпорті товарів у повному обсязі. Таким чином, відправник товарів компанія Мila.sp.z.о.о. жодного разу не надала митним органам Польщі належних документів про походження товарів з території ЄС та не підтвердила їх преференційне походження. За результатами перевірок позивачу направлялися податкові повідомлення-рішення, які після процедури адміністративного оскарження оплачені позивачем у повному обсязі. 
		 
		Колегія суддів визнає, що наведені вище обставини обґрунтовують сумніви контролюючого органу щодо походження товару.
		 
		Доводи касаційної скарги стосовно того, що відповідь від митних органів Республіка Польща надійшла не протягом 10 місяців, як установлено пунктом 6 статті 33 Протоколу І, а майже через 2 роки, а тому відповідач не міг відмовити у наданні права на преференції, не ґрунтуються на правильному розумінні норми наведеного пункту.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. 
		 
		Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №816/4805/15, від 24 листопада 2021 року у справі №460/2786/19, від 9 жовтня 2019 року у справі 2а/1270/4001/2012, як на такі, що містять висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, і які не застосовані судом апеляційної інстанції, колегія суддів не приймає з огляду на те, що висновки Верховного Суду у вказаних справах викладені за інших умов, на підставі дослідження конкретних доказів та обставин справи, що не є подібними до справи, в межах якої подається касаційна скарга. 
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в межах спірних відносин митний орган діяв на підставі та в межах своїх повноважень, а також обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог частини другої статті 48, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281, частини першої статті 257 МК України, вимог пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Переглянувши постанову в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування постанови, а тому касаційну скаргу Товариства слід залишити без задоволення.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених  статтею 341  цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» залишити без задоволення.
		 
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у справі №460/8509/21 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Р. Ф. Ханова 
		 
		Судді:                                                                                                     Л. І. Бившева
		 
		                                                                                                              В. В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...