Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/23271/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 11.08.2022. Зареєстровано: 12.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2022.
Дата набрання законної сили: 11.08.2022
Номер судового провадження: К/9901/44446/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 серпня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 640/23271/21
		адміністративне провадження № К/9901/44446/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Губської О.А.
		суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та рішень, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Файдюка В.В. (головуючий), Мєзєнцева Є.І.,           Собківа Я.М.,
		І. Суть спору:
		1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до суду з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив:
		1.1. визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича щодо винесення постанови № 25291631 від 20 липня 2021 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 262 640,63 грн.;
		1.2. скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича № 25291631 від 20 липня 2021 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 262640,63 грн.;
		1.3. стягнути з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу адвоката.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята державним виконавцем з порушенням положень  Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягнення виконавчого збору фактично не відбулось, державним виконавцем не вчинялись дії по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум.
		3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4. На виконанні у Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 25291631 з примусового виконання виконавчого листа №2-1500, виданого 30 серпня 2010 року Подільським районним судом м. Києва на виконання рішення Подільського районного суду від 03 червня 2010 року щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Спільного Українсько - Австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАБЛ-ДЖІ ЛТД» солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» коштів в сумі 2 654 146грн.
		5. 20 липня 2021 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшком Владиславом Валентиновичем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, в якій зазначено, що у зв`язку з надходженням на адресу відділу заяви стягувача від 18 червня 2021 року про повернення виконавчого документа без подальшого виконання, виконавче провадження підлягає завершенню на підставі п.1 ч.1  статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі заяви стягувача.
		5.1. Також відповідачем винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 2654174,63 грн.
		6. Вважаючи дану постанову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом до суду.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		7. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 17 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
		8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
		9. 12 жовтня 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2021 року та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. 
		9.1. Визнано неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича щодо винесення постанови № 25291631 від 20 липня 2021 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 262 640,63 грн.
		9.2. Скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко Владислава Валентиновича № 25291631 від 20 липня 2021 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 262640,63 грн.
		10. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Між тим, головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко В.В. повернуто виконавчий лист № 2-1500 стягувачу на підставі його заяви відповідно до п. 1  статті 37 Закону №1404-VIII. При цьому, як на час винесення постанови про повернення виконавчого листа від 20 липня 2021, так і на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 20 липня 2021 року державним виконавцем не стягнуто в примусовому порядку сум згідно виконавчого листа № 2-1500, виданого 30 серпня 2010 року Подільським районним судом міста Києва. Тобто, на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору у відповідача була відсутня обов`язкова умова для стягнення виконавчого збору - наявність стягненої в примусовому порядку суми згідно виконавчого листа.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		11. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		12. Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі відповідач зазначив пункт перший частини четвертої  статті 328 КАС України. 
		12.1. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої  статті 328 КАС України, позивач зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №420/1373/19, від 20 листопада 2019 року   справі №480/1558/19, від 26 червня 2020 року у справі №360/3324/19 щодо застосування статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ.
		12.2. При цьому, скаржник вказав, що відповідно до вказаних висновків Верховного Суду стаття 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута діяла до 28 серпня 2018 року. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону № 1404-VIII слова ''фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості Із сплати аліментів". Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.
		12.3. Крім того, позивач зазначає, що умовою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 Закону №1404- VIII, якщо виконавчий збір не стягнуто. Таким чином, повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону, є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
		12.4. Скаржник звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не вірно встановлено обставини справи та не враховано зміни до частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.
		13. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		V. Джерела права й акти їх застосування
		14.  Частиною другою  статті 19 Конституції України  передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		15. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є  Закон України від 21    квітня 1999    року №    606-XIV «Про виконавче провадження»  (далі - Закон № 606-XIV; був чинний на дату відкриття виконавчих проваджень (25 березня 2011 року) 
		16. Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
		У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
		17. Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 606-XIV,  у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою  статті 25 цього Закону  для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець  на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
		18. Відповідно до частини першої  статті 28 Закону № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою  статті 25 цього Закону  для самостійного його виконання,  постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню,  або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
		19. Поряд з цим, 05 жовтня 2016 року набув чинності  Закон України №    1404-VIII «Про виконавче провадження»  (далі - Закон №    1404-VIII), пунктом 7 розд. ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим  Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим  Законом  виконавчі дії здійснюються відповідно до цього  Закону.
		20. Відповідно до  статті 10 Закону № 1404-VIII  заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		21. Згідно з частиною першою та другою  статті 27 Закону № 1404-VIII  (у редакції, викладеній згідно із  Законом України від 03 липня 2018 року №    2475-VIII) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
		Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
		22. Відповідно до пункту 1 частини першої  статті 37 Закону № 1404-VIII  виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
		23. Відповідно до частини третьої  статті 40 Закону № 1404-VIII  у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої  статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою  статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої  статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто,  державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		VI. Висновок Верховного Суду
		24. Відповідно до частини першої  статті 341 КАС України  суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		25.  Враховуючи, що підставою касаційного оскарження судових рішень в даній справі є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (п. 1. ч. 4  ст. 328 КАС України), саме в цих межах суд касаційної інстанції переглядає судові рішення.
		26.  Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами  статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
		27. Колегія суддів вважає помилковими посилання скаржника на правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №420/1373/19, від 20 листопада 2019 року   справі №480/1558/19, оскільки спір у цих справах відмінний від спору, який виник у справі №640/23271/21, з огляду на те, що правовідносини у цих справах виникли під час дії  Закону №1404-VIII  (у редакції після 28    серпня 2018    року). 
		28. Разом з тим,    повертаючись до обставин цієї справи зауважимо, що виконавче провадження №25291631 відкрито 25 березня 2011 року (тобто за правилами  Закону № 606-XIV, в редакції, які діяли на той час).
		29. Так, до 05 жовтня 2016 року правовідносини щодо здійснення виконавчих дій регулювались  Законом України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження», а з 05 жовтня 2016 року вступив у силу  Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
		30. Спірна постанова про стягнення виконавчого збору прийнята відповідачем 20 липня 2021 року (за правилами  Закону №     1404-VIII, чинного на дату її ухвалення).
		31. Отже, з моменту виникнення заборгованості позивача та прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження до    прийняття постанови про стягнення виконавчого збору змінювалось законодавство відповідно до якого здійснювався обрахунок виконавчого збору.
		32. За подібної ситуації Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2021 року у справі №     300/3260/20 звернув увагу, з-поміж іншого, на те, що відповідно до частини першої  статті 28 Закону № 606-XIV  розмір виконавчого збору (у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою  статті 25 Закону № 606-XIV  для самостійного його виконання) становив 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню (якщо йдеться про вимоги майнового характеру). Відповідно до зазначеної постанови, у цьому випадку (тобто коли виконавче провадження відкрито за правилами  Закону № 606-XIV) розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, потрібно визначати за правилами  статті 28 Закону № 606-XIV  (чинного на той час).
		33. Буквальний аналіз положень  статті 27 Закону № 1404-VIII  у зіставленні з частиною першою  статті 28 Закону № 606-XIV  у вимірі обставин цієї справи дає підстави для висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу (зокрема без реального його виконання) не заперечує наявності підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню за цим (поверненим) виконавчим документом.
		34. Тобто, в цій справі законом, який діяв на час відкриття виконавчих проваджень, є  Закон № 606-XIV, а з уваги на зміст його статті 28 (в редакції, чинній на 25 березня 2011 року) розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
		35. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №640/7697/21.
		36. Крім того, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. 
		37. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі №360/3324/19.
		38. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки, яких дійшов суд першої інстанції за наслідками розгляду цієї справи, в цілому відповідають правовій позиції і підходам Верховного Суду до вирішення спорів, пов`язаних зі стягненням виконавчого збору.
		39. Стосовно посилань позивача , що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягненню з боржника сум заборгованості, колегія суддів відноситься критично, оскільки відповідно до  статті 27 Закону № 1404-VІІІ  виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
		40. Крім того, колегія судді звертає увагу позивача на те, що частина друга  статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII  щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28 серпня 2018 року.
		41.  Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій  статті 27 Закону № 1404-VIII  слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".
		42. Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.
		43. Суд звертає увагу, що є необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 у справі №2540/3203/18, а також у  постанові КАС  Верховного Суду від 22 січня 2021 року у праві №400/4023/19, оскільки спір у цих справах відмінний від спору, який виник у справі №640/23271/21, оскільки правовідносини у них виникли під час дії  Закону №    1404-VIII  (у редакції до 28    серпня 2018    року). Разом з тим, положення  Закону України «Про виконавче провадження»  (в редакції до 28    серпня 2018    року) зменшували відповідальність боржника в порівнянні з нормами  Закону №606-XIV, який був чинний на дату відкриття виконавчих проваджень (25 березня 2011 року) та Закону №    1404-VIII, що врегулювали питання виконавчого збору, які були чинними з 28    серпня 2018    року, оскільки редакція цієї статті передбачала стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків від суми, яка фактично стягнена. 
		44. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку про незастосовність до обставин цієї справи правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 11      березня 2020 року у справі №     2540/3203/18 та правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 22 січня 2021 року у праві №400/4023/19, адже їх ухвалено за інших фактологічних умов і нормативного регулювання.
		45. З огляду на це колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що рішення державного виконавця (постанова № 25291631 від 20 липня 2021 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 262640,63 грн) винесена відповідно до норм статей  3,  27,  40 Закону України "Про виконавче провадження", прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Законом України "Про виконавче провадження".
		46. З огляду на викладене, суд першої інстанції хоча й застосував невірне мотивування до спірних правовідносин, проте в цілому дійшов вірного висновку за результатами розгляду цієї адміністративної справи.
		47. Натомість висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковими.
		48. Відповідно до статті 351 КАС України  підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення    закону    або застосування  закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування  закону, який підлягав застосуванню.
		Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		49. Таким чином, суд першої інстанцій прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, проте застосував невірне мотивування.
		50. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції у мотивувальній частині підлягає зміні з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду. 
		Керуючись ст. 341, 344, 349, 351, 356 КАС України, Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.
		2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №640/23271/21 - скасувати.
		3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року у справі №640/23271/21 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		4. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року у справі №640/23271/21 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                О. А. Губська
		 
		Судді                                                                                          М. В. Білак
		 
		                                                                                          О. В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...