Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 695/318/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про встановлення батьківства або материнства.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2022.
Дата набрання законної сили: 03.08.2022
Номер судового провадження: 61-1833ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		03 серпня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 695/318/20
		провадження № 61-1833св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І., 
		суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану адвокатом Сучилом Артемом Олеговичем, на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 серпня 2021 року в складі судді Середи Л. В. та на постанову Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року в складі колегії суддів Єльцова В. О., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про встановлення батьківства. 
		 
		В обґрунтування позову зазначала, що з березня 2018 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
		 
		У квітні 2019 року позивачка завагітніла від відповідача, але на початку жовтня 2019 року сторони розійшлися. 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 в позивачки народилася ОСОБА_3 . Запис про батька спільної дитини у Книзі реєстрації народжень здійснений за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові дитини - за вказівкою позивачки.
		 
		ОСОБА_1 з дочкою проживають окремо, дочка знаходиться на повному утриманні матері. Відповідач участі у вихованні дитини не приймає, не цікавиться дитиною, допомоги в утриманні дитини не надає.
		 
		У зв`язку з наведеним позивач просить встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_2 ухиляється від проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи для встановлення батьківства. З урахуванням положень статті 109 ЦПК України суд визнав факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, тобто факт батьківства ОСОБА_2 відносно дитини - ОСОБА_3 .
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У січні 2022 року представник ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга з урахуванням уточнень мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06 травня 2020 року в справі № 201/11183/16. Наголошує на тому, що встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатися об`єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярної-генетичної) експертизи. Висновки про ухилення відповідача від проведення експертизи не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів повідомлення відповідача про дату та час проведення експертизи. 
		 
		Апеляційний суд не надав оцінку аргументам відповідача, що в день проведення експертного дослідження 29 січня 2021 року він перебував у відрядженні, вказане підтверджується копією наказу управління поліції охорони в Черкаській області № 58-В від 15 січня 2021 року. Цей наказ ОСОБА_2 був позбавлений можливості надати у суд першої інстанції, оскільки відповідач не знав про проведення генетичної експертизи, а тому не було такої необхідності.
		 
		У липні 2022 року  ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, правильність та обґрунтованих висновків судів не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів у справі. Вказує, що відповідач був присутнім у судовому засіданні під час призначення судової генетичної експертизи 16 грудня 2020 року та відповідно був обізнаний про її проведення, проте для взяття зразків не з`явився, що свідчить про його ухилення від проведення експертизи. Зазначає, що касаційна скарга не містить у собі аргументів та заперечень з приводу того, що відповідач не є батьком ОСОБА_4 . Подання відповідачем вказаної касаційної скарги є затягування судового процесу з метою зменшення строку, з якого в подальшому відповідач буде платити аліменти на дитину.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України - незастосування судами при вирішенні справи висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 201/11183/16.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 08 січня 2020 року, у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 .
		 
		Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, № витягу 00025199200 від 14 січня 2020 року, відомості про батька дитини у графі «батько» записані за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 СК України.
		 
		Листом від 09 лютого 2021 року Медико-генетичний центр ТОВ «МАМА ПАПА» повідомив суд, що для виконання ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 грудня 2020 року сторонам у справі надіслані рекомендованими листами повідомлення про необхідність явки для здачі біологічних зразків. Адреса та час були заздалегідь узгоджені зі сторонами. Однак ОСОБА_2 на здачу зразків не з`явився, а тому його було додатково повідомлено за номером телефону НОМЕР_2 про необхідність явки. Оскільки ОСОБА_2 ухиляється від здачі зразків для проведення експертного дослідження, ухвала суду залишена без виконання.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).
		 
		Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
		 
		Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
		 
		Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
		 
		Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.
		 
		Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
		 
		У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).
		 
		Задовольняючи позов, суди зазначали, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судово-генетичної експертизи батьківства, не з`явився для забору біологічних зразків, що свідчить про його ухилення від проведення зазначеної експертизи. Такий висновок суди зробили на підставі повідомлення медико-генетичного центу «Мама-Папа» від 09 лютого 2021 року, відповідно до якого суду надано інформацію про неможливість проведення експертизи, призначеної на 29 січня 2021 року о 12:00 год за адресою: м. Черкаси, вул. Надпільна, 421, у зв'язку з ненадходженням біологічних зразків для дослідження, оскільки ОСОБА_2 до експертної установи для відбору зразків не з`явився. При цьому суди зазначили, що ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про дату і час проведення експертизи та про наслідки неявки для її проведення. 
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
		 
		У постанові Верховного Суду від 10 травня 2022 року в справі № 473/1343/18 (провадження № 61-827св22) зазначено, що стаття 109 ЦПК України встановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо. Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи. Схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 201/11183/16 (провадження № 61-23601св18), на яку посилається заявник як на підставу касаційного оскарження.  
		 
		У справі, яка переглядається, встановлено, що ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 грудня 2020 року в справі призначено судову генетичну (генотипоскопічну) експертизу для визначення походження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на вирішення якої поставлені питання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проведення експертизи доручено Медико-генетичному центру «Мама-Папа». Про призначення експертизи було відомо ОСОБА_2 , який брав участь у судовому засіданні та не заперечував проти її призначення. 
		 
		У повідомленні медико-генетичного центу «Мама-Папа» від 09 лютого 2021 року суду надано інформацію про неможливість проведення експертизи, призначеної на 29 січня 2021 року о 12:00 год за адресою: м. Черкаси, вул. Надпільна, 421, у зв`язку з ненадходженням біологічних зразків для дослідження, оскільки ОСОБА_2 до експертної установи для відбору зразків не з`явився. За змістом вказаної довідки ОСОБА_2 направлявся медико-генетичним центром «Мама-Папа» рекомендований лист з повідомленням про необхідність явки для відібрання біологічних зразків. Адреса та час були заздалегідь узгоджені зі сторонами. Однак ОСОБА_2 на здачу зразків не з`явився, а тому його було додатково повідомлено за номером телефону НОМЕР_2 про необхідність явки.
		 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.
		 
		Аналіз матеріалів справи свідчить, що суд першої інстанції відповідно до положень статті 107 ЦПК України не забезпечив повідомлення сторін про час і місце відібрання біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи, а повідомлення сторін медико-генетичним центром «Мама-Папа» не підтверджене у встановленому законом порядку. 
		 
		За таких обставинфакт ухилення відповідача від участі в експертизі не знайшов свого підтвердження, а суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив передчасний висновок про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 
		 
		В силу положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
		 
		Оскільки встановлено підстави для скасування оскаржених судових рішень суду першої та апеляційної інстанції, колегія суддів інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного оскарження, дають підстави для висновку, що оскаржені рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржені судові рішення скасуванню з направленнями справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 , підписану адвокатом Сучилом Артемом Олеговичем, задовольнити.
		 
		Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 серпня 2021 року та на постанову Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року скасувати. 
		 
		Передати справу № 695/318/20 на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		З прийняттям постанови суду касаційної інстанції рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 серпня 2021 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   В. І. Крат
		Судді                                                                              Н. О. Антоненко
		                                                                                      І. О. Дундар
		                                                                                      Є. В. Краснощоков
		                                                                                      М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...