Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/15772/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2022.
Дата набрання законної сили: 10.08.2022
Номер судового провадження: 61-13154ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		10 серпня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 520/15772/15-ц
		провадження № 61-13154св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р.Д.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом 
		до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
		 
		Позовна заява обґрунтована тим, що 31 жовтня 2006 року між 
		ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір 
		№ OD33АЕ00000029, відповідно до умов якого банк надав позичальнику 
		на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти 
		в сумі 26 850,00 дол. США, а ОСОБА_1 отримала та зобов`язалася 
		їх повернути в строк до 27 жовтня 2011 року та сплатити відсотки 
		за користування кредитом. За умовами договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами).
		 
		Посилаючись на невиконання відповідачами умов кредитного договору, 
		з урахуванням уточнених позовних вимог, банк просив стягнути 
		з                ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 139 209,35 дол. США, що 
		за курсом НБУ становить 2 944 277,75 грн; та стягнути солідарно з ОСОБА_2 
		і ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 72 655,16 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 536 656,63 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2017 року позов задоволено. 
		 
		Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - поручителя за договором поруки № 0029/P2 від 02 листопада 2006 року на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 31 жовтня 2006 року 
		№ OD33AE00000029 станом на 02 жовтня 2016 року у загальній сумі заборгованості за кредитом 18 202,01 дол. США та пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 1 151 684,12 грн. Стягнено 
		з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість 
		за кредитним договором від 31 жовтня 2006 року № OD33AE00000029, судовий збір у розмірі 14 721,39 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь 
		ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 31 жовтня 2006 року № OD33АЕ00000029, судовий збір у розмірі 14 721,39 грн. Стягнено 
		з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 31 жовтня 2006 року № OD33АЕ00000029, судовий збір у розмірі 
		14 721,39 грн.
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що банк виконав свої зобов`язання щодо надання позичальникові кредитних коштів, однак ОСОБА_1 своїх зобов`язань з повернення кредиту не виконала, внаслідок чого станом 
		на 02 жовтня 2015 року виникла заборгованість. Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору від 31 жовтня 2006 року № OD33AE00000029 договір 
		у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє в обсязі виданих позичальнику коштів до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Посилання ОСОБА_3 стосовно того, що він не був ознайомлений з умовами кредитного договору від 31 жовтня 2006 року № OD33AE00000029, суд визнав безпідставними та послався на пункт 3 договору поруки від 02 листопада 2006 року № 0029/P2, відповідно до якого поручитель ОСОБА_3 ознайомлений з умовами кредитного договору від 31 жовтня 2006 року № OD33AE00000029. 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову, якою позов залишено без задоволення.
		 
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов`язався виконувати свої зобов`язання та сплачувати кредит щомісячними платежами. З 21 вересня 2007 року позичальник 
		не здійснював погашення заборгованості. Сторони встановили строк дії кредитного договору - до 27 жовтня 2011 року включно. З позовом 
		ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулось 19 листопада 2015 року. Отже, позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У серпні 2021 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувану постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 18 358,88 дол. США скасувати 
		і справу в цій частині передати на новий розгляд до апеляційного суду.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив початок перебігу строку позовної давності, оскільки строк позовної давності почав відлік з моменту, коли кредитор дізнався, що суми від реалізації заставного майна не вистачило на погашення всієї заборгованості, тому з цієї дати виникло право на позов.
		 
		Крім того, суд застосував норму права без урахування висновків, викладених 
		в постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі 
		№ 467/395/16-ц, від 08 травня 2018 року у справі № 279/8730/15-ц, від 21 лютого 2018 року у справі № 639/7829/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі 
		№ 423/1642/15-ц, від 07 червня 2018 року у справі № 668/8830/15-ц, 
		від 14 лютого 2018 року у справі № 161/15679/15-ц, постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16. Також підставою касаційного оскарження судового рішення банк зазначає частини першу 
		та третю статті 411 ЦПК України.
		 
		Судові рішення оскаржено в частині тіла кредиту, а тому з урахуванням статті 400 ЦПК України оскаржувані рішення в частині стягнення пені не є предметом касаційного перегляду.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду пояснення 
		на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зазначав, що касаційна скарга 
		є необґрунтованою та безпідставною.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 520/15772/15-ц, витребувано її з Київського районного суду м. Одеси.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		31 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № OD33АЕ00000029, відповідно до умов якого банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 26 850,00 дол. США, а ОСОБА_1 отримала 
		та зобов`язалася їх повернути в строк до 27 жовтня 2011 року та сплатити відсотки за користування кредитом. За умовами договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами).
		 
		З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 31 жовтня 2006 року укладено договір поруки № 0029/Р, згідно з умовами якого ОСОБА_2 на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання відповідати як солідарний боржник за зобов`язаннями ОСОБА_1 , що виникають з умов кредитного договору від 31 жовтня 
		2006 року № 455-013/ФКВІП-08.
		 
		Також на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 
		№ OD33АЕ00000029, між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3 02 листопада 2006 року укладено договір поруки № 0029/Р2, відповідно до умов якого ОСОБА_3 на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання відповідати 
		як солідарний боржник за зобов`язаннями ОСОБА_1 , що виникають 
		з умов цього кредитного договору.
		 
		Відповідно до пункту 2 договорів поруки поручитель відповідає перед банком 
		за невиконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, 
		що і позичальник. Пунктом 12 договорів поруки передбачено, що порука за цими договорами припиняється зі спливом п`яти років з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором.
		 
		ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, 
		у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка на 02 жовтня 2015 року становить 139 209,35 дол. США, що за курсом НБУ складає 2 944 277,75 грн, 
		з яких: заборгованість за кредитом - 18 358,88 дол. США, заборгованість 
		за процентами - 38 271,40 дол. США, заборгованість за комісією - 2 940,00 дол. США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором -                           79 639,07 дол. США.
		 
		З розрахунку заборгованості вбачається, що погашення заборгованості припинилось з 21 вересня 2007 року. Станом на 18 вересня 2007 року заборгованість за кредитним договором становила 16 839,95 дол. США за тілом кредиту.
		 
		Відповідно до повідомлень від 05 жовтня 2015 року № 30.1.0.0/2-61031OD33L023, від 28 жовтня 2015 року № 30.1.0.0/2-61031OD33L023 ПАТ КБ «ПриватБанк» інформувало ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про те, що у них 
		за кредитним договором від 31 жовтня 2006 року № OD33AE00000029 
		є заборгованість.
		 
		ПАТ КБ «ПриватБанк» зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 
		та просило суд в рахунок погашення заборгованість за кредитним договором 
		від 31 жовтня 2006 року № OD33AE00000029 в розмірі 19 931,64 дол. США звернути стягнення на предмет застави - автомобіль CHERY, модель SQR7247.
		 
		Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2009 року позов ПАТ «КБ «ПриватБанк» задоволено.
		 
		ПАТ «КБ «ПриватБанк», звертаючись до Індустріального районного суду 
		м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як до поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором від 31 жовтня 2006 року № OD33AE00000029, укладеним 
		з ОСОБА_1 , просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість
		за кредитним договором в сумі 530 630,45 грн, заборгованість на загальну суму 67 637,99 дол. США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 
		19 442,68 дол. США, заборгованість за процентами в сумі 20 069,39 дол. США, заборгованість за комісією в сумі 2 940,00 дол. США, пеня в сумі 
		25 185,92 дол. США.
		 
		Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 
		від 09 жовтня 2012 року у справі № 2/0417/6972/2012 позовні вимоги банку задоволені.
		 
		У вересні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зверталося за захистом свого порушеного права до суду із позовом до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. 
		 
		Заочним рішенням Індустріального суду міста Дніпропетровська від 09 жовтня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 
		у солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість 
		за кредитним договором від 31 жовтня 2006 року № OD33АЕ00000029 в розмірі 66 386, 43 доларів США, що за курсом НБУ складає 530 630,45 грн. Стягнуто 
		з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь 
		ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 10 000, 00 грн.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції 
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 31 серпня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		 
		Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Перебіг позовної давності починається 
		з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		 
		Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення 
		у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним 
		з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, 
		а відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу 
		у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
		 
		Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).
		 
		У справі, що переглядається, суди встановили, що: а) останній платіж 
		за кредитним договором вчинено позичальником у вересні 2007 року; б) строк кредитування погоджено сторонами до 27 жовтня 2011 року; в) з цим позовом банк звернувся до суду в листопаді 2015 року.
		 
		ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
		 
		За таких обставин, встановивши, що будь-яких активних дій з визнання заборгованості після вересня 2007 року відповідач не вчиняла, суд дійшов висновку, що це відповідно до статті 267 ЦК України є підставою для відмови 
		в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту 
		та відсотками, нарахованими в межах строку кредитування, за спливом позовної давності.
		 
		Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у зазначених у касаційній скарзі постановах, не заслуговують на увагу, оскільки висновки, зроблені судом апеляційної інстанції не суперечить правовим висновкам, викладеним у наведених прикладах. 
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки таке судове рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням вимог процесуального, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної 
		чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
		 
		Постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту 
		її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                                           С. Ю. Бурлаков
		 
		                                                                                                                        А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                                        Є. В. Коротенко
		            
		                                                                                                                        В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...