Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 182/4322/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2022.
Дата набрання законної сили: 10.08.2022
Номер судового провадження: 61-13997ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		10 серпня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 182/4322/15-ц
		 
		провадження № 61-13997 св 21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідач - ОСОБА_2 ;
		особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , якому за життя на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 002945 від 12 грудня 2003 року на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 7,970 га, розташована на території Криничуватської сільської ради, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після смерті батька відкрилась спадщина на вказану земельну ділянку. 
		На випадок своєї смерті ОСОБА_4 спадковим майном не розпорядився. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є він та відповідач ОСОБА_2 .
		Вказував, що не мав можливості звернувся у встановлений законом строк із заявою до нотаріальної контори, а тому ним було пропущено строк для прийняття спадщини.
		Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року йому визначено додатковий строк тривалістю чотири місяці для прийняття спадщини після смерті батька.
		Посилаючись на те, що прийняв спадщину відповідно до вимог статті 1268 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд визнати за собою право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку (пай),                                    площею 7,970 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		 
		Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року у складі судді Шестакової З. С. позов ОСОБА_1 задоволено. 
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (пай), кадастровий номер 1222982800:05:016:0406, площею 7,970 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Криничуватської сільської ради, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Веселе Нікопольського району Дніпропетровської області.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже спадкоємцем першої черги за законом, прийняв спадщину після смерті батька відповідно до вимог статті 1268 ЦК України. Відповідач ОСОБА_2 є невісткою спадкодавця, яка із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори не зверталась, спадщину не приймала. Тому наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно -земельну ділянку (пай), площею 7,970 га, розташовану на території Криничуватської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за життя належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 002945 від 12 грудня 2003 року.
		 
		Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року відмовлено.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, що, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
		Також апеляційний суд зазначив, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року ОСОБА_1 було визначено додатковий строк тривалістю чотири місяці для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте у наданий судом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою для прийняття спадщини, а отже є таким, що не прийняв спадщину після смерті батька.
		Разом з тим, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв його син ОСОБА_6 шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 11 листопада 2020 року державним нотаріусом першої Нікопольської державної нотаріальної контори Ткачовою Л. П., апелянт ОСОБА_3 є власником спірної земельної ділянки, площею 7,970 га, кадастровий номер 1222982800:05:016:0406, розташованої на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на права та інтереси ОСОБА_3 , яка не була залучена до участі у справі.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначав неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Також заявник вказував на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 182/4322/15 із Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. 
		 
		У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції та залишив поза увагою, що остання відповідно до положень частини дев`ятої статті 74 ЦПК України ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) була повідомлена про час та місце розгляду справи через оголошення у пресі.
		Також заявник вказував, що про наявність заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року ОСОБА_3 було відомо ще 04 січня 2021 року при розгляді іншої справи № 182/7014/20, тому апеляційний суд безпідставно поновив останній строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, не мотивувавши підстав поновлення такого строку. Крім того, станом на час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 не була власником спірної земельної ділянки, тому є хибним висновок апеляційного суду про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з підстав незалучення її, як особи права та інтереси якої зачіпаються, до участі у справі. Поза увагою апеляційного суду залишилась також та обставина, що у період з грудня 2013 року по квітень 2014 року він проживав поза межами України, а тому був позбавлений можливості звернутися у визначений судовим рішенням від 18 грудня 2013 року строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції. 
		 
		Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
		 
		У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, апеляційним судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Вказувала, що копію заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року дійсно отримала 04 січня 2021 року, проте, звернувшись з апеляційною скаргою на вказане судове рішення 03 лютого 2021 року, строк на апеляційне оскарження пропустила з поважних причин - у зв`язку з хворобою, що підтверджується відповідними медичними документами, наданими суду апеляційної інстанції. Вона не приймала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, проте рішення суду першої інстанції впливає на її законні права та інтереси, як спадкоємця після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прийняв спадщину, до складу якої увійшла і спірна земельна ділянка, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. 
		 
		У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому зазначено, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Звертала увагу Верховного Суду на те, що на час розгляду була зареєстрована та проживала за адресою, зазначеною у позовній заяві, а саме: по АДРЕСА_1 , а тому мала бути повідомлена про час та місце розгляду справи судовою повісткою відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України 2004 року. Запит суду до відповідного органу реєстрації було направлено з неправильним зазначенням її прізвища « ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_8 », а отже щодо іншої особи, тому суд першої інстанції безпідставно здійснив її виклик у судове засідання через оголошення у пресі. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а. с. 9, т.1).
		 
		Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є його син - позивач ОСОБА_1 та син ОСОБА_6 .
		 
		За життя ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка, площею 7,790 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 002945 від 12 грудня 2003 року (а. с. 8, т. 1).
		 
		Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року у справі № 182/9103/13-ц позивачу ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю чотири місяці, тобто до 18 квітня 2014 року.
		 
		Проте у наданий судом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою для прийняття спадщини після смерті батька.
		 
		У лютому 2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у задоволенні якого рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2015 року було відмолено, оскільки повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не  передбачено (а. с. 84, т. 1).
		 
		Також апеляційним судом встановлено, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2009 року ОСОБА_6 встановлено додатковий строк - до 07 грудня 2009 року для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		ОСОБА_6 прийняв спадщину, звернувшись із відповідною заявою до першої Нікопольської державної нотаріальної контори, та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 30, т. 1).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер (а. с. 83, т. 1).
		 
		Спадкоємцями першої черги за законом після смерті  ОСОБА_6 є його дружина - відповідач ОСОБА_2 , дочка - апелянт ОСОБА_3 та син ОСОБА_9 , які прийняли спадщину.
		 
		Згідно договору про поділ спадкового майна від 11 листопада 2020 року, посвідченого державним нотаріусом першої Нікопольської державної нотаріальної контори Ткачовою Л. П., ОСОБА_2 ОСОБА_3 та  ОСОБА_9 , які є спадкоємцями за законом в рівних частках майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , поділили спадкове майно, зокрема, земельна ділянка, площею 7,970 га, яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом передана у власність ОСОБА_3 (а. с. 122, т. 1).
		 
		Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 7,970 га, кадастровий номер 1222982800:05:016:0406, яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, зареєстровано 11 листопада 2020 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 121, т. 1). 
		 
		2.                 Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Згідно з частиною першою статті 158 ЦПК України 2004 року (тут і далі - у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
		 
		Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України 2004 року.
		 
		Частиною третьою статті 74 ЦПК України 2004 року передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.
		 
		Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно (частина четверта статті 74 ЦПК України 2004 року).
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
		 
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України 2004 року судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
		 
		Відповідно до частини дев`ятої статті 74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.
		 
		За змістом статті 169 ЦПК України 2004 року суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
		 
		Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
		 
		Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
		Урахувавши зазначені вимоги закону, встановивши, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 , щодо якої відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, призначеної на 29 січня 2016 року, розгляд справи не відклав, причини неявки відповідача в судове засідання не з`ясував, ухвалив заочне рішення у справі, порушивши конституційне право ОСОБА_2 на участь у судовому розгляді, не забезпечивши їй можливості надати суду докази та навести доводи, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 була повідомлена про час та місце розгляду справи, призначеної на 29 січня 2016 року, через оголошення у пресі, не заслуговують на увагу, оскільки такий порядок повідомлення розрахований на відповідача, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме.
		 
		Колегія суддів звертає увагу, що запит суду до відповідного органу реєстрації направлено з неправильним зазначенням прізвища відповідача - « ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_8 », тому відповідь адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України в Дніпропетровській області від 21 липня 2015 рокущодо відсутності зареєстрованого місця проживання  ОСОБА_10 стосується іншої особи (а. с. 23, 33, т. 1).
		 
		Згідно паспортних даних ОСОБА_2 остання зареєстрована                                        по АДРЕСА_1 з 12 квітня 1990 року (а. с. 87, т. 1), вказана адреса зазначена також у позовній заяві, а тому мала бути повідомлена про час та місце розгляду справи судовою повісткою відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України 2004 року.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 .
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
		 
		Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		 
		Зазначені норми права визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
		 
		При цьому судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
		 
		Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
		 
		Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20) та від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження                                      № 61-1490св21).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
		 
		У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16 (провадження № 61-47768св18) вказано, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Отже, у разі якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не були залучені до участі у справі, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
		 
		У справі, яка переглядається, спір виник зі спадкових правовідносин стосовно спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 .
		 
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. 
		 
		Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
		 
		У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
		 
		Частиною першої статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		 
		Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		 
		Згідно з частинами першою та другою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		 
		Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
		 
		Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).
		Апеляційний суд погодився з доводами апелянта ОСОБА_3 , про те, що ухвалене оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується її прав та інтересів, яку не було залучено до участі у справі як спадкоємця після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за життя прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є окремою підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що станом на час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 не була власником спірного спадкового майна, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції, вирішуючи спір, не визначив коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в подальшому призвело до ухвалення судового рішення, яке безпосередньо впливає на майнові права та інтереси  ОСОБА_3 , яка в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, в свою чергу, прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що позивач ОСОБА_1 реалізував своє право на оформлення спадкового майна шляхом звернення до суду з вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Так, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року у справі № 182/9103/13-ц ОСОБА_1 було визначено додатковий строк тривалістю чотири місяці для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте у наданий судом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою для прийняття спадщини, тому є правильними висновки суду апеляційної інстанції, що позивач є таким, що не прийняв спадщину після смерті батька.
		 
		Доказів прийняття  ОСОБА_1 спадщини відповідно до положень частини третьої статті 1268 ЦК України матеріали справи не містять. 
		 
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		 
		Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору. Апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).
		 
		Посилання касаційної скарги на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові. 
		 
		Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення суду  апеляційної інстанції не впливають, а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини першої статті 400 ЦПК України, оскільки Верховний Суд не вправі встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. 
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь 
		                                                                                                            
		                                                                                                            О. М. Осіян
		 
		                                                                                                            Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                     В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...