Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/11462/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2022. Зареєстровано: 13.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2022.
Дата набрання законної сили: 01.09.2022
Номер судового провадження: 2/755/2403/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №:755/11462/21
		Провадження №: 2/755/2403/22
		"27" липня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого - судді: Гончарука В.П.,
		за участю секретаря: Гриценко О.І.,
		представника позивача - ОСОБА_4
		відповідача ОСОБА_1 
		розглянувши у судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП.
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 4 квітня 2019 р. відповідач керуючи автомобілем «Ауді А4» держ.номер НОМЕР_1 на перехресті вул. Братиславська - Стальського в м.Києві порушив вимоги ПДР України та здійснив зіткнення з автомобілем «КІА Спортейдж» держ.номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
		Внаслідок вказаного ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень
		Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м.Києва від 26.06.2019 р. відповідача ОСОБА_1 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
		Цивільно - правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «СК «Уніка» відповідно до поліса №130956994
		Після надання всіх необхідних документів та проведення експертного дослідження для визначення суми матеріальних збитків між позивачем та ПрАТ «СК «Уніка» було підписано акт узгодження страхового відшкодування за яким страховик визнав вказану вище ДТП страховим випадком та перерахував кошти на рахунок ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» в розмірі 98 тис. грн. та відповідно до рахунку - фактури №СЧ - 0006245 від 7 травня 2020 р.. вартість відновлювального ремонту автомобіля «КІА» держ. номер НОМЕР_2 внаслідок пошкоджень в ДТП складає 213547, 18 грн.
		Відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 130956994 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 100 000 грн., розмір франшизи складає 2 тис. грн.
		З врахуванням того, що сума матеріальних збитків перевищує ліміт страхового відшкодування, в зв`язку з чим відповідач повинен відшкодувати різницю між сумою матеріальних збитків та сумою, що перерахована страховиком на користь ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» та розмір франшизи, що складає 123547,18 грн.
		Крім того позивачу протиправними діями відповідача також була спричинена і моральна шкода, яку позивач оцінює в розмірі 25 тис. грн.
		Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 25.10.2021 р. було відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
		В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволені позову в повному обсязі з обставин викладених в позовній заяві, зазначаючи, що позовні вимоги грунтуються на вимогах законодавства.
		Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в частині відшкодуванням матеріальної шкоди, але в якому розмірі не пояснив, зазначаючи, що сума матеріальних збитків значно завищена, вважає, що коштів, які були сплачені страховою компанією достатньо було для відновлювального ремонту автомобіля «Кіа», вказаного вище, також в судовому засіданні оспорював свою винуватість у вчинені ДТП, вказуючи, що при ДТП постраждав також його автомобіль та він поніс відповідні матеріальні збитки.
		Суд заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи дійшов наступного, що за приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		В судовому засіданні встановлено, що 4 квітня 2019 р. відповідач керуючи автомобілем «Ауді А4» держ.номер НОМЕР_1 на перехресті вул. Братиславська - Стальського в м.Києві порушив вимоги ПДР України та здійснив зіткнення з автомобілем «КІА Спортейдж» держ.номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
		Внаслідок вказаного ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень
		Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м.Києва від 26.06.2019 р. відповідача ОСОБА_1 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
		Також постановою Київського апеляційного суду від 19.11.2019 р. було залишено без змін постанову Дніпровського районного суду м.Києва, якою було визнано відповідача винним в скоєні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
		Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		На праві власності позивачу ОСОБА_2 належить автомобіль «Кіа Спортейдж» держ.номер НОМЕР_2 .
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України "шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку".
		Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України "шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою".
		У відповідності до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент ДТП на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка»  з лімітом відповідальності Страховика за шкоду, завдану майну у розмірі 100 000,00 грн., розмір франшизи складає 2000 грн.
		16.01.2020 р. між позивачем та ПрАТ «СК «Уніка» було підписано акт узгодження розміруц страхового відшкодування за №00296569.
		Відповідно до рахунку - фактури №СЧ-006245 від 7 травня 2020 р. вартість ремонтних робіт складає 213 547, 18 грн. 
		30.04.2020 р. на рахунок ТОВ «Автомобільний центр Голосіїівський» від ПрАТ «СК «Уніка» надійшли кошти в розмірі 98 000 грн. 
		Відповідно до квитанції №1967-3039-7374-7632 від 21.05.2020 р. позивачем були перераховані кошти в розмірі 50000 грн. ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» та відповідно до квитанції № 2027-5927-1730-2443 від 20.07.2020 р. на рахунок ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» було перераховано 65547,18 грн.
		Відповідно до п. 20.2, 20.3 ст.20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія.
		У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія.
		Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
		Разом з тим, як викладено у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 (справа №755/18006/15-ц), яка відступила від раніше висловленої правової позиції Верховного Суду України, на яку в обґрунтування своїх вимог посилається Позивач, та зробила наступні висновки про правильне застосування норм права: «69. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавана шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавана шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавана шкоди замість останнього...
		Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. З Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)».
		Окремо варто зазначити і про практику застосування наведеної вище правової позиції у рішеннях самого Верховного Суду.
		Так, у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 (справа №209/3145/15-ц) в якості лаконічного підсумку до наведеного вище висновку про правильне застосування норм права зазначено, що «власник автомобіля який постраждав внаслідок ДТП може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».
		У постанові Верховного Суду від 26.09.2018 (справа №757/20129/16-ц) вказано наступне: «у разі якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред`явив відразу вимогу до особи відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог» (прим. - виділення наше).
		У постанові Верховного Суду від 31.10.2018 (справа №342/134/16-ц) зазначено, що «Під час розгляду справи Верховний Суд врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, про те, що власник автомобіля який постраждав внаслідок ДТП може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом спочатку до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
		Таким чином дані правовідносини регулюються спеціальним законодавством, а саме Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та нормами Цивільного кодексу України.
		Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
		З врахуванням викладеного та враховуючи той факт, що сума матеріальних збитків значно більша ніж ліміт страхового відшкодування, то вимоги позивача щодо стягнення різниці між виплаченою сумою страхового відшкодування та розміром збитків знайшли своє обгрунтування.
		Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути душевні страждання, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		Частиною 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.
		Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
		Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 (Постанова), передбачено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до абз. 2 п.5 Постанови, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку  між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну  йому шкоду  та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
		Пункт 9 Постанови вказує на те, що при визначенні судом розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Положення ст. 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в п. 4 зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.
		Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості
		Відповідно частин 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.
		Керуючись Законом України « Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів», ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218,294, 296 ЦПК України, суд,-
		 
		                        У Х В А Л И В :
		 
		 
		 
		Позов  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 115 547, 18 грн. за спричинення матеріальної шкоди, 3 тис. грн. за спричинення моральної шкоди, в всього стягнути 118 547,18 грн. 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1485,47 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору. 
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст судового рішення складено 01.08.2022 р .
		Відомості щодо учасників справи:
		Позивач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ;
		Відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 .
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...