Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 688/1415/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2022.
Дата набрання законної сили: 10.08.2022
Номер судового провадження: 51-1230км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018000000000681

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 серпня 2022 року
		м. Київ
		справа № 688/1415/19
		провадження № 51-1230км22
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ускладі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		захисників ОСОБА_7  (у режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 на вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 липня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2022 року щодо
		 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Ізяславського районного суду Хмельницької областівід02 липня 2021року  ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст.368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років ізпозбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
		Згідно з встановлених фактичних обставин та детально викладених у вироку, голова Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області ОСОБА_6 (відповідно до Розпорядження Президента України від 01 квітня 2017 року № 73/2017-рп), будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, всупереч інтересам служби, використовуючи надані йому владні повноваження, вчинив особливо тяжкий корупційний злочин, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, особою що займає відповідальне становище, в особливо великих розмірах. Зокрема, що він 02 та 21 серпня 2018 року одержав від ОСОБА_9 частину неправомірної вигоди назагальну суму 17 200 дол. США, що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановлених Національним банком України, станом на21серпня 2018 року складало 476268 грн, за винесення розпоряджень про виготовлення та затвердження технічної документації із землеусторою, та подальше надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території Котюржинецької сільської ради Полонського р-ну Хмельницької обл.
		Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишив без задоволення, а вирок місцевого суду  без змін.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, вказує, що відомості про злочин внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань(далі  ЄРДР) щодо осіб органів місцевого самоврядування, тоді як досудове розслідування проводилось щодо керівника виконавчої влади. 
		Вважає, що докази, покладені в основу обвинувального вироку, зокрема відомості, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі  НСРД), не можуть бути використані у провадженні щодо ОСОБА_6 , оскільки, вважає, що їх здобуто в іншому кримінальному провадженні (щодо осіб органів місцевого самоврядування). Аргументуючи доводи щодо порушення правил підслідності під час досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , посилається на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 640/5023/19 та вважає, що це провадження повинен був розслідувати відповідний підрозділ Державного бюро розслідувань. Також акцентує увагу на те, що в першому повідомленні про підозру значилася сума неправомірної вигоди 47000 доларів США, а тому кримінальне провадження було підслідне. 
		Крім іншого стверджує, що інкримінований його підзахисному злочин вчинено шляхом провокації правоохоронними органами, зокрема негласним агентом ОСОБА_9 , який у різних кримінальних провадженнях на території України виступає заявником (провокатором) корупційних дій державних службовців за аналогічних обставин, і по якому існують відповідні судові рішення та здійснюється досудове розслідування його протиправних дій. 
		Наголошує, що постанова прокурора від29березня 2018 року про залучення ОСОБА_9 до співробітництва зправоохоронними органами передбачала строк її дії на 60 діб (до 29 травня 2018 року), однак в подальшому ОСОБА_9 продовжував співпрацю з органами досудового розслідування без правових на те підстав. Додає, що проведення НСРД здійснювалось не уповноваженим на те органом, що, на думку касатора, свідчить про недопустимість результатів їх проведення. 
		Акцентує, що протокол обшуку від 21 серпня 2018 року (обшук житла ОСОБА_6 ) є недопустимим доказом, адже поняті, які вказані у протоколі, фактично не були присутні під час цієї слідчої дії, оскільки в судове засідання один з понятих не з`явився, а інший ствердив, що понятим під час цієї слідчої дії присутнім не був. 
		Зазначає, що всі порушення, на які вказував у скарзі апелянт, не були усунуті судом апеляційної інстанції, а отже, ухвала цього суду не відповідає вимогам КПК.
		Позиції інших учасників судового провадження
		На касаційну скаргу сторони захисту заперечень не надходило.
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 , його захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали доводи, наведені в касаційній скарзі, просили скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в цьому суді, прокурор  ОСОБА_5 заперечив проти її задоволення та просив судові рішення залишити без зміни.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зіст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватисястаттями 412414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
		Оспорювання захисником засудженого установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться дотверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимогист. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
		Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, в тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, в тому числі стороні захисту.
		Так, місцевий суд, перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані стороною обвинувачення докази, на підставі яких ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення, та доводи захисту й обвинуваченого, проаналізував їх і в межах повноважень дав оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
		За наслідками судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК.
		Як убачається з матеріалів провадження, доводи в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, ґрунтується на припущеннях і ухвалений без доведення під час судового розгляду його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення за відсутності достатніх доказів для доведення цього факту, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та не взяті до уваги через їх безпідставність.
		Так, апеляційний суд зазначив, що висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, незважаючи на те, що він своєї вини не визнав, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і про які вказав у вироку, а саме показаннями: свідків ОСОБА_9 (заявника, який передавав грошові кошти ОСОБА_6 саме за видачу розпоряджень щодо земельних ділянок (невитребуваних паїв)), ОСОБА_10 (директора ФГ «Ауріка-2011», який уповноважив ОСОБА_9 представляти інтереси його фірми), ОСОБА_11 (фізичної особи  підприємця, який виготовляв технічну документацію на землі невитребуваних земельних паїв), ОСОБА_12 (керівника апарату Полонської РДА, яка за вказівкою ОСОБА_6 зареєструвала заяву ОСОБА_9 про виділення земельних ділянок), ОСОБА_13 (головного спеціаліста відділу архітектури та будівництва житлово-комунального господарства, інфраструктури та охорони довкілля, яка опрацьовувала заяву ФГ «Ауріка-2011» щодо надання дозволу про виділення земельних ділянок), ОСОБА_14 (начальника загального відділу Полонської РДА, яка опрацьовувала заяви від ФГ «Ауріка-2011», зокрема і про затвердження технічної документації щодо земельних ділянок), ОСОБА_15 (реєстратора відділу Держгеокадастру в Полонському районі, який здійснював державну реєстрацію технічної документації про виділення ФГ «Ауріка-2011» земельних ділянок, розташованих на території Котюржинецької сільської ради Полонського району Хмельницької області), а також фактичними даними: заявою ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення від 20 березня 2018 року; відомостями ЄРДР; постановами Генерального прокурора України від 26, 29 березня, 16 серпня 2018 року;протоколами за результатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_9 та ОСОБА_6 від 05, 11, 20 квітня, 10 травня, 02, 10 та 21 серпня 2018 року з додатками;протоколами за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі абонентів ОСОБА_9 та ОСОБА_6 від 13, 18, 19, 20 квітня, 10, 11 травня, 04 липня, 06, 07 серпня 2018 року з додатками; протоколами огляду та вручення грошових коштів від 02, 21 серпня 2018 року; протоколами НСРД контроль за вчиненням злочину від22серпня 2018року; протоколами обшуку з додатками від21серпня 2018 року (за місцем проживання ОСОБА_6 та службового кабінету голови Полонської РДА) та іншими документами, які стали підставою проведення НСРД (клопотання слідчих та ухвали слідчих суддів); постановами про визнання речовими доказами (грошові кошти та технічна документація); висновком експерта від31жовтня 2018 року та іншими документами, зміст яких детально викладено у вироку.
		Твердження сторони захисту про те, що у заяві ОСОБА_9 про вчинення злочину відсутній штамп реєстрації (резолюція), не впливає на допустимість доказів, адже факт звернення до правоохоронних органів підтверджується іншими доказами у справі, зокрема: показаннями самого ОСОБА_9 ; повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, зареєстрованим за № 72/14/7611-920; супровідним листом заступника начальника ВБКОЗ ОСОБА_16 про направлення заяви ОСОБА_9 з повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення до Генеральної прокуратури України.
		При цьому колегія суддів звернула увагу, що саме на підставі заяви ОСОБА_9 від20березня 2018 року про злочин заступником начальника управління  ВБКОЗ ОСОБА_17 сформоване повідомлення про можливе вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, яке разом із заявою про злочин направлено до Генеральної прокуратури України для вирішення питання в порядку ст. 214 КПК та, у подальшому, на підставі наведених матеріалів Генеральною прокуратурою України були внесені відомості про злочин до ЄРДР та надано доручення на здійснення досудового розслідування Головним слідчим управлінням Національної поліції України, а тому версія сторони захисту про те, що досудове розслідування здійснювалось щодо осіб органів місцевого самоврядування, спростовується матеріалами кримінального провадження.
		Що стосується порушень правил підслідності, які, на думку касатора, наявні у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про відсутність такого порушення та зазначає, що на час внесення відомостей у ЄРДР та визначення органу досудового розслідування зазначеного кримінального провадження відносно ОСОБА_6 слідчі органи прокуратури вже не мали повноважень проводити досудове розслідування кримінальних проваджень, підслідних ДБР, а слідчі органи ДБР ще не розпочали свою діяльність, узв`язку з цим, Генеральний прокурор України діючи у межах своїх повноважень визначив, що ефективність досудового розслідування у цьому конкретному провадженні забезпечить Головне слідче управління Національної поліції України. Між тим, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 був складений 08 лютого 2019 року та направлений до суду 19лютого того ж року, тобто в межах граничного тримісячного строку, визначеногорозділом VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державне бюро розслідувань», отже, жодних процесуальних дій, у тому числі слідчих (розшукових), слідчими органами Національної поліції після закінчення тримісячного строку з початку діяльності ДБР не здійснювалось, а тому не було необхідності на завершальній стадії передавати дане кримінальне провадження до ДБР.
		Щодо тверджень захисника в касаційній скарзі та під час касаційного розгляду про підслідність цього кримінального провадження Національному антикорупційному бюро України виходячи із розміру загальної суми, яку мав отримати ОСОБА_6 , про що сторона захисту зазначила лише на стадії касаційного розгляду, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки як вбачається з обвинувального акту розмір предмету неправомірної вигоди, яку мав отримати ОСОБА_6 становив 32900 доларів США, що був менший за 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а тому не відповідало вимозі п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК.
		Окрім цього, ні під час досудового розслідування, ні в суді першої та апеляційної інстанції сторона захисту на підслідності цього кримінального провадження саме за Національним антикорупційним бюро України уваги не акцентувала, а під час касаційного розгляду даних, які би свідчили про визнання незаконними дій чи бездіяльності органу досудового розслідування та прокурора в цій частині до суду не надала, а тому колегія суддів вважає, що підслідність кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не порушена.
		Також суди попередніх інстанцій перевірили доводи обвинуваченого про вчинення провокації злочину щодо нього та дійшли висновку, що такий факт не був підтверджений, про що наведено відповідні мотиви, з якими погоджується й касаційний суд.
		Так, для визначення провокації злочину Європейський суд з прав людини встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи був би вчинений злочин без втручання правоохоронних органів.
		З обставин, підтверджених сукупністю досліджених доказів, в тому числі і НСРД, а також показань ОСОБА_9 , який підтвердив, що діяв в інтересах фермерського господарства «Ауріка-2011» (займався пошуком земельних ділянок для наповнення земельного банку) та звернувся до ОСОБА_6  як до голови Полонської РДА, уповноваженого розглядати зверення громадян щодо виділення земельних ділянок. При цьому, як встановив суд, в діях ОСОБА_9 були відсутні активні дії щодо надання неправомірної вигоди ОСОБА_6 , а, навпаки, останній приймав активні дії у спілкуванні із заявником, у наданні своїх послуг як з приводу пошуку вільних земельних ділянок, так із оформлення на них документів, визначав суму коштів за свої послуги, порядок їх оплати, стимулював заявника до пришвидшення розрахунку із ним.
		Проаналізувавши зафіксовані розмови під час зустрічей між обвинуваченим та заявником, суд встановив, що ОСОБА_6 добровільно неодноразово спілкувався з ОСОБА_9 з приводу оренди земель водного фонду, суборенди власних земельних ділянок та земельних ділянок з невитребуваних паїв. Жодних заходів щодо припинення розмови з ОСОБА_9 обвинуваченийне вживав та будь-яких заперечень під час розмов не висловлював, а також вживав ряд заходів конспірації під час зустрічей із ОСОБА_9 
		Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі досліджених доказів надали оцінку щодо «серійного» характеру співробітництва ОСОБА_9 з правоохоронними органами у інших кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність провокації, з чим погоджується і колегія суддів. 
		Не залишилась і поза увагою суду версія сторони захисту про те, що отримані ОСОБА_6 кошти від ОСОБА_9 не є неправомірною вигодою, а виключно оплатою за їхні домовленості з приводу суборенди земель, належних обвинуваченому на праві оренди, яку суд визнав суперечною та взаємовиключною, та зазначив, що, стверджуючи про провокацію, сторона захисту фактично визнає, що вчинення злочину обвинуваченими мало місце в результаті підбурювання з боку «агента» правоохоронного органу в особі ОСОБА_9 , тобто злочин був скоєний, а отримані ОСОБА_6 кошти є неправомірною вигодою, але докази цього є недопустимими.
		Заперечення захисником допустимості доказів  результатів НСРД, оскільки здійснювалось, на його думку, неуповноваженим на те органом, колегія суддів уважає надуманими, адже проведення НСРД доручалось ВБКОЗ СБ України у Хмельницькій області, частину з яких виконано співробітниками ОД УСБУ та ОТЗ УСБУ у Хмельницькій області, тобто підрозділами БКОЗ УСБУ в Хмельницькій області, що не свідчить про те, що такі НСРД проведені неуповноваженими на те особами.
		Безпідставним є і твердження захисту про порушення порядку залучення ОСОБА_9 до конфіденційного співробітництва.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається те, що 28 березня 2018 року ОСОБА_9 добровільно надав письмову згоду на залучення його до конфіденційного співробітництва у межах цього кримінального провадження, що останній підтвердив під час судового розгляду в суді першої інстанції. Постановою прокурора про контроль за вчиненням злочину від 29 березня 2019 року ОСОБА_9 залучено до проведення НСРД, оскільки саме йому ОСОБА_6 висловив вимогу надати неправомірну вимогу, у зв`язку з чим саме ОСОБА_9 міг виконати відповідні домовленості щодо передачі неправомірної вигоди обвинуваченому. Таким чином, залучення ОСОБА_9 прокурором до участі під час проведення контролю за вчиненням злочину було зумовлено об`єктивними обставинами та відповідає положенням ч. 6ст. 246 КПК.
		Та обставина, що в матеріалах справи відсутня постанова прокурора про конфіденційне співробітництво з особою, починаючи з 29 травня 2018 року, не змінює правового змісту проведених процесуальних дій у межах НСРД та не ставлять під сумнів адекватність, правову обізнаність або добровільність на проведення таких дій цієї особи, зважаючи на його заяву про співробітництво. 
		Доводи сторони захисту про те, що протокол обшуку житла ОСОБА_6 від 21 серпня 2018 року є недопустимим доказом, колегія суддів уважає необґрунтованими, оскільки він проводився відповідно до вимог ст. 236 КПК, у присутності ОСОБА_18 та понятих, під час його проведення зауважень та доповнень не надходило, що підтверджується матеріалами провадження, а твердження сторони захисту про відсутність під час обшуку житла ОСОБА_6 понятого ОСОБА_19 спростовується звукозаписом судового засідання від 27 листопада 2020 року. 
		Інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б автоматично призводили до визнання доказів недопустимими та могли перешкодити постановленню законних, обґрунтованих і справедливих судових рішень у справі, суди попередніх інстанцій не встановили. Не вбачає таких порушень і колегія суддів касаційного суду.
		Суд апеляційної інстанції з дотриманням ст. 419 КПК детально перевірив викладені в апеляційній скарзі доводи обвинуваченого та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення. Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам цього Кодексу, та погоджується з наведеними у ній висновками про законність й обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
		Судові рішення відповідають вимогам статей 370, 419 КПК та є законними, обґрунтованими і вмотивованими.
		Твердження сторони захисту, що суд апеляційної інстанції не дав відповідей на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними. Вимоги до мотивування судових рішень засновані на положенняхст. 6 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), уцьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано. Апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на основні зазначені в апеляційній скарзі обвинуваченого доводи, навів переконливі аргументи на їх спростування, вказав підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував свою позицію. 
		Також, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами попередніх інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, не встановлено.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 липня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника  адвоката  ОСОБА_7   без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...