Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/5165/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2022. Зареєстровано: 15.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/501/211/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015160000000595

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 09.08.2022
		Справа № 501/5165/15-к
		1-кп/501/211/22 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 серпня 2022 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 , 
		за участю:
		секретарів судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		потерпілого  ОСОБА_6 ,
		захисників  адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинуваченої  ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області кримінальне провадження № 42015160000000595 від 09 вересня 2015 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Брацлав Немировського району Винницької області, громадянки України, яка має вищу освіту, не одружена, має на утриманні неповнолітню дитину, працювала на посаді слідчої СВ Іллічівського МВ ГУ МВС України в Одеській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
		В С Т А Н О В И В :
		Органами досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у наступному.
		На підставі наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області від 05 серпня 2013 року № 409 ОСОБА_9 перебувала на посаді слідчого СВ Іллічівського МВ ГУ МВС України в Одеській області.
		Встановлено, що 30 серпня 2015 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_6 слідчим відділом Іллічівського МВ ГУ МВС України в Одеській області внесено відомості до ЄРДР за № 12015160160001091 за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України.
		Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчому СВ Іллічівського МВ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_10 , а в подальшому - слідчому ОСОБА_11 .
		Слідча ОСОБА_9 у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування не здійснювала, до складу групи слідчих не входила.
		У ході досудового розслідування, 31 серпня 2015 року на території слідчого відділу Іллічівського МВ ГУ МВС України в Одеській області (на теперішній час відділ № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області) розташованого за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ (на теперішній час  м. Чорноморськ), вул. Хантадзе, 15, ОСОБА_9 , шляхом обману, з корисливих мотивів, з метою одержання грошових коштів, повідомила ОСОБА_6 , що стосовно останнього відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 286 КК України та його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за цією статтею. У разі якщо він не бажає настання цих наслідків, ОСОБА_9 висунула йому вимогу передати їй грошові кошти у розмірі 11000,00 грн, за начебто не притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України.
		ОСОБА_6 , будучи введеним в оману щодо можливості ОСОБА_9 з використанням службового становища та наданої влади притягнути його до кримінальної відповідальності, погодився з вимогою ОСОБА_9 передати їй грошові кошти, за начебто не притягнення його до кримінальної відповідальності.
		У подальшому, 17 вересня 2015 року приблизно о 13:15 годин за адресою: АДРЕСА_3 , у службовому кабінеті № 9 ОСОБА_9 шляхом обману отримала від ОСОБА_6 частину грошових коштів у розмірі 2000,00 гривень.
		Продовжуючи свої протиправні дії, 22 вересня 2015 року приблизно о 15:40 години за адресою: АДРЕСА_3 , у службовому кабінеті № 9, ОСОБА_9 , шляхом обману, умисно, з корисливих мотивів, отримала від ОСОБА_6 другу частину грошових коштів у розмірі 9000,00 гривень за начебто не притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні № 12015160160001091 від 30 серпня 2015 року.
		Після отримання грошових коштів ОСОБА_9 затримано слідчими прокуратури Одеської області та співробітниками УВБ в Одеській області ДВБ МВС України.
		На думку сторони обвинувачення, ОСОБА_9 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 , яка проходила службу в Іллічівському МВ ГУ МВС України в Одеській області на посаді слідчого, у судовому засіданні вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнала та надала суду свідчення, що справи які стосуються дорожньо-транспортних пригод у відділі розслідуються нею та слідчим ОСОБА_12 . На час проведення обшуку у її кабінеті матеріали справи перебували у неї на службовому столі, можливо хтось залишив з працівників відділу. До неї підходив слідчий ОСОБА_13 з проханням допомогти по заповненню протоколу огляду, був присутній також ОСОБА_6 Повідомила, що будуть проведені експертизи від висновків яких залежить хід справи. Те ж саме пізніше повторила вже у присутності його батька. Гроші від Потинги за закриття кримінального провадження не вимагала та не отримувала. Їй відомо, що після її затримання справу передали слідчому Боровику, який провадження подалі закрив. Вважає, що Потинги оговорюють її, мали мотив уникнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ДТП.
		В судовому засіданні були допитані потерпілий та свідки, які надали суду наступні показання.
		Потерпілий ОСОБА_6 в судовомузасіданні повідомив,що з ОСОБА_9 знайомий з03-04вересня 2015року зприводу кримінальногопровадження яке стосувалосяйого.Так,30серпня 2015року віннаїхав напішохода.Слідчий ОСОБА_13 оформлював ДТП,а черездекілька днівповідомив йому,що провадженняподалі будевести слідчий ОСОБА_14 .В тойже деньвін підійшовдо ОСОБА_14 ,де бувприсутній також ОСОБА_13 ,вони обговорилиобставини ДТП,роз`яснили йому,що будекримінальне провадження,оскільки потерпілийотримав середньоїтяжкості тілесніушкодження.Він натякнув,що можевони чекаютьвід ньогогрошей таподалі,на кінецьспілкування, ОСОБА_14 напапірці написала «500доларів США».Він повідомив,що такихгрошей немає нащо йогоповідомили,що розслідуваннябуде продовжено.Він зрозумівщо йомупотрібно приводитисвідків,здійснювати захист.В наступнідні вінприніс 2000,00-3000,00грн дляпроведення експертизи,але ОСОБА_14 повідомила,що експертне візьмевід ньогокошти інеобхідно передатичерез неї.При другійзустрічі ОСОБА_14 гроші невимагала,вона лишеповідомляла пронеобхідність закінчитикримінальне провадженняскоріше,оскільки прокурорміста налікарняному чищо,на йогодумку,натякувала щогрошові коштиповинні пітине їй,а іншійособі.Бажав пітидо адвоката,але немав чимйому платити,у зв`язкуз чим,вирішив звернувсядо прокуратурита внутрішньоїбезпеки міліціїз повідомленнямпро незаконнідії ОСОБА_14 .Подалі своїдії вінпогоджував зпрокуратурою.Вперше вінпередав ОСОБА_14 ,в рахунок500доларів США,2000,00грн,які отримаввід працівниківміліції.Купюри булископійовані тазаписані номера.Наступні 9000,00грн,які такожотримав відпрацівників міліції,передавав ОСОБА_14 у присутностібатька ОСОБА_15 в їїкабінеті.Ці коштибули поміченібарвником.Коли передавав9000,00грн  ОСОБА_14 запитала: «Ви же не бажаєте мене підставити?» та взяла гроші. Після цього її було затримано працівниками міліції на місці. За вказаним ДТП за його участю до кримінальної або до адміністративно відповідальності не притягувався. Особисто йому шкода діями ОСОБА_14 не завдана.
		Свідок ОСОБА_15 , батько потерпілого ОСОБА_6 , надав суду свідчення, що через декілька днів після ДТП йому стало відомо, що водійські права сина знаходяться у ОСОБА_14 . В перший раз син спілкувався з ОСОБА_14 сам, в другий - разом з ним, при цьому записували розмову на диктофон. ОСОБА_14 повідомила, що необхідні кошти за закриття кримінального провадження 800,00 доларів США, з чим вони погодились і вирішили частинами віддавати гроші. Син віддав ОСОБА_14 200-300 доларів США (передавав в гривнях), як він вважає, за повернення документів, в рахунок загальної суми. Вважав, якщо вони гроші не дадуть то сина накажуть в суді. Разом з тим, вирішили звернутися до міліції та прокуратури.
		Свідок ОСОБА_10 , слідчий Іллічівського МВ ГУ МВС України в Одеській області, надав суду свідчення, що він вносив відомості до ЄРДР за фактом ДТП за участю ОСОБА_6 , виїжджав на місце події, як черговий слідчий і залишався слідчим у справі до моменту передання іншому слідчому, оскільки по даній лінії правопорушень не спеціалізується. На його прохання ОСОБА_14 допомагала йому заповнити протокол огляду місця події. Був присутній при розмові її та ОСОБА_6 , у якого були питання по огляду місця події, надавала йому роз`яснення. При ньому ОСОБА_14 не пропонувала ОСОБА_16 заплатити грошові кошти за будь що. Те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_16 на час обшуку могло знаходитися в кабінеті ОСОБА_14 пояснив тим, що міг його забути в неї на столі, коли він просив про допомогу в складанні документів. Керівництво слідчого відділення повинно було подалі передати ці матеріали ОСОБА_14 чи Боровику, які спеціалізуються на такій категорії справ.
		 
		Висновки суду щодо недопустимості частини результатів негласних слідчих (розшукових) дій.
		Судом встановлено, що під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування було проведені наступні негласні слідчі (розшукові) дії: контроль за вчиненням злочину шляхом проведення слідчого експерименту, який включає в себе проведення аудіо-, відеоконтроль за ОСОБА_9 , використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів та спостереження за нею.
		Згідно ч. 3 ст. 246 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий суддя.
		Так, під час судового розгляду суду та стороні захисту надані наступні матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, які здійснювалися на підставі та з урахуванням ухвал слідчого судді Апеляційного суду Одеської області або були виготовлені на підставі даних ухвал:
		постанова прокурора від 14 вересня 2015 року про проведення контролю за вчиненням злочину обвинуваченим шляхом спеціального слідчого експерименту №21/2-4203т (т.2, а.с.159);
		доручення слідчого прокуратури працівникам УВБ в Одеській області ДВБ МВС України від 14 вересня 2015 року про проведення НС(Р)Д, а саме на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2015 року про аудіо-, відеоконтроль особи та місцем його знаходження, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, а також спостереження за особою;
		клопотання заступника прокуратури Одеської області до МВС України від 05 лютого 2016 року про розсекречення матеріалів, а саме зняття грифів секретності з протоколів про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж 1462т, 1643т, диски №337т, 336т (т.2, а.с.161);
		клопотання заступника прокурора Одеської області ОСОБА_17 начальнику УВБ в Одеській області ДВБ МВС України від 19 жовтня 2015 року про розсекречення матеріалів проведення НС(Р)Д  зняття аудіо-, відеоконтролю, використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів та спостереження за особою (т.2, а.с.163);
		постанову прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_18 від 19 жовтня 2015 року про розсекречення матеріалів  інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо-, відеоконтролю, використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів (т.2, а.с.165);
		постанова прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_18 від 05 лютого 2016 року про розсекречення матеріалів, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо-, відеоконтролю особи, контролю за вчинення злочину (т.2, а.с.175);
		клопотання слідчого прокуратури від 10 вересня 2015 року слідчому судді Апеляційного суду Одеської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій 17/1/1-4168т - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та установлення місцезнаходження радіоелектронних мереж, а саме мобільних телефонів ОСОБА_9 (т.2, а.с.169);
		клопотання слідчого прокуратури від 10 вересня 2015 року слідчому судді Апеляційного суду Одеської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій 17/1/1-4167т  на візуальне спостереження за ОСОБА_9 та за місцем її знаходження (т.2, а.с.171);
		клопотання слідчого прокуратури від 10 вересня 2015 року слідчому судді Апеляційного суду Одеської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій 17/1/1-4166т  на аудіо-, відеоконтроль за ОСОБА_9 та за місцем її перебування (т.2, а.с.173).
		В цьому письмовому дорученні прокурор фактично зазначає, що дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій надано слідчим суддею Апеляційного суду Одеської області, з посиланням в додатках до даного доручення на ухвали апеляційного суду від 14 вересня 2015 року за №№8166т, 8167т, 8168т. 
		При цьому суд звертає увагу що всі вищевказані матеріали не були надані як стороні захисту під час ознайомлення їх з матеріалами кримінального провадження після закінчення досудового розслідування, так і не були надані суду. Вищевказані документи стороною обвинувачення були отримані і надані стороні захисту вже після звернення із обвинувальним актом до суду (т. 2, а.с. 155).
		Суд також звертає увагу на заяву прокурора від 09 листопада 2016 року (т.2,а.с.154), відповідно до якої він зобов`язувався надати суду розсекречені три ухвали Апеляційного суду Одеської області. 
		Разом з тим, під час судового розгляду суду було надало тільки одну ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2015 року вих. №8167т про надання дозволу на проведення НС(Р)Д стосовно ОСОБА_9 шляхом спостереження за нею та за місцем її знаходження (т.3, а.с.64-65, 66-67), яка при цьому взагалі була надана суду у 2018 році, тобто через 2 роки, та на підставі якої негласні слідчі (розшукові) дії фактично не здійснювалися.
		При цьому судом встановлено, що частина матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, а саме ухвали слідчого судді апеляційного суду від 14 вересня 2015 року за номерами №№ 8166т та 8168т стороні захисту взагалі не відкривалися: ні після завершення досудового розслідування, ні під час судового розгляду, вони не досліджувалися в судовому засіданні та не долучалися прокурором до матеріалів судового провадження.
		Враховуючи, що стороною обвинувачення не доведено наявність правових підстав для проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді рішень слідчого судді апеляційного суду про надання дозволу на їх проведення, суд вважає, що ці дії були здійснені без попереднього дозволу суду, а саме щодо проведення аудіо-, відеоконтролю відносно ОСОБА_9 .
		Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов є істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, що згідно частини 1 цієї статті тягне за собою визнання отриманих внаслідок цього порушення доказів недопустимими.
		При цьому, судом також встановлено, що стороною обвинувачення були порушені вимоги ст. 290 КПК України щодо відкриття стороні захисту зібраних під час досудового розслідування матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій.
		Так, статтею 290 КПК України передбачено, що сторона обвинувачення зобов`язана після завершення досудового розслідування надати стороні захисту доступ до зібраних матеріалів (ч. 1 та ч. 2 статті), а у разі отримання додаткових матеріалів під час судового розгляду зобов`язана надати стороні захисту доступ до цих матеріалів (ч. 11 статті).
		Між тим, суд зауважує, що прокурором не надано письмового підтвердження відкриття стороні захисту на жодній стадії кримінального провадження будь-яких матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, як це передбачено ч.ч. 9, 11 ст. 290 КПК України. 
		Суд вважає, що в результаті невиконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України щодо відкриття матеріалів було порушено право обвинуваченого на захист, що відповідно п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України є істотним порушеннями прав людини і основоположних свобод і згідно частини 1 цієї статті тягне за собою визнання отриманих внаслідок цього порушення доказів недопустимими.
		Висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою в Постанові від 16.03.2017 №5-364кс16, згідно якої невідкриття матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, у тому числі і ухвал суду про надання дозволу на їх проведення, є підставою для визнання таких доказів недопустимими, та із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 751/7557/15-к, згідно якої за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тодіне було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах.
		Відповідно до ч. 4 ст. 87, ч. 1 ст. 89 КПК України суд під час ухвалення судового рішення зобов`язаний, за наявності для цього підстав, визнати докази недопустимими.
		Відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Враховуючи наявність підстав, передбачених п. 1 (здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу) та п. 3 (порушення права особи на захист) ч. 2 ст. 87 КПК України суд визнає недопустимими доказами матеріали негласних слідчих (розшукових) дій та отримані в результаті їх проведення докази, а саме: 
		протоколу про результати аудіоконтролю відносно ОСОБА_14 від 13 жовтня 2015 року за подією 15 вересня 2015 року з додатком до нього у виді флеш-накопичувача (т.1, а.с.196-197, 198);
		протоколу про результати аудіоконтролю відносно ОСОБА_14 від 13 жовтня 2015 року за подією 22 вересня 2015 року з додатком до нього у виді флеш-накопичувача (т.1, а.с.202-205, 206);
		протоколу про результати аудіоконтролю відносно ОСОБА_14 від 13 жовтня 2015 року за подією 17 вересня 2015 року з додатком до нього у виді флеш-накопичувача (т.1, а.с.209-211, 212).
		Інша частина матеріалів, а саме: доручення прокурора ОСОБА_19 від 21 вересня 2015 року (т.1, а.с.131, 132  рапорт) на проведення НС(Р)Д, а саме надання грошових коштів в сумі 9000,00 грн зі спецкошторису МВС України; проведення їх огляду, здійснення копій, допит свідків; протокол огляду та виготовлення ідентифікованих (помічених) грошових коштів для використання під час проведення НС(Р)Д (т.1, а.с.134-146) в кількості 9000,00 грн номіналом 100 грн в кількості 90 шт.; протокол огляду та виготовлення ідентифікованих (помічених) грошових коштів для використання під час проведення НС(Р)Д (т.1, а.с.199-200, 201 - зразки) в кількості 9000,00 грн номіналом 100,00 грн в кількості 90 шт.; протокол огляду та вручення грошових коштів (т.1, а.с.147-152), відповідно до якого 17 вересня 2015 року було оглянуто грошові кошти в сумі 2000,00 грн, номіналом 200,00 грн в кількості 10 шт., які надав ОСОБА_6 , зроблено їх копії; постанова прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_18 від 14 вересня 2015 року №21/2-4204т, про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів, відповідно до якого при проведенні контролю за вчиненням злочину ОСОБА_20 надано дозвіл на використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів та інші засоби (т.2, а.с.167); ухвала Апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2015 року вих. №8167т про надання дозволу на проведення НС(Р)Д стосовно ОСОБА_9 шляхом спостереження за нею та за місцем її знаходження (т.3, а.с.64-65, 66-67), та три клопотання слідчого про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій які були надані прокурором сторона захисту не заперечувала проти того, що ці матеріали були відкриті їм в порядку ст. 290 КПК України як під час досудового розслідування так і після завершення досудового розслідування, та даним доказам судом буде надано оцінку нижче.
		 
		Висновки суду щодо протоколу огляду грошових коштів від 17 вересня 2015 року.
		 
		Судом був досліджений протокол огляду та вручення грошових коштів від 17 вересня 2015 року (т.1, а.с.147-152).
		Відповідно до даного протоколу 17 вересня 2015 року оперативний працівник ОВС УВБ в Одеській області ДВБ МВС України ОСОБА_21 в присутності двох понятих провів огляд грошових коштів у сумі 2000,00 грн, які вручив ОСОБА_6 з метою отримання доказів злочинної діяльності працівників міліції СВ Іллічівського МВ ГУ МВС України в Одеській області. 
		В протоколі наводиться, що зазначені кошти надані для процесуальної дії безпосередньо ОСОБА_6 , однак під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_6 неодноразово повідомляв, що грошові кошти йому не належали, а надані працівниками міліції. Доказів протилежному твердженням потерпілого ОСОБА_6 (заяви, розписки, тощо) стороною обвинувачення суду не надано.
		Відповідно доп. 2.1. розділу ІІІнструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні» (далі  Інструкція) рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії слідчий, прокурор викладає в постанові, яка має відповідати вимогамст.ст. 246,251 КПК України, якщо ця дія проводиться без дозволу слідчого судді, або в невідкладних випадках, передбаченихст. 250 КПК України.
		Відповідно до п/п.1.12.4. п.1.12 розділу І Інструкції спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.
		Відповідно до п.3.1. розділу ІІІ Інструкції слідчий може проводити негласні слідчі (розшукові) дії самостійно, спільно з уповноваженими оперативними підрозділами, залучати до їх проведення інших осіб, а також доручати їх проведення уповноваженим оперативним підрозділам (п. 6 ст. 246 КПК України).
		Відповідно до п.3.3. розділу ІІІ Інструкції слідчий, прокурор надсилає доручення керівнику органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення і у складі якого знаходяться орган розслідування та/або оперативні підрозділи, уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 246 КПК України).
		Відповідно до п.3.4. розділу ІІІ Інструкції до доручення слідчого, прокурора додається ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії чи постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії.
		Відповідно до п.3.4.2. розділу ІІІ Інструкції доручення повинно бути мотивованим, містити інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання, визначати конкретного прокурора, якому слід направляти матеріали в порядку, передбаченомуст. 252 КПК України. <…>
		Судом встановлено, що дана слідча дія, яка зафіксована у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 17 вересня 2015 року, проведена працівниками оперативного підрозділу на підставі постанови прокурора від 14 вересня 2015 року про проведення контролю за вчиненням злочину обвинуваченим шляхом спеціального слідчого експерименту №21/2-4203т (т.2, а.с.159). 
		Водночас дана постанова не наділяла оперативний підрозділ правом використовувати при проведенні контролю за вчиненням злочину заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів.
		Крім того, на цю процесуальну дію (огляд та вручення грошових коштів в розмірі 2000,00 грн) оперативний підрозділ у відповідності до п.3.3. розділу ІІІ Інструкції доручення слідчого (прокурора) також не отримував у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України.
		Працівник оперативного підрозділу не маючи відповідного доручення та самостійно приймаючи рішення щодо використання при проведенні контролю за вчиненням злочину заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів фактично діяв поза межами свої повноважень. 
		Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 08 липня 2020 року у справі № 373/2562/15-к звертає увагу, що працівник оперативного підрозділу не є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а, відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КПК здійснює НС(Р)Д виключно за письмовим дорученням слідчого чи прокурора та не може їх проводити за власною ініціативою.
		За таких обставин, суд вважає, що протокол огляду та вручення грошових коштів від 17 вересня 2015 року, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 86 КПК України визнається не допустимим доказом, як отриманий не у порядку, встановленому цим Кодексом.
		 
		Висновки суду, щодо порушення права на захист під час проведення огляду місця події та затримання ОСОБА_9 .
		 
		Судом був досліджений протокол огляду місця події від 22 вересня 2015 року (т.1,а.с.114-121), відповідно до якого об`єктом огляду було приміщення кабінету ОСОБА_9 № 9, який розташований на другому поверсі будівлі Іллічівського МВ ГУ МВС України в Одеській області за адресою: м. Іллічівськ (м. Чорноморськ) Одеської області, вул. Хантадзе, 15.
		Відповідно до вимогст. 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Заст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
		Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.
		Тобто законодавцем, крім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.
		З метою захисту прав та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні у системному тлумаченні ч. 2 ст. 233 КПК України під володінням слід розуміти фактичне володіння річчю (майном). Тобто фактичне володіння не варто ототожнювати з правом власності. Такий широкий підхід до розуміння понять «житло», зарахування до «іншого володіння» офісних та службових приміщень, приміщень господарського, виробничого та іншого призначення незалежно від форм власності відповідає й прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 26 липня 2007 року в справі «Пеєв проти Болгарії»).
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що з клопотанням про дозвіл на обшук чи огляд службового кабінету ОСОБА_9 сторона обвинувачення до слідчого судді не зверталася. Відсутність заперечень з боку ОСОБА_9 у протоколі огляду щодо його проведення не свідчить про її добровільну згоду на проведення вказаної слідчої дії та не є процесуальною гарантією забезпечення права обвинуваченої на захист. При цьому на огляд службових приміщень не було отримано дозвіл від керівництва Іллічівського МВ ГУ МВС України в Одеській області.
		На неприпустимості проведення обшуку (огляду) під виглядом огляду місця події, без дотримання відповідних процесуальних гарантій захисту прав та інтересів підозрюваного, неодноразово наголошував Верховний Суд (постанови, ухвалені у провадженнях №569/3708/15-к, № 51-1840км20, № 51-6087км19, № 51-1314км20).
		Крім того, беручи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд проводиться за правилами обшуку, а обшук згідно з положеннями ч. 2 ст. 234 КПК України проводиться лише на підставі ухвали слідчого судді та не містить альтернативної підстави, як надання добровільної згоди особи, яка володіє житлом чи іншим володінням, то в даному випадку, положення ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України є спеціальними нормами, якими повинен керуватися слідчий та прокурор.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 листопада 2013 року в справі «Бєлоусов проти України» нагадав, що будь-яке втручання згідно з пунктом 1 статті 8 Конвенції повинно бути виправданим у розумінні пункту 2 як таке, що здійснюється «згідно із законом» і є «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення однієї або більше законних цілей, що в ньому наводяться. Формулювання «згідно із законом» вимагає від оскаржуваного заходу як підґрунтя в національному законодавстві, так і його відповідності принципові верховенства права. Головною метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання державних органів. Високий суд дійшов висновку, що огляд працівниками міліції житла заявника не проводився згідно із законом, оскільки дозвіл на огляд отримано за обставин, в яких були відсутні процесуальні гарантії, що захищають його здатність висловлювати свою справжню думку.
		Прокурор, слідчий після проникнення до службових приміщень відділу міліції та проведення огляду місця події, негайно не звернулися до слідчого судді для отримання дозволу на проведений огляду в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, і таким чином своєчасно не легалізували процесуальну дію  «огляд житла чи іншого володіння особи».
		Отже, це втручання було здійснене не «згідно з законом», як того вимагає п. 2 ст. 8 Конвенції.
		Суд звертає увагу на те, що під час проведення огляду місця події  службового кабінету ОСОБА_9 , згідно зазначеного протоколу, вона приймала участь у цієї процесуальної дії як «власник (користувач)» кабінету. Проте право на правову допомогу, відповідно до ст. 59 Конституції України, їй роз`яснено не було, що безумовно обмежило її права (див. рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_22 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу).
		Крім того, проводячи слідчі (процесуальні) дії відносно ОСОБА_9 , особи, якій на той час офіційно не було визначено певного статусу у цьому кримінальному провадженню, визначило, що ці дії здійснюються фактично відносно особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Існування такої підозри підтверджується клопотанням слідчого та подальшим отриманням дозволу слідчого судді Апеляційного суду Одеської області на проведення негласних слідчих дій, процесуальними рішеннями слідчого та прокурора на виконання отриманого дозволу та тим фактом, що слідчий ужив подальших заходів: затримання ОСОБА_9 з моменту початку проведення огляду місця події, тобто слідчі дії, які зазвичай проводяться з підозрюваним.
		Суд вважає, що становище ОСОБА_9 стало значно вразливішим одразу після вжиття слідчих заходів з перевірки підозри стосовно неї. Тобто застосовані відносно ОСОБА_9 НС(Р)Д свідчили, що вона є суб`єктом кримінального провадження, якій фактично підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. За таких обставин на ОСОБА_9 розповсюджувались права підозрюваного, передбачені ст. 42 КПК України, принаймні правобути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз`яснення,на першу вимогу мати захисника та давати пояснення з приводу підозри чи в будь-який момент відмовитися їх давати.
		Крім того, згідно протоколу затримання ОСОБА_9 від 22 вересня 2015 року воно відбулось о 15:50 годин, саме з моменту початку огляду місця події, та з підстав того, що ОСОБА_9 «застали під час вчинення злочину при вимаганні та отриманні неправомірної вигоди».
		Суд зауважує, що на момент проведення огляду місця події кримінальне провадження, яке розслідувалося і в якому була затримано ОСОБА_9 , здійснювалося за ч. 3 ст. 368 КК України, яке є особливо тяжким злочином, у відповідності до ст. 12 КК України.
		Відповідно до ст. 52 КПК України, участь захисника під час проведення кримінального провадження щодо особливо тяжкого злочину є обов`язкова.
		В порушення ч. 4 ст. 213 КПК України слідчий, що здійснив затримання не виконав обов`язок негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.
		При цьому в протоколі затримання ОСОБА_9 зазначено, що затримання проводилося нібито в присутності захисника адвоката ОСОБА_8 та міститься її підпис.
		Однак відповідно до змісту протоколу огляду місця події вказана дія проведена без участі захисника ОСОБА_8 .
		Суд вважає, що інформація, що міститься в протоколі затримання ОСОБА_9 не відповідає дійсності в частині присутності захисника адвоката ОСОБА_8 під час проведення цієї дії, а лише свідчить про факт отримання нею даного протоколу.
		Дане твердженнясуду підтверджуєтьсятим,що згідновідеозапису проведенняогляду місцяподії,під часякого фактичновідбулося затримання ОСОБА_9 , зафіксовано обставину, що адвокат ОСОБА_8 , яка в цей час згідно довідки слідчого ОСОБА_10 здійснювала ознайомлення з іншим її підзахисним у сусідньому кабінеті, виявила бажання приймати участь у проведенні огляду місця події в кабінеті ОСОБА_9 в якості її захисника, та остання не заперечувала проти цього, однак особи, які проводили дані дії відмовили у наданні такої можливості (диск, запис - 00:36:30, т.1, а.с.121).
		Суд зауважує, що в даній конкретній ситуації, при наявності особи  адвоката, яка вимагає допустити її в якості захисника до затриманої особи та приймати участь у проведенні огляду місця події, особа, яка проводила ці процесуальні дії повинна була перевірити повноваження захисника та уточнити волевиявлення затриманою особи - ОСОБА_9 щодо допущення до неї для здійснення її захисту адвоката ОСОБА_8 , та в подальшому при позитивній відповіді (інакше необхідно звернутися до органу безоплатної вторинної правової допомоги) допустити її до проведення даних дії. Разом з тим, особою, яка проводила дані процесуальні дії були грубо порушені права ОСОБА_9 на захист, як під час її затримання та і під час проведення огляду місця події.
		Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі  Суд) під обвинуваченням Суд розуміє офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади про наявність припущення про те, що ця особа вчинила кримінальне карне правопорушення. За практикою Суду особа набуває статусу підозрюваного, який обумовлює застосування гарантій статті 6 Конвенції, не тоді, коли їй цей статус надається офіційно, а тоді, коли національні органи влади мають достатні підстави підозрювати цю особу у причетності до злочину (див. рішення у справі «Собко проти України» (Sobko v. Ukraine), заява № 15102/10 від 17 грудня 2015 року, «Брюско проти Франції» (Brusco v. France), заява № 1466/07, п. 47, від 14 жовтня 2010 року), «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року), п. 175).
		Крім того, як вбачається з протоколу огляду місця події та відеозапису цієї процесуальної дії ОСОБА_9 будь-які права не роз`яснювались.
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що обмеження прав і свобод людини і громадянина визнаються допустимими, якщо вони здійснені згідно з чинним законодавством і відповідають правилу «збереження основного змісту прав і свобод» - принцип пропорційності (рішення від 20 травня 1999 р. у справі «Реквеньї проти Угорщини», рішення Великої палати від 13 лютого 2003 р. у справі «Партія добробуту та інші проти Туреччини»).
		Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий зобов`язаний неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Статтею 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно прецедентної практики Суду право на справедливий судовий розгляд, гарантований ст. 6 § 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць (див.рішення у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» від 25 липня 2002 року, п. 72).
		Згідно з практикою Суду, хоча основна мета статті 6 Конвенції стосовно розгляду кримінальних справ полягає в забезпеченні справедливого судового розгляду «судом», компетентним встановити обґрунтованість «будь-якого...кримінального обвинувачення», це не означає, що ця стаття не стосується досудового провадження. Таким чином, вимоги ст. 6 Конвенції можуть також бути застосовними ще до того, як справу направлено на розгляд суду, якщо - і тією мірою, якою - недотримання таких вимог на самому початку може серйозно позначитися на справедливості судового розгляду (див. рішення у справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року, п. 52).
		Згідно п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		Відповідно до ч. 4 ст. 87 КПК України, докази, передбачені п. 1 ч. 2 цієї статті, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
		Частиною 1 статті 89 КПК України встановлено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		Частиною 2 статті 87 КПК України передбачено, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		З огляду на наведе суд вважає, що проведення оглядуслужбового кабінету ОСОБА_9 в застосований спосіб з порушенням встановленого КПК Українипорядку, обмежило обвинувачену у реалізації процесуальних прав, не відповідало принципу пропорційності і тим самим порушило право на захист, а тому докази отримані в результаті проведення такої слідчої дії є недопустими, оскільки здобуті внаслідок істотного порушення прав та свобод ОСОБА_9 .
		За таких обставин суд,на підставі ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України,протокол огляду місця події від 22 вересня 2015 року з дисками (т.1, а.с.114-121) та протокол затримання ОСОБА_9 від 22 вересня 2015 року (т.1, а.с.125-129), в порядку ст. 208 КПК України, визнає недопустимими доказами.
		Відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree) недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
		У кримінальному процесуальному законі дана доктрина має своє правове втілення у положеннях ч. 1 ст. 87 КПК України.
		Враховуючи, що подальші слідчі дії були похідними від огляду службового кабінету ОСОБА_9 , а зазначений протокол визнаний судом недопустимим, суд за таких обставин, на підставі ч. 1 та п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 87 КПК України, визнає усі процесуальні рішення та докази отримані на підставі зазначеного огляду місця події недопустимими:
		протокол огляду місця події від 22 вересня 2015 року (т.1, а.с.114-119, 120-122  диски);
		постанову прокурора ОСОБА_18 від 22 вересня 2015 року про освідування ОСОБА_9 (т.1, а.с.122);
		протокол освідування від 22 вересня 2015 року (т.1, а.с.123-124);
		ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2015 року (т.1, а.с.153-155) про арешт майна виявленого та вилученого під час огляду місця події 22 вересня 2015 року;
		протоколи оглядів речей і документів від 24 вересня 2015 року, вилучених під час огляду місця події 22 вересня 2015 року (т.1, а.с.-156-157, 158, 159, 160, 162, 167-189);
		ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2015 року про накладення арешту (т.1, а.с.153-154);
		постанова про призначення експертиз спеціальних хімічних речовин і речовин хімічних виробництв грошових коштів 9000,00 грн, вилучених під час огляду місця події 22 вересня 2015 року (т.1, а.с.213-215);
		висновок експерта №1577 від 18 листопада 2015 року (т.1, а.с.218-223).
		При цьому суд керується ч. 3 ст. 62 Конституції України, згідно з якою обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також - пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011, згідно якого обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтовано фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних, тощо.
		З тих самих підстав  відсутності дозволу слідчого судді на проведення огляду місця події, суд визнає недопустимими: протокол огляду місця події від 01 жовтня 2015 року (т.1, а.с.190-191), під час якого з металевого сейфу в кабінеті ОСОБА_9 вилучені 23 матеріали кримінальних проваджень; протокол огляду вилучених матеріалів кримінальних проваджень (т.1, а.с.193).
		 
		Висновки суду щодо потерпілої особи.
		 
		Відповідно до обвинувального акту від 07 вересня 2018 року (т.3,а.с.107) ОСОБА_9 обвинувачується у незаконному заволодінні чужим майном (грошовими коштами), а ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні визначений потерпілим.
		Суд вважає, що ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні не є потерпілим виходячи с того, що йому не завдано майнову шкоду, що підтверджується його показаннями, а саме те, що грошові кошти в сумі 2000,00 грн та 9000,00 грн, якими за обвинувальним актом заволоділа ОСОБА_9 , йому не належали, а були надані працівниками міліції, та фактично від діяв в якості заявника/свідка/агента/заінтересованої особи при здійсненні з боку органу досудового розслідування процесуальної дії «контроль за вчиненням злочину».
		При цьому суд зазначає, що дане твердження суду також виходить с того, що у заяві про вчинення злочину не зазначено особу (осіб) якого органу вимагають у нього грошові кошти, а також те, що у витягу з ЄРДР також відсутня інформація щодо особи, яка звернулася із заявою про злочин, відсутність у фабулі ані органу, ані особи, які ймовірно вчиняють кримінальне правопорушення.
		Крім того, судом прийнято до уваги, що кримінальне провадження за обставинами події ДТП  наїзд на пішохода, ОСОБА_6 фактично визнав, тобто як такі що не є надуманими, яке було закрито через незначний проміжок часу.
		 
		Висновки суду щодо протоколу прослуховування аудиозапису.
		 
		Судом досліджено підстави допустимості аудіозапису зробленого свідком ОСОБА_6 під час розмови з обвинуваченою ОСОБА_9 04 вересня 2015 року (т.1, а.с. 105-110).
		Відповідно до ст. 5 Закону № 2135-XII оперативно-розшукова діяльність здійснюється виключно оперативними підрозділами органів, визначених у частині першій цієї статті, а проведення її громадськими, приватними організаціями та особами забороняється. 
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року № 2135-XII, особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. 
		Конституцій Суд України у цьому рішенні зазначив, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється виключно оперативними підрозділами органів, визначених у ч. 1 ст. 5 Закону № 2135-XII. Відповідно до ч. 2 вказаної статті проведення оперативно-розшукової діяльності громадськими, приватними організаціями та особами, іншими органами чи їх підрозділами, крім визначених у ч. 1 цієї статті, заборонено.
		Таким чином, зазначений аудіозапис підлягає визнанню недопустимим доказом згідно ч. 1 ст. 86, ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України.
		 
		Висновки суду щодо обставин справи.
		 
		Показання ОСОБА_6 та ОСОБА_15 суд оцінює критично з огляду на те, що матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів в обґрунтування їх тверджень щодо вимагання слідчою ОСОБА_9 від них грошових коштів за закриття кримінального провадження. Навпаки, їх твердження спростовуються показаннями свідка ОСОБА_10 ; закриттям кримінального провадження за ч. 1 ст. 286 КК України № 12015160160001091 від 30 серпня 2015 року за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		При цьомусуд недає правовуоцінку закриттю вказаного кримінального провадження, що знаходиться поза межами даного судового розгляду.
		Інші докази по справі, а саме: 
		заява ОСОБА_6 від 08 вересня 2015 року до УВБ в Одеській області та протокол прийняття заяви ОСОБА_6 від 09 вересня 2015 року прокуратурою Одеської області про вчинення щодо нього кримінального правопорушення (т.1, а.с.104, 111), відповідно до яких він зазначив, що співробітники правоохоронних органів вимагають грошові кошти в сумі 500 доларів США за закриття кримінального провадження;
		доручення прокурора ОСОБА_19 від 21 вересня 2015 року (т.1, а.с.131, 132  рапорт) на проведення НС(Р)Д, а саме надання грошових коштів в сумі 9000,00 грн зі спецкошторису МВС України для забезпечення ухвали Апеляційного суду Одеської області; проведення їх огляду, здійснення копій;
		протокол огляду та виготовлення ідентифікованих (помічених) грошових коштів для використання під час проведення НС(Р)Д (т.1, а.с.134-146) в кількості 9000,00 грн;
		постанова прокурора від 14 вересня 2015 року про проведення контролю за вчиненням злочину обвинуваченим шляхом спеціального слідчого експерименту №21/2-4203т (т.2, а.с.159);
		постанова прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_18 від 14 вересня 2015 року №21/2-4204т, про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів, відповідно до якого при проведенні контролю за вчиненням злочину ОСОБА_20 надано дозвіл на використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів та інші засоби (т.2, а.с.167);
		протокол про результати контролю за вчинення злочину (т.1, а.с.207-208),
		як окремо так і в сукупності не є достатніми для встановлення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні даного кримінального правопорушення. 
		 
		При прийнятті рішення суд керується Законом.
		Так, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, як це задекларовано в статті 8 Конституції України. 
		Відповідно до ч. 2ст.62Конституції України та ч. 2ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно ч. 3ст. 62 Конституції Українита ч. 4ст. 17 КПК Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		В частині 3 статті 373 КПК України зазначено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		За таких обставин, суд вважає, що обвинувачена має бути визнана невинуватою у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення та виправдана на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку із недоведеністю того, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.
		Керуючись ст. ст. 368-374 КПК України,    
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_9 у пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, визнати невинуватою на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, і виправдати.
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, в сумі 1104,84 грн віднести на рахунок держави.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2015 року, скасувати.
		Речові докази: диски  залишити в матеріалах судового провадження, системний блок комп`ютера чорного кольору ІНВ №10400638, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 на автомобіль марки «NISSAN TIIDA», свідоцтво про народження ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина СССР на ім`я ОСОБА_24 серії НОМЕР_2 , паспорт громадянина СССР на ім`я ОСОБА_25 серії НОМЕР_3 , паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_26 серії НОМЕР_4 ,паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_27 серії НОМЕР_5 ,талон на транспортний засіб «SUZUKІ» № НОМЕР_6 зареєстрованого за ОСОБА_28 , тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобами серії НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_8 , довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_29 № НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 на автомобіль «BMW», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 на автомобіль «ВАЗ», компакт диск з надписом «VERBATIM CD-R», зовнішній жорсткий диск у чорному шкіряному чохлі з надписом «FREECOM», поліс №АА/7317979, поліс №АА/0453585, довідка рахунок серії ДДР №663530, копія сертифікату відповідності серії ВВ №263343, документ з надписом примірник для митниці, оригінал розписки ОСОБА_30 на 1 арк., оригінал заяви від ОСОБА_31 на 1 арк., долари США № LB 14752549L, KC 41693185A, російські рублі: ТМ3461923, ГЕ7986636, ЛЛ7748023, ЕХ8872447, КС1733182, ЬТ9705976, ЯА8601468, БГ8831389, ЧП4248812; Українські гривні: ЄЕ1040755, КЖ1451281, КН5565931, КИ9911306, ЄЧ0319942, ПА4022016, ЄЖ8649633, ЄБ3947838, ЗЕ7683604, ЄА4882727, АБ5943481, ЄА8665979, ЄЄ6752550, КД6982789, КЛ 8506826, КК 5712472, ГА 4578634, ПБ 5009689, ПГ 8242891, флеш-накопичувач червоного кольору KINGSTON №DT101G2 1 шт., чорнові записи на 4 аркушах, протокол допиту свідка ОСОБА_32 на 3 арк., протокол допиту ОСОБА_33 на 3 арк., рапорт ст. о/у СУР Іллічівського МВ ОСОБА_34 на 1 арк., доручення про проведення слідчих дій по кримінальному провадженню №12015160160000840 на 1 арк., лист №2/1-6451 від 27.07.2015 з додатком на 1 арк., протокол допиту свідка ОСОБА_35 на 2 арк., протокол прийняття заяви про скоєне правопорушення на 3 арк., постанова про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів на 1 арк., заява ОСОБА_9 на 1 арк., схема місця ДТП від 18.08.2015 на 1 арк., лист №571699 від 31.03.2015 на 1 арк., повідомлення у кримінальному провадженню №12015160160000759 на 1 арк., заява від ОСОБА_36 від 10.07.2015 року на 4 арк., доручення на 1 арк., службова характеристика на ОСОБА_9 на 1 арк., протокол допиту свідка ОСОБА_37 на 3 арк., протокол допиту свідка ОСОБА_38 на 3 арк., матеріали кримінального провадження №1201516016000245 на 10 арк., довідки з лікарні на 3 арк., висновок медичного огляду ОСОБА_39 на 1 арк., три порожні прозорі поліетиленові пакети з бирками  повернути за належністю; службове посвідчення НОМЕР_12 на ім`я ОСОБА_9 - передати до ГУНП в Одеській області, картку-заступник на пістолет ПМ № НОМЕР_13 , два магазина та 16 патронів  передати до сектору обігу зброї ГУНП в Одеській області.
		Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Іллічівський міський суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...