Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/619/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2022. Зареєстровано: 16.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2022.
Дата набрання законної сили: 03.11.2022
Результат оскарження 03.11.2022 Волинський апеляційний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/168/6/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021035110000020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   
		Справа № 159/619/21
		Провадження № 1-кп/168/6/22 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У КР А Ї Н И 
		 
		15 серпня 2022 року             смт. Стара Вижівка
		Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		секретаря с/з - ОСОБА_2 ,
		за участю: прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 та його захисника  адвоката ОСОБА_5 ,
		потерпілого  ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021035110000020 від 09 січня 2021 року відносно:
		 
		ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ковель Волинської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, який офіційно не працює, неодруженого,проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2статті 350 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Обставини вчинення кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.
		 
		08 січня 2021 року близько 22 год. 36 хв. обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу магазину«Маячок»,що заадресою:вул.Варшавська,1,  в м. Ковель Волинської області, під час конфлікту умисно схопив рукою потерпілого ОСОБА_6 , у зв`язку із службовою діяльністю останнього, за верхній одяг і одноразово розпилив йому в очі препарат сльозоточивої та дратівливої дії «Терен-4М». Потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,наказом директора ДП«АРСЕНАЛ-СТ5»ТзОВ «Арсенал СТ»№01/11від 02січня 2021року переведенийз 02січня по28лютого 2021року напосаду командиравідділення швидкого реагуванняПЦС ТзОВ «Арсенал СТ»та вскладі групишвидкого реагування,виконував службовіобов`язки,пов`язані з наданнямпослуг зохорони власностіта громадян,відповідно допосадової інструкціїкомандира відділенняшвидкого реагуванняпункту централізованогоспостереження (ВШРПЦС),затвердженої директором ДП« АрсеналСТ 5»01липня 2019року.Згідно пункту1Посадової інструкціїкомандир ВШРПЦС відноситьсядо категорії«Керівники»,тобто єслужбовою особою.     Внаслідок чого потерпілий ОСОБА_6 через умисні протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку слизової оболонки правого ока, який утворився від дії хімічної речовини. Що згідно висновку судово-медичної експертизи № 5 від 11 січня 2021 року згідно пункту 2.2.1 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. 
		Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_4 , у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2статті 350 КК Україниза ознаками: умисненанесеннялегкоготілесного ушкодженняслужбовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю.
		 
		Досліджені під час судового розгляду докази винуватості.
		 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому не визнав. Спочатку зазначив, що він 08 січня 2021 року алкогольних напоїв не вживав. Близько 21 год. 30 хвилин того ж дня пішов до магазину «Сяйво» за адресою: вул.Заводська, 7 в м. Ковель Волинської області в районі заводу «Сільмаш». Бо хотів поповнити інтернет та купити пива. Однак магазин вже був зачинений, хоча продавці ще залишалися в магазині. Тому почав стукати у двері щоб вони відкрили. Перекурив. Знову почав стукати. Продавці звернули увагу на обвинуваченого, однак в магазин його не пускали. Стукав хвилин з 10. Приїхала група «Арсенал». Вони були в формі. Однак посвідчення не показували. На їх запитання відповів, що хоче купити пива. Тоді вони схопили за руки та повели в машину. Почали давати підзатильники. Перший раз коли стояли біля магазину були у формі двоє: потерпілий ОСОБА_6 і другий  вищого росту. У машині поряд з обвинуваченим ОСОБА_4 на задньому сидінні знаходився потерпілий ОСОБА_6 . Обвинувачений попередив всіх, що він є сином судді ОСОБА_7 . Рухалися по лісовій зоні заводу «Сільмаш». За заводом зупинилися. Обвинувачений ОСОБА_4 сам вийшов із машини. Почалася словесна перепалка та штовханина. Після чого обвинувачений ОСОБА_4 дістав балончика препарату сльозоточивої та дратівливої дії та хаотично пирснув ним в очі. Хотів пирснути вищому працівнику «Арсеналу», але попав нижчому  потерпілому ОСОБА_6 . Перший раз пирснув просто так у повітря. Після чого почав тікати у сторону траси. Пробіг від 40 до 100 метрів. Однак наздогнав колега потерпілого. І поклав на землю. Та почав бити по плечах, корпусу та голові. Опору він не чинив. Згодом приїхала поліція та ще дві групи «Арсеналу». Після чого поїхали у відділення поліції. Обвинувачений ОСОБА_4 передзвонив матері та на номер 102. Швидка допомога приїхала до поліції. Заяву сам обвинувачений ОСОБА_4 про нанесення йому тілесних ушкоджень працівниками «Арсеналу» у поліції не писав. А вже написав після надання медичної допомоги. До цього часу працівники поліції кримінальну справу за його заявою не порушили, а їх дії (бездіяльність) він не оскаржував.
		Згодом обвинувачений ОСОБА_4 за клопотаннямсвого захисника адвоката-ОСОБА_5 , був допитаний у судовому засіданні повторно. Ствердив всудовому засіданні,що займається всоціальних мережахарбітражем трафікубільше 10років.Хоча офіційнорахується непрацюючим. 08 січня 2021 року близько 22.00 год. пішов до магазину «Сяйво» по вул.Заводська, 7 в м. Ковель Волинської області в районі заводу «Сільмаш». Бо хотів поповнити інтернет, а не купити пива. А згодом погодився, що зайшов до магазину купити ще й пива. Оскільки двері магазину були вже закриті, то почав стукати щоб відкрили магазин. Коли на виклик продавців магазину приїхали працівники «Арсеналу», які були у формі, то потерпілий ОСОБА_6 застосував до нього силу та проти його волі посадили в машину. Їхали у напрямку лісостепової зони. По дорозі працівники «Арсеналу» йому погрожували. Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні ствердив, що на його особисту вимогу працівники «Арсеналу» зупинили автомобіль біля магазину «Маячок» (в межах близько 300 метрів),що повул.Варшавська,1,  в м. Ковель Волинської області. Всі учасники добровільно вийшли з машини. Після чого почалася словесна перепалка. Потерпілий ОСОБА_6 почав штовхати його правою рукою у ліве плече. Тому обвинувачений ОСОБА_4 дістав із своєї кишені два балончика і хаотично пирснув. Хотів пирснути у лице водія машини ОСОБА_8 , який був більшої статури. Чого не хотів пирснути газовим балончиком у лице потерпілого ОСОБА_6 , який з його слів застосовував до обвинуваченого фізичну силу, а хотів пирснути у лице водію машини ОСОБА_8 , який до нього фізичної сили не застосовував, на запитання головуючого пояснити не зміг. В черговий раз ствердив, що пирснув газовим балончиком «Терен-4М» препаратом сльозоточивої та дратівливої дії у лице потерпілого ОСОБА_6 , коли втікав. Обвинувачений ОСОБА_4 під часдопиту всудовому засіданніспочатку заперечив,а потімпояснити незміг,чи єйого власністю два балончики «Терен-4м», на які ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області (яку обвинувачений не оскаржував) накладено арешт та визначено, що вони належать ОСОБА_4 (а.с.38 т.2). Після того як пирснув з балончика препаратом сльозоточивої та дратівливої дії у лице потерпілого ОСОБА_6 , почав втікати у сторону траси. Але працівники «Арсеналу» його догнали, збили його з ніг, а потерпілий ОСОБА_6 пов`язав йому руки. Згодом приїхали працівники поліції та ще одна машина працівників «Арсеналу». Після чого був доставлений працівниками поліції у їх відділення. У відділенні поліції викликали йому швидку допомогу, якою ОСОБА_4 був доставлений у Ковельське МТО.
		Обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєному не визнав. В судовому засіданні 15 серпня 2022 року під час останнього слова вказав, що те, що стукав у двері магазину  визнає. Однак, вважає, що пирснув газовим балончиком потерпілому з метою самозахисту.
		Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_4 в сукупності з іншими доказами по матеріалах кримінального провадження, суд констатує, що вони є суперечливими, непослідовними та алогічними, в зв`язку з чим розцінює їх як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене, а тому до уваги приймає їх тільки в тій частині, в якій вони узгоджуються з іншими доказами та їм відповідають. Зокрема, судом приймаються до уваги його показання в частині ствердження ним про його присутність на місці події злочину, визнання ним факту конфлікту з потерпілим ОСОБА_6  та заподіяння йому легкого тілесного ушкодження. Інтерпретація ж обвинуваченим обставин самої події правопорушення, його причин і мотивів (зокрема що ОСОБА_4 не хотів умисно пирснути газовим балончиком у лице потерпілому ОСОБА_6 ), судом оцінюється критично з підстав алогічності та очевидної невірогідності його суджень.
		Крім того, суд виходить з того, що даючи показання в суді, обвинувачений ОСОБА_4 непослідовно, суперечливо стверджував про обставини самої події правопорушення.
		Аналіз його показань і поведінки під час розгляду матеріалів кримінального провадження, на думку суду, свідчить про демонстративність його поведінки, намірів переконати суд у невідповідності очевидних фактів дійсності з метою спростувати наявні об`єктивні докази, надані стороною обвинувачення, які свідчать про його винуватість у вчиненому. З цих підстав суд і розцінює його показання про обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, як такі, що не відповідають дійсності.
		Оцінюючи наведені докази, які суд сприймає належними та допустимими, оскільки вони отримані у визначеному законом порядку, суд приходить до висновку про причетність обвинуваченого до умисних дій, які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження службовій особі у зв`язку із його службовою діяльністю, саме ним і саме за обставин, викладених в обвинувальному акті.
		Незважаючи наневизнання виниобвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6   показав суду наступне. Він на момент події був керівником групи швидкого реагування «Арсенал СТ-5». Відповідно до посадової інструкції вони прибувають за викликом, коли є загроза майну фізичних чи юридичних осіб протягом 10 хвилин, а поза містом  протягом 15 хвилин. Уповноважені доставляти порушника до відділення поліції. Після (в межах) 22 год.00 хв. 08 січня 2021 року прибули за викликом до магазину «Сяйво», що по вул.Заводська, 7 в м. Ковель Волинської області в районі заводу «Сільмаш». Були у формі. Побачили ОСОБА_4 . Зі слів продавців обвинувачений раніше грюкав ногами у двері магазину, який вже був зачиненим. На зауваження продавців не реагував. Тому продавці викликали «Арсенал». Відвели ОСОБА_4 від дверей та запропонували йому піти додому. Однак він на їх зауваження не реагував. Заперечував та казав, що поки не купить пива, то додому не йтиме. На виклик продавців магазину він приїхав із групою швидкого реагування. Підійшли до ОСОБА_4 , який відмовився йти додому. Після чого обвинувачений сів у машину добровільно. Фізичної сили до нього ніхто не застосовував. Везли його по об`їзній дорозі, щоб передати патрульним на вул.Варшавська м.Ковель. Потерпілий ОСОБА_6 знаходився із ОСОБА_4 на задньому сидінні в машині. Водієм машини був ОСОБА_8 . Коли їхали, то обвинувачений, як і біля магазину також, постійно стверджував, що він є сином судді ОСОБА_7 і йому нічого всеодно не буде. Біля магазину «Маячок»,що повул.Варшавська,1  в м. Ковель Волинської області, обвинувачений ОСОБА_4 попросив водія ОСОБА_8 зупинитися. Потерпілий ОСОБА_6 першим вийшов із машини і повернувся спиною до обвинуваченого. В цей час обвинувачений ОСОБА_4 дістав газовий балончик «Терен-4М» і пирснув йому в очі із двох рук. Після чого ОСОБА_4 почав втікати від машини. Але колега ОСОБА_8 його наздогнав і поклав на землю. Через хвилин 10 після того, як обвинувачений пирснув йому в лице, потерпілий ОСОБА_6 почав бачити правим оком. ОСОБА_4 лежав головою донизу. Викликали патрульну поліцію. Після їх приїзду обвинуваченого посадили до їхньої машини і всі поїхали у відділення патрульної поліції. У відділенні поліції обвинувачений ОСОБА_4 ствердив, що газовий балончик « Терен-4М» його та показав, як пирснув потерпілому ОСОБА_6 в очі. Тут же потерпілий ОСОБА_6 написав заяву до поліції та поїхав у лікарню із водієм ОСОБА_8 . А обвинувачений ОСОБА_4 викликав швидку допомогу. Хоча ніякої фізичної сили до останнього ніхто не застосовував.
		Під час судового розгляду допитано в якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які пояснили. 
		Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ствердили, що їх біля 24.00 ночі 08 січня 2021 року викликали, як працівників поліції, до лікарні. Бо працівника «Арсеналу» потерпілого  ОСОБА_6 невідома особа у стані алкогольного сп`яніння в період часу 22 год. 30 хв.  22 год.50 хв. «задула» газом праве око потерпілого. Від останнього вони відібрали письмові пояснення. 
		Свідок ОСОБА_11 показала, що у ОСОБА_4 біля 24.00 ночі 08 січня 2021 року у лікарні була закривавлена голова. А сам обвинувачений ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Останній сказав, що у нього був конфлікт із працівником поліції.
		В судовому засіданні допитані в якості свідків продавці магазину «Сяйво» ОСОБА_12 та ОСОБА_13 показали, що моменту самого конфлікту між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 не бачили. Але разом з тим ствердили таке. У вечері о 22.год.00 хв. 08 січня 2021 року почали закривати комп`ютери. В цей час у двері магазину почали стукати. Стук був сильним. Стукав у двері обвинувачений ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_13 ствердила, що знає ОСОБА_4 , який вже бешкетував по інших магазинах. Йому показали, що закриті. Однак він наполегливо продовжував стукати ногами у двері магазину. Тому подзвонили на пульт, до охорони. Приїхали хлопці з «Арсеналу». Взяли обвинуваченого під руки і відвели до машини. На вулицю не виходили. Вони стояли біля машини, щось говорили. А потім сам ОСОБА_4 сів у машину. Фізичну силу до нього ніхто із працівників «Арсеналу» не застосовував. Обвинувачений сідав на заднє місце машини, позаду водія.
		Під час судового розгляду кримінального провадження судом досліджено письмові та речові докази, які підтверджують вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2статті 350 КК України, а саме:
		-витяг зЄдиного реєструдосудових розслідувань№ 12021035110000020від 09січня 2021року зякого слідує,що досудовимрозслідуванням встановленонаступне.08січня 2021року близько 22год.36хв.обвинувачений ОСОБА_4 ,перебуваючи  поблизу магазину«Маячок»,що повул.Варшавська,1, вм.Ковель Волинськоїобласті підчас конфліктуумисно схопиврукою потерпілого ОСОБА_6 у зв`язкуіз службовоюдіяльністю останньогоза верхнійодяг іодноразово розпиливйому вочі препарат сльозоточивоїта дратівливоїдії «Терен-4М».Потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,наказом директора ДП«АРСЕНАЛ-СТ11»ТзОВ «АрсеналСТ»№ 01/11від 02січня 2021року переведенийз 02січня по28лютого 2021року напосаду командиравідділення швидкого реагуванняПЦС ТзОВ«Арсенал СТ» тав складігрупи швидкогореагування виконувавслужбові обов`язки,пов`язані знаданням послугз охоронивласності тагромадян,відповідно допосадової інструкціїкомандира відділенняшвидкого реагуванняпункту централізованогоспостереження (ВШРПЦС),затвердженої директоромДП «Арсенал СТ5»01липня 2019року.Згідно пункту1Посадової інструкціїкомандир ВШРПЦС відноситьсядо категорії«Керівники»,тобто єслужбовою особою. 
		Внаслідок чого потерпілий ОСОБА_6 через умисні протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку слизової оболонки правого ока, який утворився від дії хімічної речовини, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 5 від 11 січня 2021 року згідно пункту 2.2.1 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (а.с.32 Т.2); 
		- заява керівника ВШР «Арсенал СТ» ОСОБА_6 про вилучення та проведення перевірки двох балончиків «Терен-4М», що містять препарат сльозоточивої та дратівної дії, які були вилучені близько 22 год.15 хв. по вул. Заводській м.Ковель у громадянина ОСОБА_4 (а.с.35 Т.2);
		- протокол від 13 січня 2021 року огляду речей та фото таблиці до нього. 
		Під час огляду потерпілий ОСОБА_6 вказав, що один із балончиків «Терен-4М», що містять препарат сльозоточивої та дратівної дії, які були вилучені близько 22 год.15 хв. по вул.Заводській м.Ковель у громадянина ОСОБА_4 , був розпилений обвинуваченим потерпілому в обличчя (а.с.36-37 Т.2) . 
		Суд відхиляє зауваження сторони захисту про відсутність висновку експерта про речовину, яка міститься в балончиках із маркуванням «Терен-4М». Бо вся інформація про його вміст зазначена на ньому. А із протоколу огляду речей слідує, що обидва балончики загерметизовані і окрім незначних вм`ятин пошкодження відсутні. Даний доказ є належним та допустимим;
		- ухвала слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області про накладення арешту на два балончики «Терен-4м», що належать ОСОБА_4 (а.с.38 т.2);
		- постанова від 11 січня 2021 року «Про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів» (2 балончики «Терен-4М», що містять препарат сльозоточивої та дратівної дії, які були вилучені близько 22 год.15 хв. по вул.Заводській м.Ковель у громадянина ОСОБА_4 (а.с.39 Т.2);
		- протокол від (датований 11, а правильно 09) січня 2021 року оптичного диску DVD-R з відеозаписами, зафіксовані камерами відео спостереження, закріплених на приміщенні магазину «Сяйво», що по вул.Заводській 9 м. Ковель Волинської області. Суд висновує про технічну помилку у даті документу  правильно 09 січня 2021, а не 11 січня 2021 року. Бо кримінальне провадження за № 12021035110000561від 09січня 2021року булопорушене зачастиною 1статті 125КК України,а згодомбуло перекваліфікованена частину2статті 350КК України(а.с.41 Т.2); 
		- протокол від 21 січня 2021 року із відео на диску марки Arita DVD-R та постанова від 21 січня 2021 року слідчого СВ Лобко Ірини «Про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів» дисків із відеозаписом із відеореєстратора автомобіля марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 . Суд відхиляє за безпідставністю зауваження сторони захисту про те, що дізнавач зазначає в постанові від 21 січня 2021 року слідчого СВ Лобко Ірини «Про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів» не інформацію на диску, а сам диск. Бо в постанові про визнання речовим доказом чітко зазначається про диск із відеозаписом. Тому, даний доказ є належним та допустимим (а.с.45-47 Т.2);
		- посадова інструкція потерпілого ОСОБА_6 , командира відділенняшвидкого реагуванняпункту централізованогоспостереження (ВШРПЦС),затвердженої директором ДП«Арсенал СТ5»01липня 2019року.Згідно пункту1Посадової інструкції командирВШР ПЦСвідноситься докатегорії «Керівники»,тобто єслужбовою особою. Таким чиномсуд висновує,що намомент вчинення ОСОБА_4 08 січня 2021 року, потерпілий ОСОБА_6  виконувавсвої функціональніобов`язки,перебуваючи устатусі службовоїособи (а.с.52Т.2); 
		-копія наказу(розпорядження) директораДП «АРСЕНАЛ-СТ5»ТзОВ «АрсеналСТ»№ 01/11від 02січня 2021року «Протимчасове переведенняна іншупосаду взв`язку ізвиробничою необхідністю»про переведенняз 02січня по28лютого 2021року напосаду командиравідділення швидкого реагуванняПЦС ТзОВ «Арсенал СТ»потерпілого ОСОБА_6 ,який вскладі групи швидкого реагуваннявиконував службовіобов`язки ,пов`язані з наданнямпослуг зохорони власностіта громадяняк службоваособа (а.с.49-52,56Т.2);
		- висновок судово-медичної експертизи № 5 від 11 січня 2021 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_6 через умисні протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку слизової оболонки правого ока, який утворився від дії хімічної речовини, що згідно пункту 2.2.1 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (а.с.33-34 Т.2). 
		Крім того, в ході судового розгляду судом в присутності учасників процесу оглянуто відеозаписи як на оптичному диску DVD-R з відеозаписами, зафіксовані камерами відео спостереження, закріплених на приміщенні магазину «Сяйво», що по вул.Заводській 9 м.Ковель Волинської області, так і на диску із відеозаписом відеореєстратора автомобіля марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 . 
		На заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_4  адвоката ОСОБА_5 , викладених в судовому засіданні 15 серпня 2022 року під час судових дебатів щодо іншого номера кримінального провадження, зазначеного на відеозаписі, то суд висновує про технічну помилку. Бо кримінальне провадження за № 12021035110000561від 09січня 2021року булопорушене зачастиною 1статті 125КК України,а згодомбуло перекваліфікованена частину2статті 350КК України. Що узгоджуються із висновками суду та матеріалами кримінального провадження.
		Захисникобвинуваченого  ОСОБА_4  адвокат ОСОБА_5 в порядку статей 87,89 КПК України 25 липня 2022 року подала клопотання про визнання недопустимими доказами постанови про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи, датовані 09 січня 2021 року та 16 січня 2021 року (вказує, що вказані постанови не підписані службовою особою, не виготовлені на спеціальному бланку), відсутність рішень керівника органу досудового розслідування про повноваження дізнавача ОСОБА_14 та слідчого ОСОБА_15 . А протокол огляду речей від 13 січня 2021 року не вказує на причетність «двох балончиків сірого кольору, які містять препарат сльозоточивої та дратівливої дії» до особи обвинуваченого ОСОБА_4 , не проведена судово хімічна експертиза на визначення вмісту речовини у вказаних балончиках. Тому просила протоколи слідчих дій та прийняті процесуальні рішення (повідомлення про підозру, постанови про визнання речовими доказами, обвинувальний акт) визнати недопустимими доказами.
		Дослідивши матеріали справи суд висновує, що клопотання адвоката ОСОБА_5 в судовому засіданні та в судових дебатах про визнання недопустимими доказами є надуманими і не підлягає задоволенню з підстав, досліджених у судовому засіданні. 
		Так ухвалою від 22 квітня 2021 року про призначення судового розгляду судом встановлено, що підстав для повернення обвинувального акту прокурору судом не має. Постанови про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи виданих заступником керівника Ковельської місцевої прокуратури 09 січня 2021 року та 16 січня 2021 року та постанова про прийняття матеріалів досудового розслідування до свого провадження, видана слідчою СВ Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області від 16 січня 2021 року, підписані службовою особою, виготовлені на спеціальних бланках. Що було досліджено в судовому засіданні. А стороною захисту до свого клопотання долучені проекти вказаних документів, а не їх оригінали. Сторона обвинувачення на рішення керівника органу досудового розслідування про повноваження дізнавача ОСОБА_14 та слідчого ОСОБА_15 в обґрунтування вини обвинуваченого ОСОБА_4 не посилалася. Суд відхиляє зауваження сторони захисту про відсутність висновку експерта про речовину, яка міститься в балончиках із маркуванням «Терен-4М». Бо вся інформація про його вміст зазначена на ньому. А із протоколу огляду речей слідує, що обидва балончики загерметизовані і, окрім незначних вм`ятин, пошкодження відсутні. Ухвалою від 13 січня 2021 року слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області про накладення арешту на два балончики «Терен-4М» встановлено, що вони належать ОСОБА_4 . Що спростовуєтвердження адвоката ОСОБА_5  (а.с.38 т.2).
		Що стосується твердження адвоката ОСОБА_5 щодо непідтвердження жодними іншими доказами, крім показань самого потерпілого ОСОБА_6 , заподіяння йому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, то вказане спростовується висновком судово-медичної експертизи № 5 від 11 січня 2021 року.
		Щодо твердження адвоката ОСОБА_5 стосовно відсутності вказаного часу у реєстрі матеріалів досудового розслідування під час допиту потерпілого ОСОБА_6 , то суд вважає це несуттєвим. Оскільки потерпілий ОСОБА_6 був допитаний в судовому засіданні безпосередньо головуючим та попереджений ним про кримінальну відповідальність. 
		Посилання адвоката ОСОБА_5 щодо відсутності прямого умислу в діях ОСОБА_4 , що виключає кваліфікацію за частиною 2 статті 350 КК України, то суд зазначає таке.
		Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого частиною 2 статті 350 КК України характеризується прямим або непрямим умислом. А не лише прямим, як твердить сторона захисту. А відповідно до частини 3 статті 24 КК України непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. Натомість обвинувачений ОСОБА_4 в своїх показаннях неодноразово стверджував, що хотів умисно пирснути газовим балончиком.
		На підставі вищезазначеного, оцінюючи обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12021035110000020 від 09 січня 2021 року, відомостей наданих сторонами у судовому засіданні, суд погоджується із кваліфікацією кримінального правопорушення органом досудового слідства та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 cтатті 350КК України, тобто умисненанесеннялегкого тілесного ушкодженняслужбовій особіу зв`язкуз їїслужбовою діяльністю є доведеною в повному обсязі.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування.
		 
		Відповідно достатті 2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до вимогстатті 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до вимогстатті 337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
		Згідно з пунктом 1 частини 1статті 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.
		Обов`язок доказування, обставин зазначених устатті 91 КПК України, покладається на прокурора.
		Статтею 94 КПК Українипередбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Згідно з частиною 3статті 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Ретельно дослідивши в повному обсязі й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм правову оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв`язку узгоджуються між собою та є допустимими і достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 cтатті 350КК України.
		 
		Щодо призначення міри покарання.
		 
		Прокурор усудовому засіданнізазначив,що винаобвинуваченого ОСОБА_4 доводиться матеріаламисправи.Просив визнати ОСОБА_4 винним тапризначити йомупокарання увиді трьохроків позбавленняволі.Долю речовихдоказів вирішитив порядкустатті 100КПК України.Цивільний позов не заявлявся. Витрати на залучення експертів відсутні.
		Захисник ОСОБА_5 просила суд виправдати ОСОБА_4 у вчинення кримінального правопорушення за частиною 2 статті 350 КК України з підстав відсутності в його діяннях складу кримінального правопорушення та не доведеністю його вини.
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд виправдати його. 
		Потерпілий ОСОБА_6 поклався на думку прокурора щодо визначення вини обвинуваченого ОСОБА_4 та призначення йому міри покарання.
		Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2статті 350 КК України, повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, які є об`єктивними, допустимим та належними, що узгоджуються між собою.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 містять склад злочину, передбаченого частиною 2статті 350 КК України, та суд кваліфікує їх за ознаками: умисненанесеннялегкого тілесного ушкодженняслужбовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю.
		Відповідно до вимогстатті 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей66та67 КК України.
		Згідно частиною 2статті 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до абзацу 3 пункту 3Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
		Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин. Суд виключає обставину, якою сторона обвинувачення обтяжує кримінальне правопорушення, що вчинив ОСОБА_4 ,  вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Прокурором у встановленому законом порядку не доведено суду (документально не підтверджено) про те, що ОСОБА_4 умиснонаніслегке тілесне ушкодженняслужбовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю у стані алкогольного сп`яніння. А показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та їх оцінку стану ОСОБА_4 суд висновує як шоковий стан самого обвинуваченого. Тому відповідно достатті 67 КК Україниобставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні.
		Однак судвважає необхіднимзауважити,що підчас судовогослідства обвинувачений невизнавав своювину. А невизнання ОСОБА_4 своєї винита відсутністьйого каяттяне єпідставою дляпризначення покаранняу виді позбавлення волі з його реальним відбуванням. ОСОБА_4 під час розгляду справи не оспорював обставини кримінального правопорушення, проте, не погоджувався з юридичною кваліфікацією його дій як кримінального правопорушення. До того ж слід зазначити, що право особи на захист є невід`ємним та його використання у будь-якому разі не може ставитися в вину, погіршувати становище обвинуваченого. 
		За вчинення злочину, передбаченого санкцією частиною 2статті 350 КК України, передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.
		Так, відповідно достатті 12 КК України злочин, передбачений частиною 2статті 350 КК України є нетяжким .
		Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 є громадянином України, вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до категорії нетяжких, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, потерпілий будь-яких вимог до обвинуваченого матеріального та морального характеру не заявляє, обвинувачений має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, офіційно не працюючий.
		Призначаючи покарання, суд керується положеннямистатті 65 КК України,та дотримуючисьпринципів законності,справедливості,індивідуалізації,а такождостатності покараннядля подальшоговиправлення тапопередження скоєннянових злочинівта враховуєхарактер іступень тяжкостіскоєного кримінальногоправопорушення,відсутність пом`якшуючихта обтяжуючих покаранняобставин,у сукупностііз даними,що характеризуютьособу ОСОБА_4 ,його відношеннядо скоєногозлочину (вважає,що неправильноповівся зморальної точкизору),його молодийвік тавважає,що покараннятреба визначитив межахсанкції частини2статті 350 КК Україниу виді обмеження волі.
		У частині 2статті 65 КК Українивстановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Щодо застосування при призначенні покарання положень статті 75 КК України, то це не може бути перешкодою для застосування судом при призначенні покарання положень вказаної норми кримінального закону. Крім того, суд враховує, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. 
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Відповідно до вимог частини 1статті 75 КК Україниякщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням..
		Відповідно до пункту 9Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»судам необхідно мати на увазі, що частиною 1статті 75 КК Українипередбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (частина 3статті 75 КК України).
		Окрім зазначеного вище суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий та вчинив нетяжкий злочин.
		Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосуваннястатті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Так, згідно з роз`ясненнями, які містить пункті 1Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Врахувавши всукупності наведенівище обставинизлочину,особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих таобтяжуючих покарання обставин, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положеньстатті 75 КК України, тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
		При цьому суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною 1статті 76 КК України, які будуть достатні для забезпечення належної поведінки ОСОБА_4 та виконуватимуть виховну та превентивну функцію.
		Таким чином, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від покарання з випробуванням на підставістатті 75 КК Українита з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1статті 76 КК України.
		На підставі вище зазначеного, суд вважає, що саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		 
		Щодо запобіжного заходу.
		 
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався.
		 
		Вирішення питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
		 
		Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимогглави 8 Розділу І КПК України.
		Цивільний позов не заявлено, витрати на проведення експертиз відсутні.
		Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимогстатті 100 КПК України.
		Ухвалою від 13 січня 2021 року слідчого суддіКовельського міськрайонного суду Волинської областіклопотання дізнавачаСД КовельськогоВП ГУНПу Волинськійобласті задоволенота накладеноарешт надва балончики«Терен-4м»,що належать ОСОБА_4 (а.с.38т.2). Накладений арешт ухвалою від 13 січня 2021 року слідчого суддіКовельського міськрайонного судуВолинської області підлягає скасуванню відповідно до частини 4статті 174 КПК України.
		Арештоване майно - два балончики«Терен-4м»,що належать ОСОБА_4 , слід повернути його власнику.
		Оптичний диск формату «DVD+R» та диск із відеозаписом із реєстратора автомобіля «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1  залишити в матеріалах справи.
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями5,50,61,65,75,76,350 КК України, статтями 100,174, 367-371,373,374,376, 392-395 КПК України,
		суд
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 350 КК Українита призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
		На підставі статті 75 КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.
		На підставі частин 1, 2 статті 76КК Українипокласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_4 .
		Роз`яснити ОСОБА_4 про те, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
		Іспитовий строк ОСОБА_4 відраховувати з моменту проголошення вироку.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався.
		Цивільний позов не заявлено, витрати на проведення експертиз відсутні.
		Накладений ухвалою від 13 січня 2021 року слідчого суддіКовельського міськрайонного суду Волинської областіарешт надва балончики«Терен-4м»,що належать ОСОБА_4 - скасувати.
		Речові докази:
		- два балончики «Терен-4м», що місять препарат сльозоточивої та дратівливої дії та належать ОСОБА_4 та знаходяться в камері схову Ковельського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області згідно квитанції №000641 від 20 січня 2021 року - повернути його власнику;
		- оптичний диск формату «DVD+R» та диск із відеозаписом із реєстратора автомобіля «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , - залишити з матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою,  протягом такого ж строку з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.
		 
		 
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...