Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 294/497/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання права власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: 16.08.2022. Зареєстровано: 16.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2022.
Дата набрання законної сили: 18.12.2023
Результат оскарження 18.12.2023 Житомирський апеляційний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: 2/294/90/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		провадження № 2/294/90/22
		справа № 294/497/20
		 
		РІШЕННЯ
		(заочне)
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 серпня 2022 року Чуднівський районний суд Житомирської області
		у складі:
		головуючого - судді    Лесько М.О.,
		при секретарі         Рижук В.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чуднові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чуднівської міської ради Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -
		ВСТАНОВИВ:
		       09.04.2020 позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну частку (пай), мотивуючи свої вимоги тим, що була членом колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Кутузова» в с. Бабушки Житомирського району (в минулому Чуднівського району) Житомирської області, працювала з 16.02.1995 року по 01.07.1999 рік, має трудову книжку, а отже має право на земельну частку (пай). Державний акт серії ЖТ 06-01 000019 на право колективної власності на землю КСП ім. Кутузова с. Бабушки Житомирського району (в минулому Чуднівського району) Житомирської області. У вересні 2018 року, позивачу стало відомо, що сертифікат на її ім`я не видавався, що порушує її право на земельну частку (пай). Тоді ж ОСОБА_1 , стало відомо, що її безпідставно, з невідомих причин не було внесено до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		       Позивач у судове засідання не з`явилась, до суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі, у якій одночасно зазначила, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує. 
		       Відповідач - Чуднівська міська рада Житомирської області не забезпечила участь свого представника у судовому засіданні, відзиву на позовну заяву до суду не подала. 
		       На підставі статей 211, 223, 280  Цивільного процесуального  кодексу України (надалі по тексту - ЦПК України), суд вважає можливим розглядати  справу за відсутності сторін  та ухвалення заочного рішення у справі на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.
		       Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		       Позивач ОСОБА_1 у період з 16.02.1995 по 01.07.1999 працювала у колективному сільськогосподарському підприємстві «ім. Кутузова» в с. Бабушки Чуднівського району Житомирської області на посаді виховательки дитячого садка, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а.с.6). 
		       10.02.1995 ОСОБА_1 було прийнято в члени колективного сільськогосподарського підприємства та 28.07.1999 звільнено за власним бажанням, що підтверджується архівними витягами (вих. №№ 07-04/П-484-1, 07-04/П-485 від 27.12.2018) з протоколів №1 та №7 (а.с. 7, 8). 
		        Відповідно до рішення Чуднівської районної ради від 24.04.1996 року № 74, ОСОБА_1 , видано державний акт серії ЖТ №06-01 000019, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 8 від 26.07.1996, КСП «ім. Кутузова» с. Бабушки Чуднівського району Житомирської області (а.с.9). 
		        Встановлено, що списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), доданому до матеріалів справи на право колективної власності на землю КСП «ім. Кутузова» с. Бабушки, Чуднівського району Житомирської області ОСОБА_1 не значиться (10-18).
		       Відповідно до ст.14 Конституції України та ч.2 ст.1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
		       Відповідно до ст.4 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. 
		       Відповідно до ч.9 ст.5 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 у редакції від 05.05.1993, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
		       Згідно з частинами 6-9 статті 6 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 у редакції від 05.05.1993 при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації. Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. До числа осіб, які працюють у сільському господарстві, належать усі працівники колективних сільськогосподарських підприємств, підсобних сільських господарств, селянських (фермерських) господарств, інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій. До числа осіб, зайнятих у соціальній сфері, належать працівники освіти, охорони здоров`я, культури, побутового обслуговування населення, зв`язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонери з числа цих осіб.
		       Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають:
		       колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
		       громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
		       громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
		       громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
		       Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.
		       Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
		       Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		       Відповідно до п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		       Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		       Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
		       Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. 
		       Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		       З таких підстав суд вважає, що відповідно до статей 5, 6 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 у редакції від 05.05.1993, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права на земельну частку (пай) підлягають задоволенню як обґрунтовані та доведені.
		       На підставі  наведеного вище обґрунтування та  керуючись статтями  4,  12,  13,  76,  81,82, 211, 223, 258-259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, статтями 11, 16, 325, 328, 374, 392 ЦК України, статтями 5, 6 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 у редакції від 05.05.1993, статтею 122 Земельного кодексу України, статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», положеннями Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» №720/95 від 08.08.1995, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» та Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», суд -
		УХВАЛИВ:
		       Позов ОСОБА_1 до Чуднівської міської ради Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити повністю.
		       Визнати за ОСОБА_1 (громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) право на земельну частку (пай), яка складається з ріллі площею 1,8156 га. (кадастровий номер 1825886400:04:000:0184) та пасовища площею 0,3400 га. земельна ділянка № НОМЕР_3 (кадастровий номер не сформований), розташовану на території Бабушківського старостинського округу Чуднівської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області. 
		       Заочне рішення може бути переглянуте Чуднівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		       Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		       Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження чи на перегляд заочного рішення, якщо апеляційна скарга чи заява про перегляд заочного рішення  подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення чи апеляційної скарги, якщо їх не було подано. У разі подання заяви про перегляд заочного рішення чи апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи.
		 
		Суддя: М.О. Лесько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...